авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 22 |

«Донецкий национальный университет Посвящается 20-летию независимости Украины, 45-летнему ...»

-- [ Страница 12 ] --

К. Поланьи утверждал, что «воистину, деньги – это система символов, аналогичных языку, письменности или весам и мерам». Язык – средство общения, знаковая система, способность к ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ коммуникации особого рода. Интересно, что если заменить в данном определении слово «язык» на «деньги», то оно останется истинным.

В русском языке являются корректными словосочетания: «оборот товара» и «денежное обращение». Язык однозначно указывает, что именно деньги способны «обращаться» к населению, в частности, по вопросу диагностики микроэлементозов.

Бытует мнение, что в будущем главная функция денег - помочь сохранить информацию об обменах между людьми. Деньги станут средствами для «запоминания» в современном мировом обществе. Накопительный износ монет в этом контексте позволяет собрать наглядную коллекцию знаков, показывающих историю изменения микроэлементного статуса людей.

В соответствии с положениями энвироники: по мере движения материи к высшим формам значимость закона организованности возрастает. Значит, выявленные полезные свойства наличного денежного обращения не должны быть утеряны с переходом на электронные деньги. В условиях современной экономики выявленные свойства могут быть приданы вновь создаваемым материальным системам, например в сфере регионального общественного транспорта или в индустрии развлечений. В качестве индикаторов диагностики микроэлементного статуса или носителей полезного вещества могут выступать жетоны или другие заменители денег.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Базулин Ю.В. Общая теория денег: эволюция представлений о предмете и методе. Весник СПбГУ. Сер 5. 2006. Вып. 4.

2. Белопольский Н.Г. Энвироника – наука будущего развития человечества. – 3-е изд., перераб. и доп. / НАН Украины. Ин-т экономики прм-сти. – Донецк, 2007. – 436 с.

3. Нумизматика. Рассказы о золотых, серебряных, медных монетах. Серия «Библиотека символики» / В.В. Болтов, В.П. Чепак, Г.Д. Чепак.- Киев: Украинская академия геральдики, товарного знака и логотипа: Украинское научное общество геральдики и вексиллологии. 2006. 176с., ил I-XXXII.

4. Euro coins and the potential risk of nickel allergy /s Paul-Guy Fournier, Thomas R. Govers, Anne Brun.

Grant AI 99/186F/SM and Grant MA 02/ 5. Шептун А.А. Философия денег. Вопросы философии. М. 1999. №7.

6. Химические элементы в физиологии и экологии человека / А.В. Скальный.- М.: Издательский дом «ОНИКС 21век»: Мир, 2004. – 216 с., ил.

7. Эволюция денежных систем Причерноморья и Балкан в XIII-XV вв. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора исторических наук / А.Л. Пономарев. – МГУ. М. 2010. – 47 с.

8. Гузеев О. Вода с деньгами - на здоровье. Наука и религия. М. ООО «НИР». 2010. №7.

9. Патент РФ №2369334 С1, А61В 10/00, 2009 г.

10. Патент України №89529 С2, А44С21/00, 2010 р.

11. Влияние трансформации природы и функции современных денег на денежно-кредитную политику. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук / О.И. Усаткина. – Ростов-на-Дону, 2006. – 27 с.

12. Базулин Ю.В. Происхождение денег в процессе социогенеза. Весник СПбГУ. Сер.5. 2006. Вып.

2.

РЕЗЮМЕ В статье рассматривается наличное денежное обращение через призму энвироники. Обосновывается информационная функция монет, применительно к диагностике микроэлементозов жителей региона.

Показана социальная ценность наличного обращения в новом ракурсе.

Ключевые слова: монета, истирание, денежное обращение, микроэлементозы, индикатор.

РЕЗЮМЕ У статті розглядається грошовий обіг через призму енвіроніки. Обгрунтовується інформаційна функція монет, стосовно до діагностики мікроелементозів мешканців регіону. Показано соціальну цінність готівкового обігу в новому ракурсі.

Ключові слова: монета, стирання, грошовий обіг, мікроелементози, індикатор.

SUMMARY The subject-matter of the article is the monetary circulation through the prism of an environics. The informational function of coins when used in respect of the diagnostics of microelementosis of the region citizens is being proved. The social value of the monetary circulation from the other viewpoint is shown.

Keywords: coin, abrasion, monetary circulation, microelementosis, indicator.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ ЗАСТОСУВАННЯ ЦІННІСНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ В УМОВАХ ГЛОКАЛІЗАЦІЇ Дацко О.І., к.е.н., викладач кафедри менеджмент мистецтва Львівської національної академії мистецтв Одним із пріоритетів забезпечення сталого розвитку сьогодні є формування конкурентоспроможності не лише країн, але і регіонів. Глобалізаційні процеси стимулювали вихід на міжнародну арену регіонів, міст, і навіть базових адміністративних одиниць найнижчого рівня.

Відповідно регіон стає суб’єктом конкурентної боротьби на різних рівнях: локальному, регіональному, державному, міжнародному, що актуалізує питання забезпечення регіональної конкурентоспроможності. Це зумовило появу нового поняття – «глокальність», яке характеризує специфіку регіонального розвитку в умовах глобалізації і є результатом суперечливої взаємодії глобалізації та регіоналізації, синтезом глобальних та локальних процесів розвитку як окремого територіального утворення, держави та світового господарства [1]. Глобалізація стимулює зростання ефективності глобальних комунікаційних систем, мобільності, що сприяє зменшенню впливу географічного розташування регіону на його бізнес-активність та привабливість для інвесторів, активізації руху капіталу на рівні окремих територій, позиціонуванню регіону як окремого суб’єкта конкурентної боротьби [2]. Як зазначає І.Гладій та В.Чужиков, виникнення терміну «новий регіоналізм» передбачає, що саме регіони стають ключовими центрами конкуренції та можуть характеризуватися високим конкурентним статусом, внаслідок чого посилюється регіональна співпраця як всередині окремих держав, так і транскордонних територій, що сприяє формуванню спільних конкурентних переваг, стратегій і програм розвитку, [3;

4, С.25]. Н.Мікула, А.Мокій та ін. у своїх дослідженнях вказують, що для багатьох регіонів України така співпраця є необхідною для більш ефективного використання наявного ресурсного потенціалу з метою стимулювання сталого зростання, зокрема за рахунок впровадження моделей регіонально-секторальної інтеграції, створення регіональних об’єднань по типу єврорегіонів та інших [5;

6, С252-254].

Структурні зміни економіки найбільш виражено проявляються на рівні регіонів, які першими «реагують» на будь які реформи. А тому необхідною є побудова збалансованих індивідуальних моделей забезпечення регіональної конкурентоспроможності, що визначали стратегічну мету, а також ураховували б специфіку територій.

© Дацко О.І., 2011  Регіональна політика України: інституційно-правове забезпечення [Текст] : збірник офіційних 1.

документів / Ред. З.С. Варналій. - К. : Нац. ін-т стратегічних досліджень, 2004. - 521 с. - (Регіональний розвиток ;

вип.6 ). - ISBN 966-554-076- 2. Брикова І.В. Репозиціонування національних регіонів в системі глобальних конкурентних відносин / І.В.Брикова [Електронний ресурс].– Режим доступу – http://www.kneu.kiev.ua/data/upload/publication/main/ua/124/nac_regioni.doc 3. Гладій І. "Новий регіоналізм" і державний механізм управління ринком / І. Гладій // Економіка України [Текст] : політико-економічний журнал Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України та Національної академії наук України. -К. : Преса України. - ISSN 0131-775X. - С.45-51.

4. Чужиков В.І. Глобальна регіоналістика. Історія та сучасна методологія [Текст] : монографія / Віктор Іванович.Чужиков ;

Держ. вищ. навч. закад "Київськ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. :

КНЕУ, 2008. - 265 с. - ISBN 978-966-483-123-6 : 35.03 гр 5. Мокій А.І. Передумови реалізації регіонально-секторальної моделі інтеграції України в ЄС / А.І.

Мокій, Н.Ю.Федоришин // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць. Вип. 12 (за заг. ред. Єханурова Ю.І., Шегди А.В.). - К.: Видавн.-поліграф. центр „Київський університет", 2007. С. 144-153.

6. Мікула Н.А. Транскордонні аспекти формування конкурентоспроможності прикордонних територій / Н.А.Мікула, І.Р Тимечко. // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов / Учредители:

Донеций национальныйо университет;

Национальный институт стратегических исследований (Региональный филиал в городе Донецке),Центр экономического образования и консалтинга «Внешконсалт»;

гл.редактор – Ю.В.Макогон. – Донецк: ДонНУ, 2009. – 1528 с. – ISSN 1991-3524. – С. 31-35.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Тому метою статті є окреслити важливу роль та необхідність застосування ціннісного підходу при формуванні стратегічного бачення регіонального розвитку.

Завданнями статті є :

- окреслити тенденції щодо оцінки регіональної конкурентоспроможності у світових масштабах:

- оцінити тенденції глобальної конкурентоспроможності регіонів України;

- визначити основні засади формування конкурентних переваг регіону;

- охарактеризувати напрями використання ціннісного підходу для забезпечення збалансованої основи регіональної конкурентоспроможності.

Основне завдання ініційованих владою інституційних та структурних реформ - забезпечити належну основу розвитку суспільства. Однак впродовж двадцяти років української незалежності реалізовувані трансформації соціально-економічної, політичної сфери не дають очікуваних результатів. Недосконала політика впровадження реформ впродовж останніх років зумовила зниження рівня конкурентоспроможності держави за оцінками експертів Світового економічного форуму з 69 позиції у світовому рейтингу у 2005 до 89 місця у 2009 році (рис. 3).

Рис. 3. Позиція України в глобальному рейтингу конкурентоспроможності країн за 2005-2009 роки. Джерело: http://www.feg.org.ua Свідченням того, що важливість конкурентоспроможності регіонів зростає є активізація процесів формування і розвитку регіональних політик провідних держав, розробка методик оцінки конкурентоспроможності територій. У 2005 р. експертами Міжнародного інституту менеджменту в Лозанні до щорічного «Звіту про конкурентоспроможності країн світу» було внесено 9 регіонів (Баварію, Каталонію, Іль-де-Франс, Ломбардію, Шотландію, Махараштру, Рон-Альп, Сан-Паоло, Че Янг). Зазначимо, що більшість перерахованих регіонів мали вищу конкурентоспроможність, ніж країни, які вони репрезентують Відтоді для більшості країн оцінюється не лише конкурентоспроможність націй, але і окремих територій. Для низки регіонів України у 2008 та роках були також визначені відповідні рейтинги (рис. 4), і доводиться констатувати, що для багатьох областей вони за рік значно знизилися: для Вінницької області з 82 позиції до 111;

для Cумської – з 73 до 106;

Закарпатської – з 57 до 67;

. Полтавської – з 78 до 87;

Хмельницької – з 69 до 89.

Івано-Франківська Дніпропетровська Житомирська Хмельницька Закарпатська Херсонська Полтавська Харківська Рівненська Волинська Запорізька Вінницька Луганська Черкаська Львівська Донецька АР Крим Сумська позиція в рейтингу за глобальним індексом Одеська Україна м.Київ конкурентоспроможності 60 70 65 67 69 72 7473 80 82 90 87 89 92 100 102 110 104 120 2008 Рис. 4. Динаміка рейтингу конкурентоспроможності окремих регіонів України у 2008-2009 рр. за оцінками експертів Світового економічного форуму. Складено за: [7-8] 7. The Ukraine Competitiveness Report 2008. Towards Sustained Growth and Prosperity / [editors Margareta Drzeniek Hanouz, Thierry Geiger]. – Geneva, Switzerland: World Economic Forum, 2008. – ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Примітка: для Волинської, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Рівненської областей індекс гола бальної конкурентоспроможності у 2008 році не визначався, для Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Тернопільської, Чернігівської, Чернівецької та м.Севастополь індекси конкурентоспроможності не визначалися в 2008-2009 роках.

Основними показниками, згідно з якими фахівці Світового економічного форуму оцінюють конкурентоспроможність регіонів і держав є наступні (рис. 5):

Стадія факторної орієнтованос орієнтованос орієнтованості ті на ті на Базові вимоги Державні та приватні Основа факторно складових на кожній стадії розвитку, % інституції орієнтованих 60 40 Вагові частки трьох основних груп Інфраструктура економік Макроекономічна стабільність Каталізатори ефективності Ефективність ринку праці Основа Ефективність ринку товарів орієнтованих на Вища освіта та професійна ефективність 35 50 підготовка економік Рівень розвитку фінансового ринку Оснащення новітніми Фактори розвитку та Основа інноваційного потенціалу інноваційно 5 10 Рівень розвитку бізнесу орієнтованих Інновації економік Рис. 5. Складові індексу глобальної конкурентоспроможності. Складено за: [9] Для формування належного рівня конкурентоспроможності країни та регіони з різною орієнтацією розвитку, вагомість чинників, що забезпечують глобальну конкурентну позицію, є різною, на що вказує різна вагомість окремих показників при оцінці рівня конкурентоспроможності регіонів і держав, які знаходяться на різних етапах розвитку. Кожна група показників характеризується додатково низкою індикаторів.

Україна сьогодні характеризується переходом від факторно-орієтованої економіки до економіки, орієнтованої на ефективність, коли базові вимоги є критичними для забезпечення конкурентоспроможності і зростає важливість каталізаторів ефективності. Парадоксально, але за оцінками трьох груп вимог до конкурентоспроможності Україна у звіті за 2010-2011 років (де-факто дані за 2009 рік) має найнижчі показники саме за базовими вимогами (3.92 бали – 102 позиція рейтингу), натомість за оцінками каталізаторів ефективності (3.98 бали – 72 позиція) та факторами розвитку (3.30 бали - 88 позиція) - значно вищі рейтинги. З усіх індикаторів конкурентоспроможності України одними з найнижчих є розвиток інституцій - 134 позиція у рейтингу та макроекономічна стабільність - 132, що свідчить про гостру потребу проведення інституційних та структурних реформ у державі.

На даному етапі урядом України в межах програми економічних реформ розроблено низку заходів спрямованих на забезпечення базових вимог конкурентоспроможності. Серед них стратегічні інвестиційні проекти, реалізовувані відповідно до основних державних пріоритетів, визначених Президентом України, які отримали назву «Національні проекти» [10]. Але багато вітчизняних p. – ISBN–13: 978–92–95044–05– 8. Звіт про конкурентоспроможність України 2010. Назустріч економічному зростанню та процвітанню / За сприяння Світового економічного форуму;

Лейлі Аббасова, Ільдар Ґазізуллін, Дмитро Муратов, Роман Рубченко та ін. - Київ: Фонд «Ефективне Управління», 2010 – 162 с.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.feg.org.ua/docs/Final_Ukr_2010.pdf.

9. The Ukraine Competitiveness Report 2008. Towards Sustained Growth and Prosperity / [editors Margareta Drzeniek Hanouz, Thierry Geiger]. – Geneva, Switzerland: World Economic Forum, 2008. – p. – ISBN–13: 978–92–95044–05– 10. Про національні проекти // Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrproject.gov.ua/ ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ фахівців вважає, що ці проекти покликані розвивати великий бізнес, а не забезпечити базову основу структурних реформ держави [11]. Так само, аналізуючи діючі орієнтири розвитку держави, констатуємо, що необхідність чітко визначити стратегічні цілі розвитку у вітчизняній регіональній політиці сьогодні не є чітко окреслена, а часто зусилля керівництва різних рівнів спрямовані лише на задоволення інтересів окремих підприємницьких та політичних груп, що і стає однією із основних причин затяжної соціально-економічної, політичної, екологічної кризи українського соціуму.

Тенденції соціально-економічного розвитку України засвідчують, що резерви факторної конкурентоспроможності (дешева робоча сила й традиційний експорт товарів із низькою доданою вартістю), вичерпали або вичерпають себе у середньостроковій перспективі. Вивчаючи причини низького рейтингу конкурентоспроможності, наголосимо, що, одним із найвагоміших чинників гальмування розвитку, особливо на регіональному рівні є використання цілей, які не здатні забезпечити прогрес територіальних громад та територій загалом або ж відсутність стратегічного бачення орієнтирів регіонального розвитку. На місцях органи місцевої влади, особи, відповідальні за забезпечення прогресу регіону не завжди обґрунтовано визначають пріоритетні напрями розвитку територій, необхідні чинники формування конкурентних переваг та копіюють підходи інших регіонів щодо залучення інвестицій, активізації наявного потенціалу, що переважно не дає очікуваних позитивних результатів.

Аналізуючи політику регіональної конкурентоспроможності постає питання щодо основної мети її забезпечення В Україні за період незалежності більшість стратегій та механізмів забезпечення конкурентоспроможності (від рівня держави до рівня територіальних громад) основною метою визначають нарощення валового національного, регіонального продукту та максимальні обсяги залучених інвестицій для розвитку регіону. Такий підхід зумовлює низку диспропорцій соціально економічного розвитку та недієвість більшості пропонованих інструментів та заходів. Про це свідчить порівняння рівня якості життя та обсягів ВРП на одну особу. (рис. 8).

4, 4, Харківська 4, м.Севастополь 3, Закарпатська Львівська Чернівецька Індекс якості життя, бали Тернопільська 3, Вінницька Одеська Полтавська Волинська АР Крим Хмельницька 3, Київська Івано-Франківська Рівненська Черкаська Житомирська Сумська Чернігівська 3, Кіровоградська 3, Херсонська М иколаївська Запорізька Дніпропетровська 2, Луганська Донецька 2, 2, 6 8 10 12 14 16 18 20 ВРП на одну особу, тис. грн.

Рис. 8. Зв’язок між рівнем якості життя та обсягом ВРП на одну особу в регіонах України, станом на поч. 2009 р. Складено за даними: [12-13].

Області, які є лідерами економічного зростання за обсягами валового регіонального продукту у розрахунку на одну особу (Запорізька Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Миколаївська) характеризуються нижчим рівнем якості життя, що свідчить про диспропорції між декларованою політикою регіонального розвитку та її реалізацією.

Якщо проаналізувати досвід розвинених країн, ціллю пропонованих стратегій та механізмів забезпечення конкурентоспроможності є, найперше, зростання добробуту населення, а також формування резервів розвитку для майбутніх поколінь. Тому, незважаючи на згортання діяльності 11. Що приховують національні проекти?/ С.Полянський [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://politiko.ua/blogpost 12. Звіт з людського розвитку в Україні за 2008 рік. Людський розвиток і європейський вибір України [передм. Френсіс О’Доннелл, Координатор системи ООН в Україні]. – К.: ПРООН Україна, 122 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу – www.un.org.ua/files/national_hdr_ukr.pdf.

13. Валовий регіональний продукт на одну особу [Електронний ресурс].– Режим доступу:www.ukrstat.gov.ua ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ багатьох промислових підприємств на території ЄС, США, можемо спостерігати збереження високого рівня розвитку територій та добробуту населення. Натомість в Україні рівень життя населення та привабливість для проживання більшості регіонів з найвищим рівнем розвитку виробництва та кількістю інвестицій на душу населення часто демонструють найнижчий рівень життя населення, що засвідчує про певні диспропорції між ефективністю пропонованої політики забезпечення конкурентоспроможності та реальними результатами її реалізації.

Для досягнення задекларованих цілей необхідним є розробка концептуальної моделі, яка визначатиме основні мету та засоби досягнення регіональної конкурентоспроможності.

Обґрунтованими є моделі регіональної конкурентоспроможності, запропоновані І.Ланджєл, І.Бреггом та ін., які були систематизовані і знайшли своє узагальнення у праці Б.Ґардінера, Р.Мартіна та П.Тайлера «Конкурентоспроможність, продуктивність та економічне зростання у світлі Європейських регіонів». Вчені, узагальнивши попередні дослідження, запропонували модель «піраміди» конкурентоспроможності регіонів (рис.6).

Кінцева мета Рівень » конкуренто «Усвідомлена спроможність життя населення Регіональна продуктивність Зростання валового регіонального продукту Базис конкуренто Зайнятість Продуктивність спроможності Розвиток Активність Інфраструктур Дослідження та Інституційн малих та прямих технологічний а а середніх іноземних розвиток та людський структура підприємст інвестицій Економічна Інноваційна Регіональна Кваліфікованість структура активність відкритість робочої сили Бізнес- Центри Соціальна Регіональна середовище прийняття рішень структура культура Рис. 6. «Піраміда» конкурентоспроможності регіону [14, с.7] Відповідно до цієї моделі основною метою конкурентоспроможності є підвищення рівня життя населення, а ключовим чинником її забезпечення є зростання продуктивності та рівня зайнятості населення. Регіональна культура окреслена як одна із базових основ конкурентоспроможності.

Аналізуючи теорії регіональної конкурентоспроможності вітчизняних вчених, констатуємо, що більшість з них орієнтовані на зростання валового регіонального продукту та рівня зайнятості.

Зокрема такий підхід ілюструє модель регіональної конкурентоспроможності, запропонована фахівцями Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова (рис. 7).

Основою конкурентоспроможності регіону у цій моделі визначено капітал, людські ресурси та базову інфраструктуру. Ця модель також окреслює культуру як одну із основ розвитку. Зусилля щодо забезпечення конкурентоспроможності орієнтовані на зростання ВРП на душу населення.. Хоча вважаємо, що основною цінністю на сучасному етапі є людина та її добробут, а також забезпечення можливості розвитку майбутніх поколінь.

Загалом конкурентоспроможність регіону можна окреслити як здатність в умовах вільної конкуренції виробляти товари і послуги, які відповідають потребам ринку, реалізація яких підвищує добробут регіону, країни та окремих її громадян. Однак часто забезпечити усі ці аспекти конкурентоспроможності вкрай складно. Зважаючи на те, що сьогодні регіон має забезпечувати належний рівень конкурентоспроможності не тільки в межах держави, але і на міжнародному рівні, необхідно визначити, у яких векторах ця конкурентоспроможність може забезпечуватися. В умовах глобалізованого ринку конкурентоспроможність регіону може забезпечуватися для:

14 Gardiner B. Competitiveness, Productivity and Economic Growth across the European Regions [ Second Revised Version] / Ben Gardiner, Ron Martin, Peter Tyler. – Cambridge: University of Cambridge/. – – 40 р. – ISBN нема.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ населення - наскільки привабливим є регіон для проживання (забезпечує належний рівень життя, працевлаштування, можливості самореалізації, тощо). У цьому випадку зростає роль екологічної компоненти, культури, інфраструктури, дизайну середовища, ріня оплати праці та ін. Не завжди розвинена промисловість забезпечує належний рівень конкурентоспроможності для людей, оскільки діяльність підприємств часто зумовлює екологічні забруднення, непривабливість архітектурного середовища, високу концентрацію населення, загострення соціальних проблем та ін.;

підприємництва та господарської системи регіону - характеризує можливості ефективної діяльності налагодження підприємницької діяльності, ефективну систему (територія забезпечує привабливі умови для розвитку підприємництва, а пропоновані продукти та підприємницька діяльність дозволяють нарощувати ВРП, збільшувати зайнятість, ефективно використовувати наявні ресурси, приваблювати інвестиції тощо);

держави, мегарегіонального об’єднання, міжнародному рівні - міжнародна конкурентоспроможність регіону (може об’єднувати два попередні вектори, а також передбачати, що певні регіони держав можуть бути стратегічними для забезпечення комплексної конкурентоспроможності країни або групи країн, навіть за відсутності у цих регіонах належних умов для проживання, розвиненого підприємництва. Наприклад – стратегічні військові об’єкти, запаси корисних копалин, природні парки, заповідні зони тощо ). Конкурентоспроможність окремого регіону у цьому випадку розглядається на мегарегіональному чи міжнародному рівні.

Рис.7. Модель регіональної конкурентоспроможності. За: [15,с.33] Якщо у багатьох провідних країн добробут населення регіонів та забезпечення можливостей розвитку наступних поколінь є основною цінністю, яка є стратегічних орієнтиром, то в Україні можемо констатувати, що ціннісні орієнтири переважно визначаються представниками окремих кланових груп і спрямовані на забезпечення добробуту та можливостей розвитку не усього населення держави, а лише окремих родин та підприємницьких груп.

Формуючи стратегію конкурентоспроможності регіону, більшість вітчизняних дослідників зосереджують свою увагу на потребі збільшення інвестицій, розвитку виробництва, туризму тощо, однак практично оминають необхідність створення цінностей, які забезпечували б цю конкурентоспроможність. Оскільки забезпечення конкурентоспроможності сьогодні є багатоаспектним процесом, необхідно чітко окреслити пріоритети для кожного окремого регіону. У зв’язку з цим потрібно, використовуючи аксіологічний підхід визначити ті цінності, які характеризуватимуть орієнтири розвитку і можуть забезпечити конкурентні переваги для окремих територій.

Про необхідність урахування теорії цінності у контексті формування конкурентоспроможності продукту, підприємства та регіону зазначають вітчизняні дослідники А. Мазаракі, В. Єременко, 15. Конкурентоспроможність регіонів україни: стан і проблеми (Робочі матеріали до Круглого столу 28.05.2008р.). – К.: Український центр економічених і політичних досліджень ім. О.Разумкова, 2008 56 c. - C.16. - ISBN нема. [Електронний ресурс].– Режим доступу:

http://www.uceps.org/additional/analytical_report_NSD99_ukr.pdf.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Я. Легкун., та зарубіжні А. Субетто, М. Бодріков, А. Палмер та ін. [1617-1819]. Р. Фатхутдинов визначає, що основу конкурентних переваг складає визначена унікальна цінність, якою володіє об’єкт, що надає йому переваги перед конкурентами [20]. Відповідно цінність за визначених умов може переходити у конкурентну перевагу (рис. 5).

Як зазначає один із ідеологів теорії конкурентоспроможності М.Портер при визначенні стратегій підприємств, стратегією не є: цілі, візія, реструктуризація, злиття та поглинання, альянси та партнерства, технології, інновації, аутсорсинг та навчання. Стратегія — це унікальна пропозиція цінності;

ланцюжок створення цінності, який відрізняється від конкурентів;

чіткі компроміси та визначення того, чим компанія не буде займатися;

дії, які узгоджуються між собою і взаємно підсилюють ефект;

постійність позиціонування [21].

Аналогічно можемо проектувати ці положення і на стратегічне бачення конкурентоспроможності регіону. Отже, стратегія конкурентоспроможності обов’язково повинна визначати:

- які цінності ставляться за мету при реалізації будь-яких управлінських дій, бізнес-активності та структурних трансформацій;

- унікальні ресурси та ланцюжки створення доданої вартості, які можуть забезпечити конкурентні переваги;

- компроміс щодо цінностей і цілей стратегій розвитку у системі «глобальні пріоритети – мегарегіональні об’єднання – держава – регіон – бізнес структури – населення »;

- визначення перспективних напрямів спеціалізації регіону, що залежно від цілей у більшості випадків забезпечуватиме постійне джерело добробуту для населення;

- координація реалізації стратегій конкурентоспроможності територій з іншими інституціями, які забезпечують конкурентоспроможність на державному, міждержавному, міжрегіональному, галузевому чи локальному рівнях, задля отримання синергетичного ефекту щодо реалізовуваних заходів.

Базові Система (регіон), Елементи Конкурентні Цінність Товар Ринок Дохід системи переваги (підприємства) Другорядні Дохід (видатки+ефект) Інвестиції на придбання нової цінності Рис. 5. Ланцюг отримання ефекту від цінності. Джерело [22] 16. Бодриков М.Классическая теория ценности: современное звучание нерешенных проблем / М.

Бодриков // Вопросы экономики / Учредители: Некоммерческое партнерство «Редакция журнала "Вопросы экономики"»;

Институт экономики РАН;

гл. ред. Л. И. Абалкин. - 2009. - №7 - С.97-118. ISSN 004287.

17. Субетто А.И. Введение в философию экономики и экономической науки. На базе какой философии формировать философию экономики и экономической науки?/ Дискусии // Академія тринитаризма http://www.trinitas.ru/rus/doc/0016/ 001b/00160136.htm 18. Ильин В.В., Мазараки А.А. Философия денег/ В.В.Ильин, А.А. Мазараки - К.: КНТЕУ, 2004. – 719с. - ISBN: 966-629-126-6.

19. Єременко В. Вартість і цінність в економічній теорії в їх суперечливій єдності / В. Єременко // Збірник наукових праць. Вип. 52 [Текст] / ред. В. Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2007. - 207 с.

20. Фатхутдинов Р.А. Стратегическая конкурентоспособность : учебн. / Р.А. Фатхутдинов. – М. : ЗАО «Издательство «Экономика», 2005. – 504 с.

21. Porter М. Competitive Advantage: Creating and Sustaining Superior Performance / Michael E. Porter Publisher: Free Press, 2008. - 592 pages 22. Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг / Р.А. Фатхутдинов. – 4-е изд. – СПб. : Питер, 2007.

– 352 с.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ При формуванні моделі конкурентоспроможності регіону, визначаючи основну мету, а також необхідно конкретизувати як цінності, які є пріоритетними при розвитку території (чого хочемо досягнути, що є першочерговим і найціннішим з огляду на мету), а також ті, які можуть формувати конкурентні переваги (цінності, які можемо використати для досягнення мети), і лише тоді визначати механізми та засоби їх досягнення.

Стратегія конкурентоспроможності та засоби її реалізації визначаються існуючою системою ціннісних орієнтирів територіальних громад, які формуються у сфері культури. Саме тому, вивчення перспектив щодо конкурентної позиції регіону сьогодні повинне розпочинатися дослідженнями культурних компонент регіону. Про те, що саме у сфері культури сьогодні формуються значні конкурентні переваги на глобальному рівні свідчать дослідження багатьох провідних науковців.

М.Портер вказує, що «конвергенція економічних ідей та тиск глобального ринку зменшили кількість культурних змінних, які впливають на економічних шлях, обраний суспільством… Ті унікальні аспекти суспільства, що спричиняють появу незвичних потреб, вмінь, цінностей і режимів роботи стануть характерними аспектами економічної культури. Ці продуктивні аспекти культури … стануть визначальними джерелами конкурентної переваги, яку буде складно імітувати. В результаті, мірою того, як нація все більше вироблятиме ті товари і послуги, в яких має унікальну перевагу завдяки культурі, з’являться нові зразки міжнародної спеціалізації» [23].

Значна кількість дослідників у всьому світі наголошують на тому, що економічний, соціальний, політичний, освітній та суспільний прогрес, а також ефективне забезпечення конкурентоспроможнсоті загалом неможливі без належної культурної основи. Все частіше провідні вчені в різних сферах досліджень (політика, освіта, економіка, екологія тощо) стверджують:

«Культура має значення!", "Культура вирішує все!". Підтвердження тому дослідження Л. Гаррісона і проект, яким він керував «Культурні цінності і людський прогрес »[24], С. Ліпсета [25], М. Кастельса [26], С. Ганінгтона [27] та інші, що визначають важливу роль культурних чинників, які обов'язково повинні враховуватися при розробці моделі соціально-економічного розвитку держави і окремих територій. С. Ліндсі та М. Фербенкс зазначають, що вивчення впливу культури на формування ментальних моделей, які каталізують або інгібують процес створення багатства є надзвичайно важливим задля забезпечення людського прогресу. Адже культурний капітал – це не тільки очевидні вияви культури, такі як музика, мова та ритуальні традиції, але і настанови і цінності, які пов’язані з інноваціями та стимулюванням розвитку [28, с.126].

Р. Інглхарт вказує, що «синдром цінностей довіри, толерантності, добробуту та участі у прийнятті рішень, виявлений параметром виживання / самовираження є особливо важливим.

Демократія не Багато дослідників ХХІ ст. дійшли до висновку, що низька ефективність реалізації стратегій розвитку, незадовільний рівень стимулювання демократичних процесів є також результатом сформованих певних культурних характеристик суспільства. Про тісний взаємозв’язок культури та рівня економічного розвитку на рівні окремих територій свідчать дослідження тенденцій розвитку окремих регіонів поліетнічних держав, зокрема США, Росії, Канади такими вченими як С.Шварц, С.Шейн, Н.Лєбєдєва, А.Татарко та ін. [2930-31.32].

23. Портер М. Настанови, цінності, вірування і мікроекономіка добробуту / М. Портер // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2008. – № 53. – С.34-47.

24. Harrison L. Culture Matters : How Values Shape Human Progress (Paperback)/ Lawrence E. Harrison, Samuel P. Huntington. Publisher: Basic Books, 2001. 384 p. – ISBN-10: 25. Lipset S. Culture and social character / ed. by S. Lipset, L. Lowenthal. - Illinois: Freepress, 1961. – p.

26. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Мануэль Кастельс. – М.:

Издательство: ГУ ВШЭ, 2001. – 608 с. – ISBN5-7598-0069- 27. Гантінґтон С. П. Культуру слід враховувати/ Семюел П. Гантінґтон // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2008. – № 53. – С.8-13. 28. Fairbanks M. Plowing the Sea - Nurturing the Hidden Sources of Advantage in Developing Nations / Michael Fairbanks, Stace Lindsay Foreword by Michael E. Porter. - Harvard : Harvard Business School Press, 1997 - 289 p.

29. Лебедева Н.М. Ценности культуры, экономические установки и отношение к инновациям в России // Психология: журнал Высшей школы экономики. – 2008. – №2. – C. 68-88.

30. Schwartz S.H. Mapping and interpreting cultural differences around the world / Vinken H., Soeters J., Ester P. (eds.) //Comparing Cultures: Dimensions of Culture in a Comparative Perspective, Brill. – 2004. – ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ цінностей і вірувань звичайних громадян »[33, с.343], які формуються під впливом суспільної культури як одного з основних факторів, що впливають на можливість розвитку. У 1997 р. Р.

Інглехарт і К. Вельцель склали глобальну культурну мапу, якою визначена чітка залежність між низкою культурних чинників і рівнем добробуту, а також показано тісний взаємозв'язок міжособистісної довіри за культурною традицією, рівнем економічного розвитку та довіри за релігійною традицією [34]. Ю. Латов, О.Сємухіна та інші підтвердили тісну залежність між культурними детермінантами і рівнем тіньової економіки та корупції, що істотно позначається на соціально-економічних показниках розвитку [35-36]. Дослідження Д. Трайзмана, Р.Мертона, підтвердили взаємозв’язок між корупцією і соціальним різноманіттям, етнолінгвістичним поділом та пропорцією різних релігійних традицій серед населення країни [37-38].

Культурне середовище і, особливо, культурологічна освіта, відіграють набагато важливішу роль, ніж лише просвітницьку. Воно сприяє розвитку культурного і творчого потенціалу суспільства, про що зазначено у Звіті Комісії Ради Європи з питань культури, науки та освіти 2009 р.: «художня освіта є запорукою розвитку не лише культури націй, а й толерантності, творчих здібностей, особистого розвитку і здатності до інноваційної діяльності » [39].

Вітчизняні дослідники також зазначають значення культури для суспільного розвитку.

Важливість культурної компоненти як одного з істотних джерел формування національного багатства вказують О. Грищенко, В. Солодовник та інші [40]. Вперше системно важливість культурної компоненти для забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку України окреслила ціла низка вітчизняних науковців у національній доповіді «Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави» у 2009 році [41].

Визначаючи вплив на прогрес суспільства, Н.Мікула та інші вказують, що сьогодні сфера культура: є одним з головних чинником розвитку інституцій різного рівня;

формує середовище розвитку особистості;

сприяє створенню національного багатства;

визначає потенційну можливість інноваційної діяльності;

забезпечує розвиток ринку культурного продукту і його споживання;

сприяє Р. 43-73.

31. Лебедева Н.М. Ценности культуры, экономические установки и отношение к инновациям в России // Психология: журнал Высшей школы экономики. – 2008. – №2. – C. 68- 32. Shane S. Cultural differences in Innovation Strategies / Shane S., Venkatarman S., Mac*Millan I.// Journal of Management. – 1995. – 21. – Р. 931-952.

33. Inglehart R. Modernization, cultural change, and democracy: the human development sequence / Ronald Inglehart,Christian Welzel. – New York: Cambridge University Press. 2007. – 453 стор.– ISBN 0-521 609712.

34. Inglehart-Welzel Cultural Map of the World [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.worldvaluessurvey.org/.

35. Латов Ю.В. Повседневная теневая экономика и национальная экономическая ментальность в современной России. Взаимосвязь индексов Г. Хофстеда и индикаторов теневой экономической деятельности / Латов Ю., Латова Н., Николаева С. – Директмедиа Паблишинг, 2005. – 140с. – ISBN 5-94865-067- 36. Semukhina. O. Russian cultural factors related to perceived criminal procedure fairness: the juxtaposition of policy and practice/ Olga B. Semukhina. – Orlando, Florida:Fall Term, 2007. – 273 р.

37. Merton R. Social Theory and Social Structure / Robert K. Merton. – New York: Free Press, 1968. – p.

38. Treisman D. The causes of corruption: a cross-national study / Daniel Treisman // Journal of Public Economics. – 2000. - № 76. – рр. 399–457.

39. Cultural education: the promotion of cultural knowledge, creativity and intercultural understanding through education / Report оf Committee on Culture, Science and Education;

Rapporteur: C.MUTTONEN, Austria, Socialist Group [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://assembly.coe.int/Documents/WorkingDocs/Doc09/EDOC11989.pdf.

40. Особливості соціокультурного розвитку сучасного суспільства й оновлення ролі культури в ньому / О.А. Гриценко (редактор-упорядник), В.В.Солодовник, М. Рябчук, І.С. Булкіна, Н.К. Гончаренко, О.В. Ірванець, І.А. Кулінкович [Электронный ресурс]. – Режим доступа – http://www.culturalstudies.in.ua/zv_2009-10-1.php 41. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг.ред. В.М.Геєця, А.І. Даниленка, М.Г.Жулинського, Е.М.Лібанової, О.С.Онищенка / авт.кол.О.І.Амоша, Є.І.Андрос, Ю.М. Бажал та ін. – К.: НВЦ НБУВ,2009. – 687 с.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ ідентифікації як окремих особистостей, так і території, держав та міждержавних об'єднань, таким чином забезпечуючи систему формування незаперечних конкурентних переваг регіону [42].

Сьогодні відбувається зміна парадигми основи та орієнтирів суспільного прогресу, що вимагає переосмислення інституційного забезпечення регіональної конкурнетоспроможності якраз через призму конкурентоспроможності регіонів та територій, урахування європейського та світового досвіду. Підтвердженням того, що культура і творчий потенціал території є одним із важливих чинників забезпечення регіональної конкурентоспроможності є трансформація підходів до планування та забезпечення розвитку територій провідних країн (табл. 2).

Таблиця Трансформація підходів до планування територіального розвитку Період ХІХ століття ХХ століття ХХІ століття Планування На рівні імперій, На рівні окремих На рівні міст та розвитку окремих держав держав регіонів Основні орієнтири Сільське господарство Розвиток Творча економіка – економічного та видобувна мануфактури та культура та технології розвитку промисловість індустріального виробництва Співвідношення 80/20 40/60 20 / сільського/ міського населення Джерело: [43] Одним із перших офіційних документів який відзначив вплив культури на можливість забезпечення сталого розвитку став підсумковий документ Міжнародної конференції ЮНЕСКО “Нові стратегії для культури у контексті забезпечення сталого розвитку” [44, с. 8]. А. Андерсон ввів поняття «С-регіонів», в яких виділив чотири детермінанти, що лежать в основі парадигми сучасного динамічного регіонального розвитку в умовах глобальної конкуренції. Це так звані «С-фактори»:

компетенція (competence), культура (culture), комунікації (communication) і творчість (creativity). Він спрогнозував зниження ролі постіндустріальних регіонів та появу нових С-регіонів навколо центрів вищої освіти, культури, які за умови формування потужних корпорацій стануть центрами виробництва інноваційно-інформаційних продуктів [45]. Масштабне промислове виробництво та агропромисловий комплекс перестають бути основою соціально-економічного зростання для багатьох регіонів. Інтенсивно зростає частка галузей так званої „міської економіки”, а провідні країни переорієнтовують вектори розвитку на розвиток культури і творчості як основи соціально економічного прогресу.

Також необхідно враховувати, що на сучасному етапі найбільшою цінністю та «інструментом»

забезпечення прогресу є творча людина як джерело нових ідей та інновацій. Відповідно творчі ресурси є одним із найважливіших чинників конкурентоспроможності територій, а сфера культури відіграє важливу роль у формуванні творчих особистостей. Вагому роль культури у розвитку творчості для стимулювання інноваційного процесу підтверджує низка комплексних досліджень. Це, зокрема, Дослідження проведене Європейською мережею КЕА (Європейського комітету підтримки творчих та знаннєво-орієнтованих компаній та інституцій) для Європейської комісії «Вплив культури на творчість» [46].

42. Мікула Н.А. Культурні ресурси як джерело унікальних конкурентних переваг регіону / Н.А. Мікула, О.І. Дацко // Зб. наук. праць ПВНЗ „Буковинський університет”. – 2010. – № 6. – С. 111 119. – (Серія „Економічні науки”).

43. Baeker G. Creative City / Greg Baeker, Glen Murray. // Planning Framework. A Supporting Document to the Agenda for Prosperity: Prospectus for a Great City, 2008. – 47 р. [Електронний ресурс].– Режим доступу – http://www.toronto.ca/culture/pdf/creative-city-planning-framework-feb08.pdf 44. Towards new strategies for culture in sustainable development // Culture counts. A Conference to Address the Financing, Resources and Economics of Culture in Sustainable Development/ Florence, Italy, 4 7 October. – UNESCO, 1999 – 15 р. http://www.unesco.org/tools/fileretrieve/8ad7a99a.pdf 45. Andersson Е. Creativity and regional development / Еke Andersson // Regional Science. – 2005. Volume 56.- Issue 1. – P. 5 – 20. – ISSN 1435-5597.

46. The impact of culture on creativity. A Study prepared for the European Commission (Directorate General for Education and Culture), June 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Для розвинених країн основною цінністю сьогодні є людина та її добробут, тому метою забезпечення конкурентоспроможності територій, де проживають люди, повинна стати якість життя населення та можливості розвитку майбутніх поколінь. Для досягнення цієї мети повинні використовуватися механізми та засоби, які не суперечать основним культурним критеріям населення території і ураховують його інтереси.

Таким чином, визначивши людину як основну цінність держави, регіону, суспільства, зорієнтувавши розвиток на забезпечення її добробуту та можливостей розвитку, для забезпечення належного рівня конкурентоспроможності регіону доцільно використати ті унікальні цінності якими володіє регіон, і примноження та ефективне використання яких забезпечуватиме базис розвитку наступних поколінь:

Зважаючи на загострення глокалізаційних тенденцій, необхідно визначити оптимальні напрямки забезпечення конкурентоспроможності регіону, відповідно сучасні умови потребують зміни бачення її формування. За інтенсифікації технологічних змін, регіони повинні зосереджуватися на акумулювання та створенні конкурентних переваг на різних рівнях (рис.8):

Добробут населення Ефективність господарського комплексу регіону Збереження ресурсів та забезпечення базису розвитку для наступних поколінь Мета забезпечення конкурентоспроможності Держава, група держав Регіон Продукт Продукт Підприємства Підприємства Інфраструктура Інфраструктура Творчий потенціал Творчий потенціал Підприємство Конкурентоспро Каркас території Продукт, асортимент можність територій Інституційна база Творчий потенціал Інституційна база Стратегія Унікальні конкурентні Продукт Стратегія Бюджет переваги Стимулювання потреби Бюджет Маркетинг території Ресурсна база Унікальні конкурентні Добробут Добробут Технології переваги продукту Бренд Бренд Стратегія Вдосконалення якості Ефективність Ефективність управління Бренд управління Середовище Ефективність управління Рис. 8. Концептуальна схема формування конкурентних переваг територій на мікро-, мезо- та макрорівнях. Складено автором Необхідно враховувати, що на усіх рівнях створення конкурентних переваг, їх основу формує, найперше, продукт, який може задовольнити визначені потреби певної цільової аудиторії. Тобто складати визначену цінність для споживача. Пропонований продукт має бути унікальним або складнокопійованим, що може забезпечуватися шляхом використання ексклюзивних:

- ресурсів та матеріалів (наприклад, природні ресурси – мінеральні води, корисні копалини, рідкісні породи деревини для деревообробної промисловості;

льон, конопля, кропива, вовна рідкісних порід тварин як сировина для продукування текстильних виробів тощо);

- технологій (захист інтелектуальної власності, патентування унікальних технологій виробництва, орієнтація на екологобезпечні технології, підвищення ергономічності продукції тощо);

- людських ресурсів (талант, унікальні знання, вміння осіб, які беруть участь у розробці, виготовленні та просуванні продукту);

- дизайну (виробництво, орієнтоване на визначені смаки споживача). Часто продукування товарів великими партіями не забезпечує захисту від наслідування виробниками інших країн. Тому необхідною є орієнтація на малосерійне та індивідуальне виробництво, постійний розвиток дизайну :http://www.keanet.eu/impactcreativityculture.html.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ виробів;

- цінової політики (оскільки багато вітчизняних найчастіше товарів і послуг є неконкурентоспроможними порівняно з імпортними аналогами саме за ціною, необхідним є вибір обґрунтованої індивідуальної цінової політики кожним підприємством для кожного окремого продукту);

- механізмів промоцій і збуту (розробка і впровадження агресивної промоційної політики щодо просування виробів, формування ексклюзивних брендів, для популяризації яких доцільно запроваджувати систему маркування продукції, що підтверджує виробництво виробів саме у даному регіоні тощо;

- комплексності пропонованого продукту, коли споживачу пропонуються не лише вироби, але і супутні товари і послуги, які складно імітувати, що доцільно ураховувати при формуванні концепцій розвитку сфери обслуговування, туристичної галузі, народних художніх промислів.

Унікальні ресурси, продукти, а також особистості, які володіють талантом, навиками та є суспільно активними, потенціально є цінностями, капіталізація яких може забезпечити підвищення рівня регіональної конкурентоспроможності. В умовах глокалізації саме культурне середовище формує системи цінностей, які визначають яким, чином населення бачитиме використання цих конкурентних переваг, і які конкурентні системи збуту, промоції, цінової політики пропонуватимуть для приваблення капіталів, розширення ринків збуту, а також покращення якості життя.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що сьогодні при формуванні стратегічного бачення конкурентної позиції регіону в умовах глокалізації, необхідно використовувати ціннісний підхід, який сприятиме ефективному використанню ресурсного потенціалу, а також забезпечуватиме чіткі орієнтири розвитку території.


ИССЛЕДОВАНИЕ M&A-ПРОЦЕССОВ В ФУНКЦИОНИРОВАНИИ ГЛОБАЛЬНЫХ ТНК НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ Денисова Е.Ю., аспирант кафедры международной экономики, Донецкий национальный университет Актуальность темы исследования. В условиях непродолжительного перерыва в 2009 году, вызванного финансово-экономическим кризисом, и умеренного восстановления в 2010 году, процесс глобализации ведущих экономик мира будет продолжаться вплоть до 2014 года на фоне дальнейшего экономического оживления, развития инновационных технологий и возрастающей роли развивающихся стран. Вместе с тем, темпы посткризисного восстановления в различных регионах мира, а также последующие ответные меры в виде принятия новых и ужесточения действующих законодательно-нормативных актов, существенно сдерживают глобализацию. Однако данные препятствия носят временный характер и в долгосрочной перспективе будет преобладать тенденция к дальнейшей интеграции мировой экономики.

Это отображается, когда ТНК внедряют новые финансовые, инновационные, инвестиционные технологии, а так же переносят часть своей деятельности за пределы своих национальных экономик, т.о.

происходит движение товаров и услуг, квалифицированной рабочей силы, капиталов и новых технологий.

Цель исследования состоит в том, чтобы на основе активизация деятельности крупнейших зарубежных ТНК, предложить способы их применения в национальной экономике для аналогичных украинских структур.

Предметом является система финансово-экономических отношений ТНК, которая формируется в процессе реализации ими финансовых стратегий на мировом и национальном уровне. Объектом являются зарубежные и украинские ТНК.

Степень изученности проблемы исследования. Проблемы функционирования ТНК достаточно подробно изучены зарубежными и отечественными учеными, чьи идеи и выводы были учтены в работе по изучению данной проблематики. Среди зарубежных авторов следует выделить труды Александера Г., Бейли Дж., Брейли Р., Ваховича Дж., Гапенски Г., Крушвица Л., Клика Р., Лиса Ф., Майерса С., Мауэра Л., Миллера М., Найра Р., Пайка Р., Росса С., Фамы Ю., Энга М., и др. Среди отечественных авторов следует выделить труды Архипова А., Астаповича А., Булатова А., Брагина Е., Давтяна Г., Ковалевой А., Леонтьева В., Макогона Ю., Наговицина А., Ореховой Т., Эскиндарова М., и других.

Основная часть. Продажа или покупка бизнеса очень время и ресурсозатратная операция, со множеством неизвестных, осознание и анализ которых необходимо проводить в процессе реализации, при этом упущение даже одного из аспектов сделки может серьезно повлиять на ее доходность, привести к убыткам или недополученной прибыли. Именно поэтому при реализации сделок M&A (Mergers & Acquisitions) широкой практикой является привлечение профессионалов – инвестиционных консультантов, которые скрупулезно проходят вместе с сотрудниками бизнеса все этапы сделок M&A, чем максимально нивелируют риски M&A.

© Денисова Е.Ю., 2011  ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Mergers & Acquisitions является аббревиатурой, которая используется для идентификации сделок, при реализации которых происходит передача контроля по управлению бизнесом либо его части, которые называют M&A-сделки.

Сделка M&A - это комплекс мероприятий, обеспечивающих максимально возможную эффективность и урегулированность процесса передачи контроля по управлению бизнесом. Данный комплекс мероприятий условно разделяется на этапы сделок M&A, первоочередным из которых является дью дилидженс.

Термин due diligence (дью дилидженс) был введен в юридический оборот в США в начале ХХ века.

Первоначально он означал процедуру раскрытия информации брокером перед инвестором о компании, акции которой торгуются на фондовой бирже.

В настоящее время под этим термином понимается сбор и анализ информации с целью оценки разнообразных рисков, связанных с прямым инвестированием. Конечно, такое понимание этого термина принимается нами специально для нашего исследования. В различных специальных областях знаний и практики этот термин может иметь и другие значения.

Например:

• в сфере патентной деятельности (промышленной собственности) — это разумное прилежание, то есть непрерывная деятельность после возникновения замысла изобретения, нацеленная на его практическое осуществление;

• в финансовой сфере — должная проверка, надлежащее обследование:

а) проверка потенциальным инвестором финансового состояния и перспектив компании, претендующей на получение инвестиций;

б) проверка андеррайтерами полноты и обоснованности информации, предоставленной эмитентом в связи с размещением нового выпуска ценных бумаг;

в) проверка финансового состояния компании-цели перед покупкой ее акций, то есть слиянием или поглощением;

г) анализ кредитором выданных кредитов с целью определения или переоценки кредитного риска;

• в юридической сфере — это просто должная заботливость, осмотрительность.

Хотя и достаточно условно, все-таки можно выделить несколько типов дью дилидженс: технический, маркетинговый, экологический, правовой, экономический, налоговый и т.д.

Например, экологический дью дилидженс (environment due diligence) предполагает проверку соблюдения порядка пользования недрами, землей, водами, атмосферным воздухом и другими ресурсами, составляющими окружающую природную среду.

Технический дью дилидженс (technical due diligence) может заключаться в проверке проектной, в том числе технической, документации. Большое внимание уделяется сметной документации. При подготовке строительной документации особое внимание принято обращать на проверку рабочего проекта инженерных коммуникаций.

Маркетинговый дью дилидженс (marketing due diligence) включает в себя исследование системы мер, направленных на согласование производства с рыночной ситуацией и обеспечивающих устойчивый сбыт;

товарной, ценовой и коммуникационной политики, системы продвижения товаров, управления персоналом и т.

д.

Экономический дью дилидженс (economical due diligence) включает в себя все материальные аспекты деятельности, то есть хозяйственное и имущественное состояние, положение в финансовой сфере, состояние денежных расчетов и т.д.

Налоговый, фискальный дью дилидженс (fiscal due diligence) часто проводится как часть экономического, в частности, финансового, исследования.

Классификацию (типизацию) дью дилидженс можно осуществлять по характеру объекта исследования.

В этом плане выделяется дью дилидженс объектов интеллектуальной собственности, иных нематериальных активов;

дью дилидженс недвижимого имущества;

дью дилидженc различных корпоративных образований, например, хедж-фондов, холдингов, доверительных фондов (трастов), иных подобных корпоративных или квазикорпоративных структур. Классификация дью дилидженс по объекту исследования наиболее характерна для англоязычных источников. Это позволяет подчеркнуть комплексный характер исследования, особенно при исследовании бизнеса. Практики, которые проводят крупные исследования в сфере бизнеса на Западе, предпочитают исключительно комплексные исследования, исследования неформального характера. Часто такие исследования проводятся в устной форме, в частности, путем опроса сотрудников и т.п. Конечно, это не исключает составление письменного заключения.

Проведение дью дилидженс - одна из функций комплексного исследования бизнеса. Оно помогает установить доверительные отношения в связи с заключением и проведением крупной сделки между контрагентами. Дью дилидженс обычно проводится при покупке бизнеса или его части либо при покупке крупных объектов, например, недвижимости, в частности, земли.

Проведение дью дилидженс обычно требует комплексного подхода. Конечно, комплексность зависит от характера приобретаемого объекта. Правовые и экономические — это минимальный комплекс отношений, подлежащих исследованию в процессе дью дилидженс. Правовой дью дилидженс (legal due diligence) считается одним из важнейших.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ В современном мире дью дилидженс стал необходимым этапом процесса инвестирования. Несомненно, проведение дью дилидженс более эффективно до вложения средств инвестора в объект инвестирования.

Однако, как известно, лучше поздно, чем никогда. Поэтому проведение исследования объекта инвестирования после вложения средств является пусть и несколько запоздавшей, но не менее важной мерой защиты интересов инвестора.

Следует отметить, что в международных отношениях, когда покупатель и продавец находятся в различных юрисдикциях или когда объект недвижимости и заинтересованные в нем субъекты находятся в разных странах, нужно особенно тщательно подходить к выбору эксперта для проведения дью дилидженс.

Именно в процессе последнего часто устанавливаются доверительные, партнерские отношения между контрагентами, что зачастую является залогом совершения сделки.

За первый квартал 2010 года общемировой объем M&A-сделок составил 650 млрд. долл. США, что на 14% больше, чем за аналогичный период прошлого года, но на 3% меньше, чем в октябре-декабре 2009 года.

Наиболее быстрыми темпами активность росла на азиатских рынках. В январе-марте в странах Азии за исключением Австралии и Японии было заключено соглашений M&A на общую сумму 115 млрд. долл. США против 37,7 млрд. долл. США за аналогичный период годом ранее. Количество сделок возросло на 8% - до по сравнению с 1416 в первом квартале 2009 года.

На долю этого региона пришлось 25% от общемирового объема сделок по слиянию и поглощению. В первые три месяца прошлого года лишь 15% соглашений M&A касались азиатских рынков. Кроме того, уже четвертый квартал подряд на азиатские рынки приходится 25% и более от общего объема сделок M&A.


В США, напротив, наблюдается снижение объема соглашений. За первый квартал сумма транзакций упала относительно аналогичного периода прошлого года на 12% - до 217,6 млрд. долл. США. Количество операций выросло на 26% - до 2356 против 1866 в январе-марте 2009 года.

В Европе объем сделок M&A сократился за минувшие три месяца на 7% и достиг 154,3 млрд. долл.

США, при том что количество операций уменьшилось на 15% - до 3105. Некоторые инвесторы склонны объяснять сложившуюся в Европе ситуацию тем, что банки региона все еще неохотно выдают кредиты, поскольку на их балансах по-прежнему сохраняется значительный объем "токсичных" активов.

Объем покупок активов с использованием заемных средств вырос в январе-марте этого года более чем вдвое - до 27,5 млрд. долл. США против 12,1 млрд. долл. США год назад, но сократился на 26% с 37 млрд.

долл. США в четвертом квартале 2009 года.

Среди крупнейших сделок минувшего квартала - продажи двух крупных подразделений American International Group (AIG): в начале марта британская страховая группа Prudential Plc договорилась о покупке у AIG азиатского бизнеса в сфере страхования жизни (AIA Group Ltd.) за 35,5 млрд. долл. США, а неделю спустя американский страховщик MetLife Inc достиг договоренности о покупке за 15,5 млрд. долл. США компании American Life Insurance Company (Alico), международного бизнеса по страхованию жизни AIG.

В конце февраля нефтесервисная компания Schlumberger Ltd. объявила, что договорилась о покупке своего конкурента Smith International Inc. за 11 млрд. долл. США. В середине января голландская пивная компания Heineken NV сообщила о приобретении за 5,46 млрд. долл. США пивного бизнеса мексиканской Femsa.

Наиболее успешным консультантом прошедших трех месяцев стал Goldman Sachs Group, оказавший такие услуги по сделкам на общую сумму 182 млрд. долл. США. С девятого на второе место вырвался Credit Suisse с 172 млрд. долл. США обслуженных транзакций. В пятерку лидеров также вошли Citigroup, Morgan Stanley и J.P. Morgan Chase (рис. 1.1 – 1.3).

Суммарные показатели попавших в список крупнейших мировых компаний за 2010 год заметно увеличились. Вместе участники рейтинга сгенерировали 32 трлн. долл. США выручки (рост - 2 трлн. долл.

США), а общая прибыль составила 2,4 трлн. долл. США против 1,4 трлн. долл. США годом ранее. Активы крупнейших корпораций Forbes оценил в 138 трлн. долл. США, а совокупную капитализацию - в 38 трлн. долл.

США Наибольшее представительство по-прежнему у США, которые делегировали в список 536 компаний.

Американское лидерство пока не вызывает никаких вопросов: от главного конкурента - Японии - в рейтинг попали 260 компаний. Кроме того, если в первой сотне американские компании заняли сразу 28 мест, то японские только 5. При этом самая крупная из них - Nippon Telegraph & Tel - расположилась лишь на 48 месте.

За США и Японией следуют Китай (121 компания), Канада (67 компаний) и Южная Корея (61 компания).

Доминируют в рейтинге представители финансового сектора (480 компаний). Огромные активы, разумеется, их главное сравнительное преимущество. С большим отставанием идут нефтегазовые компании их в рейтинге оказалось 127. По приросту прибыли первое место занимают страховые компании (624%), по росту выручки - производители полупроводников (45%), по росту капитализации - автоконцерны (57%).

Количество M&A-сделок в России в 2010 г. выросло на 29% до 213 сделок, а их общая сумма - в 2,9 раза до 51,92 млрд. евро. При этом в России в 2010 г было проведено 26 сделок объемом более 500 млн. евро (против 8 сделок аналогичного объема в 2009 г.), 7 сделок объемом от 251 млн. евро до 500 млн. евро (против сделок в 2009 г.), 8 сделок объемом от 101 млн. евро до 250 млн. евро (против 17 сделок в 2009 г.), 47 сделок объемом от 15 млн. евро до 100 млн. евро (против 40 сделок в 2009 г.) и 26 сделок объемом менее 15 млн. евро (против 21 сделки в 2009 г.) Объем по 99 сделкам совершенным в 2010 г. не раскрывался.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 400 Доход Прибыль 400 Доход Прибыль 50 - - General ConocoPhillips Wal-Mart Exxon Mobil Chevron America Corp.

Electric AT&T Hewlett Ford Motor Chase & Co.

J.P. Morgan Packard General ConocoPhillips Wal-Mart Exxon Mobil Chevron Electric America Corp.

AT&T Hewlett Ford Motor Chase & Co.

J.P. Morgan Packard Stores Stores Bank of Bank of Рис. 1.1. ТОП 10 крупнейших ТНК Америки по Рис. 1.2. ТОП 10 крупнейших ТНК Америки по итогам 2008 г., млн. долл. США, Fortune 500 итогам 2009 г., млн. долл. США, Fortune Доход Прибыль ConocoPhillips Exxon Mobil General Electric Bank of America Ford Motor Chevron J.P. Morgan Chase Wal-Mart Stores Hewlett-Packard AT&T Corp.

& Co.

Рис. 1.3. ТОП 10 крупнейших ТНК Америки по итогам 2010 г., млн. долл. США, Fortune Наибольший объем сделок 2010 г произошел в секторе энергетики, горнодобывающей промышленности и коммунальных услуг (33%). Второе место занял сектор промышленных предприятий и химической промышленности, в котором было совершено 29% сделок. 20% сделок 2010 г. было совершено в секторе телекоммуникаций, медиа и технологий, 12% - в потребительском секторе, 3% - в секторе финансовых услуг, 1% - в строительном секторе и менее 1% в секторе недвижимости и сельского хозяйства.

Для отечественных ТНК важное значение имеет разработка и реализация такой финансовой стратегии, которая способствовала бы их экспансии в глобальной экономике. Финансовая стратегия не только определяется глобальной корпоративной стратегией украинских ТНК, но и активно может повлиять на все ее элементы, обуславливая их корректировку за счет наличия ресурсных ограничений, выявляемых при сопоставлении стоимости привлекаемых ресурсов с ожидаемыми результатами их использования. При этом главной целью финансовой стратегии ТНК становится максимизация ее рыночной стоимости.

На украинском рынке успешно работают такие ТНК как «Nestle», «Proctor&Gamble», «Johnson&Johnson», «Coca-Cola», «McDonalds». Если рассматривать роль ТНК в экономике Украины, то небезопасным является переход контроля к зарубежным партнерам в стратегических сферах, например, в нефтеперерабатывающей отрасли. Одесский нефтеперерабатывающий завод контролируется «Лукойлом» (Россия), Лисичанский – компанией «ТНК ВР» (Россия), Херсонский – «Альянсом» (Россия), часть Кременчугского - «Татнефтью» и правительством Татарстана (Россия).

Про аспекты взаимодействия Украины с мировыми ТНК можно судить по динамике украинских ПИИ, которые есть основной формой зарубежной экспансии ТНК. А структура и динамика украинских потоков ПИИ свидетельствует про ориентацию большинства иностранных инвесторов на получение быстрой прибыли и их склонность к финансовым злоупотреблениям и отмыванию средств. На 01.10.2010 года в экономику Украины иностранными инвесторами вложено 44708 млн. долл. США ПИИ [2].

Общий объем ПИИ, внесенных в Украину, на 01.10.11 г. составил 42511,9 млн. долл., что на 11,62% больше объема инвестиций на начало 2010 года. [2].

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Другие страны мира 01.01.2011 01.01.2010 01.01. Швейцария Польша Италия США Виргинские острова Британские Швеция Великобритания Франция Австрия РФ Нидерланды Германия Кипр Всего 0 5000 10000 15000 20000 25000 30000 35000 40000 45000 Рис. 2. Динамика географической структуры притока ПИИ в Украину на 01.10.10 г., млн. долл. США Преобразовываясь и расширяясь, ТНК внедряются в экономики других государств, при этом они влияют на национальную политику и законодательство, заставляя правительства тех или иных государств, определять, к примеру, структуру отраслей народного хозяйства, лоббируют изменения и/или введения новых нормативных актов, позволяющих им осуществлять внедрение более эффективно.

Механизм государственно-монополистического регулирования трансформировался в пользу поощрения инициативы частного предпринимательства, и изменилась политика в отношении международных монополий.

В 90-е гг. и в начале XXI в. либерализация как магистральная тенденция государственного регулирования ПИИ сохранилась. Практически все страны мира сейчас активно приветствуют ПИИ и стремятся улучшить инвестиционный климат для них: отменяют существовавшие ранее ограничения, укрепляют гарантии от экспроприации и национализации, дают больший простор действию рыночной конкуренции.

Чтобы добиться переноса центра тяжести деятельности ТНК в Украине с торгово-распределительной активности на производство и, более того, в сферу научно-технологических разработок, обеспечить активное использование иностранными филиалами ТНК украинских технологий, обеспечить соединение корпоративных стратегий зарубежных ТНК с приоритетами национального экономического развития, обезопасить национальную экономику от риска оттока иностранного капитала в виде репатриации прибылей или бегства краткосрочных активов за рубеж при снижении степени доверия к правительству и отечественной экономической политике, сделать так, чтобы деятельность иностранных филиалов ТНК не вела к подавлению конкурирующих компаний с украинским капиталом, не создавала монополии или олигополии – важно понимать стратегию ТНК.

Выводы. Создание украинских ТНК позволит в определенной степени защитить национальные экономические интересы, будет содействовать дальнейшему развитию украинских хозяйственных структур, интернационализации их производства и капитала, интеграции Украины в мировую экономику.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Благонравин М. Вывод технопарков из юрского периода инновационная инфраструктура/ [Електронний ресурс] / М. Благонравин, О. Рубан/ Эксперт - №9,2004 //www.expert.ua 2. Государственный комитет статистики Украины [Электронный ресурс] – Режим доступа: http:

//www.ukrstat.gov.ua 3. Доклад о мировых инвестициях 2010: инвестиции в низкоуглеродную экономику // [Електронний ресурс] сайт ЮНКТАД //www.unctad.org 4. Макогон Ю.В. Глобализация и Украина в мировой экономике/ учебное пособие. / Ю.Макогон, Т.Орехова Донецк: Альфа-пресс, 2005. – 117с.

5. World Investment Report 2009: FDI from Developing and Transition Economies: Implications for Development.

UNCTAD.- N-Y.,GEN., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ РЕЗЮМЕ Исследование M&A-процессов финансовых стратегий крупнейших зарубежных ТНК, предложить способы их применения в национальной экономике для аналогичных украинских структур.

Ключевые слова: транснациональная корпорация, глобализация, мировая экономика, транснационализация, национальная компания.

РЕЗЮМЕ Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі дослідженні фінансових стратегій найбільших закордонних ТНК, запропонувати способи їхнього застосування в національній економіці для аналогічних українських структур.

Ключові слова: транснаціональна корпорація, глобалізація, світова економіка, транснаціоналізація, національна компанія.

SUMMARY The aim of the research is that based on the study of financial strategies of the largest foreign multinationals suggest how to apply them in the national economy for a similar Ukrainian organizations.

Key words: multinational corporation, globalization, world economy, national company.

  КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ Дергачова В.В., д.е.н., завідувач кафедри менеджменту Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Досвід післявоєнного розвитку показав, що одним з ефективних шляхів забезпечення сталого зростання національної економіки є використання факторних переваг країни в системі міжнародного поділу праці в рамках інтеграційних організацій. Найбільш розвиненим інтеграційним об'єднанням у світі став Європейський Союз (ЄС), вплив якого на хід глобальних економічних і політичних процесів постійно посилюється.

ЄС є єдиним у світі об'єднанням, яке пройшло у своєму розвитку п'ять стадій інтеграційного процесу і досягло рівня економічного і валютного союзу.Перехід країн ЄС-15 до постіндустріального етапу в економіці супроводжувався в соціально-політичній сфері побудовою розвинутого громадянського суспільства. Модель економічного і соціального розвитку ЄС стала світовим еталоном інтеграції.

Еволюційний перехід на все більш високий рівень конвергенції національних економік супроводжувався зростанням впливу інтеграційного об'єднання на європейську та світову економіку і політику, і членство в ЄЕС / ЄС ставало стратегічною метою все більшого числа держав.

У 1960 р. ВВП всіх п'ятнадцяти країн, що увійшли згодом до ЄС, становив 62,5% ВВП США. З кожним етапом розширення ЄЕС / ЄС цей розрив скорочувався, і в 1990-х рр. ЄС-15 став одним з двох лідерів світової економіки, зрівнявшись за величиною ВВП з США. Однак до кінця ХХ століття темпи зростання ВВП в ЄС знизилися, і нове розширення інтеграційного об'єднання стало об'єктивно необхідним.

Демократичні реформи і ринкові перетворення, проведені в 1989-2003 рр. в ряді постсоціалістичних країн ЦСЄ та Балтії, відкрили нові перспективи інтеграції, вивівши її за межі західноєвропейського регіону. У 2004 р. відбулося наймасштабніше за всю історію п'яте розширення ЄС, членами якого стали Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія і Естонія. Шосте розширення відбулося в 2007 р., коли членами ЄС стали Болгарія та Румунія.

В даний час ЄС об'єднує 27 країн з населенням 493 млн. чоловік і територією 4318 тис.кв.км, що становить 46% площі США. Частка ЄС-27 у світовому ВВП зросла з 26,1% у 2000 р. до 30,9% у 2007 р., у той час як частка США за цей час зменшилася з 31,5% до 25,4%. Європейський Союз є також і безумовним лідером світової торгівлі. У 2007 р. зовнішньоторговельний товарообіг ЄС- склав € 2666 млрд, що на 14,9% перевищує товарообіг США (€ 2320 млрд), а обсяг експорту ЄС-27 (€ 1240 млрд) на 46,2% перевищив обсяг експорту США (€ 848 млрд) [1].

Історично сформовані відмінності у забезпеченості ЄС І США основними факторами виробництва (реальними, фінансовими і людським ресурсами) об'єктивно зумовлюють різній характер реакції економічних систем ЄС та США на зовнішні і внутрішні умови господарської діяльності. Аналіз динаміки ВВП ЄС і США в зіставленні з основними геоекономічними змінами протягом аналізованого періоду дозволяє зробити висновок, що ЄС наприкінці ХХ століття не тільки © Дергачова В.В., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ зрівнявся з США за ступенем впливу на світове виробництво і торгівлю,але й став антикризовим стабілізатором глобальної економіки. Особливо виразно стабілізуюча роль ЄС проявилася після вересня 2001 р., коли в США через низку терористичних актів сталося падіння курсів акцій, що перевищило показники «Великої Депресії» 1929-1933 рр. На Нью-Йоркській біржі індекс Доу Джонса за тиждень з 14 по 21 вересня 2001впав на 14,26% в порівнянні зі зниженням на 13,52% у період з 1 по 8 листопада 1929 р. [2]. У цілому за вересень 2001 р. індекс Доу-Джонса знизився більш ніж на 20%, а втрати акціонерів перевищили $ 2,5 трлн [3]. Біржова криза в США почав поширюватися на світовий ринок акцій та інших титулів власності, поставивши перед загрозою банкрутства тисячі фірм в ЄС, Японії і інших країнах з високим рівнем ринкової капіталізації.

Завдяки проведеному у ЄС швидкому коригуванню грошової, бюджетної та валютної політики була збережена стійкість світової економічної системи і не відбулося глобальної кризи. Безпрецедентна за масштабом інтервенція ЄЦБ в € 69300 млн для зниження вартості кредитних ресурсів і нейтралізації дефіциту ліквідності у фінансовій системі, реалізація програми підтримки авіаіндустрії, затвердженої Європейською Радою 21 вересня 2001, та інші екстрені заходи, негайно прийняті в ЄС, запобігли поширенню фінансової кризи на реальний сектор світової економіки [4,5].

ЄС сприяє глобальної економічної інтеграції, надаючи фінансову і матеріально-технічну підтримку тим країнам, що розвиваються і регіональним об'єднанням, де має місце прогрес у демократичних перетвореннях та економічне зростання. Європейський Фонд Розвитку та Європейський Інвестиційний Банк фінансують сільськогосподарське виробництво для самозабезпечення країн-реципієнтів продовольством. Пріоритетними є також програми вдосконалення економічного управління, освіти і науки, системного використання природних ресурсів, відновлення та збереження екологічного балансу.

Зростанню торгівлі ЄС з постсоціалістичними країнами сприяли лібералізації торгових режимів і політиці заохочення інвестицій приватного капіталу в економіки, що трансформуються, країн Європи та Азії, що проводиться в ЄС з 1990-х рр. Особливо важливе значення для розвитку торгівлі з країнами ЦСЄ та Балтії мали підписані в 1991-1996 рр. «Європейські Угоди», головною метою яких було всебічне сприяння ринкової трансформації та створення умов для подальшої інтеграції цих країн до ЄС.

Відразу ж після відновлення незалежності Латвія, Литва і Естонія отримали в торгівлі з ЄС статус учасників Договору про співпрацю (ДСП), а в 1992-1993 рр. уклали з Норвегією, Фінляндією, Швецією та Швейцарією двосторонні угоди про вільну торгівлю, що надало країнам Балтії доступ на ринок EАСТ, що забезпечило швидке зростання їх експорту в Західну Європу [6].

Торговий режим ЄС щодо дванадцяти інших колишніх радянських республік, що увійшли в СНД, до 1993 р. визначався Угодою про торговельне та економічне співробітництво між ЄЕС і СРСР, яке встановлювало дискримінаційні тарифи та нетарифні обмеження для товарів з Радянського Союзу як країни з централізованим плануванням економіки. Це посилювало спад виробництва і зовнішньої торгівлі в пострадянських державах на першому етапі ринкової трансформації. Надання країнам СНД з січня 1993 р. тимчасового статусу учасників ДСП сприяло деякому зниженню тарифів [7].

З 1994 р. ЄС почав укладати з країнами СНД двосторонні Угоди про Партнерство та Співробітництво (УПС), що передбачають взаємне надання статусу найбільшого сприяння в торгівлі, національних режимів в сфері оподаткування,забезпечення свободи транзиту товарів і поступове усунення нетарифних торговельних обмежень у міру прогресу ринкової трансформації.

Перша УПС була підписана в червні 1994 р. з Україною [8]. Через протидії впливових промислових груп у країнах ЄС - конкурентів України на європейських ринках металопрокату, мінеральних добрив та текстилю ратифікація УПС затрималася майже на чотири роки, і УПС набула чинності лише в березні 1998 р.

Зростання ВВП і зниження безробіття в західноєвропейських країнах надавали стимулюючий вплив на створення в різних регіонах світу економічних угруповань. Після 1990 р. у ЦСЄ і на пострадянському просторі почали створюватися різні угруповання інтеграційної спрямованості, в які входили країни з близькими рівнями розвитку і одним типом економіки (СНД, Балтійська зона вільної торгівлі та ін.) Винятком стала Організація Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), до якої увійшли дві країни з ринковими і дев'ять країн з перехідними економіками. Статут ОЧЕС був підписаний в Ялті 5 червня 1998.

У квітні 2007 р. Європейська Комісія в документі «Чорноморська синергія - нова ініціатива регіонального співробітництва» відзначила значення ЧЕС як одного з найважливіших регіональних партнерів ЄС [9].



Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.