авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 22 |

«Донецкий национальный университет Посвящается 20-летию независимости Украины, 45-летнему ...»

-- [ Страница 16 ] --

В статье рассматривается попытка совершенствования процесса организации управления персоналом предприятия, определения путей совершенствования процессов управления персоналом на предприятии с использованием методов системно-динамического моделирования, и на основе этого – разработка эффективного механизма управления персоналом на предприятии, который послужит улучшению качества управления и распределения трудовых ресурсов.

Трудовыми ресурсами или человеческим капиталом как любым другим ресурсом, например, финансами, материалами, и т.д., необходимо управлять для получения лучшей отдачи от инвестиций.

Человеческие ресурсы, естественно, ограничены. Человеческий капитал может быть развит и выращен, в том числе и внутри организации, но он может также решить покинуть эту организацию, заболеть, впасть в депрессию, и даже повлиять на других членов коллектива способом, который не обеспечит преимуществ работодателю, отвлекая, таким образом, ресурсы, предназначенные для использования, в другом месте в организации. Другими словами, работа человеческого капитала организации не всегда предсказуема и/или не в пределах контроля работодателя. Таким образом, измерение и управление человеческим капиталом становится важной для моделирования проблемой.

Простейшая схема причинно-следственных связей по найму и увольнению работников может быть представлена следующим образом Фактическая + рабочая сила + Увольнение Наём + + Желаемая Реклама Расхождение рабочая сила + Рис. 1. Диаграмма причинно-следственных связей процесса изменения численности персонала на предприятии Так, увеличение расхождения между желаемой и фактической рабочей силой приведет к росту интенсивности рекламы об имеющихся вакансиях для найма новых работников, что, в результате, с некоторой задержкой, увеличит интенсивность найма. Наём новых работников послужит увеличению общей рабочей силы и снизит упомянутое расхождение. С другой стороны, увеличение фактического количества работников приводит к потенциальному росту числа увольнений, что, в свою очередь, увеличивает расхождение. Нахождение баланса между упомянутыми составляющими представляет цель моделирования Процессы управления персоналом на предприятии имеют непрерывный характер, т.к. во время большой нестабильности в экономике, а также, учитывая тяжелые в определенной мере условия труда, персонал динамично меняет свой состав и структуру, складывающуюся из взаимосвязанных частей. На рассматриваемом предприятии персонал имеет достаточно высокий показатель общего оборота, текучести кадров;

среднесписочная численность работников заметно уменьшается с каждым годом, что связано, в большей степени, со снижением объемов выпускаемой продукции. На предприятии также происходит старение персонала, что говорит о необходимости привлечения как можно большего числа молодых работников, применяя при этом современные методы кадрового управления. Наша задача состоит в том, чтобы предложить пути ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ совершенствования процессов управления персоналом, используя при этом новые подходы и методы, что послужит улучшению системы управления персоналом в целом.

Моделирование является одной из важнейших стадий при совершенствовании любой системы, которое заключается в построении, анализе и оптимизации модели [3, с. 10-14].

С целью реализации предлагаемого похода использована модель движения персонала предприятия, адаптированная к условиям рассматриваемого предприятия [4, с. 769]. Приведенная в [4] модель модифицирована при помощи входящего блока, который характеризует детальный процесс приема на работу новых сотрудников [5, с. 250]. Окончательный вид модели представлен на рис. 2.

Модель состоит из трех блоков: 1 – блок подготовки персонала на предприятии;

2 – блок найма персонала за счет рекламы о наличии вакансий;

3 – блок движения рабочей силы на предприятии.

Предложенная структура лишь приближенно описывает процессы, связанные с движением кадров на предприятии, однако охватывает основные его составляющие.

Общая численность работников будет расти (уменьшаться) за счет увеличения (уменьшения) числа вакансий, созданных на предприятии. Этот процесс управления является непрерывным, т.к.

существующие работники уходят на пенсию, увольняются по собственному желанию или их увольняют по той, или иной причине, приходят новые неопытные работники. В процессе работы новые сотрудники овладевают навыками работы, приобретают опыт и становятся квалифицированной рабочей силой. Существующие опытные работники также обучаются и повышают свою квалификацию, а позже по различным причинам покидают предприятие. В свою очередь, происходит открытие новых вакансий, происходит прием работников и вследствие чего повышается количество трудовых ресурсов либо наоборот.

Time_to_Recognize_Need_to_Advertise Average_Hiring_Delay Training_Time_of_employment Newly_Hired_Workforce Positions_Posted Hiring_Rate_of_Employment Training_Rate Advertisement_Rate 1 gap Quit_Rate Hiring_Rate Vacancy_Creation_Rate Vacancy_Closure_Rate Labor Vacancies Fluctuation_of_labour Labor_Adjustment_Time Adjustment_For_Vacancies Average_Time_To_Fill_Vacancies Desired_Labor gap Desired_Vacancies Expected_Time_To_Fill_Vacancies Adjustemnt_For_Labor Vacancy_Adjustment_Time Desired_Production_Start_rate Desired_Vacancy_Creation_Rate Productivity 2 Desired_Vacancies Expected_Productivity Number_of_working_days_in_a_year Desired_Hiring_Rate 3 Expected_Attrition_Rate Рис. 2. Системно-динамическая модель движения персонала на предприятии В процессе моделирования была принята политика, при которой численность работников на предприятии строго соответствует объемам выпускаемой продукции. Кроме того, не рассматриваются вопросы изменения производительности труда в рассматриваемом периоде, ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ связанные со стоимостными составляющими процессов, происходящих в экономике. Данные допущения, с одной стороны, позволяют отследить процесс изменения потребности в персонале, а, с другой – делают процесс изменения численности персонала на предприятии несколько хаотичным, особенно в условиях нестабильной потребности в продукции предприятия. Результат такого изменения может быть наглядно представлен на рис. 3 и в табл. 1.

Labour 6 Desired_Labour 6 Desired_Production_Start_rate 199 200 12 1 Labour 2 Desired_Labour Labour 6 1 Desired_Production_Start_rate Desired_Labour 6 Desired_Production_Start_rate 191 800 0 100 200 Time Рис. 3. Графическая иллюстрация изменения объемов производства и численности занятых на предприятии Приведенные иллюстрации показывают, что ситуация, смоделированная нами, близка к реальному развитию процессов изменения численности персонала на предприятии, т.к. на протяжении исследуемого года коэффициент общего оборота кадров был достаточно высоким – 30%, и показанные на графике высокие колебания эту ситуацию отображают.

Таблица 1.

Количественные показатели помесячного изменения объемов производства, численности занятых на предприятии и вакансий Time ed_Production_Star Desired_Labour Labour Vacancies 0 197 000 000,00 6 840,28 6 840,3 63, 30 197 500 000,00 6 857,64 6 854,8 63, 60 195 500 000,00 6 788,19 6 800,2 63, 90 195 000 000,00 6 770,83 6 821,5 63, 120 199 200 000,00 6 916,67 6 887,5 64, 150 197 000 000,00 6 840,28 6 886,3 64, 180 198 100 000,00 6 878,47 6 887,7 64, 210 196 100 000,00 6 809,03 6 821,7 63, 240 193 500 000,00 6 718,75 6 740,1 62, 270 192 100 000,00 6 670,14 6 677,4 62, 300 195 500 000,00 6 788,19 6 732,7 63, 330 197 500 000,00 6 857,64 6 803,1 63, 360 197 500 000,00 6 857,64 6 852,2 63, Соответствие рассматриваемых показателей действительным процессам, происходящим на предприятии, позволяет сделать вывод о достаточно высокой степени адекватности предложенной модели.

Рассмотрим несколько вариантов поведения модели: 1) в условиях стабильной экономики, когда предприятие постоянно имеет заказы на продукцию, наращивает производственные мощности, открывает новые участки, увеличивает количество вакантных мест, что влечет рост желаемой рабочей силы: а) при неизменной производительности труда;

б) при повышающейся производительности труда;

2) в условиях экономического кризиса, когда количество товарной продукции имеет тенденцию к снижению, уменьшается среднесписочная численность работников, растет безработица.

Для условий стабильной экономики ежегодный рост объемов производства примем равным 6,5%.

При неизменном уровне производительности труда (случай 1.а) модель демонстрирует поведение, при котором численность трудовых ресурсов постоянно растет и достигает значения чел. (рис. 4, табл. 2 (часть а)), количество вакансий (рис. 5) при показателе текучести кадров на уровне 11% возрастает, но численно оно меньше, чем это было в базовом варианте (табл. 1) с 14 процентным уровнем текучести и, следовательно, прием на работу новых работников также сокращается.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 7 7 200 7 Labour 7 Desired_Labou 6 6 800 0 100 200 Time Рис. 4. Изменение численности персонала в условиях роста объемов производства Рост производительности труда на 6,5 % при неизменном уровне текучести кадров (11 %) позволяет обеспечить достижение заданных объемов производства с меньшей численностью работников – 6864 человека (табл. 2 (часть б)), но при этом количество вакантных рабочих мест остается примерно на уровне, как и в варианте 1.а.

Newly_Hired_Workforce Vacancies 2 53, Desired_Vacancies 3 Newly_Hired_Workforce 23 Vacancies 3 Newly_Hired_Workforce 0, Desired_Vacancies 1 1 Vacancies 12 49, Desired_Vacancies 0 100 200 Time Рис. 5. Изменение числа вакансий и вновь нанятой рабочей силы Таблица 2.

Изменение численности персонала для базовых условий (а) и при условии повышения производительности труда (б) (часть а) (часть б) Time Labour Desired_Labour Vacancies Time Labour Desired_Labour Vacancies 0 6 840,28 6 840,28 50,16 0 6 838,57 6 838,57 50, 30 7 050,13 6 968,75 51,28 30 6 552,47 6 558,82 48, 60 7 097,46 7 006,94 51,58 60 6 634,87 6 594,77 48, 90 7 068,97 7 045,14 51,72 90 6 635,41 6 630,72 48, 120 7 097,92 7 097,22 52,05 120 6 682,10 6 679,74 48, 150 7 155,37 7 156,25 52,48 150 6 732,18 6 735,29 49, 180 7 168,02 7 156,25 52,51 180 6 748,89 6 735,29 49, 210 7 225,82 7 204,86 52,88 210 6 798,52 6 781,05 49, 240 6 847,95 6 807,19 50, 240 7 278,37 7 232,64 53, 270 6 850,96 6 846,41 50, 270 7 280,18 7 274,31 53, 300 6 855,51 6 856,21 50, 300 7 284,30 7 284,72 53, 330 6 861,87 6 856,21 50, 330 7 289,93 7 284,72 53, 360 6 864,31 6 862,75 50, 360 7 293,46 7 291,67 53, Мероприятия по снижению текучести кадров, например до 5%, позволят существенно сократить количество вакансий (табл. 3), что обеспечит большую стабильность работы предприятия.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Таблица 3.

Изменение параметров модели для повышающегося уровня на 6.5 % производительности труда и снижения текучести кадров до 5 % Time Labour Desired_Labour Vacancies 0 6 838,57 6 838,57 22, 30 6 552,50 6 558,82 21, 60 6 635,41 6 594,77 21, 90 6 635,66 6 630,72 22, 120 6 682,14 6 679,74 22, 150 6 731,97 6 735,29 22, 180 6 749,16 6 735,29 22, 210 6 798,34 6 781,05 22, 240 6 847,63 6 807,19 22, 270 6 850,82 6 846,41 22, 300 6 855,47 6 856,21 22, 330 6 861,99 6 856,21 22, 360 6 864,30 6 862,75 22, Далее рассмотрим вариант поведения модели в условиях кризиса. Объемы производства сократятся, следовательно, сократится количество рабочих мест, набор новых работников не будет производиться, желаемое количество рабочей силы уменьшится. Сократим объем выпускаемой продукции на 16% и оставим долю текучести кадров на предприятии на уровне 0,11.

Проигрывание модели и построенные на этой основе графики изменения численности работников (рис. 6.), показало, что количество трудовых ресурсов резко сократилось до 5776 чел. или на 15.6 % (табл.4), что даже больше необходимого, желаемого их количества (5711 человек).. Новых работников предприятие не нанимает, т.к. велика текучесть кадров за счет увольняемых работников.

Закрываются ранее созданные вакансии в связи с резким сокращением объемов производства.

6 2 Labour Desired_Labour 6 000 0 100 200 Time Рис. 6. Динамика изменения численности персонала предприятия в условиях кризиса Таблица 4.

Изменение показателей модели для условий экономического кризиса Time Labour Desired_Labour red_Production_Start_ 0 6 840,28 6 840,28 197 000 000, 30 6 619,72 6 541,67 188 400 000, 60 6 527,06 6 503,47 187 300 000, 90 6 444,52 6 423,61 185 000 000, 120 6 363,79 6 343,75 182 700 000, 150 6 302,12 6 256,94 180 200 000, 180 6 193,36 6 225,69 179 300 000, 210 6 152,75 6 166,67 177 600 000, 240 6 074,01 6 038,19 173 900 000, 270 5 976,65 5 947,92 171 300 000, 300 5 946,03 5 940,97 171 100 000, 330 5 904,79 5 850,69 168 500 000, 360 5 776,44 5 711,81 164 500 000, Проведенное исследование и проигранные сценарии показали хорошую чувствительность модели к изменениям входных параметров, что позволяет признать реалистичными результаты расчетов и признать возможность их практического применения.

Предложенный подход к моделированию процессов принятия решений в области управления персоналом на предприятии дает возможность работникам кадровой службы своевременно предусмотреть всевозможные варианты развития ситуации и выработать приемлемые политики действий в различных условиях, начиная со ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ стабильного, устойчивого развития экономики, с возможным ростом объемов производства, и заканчивая условиями глубокого кризиса.

Упрощенный характер модели, тем не менее, дает плодотворную почву для определения политики найма персонала как за счет привлечения квалифицированных кадров со стороны, так и за счет их подготовки и переподготовки на базе либо собственной учебно-производственной базы, либо в рамках системны высшего и среднего специального профессионального образования.

Внедрение в практику кадрового планирования методов системно-динамического моделирования обеспечивает системное, планомерно организованное видение процессов управления персоналом. Данное видение, подкрепленное системой взаимосвязанных технических, организационно-экономических и социальных мероприятий по формированию, распределению, перераспределению рабочей силы на уровне предприятия, подготовке и переподготовке кадров обеспечивает создание условий для наилучшего использования трудового потенциала в целях обеспечения эффективного функционирования предприятия и всестороннего развития занятых на нем работников.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Ляшенко А.Х., Рогова І.В. Побудова системи управління персоналом промислового підприємства в період розвитку ринкових відносин в Україні // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. – 2008. – № 2. – с.61-66.

2. Копаков В.М., Яценко И.И, Миладиноски С., Комарницкий В.С. Современные проблемы теории и практики управления персоналом.//Економіка та держава. – 2005. – №3.

3. Гончаров В., Припотень В., Каховська О. Концептуальні підходи до розвитку кадрів у системі і управління персоналом підприємства // Схід. – 2008. – №6. – C. 10-14.

4. Sterman John D. Business Dynamics. Systems Thinking and Modeling for a Complex World. McGraw Hill Companies, Inc., 2000. – 982 pp.

5. Garcia J.M. Theory and Practical Exercises of Systems Dynamics. – Barselona, 2006. – 291 pp.

6. Morecroft J.Strategic Modeling and Business Dynamics. A.Feedback Systems Approach. John Wiley & Sons Ltd. The Atrium, Southerm Gate, Chichester, West Sussex PO198SQ. – England, 2007. – 430 pp.

РЕЗЮМЕ В статье рассматривается подход к моделированию процесса изменения численности персонала на предприятии с использованием метода системной динамики. Рассмотрены сценарии использования модели в условиях стабильного экономического развития и в условиях кризиса. Результаты моделирования могут быть использованы в практике работы кадровых служб предприятий при определении политик по управлению численностью персонала.

Ключевые слова: персонал, управление, системно-динамическое моделирование, вакансии, желаемая и фактическая численность работников, стабильная экономика, кризисная экономика.

РЕЗЮМЕ У статті розглянуто підхід до моделювання процесу змінення чисельності персоналу на підприємстві з застосуванням методу системної динаміки. Розглянуто сценарії застосування моделі в умовах стабільного економічного розвитку і в умовах кризи. Результати моделювання можуть бути використані в практиці роботи кадрових служб підприємств при визначені політик з управління чисельністю персоналу.

Ключові слова: персонал, управління, системно-динамічне моделювання, вакансії, бажана та и фактична чисельність робітників, стабільна економіка, кризисна економіка.

SUMMARY The approach to model the process of personnel change on the enterprise with the use of a system dynamics method is considered in the article. Scenarios of use of the model in the conditions of stable economic development and in the conditions of crisis are considered. Results of modelling can be used in practice of personnel departments of enterprises to determine politics of personnel management.

Keywords: the personnel, management, system-dynamics modelling, vacancies, desirable and actual number of workers, stable economy, crisis economy.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКАЯ СЕГМЕНТАЦИЯ ПРОДУКЦИИ ЧЕРНЫХ МЕТАЛЛОВ НА МИРОВОМ РЫНКЕ СЫРЬЯ И ГОТОВОЙ ПРОДУКЦИИ Иванова И.А., аспирант кафедры «Международная экономика» ДонНУ (г. Донецк, Украина) Актуальность темы и постановка проблемы исследования. Исследование рынка предполагает необходимость его рассмотрения как дифференцированной структуры в зависимости от групп потребителей и потребительских свойств товара, что в широком смысле определяет понятие рыночной сегментации.

Рыночная сегментация представляет собой, с одной стороны, метод для нахождения частей рынка и определения объектов, на которые направлена маркетинговая деятельность предприятий. С другой стороны, – это управленческий подход к процессу принятия предприятием решений на рынке, основа для выбора правильного сочетания элементов маркетинга. Сегментация проводится с целью максимального удовлетворения запросов потребителей в различных товарах, а также рационализации затрат предприятия-изготовителя на разработку программы производства, выпуск и реализацию товара.

Цель исследования состоит в теоретико-методологической сегментации производственного процесса и сбыта продукции черной металлургии.

Степень изученности проблемы исследования. Теории экономических циклов были разработаны известными зарубежными и отечественными учеными, такими как: У Беверидж, В.

Зомбарт, Т. Мальтус, Ж. Сисмонди, Д. Гобсон, М. Туган-Барановский, Л. Мизес, Ф. Хаген, Й.

Шумпетер, К. Маркс, Д.М. Кейнс, М. Фридман и другими.

Основная часть. Различная динамика роста производства стали в регионах обусловлена изменением конфигурации спроса, а также технологической неспособностью стран реагировать на столь переменчивую конъюнктуру. В 2009 году, она была благоприятна для производителей листовой стали, которая шла со значительной надбавкой в сравнении с длинномерным прокатом.

Однако, стагнация промышленности в большинстве развитых стран, прежде всего, автомобилестроения, судостроения и производства бытовой техники, которые формируют значительную долю спроса на листовую продукцию, значительно охладила рынок. В апреле текущего года, складывалась парадоксальная ситуация, когда стоимость г/к листа опускалась ниже стоимости заготовки.

Иная ситуация в сегменте конструкционной стали, строительного назначения. Помимо традиционного возобновления спроса на металл со стороны строителей, рынок подогревает потребность в длинномерном прокате для реализации антикризисных инфраструктурных проектов.

Благодаря этому, в некоторых регионах мира цены на прокат не только стабилизировались, но и пошли вверх. Рост цен на конструкционную сталь подогрел спрос на заготовки.

Таким образом, первые положительные тенденции, наметившиеся в черной металлургии сохранятся. Однако положительная динамика выплавки стали, вряд ли, предопределит устойчивую восходящую ценовую тенденцию. Падение стоимости ЖРС, угля, лома и фрахта в условия острой конкуренции будет толкать производителей на дальнейшее снижение цен. Прежде всего, это заденет сегмент плоского проката, цены на который при нынешней стоимости ресурсов проросту не могут опуститься ниже. После пополнения запасов строительными компаниями, уже в середине остановился и рынок конструкционной стали. В данном контексте, украинским металлургам вряд ли стоит ожидать долгосрочного позитивного тренда, а максимально использовать конъюнктурные всплески, один из которых сейчас наблюдается.

Таким образом, возникает очевидная необходимость теоретико-методологической сегментации продукции черных металлов на мировом рынке сырья и готовой продукции.

Существует три вида железорудной продукции, использующиеся в черной металлургии:

сепарированная железная руда (с низким содержанием железа), аглоруда (путем термической обработки содержание железа повышено) и окатыши (сырая железосодержащая масса с добавлением известняка формируется в шарики диаметром около 1 см).

© Иванова И.А.., 2011  ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Рис. 1. Сегментация железной руды по ТНВЭД Применение технологий по производству железа прямого восстановления (или губчатого железа) в основном в виде металлизированных окатышей DRI (Direct Reduced Iron) и горячебрикетированного железа НBI (Hot Briquetted Iron) считается одним из самых перспективных направлений для эффективного развития мировой металлургии. Использование губчатого железа при выплавке стали (в основном, в электродуговых печах) позволяет производить наиболее высококачественный, экономически выгодный (с относительно низкой энергоемкостью) и экологически чистый металл (по сравнению с доменным процессом), пригодный для удовлетворения самых высоких требований таких отраслей-потребителей, как машиностроение (авиа-, судостроение и т. д.).

Иногда к DRI, прямо по определению, относят все виды железа прямого восстановления. Порой выделяют DRI как окатыши и аналог крупнокусковой руды. В зависимости от температуры производства, различают два вида DRI: холодное (СDRI) и горячее железо прямого восстановления (HDRI). НBI, как правило, называют горячепрессованную форму DRI, разработанную для более удобной перевозки, хранения и использования.

В соответствии с номенклатурой внешнеэкономической деятельности к DRI отнесена группа 7103 – Продукты прямого восстановления железной руды. В данную товарную позицию включаются металлопродукты, полученные прямым восстановлением руды без ее плавления. Данные продукты получаются из руды в виде кусков или гранул или из обогащенной руды в виде брикетов или окатышей. Обычно они содержат по массе более 80 % металлического железа и обладают губчатой структурой (губчатое железо). Эти продукты используются для производства стали. Изделия, входящие в товарную позицию в форме брикетов или окатышей, не следует путать с изделиями из обогащенной руды товарной позиции 2601;

первые заметно отличаются от последних по блеску на поверхности среза.

Металлопродукты, полученные прямым восстановлением, легко отличить от других губчатых продуктов черных металлов (полученных из расплавленного передельного чугуна методом распыления) по тем признакам, что первые имеют шероховатую и пористую поверхность, в то время как последние обладают округленной поверхностью, ясно показывающей, что они прошли расплавленное состояние.

В эту товарную позицию включается также очень чистое железо (то есть железо, содержащее примесей не более 0,06%). Это железо, используемое в исследовательских лабораториях и в некоторых отраслях металлообрабатывающей промышленности (например, в порошковой металлургии), является хорошим растворителем для металлов. Из товарной позиции исключена также стальная вата и т.п., иногда называемая «стальной губкой»

Рис. 2. Сегментация DRI по ТНВЭД Основными рудами, обычно классифицируемыми в товарной позиции внешнеторговой номенклатуры, являются:

1. Чугун передельный нелегированный, содержащий 0,5 мас.% или менее фосфора.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 2. Чугун передельный нелегированный, содержащий более 0,5 мас.% фосфора.

3. Чугун пеpедельный легиpованный;

чугун зеpкальный.

Передельный чугун представляет собой основной первичный продукт черной металлургии, который производится преимущественно путем восстановления и плавления железной руды и металлолома в доменных и электрических печах. Он является железоуглеродистым сплавом, содержащим также другие элементы, такие как кремний, марганец, сера, фосфат, попадающие в него из руды, лома, флюса или топлива, и иногда, кроме того, еще иные элементы, такие как хром и никель, добавленные в него для получения специальных свойств.

Рис. 3. Сегментация чугуна по ТНВЭД Внешнеторговая сегментация черных металлов и продукции из них по ТНВЭД делит всю продукцию, относящуюся к стали на три большие группы: железо и нелегированная сталь, коррозионностойкая сталь и легированная сталь прочая, в число которой входят прутки пустотелые для буровых работ из легированной или нелегированной стали.

Подгруппа «железо и нелегированная сталь» включает в себя изделия, если они выполнены из железа или нелегированной стали, в частности:

• слитки или другие первичные продукты, такие как пудлинговые прямоугольные заготовки, пакеты кричного железа, бруски, куски, в том числе сталь в расплавленном состоянии (товарная позиция 7206).

• полуфабрикаты, такие как блюмы, заготовки, круглые заготовки, слябы, сутунки, грубо обработанные ковкой заготовки, заготовки для фасонного проката (товарная позиция 7207).

• плоский прокат (товарные позиции 7208-7212).

• прямоугольные и круглые прутки, горячекатаные, в неравномерно свернутых бунтах (товарная позиция 7213) и другие прямоугольные и круглые прутки (товарная позиция 7214 или 7215).

• фасонный прокат (товарная позиция 7216).

• проволока (товарная позиция 7217).

Современное металлургическое производство, основными подразделениями которого являются черная и цветная металлургия, - это комплексная отрасль промышленности, к важнейшим особенностям которой относятся многопрофильность и цикличность технологических процессов, наличие многих переделов, высокая ресурсо- и капиталоемкость и интенсивное воздействие на окружающую среду. Металлургические предприятия представляют собой крупные производственные комплексы, в которых сырье (первичное и вторичное) в процессе многих переделов с использованием сложной технологии и оборудования перерабатывается в разнообразную металлопродукцию, реализуемую на рынке.

Производство стали в 66 странах мира, подающих данные во Всемирную ассоциацию стали (Worldsteel), за первый квартал 2010 года выросло до 342 млн. тонн, что на 29% выше уровня прошлого года [5]. В марте 2010 года объем выплавки составил 120 млн. тонн, превысив уровень аналогичного месяца 2009 года на 30,6%. Производство стали в Азии за первые три месяца года выросло по сравнению с прошлогодним на 27%, до 219 млн. тонн. Евросоюз нарастил выплавку на 37%, до 42 млн. тонн, страны Европы, не входящие в ЕС - на 11%, до 7 млн. тонн. Выпуск стали в Северной Америке увеличился на 53,8%, до 27 млн. тонн. Страны СНГ за квартал 2010 года произвели 25,5 млн. тонн стали (+17,8% к прошлому году). Выплавка стали в Латинской Америке ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ выросла на 38,9%, до 10,9 млн. тонн, на Ближнем Востоке — на 13,7%, до 4,7 млн. тонн, в Африке на 15%, до 4 млн. тонн (рис. 4).

Рис. 4. Географическая структура производства стали в 2010 г., % Горно-металлургический комплекс Украины остается одним из базовых элементов экономики государства. Металлургия - основной донор бюджета, главный поставщик валюты в Украину. В докризисный период доля ГМК в валовом внутреннем продукте Украины составляла 27% [3].

2003 2004 2005 2006 2007 2008 Чугун, млн.т Сталь без полуфабрикатов, полученных непрерывным литьем, млн.т Полуфабрикаты, полученные непрерывным литьем, млн.т Прокат готовый черных металлов, млн.т Рис. 2. Динамика производства основных видом черной металлургии в Украине в 2003 2009 гг. [3] Нынешний кризис мировой экономики показал слабость предприятий ГМК Украины. Для спасения ситуации государство вынуждено было в очередной раз принимать экстраординарные меры для поддержки металлургии, в том числе и за счет потерь бюджета.

Металлургические предприятия Украины за время ее независимости значительно сократили марочный и размерный сортаментный ряд своей продукции, намного уменьшили производство высокотехнологичной продукции, для расширения экспорта перешли на увеличение производства полуфабрикатов. По сортаменту и качеству продукции отставание украинских меткомбинатов, например, от российских, столь значительное, что для его преодоления понадобятся десятки лет работы при условии осуществления модернизации.

Выводы и перспективы дальнейших исследований. Как показал анализ циклов деловой активности, отставание украинской металлургии не будет преодолено в перспективе до тех пор, пока не будут учтены основные требования теории, а именно:

• инвестиции в технологические схемы в контексте производственного процесса и обеспечения сырьем:

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Украина имеет даже лишние для собственной металлургии мощности коксохимических заводов, но большинство из них использует устаревшие энергозатратные технологии и оборудование. Собственного коксующегося угля для загрузки всех «коксохимов» Украине не хватает ни количественно, ни качественно.

Поэтому для производства стали на уровне 40 млн. тонн в год Украине необходимо импортировать 3,5-5,0 млн. тонн коксующегося угля из России, Польши или других стран, а это большие финансовые затраты. Энергоемкость, суммарные энергозатраты на производство чугуна, стали и проката на украинских меткомбинатах примерно на 30% выше, чем на современных предприятиях стран Евросоюза, а также Индии и Китая. Энергоемкость производства тонны стали на украинских меткомбинатах достигает 840 кг у.т., на меткомбинатах стран ЕС она в 1,9 раза меньше (450 кг у.т./т). В структуре себестоимости металлопроката в Украине на затраты на топливно-энергетические ресурсы приходится 50%, тогда как в промышленно развитых странах этот показатель равен 20%. Следует также отметить, что во всем мире металлургия движется в сторону развития электрометаллургии, которую заменяют технически устаревшие мартеновские печи, а также строительства электрометаллургических мини-заводов. Износ фондов ГМК Украины составляет примерно 65%, в отрасли используются устаревшие технологии производства стали, а себестоимость продукции слишком высокая. Улучшения этих показателей не предвидится и в ближайшее время.

• соотношение потребителей готовой продукции – внешний и внутренний рынок на паритетных началах:

рынок металлопродукции делится на внутренний и внешний. ГМК Украины на внутренний рынок отгружает только 20% металлопродукции, а 80% — экспортирует.

В РФ - ближайшего конкурента в металлургической сфере - это соотношения составляет примерно 50:50. Подтверждением этого тезиса является тот факт, что объемы экспорта украинской металлопродукции в страны СНГ постоянно уменьшаются. Украинские металлурги могут надеяться только на то, что толстый лист, традиционно занимающий первые позиции (25%) в экспорте украинского металлопроката, останется на том же высоком уровне, поскольку в стране эксплуатируются три современных толстолистовых прокатных стана (стан «3000»

на Мариупольском им. Ильича и Алчевском меткомбинатах и стан «3600» на «Азовстали»).

• антициклические мероприятия экономической политики государства:

среди мер, принимаемых сейчас правительством Украины в рамках меморандума взаимопонимания с предприятиями горно-металлургического комплекса, не все можно назвать однозначно эффективными. Так, нельзя говорить о значительном развитии внутреннего рынка металлопродукции как предпосылке постоянного функционирования ГМК Украины и ослабления его зависимости от колебаний конъюнктуры мирового рынка. В стране нет объективных предпосылок для существенного наращивания внутреннего рынка металла на ближайшие 10-15 лет. Единственное, что необходимо немедленно сделать, - это помешать импорту металлопроката в Украину в объеме около 1 млн. тонн в год, который по номенклатуре могут производить украинские комбинаты.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М.: "Дело Лтд", 1994.

2. Дементьев В. Догоняющее развитие через призму теории "длинноволновой" технологической динамики: аспект "окон возможностей" в кризисных условиях / В. Дементьев // Рос. экон. журн. 2009. - № 1-2. - С. 34-48.

3. Державний комітет статистики України // [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http:www.ukrstat.gov.ua 4. Кондратьев Николай Дмитриевич. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения : Избр.

тр. / Н.Д. Кондратьев - М.: Экономика, 2002. - 767 с.

5. Официальный сайт Украинской Ассоциации Сталеплавильщиков // [Электронный ресурс].

Режим доступа: http://uas.su/association.php ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 6. Хансен Э. Классики кейнсианства: В 2 т.: [Пер. с англ. / Предисл. и сост. А. Г. Худокормов]. - М.:

Экономика, 1997. - Т. 1, Ч. 1: К теории экономической динамики / Р. Харрод. Ч. 2: Экономические циклы и национальный доход / Э. Хансен. - 1997. - 416 с.

7. Шумпетер Йозеф А. История экономического анализа: В 3 т. / Йозеф А. Шумпетер;

Пер. с англ.

под. ред. В. С. Автономова;

С.-Петерб. ун-т экономики и финансов;

Высш. шк. экономики. - СПб.:

Экон. шк. и др., 2004. - Т. 3: [С 1890 по 1914 г. и далее]. - 2004. - XI, С. 989-1664.

8. Kitchin, Joseph (1923). «Cycles and Trends in Economic Factors». Review of Economics and Statistics 5 (1): 10–16.

9. Korotayev, Andrey V., & Tsirel, Sergey V. A Spectral Analysis of World GDP Dynamics: Kondratieff Waves, Kuznets Swings, Juglar and Kitchin Cycles in Global Economic Development, and the 2008– Economic Crisis. Structure and Dynamics. 2010. Vol.4. #1. P.3- 10. Forrester J. W. New Perspectives on Economic Growth. Alternatives to Growth — A Search for Sustainable Futures / Ed. by D. L. Meadows. Cambridge, MA: Ballinger, 1977. P. 107—121.

РЕЗЮМЕ Цель исследования состоит в анализе теоретико-методологическая сегментация продукции черных металлов на мировом рынке сырья и готовой продукции.

Ключевые слова: цикличность, рынок черной металлургии, горно-металлургический комплекс, экономическое развитие, кризис.

РЕЗЮМЕ Мета дослідження полягає в аналізі теоретико-методологічної сегментації продукції чорних металів на світовому ринку сировини та готової продукції Ключові слова: циклічність, ринок чорної металургії, гірничо-металургійний комплекс, економічний розвиток, криза.

SUMMARY The purpose of the research is the analyze the theoretical and methodological segmentation of products of ferrous metals in the world market of raw materials and finished products.

Key words: cycle, the market of ferrous metallurgy, mining and metallurgical complex, economic development, crisis ОСВІТНІЙ АСПЕКТ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УКРАЇНІ Калініна С.П., д.е.н. Донецький національний університет Ковалевська В.В., к.е.н. Донецький національний університет У комплексі проблем розбудови української держави на основі інноваційної моделі розвитку особливе місце належить забезпеченню робочою силою високого рівня якості, з навичками управління сучасними технічними засобами і з відповідним інтелектуальним рівнем.

Різним аспектам проблем професійного розвитку, підготовки кадрів відповідно до потреб економіки присвячено наукові роботи відомих вчених С.Бандура, Д.Богині, Н.Борецької, В.Брича, В.Гончарова, О.Грішнової, Б.Данилишина, Б.Клияненка, А.Колота, Л.Лісогор, Н.Лук’янченко, О.Новікової, О.Мартякової, І.Петрової, В.Петюха, Л.Шаульської та ін.

Метою статті є аналіз стану сучасного ринку праці і дослідження освітнього аспекту в регулюванні робочої сили в Україні.

Серед основних соціально-економічних орієнтирів, які спрямовані на розвиток інноваційної моделі ринкової економіки, необхідно назвати такі:

- формування робочої сили певної якості;

- ефективне використання робочої сили;

- регулювання якості робочої сили;

- створення нових робочих місць;

- формування конкурентної робочої сили на внутрішньому та зовнішньому ринку праці.

Разом з тим, в Україні гострою є проблема скорочення чисельності населення працездатного віку та подальшого зростанні частки старших вікових груп, що в свою чергу негативно впливає на впровадження інноваційної моделі розвитку. Щоб змінити ситуацію, стосовно зниження якісних © Калініна С.П., Ковалевська В.В., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ характеристик робочої сили, які виникли внаслідок змін вікового складу населення, необхідно максимально подовжити тривалість активного творчого періоду життя.

За даними державного комітету статистики, на 1 січня 2009 року наявне активне населення зменшилося до 46143,7 тис. осіб, з яких 68,5% становило міське населення і 31,5 % сільське.

У період з 1990 по 2009 рік чисельність наявного населення зменшилась на 11%. Загальна чисельність зайнятого населення у 2008 році становила 20972,3 тис. осіб, у тому числі працездатного віку 19251,7 тис.осіб проти 20175,0 тис.осіб, та 18520,7 тис.осіб у 2000 році. При цьому якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо професійно-освітньої підготовки, економічної активності.

У сучасних умовах визначальний вектор регулювання якості робочої сили, її формування, відтворення та використання лежить у площині вдосконалення державного регулювання.

Акцентування уваги на дослідженні освітньої складової формування якості робочої сили зумовлено тим, що в процесі розвитку суспільства ця сфера економічної діяльності набуває визначального значення. Тому механізми державного регулювання освітніх послуг повинні задовольняти вимогам Концепції професійних знань. Відповідно до чинного законодавства, державне регулювання формування і відтворення робочої сили в Україні реалізують Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство освіти і науки України;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

Вища атестаційна комісія України;

Державна акредитаційна комісія України;

уряд Автономної Республіки Крим (АРК), місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою (табл.1).

Таблиця 1.

Структура регулювання якості робочої сили в Україні Рівні Субєкти Мета Загальні державні органи влади: - організація Державний - законодавчі;

процесу надання - виконавчі;

освіти;

- судові - упорядкування дій Спеціалізовані державні органи суб’єктів освітнього влади: простору;

- міністерство освіти і науки, - забезпечення Регулювання молоді та спорту;

дотримання законів;

якості - державні органи управління - забезпечення робочої сили освітою;

громадянам рівних - органи самоврядування в прав на освіту всіх галузі освіти. рівнів і ступенів;

- розвиток Загальні регіональні органи влади:

Регіональний професійної освіти з - виконавчі;

метою задоволення - судові Спеціалізовані регіональні органи потреб економіки;

- організація влади:

регіональні органи управління підготовки, перепідготовки, освітою;

підвищення - місцеві органи кваліфікації наявної самоврядування.

робочої сили згідно з Міністерства На рівні галузі перерозподілом між Органи виконавчої влади Підпорядкуванні навчальні заклади галузями, регіонами, підприємствами;

Підпорядковані підприємства - розробка державних стандартів освіти;

-- сприяння трудовій активності населення, розвитку підприємництва, самозайнятості.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Законодавство України про вищу освiту базується на Конституцiї України (254к/96-ВР) i складається з Законiв України "Про освiту" (1060-12), "Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть" (1977-12), та iнших нормативно-правових актiв, прийнятих вiдповiдно до нього.

Процес регулювання у загальному контексті включає: прогнозування, планування, фінансування, бюджетування, оподаткування, кредитування, адміністрування, облік, контроль.

Регулювання якості робочої сили також включає всі перераховані елементи.

Ефективність регулювання якості робочої сили на державному, регіональному та на галузевому рівні визначається значною мірою узгодженістю і збалансованістю інтересів різних учасників суспільства.

Розглянемо детально питання регулювання якості робочої сили на різних рівнях.

Інтереси держави у формуванні робочої сили певної якості можна розглядати як прагнення кожної країни забезпечити стабільний економічний розвиток, який відповідав би стандартам розвинутих країн, що в свою чергу, реалізуються шліхом використання комплексу заходів та дій в межах освітнього простору.

На сучасному етапі розвитку суспільства фундаментальне значення у формування робочої сили певної якості має загальна середня освіта.

Україна досить привабливо виглядає серед країн світу за показниками охоплення загальною середньою освітою, зокрема, дітей 6-9 років охоплено 99,2 відсотка, повною загальною освітою – відсоток (рис.1).

22, 22, 22, 22, 22, 22, 22, 22, 22, 22, 22, 21, 21, 21, 21, 21,9 21,9 21,9 21,9 21,9 21,9 21, 21,8 21, 21, 21,7 21, 21, 21,5 21,5 21, 21,4 21, 21, 21 20, 20, / / / / / / / / / / / / / / / / / / Всього Денні Рис.1. Динаміка кількості загальноосвітніх навчальних закладів України, 1991-2008рр., од.

Загальна система середньої освіти регламентована Законом України «Про загальну середню освіту», згідно з яким (ст.3) загальна середня освіта є цілеспрямованим процесом оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якої є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності;

вона є обов’язковою основною складовою безперервної освіти і спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полі культурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання в інтересах людини, суспільства, держави.

Система професійно-технічної освіти, регламентована Законом України «Про професійно технічну освіту», спрямована на формування у громадян професiйних знань, умiнь, навичок, розвиток духовностi, культури, вiдповiдного технiчного, технологiчного i екологiчного мислення з метою створення умов для їх професiйної дiяльностi.

Перехід України до соціально орієнтованої економіки зумовлює реформування професійної освіти (рис.2), яке повною мірою сприяло формуванню самостійного мислення, посиленню індивідуального підходу до розвитку творчих здібностей, поліпшенню професійної підготовки фахівців.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ / / / / / / / / / / / / / / / / / Всього МОН Ри с.2.Динаміка кількості професійно-технічних навчальних закладів України, 1991-2007 рр., од.

Так, головна мета – необхідність врахування ситуацію сучасного ринку праці і трансформування її в освітні програми професійної підготовки фахівців та приведення до відповідності потреб економіки та робочої сили.

Ієрархія професійно-технічної освіти є такою: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі професійно-технічної освіти;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та створені ними органи управління професійно-технічною освітою;

міжгалузева рада з професійно технічної освіти.

Повноваженнями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі професійно-технічної освіти (ст. 7 Закону про освіту) є такі: організація здійснення державної політики в галузі професійно-технічної освіти;

визначення перспектив та напрямів розвитку професійно-технічної освіти;

розробка проектів законів, державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, визначення державних стандартів професійно-технічної освіти, типових навчальних планів і типових навчальних програм та інших нормативно-правових актів щодо функціонування та розвитку професійно-технічної освіти;

створення, реорганізація, ліквідація державних професійно-технічних навчальних закладів;

ліцензування та атестація професійно-технічних навчальних закладів на право здійснення освітньої діяльності, ліцензування підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності та підпорядкування на право здійснення професійно-технічного навчання на виробництві;

визначення на основі державного замовлення та потреб ринку праці обсягів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у професійно-технічних закладах кваліфікованих робітників;

здійснення державного інспектування професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування щодо рівня професійно-технічної освіти;

організація та здійснення контролю за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів у порядку, встановленому законодавством;

організація інформаційного забезпечення та статистичного обліку в галузі професійно-технічної освіти;

організація науково-методичного забезпечення такої освіти, впровадження у навчально-виробничий процес досягнень науки, техніки, нових технологій, передового досвіду та інноваційних педагогічних технологій;

визначення нормативів і здійснення матеріально-технічного, фінансового забезпечення підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних закладів;

розробка типових правил прийому до професійно технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування;

формування стратегічних напрямів розвитку професійно-технічної освіти, забезпечення взаємодії з іншими галузями освіти;

забезпечення контролю за дотриманням вимог щодо якості професійно-технічної освіти.

Особливу роль в процесі регулювання якості робочої сили відіграє освіта вищого рівня (рис.3).

Вона забезпечує досягнення певних цілей навчання: надає навички й знання по конкретних сферах професійних знань;

забезпечує формування концептуальних засад, щоб навчити людину застосовувати нові підході в різних сферах діяльності;

формує персональні навички, орієнтовані на особливість як лідера і виховувати відповідне сприйняття життя з метою використання його можливостей щодо досягнення своєї особистої мети;

навчає певним спеціальностям і враховує ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ різноманітність людського інтелекту, що є дуже важливим резервом підготовки продуктивного фахівця.

1200 1010 1034 997 1009 979 951 940 910 911 913 904 / / / / / / / / / / / / / / / / / / I-II III-IV Всього Р ис.3. Динаміка мережі вищих навчальних закладів України за рівнями акредитації, 1991 2008рр., од.

Державна полiтика у галузi вищої освiти визначається Верховною Радою України та грунтується на принципах: доступностi та конкурсностi здобуття вищої освiти кожним громадянином України;


незалежностi здобуття вищої освiти вiд впливу полiтичних партiй, громадських i релiгiйних органiзацiй;

iнтеграцiї системи вищої освiти України у свiтову систему вищої освiти при збереженнi i розвитку досягнень та традицiй української вищої школи;

наступностi процесу здобуття вищої освiти;

державної пiдтримки пiдготовки фахiвцiв для прiоритетних напрямiв фундаментальних i прикладних наукових дослiджень;

гласностi при формуваннi структури та обсягiв освiтньої та професiйної пiдготовки фахівців (рис.4).

672, 657, 658, 700 633, 612, 588, 539, 600 536, 470,5 503 507,7 491, Тисяч осіб 475, 500 430, 415,5 432,5 425, 411,2 404,9 408, 395, 383 387, 368,9 400 346, 290,1 300, 264, 241 237, 221, 212, 198,9 198 206, 203,7 202, 190,1 201, 194 188,8 183,4 182,2 169, 174,5 173,7 170,4 170 166,2 164,9 170, 151,2 142, 114, Всього I-II III-IV Рис.4. Динаміка прийому до вищих навчальних закладів України за рівнями акредитації, 1990 2008рр., тис. осіб.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ До системи вищої освіти України належать вищі навчальні заклади всіх форм власності;

інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;

органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.

Перелiк напрямiв та спецiальностей, за якими здiйснюється пiдготовка фахiвцiв у вищих навчальних закладах (рис.5) за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями, затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Освiтньо-квалiфiкацiйна характеристика випускника вищого навчального закладу вiдображає цiлi вищої освiти та професiйної пiдготовки, визначає мiсце фахiвця в структурi галузей економiки держави i вимоги до його компетентностi, iнших соцiально важливих якостей, систему виробничих функцiй i типових завдань дiяльностi й умiнь для їх реалiзацiї.

741, 700 623, 602, 579,4 588, 515, 551, 512,2 505, Тисяч осіб 468, 460, 416, 422,2 413, 348, 380,8 360 372, 371,2 369,3 356, 400 343,9351,5 353,3 341, 339,1 312, 273, 300 241,9 240, 199,8 198 204,3 191,2 185,8 186,7 214, 162,2 156,9 156 148,6 147,5 155,5 162,8 100 138,9 137 144,1 153,5 149 147,9 155,7 142,7 137,9 134, 118, Всього I-II III-IV Рис.5. Динаміка випуску фахівців вищими навчальними закладами України за рівнями акредитації, 1990-2008рр., тис.осіб Освiтньо-квалiфiкацiйнi характеристики випускникiв вищих навчальних закладiв затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi працi та соцiальної полiтики.

Основною метою та завданням вищого навчального закладу є: здiйснення освiтньої дiяльностi певного напряму, яка забезпечує пiдготовку фахiвцiв вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв i вiдповiдає стандартам вищої освiти;

здiйснення наукової i науково-технiчної (для вищих навчальних закладiв третього i четвертого рiвнiв акредитацiї), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої дiяльностi;

забезпечення виконання державного замовлення та угод на пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою;

здiйснення пiдготовки наукових i науково-педагогiчних кадрiв та їх атестацiя в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рiвнiв акредитацiї;

вивчення попиту на окремi спецiальностi на ринку працi i сприяння працевлаштуванню випускникiв;

забезпечення культурного i духовного розвитку особистостi, виховання осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах, в дусi українського патрiотизму i поваги до Конституцiї України ( 254к/96-ВР );

пiдвищення освiтньо-культурного рiвня громадян.

Потенціал вищої освіти у розрізі областей є нерівномірним. Більшість університетів, академій, інститутів (66% від загальної кількості) сконцентровано у найбільш розвинутих областях.

Крім того, майже в усіх регіонах склалася неефективна структура контингенту за формами власності. Кількість недержавних установ Ш-ІУ рівнів акредитації складає 46,4% від їх загальної кількості, в той час як чисельність студентів у цих закладах становить лише 7,9%, В сучасних умовах розвиток вищої освіти неадекватно реагує на потребу галузей економіки в спеціалістах, тому значна частина випускників потрапляє на ринок праці.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ В наш час якість підготовки робочої сили має першочергове значення саме у період економічного зростання в зв'язку з необхідністю запровадження нових технологій, схем організації виробництва, коли майже вичерпано екстенсивні чинники економічного зростання і необхідна інтенсифікація як виробництва, так і надання послуг. У цьому контексті слід позитивно оцінити невпинне зростання питомої ваги осіб з вищою (повною,базовою, неповною) освітою у складі робочої сили. Проте у розвитку сучасної системи освіти, передусім вищої, спостерігаються значні диспропорції. Триває тенденція випереджального збільшення масштабів підготовки економістів та юристів, обумовлена, насамперед, інерцією високої престижності отримання спеціальностей, які гарантували в недавньому минулому досить високі та стабільні доходи, і адекватною реакцією ринку освітніх послуг. Однак практична насиченість національного ринку праці економістами та юристами неминуче позначиться на працевлаштуванні фахівців з цих спеціальностей. Натомість, всупереч необхідності забезпечення економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційні принципи економічного зростання, і змінами у попиті на робочу силу, що вже відбуваються і вочевидь посиляться у найближчому майбутньому, протягом 2000-2008 pp. обсяги випуску таких фахівців практично не змінились, а їхня питома вага у складі випускників вузів знизилась з 28,1% у 2000 р. до 23,9% у 2008 р.

,, 8, 1, 1, 7, 70 69, 68, Тисяч 66, 65, 113, 64, 107, Тисяч 103, 102, 92, 90, 20 2000 2001 2002 2003 2004 Всього Денна Всього Денна а) б),, 2, 2,,,,, 80 22, 82, 81, Тисяч 81,, 76, Тисяч 76,, 73, 19,, 12, 11, 11, 2000 2001 2002 2003 2004 Всього Денна Всього Денна в) г) Рис.6. Динаміка обсягів державного замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційними рівнями:

а – молодші спеціалісти;

б – бакалаври;

в – спеціалісти;

г – магістри Одним із важливих інструментів державного регулювання ринку фахівців із вищою освітою виступає ринок праці. В сучасній методології трудових відносин є два тлумачення ринку праці:

загальнонаціональний (повний) ринок праці та зареєстрований ринок праці. Щодо фахівців із вищою ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ освітою вони формуються як під впливом загальних факторів, котрі характеризують обсяги й причини незайнятості, так і за рахунок специфічних для цієї категорії робочої сили. Серед факторів найбільш вагомими є: незбалансованість між потребою економіки у фахівцях із вищою освітою за окремими напрямами, спеціальностями і їх фактичною наявністю;

недостатньо розвинута сфера прикладання праці в розрізі регіонів (у першу чергу в тих, де сконцентровано значний потенціал підготовки кадрів із вищою освітою);

наявність регіонів із вузькоспеціалізованою структурою зайнятості населення, що створює значні невикористані резерви фахівців;

відсутність належної координації між міністерствами щодо обсягів підготовки фахівців із вищою освітою за напрямами й спеціальностями, що не користуються попитом;

порушення договорів, котрі укладаються окремими підприємствами на підготовку фахівців, що збільшує безробіття серед випускників.

Показники державного замовлення на пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою (рис.6.) формуються за освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi економiки на пiдставi узгодженого подання спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки (iншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади) та спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi працi та соцiальної полiтики.

Державне замовлення України формується Мiнiстерством економiки разом з мiнiстерствами, iншими органами державної влади, установами, органiзацiями за такими прiоритетними напрямами:

- розробка новiтнiх технологiй у сферi науки i технiки та забезпечення розвитку матерiально технiчної бази науки;

- виконання завдань щодо розвитку земельної реформи та охорони земель;

- пiдготовка фахiвцiв, науково-педагогiчних та робiтничих кадрiв;

- пiдвищення квалiфiкацiї, перепiдготовка та пiдготовка кадрiв (пiслядипломна освiта);

- виконання завдань щодо розвитку культури, у тому числi надання iнформацiйних послуг.

Критерiї, за якими формується державне замовлення вiдповiдно до зазначених пріоритетних напрямів, визначаються Мiнiстерством економiки за участю iнших центральних органiв виконавчої влади, установ, органiзацiй - потенцiйних державних замовникiв на пiдставi завдань, визначених законами України, Програмою дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України, актами Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, та доводяться до потенцiйних державних замовникiв щороку до червня.

Вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 7 липня 2007 року N 892 "Про державне замовлення на пiдготовку фахiвцiв, науково-педагогiчних та робiтничих кадрiв, на пiдвищення квалiфiкацiї та перепiдготовку кадрiв (пiслядипломна освiта) для державних потреб:

затверджуються обсяги державного замовлення вищим навчальним закладам на пiдготовку та випуск фахiвцiв з вищою освiтою за освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями молодшого спецiалiста, бакалавра, спецiалiста, магістра;


забезпечується виконання державного замовлення на пiдготовку та випуск фахiвцiв з вищою освiтою в обсягах, визначених цим наказом, та за рахунок державного замовлення вiдповiдно до встановлених Мiнiстерством освiти i науки квот;

не допускаються без погодження з Мiнiстерством освiти i науки внесення змiн до обсягiв державного замовлення за напрямами пiдготовки i спецiальностями.

Аналіз сучасних процесів формування, використання робочої сили сприяє вирішенню територіальних проблем відтворення робочої сили на основі оптимального поєднання національних і регіональних цілей і завдань економічного розвитку. Порушення пропорційності і структурної рівноваги всієї економічної системи призвело до надзвичайного загострення суперечностей між потребами й можливостями соціально-економічного розвитку регіонів.

На сучасному етапі розвитку економіки все більшої актуальності набуває стратегія управління процесами регіонального відтворення робочої сили, яка дозволить змінити усталені уявлення й стереотипи та створити прогресивну технологію управління зазначеною сферою. Основні фактори, що ускладнюють це завдання, пов’язані з посиленням доцентрових тенденцій в економічних системах різних ієрархічних рівнів та послабленням мотиваційної основи продуктивної трудової діяльності.

У системі управління процесами відтворення робочої сили слід відмовитись від єдиної моделі для різних рівнів господарювання та надати перевагу вирішенню тих проблем, які набули найбільшого загострення, з огляду на фінансові й ресурсні можливості території. Очевидно, що в сучасній економічній ситуації у повному обсязі можуть бути реалізовані лише найменш капіталоємні ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ проекти. У цьому аспекті перспективним напрямом є вдосконалення власне технології регіонального управління регулювання якості робочої сили.

Практична реалізація зазначених напрямів вбачається у визначенні стратегічних і тактичних завдань державної регіональної політики щодо регулювання якості робочої сили контексті змін у розподілі функцій і повноважень між центральними й регіональними органами влади;

обґрунтуванні загальної схеми, форм і методів планування й прогнозування ринку праці та зрушень у сфері зайнятості населення;

розвитку територіальної системи соціального партнерства як засобу взаємодії регіональних органів влади, профспілок та роботодавців, спрямованого на поліпшення умов відтворення робочої сили.

Серед складних і важливих проблем соціально-трудових відносин країни чільне місце займає проблема демографічного розвитку трудових ресурсів. Важливість демографічних характеристик регіону обумовлена двома обставинами. По-перше, через значні регіональні розбіжності в режимах відтворення населення показники по країні в цілому мають частково фіктивний характер. По-друге, внесок окремих територій у відтворення населення й формування демографічної ситуації в державі суттєво різниться.

Найбільша потреба відчувається саме в об’єктивних оцінках проблем відтворення населення та територіальному диференціюванні зазначених процесів, а також у дослідженні співвідношень загальнодержавних та регіональних чинників їх погіршення. Важливим у цьому контексті є власне принципи регіонального підходу до вивчення комплексу взаємопов’язаних складових умов життя людей.

В наш час першочергового значення набуває розробка державної стратегії формування робочої сили певної якості, яка робить акцент на розвитку післядипломної освіти як повноправного інституту в системі безперервної освіти. Вибір виду стратегії розвитку визначається багатьма чинниками: державними і соціальними запитами, інтересами суспільства, його груп і окремих представників, а також внутрішніми можливостями закладу.

Глобалізація економіки, демократизація суспільства, масовість вищої освіти породжують ряд проблем і суперечностей в системі вищої, професійно-технічної та післядипломної освіти. Це потребує нових підходів до формування і відтворення робочої сили, змісту вищої, професійно технічної та післядипломної освіти, нових методів і засобів навчання, співпраці навчальних закладів з роботодавцями.

В Україні потребує розробки Концепція розвитку вищої освіти в Україні в умовах світової глобалізації та формування моделі нової економіки (як напрям удосконалення Національної доктрини розвитку освіти), яка спрямована на: орієнтацію теоретико-методологічних основ освіти в системі формування якісної робочої сили як фактору економічного зростання в умовах постіндустріалізації економіки, побудованої на знаннях та професійних технологіях;

оцінки сучасного стану формування освітнього потенціалу;

визначення фінансових можливостей та потреб вищої школи;

забезпечення вимог міжнародних стандартів щодо якості освітніх послуг;

ведення постійного моніторингу збалансованості потреб ринку праці та обсягів підготовки фахівців із вищою освітою за спеціальностями;

забезпечення можливостей одержання нових знань у продовж всього життя з метою забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці;

формування системи підтримки освітніх знань відповідно до вимог структурних змін в економіці шляхом впровадження моделі створення організаційного модуля закладів вищої освіти й закладів післядипломної освіти та служб зайнятості.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Грішнова О.А. Людський розвиток: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 308 с.Калініна С.П.

Реструктуризація і регулювання зайнятості. (Монографія). – Донецьк, 2006. – 557 с.

2. Калініна С.П. Роль системи професійної підготовки в функціонуванні ринку праці // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. №11 (105) 2006. – Луганськ, 2006. – С. 88-94 (0,5 д.а.).

3. Ковалевская В.В. К вопросу о кадровом обеспечении инновационного развития / Ковалевская В.В. // Вісник Хмельницького національного університету. – Т.2. Економічні науки. – Хмельницький, 2005. – С.189-192 (0,4 д.а.).

4. Ковалевська В.В. Розвиток системи освіти в Україні в контексті формування якості робочої сили / Ковалевська В.В. // Вісник Донецького університету, Серія В: Економіка і право. – 2007. – С.150-153 (0,4 д.а.).

5. Петрова І. Ринок освітніх послуг і ринок праці: проблеми взаємозв’язку та взаємодії // Україна:

аспекти праці. №4, 2006. – С. 3-7.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 6. Програма підготовки і використання кадрів в економіці Донецької області. – Донецьк: Донецька державна обласна адміністрація, 2002. – 346 с.

7. http:www.ukrstat.gov.ua РЕЗЮМЕ В статі досліджено питання регулювання якості робочої сили в Україні, проаналізовано сучасні процеси формування, використання робочої сили, обґрунтована необхідність розробки Концепції розвитку вищої освіти в Україні в умовах світової глобалізації та формування моделі нової економіки.

Ключові слова: ринок праці, робоча сила, формування робочої сили, професійні знання, професійна підготовка фахівців, потенціал вищої освіти.

РЕЗЮМЕ В статье исследованы вопросы регулирования качества рабочей силы в Украине, проанализированы современные процессы формирования, использования рабочей силы, обоснована необходимость разработки Концепции развития высшего образования в Украине в условиях мировой глобализации и формирования модели новой экономики.

Ключевые слова: рынок труда, рабочая сила, формирование рабочей силы, профессиональные знания, профессиональная подготовка специалистов, потенциал высшего образования.

SUMMARY The paper investigated the regulation of the quality of the labor force in Ukraine, analyze current processes of formation, the use of labor, the necessity of development of the Concept of development of higher education in Ukraine in a globalizing world and the formation of a new model of the economy.

Keywords: the labor market, labor force, the formation of labor, professional knowledge, professional training, the potential of higher education.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ І ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Калмикова Н.М., асистент кафедри теоретичної та прикладної економіки Державного університету інформатики і штучного інтелекту Постановка проблеми. Уповільнення процесу євроінтеграції обумовлено об’єктивними та суб’єктивними чинниками, що зумовлює пошук альтернативних напрямів і форм поглиблення та інтенсифікації входження України в європейський регіонально-економічний простір.

Оновлення та підвищення ефективності євроінтеграційного процесу потребує розробки механізму використання конкурентних переваг національної економіки, реалізація якого буде мати найбільш позитивні результати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливим завданням для України згідно висновків праць відомих вітчизняних і зарубіжних вчених В. Андрійчука, Б. Балаша, В. Будкіна, В. Геєця, Б.

Губського, Дж. Данінга, М. Кіндлебергера, А. Кредісова, Д.Лук’яненка, А. Філіпенка, Ю. Пахомова є вибор інтеграційного шляху та побудова моделі включення країни до інтеграційних об’єднань.

Незважаючи на велику кількість робіт із досліджуваної проблематики, слід відзначити, що головним завданням для держави повинно стати пошук джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зростання, формування і утвердження інноваційної моделі розвитку, наближення до європейських стандартів соціальної сфери. Використання цих елементів дозволить зняти перешкоди при здійсненні євроінтеграційних процесів в умовах лібералізації світогосподарських відносин при цьому максимально використовуючи свій потенціал і гарантувати реалізацію власних інтересів.

Метою статті є спроба дослідження основних напрямків економічної взаємодії України і Європейського Союзу задля розробки механізму використання конкурентних переваг національної економіки як складової комплексно-системного підходу реалізації євроінтеграційної стратегії держави.

Для досягнення зазначеної мети були визначені та проаналізовані основні напрямки розвитку економічної взаємодії між Україною та Європейським Союзом.

Результати дослідження. Розробка механізму застосування конкурентних переваг національної економіки включає дослідження таких напрямків: 1) активізацію використання © Калмикова Н.М., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ транзитивного потенціалу та транскордонного співробітництва за участю України;

2) розвиток співробітництва у високотехнологічних галузях та створення на цьому інноваційної моделі розвитку економіки;

3) удосконалення галузей економіки, пріоритетний розвиток яких забезпечує формування міжнародних конкурентних переваг країни. Кожний з перерахованих напрямків є в свою чергу перспективним напрямком розвитку економічної взаємодії України і Європейського Союзу.

Україна за коефіцієнтом транзитивності посідає перше місце в Європі. Цьому сприяють об’єктивні фактори – геополітичне становище нашої країни і наявність потужного транспортного комплексу.

Завдяки своєму географічному положенню Україна впродовж цілого тисячоліття слугує містком між Європою і Азією, між Північчю та Півднем. Крім того, вона вкрита густою сіткою транспортних шляхів і має розвинутий рухомий склад усіх видів транспорту [1, с.27].

Транспортна система держави має всі складові транспортного комплексу: трубопровідний, автомобільний, залізничний, водний, повітряний, космічний. Кожен вид транспорту в процесі становлення країни зазнав певні труднощі у своєму розвитку, тому для активізації використання транзитивного потенціалу держави необхідно підвищувати якість автомобільних шляхів і швидкість руху, поліпшувати сервісне обслуговування транзитного транспорту і пасажирів, скорочувати транспортні витрати;

будівництво та реконструкція газопроводів і компресорних станцій дозволить підвищити потужність і надійність діючої системи газопроводів, забезпечити перспективні потреби в поставках газу;

створювати інтегровані комплекси з випуску систем повітряної навігації, управління та наведення, а також засобів візуалізації на основі потужної комп’ютерної техніки;

підвищувати ефективність та надійність запусків супутників, удосконалювати конструкції ракет носіїв, використовуючи нові, легкі конструкційні матеріали [1, с.27].

Розвиток транскордонного співробітництва можна розглядати як інструмент територіального та регіонального розвитку, а з іншого боку – як складову реалізації європейської інтеграційної стратегії України.

Основою транскордонного співробітництва є інституційно-правове забезпечення, яке створює, з одного боку, основні напрямки розвитку, пріоритетні сфери та стратегічні завдання учасників, а з іншого – регулює розподіл фінансових ресурсів, порядок бюджетних взаємовідносин центральних і місцевих органів влади та механізми виділення коштів на реалізацію окремих проектів.

Правову підтримку здійснюють: Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, до якої Україна приєдналася у р., Закон України «Про транскордонне співробітництво», що діє з 2004 р., Програма розвитку єврорегіонів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. №587, Рекомендації парламентських слухань «Про інтенсифікацію співробітництва України з Європейським Союзом у рамках єврорегіонів та перспективи транскордонного співробітництва», схвалені Постановою Верховної Ради № 1819, Положення про порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, що можуть бути включені до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. № 339, Порядок здійснення зовнішніх зносин Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, затверджений Указом Президента України від 5 березня 2002 р. № 217/2002, Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин», що набув чинності в 1996 р. і діє зі змінами, внесеними у 2005 р., Порядок підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва, що можуть бути включені до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва, затверджений Наказом Міністерства економіки України від червня 2005 р. № 158, а також Стратегія українсько–польського міжрегіонального та прикордонного співробітництва, підписана на VII економічному форумі «Україна–Польща» у м. Ялті 25 червня р.

Існування достатнього нормативно-правового забезпечення не може подолати коло проблем, які існують при здійсненні транскордонного співробітництва. Тому виникає потреба в удосконаленні існуючих законодавчих актів у напрямі збільшення повноважень місцевих органів влади та місцевого самоврядування, надання їм більшої самостійності у вирішенні спільних з регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку, адаптації до стандартів ЄС;

створенні регіональних та місцевих мереж взаємодії, інфраструктури інституцій підтримки транскордонного співробітництва та регіонально і місцевого розвитку.

Таким чином, політика розвитку транскордонного співробітництва України як напрям посилення інтеграційної співпраці з ЄС, повинна представляти собою частину суспільно-економічної ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ політики, що складається з поєднання двох напрямів – регіональної політики держави щодо ТКС, що є складовою макроекономічної політики, та регіональної політики ТКС, яку проводять органи місцевого самоврядування територій. При цьому слід враховувати, що забезпечення результативного залучення прикордонного регіону до транскордонної співпраці є можливим в рамках регіональної політики розвитку транскордонного співробітництва і чіткого визначення об’єктів впливу [2, с. 229].

Однією із ефективних форм посилення активізації транскордонного співробітництва є функціонування єврорегіонів, яке здійснюється з метою об’єднання зусиль в економічній, соціальній, науковій та екологічній сферах. Єврорегіони є вищою організаційною формою транскордонної співпраці, що характеризуються наявністю системи управління та фінансування цієї діяльності На території України функціонує і діє такі єврорегіони: «Буг», «Карпатський», «Нижній Дунай», «Верхній Прут», «Дніпро», «Слобожанщина», «Ярославна», «Чорне море», «Дністер», «Донбас». Цей процес триває – готуються проекти щодо створення єврорегіонів – «Сян» (Львівська область, Підкарпатське воєводство Польщі), «Земплін» (Закарпатська область, Кошицький край Словаччини).

Розвиток прикордонного співробітництва України має відбуватись за такими напрямками [3, с.

341-342]:

збільшення національного добробуту країни через створення умов ефективного використання природно-ресурсного, науково-технічного та трудового потенціалу кожного регіону;

запровадження спрощеного режиму руху товарів та послуг, що виробляються в прикордонних регіонах, у межах даних територій;

забезпечення ліберального режиму пересування громадян прикордонних регіонів;

сприяння гармонійному та збалансованому розвитку регіонів, надання фінансово економічної підтримки депресивним регіонам;

розробка і запровадження мінімальних стандартів та дієвих механізмів соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;

налагодження системи коопераційних міжрегіональних зв’язків;

розробка законодавчої бази на основі методологічних критеріїв Європейського Союзу;

спрощення регулюючих, документарних процедур для юридичних та фізичних осіб, які здійснюють транскордонні контакти та операції.

Роль світогосподарських зв'язків в економічному розвитку України істотна, і її важко переоцінити. Підтвердженням даного положення служить статистика динаміки частки експорту у ВВП. За період з 2000 р. по 2010 р. частка експорту у ВВП істотно зростала з 41,9% до 53,2%.

Починаючи з 2008 р. частка експорту у ВВП почала поступово знижуватися, але залишається досить високою, що говорить про досить високу залежність економічного розвитку від зовнішньоекономічних зв’язків.

Економічне зростання держави за рахунок зовнішніх зв'язків робить економіку країни залежною від них. Інтеграція на базі міжнародної торгівлі з одного боку відкриває нові можливості розвитку зовнішньоекономічних зв'язків як джерела зростання, а з іншою підсилює залежність економічного розвитку країни від зміни кон'юнктури світового ринку, динаміки цін на ньому. Але посилення залежності не можна завжди оцінювати як негативне явище. В умовах стабільності така залежність носить позитивний характер і полягає в поглибленні співпраці між країнами, що є певною передумовою до їх інтеграції. Тому інтеграція повинна здійснюватися таким чином, щоб підвищувалася стабільність зовнішньоекономічних зв'язків, що можливо лише на основі досягнення міцного внутрішнього зростання регіонів України.

Наявність міцного ресурсного і виробничого потенціалу регіонів України сформувало базу для проведення певної сировинної спрямованості експортної та політики імпортозаміщення. Загальною складовою товарної структури експорту залишаються чорні метали (хоча більшу долю в структурі експорту чорних металів займають не готові вироби, а напівфабрикати). Окрім даної продукції, попитом користується продукція машинобудування і хімічної промисловості, мінеральні добрива та продукція її переробки. Саме ці товари забезпечують найбільший обсяг валютних надходжень в бюджет України.



Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.