авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 19 | 20 || 22 |

«Донецкий национальный университет Посвящается 20-летию независимости Украины, 45-летнему ...»

-- [ Страница 21 ] --

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Таблиця Інноваційна активність підприємств України за їх розміром (у % до загальної кількості обстежених підприємств) протягом 2006 – 2008 рр.

У тому числі З них Підприємст Підприємства з Не Підприємства з ва з Усього, нетехнологічними інноваційно технологічними інноваційно % інноваціями активні інноваціями ю (маркетинговими підприємства, (продуктовими активністю, та/або % та/або % організаційними), процесовими), % % Україна малі 100 14,9 57,5 42,5 85, (національна середні 100 21,7 70,0 30,0 78, економіка в великі 40,6 83,3 16,7 59, цілому) малі 100 15,6 65,6 34,4 84, Промисловість середні 100 23,8 76,7 23,3 76, великі 100 44,4 87,1 12,9 55, малі 100 14,3 50,2 49,8 85, Послуги середні 100 18,5 57,1 42,9 81, великі 100 29,6 66,5 33,5 70, Джерело: розраховано за даними Держкомстату [5] У межах інноваційного обстеження CIS значна увага приділяється дослідженню кооперації в сфері розробки спільних інноваційних проектів, адже інноваційне співробітництво дозволяє підприємствам одержати доступ до додаткових ресурсів, нових технологій та джерел інформації.

Упродовж 2006 – 2008 рр. близько 30,3% обстежених вітчизняних підприємств із технологічними інноваціями мали партнера з інноваційної співпраці. Для малих підприємств значення цього показника є дещо нижчим та знаходиться на рівні 27%, для великих – складає 43,3%. За результатами проведеного обстеження лише 5% від загальної кількості вітчизняних підприємств із технологічними інноваціями отримували державну фінансову допомогу для розробки та запровадження нововведень [5, с. 274]. Для порівняння, у деяких країнах Європейського Союзу частка таких підприємств у декілька разів перевищує відповідні показники вітчизняної економіки.

Так, питома вага підприємств, інноваційна діяльність яких фінансувалася за рахунок державних джерел, складає: у Австрії – 40,0%;

у Фінляндії – 34,8%;

в Італії – 31,3% [1]. З позиції вітчизняних підприємців саме обмежені фінансові можливості та недостатня підтримка інноваційної діяльності з боку держави визнаються ключовими перешкодами для розробки та запровадження нововведень.

Таким чином, аналіз результатів обстеження Community Innovation Survey дозволяє зробити висновок про те, що у вітчизняній економіці рівень інноваційної активності серед підприємств із чисельністю працюючих менше 50 осіб майже втричі нижчий за відповідний показник серед великих підприємств. Необхідно відзначити, що у розвинених країнах, незважаючи на державну підтримку інноваційної діяльності суб’єктів малого бізнесу, також спостерігаються суттєві відмінності у рівні інноваційного розвитку малих та великих підприємств, проте у вітчизняній економіці зазначені диспропорції виражені значно сильніше.

Висновки. Для здійснення об’єктивного аналізу рівня інноваційної активності малих підприємств було використано офіційні дані щорічних спостережень Держкомстату України, а також результати інноваційного обстеження Community Innovation Survey, проведеного за методикою Європейського Союзу. Незважаючи на те, що Україна обрала інноваційну модель економічного розвитку, фактично простежується щорічне зниження частки промислових підприємств, які займаються інноваційною діяльністю. Дані офіційної статистики свідчать про те, що рівень інноваційності вітчизняної економіки не відповідає сучасним вимогам економічного розвитку.

Зокрема, спостерігається значне відставання інноваційних процесів у малому підприємництві від темпів інноваційного розвитку економіки України в цілому. За деякими показниками вітчизняні малі підприємства майже удвічі поступаються країнам-аутсайдерам Європейського Союзу, а порівняно з інноваційно спрямованими країнами-лідерами (Німеччина, Бельгія, Австрія) розрив становить 3 – рази.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Результати проведеного аналізу створюють підстави для висновку про те, що у вітчизняній економіці інноваційна активність зосереджена переважно у корпоративному секторі, представники якого володіють достатніми ресурсами для розробки та запровадження інновацій. Однак розраховані показники не дозволяють стверджувати, що великі підприємства є за своєю природою більш інноваційними, ніж малі, адже інноваційна активність малого бізнесу обмежується його потенціалом, який не можна порівнювати із відповідними ресурсами великих компаній. Дослідження сучасного стану інноваційної активності вказує на те, що в Україні досі не сформувався прошарок інноваційно орієнтованого малого підприємництва. За даними офіційної статистики основним джерелом фінансування інноваційної діяльності у вітчизняній економіці виступають власні кошти підприємств.

З огляду на це, малі підприємства, які не можуть залучати значні обсяги фінансових та матеріальних ресурсів, не здатні самостійно здійснювати усі етапи інноваційного процесу.

Вагомим чинником, який обумовлює низьку інноваційну активність у секторі малого підприємництва, виступає недостатній рівень кооперації між учасниками інноваційного процесу. За результатами інноваційного обстеження CIS частка вітчизняних малих підприємств, які співпрацювали з іншими партнерами з метою створення або запровадження інновацій, залишається значно нижчою, ніж відповідний показник за країнами Європейського Союзу.

Із урахуванням цього до основних чинників, що обумовлюють низький рівень інноваційної активності вітчизняних малих підприємств, можна віднести наступні:

відсутність інноваційних змін у числі стратегічних пріоритетів малих підприємств;

обмежені фінансові можливості, нестача власних ресурсів, необхідних для створення та запровадження нововведень;

недостатня фінансова підтримка інноваційної діяльності з боку держави;

низький рівень коопераційних зв’язків між малими підприємствами та іншими учасниками інноваційного процесу, зокрема, корпоративними структурами.

Окрім того вітчизняна система обліку інновацій у секторі малого підприємництва потребує удосконалення з метою здійснення об’єктивної оцінки інноваційного розвитку, а також адаптації наявних індикаторів до стандартів Європейського Союзу. Перспективи подальших досліджень із зазначеної проблематики повинні охоплювати розробку методики комплексної оцінки інноваційної активності малих підприємств та обґрунтування ефективних механізмів активізації інноваційної діяльності малого бізнесу.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Results of the Community Innovation Survey 2008 (CIS 2008) [Електронний ресурс] / European Commission Research / Eurostat, the statistical office of the European Union // Режим доступу :

http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/science_technology_innovation/data/database 2. Дементьев В.В., Вишневский В.П. Почему Украина не инновационная держава:

институциональный анализ / В.В. Дементьев, В.П. Вишневский // Journal of Institutional Studies.

– 2010. – № 2. – Том 2. – С. 81-95.

3. Захарін С.В. Інноваційна активність промислових підприємств / С.В. Захарін // Економіка і прогнозування. – 2006. – № 3. – С. 80-98.

4. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : статистичний збірник. – К. : Державний комітет статистики України (2000 – 2009).

5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : статистичний збірник / відп. за випуск І.В.

Калачова. – К. : Державний комітет статистики України, 2010.

6. Пашута М.Т. Мале підприємництво та інновації як фактори зростання економіки / М.Т. Пашута // Економіст. – 2004. – № 1. – С. 50-55.

7. Ротар А.В. Особливості статистичного оцінювання інноваційної активності підприємств за європейською програмою CIS / А.В. Ротар // Статистика України. – 2010. – № 1. – С. 39-45.

8. Семиноженко, В.П. Яка інноваційна політика потрібна Україні? / В.П. Семиноженко // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 201. – С. 7.

9. Стадник В.В. Мотивуючі важелі й інструменти моделей інноваційного розвитку та умови їх ефективності / В.В. Стадник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2009. – № 1. – С. 215-219. – (Загальні проблеми економіки) 10. Федулова Л.І. Перспективи інноваційно-технологічного розвитку промисловості України / Л.І.

Федулова // Економіка України. – 2008. –№ 7. – С. 24-36.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ РЕЗЮМЕ В статье проанализированы динамика и тенденции инновационной активности малого предпринимательства;

по результатам проведенного исследования определены основные факторы, которые обуславливают низкий уровень инновационной активности отечественных малых предприятий.

Ключевые слова: инновационная деятельность, инновационная активность, инновационно-активное предприятие, малое предпринимательство.

РЕЗЮМЕ У статті проаналізовано динаміку та тенденції інноваційної активності малого підприємництва;

за результатами проведеного дослідження визначено основні чинники, які обумовлюють низький рівень інноваційної активності вітчизняних малих підприємств.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інноваційна активність, інноваційно-активне підприємство, мале підприємництво.

SUMMARY The dynamics and trends in innovative activity of small business are analyzed in the article;

the main factors that determine the low level of innovative activity of small enterprises are defined according to the results of the research.

Key words: innovation, innovation activity, innovative enterprise, small enterprise.

ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ РЕЖИМА ВАЛЮТНОГО КОРИДОРА В МАЛЫХ ОТКРЫТЫХ СТРАНАХ С ФОРМИРУЮЩИМСЯ РЫНКОМ Левкович А.П., к.э.н., доцент, Белорусский государственный экономический университет В процессе эволюции режимов валютного курса в мировой экономике сформировалась группа режимов, которая получила название гибкой или мягкой привязки. Данные режимы выступают переходными формами между жесткой привязкой (фиксацией) и плавающими режимами валютного курса. В общепризнанной и широко используемой на практике классификации режимов валютного курса МВФ данная группа в настоящее время (в соответствии с классификацией 2009 г.) включает следующие режимы: обычная гибкая фиксация, фактическая стабилизация, горизонтальный коридор, скользящая привязка, фактическая скользящая привязка. Преимущество этих режимов заключается в том, что они позволяют одновременно решать задачи снижения инфляции и стимулирования экспорта.

В настоящее время Республика Беларусь использует режим фиксации валютного курса к корзине валют (доллар США, евро, российский рубль) в рамках горизонтального коридора с диапазоном колебаний ±8% вокруг центрального паритета. С целью определения перспектив курсовой политики страны представляется целесообразным исследование опыта тех стран, прежде всего, с малой открытой экономикой, которые на том или ином этапе переходного периода использовали режим валютного коридора. Среди стран Центральной и Восточной Европы данный режим применяли Чехия, Словакия, Польша и Венгрия.

Чехия использовала привязку в рамках валютного коридора в феврале 1996 – мае 1997 гг.

После фиксации к корзине валют с пределами колебаний 0,5%, Чехия расширила пределы колебаний до ±7,5% в феврале 1996 г. с целью расширения независимости денежно-кредитной политики в условиях высоких темпов либерализации движения капитала. В мае 1997 г. под воздействием спекулятивной атаки Чехия отказалась от привязки к валютному коридору и перешла к управляемому плаванию.

Курсовая политика Словакии была во многом была схожа с политикой обменного курса Чехии. Так, Словакия использовала привязку в рамках валютного коридора в 1996 – октябре 1998 гг. После фиксации к корзине валют в рамках узких пределов колебаний ±1,5 %, коридор был расширен до ±7%. В октябре 1998 г. после спекулятивной атаки было принято решение о переходе к управляемому плаванию.

Венгрия использовала привязку в рамках валютного коридора с марта 1995 –до начала 2008 гг.

После периода значительных разовых корректировок обменного курса форинта Национальный банк Венгрии в марте 1995 г. осуществил фиксацию к корзине валют в рамках скользящего валютного © Левкович А.П., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ коридора с установленным ежемесячным уровнем девальвации и пределами колебаний вокруг центрального паритета ±2,25%. В мае 2001 г. была установлена фиксация в рамках горизонтального коридора на уровне ±15%. В начале 2008 г. Венгрия отказалась от привязки в пользу управляемого плавания.

Польша использовала привязку в рамках валютного коридора в октябре 1991 – апреле 2000 гг.

После непродолжительной жесткой фиксации в октябре 1991 г. курс злотого был привязан к корзине валют в рамках скользящего коридора с границами колебаний вокруг центрального паритета на уровне ±2%. Затем ширина коридора постепенно расширялась: до ±7% в мае 1995 г., ±10% в феврале 1998 г., до ±12,5% в октябре 1998 г., до ±15% в марте 1999 г. В апреле 2000 г. был осуществлен переход к свободному плаванию.

Таким образом, можно констатировать, что во всех вышеперечисленных странах Центральной и Восточной Европы привязке обменного курса в рамках валютного коридора к корзине валют предшествовала более жесткая фиксация, направленная на снижение инфляционных ожиданий в условиях начала реализации программ макроэкономической стабилизации. При этом привязка в рамках валютного коридора в данных странах выступила как промежуточный этап на пути перехода к режиму управляемого плавания.

Среди условий, в которых происходило повышение гибкости обменного курса валют анализируемых стран Центральной и Восточной Европы необходимо выделить:

1.Высокий уровень золотовалютных резервов, устойчиво превышающий уровень трех месяцев импорта на протяжении большей части переходного периода (рис. 1);

7, 6, 6, порта 5, 5, в им 4, м сяце 4, е 3, 3, 2, 2, Чехия Венгрия Польша Словакия Рис. 1. Золотовалютные резервы стран ЦВЕ, месяцев импорта Источник: составлено по данным статистического сборника «Международная финансовая статистика» за соответствующие годы 2. Устойчивые темпы экономического роста во всех странах, за исключением снижения ВВП в Чехии в 1997-1998 гг., а также воздействия мирового финансово-экономического кризиса в последние годы (рис. 2);

п оет в р цно Чехия Венгрия Польша Слова кия Рис. 2. Темпы роста ВВП в странах ЦВЕ, % Источник: составлено по данным Евростата ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 3. Устойчивая тенденция укрепления реального эффективного курса на протяжении практически всего переходного периода, связанная с воздействием эффекта Баласса-Самуэльсона (рис. 3);

поет в р ц но Чехия Венгрия Польша Слова кия Рис. 3. Реальный эффективный валютный курс в странах ЦВЕ (2005 г. = 100) Источник: составлено по данным Банка международных расчетов 4. Снижение инфляции до умеренного уровня (рис. 4);

поетв р ц но Чехия Венгрия Польша Словакия Рис. 4. Индекс потребительских цен в странах ЦВЕ, % Источник: составлено по данным сборника «Международная финансовая статистика», Мирового банка реконструкции и развития 5. Умеренный уровень внешнеэкономической несбалансированности и дефицита счета текущих операций, покрываемого за счет чистого притока иностранного капитала по финансовому счету платежного баланса (рис. 5);

6% 4% 2% 0% 2% 4% 6% 8% 10% 12% Чехия Венгрия Польша Словакия Рис. 5. Сальдо счета текущих операций стран ЦВЕ, % к ВВП Источник: составлено по данным Евростата, Европейского банка реконструкции и развития ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 6. Высокий уровень притока иностранного капитала по финансовому счету платежного баланса (рис.

6);

25% 20% 15% процентов ВВП 10% 5% 0% -5% -10% Чехия Венгрия Польша Словакия Рис. 6. Сальдо финансового счета (исключая резервы) стран ЦВЕ, % ВВП Источник: составлено по данным сборников «Международная финансовая статистика», «Статистика платежного баланса» за соответствующие годы Ключевыми факторами, которые способствовали переходу к более гибкому режиму обменного курса стали:

1. Рост объема притока иностранного капитала в условиях либерализации движения капитала, что затрудняло проведение независимой денежно-кредитной политики и достижение цели по инфляции как ключевого ориентира денежно-кредитной политики;

2. Необходимость снижения инфляции с умеренного до низкого уровня, в связи с чем данные страны осуществили переход к стратегии инфляционного таргетирования, предполагающей использование показателя инфляции в качестве промежуточного ориентира и свободное курсообразование;

3. Спекулятивное давление на обменные курсы национальных валют Чехии и Словакии в условиях использования жесткой фиксации в начале 1990-х гг. и роста неустойчивости их экономик.

С 2009 г. Национальный банк Республики Беларусь при проведении курсовой политики использует привязку к корзине валют (евро, доллар США и российский рубль) в рамках горизонтального коридора, повысив тем самым гибкость обменного курса после продолжительного использования жесткой фиксации к российскому рублю и впоследствии – к доллару США. При этом первоначальный коридор колебаний в пределах ±5% был позднее расширен до ±10%. С 2011 г. рамки коридора установлены в пределах ±8%.

В настоящее время среди важнейших особенностей экономики Республики Беларусь необходимо выделить:

1. Сохранение значительного числа ограничений на движение капитала по финансовому счету платежного баланса, что позволяет проводить независимую денежно-кредитную политику в условиях использования регулируемого режима обменного курса белорусского рубля;

2. Сохранение умеренного уровня инфляции, составившего в январе – декабре 2010 г. 109,9 % [1, с.

13];

3. Рост уровня внешнеэкономического дисбаланса в условиях негативного воздействия финансово экономического кризиса. Так, дефицит счета текущих операций в 2010 г. составил -15,6 % ВВП против -13,0 % в 2009 г. и -8,6% в 2008 г. [2, с.11];

4. Незначительный уровень притока иностранного капитала по финансовому счету платежного баланса. Так, чистое привлечение прямых иностранных инвестиций в 2010 г. составило 2,4 % ВВП против 3,7 % ВВП в 2009 г. [2,с.20;

3, с. 20];

5. Невысокий уровень золотовалютных резервов, составивший 1,8 месяца импорта по состоянию на 1 января 2011 г. [2, с.11;

3];

6. Сохранение доминирующей роли краткосрочных заимствований в структуре финансирования дефицита счета текущих операций. Так, доля краткосрочного внешнего долга банков и ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ нефинансового сектора экономики в общем уровне их внешнего долга по состоянию на 1 января 2011 г. составила 46,8 % и 79,9 % соответственно [5];

7. Рост дефицита республиканского бюджета в 2010 г. до -2,6% ВВП против -0,7% в 2010 г. [1, с. 14;

7, с.14];

8. Низкая доля частной собственности в экономике, низкий уровень развития национального финансового рынка.

Перечисленные выше особенности экономики Республики Беларусь свидетельствуют о том, что в настоящее время не сформирован ряд важнейших предпосылок и факторов для перехода Республики Беларусь к управляемому плаванию или существенного повышения гибкости режима курсообразования. Повышению гибкости режима обменного курса белорусского рубля в среднесрочной перспективе будут способствовать:

1. Рост внешнеэкономической сбалансированности экономики Республики Беларусь, прежде всего, снижение дефицита счета текущих операций платежного баланса до уровня, соответствующего притоку прямых иностранных инвестиций и долгосрочного иностранного капитала по финансовому счету;

2. Развитие и углубление финансового рынка Республики Беларусь, прежде всего, его небанковского сегмента, что создаст предпосылки для роста участия Республики Беларусь в международном движении капитала;

3. Либерализация движения капитала по финансовому счету платежного баланса, что потребует повышения гибкости обменного курса с целью повышения независимости денежно-кредитной политики Национального банка Республики Беларусь;

4. Ускорение либерализации экономики с целью повышения ее гибкости и способности абсорбировать внешние и внутренние шоки, расширение рыночных стимулов деятельности предприятий и расширение частного сектора.

Необходимо отметить, что по мере дальнейшей стабилизации макроэкономической ситуации и снижения инфляционных ожиданий роль обменного курса как номинального якоря будет постепенно снижаться, что в среднесрочной перспективе создаст предпосылки для перехода к более гибкому режиму курсовой политики.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Бюллетень банковской статистики.-2011.-№2(140). /Нац. Банк Респ. Беларусь. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.nbrb.by/statistics/bulletin/- Дата доступа: 5.04.2011.

2. Платежный баланс Республики Беларусь за 2010 год. Предварительные данные. /Нац. Банк Респ.

Беларусь. [Электронный ресурс] - Режим доступа:

http://www.nbrb.by/statistics/BalPay/Comment/2010.pdf- Дата доступа: 5.04.2011.

3. Платежный баланс Республики Беларусь за 2009 год. Предварительные данные. /Нац. Банк Респ.

Беларусь. [Электронный ресурс] - Режим доступа:

http://www.nbrb.by/statistics/BalPay/Comment/2010.pdf- Дата доступа: 5.04.2011.

4. Международные резервные активы Республики Беларусь в национальном определении/Нац. Банк Респ. Беларусь. [Электронный ресурс] - Режим доступа:

http://www.nbrb.by/statistics/reserveAssets/assets.asp- Дата доступа: 5.04.2011.

5. Валовой внешний долг Республики Беларусь в разрезе секторов экономики и финансовых инструментов за 2004 – 2010 гг. /Нац. Банк Респ. Беларусь. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.nbrb.by/statistics/ExternalDebt/Annual/- Дата доступа: 5.04.2011.

6. Бюллетень банковской статистики.-2010.-№2(128). /Нац. Банк Респ. Беларусь. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.nbrb.by/statistics/bulletin/- Дата доступа: 5.04.2011.

РЕЗЮМЕ Раскрыто содержание и преимущества группы промежуточных режимов валютного курса. Выявлены условия и факторы применения режима горизонтального коридора в странах Центральной и Восточной Европы. Определены перспективы политики курсообразования в Республике Беларусь.

Ключевые слова: валютный коридор, валютный курс, режим горизонтального коридора.

РЕЗЮМЕ Розкрито зміст і переваги групи проміжних режимів валютного курсу. Виявлено умови та фактори застосування режиму горизонтального коридору в країнах Центральної та Східної Європи. Визначено перспективи політики курсоутворення в Республіці Білорусь.

Ключові слова: валютний коридор, валютний курс, режим горизонтального коридору.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ SUMMARY The author reveals the content and the advantages of the group of intermediate exchange rate regimes. The conditions and factors of the adopting of the regime of pegged exchange rate within horizontal bands in the Countries of Central and Eastern Europe are discussed. The perspectives of the exchange rate policy in the Republic of Belarus are determined.

Keywords: exchange rate band, exchange rate, horizontal corridor mode.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ ТРАНЗИТИВНИХ ЕКОНОМІК КРАЇН ПСЄ ТА СНД В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КРИЗИ Левченко Д.О., аспирант кафедри «Міжнародна економіка» ДонНУ Стабільність фінансових систем більшості країн ПСЄ та СНД знаходиться під впливом ситуації у євро зоні у зв’язку з тим, що висока частка експорту цих країн орієнтована на цей сектор світової валютної системи. Наприклад, спреди CDS цих країн знаходяться у прямій залежності від спредів євро зони. Валюти цих країн також мають більш тісний зв’язок з євро зоною, ніж з іншими ринками, що формуються, на відміну від країн Азії, Латинської Америки, Близького Сходу та Африки, які стали більш незалежними від провідних валют світу.

Після початку глобальної фінансової кризи 2008 р. на відміну від інших регіонів світу в країнах ПСЄ та СНД продовжує спостерігатись відплив транснаціонального банківського капіталу.

Причинами цього факту є декілька факторів, включаючи зменшення попиту на кредити, дефіцит фондів, збільшення регуляторних вимог до банків з боку країн, що приймають.

Дослідженню проблем розвитку світового банківського бізнесу присвячені роботи Руденко Сударєвої Л., Алексеєнко М., Геєця В., Денисенко М., Дзюблюк О., Жилінської О. та інших.

Метою даної роботи є визначення тенденцій розвитку банківського сектору транзитивних економік країн ПСЄ та СНД в умовах глобальної кризи.

Не дивлячись на продовження кризових трендів в цілому в цьому регіоні, в країнах з високою часткою внутрішньої банківської власності та великими внутрішніми ринками, таких як Польща, Росія та Туреччина, останні місяці спостерігається зростання кредитування (рис. 1-2).

Рис. 1. Транснаціональні банківські потоки по регіонах світу, % до річного ВВП Аналізуючи роль банківського сектору у формуванні реального ВВП транзитивних економік, слід зазначити перш за все його невисоке значення (в середньому на рівні 25-30% весь аналізований період) та в цілому його позитивну динаміку по всіх країнах цієї групи (рис. 3).

© Левченко Д.О., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Ставки по депозитах по всіх аналізованих країнах цієї групи значно перевищували середні значення по розвинутих країнах (від 4% у Російські Федерації до 24% у Македонії), що свідчить по перше про високі темпи інфляційних процесів, по друге – про незаповнений досі дефіцит капіталу на цих ринках (рис. 4).

Рис. 2. Кумулятивні транснаціональні банківські потоки по окремих країнах (% ВВП 2008 р. до періоду 4-го кварталу 2008 р. – 1-го кварталу 2010 р.) Динаміка реальної ставки кредитування характеризується значно меншим ступенем волатильності по даних країнах, ніж по розвинутих країнах світу у період з 2000 по 2008 рр. (рис. 5).

60 К азах с тан М олдова М акед онія % РФ Україна Сербія 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 рок и Рис. 3. Динаміка внутрішнього кредитування банківським сектором окремих країн з транзитивною економікою, 2000-2008, % до ВВП М олд ова М акед онія % 15 РФ Україна Сербія 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 рок и Рис. 4. Динаміка ставки по депозитах по окремих транзитивних країнах, % ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Молдова Македонія 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 РФ % -10 Україна Сербія - - - - роки Рис.5. Динаміка реальної ставки кредитування по окремих транзитивних країнах світу, % Проте, значною волатильністю характеризується динаміка темпів формування ВВП в цих країнах, що більшою мірою залежить від внутрішніх кризових в цих країнах, ніж від загальносвітових тенденцій (рис. 6).

Молдова Македонія РФ % Україна Сербія 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 - - роки Рис. 6. Динаміка темпів зростання (падіння) ВВП по окремих транзитивних країнах, % Порівняємо ступінь впливу показників діяльності банківського сектору на динаміку формування ВВП транзитивних економік цього регіону та економіки України.

Хай Уі – динаміка ВВП по країнах регіону;

Х1і – кредитна ставка;

Х2і – депозитна ставка;

Х3і – внутрішнє банківське кредитування по країнах на 2007 рік.

Вихідні дані аналізу Y X1 X2 X Росія 8.1 -3.8 5.1 27. Україна 7.94 -7.2 8.1 61. Молдова 10.2 2.5 15 40. Македонія 5.86 2.4 4.9 34. Сербія 6.9 1.2 4.1 31. ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Кореляційна матриця оцінок параметров має вигляд:

Y X1 X2 X Y 1.000000 -0.067351 0.877438 0. X1 -0.067351 1.000000 0.166386 -0. X2 0.877438 0.166386 1.000000 0. X3 0.214443 -0.582384 0.368138 1. Перевріка модлі дає можливість зробити висновок про наявність зворотного зв’язку з х1, прямого – з х3, з х1 та х3 спостерігається слабкий зв’язок, з х2 – достатньо сильний.

Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob.

X1 -0.222728 0.107594 -2.070080 0. X2 0.426884 0.090660 4.708606 0. X3 -0.069660 0.037367 -1.864197 0. C 7.118251 1.177418 6.045647 0. R-squared 0.959043 Mean dependent var 7. Adjusted R-squared 0.836174 S.D. dependent var 1. S.E. of regression 0.654002 Akaike info criterion 1. Sum squared resid 0.427718 Schwarz criterion 1. Log likelihood -0.947870 F-statistic 7. Durbin-Watson stat 2.443361 Prob(F-statistic) 0. Отримана модель має вигляд:

Y=7.11 – 0,22Х1 + 0,43Х2 - 0,07Х Покращимо модель шляхом виведення з неї фактора х3:

Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob.

X1 -0.081916 0.114616 -0.714697 0. X2 0.328834 0.110460 2.976938 0. C 5.273201 0.954015 5.527376 0. R-squared 0.816710 Mean dependent var 7. Adjusted R-squared 0.633420 S.D. dependent var 1. S.E. of regression 0.978299 Akaike info criterion 3. Sum squared resid 1.914137 Schwarz criterion 2. Log likelihood -4.694264 F-statistic 4. Durbin-Watson stat 2.692609 Prob(F-statistic) 0. Виведемо з моделі х1:

Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob.

X2 0.315698 0.099645 3.168234 0. C 5.451206 0.842503 6.470252 0. R-squared 0.769898 Mean dependent var 7. Adjusted R-squared 0.693198 S.D. dependent var 1. S.E. of regression 0.894986 Akaike info criterion 2. Sum squared resid 2.403000 Schwarz criterion 2. Log likelihood -5.262892 F-statistic 10. Durbin-Watson stat 1.759830 Prob(F-statistic) 0. Отримана модель має вигляд:

Y = 5.45 + 0.32X Фактор х2 значущий, модель в цілому значуща, а залежність фактора У від фактора Х описується на 81,6%.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Таким чином, всі досліджені змінні, що характеризують показники діяльності банківського сектору в країнах з транзитивними економіками мають тісний зв’язок з формуванням реального сектору цих країн.

Перевіримо гіпотезу стосовно зв’язку між розвитком банківського та промислового секторів для України, досліджуючи динаміку вищенаведених показників з 2000 по 2008 р.

Вихідні дані:

Y X1 X2 X 4.7 15 13.7 5. 2.2 20.3 11 9. 2.8 19.2 7.9 5. 3.16 8.9 7 9. 4.2 2 7.8 4.14 -6.7 8.6 2. 5.1 0.3 7.6 7. 5.2 -7.2 8.1 7. 3.2 -8.8 9.9 2. Знайдемо кореляційнную матрицю оцінок параметрів:

Y X1 X2 X Y 1.000000 -0.533413 -0.047353 0. X1 -0.533413 1.000000 0.345001 0. X2 -0.047353 0.345001 1.000000 -0. X3 0.030961 0.322795 -0.253060 1. Спостерігається зворотний зв’язок з х1 і х2, прямий – з х3. Зв’язок слабкий.

Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob.

X1 -0.069250 0.038356 -1.805466 0. X2 0.149062 0.202167 0.737319 0. X3 0.114131 0.131827 0.865764 0. C 2.050589 2.287968 0.896249 0. R-squared 0.396242 Mean dependent var 3. Adjusted R-squared 0.033987 S.D. dependent var 1. S.E. of regression 1.044645 Akaike info criterion 3. Sum squared resid 5.456415 Schwarz criterion 3. Log likelihood -10.51850 F-statistic 1. Durbin-Watson stat 2.118693 Prob(F-statistic) 0. Отримана модель є незначущою, змінні – незначущими.

Виведемо х Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob.

X1 -0.056071 0.032621 -1.718900 0. X3 0.074258 0.115562 0.642583 0. C 3.613134 0.828925 4.358821 0. R-squared 0.330597 Mean dependent var 3. Adjusted R-squared 0.107462 S.D. dependent var 1. S.E. of regression 1.004131 Akaike info criterion 3. Sum squared resid 6.049680 Schwarz criterion 3. Log likelihood -10.98296 F-statistic 1. Durbin-Watson stat 1.842097 Prob(F-statistic) 0. Модель покращилась. Виведемо з моделі х ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob.

X1 -0.049305 0.029551 -1.668463 0. C 4.091125 0.350099 11.68561 0. R-squared 0.284529 Mean dependent var 3. Adjusted R-squared 0.182319 S.D. dependent var 1. S.E. of regression 0.961101 Akaike info criterion 2. Sum squared resid 6.466012 Schwarz criterion 2. Log likelihood -11.28245 F-statistic 2. Durbin-Watson stat 1.880317 Prob(F-statistic) 0. Параметр Х1 залишився як і раніше незначущим і модель також не є адекватною по Prob(F stat)0.05. Низьке значення R-sq указує на слабку залежність варіації Y від Х-ів, тобто банківський сектор слабко впливає на динаміку реального ВВП в Україні.

Проте на сьогодні спостерігається зростання латентної взаємодії між банківським та промисловим сектором у складі сформованих в Україні фінансово-промислових груп.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Быкова Н.И. Роль банковской системы региона в повышении инвестиционной активности / Н.И. Быкова — СПб, 1999. — 159 с.

2. Стрельцова Н.Т. Финансы и банки в условиях перестройки экономики/ Н.Т. Стрельцова /Институт экономики и организации промышленного производства СО РАН. — Новосибирск:

Издательство ИЭОПП СО РАН, 1999 — Ч.1.: Финансы в переходный период, 1999. — 237 с.

3. Жилинский С.Э. Предпринимательское право: правовая основа предпринимательской деятельности: Учеб. / С.Э. Жилинский — 2-е издание, испр. и доп. — М.: Норма: Инфра-М, 1999. — 661 с.

4. Сапрыкин И.В. Маркетинговая стратегия планирования корпоративных клиентов коммерческого банка: Практ. пособие для работников универсал, коммерч. банков/ И.В.Сапрыкин /Академия нар. хоз-ва при Правительстве РФ, Ин-т менеджмента и маркетинга, Центр банков, менеджмента. — М7: Гелла принт, 1999. — 142 с.

5. Goldstein M. The case for an international banking standard. — Washington: Inst, for Intern.

Economocs, 1997. — 108 p.

6. Національний банк України, http://www.bank.gov.ua 7. The Bankers’ Almanac. – London, 1999 - ИНСТРУМЕНТЫ ГОСУДАРСТВЕННО-ЧАСТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОЙ СФЕРЕ Лисица Е.С., ассистент кафедры мировой экономики УО БГЭУ Для решения проблем недофинансирования используются инструменты государственно частного партнерства (ГЧП) при регулировании ЕМ. Среди них в ЕС выделяют «частную финансовую инициативу» (Великобритания), «сообщества смешанной экономики» (Франция), инвестиционные налоговые режимы (Россия), «кооперативное строительство» (Германия) и др.

По данным Всемирного банка, в транспортной отрасли строительство автомобильных дорог занимает первое место как по количеству реализованных проектов, так и по объему инвестиций (табл. 1).

Таблица 1.

Классификация проектов инфраструктуры на основе ГЧП по видам и объем инвестиций [1] Виды проектов транспортной Количество проектов, шт Объем инвестиций, млрд долл инфраструктуры Автодороги 546 99, Морские порты 325 41, Аэропорты 128 38, Железные дороги 100 30, © Лисица Е.С., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Среди основных задач, которые решает государство, привлекая частных инвесторов к созданию и управлению, например, дорожной инфраструктурой, также находятся и следующие:

повышение качества проектно-изыскательских и строительных работ и транспортных услуг;

экономия бюджетных средств на этапе эксплуатации постоянных транспортных сооружений за счет переложения эксплуатационных расходов на частную компанию при сохранении за государством прав собственности на эти объекты;

сокращение непроизводительных затрат и издержек, уменьшение сроков строительства, привлечение передовых современных технологий.

Государство в проектах ГЧП должно, во-первых, играть законодательную роль, во-вторых — контрольно-ревизионную роль, следящего за соблюдением правил каждой из сторон, в-третьих, роль специфического бизнес-партнера, желающего получить различные преференции от сотрудничества с частным бизнесом.

Суть инструментов ГЧП состоит в привлечении частных инвестиций в строительство крупных инфраструктурных проектов, а компенсация затрат осуществляется за счет последующих доходов от эксплуатации, либо выплат из бюджета. Сообщества «смешанной экономики» (в частности SEM услуг) становятся промежуточным звеном во взаимоотношениях между государством/региональным органом управления и частным сектором. Частный сектор привлекается в отрасли ЕМ для финансирования высокоприбыльных проектов по строительству сетей, для управления по контракту.

В рамках «кооперативного строительства» в Германии частные компании вводят определенные ограничения на свою деятельность в обмен на налоговые льготы, предоставляемые государством, федеральными землями и др. [2, с. 84-85].

Установление стандартов качества позволяет законодательно закрепить минимальный уровень качества услуг, учитывать показатели качества при формировании цены, внедрять мезанизм компенсации за низкое качество услуг.

На международном уровне для поддержания развития инструментов ГЧП используются специализированные организации (Европейский инвестиционный фонд, Европейский фонд регионального развития, Европейский инвестиционный фонд, группа Всемирного банка, Фонд сплочения и др).

В странах ЦВЕ государственно-частное партнерство (ГЧП) не получило распространения.

Только в Чехии, Литве и Польше проекты находятся в стадии обсуждения. Однако, в ЦВЕ были созданы специальные органы развития проектов ГЧП. В Чехии создан Центр ГЧП при Министерстве финансов, в Венгрии – Центр ГЧП при Министерстве экономического развития и транспорта, в Латвии – Агентство инвестиций и развития, в Румынии – Администрация инфраструктурных проектов, в Литве – Департамент ГЧП при Министерстве финансов.

Таким образом, в ЦВЕ сохраняется инвестирование преимущественно в автомобильную инфраструктуру со стороны ЕС или правительства стран. Для развития ГЧП и привлечения иностранных инвестиций создаются специальные органы, которые занимаются координацией инфраструктурных государственно-частных проектов.

Совместное финансирование из государственных и частных источников может быть организовано в форме ГЧП. Основными причинами развития данного инструмента являются:

повышение эффективности государственных расходов, привлечение дополнительных источников финансирования, распределение между участниками задач, возможностей и рисков. В государственно-частных проектах существует несколько путей финансирования (табл. 2):

Внешнее финансирование происходит под определенный проект. Для обновления подвижного состава и его модернизации ГО «БЖД» может использовать средства наднациональной кредитной организации, которая финансирует развитие железнодорожного транспорта. В данном случае на кредитном рынке государство может использовать двойные гарантии: кредитной организации и собственные. Использование данных видов финансирования в национальной экономике позволит ускорить развитие и модернизацию рассматриваемой отрасли, повышение занятости, уровня жизни и мобильности населения.

Основные преимущества для всех участников государственно-частного партнерства распределяются неравномерно. Среди них основными являются:

1. для инвестора - доступ к ранее «закрытым» отраслям, использование льготного режима налогообложения, использование налоговых инвестиционных кредитов, надежность вложения средств в отрасль, новые возможности для ведения бизнеса, повышение безопасности перевозок, повышение гибкости системы предоставляемых услуг, повышение качества услуг/ инфраструктуры, ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ повышение уровня подготовки специалистов, разделение рисков, расширение географической структуры деятельности;

Таблица 2.

Финансирование в государственно-частных проектах Вид финансирования Инструменты финансирования Государственное - инвестиционный фонд соответствующего Министерства;

- транспортные облигации;

- государственные заимствования;

Внутреннее - материальные вложения внутреннего инвестора;

- финансовые вложения внутреннего инвестора;

- проектно-изыскательные услуги внутреннего инвестора;

- кредиты внутренних банковских институтов;

- финансирование через национальные кредитные организации;

Стороннее Внешнее - сотрудничество в рамках «Восточного партнерства» и единого таможенного пространства;

- финансовое сотрудничество в рамках транспортных осей;

- материальные вложения внешнего инвестора;

- финансовые вложения внешнего инвестора;

- проектно-изыскательные услуги внутреннего инвестора;

- др.

Международные - кредиты под проект;

финансовые организации - техническая помощь;

Гибридное - синдицированное кредитование под гарантии правительства;

- и др.;

Примечание – собственная разработка 2. для поставщиков услуг (смежные отрасли) - гарантированные заказы на модернизацию оборудования/подвижной состав, гарантированные заказы на продукцию, долгосрочное взаимовыгодное сотрудничество, доступ к ранее «закрытым» отраслям, новые возможности для ведения бизнеса, повышение качества услуг/ инфраструктуры, расширение географической структуры деятельности;

3. для государства - долгосрочное инновационное развитие экономики, надежность вложения средств в отрасль, новые рабочие места, повышение безопасности перевозок, повышение качества услуг/ инфраструктуры, повышение уровня жизни населения, повышение уровня подготовки специалистов, повышение экологической составляющей железнодорожного транспорта, развитие корпоративной пенсионной системы, разделение рисков, сглаживание региональной дифференциации;

4. для международных партнеров – долгосрочное взаимовыгодное сотрудничество, доступ к ранее «закрытым» отраслям, надежность вложения средств в отрасль, новые возможности для ведения бизнеса, повышение безопасности перевозок, повышение гибкости системы предоставляемых услуг, повышение качества услуг/ инфраструктуры, повышение уровня подготовки специалистов, разделение рисков, расширение географической структуры деятельности, расширение сферы интермодальных перевозок;

5. для общества - новые возможности для ведения бизнеса, новые рабочие места, повышение безопасности перевозок, повышение гибкости системы предоставляемых услуг, повышение качества услуг/ инфраструктуры, повышение уровня жизни населения, сглаживание региональной дифференциации.

Так, для инвестора важным инструментом государственной поддержки является специальная фискальная политика. При этом вложения окупятся либо в составе комплексных проектов, то есть за счет основного бизнеса, либо на основе применения специальных тарифов, обеспечивающих возврат вложенных средств.

Для смежных отраслей экономики (производители и поставщики железнодорожной техники, строительной индустрии, металлургии, деревообрабатывающей промышленности;

отраслей, выпускающих оборудование и технические средства для естественно-монопольного звена) участие в ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ государственно-частном партнерстве позволяет предвидеть требования рынка и рост промышленного производства в долгосрочном периоде [3, с. 10].

Таким образом, внешние партнеры смогут воспользоваться повышенным качеством услуг железнодорожного транспорта. Для них откроются расширенные географические сегменты деятельности, будут предоставлены новые возможности для ведения бизнеса, в том числе и участие в перспективных транспортно-логистических проектах. В данных условиях интеграция белорусского железнодорожного транспорта в мировую транспортную систему позволит использовать уникальное географическое положение республики и ее транзитный потенциал.

Новые условия хозяйствования, задачи экономического роста в стране требуют поиска новых, неординарных путей повышения эффективности регулирования. Одним из таких инструментов является аутсорсинг. При его использовании появляется возможность значительно повысить производительность ГО «БЖД», оптимизировать деятельность компании.

Преимущества и риски аутсорсинга представлены в таблице 3.

Одним из механизмов повышения эффективности железнодорожного транспорта также является оптимизация вспомогательных видов деятельности и тех ресурсов, которые затрачиваются на перевозки. Услуги, которые передаются на аусорсинг, являются более качественными и более дешевыми, чем при условии выполнения их собственными силами, либо более оптимальным будет соотношение цены и качества по известным критериям.

Внутреннюю реструктуризацию железнодорожной компании может осуществляться по трем направлениям – аутсорсинг, инсорсинг и централизация главных функций в рамках управляющей компании. Такие функции, как уборка территорий, охрана, питание персонала – эти функции могут быть переданы на аутсорсинг. Функции, которые носят технологический характер или имеют высокую долю интеллектуального труда целесообразно передать на инсорсинг (учет, отчетность и финансовый контроль). В рамках корпоративного центра могут быть централизованы функции, над которыми компания не может потерять контроль (правовая функция).

Таблица 3.

Преимущества и риски аутсорсинга Преимущества аусорсинга Риски аусорсинга - сосредоточение собственных ресурсов на - увеличение эксплуатационных затрат;

основных видах деятельности;

- уменьшение производительности труда в - снижение себестоимости функций, основных видах деятельности;

передаваемых аутсорсеру;

- потеря контроля над компанией - доступ к новейшим технологиям;

исполнителем;

- надежность;

- утечка конфиденциальной информации;

- передача ответственности за выполнение - неверное определение стоимости конкретной функции;

прекращения контракта в связи с решением - большая свобода направления инвестиций в покупателя использовать услуги другой инфраструктуру;

компании;

- и др. - правовые риски;

- потеря контроля над собственными ресурсами;

- и др.

Примечание – собственная разработка Железные дороги передают на внешнее выполнение отдельные виды технологических процессов или операций, а также используют аутсорсинг для покрытия сезонных пиков в дополнительном персонале (аутстаффинг). Таким образом, на аутсорсинг не следует передавать виды деятельности или производственные циклы, связанные с выполнением законченных работ и услуг.

Привлечение услуг извне позволяет получить почти немедленный доступ к новым рынкам и предложить индивидуальное обслуживание клиентов. Оно снижает риски и возможные убытки.

Причем главными условиями, которые неукоснительно соблюдаются при привлечении внешних организаций, являются:

- проведение конкурсных процедур;

- соблюдение требований нормативных документов;

- соблюдение норм технологической и экологической безопасности;

- обеспечение материальной ответственности.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ В настоящее время ГО «БЖД» принадлежат различные обслуживающие предприятия ( заводов) и объекты социальной сферы (38 учреждений здравоохранения и образования). В результате значительный объем средств расходуется на финансирование неосновных видов деятельности.

Анализ аппарата управления ГО «БЖД» [4] позволил предложить примерный перечень услуг/функций, которые могут быть переданы на аутсорсинг, инсорсинг или полностью выведены из системы управления «БЖД». На аутсорсинг могут быть переданы такие функции, как выполнение и организация плановых видов ремонта подвижного состава (в первую очередь грузовых вагонов и контейнеров), техническое обслуживание грузов и пассажирских поездов, организация и выполнение текущего отцепочного ремонта грузовых и пассажирских вагонов (служба вагонного хозяйства);

ремонт, сервисное обслуживание средств по обслуживанию пассажиров и вокзальной автоматики, выполнение отдельных регламентных работ (служба сигнализации и связи), изучение конъюнктуры белорусского и мирового рынка транспортных услуг, проведение систематического комплексного маркетингового анализа результатов деятельности по перевозкам экспортно-импортным и транзитным грузам, формирование единого маркетингового банка данных (пассажирская служба);

изучение конъюнктуры белорусского и мирового рынка транспортных услуг, проведение систематического комплексного маркетингового анализа результатов деятельности по перевозкам экспортно-импортным и транзитным грузам, формирование единого маркетингового банка данных (служба грузовой работы и ВЭД);

техническое обслуживание и ремонт специализированного оборудования, обеспечение безопасности движения поездов и охраны труда (служба электроснабжения);

содержание железнодорожных путей, техническое обслуживание и ремонт специализированного оборудования (путеизмерительных вагонов, дефектоскопных и габаритообследовательных станций и др). На инсорсинг – все функции финансово-экономической службы и службы бухгалтерского учета и методологии. При этом важнейшим элементом процесса реструктуризации является управляющий контроль с соблюдением технических регламентов по организации движения поездов, эксплуатации и содержанию устройств железнодорожного транспорта и нормативных документов по безопасности движения поездов.


Так, в сферу услуг аутсорсинговых компаний вошли экипировка углем, водой и инвентарем пассажирских вагонов, уборка производственных помещений, обслуживание поездов в пути следования, специальных и служебных вагонов, мойка-уборка подвижного состава, экипировка пассажирских вагонов, покраска подвижного состава, охрана последнего в парках отстоя, обеспечение пропускного режима, предоставление персонала станционных рабочих.

Для дальнейшего развития аусорсинговых услуг необходима разработка определенных документов, регулирующих эту сферу (сертификация аусорсинговых услуг, алгоритм расчета технических процессов аусорсинговых услуг и определение его экономической эффективности).

При использовании инсорсинга образуется отдельная дочерняя компания. Основные функции, которые могут быть ей переданы, - это управленческий, налоговый и финансовый контроль, бухгалтерский учет, отчетность по белорусским и международным стандартам.

Использование аутсорсинга позволит компании сконцентрировать усилия на основном бизнесе, повысить его эффективность, качество продукции и услуг за счет передачи специализированным организациям определенных задач или бизнес-процессов, не являющихся профильными в деятельности компании, но необходимых для его полноценной работы.

Таким образом, привлечение частных средств потребует определенного увеличения и бюджетного финансирования, без чего приход частного капитала в реализацию капиталоемких, с большим сроком окупаемости инфраструктурных проектов вряд ли окажется возможным.

Объединение ресурсов и участия государства и частного сектора на основе строгого соблюдения паритета интересов, справедливого распределения рисков, честных «правил игры» должны стать основным механизмом решения проблемы модернизации и развития транспортной инфраструктуры Республики Беларусь.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Private Participation in Infrastructure Projects Database [Electronic resource] / World Bank. – 2008. – Mode of access: http:// ppi.worldbank.org. – Date of access: 12.03. 2. Современные инструменты инвестиционного развития регионов / под ред. А.П. Сысоева. – М.:

Статут, 2007. – 184 с.

3. Якунин, В. Стратегическая интеграция / В. Якунин // Железнодорожный транспорт. – 2007. №24. – С.8- ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 4. Управление ГО «Белорусская железная дорога» [Электронный ресурс]. – 2010. – Режим доступа:

http://www.rw.by/index.php/.15.0.0..0.0.0.html. – Дата доступа: 11.11. РЕЗЮМЕ В статье содержится анализ причин и основных направлений развития государственного частного партнерства в мировой экономике. На основе анализа международной практики автор рассмотрел преимущества и недостатки инструментов ГЧП в Республике Беларусь (на примере железнодорожного транспорта).

Ключевые слова: инфраструктура, железнодорожный транспорт, аутсорсинг, государственно частное партнерство.

РЕЗЮМЕ Стаття містить аналіз причин і основних напрямків розвитку державного приватного партнерства у світовій економіці. На основі аналізу міжнародної практики автор розглянув переваги та недоліки інструментів ДПП у Республіці Білорусь (на прикладі залізничного транспорту).

Ключові слова: інфраструктура, залізничний транспорт, аутсорсинг, державно-приватне партнерство.

SUMMARY Author analysis main reasons and public-private partnership (PPP) trends in world economy. On the basis of world practices author gives advantages and disadvantages of PPP instruments in Republic of Belarus in railways.

Keywords: infrastructure, rail transport, outsourcing, state-private partnership.

ГЛОБАЛЬНІ ІМПЕРАТИВИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ І ОСВІТИ Лук’яненко Д.Г., д.е.н., професор, завідувач кафедри міжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

Солодковський Ю.М., к.е.н., доцент кафедри міжнародної торгівлі ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

В сучасних умовах, коли не визначеними і суперечливими виглядають перспективи світогосподарського розвитку, потребується поглиблений неупереджений науковий аналіз і системне осмислення нових реалій. Економічна теорія у традиційних парадигмах лише із очевидним запізненням інтерпретує переважно кількісні трансформаційні зміни, продукуючи відповідні базові характеристики економіки – постіндустріальна, інноваційна, креативна, інформаційна, віртуальна, мережева, інтелектуальна тощо. Стосовно оцінки новітніх викликів, суперечностей, асиметрій диференційовані економічні науки демонструють свою методологічну неспроможність.

Неадекватною з огляду на сучасні можливості виглядає і прогностична функція економічних досліджень.

Передумови новітньої економічної методології формуються у дослідженні феномену глобалізації, яка у безпрецедентному своєму прояві є джерелом і стимулятором конкурентного розвитку і прогресу (рис. 1).

Разом із тим у сучасних проявах економічна глобалізація є не прямолінійною і гомогенною, її витрати і переваги розподіляються нерівномірно, асинхронно і непропорційно, насамперед, у міжкраїновому плані.

В умовах глобалізації генеруються технологічні, інформаційні, економічні, соціокультурні та міжцивілізаційні виклики, що обумовлюють відповідні асиметрії сучасного світогосподарського розвитку. Глобальні економічні асиметрії (фінансово-інвестиційні, виробничі, торговельні, інфраструктурні) доцільно розглядати у контексті асиметрій технологічних та інформаційних, що у неоднорідному соціокультурному середовищі обумовлює геополітичні і міжцивілізаційні асиметрії.

Глобальна економіка, що формується, з одного боку, може розглядатись як суб’єктно, функціонально та інституційно структурована багаторівнева система, основним інтегруючим елементом якої є глобальний ринок. З другого боку, насьогодні мова не йде про універсальність та досконалість цієї системи, а скоріше про: глобальну доступність ресурсів та інновацій;

глобальний © Лук’яненко Д.Г., Солодковський Ю.М., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ характер факторної мобільності;

глобальну ринкову уніфікацію та регуляторну гармонізацію;

глобальну індивідуалізацію і корпоратизацію;

регіонально-континентальну консолідацію;

синхронізацію темпів та рівнів економічного розвитку в умовах циклічної кризовості;

глобальну соціологізацію та політизацію економічних взаємовідносин. В структурі глобальної економіки початку ХХІ століття присутні сегменти доіндустріоналізму, індустріоналізму і постіндустріоналізму, анклави інформаційної, нової, віртуальної, інтелектуальної економік. Іншими словами вона є і багатоукладною і змішаною, де взаємодіють як багатоликий ринковий капіталізм, так і, наприклад, державний соціалізм.

Економічна глобалізація Реальний сектор Фінансовий сектор Нова економіка Інформатизація Глобальне мислення Інноваційність Підприємництво Безпека розвитку Якість людських ресурсів Глобальна інституалізація Демократизація Інтелектуалізація Екологізація Соціалізація Гуманізація Рис. 1. Імперативи і детермінанти глобалізаційного прогресу В процесі становлення глобальної економіки, по-перше, дискредитуються традиційні фактори розвитку. Сучасна економічна теорія та світогосподарська практика демонструють, що наділеність природними та трудовими ресурсами вже не визначають економічний успіх країн і регіонів. У постіндустріальних економіках, де домінують послуги і провідним «класом» стають технократи, ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ експерти, консультанти, інвестиції переорієнтуються з розширення виробництва і накопичення матеріальних активів на розвиток «людського капіталу». Все більше це економіки матеріалізованих знань, тобто інноваційні економіки.

В сучасних умовах інформація (доступ до знань, інновацій, комунікацій) стає не просто самостійним фактором розвитку, а вирішальним, коли лідерство у інформаційно-масмедійній сфері стає вирішальним фактором глобального лідерства. Стимулюється осмислення глобалізаційних процесів у парадигмі «інформаційного суспільства» та «нової економіки».

По-друге, все більш відчутною стає дискредитація традиційних суб’єктів світової економіки.

Держави (національні економіки) втрачають функцію основного структурного елемента світової економіки, коли на рівноправні і навіть більш значні ролі, претендують не тільки ТНК, регіональні міждержавні інтеграційні об’єднання, міжнародні організації, але й практично екстериторіальні й функціонально автономні міста – світові фінансово-інноваційні центри, окремі індивіди – крупні бізнесмени, топ-менеджери, інтелектуали.

По-третє, спостерігається очевидна дискредитація реального сектору світової економіки.

Зародившись на товарних ринках, внаслідок спочатку збутової, а потім виробничої діяльності ТНК, останніми роками глобалізація розвивається переважно на фінансово-інвестиційній основі, чому сприяв вільний рух капіталу у глобальній інформаційно-комунікаційній мережі при суттєвих обмеженнях на ринках товарів, послуг, робочої сили. На сьогодні обсяги операцій на міжнародних кредитних, інвестиційних і, особливо, валютних ринках в сотні разів перевищують обсяги виробничої і товарно-збутової діяльності, на фондовому ринку спекулятивні операції сягають 95% їх загального обсягу, тому глобальна економіка багато в чому є спекулятивною. Разом із тим, відірваний від параметрів реального економічного середовища спекулятивний фінансовий капітал реалізує себе у реальних виробничих активах, комерційній і особистій нерухомості, ігноруючи цінові пропозиції і етичні норми, що загрожує, на наш погляд, глобальною дестабілізацією. Це сповна демонструє перманентність фінансових криз, які, по-суті, стають глобальними.


По-четверте, у соціокультурному та загально цивілізаційному контексті глобалізація вочевидь дискредитує традиційні уявлення стосовно умов, факторів, джерел і критеріїв успіху і лідерства особистостей, малих і великих груп людей практично всіх сфер діяльності корпорацій, країн, регіонів світу. При цьому масовій матеріально-споживчій мотивації не притаманне розмаїття форм і конкуренція, а навпаки – міжкультурна уніфікація. На основі абсурдної за своєю сутністю та сучасними проявами "гонкою за багатими" бізнесменами, корпораціями, містами, країнами відкриваються загрозливі для прогресивного розвитку людської цивілізації морально-етичні ніші духовної деградації.

Справа навіть не в тому, що глобальні потоки стандартизованих товарів та уніфіковані засобами глобальної реклами принади «суспільства споживання» дискредитують національні кордони й державне регулювання. Найбільш загрозливим є нехтування національними культурами, зведення їх до зовнішніх проявів і фольклору, що підриває здатність творити самостійну культуру та суспільство.

По-п’яте, за умов глобалізації, дискредитуються конкурентні механізми ринку. Конкуренція, залишаючись рушійною силою розвитку у ринковому середовищі, трансформується від досконалої до недосконалої і далі до глобальної конкуренції. Виникає якісно новий стан ринку – "гіперконкуренція", коли швидкість змін правил «глобальної гри» дозволяє адаптуватись до них лише найбільш дієздатним та активним організаціям, здатним формувати глобальні конкурентні переваги.

Це потребує випереджувальних організаційно-структурних змін на високоінтелектуальній основі, коли глобальна конкурентоспроможність забезпечується ефективними інноваційними стратегіями розвитку.

У сучасній парадигмі розвитку відбувається переорієнтація на головний ресурс прогресу і процвітання – інтелектуальний капітал, продуцентами і носіями якого є університети. На сьогодні можна говорити не тільки про інтернаціоналізацію, але й про глобалізацію університетської освіти (рис. 2).

У більш вузькому контексті мова йде про глобалізацію процесу наукових досліджень, що стосовно економічної науки проявляється у: глобалізації об’єкту та предмету досліджень;

становленні у якості головного фактологічного джерела досліджень глобального інформаційного ресурсу;

глобальному характері організації наукових досліджень та використанні їх результатів. Не випадково на кінець ХХ-го століть припадає і період становлення нової науки – глобалістики.

Методологія якої має апріорі міждисциплінарний характер (школи і концепції сталого, контрольованого чи безпечного розвитку, універсального еволюціоналізму, інституціоналізму, міжнародної політекономіії, глобальної соціалізації та ін.). Хоча у межах традиційної економічної науки важко чітко визначитись із предметом і об’єктом глобалістики, однак насьогодні вона вочевидь ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ інтегрує творчі зусилля представників багатьох наук, тим самим нівелюючи чи універсалізуючи й різні підходи щодо дослідження глобальних проблем розвитку.

Інтернаціоналізація Міжнародна мобільність студентів, викладачів, освітніх програм Розвиток транснаціональної Регіональна інтеграція освіти національних освітніх систем Формування глобального споживчого попиту на освітні послуги Крос-культурна Глобальна Становлення уніфікація інформатизація глобального ринку праці Глобалізація Рис. 2. Інтернаціоналізація і глобалізація університетської освіти У парадигмі компетентнісного підходу до навчання економістів-міжнародників принципове значення для підготовки конкурентоспроможних фахівців мають:

знання тенденцій і закономірностей економічної глобалізації;

тенденцій розвитку та механізмів функціонування ТНК;

системи і основних моделей управління людськими ресурсами багатонаціональних корпорацій;

вміння аналізувати і прогнозувати шляхи і параметри розвитку глобальної економіки;

використовувати інструменти реалізації основних функцій менеджменту в практиці управління міжнародними корпораціями за умов багатонаціонального середовища, використовувати інструменти залучення, селекції, мотивації, навчання та просування кадрів фахівців та керівників;

навички ідентифікувати чинники і механізми функціонування глобального ринку;

розробки та реалізації управлінських рішень, що посилюють конкурентоспроможність міжнародних компаній на глобальних ринках;

розробки та реалізації кадрових рішень, що посилюють конкурентоспроможність людського капіталу корпорацій;

застосування сучасного інструментарію обґрунтування і реалізації стратегій розвитку конкурентоспроможності корпорацій, країн і регіонів в умовах глобалізації;

сучасних технік бізнес консалтингу для виявлення ключових проблем ТНК та обґрунтування шляхів їх розв’язання;

ефективних технік управління індивідуальним виконанням та командною роботою персоналу з метою нарощування інноваційного потенціалу міжнародних компаній та здійснення змін у відповідності з вимогами глобального середовища.

Загалом, щоби були конкурентоспроможним на сучасному ринку освітніх послуг університет має функціонувати як динамічна інноваційна система, інтегрована у національну та глобальну інноваційні системи (рис. 3).

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Дослідно- Комерціалізація Фундаментальні Прикладні конструкторські знань, наукових дослідження дослідження розробки розробок Повний науковий цикл Міжнародне наукове Партнерство МІСІЯ співробіт з бізнесом ництво Повний освітній цикл Підготовка Підготовка Підготовка Післядипломна докторів бакалаврів магістрів освіта філософії Рис. 3. Інноваційна система університету Ключовими принципами глобальної конкурентоспроможності університетів є: внутрішня інтегративність освітньої, дослідницької та інноваційно-консалтингової діяльності;

регіональна та міжнародна інтегрованість, що забезпечує відповідність світовим освітнім стандартам;

демократичність освіти, відкритість і прозорість університетської діяльності;

диверсифікованість джерел фінансування, правова та інфраструктурна самодостатність.

У контексті глобальних викликів університетській освіті неупереджених досліджень потребує проблема її віртуалізації. З цивілізаційної точки зору важливо, на наш погляд, усвідомлювати, що у надрах Інтернету зароджується «віртуальна економіка», «віртуальна політика», «віртуальна дипломатія», «віртуальна культура», «віртуальна освіта» (рис. 4).

Віртуальна економіка Віртуальна Віртуальна політика дипломатія Глобальна інформатизація Віртуальна Віртуальна культура освіта?

Рис. 4. Віртуальний контекст глобалізації Інформглобалізм, домінуючий практично на всіх світових ринках призводить до того, що у всезростаючих обсягах його учасники оперують не тільки віртуальними активами і зобов’язаннями, але й віртуальними знаннями. Глобально організовані мультимедіа-компанії через вплив неекономічного і несилового характеру безпосередньо на розум людей фактично пригнічують індивідуальність, інтелект, нещадно при цьому їх експлуатуючи. Ілюзія відсутності очевидних для ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ традиційної свідомості обмежень робить людинку більш вільною в реалізації свого потенціалу, що сприяє підвищенню суспільної продуктивності. Одночасно, можливість безпрецедентного оперативного масс-медійного впливу на свідомість вже реально формалізує більшість сфер життєдіяльності, нав’язує суспільству стандарти глобальної псевдокультури. Разом із тим, реалії інформаційної епохи стимулюють інтелектуальний індивідуалізм, оскільки найбільш креативна частина інформаційних цінностей цивілізації міститься не на матеріальних носіях (вінчестерах, CD, серверах Інтернету), а у головах людей, їх кваліфікаціях, талантах, інформованості та сприйнятливості до творчого саморозвитку. У цьому контексті перспективи розвитку пов’язуються із становленням «інтелектуальної економіки». Важливо, що у сучасному конфліктно-кризовому середовищі уможливлюється позитивне «глобальне мислення», формувати яке мають, в першу чергу, університети.

РЕЗЮМЕ В умовах глобалізації якісно трансформуються умови людської життєдіяльності. Відбувається переорієнтація ресурсів розвитку на інтелектуальний капітал, продуцієнтами і носіями якого є університети. Глобальна інформатизація становлення глобального ринку праці, крос-культурна уніфікація формують глобальний споживчий попит на освітні послуги. Щоби бути конкурентоспроможним, університет має функціонувати як динамічна інноваційна система, інтегрована у глобальний ринок освітніх послуг.

Ключові слова: глобалізація, глобальна економіка, глобальний ринок праці, глобальне мислення, університетська освіта.

РЕЗЮМЕ В условиях глобализации качественно трансформируются условия человеческой жизнедеятельности.

Происходит переориентация ресурсов развития на интеллектуальный капитал, продуцентами и носителями которого являются университеты. Глобальная информатизация становления глобального рынка труда, кросс-культурная унификация формируют глобальный потребительский спрос на услуги образования. Чтобы быть конкурентоспособным, университет должен функционировать как динамическая инновационная система, интегрированная в глобальный рынок образовательных услуг.

Ключевые слова: глобализация, глобальная экономика, глобальный рынок труда, глобальное мышление, университетское образование.

SUMMARY Under globalization the terms of human vital functions are being transformed qualitatively. The reorientation of resources for intellectual capital development by universities which are its producers and bearers, is taking place. Global informatization of global labour market formation and cross-cultural unification shape the global consumer demand for educational services. To be competitive a university must function as the dynamic innovative system integrated in the global market of educational services.

Keywords: globalization, global economy, global labour market, global thinking, university education.

СПЕЦИФІКА І ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ КОМП'ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ Лук'яненко Л.І., к.е.н., доцент кафедри міжнародного обліку і аудиту ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

Любенок Н.О., здобувач кафедри міжнародного обліку і аудиту ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

Суспільство XXI століття в повному обсязі можна назвати інформаційним. За умов зменшення запасів природних ресурсів саме інформація виступає ключовим елементом в сучасній економічній системі. Інформація яка втілена в інтелектуальному капіталі та прогресивних технологіях – це основа інтелектуального потенціалу суспільства. Переваги знаходяться в тих суб’єктів економічної системи, хто має власність на інформацію – інтелектуальну власність.

Інтелектуальна власність в широкому розумінні – це матеріально виражений результат розумової діяльності, закріплений законом права та офіційними документами на нього, які надають автору виключні права на результат своєї діяльності. Предметом інтелектуальної власності виступає інформація, яка може бути представлена на матеріальному носієві та розповсюджена в необмеженій кількості копій. Об'єкти інтелектуальної власності мають правову охорону. На міжнародному ринку © Лук'яненко Л.І., Любенок Н.О., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ зростає питома вага товарів і послуг вироблених з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, захист такого права від підробок та копіювань забезпечується нормами міжнародного та національного права.

Авторське право не є виключно правовою категорією, авторське право – це перш за все економічний інститут, це багатство країни, це багатство компаній які розпоряджаються ним. Воно стало основою розвитку багатьох галузей промисловості, забезпечуючи зростання доданої вартості, збільшення робочих місць і обсягів зовнішньої торгівлі. Так, згідно оцінок фахівців, частка галузей промисловості, заснованих на авторському праві, у світовій економіці на початку нового тисячоліття складала 7,3% (2,2 трильйони доларів), при цьому зростанні у цих галузях складало у середньому 5% на рік, що більше ніж середнє зростання усієї світової економіки [5].

Однією із визначальних рис сучасної економіки є широке впровадження інформаційних технологій у виробничій та невиробничій сферах. З розвитком і зростанням значення обліку виникла потреба відображати вартість об’єктів інтелектуальної власності в бухгалтерському обліку. Але таке відображення ускладнювалось, оскільки теорія відставала від потреби практики. Загальноприйнятим стало відображення об’єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів підприємства.

До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать і комп'ютерні програми.

Без використання комп’ютерних програм унеможливлюється ефективна діяльність практично будь-якого підприємства незалежно від його розміру форми власності, галузевої приналежності. Це актуалізувало проблему їх адекватного обліку, спричинило прогресійні дискусії. Основне протиріччя в тому, що, з одного боку, відсутність матеріальної форми в загальноприйнятому розумінні спонукає віднесення комп'ютерної програми до нематеріальних активів, а з другого – комп'ютерна програма, записана на якийсь матеріальний носій, не може використовуватись без комп'ютера, і тому орієнтує практику до обліку комп'ютерної програми разом з комп'ютером в складі основних засобів.

Тож в обліку комп’ютерні програми відображаються у складі нематеріальних активів, оскільки відповідно до законодавства нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, та інші аналогічні права. Згідно П(С)БО 8 [4] нематеріальним активом вважається немонетарний актив який немає матеріально-речової форми, може бути ідентифікований та достовірно оцінений, використовуватись більше року у виробничій діяльності підприємства та якщо існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання.

Оскільки комп’ютерна програма відповідає таким вимогам, то вона має обліковуватись в бухгалтерському обліку як нематеріальний актив.

Трактована українським законодавством як набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату комп'ютерна програма охоплювала як операційну систему, так і прикладну програму [2] і до 2003 року відображалася у складі нематеріальних активів. Зі зміною податкового законодавства, і зокрема, прийняттям Закону України N 349-IV від 24.12.2002 р., із доповненням пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до трьох існуючих груп основних засобів четвертою, куди увійшли: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) [3]. Таким чином, до основних фондів ввійшло програмне забезпечення для електронно-обчислювальних машин та інших машин для автоматичного оброблення інформації, тобто програмне забезпечення без якого робота електронно обчислювальної техніки не можлива, які є її невід'ємною частиною. Враховуючи відсутність в українському законодавстві конкретного визначення терміну «програмне забезпечення» (англійською software – збірне поняття, що вказує на набір кодованих інструкції) воно загалом відповідало поняттю комп'ютерної програми.

Після уточнень 2005 р. в групі 4 поняття «комп'ютерна програма» відповідає аналогічному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав, а сама група до 31 березня 2011 року виглядає так: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) [3]. Тобто зникло поняття «програмного забезпечення», а з'явилося поняття «комп’ютерна програма», проте не як невід'ємна частина електронно-обчислювальної машини, а як окремий об'єкт обліку. Таке нововведення породило певну невизначеність, адже основні фонди – це матеріальні об'єкти, і якщо законодавець відносить до них ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ комп'ютерну програму, то необхідно її також вважати матеріальним об'єктом, щ парадоксально з точки зору матеріальної ідентифікації предметів неречового світу. З цього приводу багато фахівців справедливо стверджують, що у практичній діяльності комп'ютер не може функціонувати без програми, яка є його невід'ємною частиною, і тому її слід розглядати як основний засіб. Але якщо комп'ютерна програма не є невід'ємною частиною пов'язаного з нею апаратного забезпечення, тоді вона відноситься до нематеріального активу підприємства.

Прояснюючи проблемні питання віднесення комп'ютерних програм до складу основних засобів законодавство пропонує обліковувати комп'ютерну програму вартістю більше 1000,00 грн. у складі групи основних фондів за нормою амортизації 15 відсотків (або іншою нормою, що не перевищує відсотків), а якщо вартість менше 1000,00 грн. – як нематеріальний актив, і амортизація повинна нараховуватись лінійним методом відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону N 334 «Про оподаткування прибутку підприємств». На нашу думку, такий класифікаційний підхід є некоректним, насамперед, у відношенні до сутності та ознак об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, поширеною є практика обліку комп'ютерної програми в бухгалтерському обліку у складі нематеріальних активів, а у податковому – у складі основних засобів.

З 01 квітня 2011 року вступає в дію Розділ 3 нового Податкового кодексу, де міститься багато змін та нововведень. Замість чотирьох груп основних засобів з'явилось шістнадцять. Група 4 зазнала змін саме щодо обліку комп’ютерної програми, законодавець зазначив, що в дану групу основних засобів входять електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації та «пов'язані ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи» [1].



Pages:     | 1 |   ...   | 19 | 20 || 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.