авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 22 |

«Донецкий национальный университет Посвящается 20-летию независимости Украины, 45-летнему ...»

-- [ Страница 5 ] --

Рентабельна робота вітчизняних банків у 2001–2008 рр. у поточному році змінилася на збиткову. Якщо на 01.01.09 рентабельність активів становила по системі 1,03 %, а капіталу – 8,51 %, то на 01.09.09 ці показники зупинилися на позначці, відповідно, -3,51 % і -26,13 %. На 01.09. від’ємний фінансовий результат у системі банків сягнув 20,5 млрд грн, що пов’язано з подальшим зростанням витрат вищими темпами порівняно з доходами. Найбільша питома вага в структурі витрат припадає на відрахування до резервів під активні операції банків, які на 01.09.09 досягли 47,2 млрд грн (40 % витрат). Доходи банків за 8 місяців 2009 р. порівняно з відповідним періодом минулого року зросли на 41,9 % і становили 96,5 млрд грн, а витрати – на 88,9 % і становили 117 млрд грн.

Страховий ринок. Сьогодні такими, що реально працюють, можна вважати не більш як половину СК. Сумарні премії 274 страховиків із 471 наявного на кінець I півріччя 2009 р. становили 9,5 млрд грн (99,6 % від сукупних премій). Решта діючих компаній (133) зібрали дуже незначні суми страхових платежів – 34,2 млн грн (0,4 %). 64 страховики в I півріччі 2009 р. не здійснювали страхової діяльності.

За даними Держфінпослуг, за І півріччя 2009 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року знизилися валові премії і виплати (за виключенням премій, переданих на внутрішнє перестрахування). Падіння страхових платежів сягнуло 17 % порівняно з аналогічним періодом р. і разом з істотним просіданням вітчизняного фондового ринку, що мало місце минулого року, зумовило дерезервування страховиків. Оскільки рівень виплат СК зростає – резерви проїдаються, то частка ліквідних активів зменшується. Водночас багато страховиків показують баланси, викривляючи показники активів за рахунок цінних паперів, які обліковуються за завищеною вартістю. Негативні тенденції виконання страховиками non-life норм диверсифікації та якості активів багато в чому зумовлені відсутністю належного регулювання в цій сфері. На думку експертів, частка класичного страхування на ринку знизилася до 50 %. Страхові резерви (які лише з початку року знизились на 1, ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ млрд грн) на 70 % складаються з цінних паперів, що зумовлено неможливістю страховиків розпоряджатися своїми банківськими депозитами, позбавленням акредитацій, а отже, розірванням депозитних договорів у відповідних банках. У банках перебуває лише 17 % активів СК.

У загальному обсязі платежів досить значна частка (10,5 %) припадає на страхування фінансових ризиків, а виплати за цим видом страхування становлять 29 % від загальної суми. Такий високий рівень виплат викликає стурбованість регулятора, оскільки в попередні роки через цей вид страхування здійснювалося виведення коштів підприємствами.

За оцінками експертів, серед проблем розвитку ринку ОСАЦВ в Україні слід назвати такі:

– недостатнє резервування (страховики не формують чи формують не в повному обсязі обов’язкові види технічних резервів, резерв коливань збитковості);

– зростання збитковості внаслідок девальвації гривні;

– недостатня ліквідність активів страховиків для здійснення виплат у повному обсязі і в строки, визначені законодавством;

– різке зниження платоспроможності страховиків;

– демпінг.

Акціонери багатьох СК, що нарощували портфелі за рахунок демпінгу, розраховували, що знайдеться інвестор, який купить компанію і перекриє збитки. Але зараз інвесторів не цікавлять ні пусті ліцензії, ні збиткові портфелі. Як наслідок, такі СК починають банкрутувати. Крім того, протягом 2009 р. Держфінпослуг зупинила дію ліцензій 12 СК у зв’язку з невиконанням ними зобов’язань за укладеними договорами страхування. Крім того, у зв’язку з порушенням вимог законодавства анульовані ліцензії 11 страховикам.

За даними Держфінпослуг, зараз в Україні існує 25 проблемних фінустанов: 15 КС, 2 страхові і 3 фінансові компанії, 5 НПФ і їх адміністраторів. Головна причина колапсу ліквідності в секторі КС – зниження платоспроможності населення. Рівень неповернень за кредитами уряду КС сьогодні досягає 90–95 %. Порушуються також і принципи корпоративного управління в багатьох КС. Однак механізм тимчасових адміністрацій для небанківських фінансових установ (НФУ) належним чином не запроваджено й досі.

Фондовий ринок. Після значного зростання фондових індексів у 2007 р. вітчизняний фондовий ринок протягом 2008–2009 рр. почав втрачати завойовані позиції. Так, за 2008 р. основний індикатор українського фондового ринку індекс ПФТС знизився на 74,33 %. За фаховими оцінками, у 2009 р.

український ринок цінних паперів функціонував у складних умовах, які, у свою чергу, зумовлювали істотні зміни ринкових тенденцій – унаслідок дефіциту ліквідності та нестачі інвестицій відбулося зниження загального обсягу торгів, «перетікання» активності з одних секторів біржової торгівлі в інші. Так, порівняно з аналогічним періодом 2008 р., частка акцій в загальному обсязі торгів ПФТС зросла на 22,87 %, державних цінних паперів – майже в чотири рази, сектор корпоративних облігацій втратив більш як 50 %, біржова активність у секторах муніципальних облігацій та цінних паперів ІСІ була мінімальною.

За даними ДКЦПФР, обсяг торгів на українських торговельних майданчиках за вісім місяців 2009 р. скоротився на 36 % (з 22,62 млрд грн до 14,45 млрд грн) порівняно з аналогічним періодом 2008 р. З початку 2009 р. істотно зменшився обсяг сектору корпоративних облігацій – якщо в 2008 р. він становив 44 % обсягу біржового ринку, то в 2009 р. – 37,8 %.

За підсумками II кв. 2009 р. вітчизняний ринок акцій показав найбільше зростання серед усіх ринків, що розвиваються. У серпні поточного року індекс ПФТС зріс на 45,99 і. п. (або +10,87 %) до 469,11 і. п. Тенденції на вітчизняному фондовому ринку відповідали динаміці індикаторів на провідних світових фондових ринках. Серед внутрішніх чинників впливу на динаміку індексу ПФТС протягом останніх місяців експерти виділяють як позитивні, так і негативні. Серед позитивних, зокрема:

підвищення Standard&Poor’s прогнозу довгострокового рейтингу України з «негативного» на «позитивний»;

зниження НБУ облікової ставки, ставки за кредитами овернайт під заставу ОВДП і банківськими кредитами;

зняття НБУ заборони на здійснення спотових валютних операцій, а також проведення (починаючи з 26 жовтня) форвардних операцій;

рішення Ради директорів МВФ щодо розподілу спеціальних прав запозичення у рамках підвищення ліквідності на глобальному рівні на суму 1 млрд SDR;

зростання індексу промислового виробництва;

збільшення виробництва сталі українськими металургійними підприємствами.

Негативно ж на динаміку індексу ПФТС впливають: скорочення обсягів капітальних інвестицій в Україні;

знецінення гривні та посилення девальваційних очікувань;

побоювання щодо монетизації ОВДП, якими уряд збільшив статутний фонд компанії НАК «Нафтогаз України»;

висока ймовірність того, що погашення єврооблігацій буде здійснено шляхом реструктуризації. Проблемою є й неякісне ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ розкриття емітентом цінних паперів інформації про свою діяльність, що пов’язано переважно з низьким рівнем корпоративного управління і нерозумінням важливості цієї інформації для інвестора..

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бэр Х. П. Секьюритизация активов: секьюритизация финансовых активов — инновационная техника финансирования банков / Пер. с нем. Ю.М. Алексеев, О.М. Иванов. — М.: Волтерс Клувер, 2006. — С. 27.

2. Кастельс М. Галактика Интернет. Размышления об Интернете, бизнесе и обществе. Екатеринбург: У-фактория, 2004. - С. 109.

3. Мертон Р. Приложение теории оценки опционов: двадцать лет спустя // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков. В 5 т. / Сопред. науч.-ред. совета Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. Т. V. В 2 кн. Всемирное признание: Лекции нобелевских лауреатов / Отв.

ред. Г.Г. Фетисов. Кн. 2. — М.: Мысль, 2005. — 211 с.

4. Мировые финансы [Текст] / Энг М.В., Лис Ф.А., Мауер Л. Дж. – М.: Дека, 1998. – 230 с.

5. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. -К. :НВЦ НБУВ, 2009. -687 с.

РЕЗЮМЕ Цель исследования состоит в рассмотрении процессов глобализации финансового рынка, которые сопровождаются международной диверсификацией операций участников мирового рынка по странам и регионам.

Ключевые слова: глобализация, мировой финансовый кризис, финансовый рынок, рынок ценных бумаг, международная диверсификация, рынок деривативов.

РЕЗЮМЕ Мета дослідження полягає в розгляді процесів глобалізації фінансового ринку, які супроводжуються міжнародною диверсифікацією операцій учасників світового ринку за країнами й регіонами.

Ключові слова: глобалізація, світова фінансова криза, фінансовий ринок, ринок цінних паперів, міжнародна диверсифікація, ринок деривативів.

SUMMARY The purpose of the study is to examine the processes of globalization of financial markets, which are accompanied by international diversification of operations, the worldwide market by country and region.

Key words: globalization, the global financial crisis, financial market, stock market, international diversification, derivatives market.

АНАЛІЗ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ, СТИМУЛЮЮЧИХ РОЗВИТОК І ВПРОВАДЖЕННЯ ВДЕ: ДОСВІД КРАЇН ЄС Барсегян А.Г., к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського Кравченко Н.С., аспірант Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського Постановка проблеми. Потенційна загроза використання недосконалих технологій в атомній енергетиці, сполучена з надмірним екологічним навантаженням в індустріальних центрах, підвищила зростання уваги до захисту найважливіших об'єктів енергетичної інфраструктури з метою підвищення безпеки. На сучасному етапі підтримка енергетичної безпеки світової енергетики багато в чому залежить від альтернативних рішень та проектів на базі відновлювальних джерел енергії.

Енергозбереження як найважливіший інструмент забезпечення енергетичної безпеки стає одним з пріоритетних напрямків, як для окремих держав, так і для всього світового співтовариства в цілому.

Сучасна практика економічного розвитку потребує вдосконалення теоретичних і методологічних розробок науково обгрунтованої державної стратегії інституційної організації ринку відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Інструменти і форми, які використовує держава в кредитуванні розвитку ринку ВДЕ, а також у ціноутворенні на надлишковий електрику вельми обмежені і недостатньо результативні.

© Барсегян А.Г., Кравченко Н.С., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Наукового обгрунтування потребує і процес формування національної фінансової моделі використання альтернативних джерел енергії, що дозволяє максимально швидко окупати інвестиції, здійснювати експорт енергетичних послуг, і отримувати прибуток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Створення та розвиток ринку відновлювальних джерел енергії багатогранна проблема, що включає в себе роль міжнародних інститутів, держави, особливості та технології її діяльності в даній сфері, а також відносини з бізнесом і населенням;

економічні механізми та інструменти залучення інвестицій у дану сферу діяльності, стимулювання виробництва електроенергії, і ефективного освоєння регіональних енергетичних ринків.

Дослідженню цих аспектів присвячені роботи вчених: М. Н. Афанасьєва, С.Ю. Глазьєва, Г.В.

Горланова, Г.А. Дробота, С.С Евтюхова, А.Д. Некипелова, І.М. Осадчої, Д.А. Розенкова, А. Ю.

Зудина, Я.Ш. Паппе, СП. Перегудова, Ф. І. Шамхалова, Долана Е., Кейнса Д. та інших.

Метою статті є комплексне вивчення досвіду країн ЄС у галузі формування найбільш ефективних механізмів організації ринку відновлювальних джерел енергії Результати дослідження. Розробка проектів ВДЕ передбачає не тільки передачу нових технологій та підвищення енергоефективності, а й створення національного ринку відновлюваної енергії, що має всі необхідні правові та інституційні умови, а також спеціальні інституційні механізми по передовим міжнародним стандартам.

Національні механізми є комбінацією різних видів організації ринку, які відображають специфічні національні і регіональні умови. У першу чергу це механізми стимулювання інвестицій в ВДЕ в поєднанні з дотаціями виробникам електроенергії або механізми стимулювання попиту, наприклад, завдання квот у поєднанні з «зеленими сертифікатами», які перебувають в обігу. Часто ці механізми зв'язуються з іншими політичними інструментами, такими, як програми дотування, позики, податкові пільги, інформаційні кампанії і т.д. Важливим фактором є те, що ВДЕ різноманітні за технологіями, економічності, стадіями розвитку та іншим аспектам.

Недосконалість міждержавних інституційних структур, відсутність єдиних міжнародних стандартів у галузі організації ринку відновлювальних джерел енергії обмежує та стримує економічне співробітництво, знижує ефективність впровадження нових технологій. Наднаціональні органи координації розвитку паливних і гідроенергетичних об'єктів займаються переважно оперативним управлінням, не зачіпаючи базових питань стратегії розвитку ПЕК, оптимізації її структур.

На даний момент в енергетичній сфері діють дві міжнародні організації, які лобіюють інтереси традиційної енергетики. Це в першу чергу Міжнародне агентство з атомної енергетики МАГАТЕ, в яке вже як понад півстоліття входить величезна кількість членів урядів різних країн, і Міжнародне енергетичне агентство МЕА, яке займається проблемами, пов'язаними з нафтовими і газовими енергоносіями, а також енергією атома. Таким чином, жодна з існуючих структур на міжнародному рівні не захищає інтереси альтернативної енергетики.

У зв'язку з необхідністю появи міждержавної структури, яка зайнялася б підтримкою настільки перспективної галузі на міжнародному рівні 26 січня 2009 року в м. Бонн (Німеччина) було створено Міжнародне Агентство з відновлюваної енергетики - IRENA. Завданнями цієї організації є стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії в промислових країнах і країнах світу, а також створення інструментів, які зможуть:

• оцінювати національні / регіональні / глобальні наслідки політики ВДЕ;

• здійснювати експертизи нових ініціатив у галузі ВДЕ;

• діяти в якості форуму і секретаріату для проведення переговорів і безперервної адаптації принципів, правил і стандартів для проектування політики ВДЕ.

У країнах ЄС 13 квітня 2000 року в було прийнято рішення про створення організації, що об'єднує європейські енергетичні, торгові та науково-дослідні організації, що працюють у секторах біоенергетики, геотермальної енергії, енергії океану, малої гідроенергетики, сонячної електроенергії, Енергії вітру - Європейської ради з поновлюваних джерел енергії (EREC).

У свою чергу, гармонізацією даних питань займаються Міжнародна асоціація RECS International і міжнародна Асоціація випускаючих органів (AIB). RECS International виступає в якості представника учасників асоціації на переговорах з національними європейськими урядовими органами та органами ЄС, проводить заходи з розвитку системи торгівлі сертифікатами в напрямку створення єдиної міжнародної системи. Бюджет асоціації формується за рахунок щорічних внесків її членів. У свою чергу міжнародна асоціація RECS і AIB працюють з електричними і когенераційними сертифікатами відновлюваної енергії. Членами Міжнародної асоціації RECS International є виробники та постачальники відновлюваної енергії, трейдери, які хочуть мати свій сертифікаційний рахунок у ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ національного випускає органу або брати участь у формулюванні положень політичних і нормативних документів асоціації, пов'язаних з торгівлею сертифікатами.

Стимулюючі тарифи дуже вітаються інвесторами, і особливо банками, що фінансують проекти.

Регіони, де застосовуються «зелені сертифікати» (Green Certificates), зберігають свою привабливість, а проте падіння цін на нафту і обмежені можливості залучення капіталу напевно сповільнять розвиток цих ринків і змінять розстановку конкуруючих на ринку сил.

Після запуску перших таких систем сертифікатів в європейських країнах ситуація була розглянута Європейською Комісією (ЄК), яка прийняла рішення про перехід на панєвропейської системи сертифікатів, які отримали нову назву - "гарантії походження" або гарантійні сертифікати (Guarantees of Origin - GoOs). На підставі даного рішення AIB спільно з RECS International розробила стандарт EECS (European Energy Certificate System, Європейська система сертифікації енергії) нормативний документ, що встановлює вимоги, реквізити, процедури випуску та обігу європейських гарантійних сертифікатів. Однак до теперішнього часу тільки п'ять європейських країн з числа учасників RECS мають національні системи сертифікації, відповідні даному стандарту.

Прийняте ЄК рішення фактично призвело до необхідності співіснування обох систем сертифікатів - і гарантійних, і "зелених". І хоча по суті дані системи є однаковими, формально це дві різні системи випуску і обігу сертифікатів. Перспективи обігу сертифікатів зв'язуються зі складом RECS International: Очікується, що учасники з країн ЄС рано чи пізно перейдуть на гарантійні сертифікати, в той час як учасники з країн, що не входять в ЄС, залишаться в рамках діючої системи "зелених" сертифікатів.

Базовою функцією сертифікатів відновлюваної енергії (і гарантійних, і "зелених") є забезпечення моніторингу виробництва відновлювальних джерел енергії. Таким чином, вони використовуються для досягнення наступних основних цілей:

- оцінка обсягів виробництва і споживання електричної енергії на основі ВДЕ;

- розкриття і підтвердження інформації про структуру і види палива, використовуваного при виробництві енергії в країні;

- розвиток добровільних зобов'язань корпорацій;

- реалізація схем підтримки відновлювальної енергетики.

Для розвитку виробництва електроенергії на базі поновлюваних джерел і стимулювання економії палива Європарламентом були прийняті рішення, що поширюються на всю територію Євросоюзу. Сформований в контексті Енергетичної директиви план зобов'язує європейські країни на 20% скоротити викиди CO2 і перейти на 20% використання поновлюваних джерел енергії до 2020 р.

Директивою передбачено дві системи підтримки розвитку ВДЕ в країнах-членах ЄС - підтримка, заснована на квотах, - підтримка, заснована на цінах.

У випадку застосування механізму підтримки, заснованої на квотах, енергія, вироблена з використанням ВДЕ, продається за ринковою ціною, але, при цьому, виробники так званої «чистої»

енергії отримують додаткові кошти за рахунок продажу «зелених сертифікатів», певне число яких повинен купити кожен споживач.

У випадку застосування механізму підтримки, заснованої на цінах, держава законодавчо визначає ціну енергії, виробленої від ВДЕ, за якою оператори мережі зобов'язані її купувати.

І перший, і другий механізми з різними особливостями застосовуються в більшості європейських країн (перший - у Великобританії, Ірландії, Нідерландах, на шляху утвердження - у Данії та Бельгії, другий - у Німеччині та Іспанії). На сьогодні Європейська Комісія ще остаточно не визначилася, який з механізмів підтримки краще і залишає вибір системи державної підтримки розвитку ВДЕ на розсуд країн - членів ЄС.

Крім цього в кожній країні Євросоюзу був розроблений і впроваджений ряд спеціальних програм з підтримки виробництва електроенергії на основі ВДЕ. Незважаючи на відносно невеликий досвід застосування ВДЕ, можна сміливо говорити про те, що одним з найефективніших методів стимулювання виявився так званий «feed-in tariff», широко поширений в Європі.

На практиці всі інструменти з просування ВДЕ-технологій можна розділити на дві основні групи: кількісні та цінові.

До використання кількісних інструментів вдалися небагато країн (в тому числі Італія на ранній стадії розвитку відновлюваної енергетики). Суть «кількісної» методології полягає в тому, що держава вводить систему обов'язкового квотування, встановлюючи процентне співвідношення поставляється на ринок електроенергії - традиційної та на базі ВДЕ. При цьому, як правило, використовується система «зелених сертифікатів», що дозволяє враховувати обсяги електроенергії, виробленої за ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ допомогою ВДЕ. Постачальники повинні придбати відповідний зобов'язаннями обсяг або заплатити штраф.

На відміну від Італії, Німеччина використовувала комбінацію з п'яти головних інструментів політики для розвитку поновлюваних джерел енергії:

1. прямі інвестиції в НДДКР;

2. прямі субсидії;

3. фінансовані урядом позики;

4. податкові пільги;

5. субсидії для покриття оперативних витрат / пільгові тарифи.

Широке застосування отримали цінові інструменти. Переважна більшість членів Євросоюзу практикують тарифи feed-in, які являють собою або встановлений тариф, що не залежить від сформованих цінових рівнів оптового ринку, або надбавку до ціни оптового ринку. Зазвичай подібні тарифи встановлюють регулюючі організації строком на 10-20 років, гарантуючи, таким чином, довгострокову інвестиційну привабливість проектів. До цінових інструментів можна віднести і фіскальні заходи, наприклад зниження ставки податку або звільнення від його сплати. Податкові стимули зазвичай використовуються як доповнення до основної схемою підтримки.

Застосовувані в державах - членах ЄС моделі та інструменти сприяння просуванню поновлюваних видів енергії, перш за все, спираються на наступні положення:

1. фіксування тарифів, що покривають витрати виробників електроенергії за гарантований час / кількість електроенергії від ВДЕ;

2. регулювання кількості: обов'язкові квоти визначаються для питомої частки виробництва або споживання електроенергії від ВДЕ;

3. тендерні підходи: деяку кількість електроенергії від ВДЕ виставляється на тендер.

Учасникам тендеру, який запропонував найнижчу ціну, виплачується гарантована дотація протягом встановленого періоду часу.

Державне регулювання тарифів здійснюється з метою:

1. захисту економічних інтересів споживачів від монопольного підвищення тарифів;

2. створення механізму узгодження інтересів виробників і споживачів електричної і теплової енергії;

3. формування конкурентного середовища в електроенергетичному комплексі для підвищення ефективності його функціонування та мінімізації тарифів;

4. створення економічних стимулів, що забезпечують використання енергозберігаючих технологій у виробничих процесах;

5. забезпечення юридичним особам - виробникам електричної енергії (потужності) незалежно від організаційно-правових форм права рівного доступу на оптовий ринок.

В Україні основним документом, що регулює діяльність, пов'язану з розвитком ВДЕ, є Закон України «Про альтернативні джерела енергії», який набув чинності в лютому 2003 року. Оскільки цей закон розроблявся і приймався в той час, коли наявність відповідності законодавства принципам європейських директив вже вважалося обов'язковим, основи державної політики у сфері розвитку ВДЕ збігаються з тими, які діють у Європейському Союзі.

Висновки і пропозиції. Досвід країн ЄС показав, що інституційна організація ринку ВДЕ в напрямку мобілізації вільної енергії та її ефективного використання в умовах відкритої економіки припускає:

- формування єдиного державного органу, що регулює поки не вивчений ринок ВДЕ, - створення правових норм регулювання умов професійної діяльності на ринку ВДЕ, - розробка фінансових механізмів, які відображають специфічні національні і регіональні умови. У першу чергу це механізми стимулювання інвестицій в ВДЕ в поєднанні з дотаціями виробникам електроенергії або механізми стимулювання попиту, наприклад, надання квот у поєднанні з «зеленими сертифікатами».

Виходячи з цього, в Україні необхідно розробити правовий механізм економічного стимулювання енергозбереження та самофінансування енергозберігаючих технологій у бюджетній та виробничій сферах, створити сприятливий інвестиційний клімат у сфері енергозбереження. Їх використання в різних галузях національної економіки дозволить значно оздоровити екологічну ситуацію в країні і стати привабливим товаром на міжнародному ринку.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Закон Украины «Об альтернативных источниках энергии» от 20 февраля 2003 года № 555-1У ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 2. Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно установления «зеленого» тарифа» от 25 сентября 2008 года № 601 -VI 3. Попель О.С. Возобновляемые источники энергии: состояние и перспективы развития/ О.С.

Попель, В.Л. Туманов //Альтернативная энергетика и экология.–2007.– № 2, с. 135- 4. Шмідт Г. Директива Євросоюзу: нові енергетичні цілі/ Г. Шмідт //Зелена енергетика.– 2008.– № 2, с. 7-8.

5. Экономические подходы к эффективному использованию энергетических ресурсов/ [А.И. Амоша, В.Г. Федоренко, Н.Г. Белопольский, Д.К. Турченко] // Экономика и государство. – 2008. - №1. – С. 4 – 7.

6. Ермилов С. Проблемы и пути совершенствования государственной политики Украины в области энергосбережения/ С. Ермилов // Экономика Украины. – 2006. - №9. – С. 4 – 11.

7. Кудря С.О. Развитие возобновляемой энергетики для повышения энергетической и экологической безопасности Украины // Материалы IX Международной конференции АРК [Возобновляемая энергетика XXI столетия]. – Крым.–2008. – С. 19 – 23.

8. Ярош О. Проблемы энергетической политики Украины/ О. Ярош // Мировая экономика и международные отношения. – 2007. - №4. – С. 29 – 32.

9. Запатрина И.В. Перспективы развития в Украине возобновляемых источников энергии/ И.В.

Запатрина // "Теория и практика управления".–2006.–№ 10. Национальное агентство по вопросам эффективного использования энергетических ресурсов Электронный ресурс [режим доступа]: http://www.naer.gov.ua Справочник «ВОЗОБНОВЛЯЕМАЯ ЭНЕРГЕТИКА УКРАИНЫ 2010» Электронный ресурс 11.

[режим доступа]: www.FuelAlternative.com.ua 12. Directive 2003/54/EC of the European Parliament and of the Council of 26 June 2003 concerning common rules for the internal market in electricity and repealing Directive 96/92/EC. Электронный ресурс [режим доступа]: http://eur-lex.europa.eu/ 13. Directive 2003/55/EC of the European Parliament and of the Council of 26 June 2003 concerning common rules for the internal market in natural gas and repealing Directive 90/30/EC. Электронный ресурс [режим доступа]: http://eur-lex.europa.eu/ 14. Directive 2005/89/EC of the European Parliament and of the Council of 18 January 2006 concerning measures to safeguard security of electricity supply and infrastructure investment Электронный ресурс [режим доступа]: http://eur-lex.europa.eu/ 15. Green power certification. Environmental and consumer protection benefits of the Green-e programme // Renewable Energy World. N 3, vol. 3, 2000, p. 63-73.

16. World Energy Outlook 2009 Электронный ресурс [режим доступа]: Электронный ресурс [режим доступа]: http://www.iea.org/ 17. EREC (European Renewable Energy Council) Электронный ресурс [режим доступа]:

http://www.erec-renewables.org/ 18. International Renewable Energy Agency (IRENA) Электронный ресурс [режим доступа]:

http://www.irena.org РЕЗЮМЕ У статті проведено дослідження досвіду країн ЄС, з точки зору інституціональної організація ринку ВДЕ в напрямку мобілізації вільної енергії та її ефективного використання в умовах відкритої економіки.

Ключові слова: енергетична безпека, ринок відновлювальних джерел енергії, інституціоналізація ринку ВДЕ, тарифи feed-in, сертифікати відновлюваної енергії.

РЕЗЮМЕ В статье проведено исследование опыта стран ЕС, с точки зрения институциональной организация рынка ВИЭ в направлении мобилизации свободной энергии и её эффективного использования в условиях открытой экономики.

Ключевые слова: энергетическая безопасность, рынок возобновляемых источников энергии, институционализация рынка ВИЭ, тарифы feed-in, сертификаты возобновляемой энергии.

SUMMARY.

The article studied the experience of EU countries in terms of institutional organization of the renewable energy market in the direction of raising the free energy and its efficient use in an open economy.

Keywords: energy security, renewable energy market, the institutionalization of renewable energy market, tariffs feed-in, renewable energy certificates.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ ПОСТКРИЗИСНЫЕ ПРОГРАММЫ НА РЫНКЕ ТРУДА В СТРАНАХ ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ И ЦЕНТРАЛЬНОЙ АЗИИ Беганская И.Ю., доцент, кандидат наук госуд. управления, Донецкий государственнй университет управления Актуальность темы исследования. Страны региона Восточной Европы и Центральной Азии (ЕЦА) в той или иной степени пострадали от экономического спада. Если измерять воздействие кризиса показателями сокращения валового внутреннего продукта (ВВП), больше других пострадали страны Балтии, Армения, Россия и Украина. Вызванные кризисом бюджетные ограничения сужают возможности правительств для вмешательства на рынке труда. Лишь немногие страны ЕЦА зарезервировали достаточно ресурсов, которые можно использовать для смягчения последствий экономического спада, вызванного внешними факторами.

Лишь немногие страны (в частности Казахстан, Россия и Турция) прибегли к комплексным программам антикризисных мер, в то время как большинство других стран сосредоточили внимание на особо уязвимых группах населения (таких как молодежь) или на приоритетных мерах политики (таких как организация общественных работ или переподготовка кадров).

Цель исследования состоит в изучении посткризисные программы на рынке труда в странах Восточной Европы и Центральной Азии.

Степень изученности проблемы исследования. Необходимо отметить, что исследованиями в этой области занимаются отечественные и зарубежные ученые. Весомый вклад внесли такие ученые:

В.М. Геец, В. Л. Иноземцев, Е.Велихов, В.Л. Макаров, М.Кастельс, Дж.Даннинг, Е.Майнминас, Р.Гринберг, Дж.Ходжсон и другие.

Основная часть. Многие страны столкнулись с бюджетными ограничениями по причине фактического и прогнозируемого увеличения государственной задолженности, что ограничивает возможности правительств для вмешательства на рынке труда. Лишь немногие страны ЕЦА (в частности, Эстония, Казахстан и Россия) зарезервировали достаточно ресурсов, которые можно использовать для смягчения последствий экономического спада, вызванного внешними факторами.

В настоящее время ситуацию на рынке труда во многих странах ЕЦА можно охарактеризовать как отсутствие спроса на рабочую силу.

Рис. 1. Темпы роста официальной безработицы в странах ЕЦА, с июня 2008 по июнь 2009 года, % [3] В целом по 27 странам ЕЦА, по которым имеются данные за период с июня 2008 по июнь года, число официально зарегистрированных безработных увеличилось с 8,460 до 11,354 миллиона человек, или на 34 процента. Особенно заметно официально зарегистрированная безработица увеличилась в трех государствах Балтии, в Турции и Молдове (рисунок 1).

Предпринимаемые странами действия можно подразделить на четыре основных категории:

© Беганская И.Ю., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ • меры, направленные на создание новых рабочих мест или обеспечение временного трудоустройства, такие как организация общественных работ и программы государственных инвестиций, дотации к заработной плате для новых участников рынка труда, а также помощь в создании собственных предприятий и снижение ставки налога на социальное обеспечение;

• меры, направленные на сохранение существующих рабочих мест, такие как краткосрочная компенсация заработной платы и дотации к заработной плате, налоговые льготы или переподготовка и профессиональное обучение в превентивном порядке.

• меры, направленные на расширение возможностей для трудоустройства в случае потери работы, такие как помощь в поисках работы, подготовка и переподготовка, программы стажировок и пособия в связи с переездом.

• программы материальной помощи, такие как увеличение размера пособий по безработице и стипендий на обучение, и/или продление срока выплаты пособия, и т.п.

Тем не менее, правительства большинства стран ЕЦА отреагировали на глобальный экономический кризис, выделив дополнительные ресурсы на цели поддержки рынка труда и социальной политики и приняв дискреционные меры, направленные на смягчение отрицательного воздействия кризиса на работников и малоимущие семьи. Расходы на выплату пособий по безработице автоматически увеличились по мере роста безработицы, и правительства многих стран оперативно увеличили объем ресурсов, выделяемых на программы, реализуемые на рынке труда.

Таблица 1.

Наиболее характерные меры дискреционной политики в отношении занятости в некоторых странах ЕЦА Описанная выше классификация является в определенной степени условной. Например, общественные работы могут одновременно относиться к категориям “создание рабочих мест” и “материальная помощь”.

Меры с целью создания рабочих мест. Одной из стран ЕЦА, где реализуется крупномасштабная государственная программа мер в отношении занятости, является Казахстан. В марте 2009 года правительство Казахстана приняло Стратегический план действий по поддержанию уровня занятости в регионах и переподготовке работников. Этот Стратегический план действий предусматривает увеличение соответствующей категории расходов государственного бюджета на ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ млрд. тенге (около 1 млрд. долл. США) и частичное финансирование средствами местных бюджетов.

Особое внимание в Стратегическом плане действий уделено государственным инвестициям и программам общественных работ, в частности, в таких областях деятельности, как строительство и материально-техническое обслуживание водопроводных систем, систем электро- и газоснабжения, канализационных сооружений, автомагистралей и дорог местного значения, ВУЗов, больниц и других социально значимых объектов.

В целях стимулирования занятости в нескольких странах региона ЕЦА, в том числе в Болгарии, Эстонии, БЮР Македонии, Венгрии и Сербии, начаты новые или расширены существующие программы дотаций к заработной плате, в основном для молодежи. В Беларуси расширен охват программ общественных работ путем включения в них работников, находящихся в административном отпуске, поскольку многие из них не получают какой-либо компенсации, находясь в таком отпуске. В нескольких странах ЕЦА, в частности, в Эстонии, Латвии и Польше, изысканы дополнительные ресурсы для оказания содействия предпринимательской деятельности. В Румынии предприятия освобождены от налога на реинвестированную прибыль.

Меры с целью сохранения рабочих мест. В БЮР Македонии, Латвии и Украине оказывается адресная помощь определенным секторам и предприятиям, в наибольшей степени пострадавшим от кризиса. Например, в Украине подписан Меморандум о взаимопонимании между правительством и горнодобывающей и химической отраслями, в котором действующие в этих отраслях предприятия обязуются не увольнять работников и не снижать заработную плату и социальные пособия в обмен на льготные кредиты, налоговые льготы и снабжение электроэнергией по сниженным тарифам. В нескольких странах сохранение рабочих мест обеспечивается за счет снижения налога на соцобеспечение. В Турции в рамках т.н. “пакета мер в отношении занятости”, разработанного в году, ставка налога на соцобеспечение, подлежащего уплате работодателями, была снижена на процентных пунктов. Кроме того, были снижены налоги на соцобеспечение для молодых людей и женщин, а соответствующие налоги за нетрудоспособных работников взяло на себя Казначейство.

Меры, направленные на расширение возможностей для трудоустройства. В 2009 году в Армении, Хорватии и Эстонии расходы государственных служб занятости (ГСЗ) на обучение увеличились почти в два раза, а в БЮР Македонии был существенно увеличен объем финансирования программ стимулирования занятости и интеграции инвалидов. В Латвии были увеличены масштабы программ переподготовки безработных и лиц, ищущих работу. В финансировании этих программ участвует Европейский социальный фонд, использующий систему учета на основе ваучеров. Лица, участвующие в этих программах, также имеют право на получение грантов на цели обучения.

Вместе с тем, по имеющимся оценкам, в большинстве стран ЕЦА число людей, получающих помощь в рамках программ стимулирования занятости (если не считать профориентации на начальном этапе), по-прежнему невелико. Во многих странах число специалистов, занимающихся профориентацией и работающих непосредственно с людьми в рамках программ трудоустройства совершенно недостаточно для оказания соответствующих услуг, особенно эффективных посреднических услуг, отвечающих потребностям лиц, ищущих работу. Поскольку рабочая нагрузка на имеющийся персонал постоянно возрастает, а также в силу необходимости повышения эффективности оказания услуг лицам, ищущим работу, в некоторых странах ЕЦА численность сотрудников ГСЗ была увеличена. Например, в Эстонии число специалистов по профориентации увеличено на одну треть в 2009 году, а в России численность персонала Государственного агентства по занятости увеличено на 2500 человек (на 7 процентов).

Меры по оказанию материальной помощи. В нескольких странах ЕЦА пересмотрены правила в отношении пособий по безработице. В Польше срок выплаты социального пособия по безработице был увеличен с 12 до 18 месяцев в 2009 году. Однако безработный, отказавшийся от работы, предложенной ему местным отделением службы трудоустройства, лишается своего статуса и исключается из соответствующей регистрационной документации на 120 дней после первого необоснованного отказа, на 180 дней после второго отказа и на 270 дней после третьего отказа от предложенной работы. В Румынии максимальный срок выплаты пособия по безработице продлен с шести до девяти месяцев, а в России максимальный размер пособия увеличен до 4 900 рублей ( долл. США).

По мере роста числа зарегистрированных безработных, существенно увеличились расходы на выплату пособий. В августе 2009 года правительство Эстонии было вынуждено повысить ставку отчислений в фонд социального страхования на случай безработицы с 0,9 до 4,2 процента. Теперь работники отчисляют 2,8 процента заработной платы в счет фонда социального страхования на ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ случай безработицы, а работодатель отчисляет на эти цели 1,4 процента фонда заработной платы.

Хотя активные службы занятости необходимы для смягчения последствий экономического спада, необходимо отметить, что сами по себе они не создают рабочие места. Программы обеспечения занятости гораздо более эффективны, если они решают проблемы структурной безработицы, а не безработицы, обусловленной недостаточным спросом. Крупномасштабная программа прямых мер, направленных на создание рабочих мест, обоснована в период экономического кризиса, когда совокупный спрос снижается и вакансий мало.

Такие прямые меры могут быть весьма дорогостоящими, а польза от них может быть не столь явной, особенно в более долгосрочной перспективе. Иногда они призваны повысить спрос на рабочую силу в экономике или способствовать повышению квалификации работников с целью расширения их возможностей для трудоустройства, либо преследуют обе эти цели. В рамках крупномасштабных программ государственных инвестиций создание новых рабочих мест, как правило, носит временный характер. Обучение также может иметь большое значение для ликвидации дефицита квалифицированных работников в тех или иных секторах и областях деятельности, однако только в том случае, если это определяется спросом на рабочую силу. Возобновление экономического роста имеет решающее значение для ослабления напряженности на рынке труда.

Кроме того, задачу создания рабочих мест можно решить только в контексте комплексной стратегии, включающей как экономические, так и социальные элементы, и направленной на решение проблем, обусловленных как предложением рабочей силы, так и спросом на нее.

Как показывает анализ, главным направлением активизации рынка труда является подготовка и переподготовка кадров как в системе непрерывного образования (например, начиная от Executive MBA до Mini MBA), так и системе получения высшего образования выпускниками школ. Системы образования в большинстве стран ЕЦА со временем стали дорогостоящими из-за уменьшения численности населения школьного возраста. Однако образовательные системы не приспособились к этой новой реалии. Например, с 2000 по 2007 годы численность населения школьного возраста Армении сократилась на 20 процентов, Польши на 19 процентов, Эстонии на 21 процент, Литвы на 12 процентов и Тверской области России на 14,5 процента. Несмотря на это, количество закрывшихся школ было небольшим. Хотя преподавательский персонал был также уменьшен, его сокращение отставало от снижения численности населения школьного возраста. В результате образовались классы небольшого размера: в настоящее время среднее количество учащихся на класс в Польше, Сербии и Азербайджане составляет, соответственно, 20, 19 и 17 человек в сравнении с 26 учащимися в Аргентине, 30 учащимися в Чили и 22 учащимися во Франции и Германии.

Само по себе низкое отношение учащиеся/преподаватели и большое количество ВУЗов, как представляется, должны свидетельствовать о высоком качестве образовательных систем при широком охвате населения. Однако действительность весьма иная. Заработная плата преподавателей является низкой, и многие высококвалифицированные учителя оставили свою работу. Несмотря на низкую заработную плату, образовательные системы имеют излишний преподавательский состав и вынуждены тратить непропорционально высокую долю своих бюджетов на оплату труда, в результате чего мало средств остается на поддержание инфраструктуры и расходы, не связанные с обучением. В Польше и Азербайджане на оплату труда преподавателей приходится, соответственно, 78 и 80 процентов всех расходов на образование.

Различия в эффективности финансирования в расчете на одного учащегося в разных странах могут быть объяснены применением различных методов его внедрения. Ряд переменных могут серьезно сказываться на успехах или неудачах при проведении столь масштабных преобразований.

Местные получатели бюджетных средств оказывали большое влияние на консолидацию ВУЗов.

К числу показателей повышения эффективности относятся уменьшение затрат, повышение качества образования или и то, и другое. Поскольку суммы смет определяются формулами финансирования, можно ожидать, что местные власти будут использовать возросшую эффективность для повышения качества образования. Систематизированного анализа того, имело ли это место на практике и произошло ли изменение качества образования, не проводилось. Однако имеется ряд примеров существенных изменений в регионе, которые потенциально могут сказаться на качестве образования.

Метод финансирования в расчете на одного учащегося может улучшить аспект справедливости путем равного подхода к равным учащимся (горизонтальная справедливость), но нуждается в многочисленных коррективах для обеспечения справедливого отношения к учащимся с разными потребностями (вертикальная справедливость). Финансирование в расчете на одного учащегося позволило в целом повысить горизонтальную справедливость в регионе. Однако неравенство ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ усиливалось, когда местные органы управления, как, например, в Польше и Эстонии, получали возможность пополнять доходы на одного учащегося из центральных источников. Это создало трудную проблему балансирования стимулов, которая не должна сдерживать использование местных ресурсов на цели образования, даже при стремлении обеспечить справедливость. Вертикальная справедливость требует того, чтобы учащиеся в дорогостоящих регионах или проходящие дорогостоящие программы обучения, получали большее финансирование, чем другие учащиеся.

Примерами служат школы в сельской местности с низкой плотностью населения и высокими транспортными расходами, учащиеся с особыми потребностями или учащиеся в регионах с несколькими языками или значительной когортой мигрантов. С учетом этих различий все шесть стран внесли несколько корректив в свои формулы финансирования в расчете на одного учащегося.

Тематическими исследованиями были выявлены значительные расхождения в финансировании на основе этих корректив, что свидетельствует о том, что аспекту вертикальной справедливости уделяется большое внимание. Однако в исследованиях также делается вывод о том, что практически все коррективы были основаны на расхождениях в затратах ВУЗов, и почти никакие коррективы не делались исходя из социально-экономического статуса учащихся (например, уровня бедности) в Выводы. В современных организациях все большее распространение получает ориентация на инновационный тип обучения для приобретения новых знаний, новых моделей мышления, с помощью которых формируется новый производственный потенциал. Поэтому изучение зарубежного опыта реализации концепции непрерывного корпоративного обучения и развития персонала будет способствовать эффективному функционированию украинских компаний в современном информационном обществе.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Американский и японский менеджмент на пороге XXI века // [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.spb-tei.ru/2007/05/04/japonskaja-i-amerikanskaja-modeli.html 2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: [Текст] - Учебник. 3-е изд. М.: Экономистъ, 2005.

3. Лымарь В.В. Международный трансфер знаний. Украина на международном рынке знаниеемких товаров / В.Лымарь // Экономика: проблемы теории и практики [сборник научных работ]. - Вып. 249:

в 6 т. - Т. VI. - Днепропетровск: ДНУ, 2009. - 288 с.

4. Cивeц С.Д. Непрерывное образование: концепция и ее реализация // [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.elitarium.ru/2007/09/13/nepreryvnoe_obrazovanie_koncepcija_i_ee_realizacija.html 5. Ярошенко В.И. Влияние миграционных процессов на эффективность функционирования профессионального рынка труда / В.Яроменко // Формирование рыночных отношений в Украине. 2009.- № 9.-С.143-151.

РЕЗЮМЕ Цель исследования состоит в изучении посткризисные программы на рынке труда в странах Восточной Европы и Центральной Азии.

Ключевые слова: менеджмент, корпоративное обучение, научное исследование, научный работник, знание.

РЕЗЮМЕ Мета дослідження складається у вивченні післякризових програм на ринку праці країнах Східної Європи та Центральної Азії.

Ключові слова: менеджмент, корпоративне навчання, наукове дослідження, науковець, знання.

SUMMARY The objective is to study post-crisis programs on the labor market in Eastern Europe and Central Asia.

Keywords: management, corporate training, scientific research, scientist, and knowledge.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ АНАЛІЗ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «ПОТРЕБА» В КОНТЕКСТІ ЦІННІСТНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ Безгін К.С., к.е.н., доцент кафедри менеджменту ДонНУ Гришина І.В., к.е.н., доцент кафедри менеджменту ДонНУ У сучасних умовах розвитку економіки знань та зростання інтелектуалізації праці, забезпечення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств потребує концентрації на створенні та випуску високотехнологічних продуктів, споживчі якості яких є вищими за середні на ринку.

Останні ж закладаються в процесі розробки продукту, в процесі виробництва можуть лише погіршитися за рахунок неякісного виготовлення чи відхилень від технології. Вирішення цієї проблеми передбачає, перш за все, підвищення продуктивності праці персоналу підприємства, що задіяний в процесі створення інноваційних цінностей. Нагальна необхідність вирішення цієї проблеми на підприємствах машинобудівної галузі України обумовлена її вирішальною роллю в створенні економічного добробуту України. Обсяг реалізованої продукції машинобудування у 2010 р. становив 14% загального обсягу промисловості України. Водночас, питома вага підприємств, що займалися інноваціями, останніми роками поступово зменшувалась від 18% у 2000 р. до 9% в 2010 р.

Продуктивність праці на підприємствах галузі у 2000 – 2010 рр. хоча й поступово підвищувалася, але порівняно з 25 країнами ЄС цей показник в Україні становить лише близько 25%. Мотивація персоналу підприємств до ефективної трудової діяльності в умовах ринкових відносин істотно знизилася.

Ефективність розвитку соціально-орієнтованої ринкової економіки все в більшій мірі визначається станом використання трудового потенціалу, ростом ролі й значення людського капіталу як визначального елемента процесів створення цінностей. Реалізація даної моделі розвитку вимагає створення адекватної мотиваційної системи на рівні суб'єктів господарювання, яка б відповідала системним умовам мотивації й стимулювання трудової діяльності персоналу.


Аналіз фундаментальних та прикладних економічних досліджень свідчить про зростаючу увагу до використання людського фактора в процесі створення цінності на підприємствах в сучасних умовах зростання інтелектуалізації праці. Вплив суб’єктивного фактора, соціально-економічних та соціально психологічних чинників на забезпечення високої якості відтворювальних процесів досліджували А. Сміт, Г. Бекер, Д. Канеман, Г. Саймон, Г. Хемел, К. Прахалад, Р. Сайерт, Т. Пітер, В. Геєць.

Значний науковий внесок у розробку теоретичних засад мотивації інноваційно-орієнтованих працівників підприємств зроблено такими дослідниками, як: В. Врум, Л. Виготський, Ф. Герцберг, М. Дороніна, О. Єськов, Є. Ільїн, А. Колот, Р. Лайкерт, Е. Лоулер, Д. МакКлелланд, А. Маслоу, Л. Портер та інші. Втім, залишаються недостатньо дослідженими та потребують уточнення питання підвищення продуктивності праці інноваційно-орієнтованих працівників, які забезпечують високу якість ключових процесів створення цінності з огляду на існуючу специфіку їх діяльності та особливості їх мотивації.

Метою статті є аналіз сутності поняття «потреба» в контексті цінністно-орієнтованого підходу, а також узагальнення та доповнення класифікації потреб для її змістовної та функціональної адаптації до управління процесом створення цінності на підприємстві.

Для розуміння сутності процесу мотивації в контексті даного дослідження необхідно більш докладно зупиниться на визначенні поняття «потреба». Наявність безлічі визначень і класифікацій потреб, обумовлена якісним різноманіттям існуючих в об'єктивній реальності потреб, а також існуванням різних підходів до визначення сутності даного поняття. Проаналізуємо кілька розповсюджених підходів до визначення поняття “потреба”.

В етимологічному словнику російської мови зазначається, що це слово, виникло в старослов'янській мові й походить від «тръбити» – «уживати, бідувати». З негативною приставкою «не»

це слово набуває значення не «непотрібний», а «непристойний» [25, с. 312].

В енциклопедичному словнику поняття «потреба» розуміється як, нестаток у чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності й розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому;

внутрішній побудник активності. Потреби діляться на біологічні, властиві тваринам і людині, і соціальні, які носять історичний характер, залежать від рівня економіки й культури. Усвідомлені суспільством, соціальними групами, спільнотами й індивідами потреби виступають як їхні інтереси. У психології потреби – особливий стан психіки індивіда, що відчувається або усвідомлюється їм як «напруга», «незадоволеність», – відображення невідповідності © Безгін К.С., Гришина І.В., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ між внутрішнім станом і зовнішніми умовами його діяльності;

виявляється в потягах і мотивах.

Потреби динамічні, мінливі, на базі задовільнених потреб виникають нові, що пов'язані із включенням особистості в різні сфери й форми діяльності. Потреби особистості утворюють немов би ієрархію, в основі якої вітальні (у їжі тощо), наступні ж її рівні складають соціальні потреби, вищий прояв яких – це потреби в самореалізації, самоствердженні, тобто у творчій діяльності [19, с. 894].

У словнику російських синонімів і подібних за змістом виразів синонімом поняття «потреба» є категорія «нестаток» [1, с. 292], яка має наступний синонімічний ряд: «потреба, необхідність, обов'язок, попит;

злидні, бідність, нестача, відсутність, відсутність, убогість, крайність» [1, с. 225].

У тлумачному словнику російської мови С. Ожегова аналог поняття «потреба» – «нестаток»

розглядається у двох значеннях: необхідність (дефіцит) і потреба в чому-небудь [14, с. 448]. У даному контексті поняття «нестаток» і «потреба» тісно пов'язані одне з одним, проте, це різні поняття за ступенем необхідності, так наприклад поняття «нестаток» є більш близьким до таких своїх аналогів, як «позбавлення, бідність, нестача, убогість, крайність», а поняття «потреба» утворює синонімічний ряд з такими словами, як «попит, відсутність».

Є. Ільїн у своїй роботі «Мотивація й мотиви» розглядає потреби як предмет задоволення нестатку [8, с. 28]. Тобто в його трактуванні поняття «потреба» ототожнюється із предметом її задоволення.

Втім, існуюча потреба може бути задоволена різними засобами й саме тому подібні ототожнення є некоректними.

Людина далеко не завжди прагне працювати з високою віддачею. Вона готова максимально реалізувати в праці свій потенціал – свої здатності, досвід, знання, ділові якості – лише тоді, коли робота й винагорода, яку вона отримує в результаті, дозволяють задовольнити найважливіші потреби.

Психологи розглядають потреби як нестаток людини в чомусь необхідному для підтримки нормальної життєдіяльності, чого вона у даний момент не має. Люди мають безліч самих різних потреб і схильні до розширення їх кола [2].

В. Сладкевич визначає потребу як нестаток у чомусь необхідному для життєдіяльності й розвитку організму, як неусвідомлені установки людини на здійснення певних дій для підтримки життєдіяльності, а також як основні сили активності індивіда при взаємодії з навколишнім середовищем [18, с. 17].

У роботі [23, с. 54] поняття «потреба» розглядається, як цінність. Автор робить висновок, що існуючий в економічній теорії підхід, який поєднує проміжні й кінцеві потреби є більш адекватним, чим підхід, який використовується в низці наук про людину (психологія, соціологія тощо). Даний підхід дозволяє розглянути взаємодію потреб індивіда з потребами соціуму.

Російський учений Є. Уткін визначає «потребу» як бажання й прагнення до певного результату, тобто це те, що перебуває усередині людини. Потреби являють собою щось загальне для різних людей, але в той же час вони мають індивідуальний прояв у кожного окремо [20, с. 15].

Вітчизняний учений А. Колот [9, с. 5] ототожнює, потребу зі станом, який виникає в результаті порушення в індивіда душевної рівноваги, а О. Ромашов розглядає потреби як прагнення до збереження рівноваги з навколишнім середовищем [16, с. 116].

У філософському енциклопедичному словнику [21, с. 452], поняття «потреба» розглядається, як спрямованість на здійснення певних дій для підтримки життєдіяльності, забезпечення власної цілісності, а Л. Владимирова вважає потреби необхідною умовою існування людини [3, с. 254].

В. Нестерчук розглядає потреби, як необхідність, яку відчуває людина на певному етапі життя й розвитку, що проявляється у формі мотивів поведінки особистості, соціальної групи, суспільства в цілому [13, с. 60]. На думку Г. Дмитренко [6, с. 38], потреби активізують організм, спрямовують його на пошук того, що в цей момент необхідно.

С. Шапіро у своїй роботі [24] дає наступне визначення «потреби» стосовно до трудової діяльності: «стан людини, що виступає джерелом її активної діяльності та створюється нестатком, який вона відчуває стосовно предметів, необхідних для її існування» [24, с. 8].

К. Маркс і Ф. Енгельс [10, с. 119] вказують, що потреби виступають, як рушійна сила поведінки людини, і є передумовами всякої діяльності, оскільки всі потреби людини соціально детерміновані.

Отже, узагальнюючи, зазначимо: потреби слід визначати, як динамічний комплекс невідповідностей між бажаними й реальними відчуттями індивіда, що обумовлює прагнення до досягнення певного результату й забезпечення нормальних умов для життєдіяльності й розвитку.

Потреби визначають напрямок діяльності індивіда, координують його поведінку, мислення й почуття.

Незважаючи на велику різноманітність потреб, можна зазначити їх загальні властивості: вони завжди спрямовані на щось конкретне;

вони періодично виникають знову, тобто носять циклічний характер;

більшість своїх потреб людина задовольняє тільки за допомогою певних предметів.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Термінологічна неоднозначність розуміння поняття “потреба” призвела до появи великої кількості класифікацій потреб, що характеризують мотиваційний базис поведінки індивіда в різних площинах (табл. 1).

Таблиця Класифікація потреб у роботах закордонних і вітчизняних авторів АВТОР, КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ № СУТНІСТЬ ДЖЕРЕЛО КРИТЕРІЙ ЧИ ОЗНАКА Існування Фізіологічні потреби К. Альдерфер 1. Спілкування з іншими Соціальні потреби [26, с. 152] Ріст і розвиток Потреби в самореалізації, у повазі Прагнення людини досягати поставлених Успіх цілей більш ефективно, ніж колись Прагнення впливати на поведінку людей, Д. Мак-Клеланд Влада впливати на них, брати на себе 2.

[28, с. 236] відповідальність за їхні дії Реалізується через пошук і встановлення Причетність добрих відносин з оточуючими, одержання від них підтримки Потреби людини в їжі, воді, сні, теплі, сексі, Фізіологічні житлі Потреба в забезпеченні захисту від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього Захищеності й безпеки середовища й упевненість, що ці потреби будуть задоволені в майбутньому У зв'язках з людьми, у любові, у підтримці з А. Маслоу Соціальні боку оточуючих, визнанні заслуг людини, 3.

[27, с. 114] приналежності її до тієї або іншої спільності Потреба бути шанованим іншими й мати Повага й визнання впевненість у собі Самовираження Потреба працювати в міру своїх можливостей Знання Потреба пізнати більше Потреба одержати задоволення від Естетичні спостереження гарних речей Безпека Соціальні Аналогічно потребам Л. Портер 4. Повага А. Маслоу [30, с. 35] Автономія Самореалізація Агресія, домінування, досягнення, захист, гра, Г. Мюррей Психогенні потреби незалежність, пізнання, придбання, секс, 5.


[29, с. 38] приниження, повага й ін.

Людські зв'язки, самоствердження, Е. Фромм Соціальні потреби прихильність, самосвідомість, потреба в 6.

[22, с. 256] системі орієнтації й об'єкті поклоніння Здоров'я, фізична форма, краса, продовження роду, секс, безпека, спрага, голод, Фізіологічні пересування, сон Любов, дружба, задоволення, гумор, агресія, Емоційні Пітер Р. Діксон влада 7.

[5, с. 284] Цікавість, вирішення проблем, освіта, Інтелектуальні контроль, творчість, істина Умиротворення, філософія, патріотизм, Духовні ритуал, комплекс провини Первинні (фізіологічні або генетичні);

А. М.Колот 8. За природою Вторинні (психологічні, усвідомлені досвідом) [8, c. 6] ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ АВТОР, КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ № СУТНІСТЬ ДЖЕРЕЛО КРИТЕРІЙ ЧИ ОЗНАКА За суб'єктом прояву Особисті, групові, колективні, суспільні За кількісною визначеністю й Абсолютні, дійсні, платоспроможні, можливостям задоволення задоволені За характером й причинами Матеріальні, трудові, статусні виникнення За природою Первинні, вторинні За походженням Природні, культурні За ступенем важливості для Домінуючі, другорядні людини В.П.Сладкевич 9. За ступенем усвідомлення [14, c. 20] Усвідомлені, неусвідомлені людиною Стосовно внутрішньої або Індивідуальні, соціальні, змішані зовнішньої сфери розвитку (індивідуально-соціальні) За характером предмета Матеріальні, духовні За природою Первинні, вторинні За необхідністю й А. М. Леонтьєв залежністю організму від Предметні, функціональні [10, с. 21] об'єкта За характером предмета Матеріальні, духовні, соціальні За характером предмета Вітальні, ідеальні, соціальні В. П. Сімонов 10. Відповідно до задоволення Потреба в озброєності, [15, c. 42] предметних потреб Потреба в подоланні перешкоди За походженням Природні, культурні В. В. Петров [14, 11.

c. 85] За характером предмета Матеріальні, духовні За природою Первинні, вторинні В. Р. Веснін Природні, соціальні, уроджені, 12. За походженням [23, c. 356] Придбані За характером предмета Матеріальні, нематеріальні Потреба в їжі, одязі, духовному розвитку, Абсолютні А. М. Романів інформації 13.

[16, c. 86] Відносні Дійсні, платоспроможні Первинні, За походженням Вторинні: (матеріальні, Духовні, соціальні) За ступенем важливості для Домінуючі, другорядні людини В.М. Гриньова 14. За ступенем усвідомлення [4, с.6] Усвідомлені, неусвідомлені людиною За кількісною визначеністю й Абсолютні, дійсні, платоспроможні, можливістю задоволення Задоволені Потреби суспільства, потреби населення За суб'єктивними проявами (колективні, особисті) Випадкові, які не регулюються суб'єктом Стохастичні управління (роботодавцем, менеджером) Н. Мазур 15.

[12, с. 130] Прямого впливу суб'єкта управління, Цілеспрямовані детерміновані Реактивні, інактивні, За часом виникнення проактивні, інтерактивні Авторське 16. За якісною структурою Результативні, ефективні, антіципативні доповнення За ступенем Сформульовані, не сформульовані сформульованості ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Враховуючи, що трудову поведінку в кожному конкретному випадку обумовлює індивідуальний комплекс взаємопов’язаних та виражених різною мірою потреб, для досягнення цілей дослідження можуть бути використані лише ті критеріальні ознаки, які відповідають основним принципам наукового дослідження, а саме: дозволяють побудувати строго визначену ієрархію потреб (тобто, припускають можливість кількісного вимірювання ступеня актуальності потреби та порівняння з іншими);

визнання її вірогідності й справедливості в різних аспектах трудової поведінки і суспільного життя працівника (економічному, управлінському, соціально-психологічному тощо);

простота й однозначність для проведення експертного оцінювання (наявність інструментарію та однозначних процедур обробки отриманих даних).

Таким чином, потреби слід визначати, як динамічний комплекс ціннісних невідповідностей між бажаними й реальними відчуттями індивіда, що обумовлює прагнення до досягнення певного результату й забезпечення нормальних умов для життєдіяльності й розвитку. Потреби визначають напрямок діяльності індивіда, координують його поведінку, мислення й почуття. Незважаючи на велику різноманітність потреб, можна зазначити їх загальні властивості: вони завжди спрямовані на щось конкретне;

вони періодично виникають знову, тобто носять циклічний характер;

більшість своїх потреб людина задовольняє тільки за допомогою певних предметів.

В наступних дослідженнях автори планують сконцентрувати увагу на розробці системи діагностики актуальних потреб, яка б забезпечувала динамічний аналіз наявних цінностей інноваційно-активного персоналу з метою постійного підвищення якості та продуктивності процесів створення цінності на підприємстві.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Абрамов Н. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. – М.: Русские словари, 1999. – 432 с.

2. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человка / В. К. Вилюнас. – М.: Изд. МГУ, 1990. – 288 с.

3. Владимирова Л.П. Экономика труда. 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ИД «Дашков и К», 2002. – с.

4. Гриньова В. М. Проблеми мотивації праці персоналу підприємства: монографія / В. М. Гриньова, І. А. Грузіна. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 184 с.

5. Диксон П.Р. Управление маркетингом / Пер. с анг. – М.: БИНОМ. – 1998. – 556 с.

6. Дмитренко Г.А. Мотивация и оценка персонала. – К.: МАУП, 2002. – 248 с.

7. Доронина М.С. Управление мотивацией: монография / М.С. Доронина, Е.Г. Наумик, О.В. Соловьев. – Харьков: Изд. ХНЭУ, 2006. – 240 с.

8. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – СПб.: Питер, 2006. – 512 с.

9. Колот А. М. Мотивація стимулювання й оцінка персоналу. – К.: КНЕУ, 1998. – 224 с.

10. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс // 2-е изд. (Т. 42) – М.: Госполитиздат, 1955. – 454 с.

11. Леонтьев А. H. Деятельность. Сознание. Личность / А. H. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – с.

12. Мазур Н.О. Гармонізація потреб і стимулів в системі мотивації персоналу // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. – 2002. – Випуск 5(18). – С. 126-133.

13. Нестерчук В.П. Организация и мотивация труда. – К.: ЕУФМСБ, 1999. – 88 с.

14. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / РАН Институт русского языка имени В. В.

Виноградова. – М.: Азбуковник, 2000. – 944 с.

15. Петров В.В. Теории мотивации. – М.: ИД «Равновесие», 2006. – 248 с.

16. Ромашов О.В. Социология труда. – М.: Гардарики, 2001. – 320 с.

17. Симонов П. В. Мотивированный мозг / П. В. Симонов. – М.: Наука, 1987. – 272 с.

18. Сладкевич В. П. Мотивационный менеджмент: Курс лекцій / В. П. Сладкевич. – К.: МАУП, 2001.

– 168 с.

19. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров;

редкол.: А. А. Гусев и др. – Изд. 4-е. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 1600 с.

20. Уткин Э.А. Основы мотивационного менеджмента. – М.: Издательство ЭКМОС, 2000. – 352 с.

21. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 840 с.

22. Фромм Э. Иметь или быть? – К.: Ника-Центр, 1998. – 400 с.

23. Червінська Л.П. Мотивація персоналу в менеджменті : стан, проблеми, напрями розвитку. – К.:

Правда Ярославичів, 1997. – 203 с.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ 24. Шапиро С.А. Мотивация. – М.: ГроссМедиа, 2008. – 150 с.

25. Этимологический словарь русского языка. – СПб.: ООО «Полиграфуслуги», 2005. – 432 с.

26. Alderfer C. P. An empirical test of a new theory of human needs / C. P. Alderfer // Organizational Behaveor and Human Performance. – 1969. – №4. – Р. 142–175.

27. Maslow A. Motivation and personality / A.Maslow. – [3rd ed.]. – New York: Harper & Row, 1987. – ХII, 293 p.

28. McClelland D. С. Motives, personality, and society: selected papers / D. С. McClelland. – New York:

Praeger, 1984. – Х, 490 p.

29. Murray H. A. Explorations in personality;

a clinical and experimental study of fifty men of college age, by the workers at the Harvard psychological clinic / H. A. Murray, W. G. Barrett, E. G. Homburger. – New York, London: Oxford University Press, 1938. – 761 р.

30. Porter L. W. Managerial attitudes and performance / L. W. Porter, E. E. Lawler. – Homewood, IL:

Dorsey Press, 1968. – 256 p.

РЕЗЮМЕ В статье предложен анализ сущности понятия «потребность» в контексте ценностно-ориентированного подхода, а также обобщена и дополнена классификация потребностей для ее содержательной и функциональной адаптации к управлению процессом создания ценности на предприятии.

Ключевые слова: потребность, ценность, инновация, процесс, аксиология.

РЕЗЮМЕ В статті запропоновано аналіз сутності поняття «потреба» в контексті цінністно-орієнтованого підходу, а також узагальнено та доповнено класифікацію потреб для її змістовної та функціональної адаптації до управління процесом створення цінності на підприємстві.

Ключові слова: потреба, цінність, інновація, процес, аксіологія.

SUMMARY The article presents the analysis of the real meaning "need" in the context value-oriented approach and are summarized and supplemented by the classification needs for its content and functional adaptation of the process of creating value in the enterprise.

Keywords: need, value, innovation, process, axiology.

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ АКТИВІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ'ЯЗКІВ Бексултанов О.В., аспірант ДонНУ Глобалізаційні та інтеграційні процеси у світовій економіці не обійшли стороною енергетичний сектор, проте проблема однополярності поставок гостро стоїть перед світовим співтовариством. Ця проблема і пояснює бажання країн-імпортерів інвестувати кошти в нові газо-і нафтотранспортні шляхи, в яких роль Україну, як стратегічного партнера, дуже велика.

Метою дослідження є розробка обґрунтування проблем енергетичної безпеки, як складової системи економічної безпеки України, зокрема, диверсифікації джерел енергопостачання та участі України в видобутку паливно-енергетичних ресурсів за межами країни.

Об'єктом є енергетична складова економічної безпеки та система економічних взаємовідносин на світовому енергетичному ринку.

Предметом дослідження є енергетична безпека, як визначальний чинник економічної незалежності України та економічні механізми, для розробки єдиної стратегії України на світовому енергетичному ринку.

Питання про енергетичний безпеки України носить стратегічний характер для країни. Ця проблема розглядалася широкою групою українських вчених, серед яких, такі як: Д.К. Турченко, С.І. Дорогунцова, М. М.

Кулик, Ю.В. Макогон, А. К. Шидловського та інших - так і зарубіжних: Зб.Бжезинський, Б.Грір, Ч.Волф, Г.Кіссінджер, Дж.Кемп, С.Клоссон, Дж.Сорос, Дж.Сакс, Дж.Шер, а також І.Аміров, А.Арбатов, А.Архіпов, І.Баграмян.

За останні кілька років енергетичний сектор в Європі не став безпечнішим. Попередні колективні заходи, а швидше - колективні заклинання з боку Євросоюзу, адресовані головним чином, Росії, нічого не змінили. Це пов'язано в основному як з перериванням постачання нафти і газу Білорусії і України, так і з експансією «Газпрому» на європейські енергетичні ринки.

Всупереч багатогранності енергетичних діалогів в Європі, сьогодні так і не знайдені постійні механізми об'єднання інтересів постачальників, транзитерів і споживачів енергоресурсів. Свій внесок в розробку таких механізмів повинна зробити Україна. При цьому вона не повинна як намагатися отримати односторонні © Бексултанов О.В., ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ преференції, так і відчувати себе молодшим партнером. Український транзитний енергопотенціал є одним з найбільших в Європі, і дає нам підстави та можливості зробити значний внесок у справу підвищення рівня енергетичної безпеки Європи.

Цілі нафтогазового комплексу України - не тільки протранспортувати транзитом більша кількість вуглеводнів і отримати значні надходження до Державного бюджету, а і забезпечити стабільні поставки енергоносіїв до Європи, що, у свою чергу, більше інтегрує Україну до європейських енергетичних ринків.

Разом з тим, Україна не втратила геостратегічної привабливості для прокладання нових найкоротших і найбільш дешевих маршрутів постачання вуглеводнів з країн-власників їх значних запасів з СНД до Європи, і, перш за все, для максимального завантаження існуючих трубопроводів. І тут необхідно керуватися не лише власною вигодою, а й інтересами партнерів, в тому числі, і Росії.

Газова промисловість — наймолодша галузь паливної промисловості. Використання газу в два рази дешевше, порівняно з нафтою. Крім того, вона забезпечує виробництво азотних добрив і синтетичних матеріалів. Ця галузь відіграє велике значення в розвитку економіки, в збагаченні України, в піднесенні економіки до рівня наших європейських високорозвинутих держав. А також, в забезпеченні Україною населення теплом.

Газова промисловість України почала інтенсивно розвиватись у 70-х роках, коли було освоєно Передкарпатську нафтогазову область (припадає 3,1% всього видобутку газу), розвідані запаси газу якої становлять 94 млрд. м3.

Більша половина газових запасів (65 млрд. м3) сконцентрована в Івано-Франківській області.

У Прикарпатті Дошавське родовище використовується для підземного зберігання газу, крім Угерського, Кутківського на Прикарпатті виявлено Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське родовища.

Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні (93,8% всього газу країни). Основні родовища газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Дружелюбівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській, Чернігівській областях.

Україна займає шосте місце у світі по обсягах використання природного газу. Разом з тим, починаючи з 90-х років, його споживання країною помітно знизилося.

Рис 1. Споживання природного газу в Україні, млрд. м Приблизно 4 / 5 природного газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.

Власний внутрішній видобуток газу також упав: якщо в 2000 році він знаходилася на рівні 24,4 млрд.

куб. м, то вже у 2005 році цей рівень впав до 19,9 млрд. куб. м. В 2009 році вдалось збільшити видобуток газу до 20,7 млрд. куб. м.

Падіння внутрішнього видобутку природного газу відбувалося більш швидкими темпами, чим його споживання, що привело до ще більшого посилення залежності України від імпортних постачань.

Вигідне географічне положення України на основних шляхах транспортування газу з найбільших газодобувних регіонів Росії, країн Центральної Азії та Близького Сходу до найбільших його споживачів у країнах Західної, Центральної та Східної Європи визначає ключову роль газотранспортної системи України у міжнародній торгівлі газом. Це свідчить про те, що Україна відіграє велику роль у цій торгівлі газом, де задіяні високорозвинуті держави світу.

Вона має найбільший у світі газотранспортний потенціал, який становить на вході 290 млрд.

кубометрів, а на виході (в країни Західної, Центральної і Східної Європи, а також у Молдову та Південь Росії) майже 170 млрд. кубометрів на рік.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Рис. 2. Видобуток газу в Україні, млрд. м За протяжністю магістральних газопроводів великого діаметра, яка на сьогодні становить понад 35 тис.

км, Україна поступається лише США та Росії. На території України розташовано дванадцять великих підземних газосховищ, що мають надзвичайно важливе значення для регулювання подачі газу протягом року.

Одним з найважливіших елементів забезпечення енергетичної безпеки є диверсифікація джерел та шляхів постачання енергоносіїв.

Перспективними джерелами імпорту газу в Україну можуть бути: Туркменістан, Казахстан (з використанням системи діючих газопроводів), Азербайджан, Іран, Ірак, в тому числі з використанням перспективного газопроводу „Набукко” (розробляється програмою INOGATE під егідою ЄС), траса якого проходитиме через Туреччину, Болгарію, Румунію, Угорщину.

Україна може приєднатись до цієї системи і зацікавлена в реалізації даного проекту. Серед можливих варіантів постачання природного газу в Україну з використанням газопроводу „Набукко” варто відзначити такі:

постачання газу зворотним шляхом по вивільненому газопроводу від КС “Лозинець” (Болгарія) до м.Ізмаїл (Україна);

постачання газу з чорноморських портів Трабзон (Туреччина) або Супса (Грузія) – до України (Одеса, Феодосія) у компремованому або скрапленому вигляді. Для цього необхідно збудувати газопроводи–відводи, в першому випадку – від газопроводу „Набукко” до п.Трабзон, у другому – від газопроводу Баку-Тбілісі-Ерзурум до п.Супса;

заміщення російським газом на кордоні Україна – Росія.

Альтернативними шляхами поставок газу в Україну та Європу є маршрути Іран – Європа та нові маршрути Туркменістан – Європа, які б проходили через Україну.

Вибір конкретних варіантів диверсифікації надходження природного газу в Україну потребує більш детального техніко-економічного обґрунтування, яке має бути виконано в межах програми диверсифікації постачання природного газу в Україну.

Рис. 3. Маршрут газопроводу „Набукко” та можливі варіанти постачання природного газу в Україну з використанням болгарської та турецької ділянок газопроводу Можливі альтернативи постачання природного газу в Україну слід розглядати з урахуванням таких об'єктивних чинників:

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ диверсифікація джерел та шляхів постачання газу в Україну – стратегічний напрям на перспективу;

на сьогодні постачання природного газу в Україну з альтернативних джерел дорожче за природний газ, який транспортується через або з території Росії;

альтернативні джерела та шляхи постачання газу в Україну повинні бути узгоджені з перспективами постачання газу до країн ЄС, передбаченими програмою INOGATE;

реалізація альтернативних проектів постачання газу в Україну має виконуватись у межах створених для цього консорціумів.

На даний час в Україні частково реалізовано два диверсифікаційні проекти:

в нафтовому секторі – проект Євро-Азійського нафтотранспортного коридору з використанням української нафтотранспортної системи “Одеса-Броди” (вже збудована, однак працює у реверсному режимі);

у ядерному секторі – проект постачання ядерного палива виробництва компанії Westinghause (експериментальне паливо вже випробовується на енергоблоці №3 Южно-Української АЕС).

Розглядаються пропозиції російської сторони та компанії Westinghause щодо будівництва заводу з фабрикації ядерного палива на території України.

Що стосується газового сектору, то на цей час лише опрацьовується питання постачання до України ЗПГ.



Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.