авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 ||

«ГОСУДАРСТВЕННАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ ПО ЧРЕЗВЫЧАЙНЫМ СИТУАЦИЯМ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ГРАЖДАНСКОЙ ЗАЩИТЫ УКРАИНЫ ISSN 2304-6112 ...»

-- [ Страница 5 ] --

А.А. Тесленко, А.Ю. Бугаев, А.Н. Роянов, В.В. Олейник Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua УДК 614.8:521. Д.Г. Трегубов, к.т.н., доцент, НУЦЗУ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ТЕРМІЧНОГО ВИПРОБУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ У ОБЕРТОВІЙ КАМЕРІ (представлено д-ром техн. наук Андроновим В.А.) Розглянуто стан питання щодо розвитку калориметричних та термо гравіметричних методів аналізу твердих речовин та можливість їх використання в області забезпечення пожежної безпеки. Обґрунто вано особливості будови розробленої установки термічного випро бування матеріалів. Показана можливість використання часу нагріву до контрольної температури, як експрес-показник фізико-хімічних властивостей матеріалів.

Ключові слова: пожежна безпека, тверда речовина, калориметрія, час нагріву.

Постановка проблеми. Калориметричні та термогравиметричні випробування є важливою складовою визначення пожежонебезпечних властивостей матеріалів – це може бути визначення схильності мате ріалів до самозаймання, ступеню їх вогнетривкості, параметрів запа лювання ТГМ. Всі ці випробування реалізуються на різних приладах.

Але доречно було б проводити різні випробування в однакових умо вах на одному приладі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Найбільш відомим способом термічного випробування матеріалів є дериватографічний аналіз [1]. Даний метод фіксує зростання температури та зміну маси наважки порівняно з еталонним зразком. Але цей метод не дає прямо го нагріву проби та прямого вимірювання потужності теплових про цесів та структура зразка не підлягає механічному випробуванню.

Термомеханічну міцність металургійного коксу визначають в умовах електроконтактного нагріву в обертовому барабані та витри мують в ізотермічних умовах певний час [2], але без вимірювання те плових ефектів.

Диференційна скануюча калориметрія [3] вимірює різницю теп лових ефектів між зразком та еталоном, які випробують в однакових температурних умовах. Фіксують різницю кількості енергії, що пода ють на нагрів зразка та еталону крізь стінки чарунок. Недоліками є неможливість швидкої компенсації екзо- та ендотермічних ефектів у зразку та інерційність вимірювання температури через стінку чарунки.

До того ж досліджують малі, дуже подрібнені і стиснені наважки ма теріалу, що змінює його деякі властивості в порівнянні з вихідним станом. Структура зразка не підлягає механічному випробуванню. Іс нує варіант такого приладу з однією чарункою та порівнянням відхи Застосування методу термічного випробування матеріалів у обертовій камері Сборник научных трудов. Выпуск 34, лень теплових ефектів з еталонним графіком [4].

Постановка задачі та її рішення. На практиці виникає задача дослідження наважок матеріалу з крупнозернистою фракцією, що на ближає властивості досліджуваної проби до вихідного матеріалу. До того ж, для більш швидкого корегування теплових процесів, що мо жуть виникати у пробі, бажано вводити енергію відразу у пробу, а не через стінку камери.

Означені вимоги реалізовані у приладі для компенсаційного ди ференційно-термічного аналізу теплових ефектів в єдиному реакторі, що обертається, для зернистого матеріалу на кількість компенсовано го електроживлення тепловиділенням проби відносно еталонного гра фіку в умовах електроконтактного нагріву струмопровідної еталонної частини проби, та фіксуються температури, за яких спостерігається поява та ризька інтенсифікація тепловиділення [5]. Методика дослі джень передбачає можливість випробування матеріалів, як в ізотермі чному режимі, так і в режимі нагріву із заданою швидкістю.

Головною частиною установки термічного аналізу (Рис.1) є реа ктор – термостійкий барабан 3 об’ємом 500 см3, який обертається зі швидкістю 8 обертів за хвилину, чим забезпечується рівномірність на гріву робочого об’єму, рівномірність контакту часток вимірюваного матеріалу з повітрям, рівномірність електроконтактного режиму на гріву. Напруга подається на нерухомі графітові електроди 4 через тру бчатий шинопровід, який водночас застосовується для подачі повітря в реактор з витратою 6 лхв–1.

Рис 1. Схема установки для компенсаційної оцінки теплових ефектів, де: 1 – блок електроживлення;

2 – електродвигун для обертання реактора;

3 – реактор барабанного типу;

4 – нерухомий графітовий електрод для підведен ня електроживлення в об’єм реактору;

5 – термопара;

6 – мілівольтметр для вимірювання температури;

7 – теплоізольований термостійкий магнезитовий корпус;

8 – графітовий струмопідвід Д.Г. Трегубов Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua Електронагрів здійснюється шляхом пропускання електричного струму через електропровідне еталонне низькореакційне зернисте за вантаження барабану. Безпосередній підвід тепла у робочій об’єм за рахунок дисипації електричної енергії та обертання барабану підви щує чутливість способу вимірювання та створює можливість швидко го нагріву з розподілом температур близьким до однорідного. Швид кість нагріву обирається відповідно необхідному параметру вимірю вання: для диференційних показників – 5-10 С·хв-1, для інтеграль них – 10-15 С·хв-1. При використанні в якості еталонного матеріалу коксу, температура вимірювання обмежена 600 С. Проводяться дос ліди як за штучної подачі повітря (дослід з надлишком повітря), так і без подачі повітря (дослід з нестачею повітря). Реєструється кількість споживаної електроенергії. Теплові ефекти процесів, що відбуваються в наважці зразка, вимірюються за різницею споживання електроенер гії відносно еталонного графіку. Система подачі повітря може бути використана для подачі охолоджуючого інертного газу для більш швидкого коригування екзотермічних ефектів. Тоді в розрахунку роз міру екзотермічних ефектів враховується витрата цього газу.

Робочий об’єм заповнюється сумішшю еталонного струмопро відного та вимірюваного матеріалів фракції 7-10 мм у пропорції см3:50 см3 зі ступенем заповнення барабану 80 %. Дослідження мате ріалу з таким розміром часток дозволяє використовувати означені від носно невеликі об’єми еталонного та досліджуваного матеріалу та зберігає вихідні властивості досліджуваного матеріалу, на відміну від способів, що використовують щільне подрібнення матеріалу. Вимірю вання за однакового об’єму наважки дозволяє проводити досліди з приблизно однаковою кількістю часток і, відповідно, з однаковою кі лькістю контактів між частками та однаковою питомою площею реак ційної поверхні [6]. Неповне завантаження та обертання барабану не обхідні для поновлення перехідних контактів між електропровідними частками завантаження та підтримання стаціонарного режиму нагріву.

Струмопровідні матеріали можливо досліджувати без еталонного ма теріалу з урахуванням відмінності в теплоємності та густині.

Еталонним матеріалом може бути будь-який струмопровідний матеріал визначеної фракції з подібними теплофізичними характерис тиками до зразка, який в умовах досліду в певному діапазоні темпера тур не здатний до фізико-хімічних перетворень та хімічних реакцій, наприклад металургійний кокс з малою реакційною здатністю. При визначенні схильності твердих вуглеводнів до самозаймання металур гійний кокс імітує наявність інертного в певному діапазоні темпера тур твердого вуглецевого залишку, що утворюється при розкладанні таких речовин. Бажано, щоб еталонний матеріал мав близьку уявну густину до густини вимірюваних матеріалів для запобігання сегрега Застосування методу термічного випробування матеріалів у обертовій камері Сборник научных трудов. Выпуск 34, ції. Для еталонного матеріалу визначається еталонна залежність підт римання обраного теплового режиму досліду. Можливо проведення досліду за постійної потужності електроживлення. У разі нагріву про би за постійної потужності сумарним індикатором теплових ефектів буде час нагріву до заданої температури.

Аналіз отриманих термограм та визначення потрібних показни ків проводяться наступним чином [7]. Визначають вихідні та кінцеві маси проби. Кінцеву масу досліджуваної речовини у змішаних дослі дах визначають за адитивністю внесків. Визначають час нагріву проби до певної температури: перебільшення або випередження часу нагріву до певної температури визначає наявність ендо- та екзотермічних ефектів за відповідних температур. Сумарним показником є кількість компенсованого електроживлення на відміну від еталонної залежності для проведення всього досліду.

Інтегрально- та диференційно-термічні залежності розрахову ють за адитивністю внесків еталонного та досліджуваного матеріалів у сумарний тепловий ефект з урахуванням відомої залежності для ета лонного матеріалу. Інтегральна залежність показує зростання сумар ного електроживлення від температури і надає сумарний показник електроживлення на проведення досліду та критичні температури ре човини. Перша графічна похідна – залежність збільшення або змен шення електроживлення від температури і дозволяє оцінити похибку, що визначається відмінною початковою температурою та відмінною теплоємністю наважки від еталонної.

Друга графічна похідна – збільшення або зменшення електро живлення від еталонної залежності. Показує наявність у досліджува ному об’ємі ендо- та екзотермічних ефектів.

При нагріві проби за постійної потужності сумарним індикато ром теплових ефектів є час нагріву до заданої температури. Такий до слід можна проводити з більшими швидкостями нагріву, ніж було за значено раніше. Це дозволяє проводити експрес-оцінку термохімічних властивостей матеріалів. В якості апробації експрес-методу дослі джень проведено серію випробувань лабораторних коксів різної якості з однаковою потужністю нагріву 1,2 кВт. Отримано показник часу на гріву до контрольної температури (450 оС), який порівнювали з інтег ральними калориметричними показниками повного досліду (45 хв.

ізотермічної витримки), див. табл. 1.

Більший час нагріву є властивим для менш готового коксу, оскі льки в процесі нагріву такого коксу відбуваються фізико-хімічні пере творення з ендотермічним ефектом. Водночас такий кокс є і більш ре акційно здатним, що в ході досліду дає тепловиділення раніше та бі льше і може скоротити час нагріву. У загальному випадку більш реак ційно здатні матеріали мають більшу пожежну небезпеку.

Д.Г. Трегубов Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua Табл. 1. Зв’язок часу нагріву з сумарним тепловиділенням в досліді Тепловиділення в повному досліді, Речовина Час нагріву, хв.

кВтчкг- Лабораторний кокс 1 2,90 2, Лабораторний кокс 2 3,00 3, Лабораторний кокс 3 3,05 3, Лабораторний кокс 4 3,10 3, Таблиця 1 показує наявність кореляції між часом нагріву проби до контрольної температури та сумарним тепловиділенням в повному досліді. З наведених матеріалів більшу пожежну небезпеку має лабо раторний кокс 4 (так напівкокси мають більшу реакційну здатність та схильність до самозаймання на відміну від інших коксів).

Висновок. Дана методика проведення досліджень спрощує дифе ренційно-термічний аналіз, дозволяє більш швидко корегувати темпера турний режиму досліду, має можливості для проведення експрес аналізу.

ЛІТЕРАТУРА 1. Уэндландт У. Термические методы анализа, пер. с англ. / Уэ ндландт У. - М.: 1978. – 230 с.

2. А. с. 1651546 СССР, МКИ С10В 57/00. Способ определения прочности кокса и устройство для его осуществления / С.А. Слободс кой, М.Г. Скляр (СССР). - заявл. 18.09.91;

опубл. 20.12.91, Бюл. №19.

3. Patent 3263484 United States, МПК7 G 01 N 25/20. Differential microcalorimeter / E. S. Watson et al;

заявитель и патентообладатель Perkin-Elmer, US.. - заявл. 04.04.1962;

опубл. 021.08.1966.

4. Patent 4848921 United States, МПК7 G 01 N 25/00. Apparatus and method for power compensation in a differential scanning calorimeter / Wolfgang Kunze;

заявитель и патентообладатель Bodenseewerk Perkin Elmer & Co., GmbH. - заявл. 09.22.1986;

опубл. 07.18.1989.

5. Пат. 82249 Україна, МПК7 G01K 17/04, G01N 25/20. Спосіб компенсаційного диференційно-термічного аналізу теплових ефектів / Трегубов Д.Г., Тарахно О.В., Жернокльов К.В.;

заявник та патентов ласник НУЦЗУ - u 2013 01866;

заявл. 15.02.2013 ;

опубл. 25.07.2013, Бюл. №14.

6. Трегубов Д.Г. Аспекты методики определения склонности твердых материалов к тепловому самовозгоранию / Трегубов Д.Г., Лыман А.В. // Проблемы пож. безоп. - Харьков: НУГЗУ.-Вып.30. 2011. – С. 184-189.

Застосування методу термічного випробування матеріалів у обертовій камері Сборник научных трудов. Выпуск 34, 7. Трегубов Д.Г. Термографические исследования склонности твердых веществ к самонагреванию / Трегубов Д.Г., Тарахно Е.В. // Проблемы пожарной безопасности. - Харьков: АПБУ.-Вып.14. 2003. – С. 133-138.

Д.Г. Трегубов Применение метода термического испытания материалов во враща ющейся камере Рассмотрено состояние вопроса относительно развития калориметрических и термогравиметрических методов анализа твердых веществ и возможность их использования в области обеспечения пожарной безопасности. Обоснованы осо бенности строения разработанной установки термического испытания материа лов. Показанная возможность использования времени нагрева к контрольной тем пературе, как экспресс-показатель физико-химических свойств материалов.

Ключевые слова: пожарная безопасность, твердое вещество, калоримет рия, экспресс-показатель, время нагрева.

D.G. Tregubov Application of the thermal testing method of materials in the rotating chamber The state of the question of calorimetry and thermogravimetric methods of anal ysis of solids and the possibility of their use in the field of fire safety is considered. The structural features developed the thermal testing of materials іs substantiated. The pos sibility of using the heating time to control temperature, as rapid rate of physical and chemical properties of materials is demonstrated.

Keywords: fire safety, solid, calorimetry, rapid rate, heating time.

Д.Г. Трегубов Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua УДК 614. Д.Г. Трегубов, к.т.н., доцент, НУЦЗУ, О.В. Тарахно, к.т.н., доцент, нач. кафедри, НУЦЗУ, С.Г. Алфьоров, курсант, НУЦЗУ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ САМОСПАЛАХУВАННЯ ЕФІРІВ РІЗНОЇ БУДОВИ (представлено д-ром хім. наук Калугіним В.Д.) Розглянуто вплив особливостей будови молекули складних ефірів на температуру їх самоспалахування (tсс). За результатами аналізу ма сиву tсс ефірів та напрямків перерозподілу електронної щільності в їх молекулі розроблена універсальна методика розрахунку tсс. Наве дені коефіцієнти кореляції розрахунку tсс ефірів за стандартною та запропонованою методиками з довідниковими даними.

Ключові слова: температура самоспалахування, ефір, еквівалентна довжина карбонового ланцюга молекули.

Постановка проблеми. Для повітряних горючих сумішей існує температура самоспалахування, за якої відбувається самовільний спа лах цієї суміші. Тому використання горючих рідин, газів та пилу ство рює небезпеку вибуху. Температура самоспалахування є одним з най більш важливих показників пожежовибухонебезпеки сумішей горю чих речовин з повітрям. Однак для її розрахунку не існує простої ком плексної методики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Докладне дослі дження по розрахунковому визначенню параметрів пожежної небез пеки, в тому числі і tсс складних ефірів, проведено О.Я. Корольчен ко [1]. Використовують методи розрахунку за залежністю tсс від сере дньої довжини алкільного ланцюга органічної речовини lсер [2]:

- апроксимація залежності tсс(lсер) двома кривими;

- визначення tсс за таблицями для різних гомологічних класів ву глеводнів;

- розрахунок tсс за довжиною карбонового ланцюга алкан-радикала молекули tсс = а· tссалк + b, С. (1) Для розрахунку tсс газів і парів органічних сполук використову ють формули В.Т. Монахова [3] за середньою довжиною ланцюга мо лекули lcеp:

t cc = 300 + 116 5 lcее за lcеp 5, (2) t cc = 300 38 lcе 5 за lcеp 5. (3) Визначення температури самоспалахування ефірів різної будови Сборник научных трудов. Выпуск 34, Довжину lі ланцюга молекули розраховують за сумою числа ато мів карбону у ланцюзі mСі та еквівалентних довжин функціональних груп. Функціональні групи вважають і кінцевою, і проміжною групою li = mCi + l е. (4) Якщо до молекули приєднано декілька функціональних груп, довжина кожної зменшується у відповідну кількість разів.

Еквівалентну довжину групи -СОО- для ефірів визначають мето дами:

- за кількістю атомів карбону у молекулі для групи –О–:

прості ефіри lе = 16,5 – 1,0mc, (5а) складні ефіри lе = 10,0 – 0,5mc, (5б) інші сполуки lе = 3,5, (5в) - для групи –СО–: lе = 1,2 – 0,4mc, (5г) - для групи –СОО– lе = 1. (5д) Дана методика має недоліки. 1. Формули (1) і (2) погано пра цюють для розрахунку tсс сполук ізомерної та циклічної будови. 2. Ба гатостадійність розрахунку середньої довжини молекули.

Використовують розрахунок tсс за довжиною карбонового лан цюга алкан-радикала молекули. Ефіри мають таких два: у кислотному та спиртовому залишку. Частіше в розрахунок беруть середню довжи ну алкан-радикалу спиртового залишку, а розрахунок ведуть за конс тантами для форміатів, ацетатів, пропіонатів по кислотному залишку.

Але існує багато ефірів, як похідних інших кислот. Тому іноді пропо нують алкан-радикал обирати по більш довгому залишку, що заплутує методику розрахунку.

Стосовно tсс складних ефірів нами раніше проведено досліджен ня [4], за яким еквівалентна довжина молекули ефіру визначається за схемою 1 _ R1 -О-С-R2-R3, СН3-О-СН, || || О О де 1, 2, 3 – структурні компоненти метилформіату (зв’язки С-О, С=О), довжина кожного прийнята l = 2;

R1 – алкільний залишок спирту з до вжиною за кількістю атомів карбону;

R2 – алкільний радикал в ацетат них і більш довгих групах кислотного залишку, до валеріату включно, його довжина приймається l = 2;

R3 – алкільний радикал в гексаноатах та більш довгих групах, має довжину за кількістю атомів карбону;

ра дикали R2, R3 – одна складова молекули;

R2 + R3 – алкільний радикал Д.Г. Трегубов, О.В. Тарахно, С.Г. Алфьоров Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua залишку карбонової кислоти.

Визначення tсс за цією методикою проводять з врахуванням tсс алкан-радикалу спиртового залишку, діоксиду карбону та спиртового радикалу карбонової кислоти, для яких відомі, або легко визначають ся. Отримано коефіцієнт кореляції 0,97. Але методика виявилася до сить складною. Тому в даній роботі прийнято інший підхід до визна чення tсс складних ефірів.

Постановка задачі та її вирішення. Викладене вище, викликає необхідність поставити задачу розробки простого, комплексного та добре чутливого методу розрахунку tсс до завершення дії ефектів пе рерозподілу електронної щільності у молекулі. Тому необхідно про аналізувати недоліки відомих методик розрахунку tсс ефірів та запро понувати шляхи вирішення проблеми з врахуванням дії ефектів пере розподілу електронної щільності. У табл. 1 наведено порівняння тако го розрахунку з довідниковими даними [5, 6].

Табл. 1. Довідникові та розраховані температури самоспалахування ефірів Речовина Хімічна За довід- За формулами:

о формула ником, С 1 2, 3, 5д 6, 7 2, 3 та ефіри нормальної будови метилформіат С2Н4О 456 496 501 456 метилацетат С3Н6О 470 476 490 485 метилпропіонат С4Н8О 455 476 464 456 бутилформіат С5Н10О 285 395 300 294 етилбутират С6Н12О 440 485 395 421 бутилпропіонат С7Н14О 385 381 300 394 пропилвалеріат С8Н16О 370 443 279 401 гептилацетат С9Н18О 230 228 254 245 октилацетат С10Н20О 220 206 246 235 децилацетат С12Н24О 215 217 231 224 октилвалеріат С13Н26О 235 228 224 235 коефіцієнт кореляції з даними довідника [5] 0,951 0,906 0,993 0, ефіри ізомерної будови ізопропілформіат С4Н8О 440 444 464 415 ізобутілформіат С5Н10О 425 444 434 405 ізопропілпропіонат С6Н12О 430 428 434 415 ізоамілформіат С6Н12О 320 416 395 327 ізопропілбутират С7Н14О 435 443 407 405 ізопропілізобутират С7Н14О 465 443 427 415 трет-амилацетат С7Н14О 410 424 427 401 2-етилбутилацетат С8Н16О 285 362 300 274 ізоамілбутират С9Н18О 335 412 283 327 ізоамілізобутират С9Н18О 390 412 300 397 ізоамілізовалеріат С10Н20О 310 412 289 327 коефіцієнт кореляції з даними довідника [6] 0,85 0,78 0,966 0, 0,9 0,879 0,979 0, коефіцієнт кореляції для всіх ефірів Визначення температури самоспалахування ефірів різної будови Сборник научных трудов. Выпуск 34, Найпростіший спосіб врахувати групу –СОО– при розрахунку середньої довжини молекули для формул (2) або (3) це принцип (5д).

Тоді група –СОО– є і проміжною, і кінцевою з довжиною «1». Розра ховувати середню довжину ефірів враховуючи групи –СО– та –О– окремо і враховувати їх, як окремі проміжні та кінцеві групи – це зай ве ускладнення методики.

Можна побачити – для деяких сполук отримано велику похибку розрахунку, особливо для ефірів ізомерної будови, для яких коефіці єнт кореляції розрахунку склав 0,78. Частково це пояснюється тим, що для перших представників різних гомологічних рядів, спостерігається значна похибка розрахунку температури самоспалахування за форму лами 2 та 3. А частково тим, що стандартна методика розрахунку се редньої довжини молекули ефіру ізомерної будови взагалі не дозволяє отримати адекватний результат.

Зведена таблиця 2 показує, що залежність tсс від кількості карбону у молекулі є не типовою (навіть для нормальних складних ефірів).

Табл. 2. Температури самоспалахування складних н-ефірів*, С [5] Кількість атомів у ланцюгу кислотного залишку карбону 1 2 3 4 5 6 7 8 10(14) 1 456 470 455 455 420 255 245 - (225) у ланцюгу спиртового 2 440 455 445 440 395 255 250 235 3 435 435 430 420 370 - - - залишку 4 285 330 385 350 - 240 - 230 5 265 290 300 290 - - - - 6 250 255 260 255 - - - - 7 250 230 240 240 - - - - 8 240 220 230 230 235 - - - 9 230 218 224 - - - - - * – жирним шрифтом відмічені аномально низькі значення tсс.

** – чарунки, що виділені, показують стабілізацію tсс за довжини карбонового ланцюга.

За результатами аналізу даних таблиці 2 можна побачити ано мально низькі значення tсс для форміатів до гексилформіату включно та для ацетатів починаючи з бутилацетату. Водночас для пропіонатів та бутиратів починаючи з бутилпропіонату та бутилацетату спостері гається завищена tсс.

Як і кетони, складні ефіри мають зв’язок С=О, який знаходиться посередині карбонового ланцюга, тому мезомерний ефект перерозпо ділу електронної щільності у молекулі розповсюджується у обидва боки. Тобто молекула отримує підвищену здатність до опору темпера турному впливу. З цього раніше [7] був зроблений висновок, що моле кула кетону має еквівалентну довжину в два рази менше кількості атомів карбону. Це можна взяти як базовий принцип підходу для роз рахунку tсс складних ефірів, але аналіз tсс різних гомологічних рядів Д.Г. Трегубов, О.В. Тарахно, С.Г. Алфьоров Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua складних ефірів показує, що необхідно врахувати особливості їх бу дови. Розповсюдження мезомерного ефекту в обидва боки призводить до того, що при впливі температури молекула поводить себе як така, еквівалентна довжина якої в два рази коротша ніж кількість атомів ка рбону у молекулі.

Для кетонів tсс різко знижується після десяти атомів карбону у молекулі і слабко залежить від її ізомерної або циклічної будови.

Для форміатів (один атом карбону у ланцюзі кислотного залиш ку складного ефіру) як для першого члена гомологічного ряду спосте рігається аномальне заниження tсс. Стосовно головної відмінності фо рміатів від інших складних ефірів необхідно зауважити, що зв’язок С=О знаходиться наприкінці молекули. Так само альдегіди відрізня ються від кетонів. Що і проявляється у зниженні tсс. Для форміатів ефект меншої кількості атомів карбону у молекулі починає перемагати лише після зростання кількості атомів карбону у спиртовому залишку до шести.

Тому була проведена спроба апроксиміювати залежність tсс ефірів від еквівалентної довжини молекули, як і для кетонів, наступними фо рмулами:

2, l екв lе 5 t cc = 200 + 100 e, оС, (6) 2, 100 l екв t cc = 200 + e 2, оС, lе 5 (7) (2 l екв 9) де lе – еквівалентна довжина молекули складного ефіру, яку розрахову ють, як половинну середню довжину карбонового ланцюга молекули lе = lсер/2. (8а) Середню довжину молекули складного ефіру розраховують за кількіс тю атомів карбону та оксигену у безперервному ланцюзі атомів між кінцевими групами з врахуванням еквівалентних довжин форміатної (за наявності) та -О- груп. Ці оксигенвмістні групи, на відміну від ста ндартної методики, не враховують як кінцеві.

Для форміатів прийнято еквівалентну довжину групи С=О як «3».

Для метилових, етилових, пропілових та для ефірів з більшою кількістю атомів карбону у кислотному залишку за «3» еквівалентну довжину групи -О- прийнято «1». Для ефірів з еквівалентною довжи ною спиртового залишку більшою за «3,5», але з кислотним залишком Визначення температури самоспалахування ефірів різної будови Сборник научных трудов. Выпуск 34, меншим за «4» еквівалентну довжину групи -О- прийнято за гомоло гічними рядами : форміати та ацетати – «4», пропіонати – «3», ізомер на будова – «2».

Якщо молекула має ізомерну будову, її середню довжину визна чають за стандартною методикою (з зауваженням, що проміжні окси генвмістні групи не враховують як кінцеві) [7], але її необхідно пере рахувати на еквівалентну довжину з коефіцієнтом «1,5»:

lе = 1,5·lсер/2 = 0,75·lсер. (8б) Для ефірів нормальної будови отримано коефіцієнт кореляції 0,993, для ізомерної будови – 0,966, а також отримано найменше стан дартне відхилення ніж за іншими формулами.

За такої методики визначення довжини молекули були проведе ні також розрахунки формул (2) і (3). При цьому отримано коефіцієнт кореляції 0,991 для ефірів нормальної будови і 0,979 для ефірів ізоме рної будови.

Приклади розрахунку tсс складного ефіру ізомерної будови (ізо аміл-ізобутират С9Н18О, tсс = 390 °С) за різними методиками.

1) за стандартною методикою;

карбонова будова молекули C –C – C – C – O – CO – C – С.

l l С С Кількість кінцевих груп (виділено) та умовних ланцюгів у моле кулі, формула (3): M = 5;

N = 10.

Еквівалентна довжина групи –СОО–, принцип (5д): lе = 1.

Середня довжина карбонового ланцюга молекули:

lсер = (3+ 5+ 7+ 7+ 5+ 7+ 7+ 3+ 3+ 3)/10= 5,0;

за формулою (2) tсс = °С.

2) за запропонованою методикою. Кислотний залишок має більш ніж «3» атоми карбону, тому еквівалентну довжину групи -О- прийня то «1». Кількість кінцевих груп (без –O–CO–) та умовних ланцюгів у молекулі, формула (4): M = 4;

N = 6. Середня довжина карбонового ланцюга lсер = (3 + 8 + 8 + 8 + 8 + 3)/6= 6,33.

Еквівалентна довжина карбонового ланцюга ізомерної молекули lе = 1,5lсер/2 = 1,5·6,33/2 = 4,75;

за формулою (6): tсс = 397 °С.

3) за формулою (2), але з використанням запропонованої схеми ро зрахунку еквівалентної довжини молекули: lе = 4,75;

tсс = 358 °С.

Висновок. Пропонується метод розрахунку tсс для складних ефі рів різної будови, більш точний, ніж стандартний. Отримано коефіці єнт кореляції розрахунку tсс 0,979 замість 0,879.

Д.Г. Трегубов, О.В. Тарахно, С.Г. Алфьоров Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua Для стандартної методики розрахунку tсс кетонів різної будови запропоновано нову схему визначення еквівалентної довжини молеку ли, що підвищує коефіцієнт кореляції розрахунку tсс з 0,879 до 0,977.

ЛІТЕРАТУРА 1. Корольченко А.Я. Расчет пожаровзрывоопасности веществ и материалов. ІІ Расчет основных показателей пожаровзрывоопасно сти // Пожаровзрывоопасность. № 1. 2003. с. 24 – 39.

2. Пожарная безопасность. Взрывобезопасность. Справ. изд. / А.Н. Баратов и др. – М.: Химия. – 1987. – 272 с.

3. Монахов В.Т. Методы исследования пожарной опасности ве ществ. М.: Химия, 1979. – 424 с.

4. Трегубов Д.Г. Розрахунок температури самоспалахування складних ефірів / Трегубов Д.Г., Тарахно Е.В. // Проблемы пожарной безопасности. – Харьков: АГЗУ. – Вып. 19. – 2006. – С. 161-165.

5. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения. Справочник в 2-х книгах / [Баратов А.Н., Корольченко А.Я., Кравчук Г.Н и др.];

под ред. Баратова А.Н. – М.: Химия, – 1990. – 272с.

6. Расчет основных показателей пожаровзрывоопасности ве ществ и материалов / [Шебеко Ю.Н., Невценя В.Ю., Копылов С.Н. и др.] – М.: ФГУ ВНИИПО МЧС России, – 2002. – 80 с.

7. Трегубов Д.Г. Визначення температури самоспалахування ке тонів різної будови / Трегубов Д.Г., Тарахно О.В. // Проблемы пожар ной безопасности. – Харьков: НУГЗУ. – Вып. 32. – 2012. – С. 168-174.

Д.Г. Трегубов, Е.В. Тарахно Определение температуры самовоспламенения эфиров разного строения Рассмотрено влияние особенностей строения молекулы эфиров на темпера туру их самовоспламенения. По результатам анализа массива температур самовос пламенения эфиров и способов перераспределения электронной плотности в их молекуле разработана универсальная методика расчета. Представлены коэффици енты корреляции расчета температур самовоспламенения эфиров по стандартной и предложенной методикам.

Ключевые слова: температура самовоспламенения, эфир, эквивалентная длина углеродистой цепи молекулы.

D.G. Tregubov, O.V. Tarahno Determination of auto-ignition temperature for esters of different structure The influence of the esters molecular structure characteristics on the auto-ignition temperature is considered. According to the analysis of the array auto-ignition tempera ture of esters and modes of redistribution of electron density in the molecule by a univer sal method of calculation is developed. The correlation coefficients for calculation of au to-ignition temperature esters according to the standard and the proposed methods are presented.

Keywords: auto-ignition temperature, ester, the equivalent length of carbon chain molecules.

Визначення температури самоспалахування ефірів різної будови Сборник научных трудов. Выпуск 34, УДК 614. А.А. Чернуха, к.т.н., ст. преподаватель, НУГЗУ УСЛОВИЯ ПОЛУЧЕНИЯ ПОКРЫТИЯ ДЛЯ ДРЕВЕСИНЫ С РЕГЛАМЕНТИРУЕМЫМИ ОГНЕЗАЩИТНЫМИ СВОЙСТВАМИ (представлено д-ром хим. наук Калугиным В.Д.) Проведены экспериментальные исследования огнезащитного дейст вия покрытия на основе ксерогеля гелеобразующей системы. Полу чена зависимость влияния толщины покрытия на его огнезащитную эффективность.

Ключевые слова: огнезащита, огнезащитная эффективность, огне защитное покрытие, ксерогель, экспериментальные исследования.

Постановка проблемы. Древесина как строительный материал используется человеком с конца каменного века. Относительная де шевизна, простота обработки и монтажа, эстетичный вид, экологич ность, низкая теплопроводность делают древесину актуальной в строительстве и сегодня. Однако наряду с достоинствами, выгодно отличающими ее от других строительных материалов, древесина об ладает и недостатками, главными из которых являются легкая вос пламеняемость и горючесть. В связи с этим, важное значение, приоб ретает проблема огнезащиты древесины различными способами. Наи более эффективными являются обработка огнезащитными покрытия ми и пропитка специальными составами [1].

Одним из способов огнезащиты является способ нанесения на поверхность защищаемого материала слоя покрытия, эффективность которого определяется физико-химическими свойствами покрытия.

При местном воздействии кратковременного источника зажигания ог незащитные покрытия затрудняют горение деревянных конструкций, облегчают тушение пожара, а в ряде случаев исключают возможность его возникновения [2].

В большинстве огнезащитных покрытий эффективность зависит от количества слоёв наносимых на защищаемую поверхность. При применении огнезащитных покрытий на основе ксерогелей гелеобра зующих систем достаточно одного слоя для получения эффективности значительно выше первой группы[3].

В современном строительстве экономически невыгодно исполь зовать покрытия повышенной эффективности, так как эффективность огнезащиты значительно выше регламентируемой не влияет на приём работ по обработке деревянных конструкций. Таким образом стано А.А. Чернуха Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua виться актуальным исследование возможности нанесения покрытий на основе ксерогелей гелеобразующих систем с огнезащитными свой ствами не превышающими регламентированные.

Анализ последних исследований и публикаций. В предыдущих работах [1, 2, 3] подобраны режимы нанесения гелеобразующей систе мы, обеспечивающие хорошую адгезию покрытия к поверхности древе сины и отсутствие растрескивания и отслаивания покрытий при сушке.

В работе [4] были проведены сравнительные испытания огнеза щитных покрытий на основе ксерогелей и других сертифицированных огнезащитных средств разного типа. Исследования показали, что полу ченные ксерогелевые слои проявляют высокие огнезащитные свойства.

Было создано покрытие СК-1 на основе ксерогеля с добавлени ем вермикулита вспученного и асбеста. Установлена І группа огнеза щитной эффективности при минимальной толщине покрытия (1 мм).

Из протокола испытаний огнезащитного покрытия СК-1 на группу ог незащитной эффективности следует, что потеря массы испытуемого образца не превышала 3,5 % [5] при регламентируемой – 9 %. В пре дыдущих работах исследователями ставилась задача создания огнеза щитного покрытия повышенной эффективности с удовлетворитель ными эксплуатационными свойствами и простотой нанесения в один слой [5].

Постановка задачи и её решение. Целью работы является ус тановление возможности нанесения огнезащитного покрытия на осно ве ксерогеля силикатной гелеобразующей системы толщиной, которая обеспечит регламентируемый процент потери массы для первой груп пы огнезащитной эффективности.

Для этого были проведены экспериментальные исследования влияния наличия крупнозернистого наполнителя и толщины ксероге левого покрытия на основе силикатной гелеобразующей системы на процент потери массы при огневых испытаниях.

Образцы древесины для эксперимента подготавливались со гласно требованиям ГОСТ 16363-98. На подготовленные образцы дре весины наносилось покрытие СК-1 [4] исследуемой толщины. Для возможности нанесения тонких слоёв в состав покрытия не входил вермикулит. После сушки образцы исследовались в термогравиметри ческой установке [4]. Пламенное воздействие оказывалось в течение двух минут, аналогично ГОСТ 16363-98.

Для каждой толщины покрытия проводилось три независимых ис следования, для анализа использовалось среднее значение потери массы в каждой точке факторного пространства. При исследовании необрабо танной древесины самостоятельное горение приостанавливалось после прекращения подачи газа к термогравиметрической установке.

Результаты экспериментов представлены в таблице 1.

Условия получения покрытия для древесины с регламентируемыми огнезащитными свойствами Сборник научных трудов. Выпуск 34, Таблица 1. Потеря массы обработанных образцов древесины при огне вом воздействии в зависимости от толщины огнезащитного покрытия Толщина 0 0,2 0,4 0,6 0,8 покрытия, мм Процент поте 13,3 10,7 7,7 5,8 4,4 3, ри массы, % Была построена степенная аппроксимирующая кривая (Рис. 1), уравнение которой имеет вид m = 13,753·l-0,7431, (1) где m – потеря массы обработанных образцов древесины при огне вом воздействии, %;

l – толщина огнезащитного покрытия, мм.

m, % l, мм 0 0,2 0,4 0,6 0,8 Рис. 1. Потеря массы обработанных образцов древесины при огневом воздействии (m) в зависимости от толщины огнезащитного покрытия (l):

1 – экспериментальная ломаная;

2 – аппроксимирующая кривая Аппроксимация экспериментальных данных была выполнена с достоверностью 0,9941.

Законодатель устанавливает две группы огнезащитной эффек тивности средств. І-ая подразумевает потерю массы при испытании по ГОСТ 16363 9 %, ІІ-ая – 25 %, при большей потере массы образца, средство не считается огнезащитным. В ходе эксперимента установ лено, что потеря массы исследуемым образцом древесины более 13,3 % может произойти, только вследствие самостоятельного горения после прекращения подачи газа. Таким образом ІІ-ая группа огнеза щитной эффективности покрытия свойственна при возможности са мостоятельного горения обработанной древесины с последующим за А.А. Чернуха Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua туханием. При нанесении минимально возможного слоя ксерогелево го покрытия (0,2 мм) самостоятельное горение отсутствовало.

ДБН В 1.1.7-2002 регламентирует для общественных зданий и сооружений использование средств имеющих группу огнезащитной эффективности не ниже первой. Для большинства средств сертифици рованных в Украине установлены условия нанесения, обеспечиваю щие как первую так вторую группу эффективности огнезащиты. Та ким образом, для средства на основе ксерогеля силикатной гелеобра зующей системы актуально установить толщину покрытия для обес печения необходимой эффективности огнезащиты (2) l = 34,036·m-1,3457, (2) В таблице 2 представлены толщины ксерогелевого слоя для по лучения покрытий с регламентируемыми свойствами.

Таблица 2. Толщина ксерогелевого слоя для получения огнезащитного покрытия І-ой группы огнезащитной эффективности (ГОСТ 16363), Іа, Іб подгрупп огнезащищённой древесины (ГОСТ 30219) ГОСТ 16363 ГОСТ 30219 m, % l, мм Іа подгруппа древесины огнезащищён 5 0, І группа эффек ной тивности огнеза Іб подгруппа древесины огнезащищён щиты 9 0, ной Выводы. На основании экспериментальных исследований огне защитной эффективности покрытия на основе гелеобразующей систе мы K2CO3 – Na2O·2,95 SiO2 установлена зависимость между показате лем огнезащитной эффективности и толщиной покрытия. Установле ны толщины ксерогелевого покрытия, для получения огнезащищён ной древесины Iа, Iб подгрупп по ГОСТ 30219 и первой группы огне защитной эффективности покрытия по ГОСТ 16363.

ЛИТЕРАТУРА 1. Абрамов Ю.О. Дослідження впливу товщини шару гелю на його вогнезахисні властивості / Ю.О. Абрамов, О.О. Кірєєв, О.М. Щербина // Пожежна безпека. – 2006. – №.8. – С. 159-162.

2. Киреев А.А. Термогравиметрические исследования огнеза щитного действия ксерогелевых покрытий для древесины / А.А. Киреев, А.А. Чернуха, А.Д. Кириченко // Проблемы пожарной безопасности : сб. науч. тр. – Х., 2008. – Вып. 23. – С. 73–78.

3. Киреев А.А. Подбор гелеобразующих систем для получения Условия получения покрытия для древесины с регламентируемыми огнезащитными свойствами Сборник научных трудов. Выпуск 34, вспучивающихся огнезащитных покрытий / А.А. Киреев, А.А. Чернуха // Проблемы пожарной безопасности : сб. науч. тр. – Х., 2008. – Вып. 24. – С. 54 -60.

4. Киреев А.А. Термогравиметрические исследования огнеза щитного действия ксерогелевых покрытий для древесины / А.А. Киреев, А.А. Чернуха, А.Д. Кириченко // Проблемы пожарной безопасности : сб. науч. тр. – Х., 2008. – Вып. 23. – С. 73–78.

5. Чернуха А.А. Исследование огнезащитной эффективности покрытий на основе ксерогелевой композиции / А.А. Чернуха, А.А. Киреев, С.Н. Бондаренко, А.Д. Кириченко // Проблемы пожарной безопасности: сб. науч. тр. – Х., 2009. – Вып. 26. – С. 166–171.

А.А. Чернуха Умови отримання покриття для деревини з вогнезахисними властиво стями, що регламентовано.

Проведено експериментальні дослідження вогнезахисної дії покриття на основі ксерогеля гелеоутворюючої системи. Отримано залежність впливу товщи ни покриття на його вогнезахисну ефективність.

Ключові слова: вогнезахист, вогнезахисна ефективність, вогнезахисне по криття, ксерогель, експериментальні дослідження.

A.A. Chernuha Conditions for obtaining a wood coatings with regulated flame-retardant properties Experimental studies of flame retardant action of the coating on the basis of the xerogel gelling system. In luchena dependence of the effect of coating thickness on its fire-protection-ing efficiency.

Keywords: fire protection, fire protection, efficiency, fire-protective coating xe rogel, experimental research.

А.А. Чернуха Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua УДК 614. А.Я. Шаршанов, к.ф.-м.н., доцент, НУГЗУ, А.А. Посник, студентка, НУГЗУ МАТЕМАТИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ РАЗЛЕТА ИСКР ГОРЮЧИХ МАТЕРИАЛОВ (представлено д-ром техн. наук Комяк В.М.) Проведено математическое моделирование разлета искр горючих материалов. Показано, что горение в режиме тления существенно увеличивает время существования искры в качестве источника за жигания по сравнению с негорючими искрами. Показано существо вание квазиизотермического режима тления падающей искры, что подтверждает аналитическую оценку радиуса разлета искр тлеюще го материала.

Ключевые слова: искра, горючий материал, тление, источник за жигания.

Постановка проблемы. Одной из причин возникновения и рас пространения пожара является разлет высокотемпературных искр, вы ступающих в качестве источника зажигания. В связи с этим обстояте льством прогнозирование перемещения и температурного режима искр является важной задачей обеспечения пожарной безопасности.

Анализ последних исследований и публикаций. Данная про блема с достаточной для целей практики точностью давно решена в случае искр негорючих материалов. В случае горючих материалов си туация сложнее, однако, существующий ГОСТ, совпадающий с [1], для определения их пожарной опасности предлагает методики, по су ществу соответствующие негорючим материалам. Такой подход оши бочен, так как энергетический баланс горящих и химически инертных искр существенно отличается. Постановка задачи движения горящих искр известна, и в связи с относительно малой скоростью изменения их массы, практически не отличается от описания движения химичес ки инертных искр. Значительно более сложная ситуация горения искр в потоке также исследована [2]. Для последовательного анализа пове дения горящих искр необходимо объединить результаты кинематиче ской и энергетической задач, что является предметом данной работы.

Ввиду сложности проблемы она исследуется численно.

Ранее в рамках упрощений (основным из которых был изотер мический режим тления летящей искры) удалось получить относите льно простые аналитические соотношения, позволяющие оценить по жарную опасность горящих искр [3]. Одной из целей данной работы является также проверка гипотезы о существовании такого режима.

Постановка задачи и ее решение. В данной работе рассматри Математическое моделирование разлета искр горючих материалов Сборник научных трудов. Выпуск 34, вается разлет под действием ветра искр горючего материала, занесен ных на высоту, например, восходящими конвективными потоками пожара. Уравнение движения таких искр имеет известный вид:

rr r w wa r dw rr = m g 3 d a + C f F f a ( w wa ), m (1) d r r где – время, с;

m() – масса искры, кг;

w () и w a – векторы скорости r частицы и ветра, соответственно, м с 1 ;

g – вектор ускорения свобод ного падения, м с 2 ;

C f – коэффициент формы (безразмерная величи на ~1);

Ff – площадь проекции поверхности искры на плоскость, пер пендикулярную направлению вектора скорости движения искры отно сительно среды, м2;

(так в случае искр сферической формы C f = 0.47, а Ff = d 2 4, где d – диаметр искры, м);

a – плотность воздуха, кг м 3 ;

a – коэффициент кинематической вязкости воздуха, м 2 с 1.

Уравнение (1) написано в пренебрежении связанными с измене ниями массы реактивными эффектами, что оправдано малостью таких эффектов. Отметим, что из правой части уравнения (1) можно выбро сить линейное по скорости движения слагаемое, связанное с вязко стью среды. Оно мало по параметру Re 1, где символом Re обозначен критерий Рейнольдса rr w wa L Re =, (2) a где L – характерный размер задачи, м (в случае искр сферической формы L=d). Большая величина Re обусловлена малой вязкостью воздуха и относительно большим ( L 0.5 мм ) размером искр (искры меньших размеров практически пожаробезопасны).

Уравнение, описывающее потерю массы искры вследствие го рения, имеет вид [ ] dm = C R CO2 + R CO F, (3) d где С=1,2·10-2 кг·моль-1 – условная молярная масса углерода;

F – сглаженная площадь поверхности горения, м2 (в случае искры сфери ческой формы F=·d2);

R CO2 и R CO – соответственно, эффективные поверхностные плотности мольной скорости образования СО2 и СО при выгорании углерода, моль·м-2·с-1.

Эффективные скорости реакций учитывают диффузию кислоро да воздуха к реакционной поверхности искры [4]:

А.Я. Шаршанов, А.А. Посник Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua c O Rj =, ( ) + (Nu ) 1 w tot D O2 / d j O где индекс «j», могущий принимать два значения (СО2 или СО), ука зывает на продукт соответствующей реакции;

a cO2 = 0. a концентрация кислорода в воздухе вдали от искры, моль·м-3;

a=2,9·10 кг·моль-1 – молярная масса воздуха;

D O2 =1,8·10-5 м2·с-1- коэффициент молекулярной диффузии кислорода в воздухе;

Nu O2 - диффузионное число Нуссельта (число Шервуда) диффузии кислорода в воздухе.

Оно удовлетворяет критериальному уравнению Nu O2 = 2 + 0.16 Re 2 / 3.

Общий реакционный коэффициент молярной скорости образо вания продукта «j» определяется соотношением d w tot = w j + D O2.in j 1 exp j, м·с-1, (4) j в котором первое слагаемое является реакционным коэффициентом молярной скорости образования продукта «j» на гладкой поверхности.


Оно равно ( ) Ej w j = exp 2.30 2 + 0.2 10 4 E j -, м·с, R0 T где Ej – энергия активации соответствующей реакции, Дж·моль- ( E CO2 =0,84·105 Дж·моль-1, E CO =1,26·105 Дж·моль-1);

Т – абсолютная температура реакционной зоны, К;

R0=8,314 Дж·моль-1·К-1 – универ сальная газовая постоянная.

Второе слагаемое в формуле (4) учитывает увеличение площади поверхности горения при ее изрыхлении и отличие условий диффузии кислорода в полостях от диффузии в свободном пространстве. Пара метр j имеет смысл обратной длины, м-1. Он равен w j kF j =, D O2.in где kF –внутренняя реакционная площадь единицы объема горения, м- Математическое моделирование разлета искр горючих материалов Сборник научных трудов. Выпуск 34, (для древесного угля kF=0,8·105 м-1). D O2.in - коэффициент диффузии кислорода в полостях внутри искры, м2·с-1. Он связан с коэффициен том диффузии в свободном объеме D O2 соотношением D O2.in = k D.in D O2, где k D.in - коэффициент, учитывающий усложнение условий диффузии внутри искры (для древесного угля k D.in =0,2).

Уравнение энергетического баланса искры имеет вид:

dT [ ] = R j H. j c p.. j (T Ta ) (T Ta ) q rad F, (5) m cp d j где Т и Та –абсолютные средняя температура искры и температура воздуха, соответственно, К;

сp – удельная массовая изобарная тепло емкость материала искры, Дж кг 1 К 1 (для древесного угля сp = 1,2·103 Дж кг 1 К 1 );

H. j – удельная теплота реакции окисления углерода, взятая при температуре Та, в расчете на моль образовавше Дж·моль-1 ( H.CO2 =4,09·103 Дж·моль-1, гося продукта, H.CO =1,23·103 Дж·моль-1);

c p.. j – изобарная теплоемкость «j»-го ( c p..CO2 = 47,9 Дж моль 1 К 1, c p..CO = продукта сгорания 31,3 Дж моль 1 К 1 ).

Символом обозначен средний по поверхности искры коэффи циент теплоотдачи. Соответствующее ему слагаемое отображает унос энергии от искры к воздуху обычным конвективным механизмом. Ве личину коэффициента с достаточной точностью можно определить по стандартной методике (см. в [1]). Сначала вычисляется критерий Рейнольдса (2). Затем определяется тепловое число Нуссельта Nu = 0.62 Re 0.5.

Далее вычисляется коэффициент теплоотдачи a, Вт м 2 К 1, = Nu L где a – коэффициент теплопроводности воздуха, Вт м 1 К 1 (в ра боте взято a = 2,6 10 2 Вт м 1 К 1 ).

Последнее слагаемое в фигурной скобке формулы (5) отображает унос энергии тепловым излучением. Оно оценивается соотношением А.Я. Шаршанов, А.А. Посник Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua ( ) q rad = T 4 Ta4, Вт м 2, где – степень черноты поверхности искры (в работе принято = 0,96);

= 5.67 10 8 Вт м 2 К 4 – постоянная излучения абсолютно черного тела.

Уравнения (1), (3), (5) описывают эволюцию параметров искры (температуру, размеры, смещение в пространстве). Начальные усло вия соответствуют представлению, что горящая искра заброшена вверх (например, конвективными потоками пожара), и далее, выйдя на высоте z(0) из восходящего потока, падает сносимая ветром. Данная система решалась численно с использованием среды Matlab. Графики типичных зависимостей представлены на рис. 1.

Диаметр искры Компоненты скорости, м/с 5 4 d, мм 3 4 - wz wx 2 1 0 10 20 30 0 10 20, с, с Температура искры,oC Координаты искры, м 1150 высота (z) дальность (x) 900 0 10 20 30 0 10 20, с, с Рис. 1. Зависимости параметров падающей искры от времени (Компо ненты скорости ветра – горизонтальная wax=6 м/с, вертикальная waz=0 м/с.

Начальная скорость искры – wx(0)=0 м/с, wz(0)=0 м/с. Начальные горизон тальное смещение x(0)=0 м и высота z(0)=150 м искры. Температура воздуха ta=20оС;

начальная температура искры t(0)=900оС) Полученные зависимости решают задачу о поведении падающей искры горючего материала. Сразу отметим, что после выхода (начи ная с 3 с) на квазистационарный режим падения температура ис кры изменяется незначительно, то есть подтверждается предположе Математическое моделирование разлета искр горючих материалов Сборник научных трудов. Выпуск 34, ние работы [3] о квазиизотермическом режиме горения.

Для решения задачи о пожарной опасности искры необходимо иметь критерий способности поджига ею твердого материала. В дан ный момент из законов природы еще не получено аналитического вы ражения такого критерия. Введем вместо него феноменологический вариант критерия. Предположим, что параметр Par (T, d ), отражающий поджигающую способность искры, является линейной функцией ее температуры и степенной функцией размера, а требование возможно сти поджига имеет вид неравенства Par (T, d) (T Tc ) d n Parcr. (6) Тогда, используя данные стандарта [1], согласно которым гра ница поджигающей способности искры соответствует трем парам зна чений температур и диаметров искры: T1=600+273, К, d1=5·10-3, м;

T2=800+273, К, d1=3·10-3, м;

T3=1000+273, К, d3=2·10-3, м, получим, что Tc 196 К, n 0.506, Parcr 46.3 K·мn.

Временная зависимость параметра Par (T, d ) для варианта паде ния искры, представленного на рис. 1, приведена на рис. 2.

Параметр пожарной опасности (опасно, если Par Parcr) Par Parcr 0 5 10 15 20 25, с Рис. 2. Поведение параметра пожарной опасности искры Из рисунка 2 следует, что поджигающая способность искры со храниться вплоть до 26-ой секунды. К этому моменту, согласно ри А.Я. Шаршанов, А.А. Посник Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua сункам 1, искра сместится вниз на 130 м и будет унесена от границы пожара на 150 м. Отметим, что аналогичная химически инертная ис кра, в соответствии с методикой ГОСТа [1], охладится до безопасной температуры за время порядка 1-ой секунды.

Выводы. Проведено численное моделирование разлета искр го рючих материалов, что важно при оценках опасности распростране ния пожара от крупных очагов (лесных пожаров). Показано, что горе ние в режиме тления существенно увеличивает время существования искры в качестве источника зажигания по сравнению с негорючими искрами. Как следует из модели, существенным ограничением на ра диус распространения является высота первоначального заброса искр.

Показано существование квазиизотермического режима тления падающей искры, что подтверждает аналитическую оценку радиуса разлета искр тлеющего материала [1].

ЛИТЕРАТУРА 1. ГОСТ 12.1.004-91 Пожарная безопасность. Общие требова ния. – [ Действительный с 1991-06-14]. – Москва: Издательство стан дартов, 1992. – 78 с. – (Государственный стандарт Союза ССР).

2. Хитрин Л.Н. Физика горения и взрыва: учеб. пособие [для гос.

университетов]/ Хитрин Лев Николаевич/. – Москва: Издательство МГУ,1957. – 443 с.

3. Шаршанов А.Я. Особенности определения радиуса разлета искр горючих материалов / А.Я. Шаршанов //Проблемы пожарной безопасности. - 2010. – Вып. 27. – С.231-236.

4. Померанцев В.В. Основы практической теории горения: учеб.

пособие [для вузов]/В.В. Померанцев, К.М. Арефьев, Д.Б. Ахмедов и др./. – Л.: Энергоатомиздат, 1986. – 312 с.

А.Я. Шаршанов, А.А. Посник Математичне моделювання розльоту іскор горючих матеріалів Проведено математичне моделювання розльоту іскор горючих матеріалів.

Показано, що горіння в режимі тління суттєво подовжує час існування іскри у якості джерела запалення у порівнянні з негорючими іскрами. Показано існування квазіізотермиченого режиму тління падаючої іскри, що підтверджує аналітичну оцінку радіуса розльоту іскор тліючого матеріалу.

Ключові слова: іскра, горючий матеріал, тління, джерело запалення.

A.Ya. Sharshanov, A.A. Posnik Mathematical modeling of scattering of sparks of combustible materials Mathematical modeling of scattering of sparks of combustible materials is car ried out. It is shown that burning in a decay mode significantly increases time of exis tence of a spark as an ignition source in comparison with nonflammable sparks. Exis tence of a quasiisothermal mode of decay of a falling spark that confirms an analytical assessment of radius of scattering of sparks of a smoldering material is shown.

Keywords: spark, combustible material, decay, ignition source.

Математическое моделирование разлета искр горючих материалов Сборник научных трудов. Выпуск 34, УДК 614.8;

551. А.Я. Шаршанов, к.ф.-м.н., доцент, НУГЗУ, М.В. Кустов, к.т.н., зам. нач. каф., НУГЗУ МОДЕЛИРОВАНИЕ АТМОСФЕРНЫХ ОСАДКОВ ДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ИХ ПРОТИВОПОЖАРНОГО ПОТЕНЦИАЛА (представлено д-ром техн. наук Прохачем Э.Е.) Построена модель дождя, в пределе неподвижной среды учиты вающая падение капель воды и их испарение, с соответствующим охлаждением воздуха и повышением его влажности. Разработана компьютерная программа, позволяющая на основе задания характе ристик дождевого потока на высоте определять противопожарные факторы – состояние дождевого потока и атмосферы в приповерх ностном слое.


Ключевые слова: математическая модель, капли воды, испарение, водяной пар.

Постановка проблемы. Существенным обстоятельством, влияющим на возможность возгорания, распространение и тушение пожаров на открытом воздухе, является состояние атмосферы у по верхности земли. В связи с этим представляет интерес попытка улуч шения противопожарной ситуации при помощи искусственно инду цированного дождя. Решение этой сложной технической проблемы требует рассмотрения ряда подзадач, одной из которых является про гноз характеристик дождя у поверхности земли, исходя из задания его параметров в месте индуцирования (на высоте соответствующих об лаков). Умение решать такую задачу, которой посвящена данная ра бота, необходимо, например, для определения возможности заданного облака существенно влиять на пожарную ситуацию, исходя из высоты расположения облака и его влагосодержания.

Анализ последних достижений и публикаций. В связи с боль шим практическим значением рассматриваемой проблеме посвящено значительное количество работ [1-3]. Одной из последних публика ций, посвященных данной тематике, является работа [4]. В ней изло жены основные теоретические положения, на основе которых нами построена, используемая при компьютерном моделировании в данной работе, математическая модель дождя.

Постановка задачи и ее решение. В основе работы лежит са мосогласованное описание процессов испарения падающих капель воды в атмосферном столбе, приводящее к уменьшению размеров, температуры и скорости падения капель, а также к понижению темпе А.Я. Шаршанов, М.В. Кустов Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua ратуры и повышению влажности воздуха в этом столбе.

Сразу отметим, нас интересует содержание влаги в воздухе. В связи с этим основным исследуемым процессом является испарение капель дождя. В данной работе атмосферный столб в основном при ближении рассматривается как стационарный, и при этом учитывают ся изменения только тех его параметров состояния, которые сущест венно влияют на испарение капель. Стационарное состояние атмосфе ры, как правило, является неустойчивым, что нами не учитывается, и поэтому используемая модель может претендовать только на оценоч ные результаты.

В рассматриваемой модели решается задача взаимного влияния дождя и воздуха в случае двух переменных: пространственной верти кальной координаты z и времени. Предполагается наличие на фик сированной высоте z=z0 источника капель с одинаковыми начальными радиусами r0 и скоростями w0. Искомыми нестационарными полями являются: скорость падения wd(z,), радиус rd(z,), абсолютная темпе ратура Td(z,) и плотность числа n(z,) капель, а также концентрация водяного пара в воздухе s(z,) и его абсолютная температура Ta(z,).

Уравнение движения падающей капли имеет вид:

Cf w wa dwd rd2 wd wa, (1) a 6 rd a + =g d d md где wa – скорость воздуха, м·с-1;

а – плотность воздуха, кг·м-3;

а – коэффициент кинематической вязкости воздуха, м2·с-1;

g – ускорение свободного падения, м·с-2;

Сf – коэффициент формы (в реализуемом в данной работе случае капель сферической формы Сf = 0,47);

4 md = w rd – масса капли, кг;

w – считающаяся постоянной d плотность воды, кг·м-3. Здесь и далее под символом подразумева d ется субстанциональная производная по времени d + wd ( z, ).

d z Основным параметром, описывающим процесс испарения ка пель, является поток массы пара Js (кг·с-1) от капли в воздух. В реали зующемся в нашей ситуации квазистационарном режиме испарения в приближении пограничного слоя он описывается соотношением ([4]) Моделирование атмосферных осадков для определения их противопожарного потенциала Сборник научных трудов. Выпуск 34, P Ps.a w P (Nu D + 2 ) ln P P (Т ) J s = 2 rd D R T d, (2) s где R = 8,314 Джмоль-1К-1 – универсальная газовая постоянная;

w = 18·10-3 кг·моль-1 – молярная масса воды;

P(z) – общее атмосферное давление на данной высоте z, Па;

T – среднее (более-менее произ вольное, в модели среднее арифметическое между Td и Ta) значение абсолютной температуры газовой среды в диффузионном прикапель ном слое, К. Усредненное значение коэффициента диффузии пара в воздухе D в модели определяется формулой 1. T D = 2.2 10, м2с-1.

Величина Рs.а(z) представляет собой парциальное давление водя ного пара в атмосфере на данной высоте z, Па. В модели предполагает ся, что вплоть до достижения давления насыщенного пара Рs(Т) при температуре T оно подчиняется уравнению состояния идеального газа s Ps.a = R Ta Ps (Ta ). (3) w Величина NuD – диффузионный критерий Нуссельта (другое на звание – критерий Шервуда (Sh)). Он, как и аналогичный по смыслу тепловой критерий Нуссельта (NuT), оценивается критериальным уравнением (смотрите [5]):

2 (1 + 0.08 Re 2 / 3 ), Re NuT = Nu D =. (4) 1/ 0.54 Re, Re Здесь критерий Рейнольдса рассчитывается по формуле ( wd wa ) 2 rd Re =.

a Знание потока массы (1) позволяет записать уравнение баланса массы воды в капле. Оно имеет вид:

drd 4 rd2 w = J s. (5) d А.Я. Шаршанов, М.В. Кустов Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua В квазистационарном режиме испарения согласно [5] поток энергии, между каплей и воздухом Q (Вт) описывается соотношением h (T ) hs (Td ) Q = J s hs (Td ) s a, (6) exp( B) здесь символом В обозначена безразмерная величина J s c ps B. (7) 2 rd ( NuT + 2 ) Величина – среднее по температурному слою значение ко эффициента теплопроводности парогазовой среды, Вт·м-1·К-1. При вы воде соотношения (5) предполагалась линейная зависимость удельной массовой энтальпии образования водяного пара hs, Джкг-1, от темпе ратуры hs(T) = hs(Td) + cps (T – Td), (8) где cps – удельная массовая изобарная теплоемкость пара, Джкг-1К-1.

Отметим сразу, что следствием совпадения диффузионного и теплового критериев Нуссельта (NuD = NuT) является упрощение ви да параметра В (7), сопровождающееся исчезновением зависимости В от размеров капли.

Знание потока энергии (6) позволяет получить уравнение энер гетического баланса капли (смотрите [4]). Оно имеет вид c p.s (Ta Td ) dTd m d c p.w = J s h +, (9) d exp( B) где h h s (Td ) h w (Td ) – удельная теплота парообразования, Дж·кг-1;

hw(T) – удельная массовая энтальпия образования воды в жидкой фазе, Джкг-1;

cp.w –удельная массовая изобарная теплоемкость воды, Джкг-1К-1.

Уравнения (1), (5), (9) относительно неизвестных скорости, раз мера и температуры капли (с соответствующими уравнениями связи вспомогательных величин) однозначно описывают испарение падаю щей капли в заданном атмосферном поле.

Перейдем к описанию влияния дождя на атмосферу.

Будем пренебрегать конвективными (wа = 0) и диффузионными газовыми потоками. Общее давление воздуха P(z) и его плотность а(z) Моделирование атмосферных осадков для определения их противопожарного потенциала Сборник научных трудов. Выпуск 34, будем рассматривать как стационарные функции, определив их в начале, исходя из заданного начального распределения температуры воздуха Та(z,0). Для этого воспользуемся уравнением состояния идеального газа P( z ) a ( z) =, (10) Ra Ta ( z,0) в котором Ra = R/0,029=287 Дж·кг-1·К-1 – удельная газовая постоянная воздуха. В этом пределе из уравнения гидростатики следует, что z g dz P ( z ) = P0 exp, (11) 0 Ra Ta ( z,0) где Р0 – общее атмосферное давление на высоте z=0.

Уравнение, задающее концентрацию водяного пара в воздухе, является следствием балансовых соотношений для воды. Из-за пре небрежения процессами газового переноса изменение концентрации водяного пара в воздухе происходит исключительно вследствие испа рения капель, и поэтому s = n Js. (12) В данной работе атмосферный столб рассматривается как не подвижный. Изменение его энергии связано исключительно с взаимо действием воздуха с испаряющимися каплями дождя. Соответствую щее уравнение энергетического баланса, определяющее уменьшение абсолютной температуры воздуха Ta(z,) имеет вид:

Ta = n [Q J s hs (Ta )], c p.a a ( z ) что с учетом соотношений (6) и (8) дает c p.s (Ta Td ) Ta c p.a a ( z ) = n J s, (13) 1 exp( B ) где cpа – удельная массовая изобарная теплоемкость воздуха, Джкг-1К-1.

Замыкающее дифференциальное уравнение, задающее плот ность числа капель n(z,), записано в предположении о неизменности их количества в процессе падения. Оно имеет вид А.Я. Шаршанов, М.В. Кустов Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua n + (n wd ) = 0. (14) z Граничные условия к данной системе уравнений задается в мес те генерации потока капель (при z=z0). Начальным условием является атмосферная ситуация до дождя.

Система дифференциальных уравнений (1), (5), (9), (12)-(14), решалась численно. Полученные типичные временные зависимости различных параметров дождя и атмосферы на высотах 950, 450 и 50 м представлены на рисунках.

В данном варианте считалось, что на высоте z0 = 1000 м плот ность дождевой воды составляет d.w0 = 0.1 кг·м-3, что при начальном радиусе капель r0 = 0,625 мм задает начальную плотность числа ка пель n0 = 9,8·104 м-3. Изначально воздух брался сухим. Его начальная температура линейно падала с высотой от 20оС на поверхности земли (z = 0 м) до 10 оС на высоте z =z0.

Приведенные графики позволяют получить большой объем ин формации. Например, из рисунка 2 следует, что полное насыщение воздуха влагой (что отвечает условию Рs.а = Рs) в приповерхностном слое (z = 50 м) произойдет через 240 с, и к этому моменту согласно рисунку 3 из облаков (z = 950 м) должно выпасть 120 кг·м-2 воды. По следнее число определяет нижнюю границу требований к запасам во ды в облаках в данных условиях.

Рис. 1. Температуры капель td и воздуха ta на высотах 950, 450 и 50 м Моделирование атмосферных осадков для определения их противопожарного потенциала Сборник научных трудов. Выпуск 34, Рис. 2. Парциальное давление пара Рs.а и давление насыщенного пара Рs на высотах 950, 450 и 50 м Рис. 3. Перенос массы воды дождем на высотах 950, 450 и 50 м в расчете на единицу площади А.Я. Шаршанов, М.В. Кустов Проблемы пожарной безопасности http://nuczu.edu.ua Выводы. Построена модель дождя, в пределе неподвижной сре ды учитывающая падение капель воды и их испарение, с соответст вующим охлаждением воздуха и повышением его влажности. Разра ботана компьютерная программа, позволяющая на основе задания ха рактеристик дождевого потока на высоте облаков оценивать противо пожарные факторы – состояние дождевого потока и атмосферы в при поверхностном слое.

ЛИТЕРАТУРА 1. Ивлев Л.С. Физика атмосферных аэрозольных систем / Л.С. Ивлев, Ю.А. Довгалюк. – СПб.: НИИХ СПбГУ, 1999. — 194с.

2. Борисов Н.Д. Искусственная ионизированная область в атмо сфере / Н.Д. Борисов, А.В. Гуревич, Г.М. Милих. – М.: ИЗМИРАН, 1986. – 348 с.

3. Куни Ф.М. Физические основы теории фазовых превращений вещества / Ф.М. Куни // Соросовский образовательный журнал, 1996.

– №1. – С. 108 – 112.

4. Кустов М.В. Модель процесса испарения атмосферных осад ков в воздушной среде в зоне ландшафтных пожаров / М.В. Кустов, А.Я. Шаршанов // Проблемы пожарной безопасности. – Х.: НУЦЗУ, 2013. – Вып. 33. – С. 104-112.

5. Франк-Каменецкий Д.А. Диффузия и теплопередача в хими ческой кинетике (2-е дополненное и переработанное издание): моно графия/ Франк-Каменецкий Давид Альбертович/.— Москва: Изда тельство «Наука», 1967. — 492 с.

А.Я. Шаршанов, М.В. Кустов Моделювання атмосферних опадів для визначення їх протипожежного потенціалу Побудована модель дощу, в границі нерухомого середовища, яка враховує падіння крапель води та їх випаровування з відповідним охолодженням повітря та підвищенням його вологості. Розроблена комп’ютерна програма, яка дозволяє на основі завдання характеристик дощового потоку на висоті визначати протипоже жні фактори – стан дощового потоку та атмосфери у при поверхневому шарі.

Ключові слова: математична модель, краплі води, випаровування, водяна пара.

A.J. Sharshanov, M.V. Kustov Modelling of the atmospheric precipitation for determination of their fire prevention potential The rain model, in a limit of the motionless environment a thaw of water consi dering falling and their evaporation, with the corresponding cooling of air and increase of its humidity is constructed. The computer program allowing on the basis of a task of characteristics of a rain stream at height to define fire-prevention factors – a condition of a rain stream and the atmosphere in a near-surface layer is developed.

Keywords: mathematical model, water drops, evaporation, water vapor.

Моделирование атмосферных осадков для определения их противопожарного потенциала Сборник научных трудов. Выпуск 34, СОДЕРЖАНИЕ Ю.А. Абрамов, В.М. Гвоздь, Е.А. Тищенко Методы определения времени тушения пожаров класса В распыленной водой А.А. Антошкин Математическая модель задачи размещения спринклерных оросителей установок водяного пожартотушения с учетом гидравлических характеристик сети К.А. Афанасенко, П.А. Билым, А.П. Михайлюк Снижение показа телей пожарной опасности полимерных композиционных материа лов путем применения связующих, склонных к карбонизации А.Е. Басманов, И.А. Горпинич Моделирование разлива горю чей жидкости в полосе, ограниченной железнодорожными на сыпями А.Е. Басманов, Я.С. Кулик Моделирование теплового воздейст вия пожара в обваловании на резервуар с нефтепродуктом А.С. Беликов, В.А. Шаломов, С.Ю. Рагимов, Н.Н. Удянский Повышение пожарной безопасности за счет применения вспучи вающихся огнезащитных композиций А.В. Васильченко, И.М. Хмыров, С.С. Кучер Повышение огне стойкости железобетонной колонны при ее усилении обоймой из фиброжелезобетона С.А. Виноградов, И.Н. Грицына, Н.О. Консуров, А.Н. Семко Разработка схемы аварийно-спасательного инструмента для раз рушения элементов строительных конструкций и определение его геометрических параметров С.А. Виноградов, И.Н. Грицына, Р.В. Пономаренко Исследова ния изменения скорости полета высокоскоростной струи водяно го огнетушащего вещества Д.П. Войтович Визначення оптимальної кількості сил і засобів для ліквідації пожеж у містах А.Н. Григоренко Исследование влияния антипиренов, минераль ных наполнителей и дымоподавляющих добавок на эксплуатаци онные свойства эпоксиполимеров А.А. Киреев, А.Б. Каракулин, К.В. Жернкоклёв, М.А. Чиркина Пути повышения эффективности тушения полимерных материалов А.С. Кирилюк, О.В. Кулаков, А.Н. Катунин Расчет показателей пожаробезопасного остаточного ресурса кабельных линий при разных законах распределения наработки О.В. Кириченко, В.А. Ващенко, В.В. Цибулін, В.М. Тупицький Швидкість та межі горіння піротехнічних нітратно-магнієвих су мішей в умовах зовнішніх термодій Ю.П. Ключка, А.И. Тарариев Анализ пожаровзрывоопасности систем хранения газа «пропан-бутан» Проблемы пожарной безопасности Н.І. Коровникова, В.В. Олійник, С.Ю. Гонар Вплив модифікації волокна на його горючість А.Н. Литвяк, В.А. Дуреев Исследование расходных характери стик распределительных сетей спинклерних автоматических сис тем водяного пожаротушения помещений класса ОН1 А.А. Лісняк, П.Ю. Бородич, М.В. Покідін Підвищення ефектив ності гасіння пожеж твердих горючих матеріалів в будівлях Ю.В. Луценко, О.Б. Васильєв, Є.А. Яровий Теоретичне обґрун тування взаємозв’язків параметрів при проектуванні термозахис ного одягу Р.Г. Мелещенко, В.К. Мунтян Модель локализации природного пожара с помощью авиационной техники О.П. Михайлюк, С.Я. Кравців Проблеми забезпечення пожежної безпеки резервуарних парків Б.Б. Поспелов, Р.И. Шевченко, А.Н. Коленов Системный анализ моделей возникновения пожара в негерметичном помещении В.М. Сирих, О.В. Тарахно Методологічні основи експертного дослідження аварійних вибухів в обмеженому об’ємі А.А. Тесленко, А.Ю. Бугаев, А.Н. Роянов, В.В. Олейник Надеж ность огнепреградителя и средний молекулярный вес воздуха Д.Г. Трегубов Застосування методу термічного випробування ма теріалів у обертовій камері Д.Г. Трегубов, О.В. Тарахно, С.Г. Алфьоров Визначення темпе ратури самоспалахування ефірів різної будови А.А. Чернуха Условия получения покрытия для древесины с рег ламентируемыми огнезащитными свойствами А.Я. Шаршанов, А.А. Посник Математическое моделирование разлета искр горючих материалов А.Я. Шаршанов, М.В. Кустов Моделирование атмосферных осадков для определения их противопожарного потенциала Сборник научных трудов. Выпуск 34, СПИСОК АВТОРОВ Абрамов Ю.А. 3 Кустов М.В. Алфьоров С.Г. 167 Кучер С.С. Антошкин А.А. 9 Литвяк А.Н. Афанасенко К.А. 12 Лісняк А.А. Басманов А.Е. 18, 25 Луценко Ю.В. Беликов А.С. 30 Мелещенко Р.Г. Билым П.А. 12 Михайлюк А.П. Бородич П.Ю. 115 Михайлюк О.П. Бугаев А.Ю. 156 Мунтян В.К. Васильєв О.Б. 120 Олійник В.В. 107, Васильченко А.В. 40 Покідін М.В. Ващенко В.А. 83 Пономаренко Р.В. Виноградов С.А. 45, 51 Посник А.А. Войтович Д.П. 57 Поспелов Б.Б. Гвоздь В.М. 3 Рагимов С.Ю. Гонар С.Ю. 107 Роянов А.Н. Горпинич И.А. 18 Семко А.Н. Григоренко А.Н. 66 Сирих В.М. Грицына И.Н. 45, 51 Тарариев А.И. Дуреев В.А. 111 Тарахно О.В. 150, Жернкоклёв К.В. 71 Тесленко А.А. Каракулин А.Б. 71 Тищенко Е.А. Катунин А.Н. 78 Трегубов Д.Г. 161, Киреев А.А. 71 Тупицький В.М. Кирилюк А.С. 78 Удянский Н.Н. Кириченко О.В. 83 Хмыров И.М. Ключка Ю.П. 98 Цибулін В.В. Коленов А.Н. 140 Чернуха А.А. Консуров Н.О. 45 Чиркина М.А. Коровникова Н.І. 107 Шаломов В.А. Кравців С.Я. 136 Шаршанов А.Я. 179, Кулаков О.В. 78 Шевченко Р.И. Кулик Я.С. 25 Яровий Є.А. Научное издание ПРОБЛЕМЫ ПОЖАРНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ Выпуск Ответственный за выпуск Ю.А. Абрамов Технический редактор Е.А. Рыбка Подписано в печать 25.11.2013 Печ. л. 12, Уч.-изд. л. 12 Формат бумаги 60х84/16.

Тир. 300 Зак. 482 – Цена договорная 61023, Харьков, ул. Чернышевская, Электронный адрес: http://nuczu.edu.ua Типография Национального университета гражданской защиты Украины

Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 ||
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.