авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 24 |

«Донецкий национальный университет Сборник научных трудов основан в 2003 году ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ...»

-- [ Страница 10 ] --

В ряде случаев иностранный капитал пользовался более льготным режимом по сравнению с отечественными предпринимателями. Однако при этом он работал в основном на импортзамещение, при повышенной норме прибыльности, но при среднем технологическом уровне производства, без внимания к экспорту, а подчас и с нарушениями контрактных и социальных обязательств. Короче говоря, зазываемый, но не регулируемый, он, скорее, подстраивался к несовершенному российскому капитализму, чем пересаживал на российскую почву передовой опыт хозяйствования и управления.

Данная ситуация привела к тому, что иностранным предпринимателям не составило большого труда поставить под свой контроль многие сектора российского производства и рынка. Например, доля иностранных лекарств на российском фармацевтическом рынке достигает ныне 80%, а ряд российских предприятий этой сферы из производственных превратились в фасовочные. В переработке сельхозпро дукции и электрогенерации 1/3 предприятий сегодня подконтрольна иностранному капиталу;

в целлюлозно-бумажном производстве доля таких предприятий приближается к 70%, в продажах бу тилированной воды она достигает 50%, шоколада и конфет - 70, косметики - 85, сигарет - 86, пива -87%.

Более того, многие предприниматели приобретали государственную или наживали свою собственность с изначальной целью продать ее в итоге зарубежному "стратегическому инвестору". В целом же экспансия иностранного капитала, развивавшаяся "по критериям рынка" и не управляемая государством, пока весьма слабо вписывается в инновационную модель, к которой стремится Россия. В то же время в от расли, представляющие интерес для перехода России на инновационную модель развития, были направлены лишь 40, 26, 28 и 46% соответственно. Более того, выясняется, что, например, в об рабатывающей промышленности основные вложения (96%) шли в производство конструкционных материалов, а на машиностроение как таковое приходится всего 0.9% их общего объема и 1% прямых инвестиций.

Главное же - иностранные инвестиции в России почти никак не расширяют ее экспортный по тенциал. К примеру, на импортзамещение (за исключением только одного проекта) работает "промышленная сборка" в автостроении, тогдакак за рубежом россиский автопром по-прежнему пред ставляют изделия АвтоВАЗа, теряющие рынки. Международные торговые сети, обосновавшиеся в России, также не стремятся продвигать отечественные товары в свои зарубежные звенья, более того, сами они отдают явное предпочтение импорту при работе внутри страны.

Поэтому к России вряд ли применима та международная статистика, по которой каждый доллар иностранных инвестиций приносит экономике страны три-пять долларов дохода. Неудивительно, что национально ориентированные круги российского общества начинают испытывать к иностранным инвестициям здоровый скептицизм, особенно в свете тех позитивных перемен, которых своим трудом добилась страна в последние годы.

Особого разговора заслуживают иностранные портфельные инвестиции в Россию. Ранее не большие по объему, они стали быстро расти вслед за международным оборотом "горячих денег" и вынужденными зарубежными заимствованиями российского бизнеса, который уже вышел на первое место в мире по объемам IPO. Приток портфельных инвестиций может внести определенный вклад как минимум в развитие фондового рынка. Однако он же порождает и серьезные проблемы для экономики переходного периода, и российской в том числе.

Во-первых, "беспривязная" миграция иностранных портфельных инвестиций связана с извлечением лишь краткосрочных выгод, а потому непредсказуема. Так, после рекордного притока в мае (20 млрд.

долл.) и в июне (30 млрд. долл.) 2007 г., в июле-сентябре того же года начался их массовый отток, сменившийся новым притоком в октябре-ноябре, а затем еще одним оттоком. И если в 2007 г. окрепшая отечественная экономика устояла перед двумя оттоками "горячих денег", то в 1998 г., как известно, подобная ситуация завершилась дефолтом.

Во-вторых, эти "короткие деньги" вряд ли могут реально пополнять фонд накопления, даже если они достаются отечественным компаниям через IPO. Основная их часть идет на оплату долгов, поглощения и слияния, застревает за рубежом. По имеющимся оценкам, их реальный вклад в ка питализацию отечественного бизнеса составляет всего 1.9%, в основной капитал через выпуск акций 0.3%, а скупка иностранными спекулянтами российских акций в пять раз превышает их вложения в наши активы.

В-третьих, самостоятельное значение имеют и сами по себе объемы поступающих зарубежных портфельных инвестиций, уже на 70% вытесняющие с российского фондового рынка отечественный капитал (напомним, при дефолте 1998 г. ино-инвесторы держали 40% российских государственных обязательств). Под приток таких средств Центробанк России вынужден проводить рублевую эмиссию, а это затрагивает уже и макроэкономическую стабильность страны. Получается, что обширные массивы ликвидности, циркулирующие в России, ориентированы на внешние индикаторы, в том числе на учетную ставку Федеральной резервной системы США, то есть российский фондовый рынок функционирует как своего рода внутренний эмигрант.

В-четвертых, повышается степень риска, связанного с качеством зарубежных портфельных инвестиций, превращая преимущества глобализации финансовых и фондовых рынков в свою про тивоположность. В погоне за курсовыми и процентными доходами спекулянты вводят в международный оборот многие виды вторичных ценных бумаг, базирующихся на секьюритизации некачественных первичных, причем на международном уровне такие процессы пока никак не регламентируются. Со всей наглядностью это проявилось в международных последствиях ипотечного кризиса 2007-2008 гг. в США, вызвавшего обвал многих фондовых рынков и убытки держателей спекулятивных "субстандартных" инструментов. Жертвами этого кризиса стали даже такие столпы мировой финансовой системы, как американские Merrill Lynch и Citibank, а также швейцарский UBS.

Конечно, сказанное отнюдь не означает призыва к остракизму портфельных инвестиций, ввозимых в страну. Вместе с тем совершенно необходимо переходить к их аудиту и регулированию (это относится и к фьючерсным сделкам), чего в данной сфере пока не делается. При этом рос сийские регуляторы должны действовать не разобщенно, а в координации, а точнее, для этого необходим единый государственный орган по типу созданного по следам кризиса 2007 г. Комитета по иностранным инвестициям в США.

Официальная статистика российских инвестиций за рубежом неполна и противоречива. В част ности, согласно ее данным, получается, что в 2006 г. такие инвестиции на 92% состояли из "прочих", то есть торговых кредитов и банковских вкладов, при доле прямых вложений лишь 6.2% и портфельных 1.5%. Но это опровергается практикой и, по более достоверным подсчетам на внешних рынках сейчас действуют по крайней мере 40 российских нефинансовых ТНК с зарубежными активами свыше 50 млн.

долл. и еще 30-40 компаний с активами 30-50 млн. долл.

Географически российские инвестиции за рубежом концентрируются в США, Австрии, Германии, Великобритании, Люксембурге и Нидерландах.

Российские компании пока относительно мало вкладываются в природные ресурсы за рубежом, ибо имеют солидную национальную сырьевую базу. Тем не менее через зарубежные предприятия по крываются ныне основные потребности по ряду дефицитных для России минералов, например, по бокситам (РУСАЛ - в Гвинее, Гайане, Черногории и Австралии), марганцу и вольфраму ("Рено-ва" - в ЮАР). В дополнение к российским месторождениям "Алроса" добывает алмазы в Анголе, "Норникель" полиметаллы в Монголии и т.д. На перспективу нацелены зарубежные операции нефтегазовых компаний в Иране, Венесуэле, Алжире. Как весьма успешное зарекомендовало себя СП "Вьетсовпетро", добывающее нефть на шельфе Вьетнама. На объектах в Нигерии, Индии, Канаде и Камеруне работает "Санте-ра", где основным акционером является газовая компания "Итера".

Гораздо более активно российские фирмы вкладываются в сети маркетинга и обслуживания своей продукции за рубежом, что приближает их к потребителю, позволяет увеличивать цены с переходом от экспорта на опт и розницу, а, главное, это совершенно необходимо, если речь идет о реализации готовой промышленной продукции. Такую маркетинговую сеть уже имеют КАМАЗ, АвтоВАЗ, "ЛУКойл", "Вымпелком", причем нередко сфера маркетинга дополняется здесь и международным производством.

Так, КАМАЗ с учетом местных требований собирает грузовики в Пакистане;

"Норникель" приобрел 60% акций металлургического завода Lucchini в Италии, РУСАЛ - 52% акций итальянской глиноземной ком пании Evrallumina и 20% австралийской Queensland Aluminium;

"Евраз"-80% металлургической Highveld Steel в ЮАР, и подобные приобретения делаются не только известными российскими "чемпионами".

Важным объектом российских инвестиций за рубежом остается инфраструктура, в том числе нефтегазовая. Политика российских компаний здесь опирается на принцип "активы на активы", то есть на предоставление иностранным компаниям доступа в ТЭК РФ только при встречном приобретении мощностей в заключительных звеньях цепочки поставок или в объектах нефтега-зопереработки. Именно на таком принципе строится структура собственности в Североевропейском газопроводе, где партнерами "Газпрома" выступают компании Германии и Нидерландов, и в газопроводе "Южный поток" (партнеры из Болгарии, Сербии, Австрии, Словакии и Венгрии). "Газпром" уже обменялся активами в добыче, прокачке и сбыте с ENI, Gaz de France, немецкой BASF и нидерландской Gasunie, в свою очередь, Ruhrgas получил 6.5% акций "Газпрома" и т.д. Подчас иностранные инвестиции диктуются логикой конкурентной борьбы, как это было при приобретении РУСАЛом итальянской Evrallumina и швейцарского трейдера Glencore. (Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Иран, Саудовская Аравия, Египет, Кот-д'Ивуар, Колумбия, Венесуэла);

добывала нефть или вела подготовку к добыче - в шести (Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Ирак, Египет, Колумбия);

имела собственные НПЗ - в трех (Украина, Румыния, Болгария) и купила четвертый в Италии. Кроме того "ЛУКойл" приобрел розничную сеть продаж в 22 странах (Азербайджан, Грузия, Турция, Финляндия, Эстония, Беларусь, Латвия, Литва, Украина, Польша, Словения, Чехия, Бельгия, Венгрия, Сербия, Черногория. Румыния, Македония, Болгария, Молдова, Кипр, США). «В рамках стратегии трансформации группы "ЛУКойл" в глобальную энергетическую компанию, - говорится в отчете, - основной задачей геологоразведочных работ, проводимых группой за рубежом, является подготовка сырьевой базы для скорейшей организации добычи». На международные проекты в компании приходится 3.8% (608 млн. барр.) запасов нефти и 5.9% (5.7 млн. т) ее добычи;

16.7% (4 трлн. куб. футов) запасов газа и 8.7% (1.2 млрд. куб. м) его добычи.

Более заметное место международные проекты занимают в нефтепереработке, где их доля достигает 24% (14 млн. т) по мощностям НПЗ и 19% (9.4 млн. т) - по выпуску продукции. Помимо этого компания имеет за рубежом 4135 (в России только 1658) АЗС, из них: в США - 1843, в странах ЕС - 1850 и СНГ - 442. В 2006 г. важным вкладом в развитие этой сети стал выкуп у американской ConocoPhillips 376 АЗС, рас положенных в государствах Евросоюза. Сейчас идет поиск НПЗ, необходимого для их снабжения на местах, в том числе в странах Бенилюкса.

В целом итоги зарубежной инвестиционной экспансии российского бизнеса выглядят пока до статочно скромно. Несмотря на постоянный рост, российские прямые инвестиции за рубежом со ставляют лишь 1.7% общемировых. Из-за высокой конкуренции или нехватки опыта далеко не все запланированные проекты реализуются на практике. Так, неудачей окончилась попытка "Северстали" присоединить люксембургскую Аcelor (она проиграла индийской Mittal Steel), не смогла купить "Северсталь" и американские Corns и Esmark. "Евраз" собирался купить компанию IPSCO (нефтегазовые трубы), но утечка информации о сделке настолько повысила биржевую стоимость мишени, что от покупки пришлось отказаться. "Магнитке" с первого раза не удалось приобрести завод Paksteel в Пакистане. Литовское правительство дважды препятствовало покупке (сначала ЮКОСом, потом "ЛУКойлом") нефтеперерабатывающего завода в г. Мажекяй, английское - притормозило приобретение "Газпромом" газораспределительной сети Centrica, бельгийское - строительство им газохранилища во Фландрии.

Выводы. Привлечение иностранных инвестиций в страну до последнего времени носило характер огульного зазывания без какой-либо политики и отраслевых приоритетов. Это совмещалось с процессами приватизации и, по существу, во главу угла ставилась компрадорская смычка национального, в том числе олигархического, капитала с иностранным, а не баланс преимуществ и рисков, который такие инвестиции несли экономике страны. Данная ситуация привела к тому, что иностранным предпринимателям не составило большого труда поставить под свой контроль многие сектора российского производства и рынка. В целом же экспансия иностранного капитала, развивавшаяся "по критериям рынка" и не управляемая государством, пока весьма слабо вписывается в инновационную модель, к которой стремится Россия. иностранные инвестиции в России почти никак не расширяют ее экспортный потенциал;

национально ориентированные круги российского общества начинают испы тывать к иностранным инвестициям здоровый скептицизм, особенно в свете тех позитивных перемен, которых своим трудом добилась страна в последние годы;

на внешних рынках сейчас действуют по крайней мере 40 российских нефинансовых ТНК с зарубежными активами свыше 50 млн. долл. и еще 30 40 компаний с активами 30-50 млн. долл.

Предложения. Изучив опыт РФ в привлечени и освении ПИИ желательно аналочные исследования провести и для ПИИ действующих или привлекаемых в экономику Украины.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Статистическая информация Центрального банка России. – [Электрнонный ресурс].

http://www.cbr.ru/statistics/print.aspx?file=macro/macro_09.htm&pid=macro&sid=oep 2. Экономическая политика России: XXI век. 2008. № 4.С. 55.

3. Статистическая информация ЮНКТАД - [Электрнонный ресурс]. www. unctad.org.

4. Внешнеэкономический комплекс Росси ВНИКИ. 2007. № 1. с. 5. UNCTAD. Op. cit. P. 254, 269.

РЕЗЮМЕ Основуючись на міжнародній і національній статистиці проаналізовано доцільність залучення ПІІ в економіку РФ.

РЕЗЮМЕ На базе международной и национальной статистики проанализировано целесообразность привлечения ПИИ в экономику РФ.

SUMMARY On the base of international and national statistics expedience of bringing in of direct foreign investments is analysed in the economy of the Russian federation.

АНАЛІЗ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ Яценко А.Б., к.е.н., доцент кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету Чепеленко А.М., асистент, Українська інженерно-педагогічна академія У останні десятиріччя в світі потужно розвиваються процеси регіонального об`єднання економік країн з ціллю створення загальних великих ринків. Міжнародні інтеграційні процеси є однією з найважливіших складових сучасних міжнародних торгових процесів, при цьому участь країни в тих чи інших інтеграційних об`єднаннях є важливим фактором її економічного розвитку.

Дослідження проблеми участі України в інтеграційно-регіональних процесах представляє великий інтерес, оскільки її економіка тісно пов`язана з світовим ринком і подальший розвиток, як і розвиток світової економіки в цілому, безпосередньо залежить від розширення інтеграційних процесів.

На сучасному етапі економічна ситуація в Україні ускладнена рядом проблем, сприяти вирішенню яких може тільки поглиблення її інтеграції в систему світогосподарських зв`язків. Внаслідок чого можна зробити висновок про актуальність даної проблеми, оскільки важливим є аналіз стану та факторів впливу на подальший розвиток світових торгових процесів і вплив цього процесу на стан розвитку економіки України.

Дослідженню питань міжнародної інтеграційної взаємодії у світовій економіці присвячено праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Андрійчука, В.Будкіна, І.Бузько, О.Корнієнка, А.Кредісова, Д.Лук`яненка, Ю.Макогона, В.Новицького, А.Поручника, Є.Савельєва, А.Філіпенка, О.Шниркова та ін..

Аналізу проблем міжнародної торгівлі присвячено праці Б.Беласса, В.Лентьєва, М.Портера, П.Самуельсона, Л.Скотта та ін..

Однак, стан міжнародних економічних інтеграційних процесів постійно змінюється:

створюються нові інтеграційні об`єднання, вже створені поширюють свій склад і зону діяльності. Таким чином, необхідно подальше дослідження проблем міжнародних інтеграційних процесів, їх впливу на світову торгівлю та визначенням інтеграційних уподобань України.

Нові тенденції економічної взаємодії держав, зміни структури міжнародних економічних зв'язків проявляються особливо яскраво в зовнішній торгівлі товарами, а також у масштабах і структурі міжнародних транспортних повідомлень, що забезпечують реалізацію сформованих зовнішньоторговельних зв'язків. Одна з важливих особливостей сучасного етапу світового економічного розвитку - більше високі, чим у промислового виробництва темпи росту міжнародної торгівлі.

© Яценко А.Б., Чепеленко А.М., Найважливішою характеристикою світового зовнішньоторговельного обігу є його товарна структура, що під впливом географічного поділу праці й науково-технічного прогресу перетерплює значні зміни. Поглиблення міжнародного географічного поділу праці, а також різке зниження ресурсо- і матеріалоємності господарства, ведуть до зрушень у структурі товарної маси, що надходить на світовий ринок. Відбувається зниження частки продукції первинного сектора економіки - палива, сировини, продовольства й ріст питомої ваги продукції кваліфікованих галузей обробної промисловості, включаючи високі технології, тобто особливо наукомісткі виробництва [1].

Радикальні зміни в структурі відбулися саме за останнє десятиліття (рис.1). Ці зміни супроводжувалися значним ослабленням залежності промислово розвинених країн Заходу від імпорту сировини із країн, що розвиваються.

Вся складність товарної структури зовнішньоторговельного обігу пов'язана з дуже розвиненим міжнародним географічним поділом праці й величезною розмаїтістю потреб у товарах виробничого й споживчого призначення. Однак навіть якщо обмежитися тільки розглядом деяких сировинних і продовольчих товарів, то ступінь їх експортності дуже різна, що пов'язано зі ступінню унікальності (або, навпаки, розповсюдженості) поширення джерел даної сировини, а також з його транспортабельністю, тобто транспортними витратами на одиницю корисної речовини, що втримується в даному товарі.

Високотехнологічні товари Середньотехнологічні товари Низькотехнологічні товари Продукція видобувної галузі Сировина 0 5 10 15 20 25 30 35 % 1965-1970 1980-1985 2000- Рис.1. Доля продуктів по категоріях в світовій торгівлі товарами [2] Для більшості країн світу міжнародний товарообмін залишається основною формою зовнішньоекономічних зв'язків. Жодна країна не може ефективно виробляти всі види споживаної продукції. Ступінь включення в міжнародний поділ праці залежить у першу чергу від рівня розвитку продуктивних сил. Тому промислово розвинені країни займають провідні позиції в міжнародному товарообігу, спеціалізуючись головним чином на поставках продукції високих технологій - машин, електронного устаткування, продукції фармацевтики й тонкої хімії.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом науково-технічної революції, спеціалізація й кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для розвитку світового виробництва.

Одна із закономірностей політико-економічного розвитку світової економіки і міжнародних зв`язків у цілому за останній період аксіоматично характеризується як поступальне зростання взаємозалежності держав. Цей процес визначається як економічна інтеграція.

Інтеграційні процеси приводять до розвитку економічного регіоналізму, у результаті якого окремі групи країн створюють між собою більш сприятливі умови для торгівлі, а в ряді випадків і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, чим для всіх інших країн. Незважаючи на очевидні протекціоністські риси, економічний регіоналізм не вважається негативним фактором для розвитку міжнародної економіки, тільки якщо група інтегруючих країн, лібералізуючи взаємні економічні зв'язки, не встановлює менш сприятливі, чим до початку інтеграції, умови для торгівлі із третіми державами.

У світовій практиці застосовують два основні методи здійснення всіх типів міжнародної економічної інтеграції. За першим методом інтеграція розпочинається, розвивається і поглиблюється індустріальними, адміністративними заходами та акціями. Другий метод ґрунтується на принципах лібералізації економіки і зовнішньої торгівлі, яка лімітує адміністративні заходи на основі багатосторонньої угоди й забезпечує вільний обмін товарами між країнами у великому ринковому просторі згідно з вимогами закону попиту і пропозиції.

Серед численних інтеграційних угруповань можна виділити: у Західній Європі - ЄС, у Північній Америці - НАФТА, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - АСЕАН, у Євразії-СНД.

Історично найбільш потужно інтеграційні процеси розвивалися в Західній Європі, де у другій половині ХХ сторіччя склався єдиний господарський простір цілого регіону, у рамках якого формувалися загальні умови відтворення й створювався механізм його регулювання. Тут інтеграція досягла найбільш зрілих форм.

Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов ряд етапів, що характеризуються як її поглибленням, переходом від нижчих форм (зона вільної торгівлі, митний союз, загальний ринок) до вищого (економічний і валютний союз), так і збільшенням числа учасників.

На даний момент у ЄС, як повноправні члени, входять 27 країн. У цей час у ЄС завершилося створення єдиного ринку, системи міждержавного управління, і країни оформили економічний, валютний і політичний союз.

Формування регіональних інтеграційних комплексів має договірно-правову базу. Цілі групи країн на основі взаємних згод поєднуються в регіональні міждержавні комплекси й проводять спільну регіональну політику в різних сферах суспільно-політичного й господарського життя.

Незважаючи на процес втягування національних економік у систему міжнародної торгівлі, що прискорився, світовий товарообіг відрізняється високою територіальною концентрацією - на п'ять найбільших експортерів доводиться майже половина обсягу світового товарообігу.

Необхідно відзначити, що серед головних товаропотоков переважають зв'язку між країнами, що сусідять, хоча їхня питома вага в товарообігу й знижується. Серед 15 головних межстрановых взаємодій - дев'ять сусідські, що пов'язане з особливостями інтеграційних процесів: принципова однотипність складних багатогалузевих господарств розвинених країн не тільки не перешкоджає товарообміну, а навіть є типологічною ознакою інтеграції. Навпроти, усічена структура господарства багатьох країн, що розвиваються, що спирається головним чином на первинні природні ресурси, не створює стимулів обміну між сусідами, тому що сусідство тут припускає подібність у природних умовах і забезпеченості природними ресурсами.

Процеси активізації взаємин сусідніх країн, прийняли на сучасному етапі більш чіткі організаційні форми у вигляді інтеграційних об'єднань. Їх частка в міжнародній торгівлі постійно зростає (рис.2,3).

млрд.дол.

6000 % 3000 Д ЕК П О С Н С С УР А ТА ТА КО І ТА А Н ТА ЕА АК ЧЕ С Є ЕК ЛА АП АФ АП ЕФ С С Ж Ф АС О Н ЕР М млрд.долл % Рис.2. Експорт інтеграційних угруповань в 2007 р. [1] млрд.дол.

6000 % МЕРКОС ОЧЕС ЕКО АПЕК ФТАА АПТА ЕФТА УР млрд.дол. % Рис.3.Імпорт інтеграційних угруповань в 2007 р. [1] Аналіз наведених даних дає представлення про процеси, що протікають у географічній структурі основних товаропотоків. Найбільшу частку у світовому експорті й імпорті становлять угруповання АПЕК, Європейський Союз, Американська зона вільної торгівлі й Північноамериканська угода про свободу торгівлі. У той же час відбувається переорієнтація торгівлі країн, що входять до інтеграційних угруповань на внутрішній ринок цих об'єднань (рис.4).

99, 87, 67, 58,4 69, 60 53, % 12,7 24, 10, Частка в регіональному експорті ФТАА НАФТА Частка в загальному експорті угруповання АПТА АСЕАН ЄС АПЕК Рис.4. Внутрирегіональна торгівля інтеграційних угруповань [1] Це вказує на перетворення світового господарства в багатополярну систему, окремі частини якої, незважаючи на процес глобалізації, що підсилюється, мають тенденції до самоізоляції, локалізації зв'язків, їхньому регіональному замиканню.

Значним явищем останніх десятиліть є несподіваний вихід на світову економічну арену країн нової індустріалізації, вихід, що багато в чому зобов'язаний активної зовнішньоекономічної діяльності Японії. На сучасному етапі ці країни, що швидко розвиваються, утворюють відносно самостійне ядро, що формує новий полюс розвитку в східній частині Тихоокеанського басейну, частка якого у світовому валовому продукті за останні 20 років подвоїлася.

Таким чином, можна зробити висновок, що: у міжнародному обміні принцип економіки масштабу поступово витісняється принципом економіки різноманіття при високому ступені територіальної концентрації світового товарообігу за принципової однотипності складних багатогалузевих господарств розвинених країн, що одночасно виступає передумовою розвитку міжнародних інтеграційних процесів;

серед інтеграційних угруповань в міжнародній торгівлі лікуючі позиції займають АПЕК, ЄС, НАФТА, АСЕАН, переорієнтуючи товарні потоки на внутрішній ринок шляхом розвитку коопераційних зв’язків, зняття обмежень на рух товарів, трудових ресурсів і капіталу всередині регіону.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. UNCTAD. Handbook of statistics 2008.

2. www.wto.org 3. http://www.uaie.org РЕЗЮМЕ В статті розглянуто основні тенденції розвитку світової торгівлі на сучасному етапі в умовах активізації інтеграційних процесів.

РЕЗЮМЕ В статье рассмотрены основные тенденции развития мировой торговли на современном этапе в условиях активизации интеграционных процессов.

SUMMARY In article the basic tendencies of development of world trade at the present stage in the conditions of activization of integration processes are considered.

ВСТУП УКРАЇНИ У СОТ: ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ Хаджинов І.В., к.е.н., доцент, провідний науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в місті Донецьку Хаджинов В.І., асистент кафедри вищої математики та методики викладання математики Донецького національного університету У період між травнем, коли Україна вступила у СОТ, та жовтнем 2008 року, коли криза, власне, досягла України, зовнішня торгівля активно розвивалася. Прямий вплив на зростання українського експорту до інших країн мали заходи, пов'язані із членством у СОТ: зниження імпортних тарифів на українські товари;

відміна кількісних обмежень ЄС на імпорт з України металургійної продукції;

зняття українських обмежень експорту зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії. Кількість антидемпінгових розслідувань проти України також зменшилась. У той же час лібералізація тарифів на імпорт сприяла зростанню обсягів імпорту до України.

За останні 7 місяців 2008 року експорт України зріс на 37% порівняно з аналогічним періодом 2007 року, у той час як імпорт - на 35 %. Зовнішньоторговельний дефіцит продовжував зростати як результат стабільного обмінного валютного курсу протягом зростання на 30-40 % як номінальних доходів населення, що стимулювало імпорт, так і внутрішніх виробничих витрат, які знижували конкурентоспроможність експорту.

Тому не дивно, що після вступу до СОТ імпорт перевищував експорт. Тобто вступ країни до СОТ не може бути причиною зовнішньоторговельного дефіциту.

Це підтверджується наслідками девальвації гривні на 50% протягом останніх місяців 2008 року та на початку 2009 року. Девальвація гривні радикально змінила тенденції у торгівлі. Зовнішньоторговельний дефіциту першому кварталі 2009 року був у 4 рази нижчим, ніж за аналогічний період 2008 року.

Протягом 2005-2008 років структура експорту була майже незмінною. Домінантною складовою частиною була торгівля чорними металами, яка знаходиться в межах 41-43%. На другому місці серед експортних товарів була сільськогосподарська продукція — 12-16%. Інші важливі продукти займають у структурі експорту: продукція хімічної галузі — 9-11%, машини та обладнання — 9-11%, транспортні засоби — 5-6%. Сумарно вищезгадані товарні категорії у загальній структурі експорту мають тенденцію до зростання:

з 77% у 2005 році до 83% у 2008 році.

Перші п'ять товарних груп разом сформували у червні-грудні 2008 року 83% загального експорту. Такі статистичні показники свідчать, що загальні доходи українського експорту формуються за рахунок наступних галузей: металургії, сільського господарства, хімічної промисловості, машинобудування та транспортних засобів. Така залежність має і негативний відтінок, бо зменшення експорту даних товарних позицій може призвести до відчутного зменшення валютних надходжень до країни і, як наслідок - до уповільнення розвитку економіки, що і сталося у 2008 році.

За перші сім місяців після вступу України до СОТ експортерам вдалось збільшити постачання на зовнішні ринки на 36% порівняно з аналогічним періодом 2007 року, а саме: продукція металургії — на 29%, сільського господарства — на 98%, хімічної промисловості — на 15%, машин та обладнання — на 19% та транспортних засобів — на 21%. Тут слід сказати, що збільшення вартості експортних постачань на зовнішні ринки спостерігалося лише в перші п'ять місяців після приєднання до Організації, але вже у листопаді експорт товарів з України зменшився на 38% у порівнянні з жовтнем 2008 року. Таке різке скорочення вартості експорту пов'язано, в першу чергу, з падінням попиту та погіршенням цінової кон'юнктури на традиційну українську продукцію: металургійну, хімічну та сільськогосподарську (рис.1).

Рис. 1. Динаміка експорту продукції головних експортних галузей © Хаджинов І.В., Хаджинов В.І., Приєднання України до Організації, попри все, позитивно вплинуло на динаміку експортних постачань.

Якщо порівняти обсяги експорту товарів з України за червень-жовтень 2008 року, тобто за період коли Україна вже стала членом СОТ, але при цьому наслідки фінансової кризи ще не набули масштабного характеру, з січнем-травнем 2008 року (аналогічним за тривалістю попереднім періодом), то констатуємо, що збільшення вартості експорту товарів склало 38%.

Друга половина 2008 року була дуже складною для світової економіки. Світова фінансова криза торкнулась майже всіх країн та охопила майже всі галузі економічної діяльності. Так, за даними СОТ, відбулось різке скорочення обсягів світової торгівлі у другому півріччі 2008 року. В результаті зростання торговельного обороту за 2008 року склало лише 2%, тоді як у 2007 році він був 6%. За прогнозами СОТ, обсяг світової торгівлі у 2009 рік скоротиться на 9%, що буде найбільшим спадом даного показника з часів Другої Світової війни.

Така ситуація знайшла своє відображення і в Україні: з одного боку — зниження попиту, несприятлива цінова кон'юнктура на традиційні експортні товари України (метали, хімічна та сільськогосподарська продукція), а з іншого — девальвація гривні, падіння купівельної спроможності населення, як наслідок зниження попиту на імпортну продукцію призвели до суттєвого зменшення зовнішньоторговельного обороту, особливо це стосується 4 кварталу 2008 року, коли падіння становило 33% порівняно з попереднім кварталом, тоді як загалом у світі аналогічний показник становив 20%.

Вступ України до СОТ надав додаткові можливості українським експортерам для захисту від провадження необґрунтованих антидемпінгових та спеціальних захисних розслідувань, від яких потерпають українська металургійна та хімічна галузі. Станом на вересень 2007 року проти товарів походження з України було запроваджено 37 обмежувальних заходів (антидемпінгові та спеціальні), а на кінець лютого 2009 року діяло вже 32 заходи. Відмітимо, що це зменшення, безумовно, є прогресом у напрямку захисту від дискримінаційних дій країн-імпортерів, беручи до уваги тривалий та складний характер процедур по перегляду умов або скасуванню таких заходів, а також ту обставину, що в умовах фінансової кризи можна очікувати ще більшого посилення обмежувальних заходів проти української продукції.

Наприклад, підприємства хімічної промисловості, зокрема з випуску азотних добрив, які є найбільшими експортерами в галузі, відмічають в основному позитивний вплив членства України в СОТ. А саме, відміну антидемпінгових заходів щодо імпорту карбаміду українського походження в країни ЄС, що дало змогу постачати цей продукт на ринок ЄС.

Також до головних факторів, що позитивно вплинули на динаміку експорту відноситься відміна кількісних обмежень на імпорт української продукції до країн-членів СОТ. Особливо це стосується припинення квотування експорту металопродукції з України на ринок ЄС.

Український експорт формують товари переважно з низьким ступенем перероблення, перш за все, продукція чорної металургії та хімічної промисловості, сільськогосподарські товари. Дані категорії товарів є чутливими до зовнішніх факторів та є нестабільними за ціновим складником, що несе загрози економіці країни та робить її більш вразливою.

Спробуємо за допомогою ряду показників оцінити ступінь концентрації експорту до та після приєднання України до СОТ. З цією метою використаємо два індекси: Індекс Гіршмана, значення якого лежать у проміжку від 0 до 1, при цьому більші значення відповідають вищій концентрації та більшій залежності експорту від світової кон'юнктури;

інший показник — частка у загальному обсязі експорту з України десяти найбільших товарних груп (за чотирьохзначними кодами УКТЗЕД). Більші значення цього показника відповідають меншій диверсифікації експортних потоків.

Розраховані індекси наведені у таблиці 1. Як бачимо, значення індексів збігаються, підвищення концентрації експорту співпадає з періодом після вступу до СОТ, хоча до цього спостерігалась незначна тенденція до диверсифікації експорту. Це можна пояснити тим, що лібералізація торгівлі (усунення торговельних бар'єрів та обмежень) у короткостроковій перспективі сприяє торгівлі товарами, які є традиційними для країни та у виробництві яких країна має відносну перевагу. Для України такими товарами є металургійна, хімічна продукція та сільськогосподарські товари. Але у середньо- та довгостроковій перспективах збільшення концентрації експорту за рахунок неглибокого перероблення може негативно впливати на розвиток економіки України в цілому.

Таблиця Індекси концентрації експорту українських товарів 2007, 2008, червень- червень 2005 2006 2007 2008 грудень грудень Індекс Гіршмана 0,171 0,168 0,162 0,181 0,161 0, Частка перших десяти позицій у 42 40 40 43 39 загальному експорті, % Імпорт товарів до України за останні п'ять років зростав значними темпами. Зростання доходів населення, збільшення іноземних інвестицій, модернізація виробництв у різних галузях, які потребували переустаткування, збільшення вартості енергоресурсів - все це стимулювало збільшення обсягів імпорту.

За своєю товарною структурою імпорт в Україну має однорідний та стабільний характер. Найбільшу частку займають енергоресурси — від 25 до 30 %, обладнання та устаткування — 18-20%, продукція хімічної промисловості — близько 14%.

Очевидне швидке зростання частки транспортних засобів у структурі імпорту — з 9% у 2005 році до 14% у 2008 році. Таке зростання зумовлено збільшенням доходів та зростаючими потребами домогосподарств, поширенням споживчого кредитування та неспроможністю внутрішнього виробника задовольнити попит ні за якістю, ні за кількістю товару. Загалом, енергоресурси, обладнання та устаткування, хімічна продукція та транспортні засоби формують більше 70 відсотків імпорту.

Вступ України до СОТ та, як наслідок, лібералізація імпортного митного режиму призвели до більш вільного доступу товарів з країн-членів СОТ на український внутрішній ринок та збільшення обсягів імпорту. З червня по грудень 2008 року зростання склало 35% до аналогічного періоду 2007 року. При цьому даний приріст (35%=100) на 30% був сформований за рахунок подорожчання енергоресурсів, зокрема, ціна імпорту природного газу збільшилась на 38% за цей же період. Тобто зростання у вартісному виразі в основному відбулось через причину, що не має прямого відношення до факту вступу країни до СОТ. З інших товарних груп, що сформували даний приріст, виділимо - транспортні засоби та сільськогосподарська продукція — по 11% кожна.

Половина із ввезених в Україну транспортних засобів є легковими автомобілями, що пояснюється не тільки ненасиченим внутрішнім попитом, але й суттєвим зниженням ввізної ставки мита після вступу до СОТ — з 25% до 10%. Автомобільний ринок є дуже чутливим до валютних коливань та доступу населення до кредитних ресурсів, а в останні два місяці 2008 року в Україні була дуже складна економічна ситуація:

знецінення національної валюти, скорочення доходів та купівельної спроможності населення, ускладнення доступу до кредитів. Через такі обставини, для більш об'єктивного підходу при аналізі впливу приєднання України до СОТ на імпорт легкових автомобілів, будемо порівнювати два рівнозначних 5-місячних періоди: з січня по травень та з червня по жовтень 2008 року. Так, за перші п'ять місяців після вступу України до СОТ імпорт легкових автомобілів збільшився на 36% (на 38,6 тис. штук) порівняно з січнем-травнем, при цьому зауважимо, що в другій половині травня вже діяли знижені митні ставки. Загалом до країни за червень-жовтень 2008 року було ввезено майже 150 тис. легкових автомобілів.

Тенденції до збільшення ввозу легкових автомобілів в Україну мали місце ще до приєднання країни до Організації. Так у січні-травні 2008 року було ввезено на 75% автомобілів більше, ніж за аналогічний період 2007 року (для довідки: в червні-жовні 2008 року ввезено автомобілів на 88% більше, ніж у червні-жовтні року). Головною причиною такого попиту на автомобілі за 9 місяців 2008 року були високі темпи зростання доходів населення, доступність валютного кредитування та стабільний курс гривні (5 грн. за 1 дол. США).

Починаючи з листопада 2008 року, через економічні труднощі в країні та девальвацію гривні, імпорт легкових автомобілів різко скоротився: так у листопаді 2008 року порівняно з жовтнем того ж року скорочення становило 46%, у грудні падіння обсягів імпорту продовжились, порівняно з попереднім місяцем воно становило 18%.

Збільшення імпорту сільськогосподарської продукції заслуговує більш детального розгляду. Одним з основних факторів ризику від вступу країни до СОТ були побоювання масованого ввезення продовольчих товарів через зниження митних ставок. Такі прогнози не підтвердились. По-перше, збільшення імпорту товарів продовольчого характеру носило помірний характер — 11% (за червень-грудень 2008 порівняно з аналогічним періодом 2007 року), при цьому зовнішньоторговельне сальдо залишилось не тільки позитивним, але й збільшилось у 2,7 рази. По-друге, значне збільшення імпорту спостерігалось тільки по деяких групах товарів та мотивувалось скоріше причинами внутрішнього характеру та незадоволенням споживчих потреб населення у таких товарах.

Зниження ставок імпортних тарифів на сільськогосподарські товари не відбувалось одночасно з вступом до Організації. Так, останні 5 років в Україні спостерігається тенденція зниження захисту внутрішнього ринку сільськогосподарських товарів. Ще до запровадження імпортних тарифів, погоджених під час вступу України до СОТ (до 16.05.08), поступово ставка імпортного мита у перерахунку в адвалорний еквівалент знижувалася завдяки зростанню світових цін на продовольство. Найбільше зниження імпортних митних тарифів на більшість сільськогосподарських товарів відбулося ще у 2005 році (рис.2).

Основним чинником збільшення продовольчого імпорту у червні-грудні 2008 року було ввезення м'ясної продукції— 43% у структурі загального приросту За червень-грудень 2008 року проти такого ж періоду 2007 року вартість імпортові м'ясної сировини збільшилась у 6,5 разів.

Зниження імпортних тарифів, яке відбулось після вступу країни до СОТ, також відіграло свою роль у збільшенні обсягів. Особливо це стосується свинини, на яку імпортні тарифи у середньому зменшились у рази, та м'яса птиці, де зменшення становило від 2 до 6 разів в залежності від виду продукції. На 91 відсоток ці дві групи і сформували загальний імпорт м'ясопродуктів в Україну: свинина — 49%, а м'ясо птиці — 42%.

Значні обсяги імпорту м'яса та м'ясопродуктів загострили проблему конкурентоспроможності української продукції, особливо за ціновим фактором. В більшості випадків м'ясна сировина ввозилась для перероблення на м'ясопереробних підприємствах, які мали певні складнощі із завантаженням існуючих виробничих потужностей через брак недорогої та якісної м'ясної сировини. Тобто лібералізація митного режиму сприяла вдосконаленню конкурентного середовища на внутрішньому ринку, що в результаті надало можливість споживачу вибирати найкращу пропозицію за асортиментом, якістю та ціною. З іншого боку, збільшення імпорту м'ясної сировини загострило конкуренцію на внутрішньому ринку та в більшій мірі мало негативні наслідки для українських підприємств з високими виробничими витратами та низькою продуктивністю.

Рис. 2. Діючі ставки імпортних мит в адвалерному еквіваленті в Україні на окремі сільськогосподарські товари, 2003-2008 рр.

Але разом з відкриттям внутрішнього ринку для імпортної продукції Угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку. Так, з 17 березня 2009 року Україна порушила антидемпінгове розслідування імпорту половинок та четвертинок курей свійських, ніжок та їх частин зі США та Бразилії. Загалом, після вступу до СОТ, Україна для захисту національного виробника порушила вже шість антидемпінгових та спеціальних розслідувань.

Одним з очікуваних наслідків приєднання України до СОТ була надія на збільшення іноземних інвестицій в Україну. Тому сприяла позитивна динаміка попередніх років: у 2005 році чистий приріст склав 7, млрд. дол. США, у 2006 році — 4,7 млрд. дол. США, у 2007 році — 7,9 млрд. дол. США.

За 2008 рік в Україну було залучено іноземних інвестицій на суму 6,2 млрд. дол. США. Зазначимо, що такий приріст був сформований за перше півріччя 2008 року, а свого максимуму досяг у другому кварталі, тобто коли Україна офіційно стала членом Світової організації торгівлі. У другому півріччі 2008 року негативні процеси, що відбувались у світовій економіці, почали відчуватись в Україні, де вони набули стрімкого та жорсткого характеру. Так, уповільнилось зростання валового внутрішнього продукту — з 6,1% (до відповідного періоду минулого року) за першу половину 2008 року до 2,1% в цілому за рік. Індекс промислової продукції впав з 7,7% за січень-червень до -3,1% за рік. З червня по грудень 2008 року гривня відносно долара США девальвувалась майже на 60%. Зрозуміло, що за таких умов відбулося суттєве погіршення інвестиційного клімату в Україні, що знайшло своє відображення в уповільненні темпів зростання у третьому кварталі та навіть відтоку інвестицій у четвертому (рис.3).

Рис. 3. Прямі іноземні інвестиції в Україну, млн. дол. США Сподіваємося, що це тимчасові труднощі і питання збільшення іноземних інвестицій в економіку України є справою найближчого часу, коли економічна ситуація набуде стабільного характеру. Поки орієнтиром може слугувати історичний досвід країн-сусідів України, що вступили до Організації раніше.

Наприклад, у країнах Східної Європи відбулося зростання іноземних інвестицій після вступу до СОТ. Так, за даними ЮНКТАД, у Болгарії в наступний після вступу до СОТ рік іноземні інвестиції зросли у 4,6 рази, а у Словенії через рік після вступу вони зросли в 2,2 рази. В Естонії після вступу до СОТ прямі іноземні інвестиції збільшились з 305 млн. дол. США у 1999 році до 542 млн. дол. США у 2001 році.

Важливим стимулятором до залучення іноземного капіталу в Україну повинні стати зобов'язання України щодо дотримання прав інвесторів та захисту інтелектуальної власності, які є одними із складових частин договірно-правової системи СОТ.

Сам факт приєднання України до СОТ не є гарантом автоматичного притоку капіталу до країни. Він означає, що країна приймає систему зобов'язань та правил СОТ, які мають стати складовою частиною у формуванні державної політики, що, безумовно, поліпшує привабливість та прозорість українського ринку. Але на інвестиційний клімат впливають також інші важливі фактори: макроекономічна ситуація, політична стабільність та інше.

В даному сенсі, важливими є зусилля Уряду для загального покращання інвестиційного клімату в Україні. Так, для поліпшення ситуації та забезпечення проведення державної політики у сфері сприяння іноземному інвестуванню національної економіки у січні 2009 року було утворено Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку. Ведеться активний пошук іноземних партнерів для модернізації промислових секторів економіки та інфраструктури. Прикладом тому є поглиблення українсько-японського співробітництва, особливо в сфері модернізації та введення ефективних енергоощадних технологій на підприємствах гірничо-металургійного комплексу та хімічної промисловості. Важливість даних галузей для формування експортного потенціалу країни важко переоцінити. Але на даний момент зношеність основних фондів та використання застарілих технологій у виробничих процесах на більшості підприємств формують велику енергозатратність виробництва. Зважаючи на значну залежність України від зовнішніх джерел енергоносіїв, насамперед природного газу, даний факт обмежує не тільки економічний розвиток даних галузей, але й загрожує національній безпеці держави.

Аналіз показав, що окремі очікувані вигоди від вступу України до СОТ, які прогнозувалися урядовими та незалежними експертами, вже мають місце у перший рік членства. Упровадження міжнародно визнаних правил та норм, які використовують країни світу - члени СОТ, в Україні відбувається шляхом імплементації Протоколу про приєднання України до СОТ та участі країни у робочих органах Організації.

Для бізнесових кіл та інвесторів факт членства країни у СОТ є гарантом передбачуваності та послідовності державної політики і законодавчого поля, бо країна має дотримуватися міжнародних зобов'язань, взятих при вступі до СОТ.

На сьогодні Уряду вдається нейтралізувати загрози порушення взятих в рамках СОТ зобов'язань, зокрема, пов'язані із законодавчими ініціативами Верховної Ради та існуючими протекціоністськими тенденціями. Подібні прояви стали можливими у тому числі у зв'язку з низькою поінформованістю громадськості та суб'єктів економічної діяльності про принципи та правила СОТ, що обумовлює слабкий суспільний запит до органів влади на формування послідовної торговельної політики згідно визнаних міжнародних норм. Отже, необхідно значно підвищити рівень обізнаності суспільства щодо правил СОТ.

Позитивним прикладом дотримання зобов'язань є відміна кількісних обмежень експорту зернових, соняшникової олії та насіння соняшнику. Такі заходи дозволили експортерам суттєво наростити обсяги експорту даної продукції.

В той же час повільно просувається робота з дотримання зобов'язань у сфері гармонізації технічного регулювання із міжнародними правилами. Міжнародний принцип добровільності вибору дотримання тих чи інших стандартів законодавчо не визначений в Україні. А більшість технічних регламентів, що мають стати обов'язковими для дотримання, бо визначатимуть показники безпеки, знаходяться лише на стадії розроблення.

Загальний аналіз експорту товарів після приєднання України до СОТ дозволяє зробити висновки про позитивний вплив на просування української продукції на зовнішні ринки:

- збільшення експорту товарів з України за червень-жовтень 2008 року, після набуття членства у СОТ, порівняно із січнем-травнем 2008 року (аналогічним за тривалістю попереднім періодом - календарних місяців) склало 38%;

- членство України у СОТ дозволило припинити квотування української металопродукції на ринок ЄС. 26 травня 2008 року Рада Міністрів із загальних справ і зовнішніх відносин Європейського Союзу скасувала квоти на імпорт металопродукції з України. Відзначимо, що у загальному експорті частка даної продукції складає близько 40%, тобто такі заходи є потужним стимулятором до нарощування постачань на зовнішні ринки;

- вступ до СОТ дозволив українським експортерам розширити ринки збуту своєї продукції, насамперед, продукції металургії та хімічної промисловості;

- приєднання України до Організації сприяло активізації торговельних відносин з її країнами членами, що в свою чергу, дозволило українським експортерам розширити географію збуту своєї продукції, так, наприклад, у 2008 р. експорт українських товарів до країн Африки був найбільшим за часи незалежності України;

- після приєднання до СОТ проти українських компаній стало складніше запроваджувати антидемпінгові розслідування, так на початок 2009 року їх кількість навіть зменшилась порівняно з кінцем 2007 року;

відміна антидемпінгових заходів щодо імпорту карбаміду українського походження в країни ЄС дала змогу постачати цей продукт на ринок ЄС;

у період після приєднання країни до СОТ відбулося посилення концентрації експорту за рахунок збільшення обсягів експорту традиційних видів продукції для України;

Вступ України до СОТ та, як наслідок, лібералізація імпортного митного режиму призвели до більш вільного доступу товарів з країн-членів СОТ на український внутрішній ринок та збільшення обсягів імпорту.


Основним чинником збільшення продовольчого імпорту у червні-грудні 2008 року було ввезення м'ясної продукції— 43% у структурі загального приросту. Головна причина криється у внутрішньому дисбалансі між виробництвом та споживанням м'ясної продукції, хоча зниження імпортних тарифів після вступу країни до СОТ також відіграло свою роль у збільшенні обсягів імпорту.

Адаптація галузей до роботи в умовах членства у СОТ не може обмежуватися лише виконанням завдань, які визначені державними цільовими чи галузевими програмами, більшість з яких розроблялася за 4- років до вступу України до СОТ. Мають бути змінені принципові підходи до формування державної політики у галузях економіки. Так, наприклад, перший рік членства у СОТ показав, що державна політика підтримки сільського господарства потребує суттєвої модернізації.

Вступ України до Світової організації торгівлі, зобов'язання перед цією міжнародною організацією вимагають нових підходів до формування державної політики підтримки сільського господарства України, щоб уникнути можливих ризиків від вступу, а саме:

- після вступу до СОТ аграрна політика підтримки має бути більше сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки, чіткому визначенні індикаторів для оцінки результативності кожної бюджетної програми, ніж збільшення фінансування галузі;

- розроблення та впровадження нових програм «зеленої скриньки» має стати визначальним напрямом державної політики підтримки сільського господарства після вступу України до СОТ;

- в основу нового підходу щодо надання державної підтримки через загальні послуги «зеленої скриньки»

має бути покладено принцип збільшення безкоштовних державних послуг для вітчизняних сільськогосподарських виробників, зменшення їх витрат на отримання дозвільних документів;

- механізми підтримки через спеціальні режими справляння ПДВ мають бути замінені на прямі бюджетні трансферти, бо залежність від фактичних цін реалізації у конкретному році може привести до перевищення взятих при вступі до СОТ зобов'язань.

Очікувалося, що вступ України до СОТ надасть імпульсу для притоку іноземних інвестицій у економіку країни. За 2008 рік в Україну було залучено іноземних інвестицій на суму 6,2 млрд. дол. США. У другому півріччі 2008 року негативні процеси, що відбувались у світовій економіці, почали відчуватись в Україні, де вони набули стрімкого та жорсткого характеру.

Важливим стимулятором до залучення іноземного капіталу в Україну повинні стати зобов'язання України щодо дотримання прав інвесторів та захисту інтелектуальної власності, які є одними із складових частин договірно-правової системи СОТ.

Важливим надбанням членства країни у СОТ є можливість участі у роботі органів Організації та у багатосторонніх переговорах Раунду «Доха-Розвиток» з метою впливу на торговельну політику інших країн. За столом СОТ, що об'єднує 153 країни світу, Україна може підняти такі питання і висловити позицію щодо окремих аспектів економічної торговельної політики інших країн, які не завжди є можливим озвучити в рамках двосторонніх переговорів чи зустрічей. Зазвичай у СОТ для захисту своїх інтересів країна приєднується до певної групи країн, тому їй легше висловлювати точку зору, опираючись на позицію групи країн. Стосовно реформування сільськогосподарської політики окремих країн-протекціоністів Україна може знайти однодумців і серед інших груп, наприклад, Кернської групи, до якої входять країни - великі експортери цієї продукції.

Шляхом уважного вивчення заходів підтримки сільського господарства країн-протекціоністів, проведення аналізу на їх відповідність ліберальним принципам СОТ та обговорення під час засідань Комітету з питань сільського господарства Україна може зробити свій суттєвий внесок у нові більш ліберальні багатосторонні домовленості з цього питання.

РЕЗЮМЕ Проаналізували наслідки приєднання до СОТ, виявилось нелегким завданням, адже фактично всі економічні тренди в Україні за декілька місяців після вступу до СОТ зазнали змін внаслідок світової фінансової та економічної кризи.

РЕЗЮМЕ Проанализировали последствия присоединения к Организации, оказалось нелегкой задачей, ведь фактически все экономические тренды в Украине за несколько месяцев после вступления в ВТО испытали изменения вследствие мирового финансового и экономического кризиса.

SUMMARY It is analysed consequences of joining to the Organization, it has appeared the hard problem, after all actually all economic trends in Ukraine for some months after an accession to WTO have distorted by world financial and economic crisis.

STUDING OF THE SOURCES OF POWER IN INTERNATIONAL DISTRIBUTION CHANNELS Petrova S.A., Head assist. Ph.D. Department of Trade Business D. A. Tsenov Academy of Economics – Svishtov In response to certain important gaps in existing knowledge of distribution channels in international markets, this paper reports an empirical study on the sources of power in cross-cultural buyer-seller relationships. In the conditions of an increasing complexity of the processes of internationalization, globalization and cycling recurrence of economic development, the decision for participation in the international market is turned into an immanent part of the business subjects’ strategic management.

The main aim of the present paper is to study and interpret the basic theoretical-methodological formulations of the nature of interrelations among the sources of power held by overseas distributors in their relationships with export manufacturers.

The findings suggest that an overseas distributor's use of reward is positively related to its informational, referent, legitimate and expert power sources, as is perceived by export manufacturers. It has also been found that there is a negative relationship between an importer's use of coercion and its informational base of power over the exporter.

Specific reward and punishment elements are identijied that play an important role in influencing the pattem of interactions in manufacturer-overseas distributor relationships. The implications of these findings for business practitioners and public policy makers are discussed and directions for future research on the topic considered.

Teoretical foundation – power in a international channel of distributionThe concept of power is considered central in understanding the means by which one channel member can change or modify the behavior of another member within its channel of distribution. Power, in its most general sense, refers to the ability of one individual or group to control or influence the behavior of another. R. Dahl, for example, defines power as the ability of one individual or group to get another unit to do something that it would not otherwise have done [5, p. 203]. A. El-Ansary and L. Stern applied this notion to distribution channels by operationally defining power as the ability of a channel member to control the decision variables in the marketing strategy of another member at a different level in the channel of distribution [6, p. 47].

H. Simon has suggested that an index of power might be determined from the magnitude of the power sources [15, p. 500-518]. A. El-Ansary and L. Stern applied this notion to distribution channels by indicating that the power of any given channel member is probably a function of the sources or bases of power available to him at any given time [6, p. 48]. Although there are many possible sources of power, J. French and B. Raven have defined five which seem common and important [10]: (fig.1.1.) • reward power;

• coercive power;

• legitimate power;

• referent power and • expert power.

Research interest in the international marketing field has been considerably stimulated over the past twenty years by the increasing tendency towards globalisation of markets and accelerating pace of technological innovation, along with the substantial benefits involved for both national economies and individual firms. From a macro-economic perspective, potential benefits of intemational marketing activities include:

• foreign exchange accumulation;

• increased employment levels and • productivity improvements.

These benefits may facilitate industrial development and social welfare [10].

From a micro-economic standpoint involvement in intemational market operations can assist firms in:

• increasing capacity utilisation;

• raising technological standards;

• maintaining a strong competitive position and • improving financial performance.

Generally, effective international marketing decision making is vitally important to both public and corporate policy makers concemed with firms' growth, development and success in overseas markets [13, p. 185-202]. Many international marketing studies have focused upon firms' exporting activities, with particular attention to the identification of factors influencing company performance in overseas markets. The extant empirical literature has been assessed in several review efforts. A common conclusion reached in these reviews is that theoretical and methodological deficiencies in this body of research have led to fragmented empirical findings, limiting theory development and contributions to the improvement of management practice in the field [7, p. 1-21]. It has been suggested that one important root of this problem lies in the neoclassical paradigm widely adopted in this area. This paradigm has been criticised as monolithic, incomplete and sometimes misleading, as it takes no account of the behavioural complexities underiying the interactions between exporters and importers [8, p. 322-339;

14, p. 373-397].

© Petrova S.A.., Reward power Expert power Coercive power Sources of power in distribution channels Referent power Legitimate power Fig. 1. Types of sources of power in distribution channels Source: French, J. and B. Raven. The Bases of Social Power, University of Michigan Press, 1959, p. 150-167.


An approach to resolve this problem is through the adoption of a elational perspective in the study of international marketing issues. According to this approach, both suppliers and customers play an active role in the international exchange process;

the emphasis is placed upon the establishment development and maintenance of relationships between the partners.

Relational research efforts enable the contractual interactions between exporters and importers – the essence of international marketing – to be better understood [14, p. 373-397]. In this context one area particularly important to international business practitioners, but which attracted relatively little research attention, pertains to the behavioural aspects of marketing channel relationships that transcend national boundaries. This is unexpected, considering that both managers and academic researchers agree on the significance of channel co-ordination and control. Most research efforts on international distribution concentrate on the type and structural characteristics of channels, or on the evaluation of foreign intermediaries (e.g. 1, p. 71-82;

2, p. 22 38).

Тге attention to these issues, this article reports an empirical study on the sources of power in international buyer-seller relationships. Specifically, the focus of the present research is on investigating the nature of interrelations among a member's sources of power in manufacturer-overseas distributor relationships. Reference is made to the use of a relational perspective in the study of power sources in cross-cultural buyer-seller relationships, it should be noted that power phenomena constitute a key element of the structure of international channel relationships [2, p. 22-38]. Broadly power and its exercise have been extensively researched in the marketing channels literature, which is primarily based upon empirical work conducted within the domestic market framework. This empirical inquiry contributes to the body of extant knowledge in the field by attaching an international dimension to the examination of power source dynamics.

Researching of the types of sources of power in international distribution channels. In terms of specialized literature the development of international distribution channels is viewed as a means of adapting to the environment with the aim to reach economic equilibrium, at which the level of economic operations allows achieving the set goals. The fact that in a national economy the economic subjects are directly dependent on the changes in a firm’s export activity and hence in the realized international distribution underlies this theoretical interpretation. The outlined interdependence gives rise to certain economic effects.

The review of the specialized literature shows relatively unanimous understanding of the essence, significance and policy for international distribution channels. A large group of contemporary authors identify this kind of distribution channels with a system of different units and contractual relations, which provide the physical and economic moving of products and services from the manufacturer, who is in one country, to consumers, who are in other countries [2]. One can see that in this way researchers emphasize on the contractual coordination and commitment between the participants in the distribution channels, viewed as open international systems [4;

16].

The chosen strategy for building and using a system of distribution channels, as well as the applied approaches for establishing market presence on the international market are determining for the decision of economic subject to enter the international market. On its part, the strategy of international distribution channels is directly dependent on the degree of internationalization of the firm’s activity, the possibilities, resources and aims of the organization-manufacturer or intermediary. The approach for going on the international markets is generally brought to the choice of institutions or physical bodies, which provide physical and economic product mobility from the manufacturer to the end consumer. As a rule the international economic relations involve longer and broader distribution channels.

There are two main approaches for entering the international market: direct and indirect. In the conditions of international business the going direct to market presupposes favorable opportunities for a stable presence abroad. It can be realized through:

• using intermediaries on the territory of the foreign market, which is of interest to the certain manufacturer;

• using private distribution channels, situated on the respective foreign market.

Observing the criterion of transferring the property right on products makes it possible to form two main groups of intermediaries, used on the territory of the foreign market, namely: intermediaries not acquiring property right on products, object of intermediation, and intermediaries which acquire property right on them.

In most cases the intermediaries, not acquiring property right on products are persons who for a percentage payment do factual and legal actions, related to a purchase or sale of products on behalf of the client or on their own behalf and at the client’s expense based on the agreement reached between them. The researcher Ph. Cateora, using differentiated criteria, differentiates in this direction different kinds of sales representatives, respectively with full, limited or exclusive rights;

commissioners, consignators;

purchase agents;

brokers, etc.

The second main approach for access to the international market is the indirect approach. The access to the international market is indirect when the economic subject doesn’t cross the national boundary on his/her own but gets international realization by using intermediaries, situated on his/her own territory. Applying the indirect approach is an alternative of the lacking or insufficiently extensive and prepared private trade apparatus or organizational-managerial structure for realization of international sales.

The indirect approach has both advantages and disadvantages. On the one hand, business relations with one or more good intermediaries provide the manufacturer with knowledge, experience and skills, necessary for effective sales abroad. On the other hand, attracting local intermediary units creates unfavourable conditions for the manufacturer’s moving away from the trends going on and the changes in international economic relations. This has a negative impact on the possibilities of developing private international business.

Studing of the power and the power sources or bases has been the focus of scholarly attention in social science for several decades. Broadly, power is defined as the ability of one individual or group to get another unit to do something that it would not otherwise have done [5, p. 203]. N. Simon has suggested that an individual's power is a function of power sources available to him/her at any given time [15, p. 500-518]. Although there might be many sources of power, six power bases appear to be common and particularly important reward, B's perception that A has the ability to mediate rewards for him/her coercive, B'sperception that A has the ability to mediate punishments for him/her informational, B's perception that A has some special information not available to him/her, legitimate, B's perception that A has a legitimate right to prescribe behaviour for him/her;

referent, B's identification with A and, expert, B's perception that A has special knowledge or expertness [10].

There is a wealth of research studies that investigate the importance of power sources in influencing member behaviour in marketing channel relationships where channel participants interact with each other. The body of extant research can be divided in two broad streams. One stream of research divides power sources into different categories. A common distinction pursued in empirical research is that between coercive and non-coercive bases of power, where the latter category includes rewards, legitimate, referent expert and informational bases [12, p. 186-193;

11, p. 130-142].

Other researchers adopt the mediated (i.e. reward, coercion, legitimate) and non-mediated (i.e. expert referent informational) dichotomy (e.g. J. Johnson and J. Brown), reflecting whether the source controls the reinforcements (e.g.

rewards or punishments) which guide the target's behaviour (e.g. J. Tedeschi). The economic/non-economic power source classification has also been pursued in a study by J. Brown et al., examining the association between these two categories.

However, one limitation inherent in these dichotomization approaches lies in that they preclude identification of the separate effects of power bases [11, p. 130-142]. In response, a second stream of studies in the field of marketing channels consider power sources individually and examine their infiuential role in determining channel member behaviour separately (e.g.

G.Frazier and J. Summers). It is clear that such an examination is more insightful from the perspective of business practitioners in the channels area.

A review of the international marketing literature reveals that there is a dearth of empirical work that examines the various sources of power underlying exporter-importer business associations. One notable exception is the study of L.

Johnson, investigating the exercise of power sources in the relationship of Japanese distributors with US manufacturers of consumer products. Nonetheless, understanding the nature of and dynamics among power bases in cross-cultural buyer-seller relationship settings is vitally important;

the type and use of power bases affect the pattem of interactions between the parties and in tum can determine a firm's development and success in foreign markets. For instance, an overseas distributor that grants rewards beyond a reasonable level may appear foolish to manufacturers and hence less expert In a similar vein, the use of coercion by an overseas distributor firm could reduce an exporting manufacturer's likeability or referent source of power [11, p. 130-142].

Results of research.The data used in this study were collected utilizing personal interviews. The purpose was to achieve higher respondent participation as well as enhanced quality data. During the data collection process, particular attention was paid to locating the most appropriate individual within each company to provide the information required. These people tended to be either the export manager (mainly in larger firms) or the managing director (primarily in smaller firms).

All interviews were executed by the lead author, and emphasis was placed on minimizing the change of interviewer bias by formulating and using a structured questionary.

The results suggest that the overseas distributor's use of reward is positively related to its informational, referent legitimate and expert power sources. A negative relationship has been found to exist between an importer's use of coercion and its informational power base;

no significant relationship has been identified between the use of coercion and each of the other three qualitative power sources. A series of correlations were also performed between the use of specific reward and punishment elements and each of the qualitative bases of power. The purpose of this analysis is twofold: firstly, to identify particular rewards and punishments that are related to and may have an impact on informational, referent expert and/or legitimate power sources;

and secondly, to isolate which of those actions are likely not to play an important role in infiuencing exporter perceptions of each of the qualitative sources of power.

Conclusions and offers.The following important conclusions can be made:

Firstly, international distribution channels can be viewed as a suitable means of overcoming the effects of the world economic crisis on the national economy. The realization of international distribution is a means of adapting in a certain way to the change in environment aiming to lead to economic equilibrium.

Secondly, depending on the degree of internationalization of his/her activity, abilities and resources, the economic subject builds and uses systems of distribution channels on the international market by means of applying direct and/or indirect approaches for establishing market presence.

Thirdlly, this research wcis restricted to the examination of power source dynamics in international marketing channels, and no consideration was given to the relationships of power sources with other variables influencing participant interactions in cross-cultural business associations. Future empirical inquiry can be directed towards investigating how bases of power are associated with structural and relationship variables (e.g. confiict control, communication, social distance, commitment and satisfaction), within the broad domain of exporter intemationalization including both exporting and non exporting firms.

To this end, significant differences in these associations may be considered among nonexporters with no interest in exporting, export intenders, sporadic exporters and regular exporters, in light of the different intemationalization pattems of these groups.

REFERENCES:

1. Anderson, J. C. and Coughlan, A. T. Intemational Market Entry and Expansion via Independent or Integrated Channels of Distribution, Joumal of Marketing, 51, Qanuary, 1987, p. 71-82.

2. Bello, D. C. and Gilliland, D. I. The Effect of Output Controls, Process Controls and Flexibility on Export Channel Performance, Joumal of Marketing, 61, No.l, Qanuary, 1997, p. 22-38.

3. Boeva, B. International Marketing. Sofia, 2000.

4. Bozhinova, М. et al. Trade Representative and Intermediation. V.Т., P.H. „Faber”, 2008.

5. Dahl, Robert A. The Concept of Power, Behavioral Science, Vol. 2, July 1957, 201-215.

6. El-Ansary, Adel I. and Louis W. Stern. Power Measurement in the Distribution Channel, Journal of Marketing Research, Vol. 9, February, 1972, p. 47-52.

7. Cavusgil, S. T. and Zou, S. Marketing Strategy-Performance Relationship: An Investigation of the Empirical Link in Export Ventures, Joumal of Marketing, Vol. 58, Qanuary, 1994, p. 1-21.

8. Cunningham, M. T. Intemational Marketing and Purchasing of Industrial Goods - Features of European Research Projects, European Joumal of Marketing, 14, No.5/6, 1980, p. 322-339.

9. Czinkota, M. R. A National Export Assistance Policy for New and Growing Businesses, Joumal of International Marketing, No. l, p. 91-101.

10. French, John R. P. and Bertram Raven. The Bases of Social Power, in Studies in Social Power, ed. Ann Arbor:

University of Michigan Press, 1959.

11. Gaski, J. F. and Nevin, J. R. The Differential Effects of Exercised and Uriexercised Power Sources in a Marketing Channel, Joumal of Marketing Research, Vol. 22, May, 1985, p.130-142.

12. Hunt, S. and J. Nevin. Power in a Channel of Distribution: Sources and Consequences. Journal of Marketing Research, Vol. XI, 1974, p. 186-193.

13. Katsikeas, C., Goode, M. and E. Katsikea. Sources of Power in International Marketing Channels. Journal of Marketing Management, Vol. 16, 2000, p. 185-202.

14. Leonidou, L. C. and Kaleka, A. A. Behavioural Aspects of International Buyer-Seller Relationship: Their Association with Expoet Involvement, No 5, 1998, p. 373-397.

15. Simon, Herbert. Notes on the Observation and Measurement of Power, Journal of Politics, Vol. 15, November, 1953, 500-518.

16. Salova, N. and V. Dimitrova. Organization and Technology of Trade, U. Publ., Varna, 2002, p. 278-286.

РЕЗЮМЕ Основною метою є розгляд і інтерпретація базових теоретико-методологічних положень суті джерел сили, якою володіють міжнародні дистриб'ютори в їх взаєминах з виробниками-експортерами.

РЕЗЮМЕ Основной целью является рассмотрение и интерпретация базовых теоретико-методологических положений сущности источников силы, которой обладают международные дистрибьюторы в их взаимоотношениях с производителями-экспортерами.

SUMMARY The main aim of the present paper is to study and interpret the basic theoretical-methodological formulations of the nature of interrelations among the sources of power held by overseas distributors in their relationships with export manufacturers.

ІНВЕСТИЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ТНК В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА Аванесова И.Б., аспирант кафедры «Международная экономика», ДонНУ Однією з найважливіших реальностей сучасної світової економіки є глобалізація. Інтенсивність змін у якісному й кількісному економічному параметрах сучасного світу робить необхідним наукове осмислення сутності цього процесу і його вплив на економіку окремих країн. Транснаціоналізація є найбільш важливим елементом, що забезпечує єдність функціонування світової економіки. У процесі її розвитку виникло таке інституціональне утворення як транснаціональні корпорації (ТНК). Зміни в розвитку всесвітнього господарства на рубежі XX-XXI сторіччя зробили необхідним їхнє наукове осмислення, що дозволяє зрозуміти цілі, напрямки й інтенсивність таких перетворень у якісних параметрах сучасного світу. Найбільш необхідним і актуальним виявився аналіз світової економіки як певної системної цілісності та найважливішої реальності нашого часу.

Метою даної статті є визначення особливостей міжнародної інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій як одного з найважливіших факторів глобальних процесів, що охопили економіку й інші сфери людської діяльності.

Відповідно до мети роботи найбільша увага приділяється виявленню глобального вектора світової економіки у зв'язку з дослідженням її стану й можливих тенденцій розвитку. При цьому найбільш важливою проблемою є розкриття сутності сучасного процесу економічної глобалізації за допомогою послідовного аналізу одного з її найважливіших напрямків - транснаціоналізації інвестиційної діяльності. У зв'язку з цим глобалізація фінансових потоків розглядається як складне й суперечливе явище, аналіз якого є надзвичайно важливим у теоретичному плані й не менш важливим з позицій економічних інтересів України.

Теоретичні й методологічні основи транснаціоналізації інвестиційної діяльності глибоко досліджені в працях таких учених і фахівців, як І. Т. Балабанов, В. Геєць, М. Л. Лучко, А. Мовсесян, В. П. Колесов, У. Баффет, Дж. Сорос, М. Фрідмен, М. С. Ільїн, В. Н. Савчук, Ю. В. Макогон, А. С. Филипенко, О. І. Волкова, Т. В. Орєхова та ін.

З історичної точки зору процеси інтернаціоналізації господарської діяльності беруть свій початок у сфері обміну. Розвиток ішов від обмінної торгівлі до локальних міжнародних ринків. У період первинного накопичення капіталу відбулося переростання локальних центрів міжгалузевої торгівлі в єдиний світовий ринок. Під час конкурентної боротьби між країнами склалася система міжнародного поділу праці (МПП), що знаходить своє вираження в стійкому виробництві товарів і послуг в окремих країнах у обсягах, що перевищують внутрішні потреби, з огляду на міжнародний ринок.

Наростання процесу поглиблення спеціалізації й кооперування промислового виробництва привело до модифікації видів МПП і співвідношень між ними. Так, відбувся перехід від міжгалузевого до внутрішньогалузевого розподілу праці, що у свою чергу приводить до посилення спеціалізації не тільки країн, але й компаній.



Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 24 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.