авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 24 |

«Донецкий национальный университет Сборник научных трудов основан в 2003 году ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ...»

-- [ Страница 11 ] --

Таким чином, інтернаціоналізація виробництва поступово приводила до інтернаціоналізації факторів виробництва - капіталу й праці, формуючи світовий ринок капіталу та робочої сили.

У цей час, як показала практика, жодна держава у світі не може успішно розвиватися без інтеграції у світову економіку. Причому зовнішньоекономічні зв'язки є важливим екзогенним фактором, що значно впливає на динаміку й стійкість розвитку національної економіки, формування її структури, ефективність функціонування.

За сучасними оцінками, внутрішньонаціональні й міжнародні коопераційні поставки досягають 50-60% вартості промислової продукції індустріальних країн. Більше 30% товарообігу між цими державами припадає на взаємні поставки в межах кооперації, що відіграє помітну та зростаючу роль в експорті ряду країн, що розвиваються, у тому числі таких великих, як Бразилія, Мексика й Індія.

Аналізуючи роботи українських, російських і західних економістів які, щодо питань глобалізації, можна визначити її основні фактори розвитку:

• посилення процесів інтернаціоналізації виробництва, в основі якої лежить поглиблення процесів міжнародної спеціалізації виробництва;

• посилення лібералізація торговельних відносин;

• поширення нових інформаційних технологій і телекомунікацій (поширення Інтернет - технологій);

© Аванесова И.Б., • транснаціоналізація, що знаходить своє вираження у феномені «транснаціональних корпорацій»

(ТНК);

• фінансова глобалізація, виражена у перетворенні світового фінансового ринку в пануючу у світовому масштабі сферу економічної життєдіяльності;

• валютний фактор глобалізації (розвиток валютного ринку, розвиток ринку євровалюти, розвиток офшорного ринку капіталу);

• активізація діяльності різного роду економічних інститутів (міжнародних фінансових організацій, інституціональних інвесторів і т.п.).

Враховуючі існуючи визначення феномена глобалізації як «неоінтернаціоналізації», автор пропонує розуміти транснаціональну інвестиційну діяльність як один із ключових факторів сучасного етапу інтернаціоналізації.

Зупинимося на понятті «сучасного» етапу інтернаціоналізації або «неоінтернаціоналізації», для якого характерно не стільки лібералізація торгівлі товарами й послугами, скільки зростання вільного руху приватного капіталу. Надалі під «капіталом» буде розумітися його приватна форма.

Інформаційна революція, створивши небачені можливості вільного переливу капіталу, заклала «технологічну» основу сучасного процесу інтернаціоналізації світової економіки. Сучасні комп'ютерні технології стають новим, найбільш важливим фактором виробництва разом із традиційними - працею, землею та капіталом. Однак земля та інші природні ресурси не здатні до переміщення, а переміщаються люди, тому саме мобільність капіталу й інформації, а також підприємницька активність, роблять економічну інтеграцію найбільш сильною. З огляду на той факт, що капіталу властива висока мобільність, він починає займати привілейоване становище у світовій економіці - у пошуках максимізації прибутку він уникає країн, у яких підлягає жорсткому регулюванню та високому оподатковуванню і прагне в країни з найбільш ліберальним законодавством.

У цілому можна виділити такі основні фактори:

• процеси приватизації в країнах колишнього пострадянського простору;

• інформаційні технології, які прискорили й підвищили ефективність транзакцій на світовому фінансовому ринку;

• зростання попиту на фінансові послуги у зв'язку зі зростанням торгівлі та діяльністю ТНК в 60-і роки;

• поява проблеми реінвестування нафтодоларів в економіку країни та зростання офшорних ринків капіталу;

• крах Бреттон-Вудської системи, коли держави віддали пріоритет мобільності капіталу над стабільністю обмінного курсу;

• виникнення проблеми високої інфляції в 1970-і роки і як наслідок цього волатильність на ринках дала значний поштовх до зростання фінансового капіталу й зробила необхідним для фінансових менеджерів і трейдерів формування стратегічних бізнес-рішень для мінімізації фінансового ризику.

Прогресивний лібералізований фінансовий ринок швидко знайшов відповідь у вигляді появи похідних фінансових інструментів (деривативів) на виниклі проблеми волатильності валютних курсів, відсоткових ставок, інфляційних темпів, темпів економічного зростання.

Саме у фінансовій сфері, що є ключовою для сьогоднішнього глобального капіталу, і відбуваються процеси сучасного етапу інтернаціоналізації (або «неоінтернаціоналізації») світової господарської системи, для яких характерні:

• по-перше, активізація й посилення транснаціональної інвестиційної діяльності;

• по-друге, домінування ТНК, як інституціональної форми транснаціональної інвестиційної діяльності;

• по-третє, зростання ролі міжнародного валютного ринку, де відбуваються значні, обсягом 1-3 трлн.

доларів США в день торговельні сесії [1].

Разом із процесом глобалізації у світі поширюється зближення та взаємодія країн на регіональному рівні, формуються великі регіональні інтегровані структури, які розвиваються в напрямку створення відносно самостійних центрів світового господарства (іде процес так званої «регіоналізації глобалізації»).

Процес регіоналізації відбувається або де-факто, до того ж фактори регіоналізації ті ж, що й викликають процес глобалізації, або де-юре, що викликано політичними факторами, які у свою чергу пов'язані з питаннями безпеки, економічними й іншими питаннями.

Розвиток регіональної інтеграції спрямований на розвиток відсталих країн, найбільш ефективне використання їхніх ресурсів, яких, як правило, недостатньо для самостійної участі в глобальній конкуренції.

Так, приклад об'єднаної Європи демонструє те, як через підтримку інших країн регіону Іспанія, а також Греція й Ірландія «мали економічний ріст».

Таким чином, незважаючи на існуючу розмаїтість точок зору можна стверджувати, що світ переживає істотні якісні зміни, які суттєво впливають на людство, змушуючи його активно реагувати на зміни. Отже, глобалізація може бути визнана новим етапом, новою епохою в розвитку людства.

Поняття транснаціоналізації пов'язане головним чином з питанням власності інвестицій. Відбувається розмивання колишніх політичних і економічних кордонів капіталу у формі інвестицій, їхнє взаємне переплетення, відмінність за ознакою національної приналежності від контурів державних кордонів.

Таким чином, поняття «транснаціональної інвестиційної діяльності» може бути визначене як процес інтернаціоналізації форм інвестиційної діяльності, що виник під впливом потреб інтернаціоналізації виробництва, одержав згодом специфічну форму для власного розвитку, що проявляється в різноманітній формі та є основним фактором «неоінтернаціоналізації».

Спираючись на загальноприйняту філософію інвестування, інвестиції, визначені як «прямі іноземні інвестиції» є лише специфічною формою транснаціональної інвестиційної діяльності, яка притаманна, головним чином, ТНК у зв’язку з наявністю об'єктивних економічний умов [2].

У документах UNCTAD підкреслюється, що «прямі іноземні інвестиції транснаціональних корпорацій відіграють зараз найважливішу роль в об’єднанні багатьох національних економік і створенні інтегрованої інтернаціональної виробничої системи – виробничого ядра світової економіки, що глобалізується» [3].

Ще однією особливістю сучасних ТНК є збільшення серед них питомої ваги корпорацій Японії й Західної Європи. Однак корпорації США продовжують зберігати лідируючі позиції в деяких галузях, тісно пов'язаних з реалізацією досягнень НТР. Так, найбільшою компанією в галузі виробництва засобів телекомунікації є американська корпорація АТ&Т, а в десятку найбільших ТНК світу за показником обсягу продаж (як і в 80-ті роки) входять такі американські корпорації, як "Ексон", "Дженерал моторз", "Мобіл", "Форд моторз" та ін.

Діяльність ТНК всебічно сприяє зміцненню міжнародних господарських зв'язків, інтернаціоналізації господарського життя. Наприклад, корпорація "Ексон" має 44 нафтопереробні заводи в 23 країнах, її дочірні й асоційовані з нею компанії діють більше ніж в 80 країнах. Значний обсяг товарів і послуг, які виробляють ТНК у різних регіонах світу, сприяє поглибленню міжнародного розподілу праці: розподіл праці між країнами доповнюється міжнародним розподілом праці всередині фірм.

Світова фінансово-економічна криза привела до скорочення прямих іноземних інвестицій у 2008 р., і ця тенденція збережеться цього року. "Прямі іноземні інвестиції скоротилися в 2008 році у світі на 21% порівняно з попереднім роком, склавши $1,4 трлн., і будуть скорочуватися в 2009 році", - відзначається в розповсюдженій доповіді Комісії ООН з торгівлі й розвитку (UNCTAD) [3]. На відміну від кризи 1997 р., яка торкнулася в основному азійських країн, що розвиваються, нинішня криза виникла й у найбільш гострій формі позначилася на розвинених країнах, відзначається в доповіді. За попередніми даними експертів UNCTAD, в 2008 р. іноземні інвестиції в такі країни, як Великобританія, Німеччина, Італія й Фінляндія, скоротилися на 33% порівняно з 2007 р., тоді як у країнах, що розвиваються, ПІІ виросли на 3,6%. Приплив ПІІ в Росію виріс за підсумками року на 17,6% і склав $61,7 мільярда, зазначає комісія. Для порівняння - Китай одержав ПІІ в розмірі $92, мільярди (+10,6%), Індія - $36,7 мільярда (+60%). У той час UNCTAD попереджає, що найгірші ефекти світової кризи дійдуть до країн, що розвиваються, у 2009 році.

Меншою мірою світова криза торкнулася інвестиційних проектів у країнах, що розвиваються, "але цього року криза неминуче докотиться й до них", відзначають експерти UNCTAD. У той же час, за даними експертів UNCTAD, у країнах з економікою, що бурхливо розвивається, насамперед у країнах БРІК - Бразилії, Росії, Індії й Китаї, - у минулому році відзначений приріст прямих іноземних інвестицій. У той же час вплив кризи на країни, що розвиваються, дотепер був непрямим у більшості випадків.

Таким чином, нинішня криза може відіграти й позитивну роль, якщо на політичному рівні будуть ухвалені рішення, що сприяють стабілізації світової фінансової системи, стимулюванню розвитку рівноправних торговельних відносин, упровадженню інноваційних технологій, - відзначається в доповіді UNCTAD. Однак це стане можливим лише в тому випадку, якщо політичні лідери зможуть устояти перед спокусою проведення протекціоністської економічної політики [4].

У 2008 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 10911,1 млн. дол. США прямих інвестицій, що на 25,3% більше надходжень в 2007 році. З країн ЄС надійшло 8766,4 млн. дол. (80,3% загального обсягу), з країн СНД - 932,9 млн. дол. (8,6%), з інших країн світу - 1211,8 млн. дол. (11,1%).

За 2008 рік нерезидентами вилучено капіталу на суму 847,8 млн. дол.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці (мінус 3,9 млрд. дол.) за 2008 рік склав 6180,7 млн. дол., що становить 77,9% рівня попереднього року.

У 2008 році зросли обсяги капіталу з Кіпру - на 1736,5 млн. дол., Італії - на 763,9 млн. дол., Нідерландів на 672,0 млн. дол., Німеччини - на 475,5 млн. дол., Російської Федерації - на 389,2 млн. дол. та Австрії - на 378, млн. дол.

Приріст іноземного капіталу у 2008 році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, - на 2285,7 млн. дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 901,4 млн. дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку - на 646,3 млн. дол., будівництво - на 421,1 млн. дол. тощо.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2009 р. склав 35723,4 млн.

дол., що на 20,9% більше обсягів інвестицій на кінець 2008 року. У розрахунку на одну особу обсяг прямих іноземних інвестицій становить 775,3 дол. та є найбільшим показником за роки спостереження.

Інвестиції надійшли з 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 7682,9 млн. дол., Німеччина - 6393,8 млн. дол., Нідерланди - 3180,8 млн. дол., Австрія - 2445,6 млн. дол., Сполучене Королівство - 2273,5 млн. дол., Російська Федерація - 1851,6 млн. дол., Сполучені Штати Америки - 1471,5 млн. дол., Віргінські Острови, Британські 1316,1 млн. дол., Швеція - 1263,0 млн. дол. та Франція - 1226,1 млн. дол.

Рис. 1. Розподіл прямих інвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами (у % до загального обсягу) Динаміка залучення ПІІ в Україну знижувалася у зв’язку з настанням світової фінансової кризи: у першому кварталі - $3,365 млрд., у другому - $3,55 млрд., у третьому - $1,17 млрд. і в четвертому - $1,898 млрд.

Це свідчить про вплив світової фінансової кризи на динаміку інвестування в Україну [4].

Таким чином, на засадах проведеного дослідження, можливо зробити висновок, що у сучасній світовій фінансовій сфері відбуваються процеси «неоінтернаціоналізації» - активізація й посилення транснаціональної інвестиційної діяльності, домінування ТНК, зростання ролі валютного ринку. Все це говорить про те, що глобалізація («неоінтернаціоналізація») пов'язана, головним чином, зі зростанням мобільності приватного капіталу.

Концентрація іноземних інвестицій у розвинених країнах, тенденція до зміни лідера, процеси поглинання й злиття, що відбуваються у світовій економіці, є особливістю прямої транснаціональної інвестиційної діяльності в умовах «неоінтернаціоналізації» економіки. У процесах поглинання й злиття американські ТНК нерідко стають лідерами. Однак останнім часом європейські корпорації відіграють провідну роль в альянсах.

Одночасно із процесом глобалізації у світі спостерігається процес, так званої, «регіоналізації глобалізації».

У зв'язку з цим виникає також питання розробки та введення нових загальних правил поведінки в сфері світової й національної господарської взаємодії та регулюючих його інститутів, режимів і механізмів.

Транснаціональна інвестиційна діяльність має і буде мати значний вплив на подальший розвиток світової економіки.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Аракчеева Ю., Л. Коваль. Большая игра. Как стать валютным спекулянтом.//Ведомости. – 20 февраля, 2004 г.

– стр. 2. Колесов В.П. Глобализация мирового хозяйства и национальные интересы России. – М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2002.

3. World Investment Report. - 2000, 2001, 2002, 2003, 2007. UNCTAD.

4. Держкомстат України.// www.ukrstat.gov.ua РЕЗЮМЕ У статті досліджені проблеми транснаціоналізації інвестиційної діяльності в умовах глобалізації. Діяльність ТНК всебічно сприяє зміцненню міжнародних господарських зв'язків, інтернаціоналізації господарського життя.

РЕЗЮМЕ В данной статье исследованы проблемы транснационализации инвестиционной деятельности в условиях глобализации. Деятельность ТНК способствует укреплению международных хозяйственных связей, интернационализации хозяйственной жизни.

SUMMARY Global investment strategies of multinational corporations are considered in the work. The role of multinational corporations is shown as a basis of internationalization, covering all spheres of human activity. Influence of economic crisis is analyzed on the dynamics of foreign direct investments.

ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИЕ СВЯЗИ СТРАН ЕВРОПЫ И БЛИЖНЕВОСТОЧНОГО РЕГИОНА Аль Махарик Фарид, аспирант кафедры «Международная экономика», Донецкого национального университета (Палестина) Арабский мир ассиметричен. Между 22 арабскими государствами существуют серьезные различия в политическом устройстве и законодательстве. Кардинальные различия существуют также и в уровне их экономического развития, структуре национального производства потребления, в стилях делового общения и менталитете.

Основные экономические отличия связаны с разной степенью обеспеченности природными ресурсами, специализацией, внешнеэкономической политикой, объемом задолженности, степенью открытости рынка, уровнем развития финансовой системы, а также вовлеченностью в мировую экономику.

На сегодняшний день большинство европейским государств рассматривают страны Ближнего Востока как стратегически важный регион с точки зрения своих национальных интересов. Проблемам экономического развития стран данного региона и развития сотрудничества с ними европейских государств уделяется внимание в работах Н. Гусакова, В. Новицкого, А. Люкманова, Ю, Пахомова, М.

Рубцовой, Л. Шквари и др.

Однако, изучение проблем развития внешнеэкономических связей стран ближневосточного региона и Европы сохраняют свою постоянную актуальность, что и послужило целью данной статьи.

Состав торговли стран Персидского Залива является также асимметричным, поскольку экспорт большей частью сконцентрирован на сырой нефти и нефтепродуктах, а импорт разнообразен – от продуктов питания до потребительских товаров и поставок военной техники. В этом кроется уязвимость к изменениям цен на международных товарных рынках и, в частности, на рынке нефти, над которым страны Персидского залива имеют лишь ограниченный контроль через ОПЕК и Саудовскую Аравию, которая является основным ее производителем. Такая уязвимость перед изменением цен на внешних рынках не нова для Персидского залива, поскольку даже до нефти некоторые государства, а именно Бахрейн и Катар, зависели от экспорта жемчуга, цены на который зависели от факторов международного спроса и предложения. Даже процветание торгующих Эмиратов, таких как Дубаи, зависит от экономических условий стран-партнеров, включая полуостров Индостан и Иран, в то время как Оман, учитывая его тесные торговые связи с Восточной Африкой, подвергся влиянию торговли специями в регионе Индийского океана и, в частности, экономической деятельности на острове Занзибар, управляемый торговцами оманского происхождения.

Саудовская Аравия экспортирует половину общего объема товаров СССПЗ. Ее доля значительно возросла после войны в заливе, когда она увеличила объем экспорта нефти, чтобы компенсировать отсутствие экспорта нефти из Ирака. Экспорт из Кувейта подвержен тем же факторам ценообразования на нефть, что и в Саудовской Аравии, поскольку их относительные объемы экспорта тесно связаны между собой. Однако экспорт Кувейта прекратился во время оккупации Ирака. Понадобилось почти 2 года, чтобы производство вернулось на нормальный уровень после разрушения основных нефтедобывающих предприятий. К 1995 году экспорт Кувейта вернулся на наибольший уровень 10-ти летней давности и экономическое наследие войны в заливе прекратило свое существование. Объем экспорта в ОАЭ также значительно вырос в 1990-м году, хотя экспорт ОАЭ по отношению к показателям Саудовской Аравии относительно ниже. ОАЭ является более крупным экспортером, чем три более мелкие страны Персидского залива вместе взятые (Бахрейн, Катар, Оман). Рост поступления от экспорта в Бахрейне выше, чем в Катаре, однако экспортная выручка Омана растет более высокими темпами по сравнению с двумя самыми маленькими экономиками СССПЗ (Бахрейна и Катара).

Неудивительно, что существует тесная взаимосвязь между экспортными колебаниями и ростом валового внутреннего продукта всех стран СССПЗ. В случае Саудовской Аравии, например, быстрый рост экспортных поступлений после войны в заливе сопровождался реальным ростом ВВП на 10,7% в 1990 году и 8,4% в 1991 году. Однако, когда экспортные поступления в 1992 году снизились рост уменьшился до 2,8%. В 1993 г при падении экспорта действительный ВВП уменьшился на 0,6%. Подобные тенденции были очевидны для других стран залива, в особенности для Кувейта, где 1990-1991 гг. произошло резкое сокращение экономической активности, за которым последовал далее еще более интенсивное экономическое возрождение в 1992-1993 гг. Интересно отметить, что среди всех стран СССПЗ существует более тесная взаимосвязь между увеличением экспортной выручки и ростом ВВП, чем между падением доходов и сокращением ВВП, что указывает на эффект типа «храпового механизма» эластичным при повышении и устойчивым при понижении.

Нефть-сырец является основным экспортным товаром стран СССПЗ. Однако попытки производства всех типов нефтепродуктов и газа оказали воздействие на состав экспорта. Поступление от экспорта уже не так связаны с поступлениями от продажи нефти-сырца, как в 70-х, что показывает частичный успех планов по диверсификации производства. В Саудовской Аравии нефть-сырец все еще составляет от всего объема экспорта, в то время как продукты переработки и нефтепродукты составляют 16 и 5% соответственно в общей стоимости экспорта. Объем экспорта не связанный с продажей энергоносителей, а также экспорт строительных материалов и зерна составляют менее 1% каждый. В экспорте Кувейта нефть-сырец составляет 55%, в то время как продукт переработки и сжиженный газ составляют 36 и 4% соответственно. Остальная часть экспорта © Аль Махарик Фарид, Кувейта (5%) – это производство удобрений. В случае с ОАЭ доля нефти-сырца в общем экспорте упала с 62% в 1990 до лишь 43% в 1997 г. и большинство обозревателей предполагают, что эта тенденция продолжится.

Экспорт газа постоянно увеличивается, значительную доля которого составляют поставки с острова Абу Даби Дас, в то время как экспорт Дубаи включает даже текстиль и одежду из зоны беспошлинной торговли в Джебил Али. В Катаре нефть-сырец составляет 80% экспорта, остающаяся часть приходится на газ, хотя имеется экспорт нефтехимических продуктов и удобрений. Экспорт Омана менее разнообразен, где нефть сырец составляет 90% общего объема сбыта. Там также есть экспорт рыбы и возможности снижения зависимости от экспорта нефти. В Бахрейне нефть-сырец занимает 2/3 общего объема экспорта. Однако завод по производству алюминия и корабельные доки делают значительный вклад в поступление иностранной валюты. В этом принимает также участие оффшорный банковский сектор.

В течение периода до 2005 г. в странах СССПЗ происходила дальнейшая диверсификация экспорта.

Стоимость экспорта нефтепродуктов Саудовской Аравии увеличилась на 50% в течении периода 1993-1996 г.

SABIC настойчиво продолжает третью программу расширения экспорта нефтепродуктов при помощи строительства трех новых заводов по крекингу этилена, получаемого из местного природного газа. Однако многое будет зависеть от цен на нефтехимию, поскольку расширение производства странами залива может оказать негативное воздействие на мировой рынок. Рынок уже пострадал от Азиатского кризиса и ослабления спроса на нефтехимические продукты, хотя это, скорее всего, кратковременное и циклическое явления.

Катар, Оман и Абу Даби продолжают строительство новых нефтехимических заводов. В последней стране существующая фабрика по крекингу этилена (г. Руваи) расширяет производственные мощности..

Комплекс по производству аммония и мочевины по планам должен быть возведен для компании «Фертил»

возле Абу Даби. В нем также сможет производиться метанол. Успех Омана в нефтехимии несколько слабее.

Обсуждается проект создания завода по производству серной кислоты. Основными объектами в Омане, не связанными с нефтехимией станет сахарный завод, экспорт которого будет осуществляться на Иран и Йемен.

Экономические системы стран СССПЗ входят в число самых открытых систем мира, где не существует контроля над обменом валют, очень низкие тарифы и защита квотирования. Доля внешней торговли в ВВП составила свыше 191% в Бахрейне в 1995, в то время как соответствующие показатели в ОАЭ, Кувейта, Омана и Саудовской Аравии равны соответственно 139%, 104%, 89% и 70% По Катару данная информация в мировом банке отсутствует. Поскольку производственный сектор и сельское хозяйство очень ограничены, зависимость от импорта естественна и неизбежна. Принимая во внимание размер внутреннего рынка, страны СССПЗ прекратили рассмотрение амбициозных стратегий замещения импорта. Ретроспективно это даже лучше, учитывая опыт стран Арабского мира. Политика специализации экспорта на основе существующей базы природных ископаемых в соответствии с классическими понятиями сравнительного преимущества оказала положительное влияние на страны Персидского залива, а развитие энергетической и нефтехимической промышленности имеет смысл для динамического сравнительного преимущества, поскольку попытка создания производственных предприятий при отсутствии опыта или преимущества в ресурсах является бессмысленной.

Более того страны СССПЗ являются мировыми игроками в энергетическом комплексе и могут влиять на энергетическую деятельность рынка. Однако в других отраслях их экономическая мощь реально незначительна.

Конкурентный импорт более благоразумен, чем дорогостоящее внутреннее производство.

Саудовская Аравия является наибольшим рынком. Однако разрыв между СА и ОАЭ в последние годы значительно сократился. В основном это произошло в результате быстрого роста реэкспорта из ОАЭ, в частности Дубаи. В Саудовской Аравии напротив большая часть импорта потребляется внутри страны и рост импорта тесно взаимосвязан с ростом не связанного с нефтью ВВП. Это более правильный путь, чем общий рост ВВП при учете цен на нефть и объема колебаний.

Другим важным показателем уровня импорта в Саудовской Аравии являются правительственные расходы. Даже не смотря на то, что несколько планов развития подчеркнули роль частного сектора фискальная политика правительства определяет спрос. Поскольку налоговые изменения не используются в качестве инструмента фискальной политики в Саудовской Аравии, основным инструментом является изменение расходов, где дефицит приводит к снижению расходов, которые непосредственно отражаются на снижении импорта, так как основной бюджет гораздо легче сократить, чем размер заработной платы. Биржевые корректировки также связаны с правительственными расходами, что усиливает воздействие изменений в расходной части бюджета на импорт. Действительно финансирование импорта коммерческими банками варьируется больше, чем правительственные расходы, что свидетельствует об эффекте множителя.

Рынок импорта в Бахрейне является самым большим из малых стран СССПЗ в 1980 Однако его место перешло к Оману. Это отражает силу внутреннего спроса Омана, поскольку транзитная торговля султаната не значительна. Рынок импорта Катара по сравнению с Бахрейном также увеличивается, поскольку он был на треть меньше рынка последнего в начале 80-х. Однако к середине 90-х это соотношение увеличилось до более, чем 60%.

Около 1/3 импорта Саудовской Аравии финансируется непосредственно правительством или государственными корпорациями такими, как SABIC. Это объясняется стоимостью основных средств нефтехимической промышленности и импортом товаров, связанных с развитием инфраструктуры и снабжением. Оборудование вооруженных сил составляет основную статью расходов правительства на импорт.

Хотя существуют офсетные соглашения, связанные с приобретением самолетов для ВВС, приобретение иностранной валюты является минимальным, поскольку основной мотивацией является технический переход.

Крупнейшими товарными категориями импорта стали транспортные средства, за которыми следуют продукты питания, текстиль и одежда. Устойчивость доли групп из года в год достойна упоминания. Лишь в период с 1992 по 1994 гг произошло падение доли транспортных средств. Это было связано с ростом импорта подержанных автомобилей более низкой стоимости и тенденции владельцев автомобилей Саудовской Аравии сменять автомобили реже в связи с давлением на расходы потребителей. Учитывая то, что падение доли транспортных средств сопровождалось общим падением импорта, снижение расходов на транспортные средства все равно очень значительно. Фактически расходы снизились на 17% в 1993 г. и на 28% в 1994 г. Так как семья расходует больше средств на образование и здравоохранение и потребительские быстро портящиеся товары, нежели на приобретение и замену товаров долгого пользования, намечается тенденция уменьшения потерь потребительских потерь на импорт. При увеличении продолжительности жизни в Саудовской Аравии и других стран СССПЗ, эти тенденции становятся все более очевидными, что должно благоприятно отразиться на балансе торговли.

Показатели импорта в некоторых странах СССПЗ, в особенности ОАЭ, выше, чем местный спрос в связи со значительным реэкспортом.. Хотя существует незначительный реэкспорт из Кувейта и Бахрейна в другие государства СССПЗ, основным центром реэкспорта для всего региона является Дубаи. Экономический рост и процветание государства шейхов на протяжении столетий объясняется Дубайским ручьем – лучшей природной гаванью Персидского залива, который сделал город перекрестком торговли. Появление современных морских перевозок заставил произвести работы по увеличению глубины подходов в порт, чтобы суда, большие по водоизмещению, могли размещаться возле пристани наряду с традиционными местными.

Однако к 70-м мощности речного порта перестали отвечать требованиям и новый порт был построен возле Мина Рашид и Джебел Али. Два новых порта, расположенных в 35 км к югу от Дубаи были объединены в г и переданы в руководство Дубайскому порту. Сейчас порты располагают более чем сотней загрузочных пристаней для крупно тоннажных судов, что позволило Дубаи стать двенадцатым среди крупнейших портов мира по контейнерным перевозкам.

Зона беспошлинной торговли в Джебел Али, которая была создана 1985 г. давно стала крупнейшей и наиболее преуспевающей на Ближнем Востоке. На ней расположены более 600 представительств международных компаний. В результате Дубаи стали для Западной Азии тем же, чем Сингапур является для Юго-Восточной. Международные компании пользуются расположением Дубаи в СССПЗ, чтобы обеспечить продажу товаров без тарифов или по сниженным тарифам для других стран членов, включая Саудовскую Аравию. Для того, чтобы сделать это необходимо добавлять 40% ставку. Однако это число основано на границах перераспределения, чтобы компенсировать расходы на заработную плату в Дубаи и месте окончательного экспорта.

Рост объема реэкспорта в период в 1986-1995 гг практически утроился. Реэкспорт намного превышает экспорт, хотя в соотношении реэкспорта к экспорту на протяжении последних лет были значительные колебания: от 270% до 400%, в среднем они составляли около 300%.

Однако какую либо тенденцию выявить невозможно. Иран является самым значительным потребителем реэкспорта и потребляет около от общего объема и стоимости. За ним следует Индия и Саудовская Аравия. Учитывая специфику СССПЗ, высокий объем реэкспорта в Иран может показаться удивительным, однако это отражает традиционную силу Дубаи в качестве центра торговли импортом на северном и южном берегах залива., а также семейные и деловые связи торгового сообщества. Гонконг, Афганистан и Пакистан идут на 4, 5 и 6 месте реэкспорта из Дубаи. За ними следуют Катар, Азербайджан и Россия. На 10 месте Кувейт. Экономические трудности в Иране привели к значительному снижению реэкспорта из Дубаи в Исламскую республику. Стоимость реэкспорта упала с млн.долл США (в 1995г) до 781 млн. долл. США (в 1996г). Однако реэкспорт в богатый нефтью Азербайджан увеличился на 63% и составил 185 млн. долл. США в 1996г. Реэкспорт в Афганистан удвоился и составил млн. долл. США не смотря на продолжающуюся гражданскую войну, которая затронула даже Кабул.

Торговая Палата в Дубаях эффективно разрешает торговые споры, а Всемирный Торговый Центр, который был создан в Дубаи в 1979 г. привел к оживлению бизнеса.

В феврале 1997 г произошел резкий рост реэкспорта в Италию. Это объясняется участием Италии в строительстве установок по обессоливанию и производству энергии в данном эмирате и необходимостью отправлять дорогостоящее оборудование в Италию для модернизации. Это подчеркивает тот факт, что не следует уделять слишком большое внимание данным о месячной торговле, когда они сравнительно малы.

На место Дубаи в качестве реэкспортера претендуют другие страны Аравийского полуострова такие как Оман, который строит большой контейнерный комплекс вблизи Салала и Йемен, который строит амбициозные планы модернизировать Аденский порт. Последний был основным портом транзита при Британской имперской торговле с Индией и другими странами для судов, проходящих через Суэцкий канал, когда Аден находился под протекторатом Британии. Однако даже когда будет завершен первый этап строительства в Салала и Адене, их совместный объем составит лишь от реэкспорта Дубаи. Последующие проекты будут зависеть от их конкурентоспособности как реэкспортеров. Однако Дубаи за счет своего старта, значительного опыта и свободы от бюрократических сложностей, скорее всего сохранит лидерство.

Реэкспорт Саудовской Аравии очень ограничен и большая часть его проистекает из промышленности, заменяющей импорт, которая в основном направлена на местный рынок. Однако имеет потенциал поставок в другие страны СССПЗ. Типичным примером является промышленное производство гофрокартона, упаковки и ящиков для неалкогольных напитков и мороженного, которое поставляется в Бахрейн, Катар и Кувейт.

Разница между импортом и реэкспортом объясняется внутренней наценкой, добавляемой при производстве и спросе внутреннего потребителя.

Стоимость импорта картона и продуктов из него отражает цены на лес и бумагу на международных рынках, на которых существуют значительные колебания. При колебаниях меняется отношение возможных владельцев акций, что отражается на объемах импорта. Цены на реэкспорт очень устойчивы. Однако в результате добавления наценки и долгосрочных контрактов, которые были получены производителями Саудовской Аравии, они могут измениться. В результате большей уверенности в будущем произошел устойчивый рост реэкспорта картона и продуктов из него и его увеличение в два раза в период с 1991-1995 гг.

Не смотря на достигнутый успех реэкспорт не является приоритетом для Саудовской Аравии. Напротив, он кажется остаточным выходом после удовлетворения внутреннего спроса. Саудовской Аравии основное внимание обращается на производство и поставки, в то время как в Дубаи оно обращено на маркетинг и изменяющуюся природу оптовой торговли и розничного спроса.

Дубаи можно считать торговой столицей Персидского залива. Бахрейн в свою очередь прилагает все усилия, чтобы стать финансовым центром региона. Хотя Бахрейн экспортирует сравнительно мало нефти относительно других стран СССПЗ, реэкспорт здесь минимален. Это единственное государство региона, в котором существует положительный баланс платежей в коммерческих услугах. Значимость этого государства в международной торговле увеличивается, поскольку невидимый экспорт увеличивается в два раза быстрее, чем видимая торговля товаром. Когда экспорт нефти Бахрейна в 1994 г оценивался в 2,2 млрд. долл. США поступление от коммерческих услуг составили более 1,3 млрд. долл. США.

Единственная страна СССПЗ, кроме Бахрейна, которая заявила о прибыли от коммерческих услуг в ВТО – это Кувейт. Но в Кувейте существует большой дефицит невидимых поступлений несмотря на международную деятельность банковского сектора и размера местных судоходных компаний.

Основным источником поступлений Бахрейна является его оффшорный банковский сектор, доходы от туризма и в гораздо меньшей степени доки по ремонту кораблей, которые являются крупнейшими в заливе после сухих доков в Дубаях. Туризм в основном связан с посетителями из Саудовской Аравии, которые приезжают по выходным. Среди них бывшие граждане и репатриархи, которые пользуются переходом Саудовская Аравия- Бахрейн открытым в 1986 г.

Оффшорный банковский сектор предоставляет широкие возможности для вкладчиков и заемщиков, а также широкий спектр услуг по финансам для нерезидентов, в основном граждан Саудовской Аравии. К г. активы сектора составили более 65 млрд. долл. США. Сделав его крупнейшим центром между Сингапуром и Европой. В 1980 в Бахрейне размещались офисы свыше 100 иностранных банков, которых привел сюда подъем цен на нефть в 1979 г. Поскольку иностранные банки не могли работать в Саудовской Аравии, если они не были корпорацией внутреннего рынка, или же большая часть их акций не находилась в собственности граждан, законы Бахрейна по оффшорной банковской деятельности стали наилучшим способом доступа потенциальных клиентов Саудовской Аравии к капиталу. К концу 80-х однако многие иностранные банки прекратили деятельность в Бахрейне, поскольку цена на нефть упала и объем бизнеса снизился. Так что относительно высокие эксплуатационные затраты перестали окупаться.

Возобновление оффшорной банковской деятельности в Бахрейне после войны в заливе отразил более устойчивые цены на нефть и больший уровень доходов в Саудовской Аравии. В Бахрейне сформировался региональный рынок фондовых бумаг. При этом Бахрейн является крупнейшим финансовым центром для проведения операций на основании шариата. Исламские банки, работающие на острове, включают:

Инвестиционный Исламский банк Аль Барака, Арабский Исламский банк, Исламский банк Бахрейна, Исламский инвестиционный банк-сити, (филиал Ситибанка) и Файзальский Исламский банк Бахрейна.

Большое число традиционных банков Бахрейна также предлагают исламские банковские услуги, включая Арабскую корпорацию банков.

Не смотря на такой успех оффшорного банкинга, коммерческие услуги, скорее всего, останутся дефицитом в странах СССПЗ. Другие государства не могут соперничать с Бахрейном по финансовым услугам, поскольку рынок залива способен поддержать только один центр. И хотя Саудовская Аравия может перенести утерю бизнеса в Бахрейне, результирующие потоки прибыли обеспечивают стабильность острова и дальнейший отток средств в другие государства залива скорее всего воспринят не будет. Объем развития рынка туризма ограничен, поскольку Бахрейн уже занимает большую часть рынка стран СССПЗ по экскурсиям, а Дубаи стали основным центром туризма для посетителей не из Арабских стран, а Европы и мира. Возможно дальнейшее расширение судоходства, однако большая часть государств уже имеют собственные флоты танкеров, а приобретение судов для перевозки товаров с различными требованиями к транспортировки может быть экономически не оправданным. Большая часть авиалиний стран СССПЗ - убыточны, кроме «Эмиратов» перевозчика с головным офисом в Дубаи. Расширение парка самолетов для уменьшения зависимости от иностранных перевозчиков едва ли сможет достаточно снизить дефицит коммерческих услуг.

Финансовое положение государственных авиакомпаний, таких как «Саудия» не может спасти даже то, что решение о приобретении основаны на политических мотивах нежели на финансовых. В 1995 г. было заключено соглашение о приобретении компании «Саудия» 61 нового самолета в США, включая 5 Боингов 747, Боинга –777, 29 самолетов МакДонел Дуглас МД-90 и 4 МД-11 (грузопассажирские). Самолеты МД- являются устаревших вариантами ДЦ-9, которые вскоре сходят с производства, после выполнения заказа Саудовской Аравии., поскольку компанию приобрел Боинг. Основной причиной заказа было просто сохранение работ на заводе по производству самолетов компании «МакДонел» в США и признание вклада компании в создание вооруженных сил королевства. Необходимо отметить, что Боинги 747 являются излишне большими и дорогими средствами, в то время как объем пассажиро-перевозок в Саудовской Аравии в году увеличился лишь на 1,8%. При этом адекватным решением было бы приобретение Боингов 767, которые являются более дешевыми. Кроме этого некоторые авиалинии предпочитают самолеты аэробус Европейского производства, но учитывая отношение между Саудовской Аравией и Америкой, их приобретение было отвергнуто.

После повышения цен на нефть в середине 70-х годов Европейский Союз время от времени проводил переговоры с Арабскими странами, большая часть которых затрагивала Средиземноморские Арабские страны, а не СССПЗ. Со многими из этих государств у ЕС существуют договоры о сотрудничестве. Они включают страны Магрибского соглашения, Египет и Иорданию. Несколько соглашений о свободной торговле были заключены в середине – конце 90-х, которые предоставили экспортерам Европейского союза беспошлинный доступ на эти рынки с 2012 г. В обмен на это средиземноморские Арабские страны получат не большую финансовую помощь. ЕС разработана специальная политика по отношению к своим географическим соседям., среди которых и Средиземноморские Арабские страны. Это в основном связано с тем, что в прошлом потоки рабочей силы приходились именно на них и не смотря на ограничения по эмиграции, существует возможность дальнейших миграций. Страны СССПЗ немного отличаются в этом отношении, потому что их граждане, приезжая в ЕС обычно могут обеспечить себя финансово и не искать работу. Большая часть посетителей из СССПЗ приезжают в командировку лили отпуск, или же чтобы пройти курс лечения, который они могут оплатить.

Экспорт ОАЭ Импорт СА Катар Оман Кувейт Бахрейн 0 10 20 30 40 50 Рис. 1. Доля ЕС в торговле стран СССПЗ, % Тем не менее с середины 80-г годов между СССПЗ и Европейским союзом был начат политический диалог. У стран СССПЗ существует небольшой офис в Брюсселе, который предоставляет услуги секретариата и поддержки для лиц, проводящих переговоры. ЕС хочет поддержать связи с другими региональными группировками по всему миру, такими как СССПЗ, и в то же самое время признает важность региона Персидского залива в качестве источника энергии и рынка для своих экспортеров. Одна лишь Саудовская Аравия была пятым крупнейшим рынком для экспорта ЕС в 1991 г. и седьмым источником импорта, хотя к 1995 г. она вышла на 20-е место среди внешних экспортных рынком и на 16-место в качестве источника импорта. ОАЭ были 24 рынком экспорта для ЕС.

Основные разногласия между СССПЗ и Евросоюзом связаны с нефтехимическими продуктами в основном экспортируемых Саудовской Аравией. Брюссель говорит о том, что они не честным образом субсидировались благодаря низким ценам на ресурсы, и что страны СССПЗ производили демпинг на рынке нефтепродуктов ЕС в ущерб европейским производителям. Однако в 1984 г ЕС установил тариф в размере 13,5% на экспорт нефтехимических продуктов из СССПЗ, который остался неизменным до сегодняшнего дня.

По заявлению стран-членов СССПЗ относительное преимущество, связанное с сырьем, является объективным, однако стоимость транспортировки приводит цены в соответствие с ценами конкурирующих производителей в Европе, следовательно тарифная протекция не может быть обоснована. СССПЗ поставляет лишь основные нефтепродукты. Это предоставляет достаточно возможности для европейских клиентов добавлять стоимость на перерабатывающих заводах. Более того в самом СССПЗ тариф на импорт товаров из ЕС очень низок и это делает СССПЗ крупнейшим рынком для ЕС. При переговорах представители стран СССПЗ попросили, чтобы регион получил статус нации наибольшего благоприятствования., согласно условиям конференции ООН по торговле и развитию (ЮНКТАД). Хотя страны СССПЗ имеют высокий доход на душу населения по ВНП и ВВП, они остаются развивающимися в связи с их структурными характеристиками, следовательно, их производители должны получать предпочтение при импорте товара, в то время как в ЕС происходила обратная ситуация В настоящее время между ЕС и СССПЗ существует увеличение торгового дисбаланса. Хотя доля ЕС в импорте СССПЗ увеличивается, доля экспорта СССПЗ в ЕС значительно снизилась. Производители ЕС проникли на рынки импорта Бахрейна, Кувейта, Омана и Катара. В Саудовской Аравии и ОАЭ их доля осталась на уровне 1/3. В то время как лишь Саудовская Аравия и Кувейт экспортировали значительные объемы нефти в ЕС, в случае Саудовской Аравии ЕС занимает 1/5 часть от общих поставок. В Кувейте эта цифра равна 1/6.

В результате ЕС имеет увеличение положительного сальдо внешней торговли по отношению к странам СССПЗ. В случае же с Саудовской Аравией наблюдается баланс торговли. В действительности же, положительное сальдо, получаемое СССПЗ в Азии и США превращается в дефицит в ЕС, что противоположно ситуации 70-х годов. Большая часть европейского экспорта СССПЗ состоит из основных средств таких как:

оборудование для нефтяной и нефтехимической промышленности, промышленные товары потребительского назначения. Экспорт продуктов питания в Саудовскую Аравию из Францию остается значительным.

Высокой положительной динамикой характеризуется процесс развития сотрудничества между Италией и странами Ближнего Востока.

Официальные визиты Президента Италии в Катар и Короля Судовской Аравии в Рим ноябре 2007 г.

стали подтверждением максимального доверия между Италией странами Персидского Залива.

В 2002 году состоялась подписание серии двусторонних соглашений, направленных на развитие отношений Италии с Бахрейном.

Отношения с Кувейтом направлены на реализацию перспективных технических контрактов, связанных с сектором углеводородов. Оборона, культурная, научная и технологическая кооперация и здравоохранение являются также новыми перспективными направлениями сотрудничества.

Оман предлагает Италии привлекательные возможности сотрудничества в области туризма, инфраструктуры (транспорт, дороги, электрические энергетические сети) и обороны.

Италия активно помогает демократическому правительству Ирака в восстановлении инфраструктуры страны, воссоздания гражданского общества, разрешению этнических и религиозных конфликтов.

Двусторонние политические отношения между Италией и Палестинский Национальной Автономией традиционно дружеские. За период с 2006 г. по 2009 г. было разработано много новых проектов двустороннего сотрудничества. Палестинский Президент Mahmoud Abbas встретился в Италии в 2006 г. с президентом Палаты Депутатов и Министром иностранных дел, который в свою очередь дважды за 2008 г. посетил Палестинские территории. В 2007 состоялось пять взаимных визитов руководства обоих стран, в том числе с экономическими миссиями. Согласно данным МВФ, баланс двусторонней торговли этих стран в 2007 был равен 3,662,000 евро (выше 23.7%, как сравнимо с предыдущим годом). Итальянский экспорт в 2007 г. в Палестину составил 2,197,000 евро, что на 20,5% выше показателя 2006 г. Импортом из Палестинских Территорий в Италию составил 1,465,000 евро, что на 28,9% выше показателей 2006 г. Таким образом, сальдо торгового баланса для Италии было позитивным и составило 732,000 евро ( прирост – 6,5% по сравнению с предыдущий год).

Основными статьями итальянского экспорта являются машины и оборудование, не электрическое оборудование и инструменты, обработанные зерновые культуры, мука, плоды и бобы, оборудование для пищевой промышленности. Основными статьям импорта являются: строительный камень, песок и гравий, известняк, лесная продукция. Развиваются проекты по созданию совместных предприятий, передачи технологий и ноу-хау.

Культурное Соглашение между Италией и Палестиной было подписано в 2000 г. и предусматривает двустороннюю кооперацию в различных секторах: образовании, сохранении художественных и культурных сокровищ, сотрудничестве в науке и технологии, радио и телевидении, коммуникациях, туризме и спорт.

Соглашение было ратифицировано в 2003 г. и вступало в силу в 2004 г. Это соглашение большей частью реализуется в области образования.

Италия имеет вполне определенные планы по развитию сотрудничества на Среднем и Ближнем Востоке, в том числе через многочисленные программы государственной помощи:

- программа поддержки Системы образования Палестины (SPES), которая сосредоточена на доступе к базовому образованию и инновационным преподавательским методологиям (7 млн. евро);

- программа помощи здравоохранению в Палестинских Территориях, целью которой является регулирование деятельности социального обслуживания в здравоохранении и гарантирование адекватных услуг помощи (7.7 млн. евро);

- восстанавливая северного крыла Больницы Принцессы Alia в Хевроне (7 млн. евро);

- реставрация системы снабжения водой в Хевроне (1.4 млн. долл.);

- реставрация питьевых водных услуг к Иерихону и Elia (1.6 млн. долл.);

- объединенная сельскую программа развития в районе Хеврона (2.1 млн. евро);

- проект по производству высокого качественного оливкового масла (1,1млн. евро);

- программа для создания семейных центров для семейств (2 млн. евро);

- Программа коммуникативной кооперации (0.2 млн. евро).

Итальянские экономические и торговые отношения с Египтом стабильно динамичны, с направленной позитивной тенденцией (в 2007 взаимная торговля превысила 3.9-миллиардном евро, что на 7.06% выше показателя предыдущего года). Экспорт Италии в Египет возрос и превысил 2.1 млрд. евро в 2007, что на 39.4% выше показателя 2006, импорт из Египта составил 1.8 миллиардов евро в 2007, что на 15.9% ниже показателя предыдущего года, что привело полному положительному торговому балансу для Италии ( + млн. евро, по сравнению с -631 млн. евро в 2006). Итальянские продажи в Египет находятся большей частью в секторах машинного и механическом оборудования (41.6% из полного экспорта за 2007), химической продукции, синтетических и искусственных волокнах и металлургии. Основные статьи импорта в Италию из Египта - нефтяная продукция и оборудование для металлургии, а также продукция нефтепереработки.

Преимущественные секторы итальянских инвестиций в Египет (Италия - 5-я среди главных европейских инвесторов) - нефть и газ, особенно в областях разведки и добычи.

Экономическо-коммерческие отношения Италии с Сирией находятся в периоде роста с внешнеторговым оборотом на уровне 1.9 млрд. евро в 2007 (что на 35.4% выше показателя 2006 г.), при этом Италия является одним из главных торговых партнеров Сирии (занимает первое место среди Европейских поставщиков и импортеров). На этапе роста находится также экспорт из Италии в Сирию (942.5 млн. евро в 2007, что на 41.9% выше, чем в 2006 г.), также как и итальянский импорт из Сирии (927.4 млн. евро в 2007, что на 29.4% выше, чем в 2006 г.). Италия продает Сирию преимущественно рафинированную нефтяную продукцию (46.1% совокупного экспорта из Италии в Сирию в 2007), машинное и механическое оборудование, химическую продукцию. Импортирует Италия, главным образом, нефть (69.8% из совокупного импорта в Италию из Сирии за 2007), очищенную нефтяную продукцию, а также сельскохозяйственную продукцию и продукцию пищевой промышленности.


Несмотря на нестабильную внутреннюю политическую ситуацию в Ливане, внешнеторговый оборот Италии и Ливана в 2007 г. подсчитано 762.5 млн. евро (с положительным торговым балансом для Италии на сумму 704.3 млн. евро. Италия продает большей частью очищенную нефтяную продукцию Ливану (39.6% от полного экспорта в Ливан в 2007), машинное и механическое оборудование, продукцию металлургии.

Импортирует из Ливана Италия продукцию, производимую из ее давальческого сырья (33.8% импорта в 2007) преимущественно металлургической, химической и машиностроительной отраслей.

Около 20 итальянских компаний, присутствующих на ливанском рынке, в том числе по производству электроэнергии, конструкционных материалов, обслуживанию электростанций, транспорта, дорожной инфраструктуры, работающих в сфере недвижимости, банковских/страховых услуг, венчурных предприятий, продвигают свои товары и услуги через распространение франшизы.

Итальянское присутствие в Иордании отмечается в большей степени в торговле, чем в инвестициях.

Показатели внешнеторгового оборота Италии и Иордании за 2007 показывают рост на 6.2% (428.2 млн. евро) выше, чем в 2006 г., с положительным торговым балансом 375.2 млн. евро для Италии.

Итальянские производители занимают 6-е место среди экспортеров в Иорданию, снабжая ее большей частью машинами и механическим оборудованием;

из Иордании в Италию импортируется в основном химическая продукция и синтетические волокна, металлы и металлические изделия. Итальянское присутствие в стране большей частью ослажняется низким уровнем развития инфраструктуры (автострады, электрические энергетические установки, сети снабжения водой), а также поставок мультимедийных платформ для мобильной телефонии.

На сегодняшний день рассматриваются проекты по созданию совместных предприятий в текстильной отрасли, сельском хозяйстве, телекоммуникациях производстве строительных материалов.

Таким образом, проводимая активная торговая, кооперационная и дипломатическая политика Италии на рынке стран Персидского залива отражается в позитивной динамике сальдо ее торгового баланса.

Однако на сегодняшний день существует угроза замещения традиционных позиций импорта из европейских стран в страны Персидского залива товарами, поставляемыми из стран Азии, о чем свидетельствуют следующие цифры: доля импорта из стран Азии в страны Персидского залива выросла с 29.3% до 33.9% за период 2000-2007 гг., захватывая ведущую позицию стран Евросоюза, чья доля снизилась за этот же период с 39.2% до 31.5%.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Annual Statistical Bulletin 2005. – P. 45, 47. www.opec.org 2. World Economic Outlook 2005. IMF. – P. 195-197. www.imf.org 3. Country Overview. http://www.eia.doe.gov 4. Statistics in brief UNESCO. www.uis.unesco.org 5. www.menareport.com РЕЗЮМЕ Изучение проблем развития внешнеэкономических связей стран ближневосточного региона и Европы сохраняют свою постоянную актуальность, что и послужило целью данной статьи.

РЕЗЮМЕ Вивчення проблем розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країн близькосхідного регіону і Європи зберігають свою постійну актуальність, що й послужило метою даної статті.

SUMMARY However, studying of problems of development of foreign economic relations of the countries of Near-Eastern region and Europe keep the constant urgency, as has served as the purpose of given article.

ЕКОНОМІЧНА КРИЗА ЯК МОЖЛИВІСТЬ ДЛЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ Ашихмін Д.Б., здобувач ДонНУ Міжнародна торгівля – основна форма міжнародних економічних відносин, оскільки включає торгівлю не лише товарами в речовому розумінні цього слова, але і самими різноманітними послугами (транспортними, фінансовими, послугами для бізнесу, туристичними та ін.). Торгівельні протиріччя є найбільш гострими в світовій економіці, а лібералізація торгівельних стосунків – предметом обговорень в одній з найбільш впливових міжнародних організацій – Світовій організації торгівлі.

Розвиток світової економіки циклічний, за зростанням йде спад, який дає час виправити помилки і економічні прорахунки, а також основу для подальшого розвитку економічних стосунків і в першу чергу міжнародної торгівлі. Сьогодні вона є особливо важливим чинником економічного росту як національного, так і світового господарства в цілому. Тому питання аналізу причин та наслідків економічної кризи для вітчизняної економіки і перспектив розвитку зовнішньої торгівлі здобувають зараз особливу актуальність, насамперед, на рівні держави.

Вивчення багатогранності міжнародної торгівлі, аналіз її основних напрямків та шляхів розвитку відображені в науковій закордонній і вітчизняній літературі досить широко. Серед авторів відомих робіт з даної проблематики можна назвати І.П. Герчикову, А.В. Данильцева, І.І. Дахно, Ю.П. Козака, Ю.В. Макогона, В.І.Фомічева, Г.М. Циганову.

Однак, еволюція міжнародної торгівлі протягом періоду суверенного розвитку України має свою специфіку, пов'язану з економічною стратегією держави, станом розвитку національної економіки. Ці питання ще недостатньо вивчені та в цілому вимагають додаткових досліджень.

Метою статті є розгляд впливу світової кризи на українську економіку та визначення першочергових дій для подолання негативних наслідків зовнішньої торгівлі України в сучасних умовах, виявлення основних напрямків подальшого її вдосконалення з урахуванням довгострокових перспектив розвитку держави.

Розглянути причини та наслідки світової кризи для міжнародної торгівлі, вплив кризи на українську економіку та зовнішню торгівлю. Визначити елементи закордонного досвіду та можливості його використання в Україні в умовах виходу з кризи, подальшої глобалізації та посилення залежності країни від світової економіки.

Впродовж декількох тисячоліть, з часу зародження цивілізацій, вивіз товарів в зарубіжні країни в обмін на товари іноземців був невід'ємною рисою світового господарства. У 19 столітті стрімке зростання виробництва і розвиток засобів транспорту і зв'язку призвели до величезного розширення сфери зовнішньої торгівлі і збільшення її об'єму. Так, середньорічні темпи зростання світового експорту товарів склав: у 50-х рр. 6%;

60-х рр. - 8,2%;

70-80-х гг.-9,0% і в 90-97 рр. — 6% (середньорічні темпи зростання ВВП за цей період склали 1,5%). Відповідно зростав і об'єм світової торгівлі. Так, в 1970 р. він склав 0,3 трлн дол.;

у 1980 г.— 1,9;

у 1997 р. — 5,4 трлн дол. ( з урахуванням експорту послуг - 6,4 трлн дол.). Безпрецедентно високі темпи післявоїнного зростання світової торгівлі обумовлені, в першу чергу, вищими темпами економічного розвитку в цей період. Крім того, воно супроводжувалося все більшим розподілом праці в світі, що стимулює міжнародний товарообіг. Нарешті значну роль в прискоренні темпів зростання світової торгівлі зіграло активне включення в неї нових груп країн, раніше економічно відсталих.

Таблиця Темпи зростання світової торгівлі та світового промислового виробництва у другій половині XX ст.(%) [2] Світове промислове Роки виробництва Світова торгівля виробництво 1950-1955 8,2 5, 1956-1965 7,7 4, 1966-1975 6,8 4, 1976-1985 3.8 2, 1986-1990 6,0 3, 1990-1996 6,0 1, 1997-2000 10,0 4. 2000-2004 5,9 2. 2004-2007 7,5 3. Проте, впродовж більшої частини 20 ст. діяла тенденція до зниження долі товарів, що перетинають кордони, і послуг в сукупному світовому обсязі виробництва.

У міжнародній торгівлі провідну роль грають промислово розвинені країни. На ці країни доводиться значна частина світового виробництва товарів і послуг і велика частина випуску товарів масового виробництва.

Близько 80% експорту з промислово розвинених країн прямує на ринки інших промислово розвинених країн;

© Ашихмін Д.Б., більше 70% експорту з країн, що розвиваються, також поступає на ринки розвинених країн. Дуже крупні країни задовольняють велику частину своїх потреб за рахунок внутрішнього виробництва;

обсяг зовнішньої торгівлі порівняно з обсягом виробництва в США і країнах колишнього СРСР невеликий. Проте вплив США на світову торгівлю вельми істотний зважаючи на величезний обсяг виробництва товарів і послуг. У країнах з середнім за чисельністю населенням, таких, як Великобританія, Франція, Японія, Німеччина і Італія, обсяг зовнішньої торгівлі складає від 10% до 20% сукупного виробництва (тобто вартості валового національного продукту);

у малих країнах типа Нідерландів, Бельгії, Чехії і Угорщини цей показник досягає 40%.

Обсяг зовнішньої торгівлі країни, що розвивається залежить від того, чи спеціалізується вона на експорті окремого товару або намагається розвивати багатогалузеве господарство. Так, Туреччина, що відноситься до другої категорії країн, експортує лише 5% від загального обсягу виробництва. З більшості країн з яскраво вираженою спеціалізацією експортується близько половини загального обсягу виробництва, а Саудівська Аравія, що спеціалізується на нафтовидобуванні, експортує 80% нафті, що добувається. Проте, за винятком випадків спеціалізації на виробництві життєво важливих продуктів типа нафти, залежність країни від реалізації на світовому ринку одного єдиного продукту пов'язана з великим ризиком. За даними СОТ, в 90-х г.г. світовий ВВП збільшився в 1,2 рази, тоді як об'єм світового експорту товарів – в 1,7 раза. При цьому експорт продукції оброблювальної промисловості збільшився в 1,8 раза, гірської промисловості – в 1,5 раза, продовольства – в 1, раза. У географічній структурі міжнародної торгівлі безперечна перевага Західної Європи, що є наслідком найбільш розвиненого рівня економічної інтеграції в цьому регіоні.


Таблиця 2.

Міжнародна торгівля товарами по регіонах в 2005р.[1] Експорт Імпорт Регіон, країна млрд.дол. % млрд.дол. % В світі 10121 100,0 10481 100, Південна Америка (3) 1478 14,6 2285 21, США 904 8,9 1733 16, Європа 4353 43,0 4521 43, ЄС 3988 39,4 4120 39, Німеччина 971 9,6 774 7, СНД 342 3,4 216 2, Росія 245 2,4 125 1, Україна 34 0,3 36 0, Африка 296 2,9 248 2, Середній Схід 529 5,2 318 3, Азія 2773 27,4 2599 24, Китай 762 7,5 660 6, Японія 596 5,9 516 4, Індія 90 0,9 132 1, Південна та Центральна 351 3,5 294 2, Америка Бразилія 118 1,2 78 0, Доля первинних продуктів в сукупній вартості світової торгівлі впала з 60% в 1913р. до менш ніж 40% в 1975р. У 1993 році 78% світового експорту доводилося на продукцію оброблювальної промисловості, 9% – на мінеральне паливо і родинні матеріали, 9% складали продукти харчування, напої і тютюн і 4% – сировина (виключаючи енергоносії). Біля третини всіх первинних продуктів, що реалізовуються на світовому ринку, до цих пір поступає з промислово розвинених країн. Деякі з первинних продуктів, що беруть участь в міжнародній торгівлі, відрізняються високою мірою стандартизації і незрідка підрозділяються на категорії за типом або якістю. Такі товари можуть продаватися і купуватися на товарних біржах без попереднього огляду і знаходитися у момент купівлі-продажу де-небудь в дорозі. Інші товари, переважно продукція оброблювальної промисловості, досить розрізняються як за якістю і дизайну, так за ціною.

За період з 1999 року в багатьох країнах, що розвиваються, істотно покращав стан зовнішніх розрахунків і по рахунку поточних операцій цих країн в цілому сформувалося позитивне сальдо. В результаті разом взяті вони стали чистими експортерами капіталу в розвинені країни. У багатьох країнах цієї групи, зокрема у ряді тих, що розвиваються швидкими темпами зростає експорт продукції оброблювальної промисловості, це сталося завдяки їх успішній глобальній інтеграції і переорієнтації макроекономічної політики на підвищення ролі конкурентоздатних обмінних курсів. В інших країнах поліпшення стану рахунку по поточних операціях досягався також внаслідок значного збільшення надходжень від експорту необроблених сировинних товарів.

Ситуація, що проте створилася, не відрізняється міцністю: невизначеність і нестабільність на міжнародних фінансових, валютних і сировинних ринках у поєднанні з відсутністю упевненості відносно подальшого напряму грошово-кредитної політики в деяких крупних розвинених країнах вносять свій внесок до формування неоптимістичних перспектив розвитку світової економіки і можуть бути зв'язані із значними ризиками для країн, що розвиваються. Багато країн, що розвиваються, умови торгівлі яких покращали останніми роками, як і раніше вкрай вразливі до дії можливого тривалого глобального спаду і наслідків припинення сировинного буму. Для деяких з них збільшені ціни на продовольство і енергоносії, чистими імпортерами яких вони є, вже лягають тяжким тягарем на населення.

Фінансові пертурбації серпня 2007 року, безпрецедентне зростання цін на нафту і можливість посилювання грошово-кредитної політики у ряді країн викликали певні перешкоди розвитку світової економіки в 2008 і 2009 роках. Наслідки кризи субстандартного іпотечного кредитування вийшли далеко за межі Сполучених Штатів, повсюдно породжуючи проблеми ліквідності і кредитування.

До того ж різке зростання цін на необроблені сировинні товари, що частково викликано спекулятивними операціями, що змістилися від фінансових інструментів до сировинних ринків, додатково ускладнили спроби урядів і надурядових органів, прагнучих уникнути рецесії і в той же час утримати інфляцію під контролем.

Спостерігається надвиробництво капіталів. Їх основна маса зосереджена на фондовому ринку, оскільки для вкладень в реальний сектор в світі можливості практично вичерпані. У результаті в 2007 році акції зростали, а корпорації приховували збитки і фальсифікували прибуток. Все це призвело до того, що 21-22 січня 2008года стався обвал на всіх біржах. З цієї миті офіційно почалася світова економічна криза.Економічна криза характеризується наступними показниками: падіння обсягів виробництва;

падіння фондових індексів;

ріст безробіття і массові звільнення;

падіння обсягу споживання індивідуальними господарствами. Сучасна глобальна фінансова криза - глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Криза була викликана іпотечною кризою та є гострою фазою фінансової кризи 2007-2008.

Наслідки кризи для світової торгівлі досить серйозні. В світі спостерігається надвиробництво товарів і звуження ряду найважливіших ринків. Внаслідок струсів банківської системи, зниження реальних доходів населення і посилення безробіття терплять банкрутство тисячі виробничих і збутових компаній, крупні і дрібні торгівельні мережі відмовляються від закупівлі дорогих і малопопулярних товарів, асортимент товарів звужується. Банки обмежили кредитування торгівельних компаній на закупівлю товарів.

По попередніх оцінках Світової організації торгівлі (СОТ), зростання світової торгівлі в 2007 році скоротилося до 5,5% в порівнянні з 8,5%, відміченими роком раніше.

Зважаючи на фінансові потрясіння і зростання цін на сировинні товари, а також останній низький прогноз Міжнародного валютного фонду (МВФ) з приводу зростання обсягів виробництва, СОТ передбачає подальше зниження темпу зростання світової торгівлі в поточному році до 4,5% - найнижчого рівня з року.

На думку економістів СОТ, даний прогноз організації може виявитися ще дуже оптимістичним, оскільки зважаючи на поширення проблем на фінансових ринках, а також заходів, які уряди держав робитимуть для того, щоб стримати зростання цін на продовольство і енергоносії, світовий попит може скоротитися.

Глобальній фінансова криза еволюціонувала в торгівельну, і державам необхідно відмовитися від політики протекціонізму і якнайскоріше завершити Дохийський раунд переговорів про лібералізацію світової торгівлі в рамках СОТ.

Переговори по лібералізації торгівлі проходили в рамках Дохийського раунду, який почався в 2001 році і повинен закінчитися підписанням єдиної торгівельної угоди. 30 липня 2008 року Дохийський раунд був провалений після того, як держави - члени СОТ не змогли домовитися про ключові умови угоди. Зокрема, країни, що розвиваються, намагалися відстояти своє право на збільшення загороджувальних мит, які можуть допомогти захистити місцевих виробників.

При цьому країни, що розвиваються, виступали за зниження держпідтримки сільського господарства в розвинених країнах. Останні таку ініціативу не підтримували. Очікується, що Дохийський раунд буде закінчений до 2010году.

Найсильніше постраждали від кризи не країни з розвиненою банківською системою, а ті держави, чия економіка орієнтована на експорт товарів. Наприклад, економіка Японії, об'єми експорту якої в першому кварталі 2009 року скоротилися майже вдвічі в порівнянні з першим кварталом 2008 року. Китайський експорт скоротився на 17 %, американський - на 30 %, а німецький - на 20 %. Об'єм світової торгівлі в 2009 році зменшиться на 6,1%, а не 2,1%, як очікувалося раніше. Також керівництво Всесвітнього Банку чекає в 2009 році падіння світової економіки на 1,7%. Настільки велике скорочення глобального ВВП станеться вперше після Другої світової війни. Вливання капіталу в країни, що розвиваються, скоротиться з $1 трлн в 2007 році до $ млрд в 2009 році.

Зростання промислового виробництва і торгівлі в країнах, що розвиваються, буде вище, ніж в розвинених економіках. При цьому внаслідок зростання цін на продукти харчування і слідуючої з нього соціальної незадоволеності, ця оптимістична картина може бути затьмарена навіть в країнах, які є чистими експортерами продовольства, і, в принципі, повинні отримувати вигоду від зростання цін.

Останніми роками країни, що розвиваються, помітно понизили свою залежність в плані експорту від ринків багатих країн. Лише торік доля бідних країн в світовій торгівлі збільшилася до 34%, зумовивши половину зростання всієї світової торгівлі.

Україна виявилася особливо уразливою, що і привело її в одного з «лідерів» країн, що найбільш постраждали від світової фінансової кризи. Світове падіння попиту на металургічну продукцію більш ніж в рази потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс змінювася з 5.6 у вересні 2008р. на 6.8 у листопаді, на 10.0 у другій половині грудня та з кінця січня 2009 року стабілізувався на рівні 8.3 грн. за 1 долар США.

Вагомою причиною кризи в Україні є її інтеграція в світову економіку - близько 60% ВВП країни.

Основні внутрішні чинники: поштовхом стала інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло за собою різкий відтік вкладів у ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів США за тиждень, після чого Нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства. Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість. З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 16,5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. В листопаді урядом було залучено кредит в розмірі 3 млрд.

гривень для покриття бюджетного дефіциту. Показники - ВВП: 2008 р. - 6,4%, 2009р. - 2,5;

інфляція: 2008р. 25,3%, 2009р. - 18,8%, поточний рахунок платіжного балансу: 2008р. - -7,2%, 2009р. - -9,2%.

Виявились внутрішні вади економіки, які посилили кризу в Україні і показали повну неконкурентоспроможність економіки.

Погіршення умов світової торгівлі не зможе вплинути на об'єми українського експорту. Спад українського експорту продукції металургії і машинобудування знаходиться на максимальному рівні – додаткове погіршення ситуації маловірогідне. Можливо, чекаючи погіршення світової торгівлі, у Всесвітньому банку прогнозують значне падіння попиту і на іншу продукцію, але маловірогідно, що це буде аграрна продукція.

Українська економіка першої відреагувала на кризу, а падіння ключових галузей вже досягло дна. Тому таке погіршення умов світової торгівлі не вплине на українські макропоказники.

Позитивним для України є прогноз Всесвітнього банку, що в найближчі два роки нафта подорожчає. ВБ чекає, що середня вартість нафти сортів WTI, Brent і Dubai в 2009 році не перевищить $47,8 за баррель, в році – $52,7. При цьому середня ціна на Urals в 2009 році складе $45 за баррель, в 2010 році – $45-48. Ще в грудні 2008 року ВБ прогнозував в 2009 році ціни на нафту на рівні $75 за баррель. В світі зберігається великий об'єм запасів нафти, а тренд зростання виробництва нафти є досить довгостроковим. Після 2010 року вірогідне підвищення цін на нафту до $75 за баррель. Це буде пов'язано з відновленням зростання світової економіки.

Низька ціна на нафту дозволить як мінімум утримати ціни на імпортний природний газ для України, що у свою чергу стане позитивним сигналом для економіки і дозволить Україні за підсумками 2010 року повернутися до зростання ВВП.

Зменшення об'ємів експорту привело до зниження вступу засобів в економіки експортно орієнтованих країн і різкого зростання безробіття. В результаті зниження об'ємів світової торгівлі і цін на сировинні товари привело до того, що близько 100 мільйонів чоловік по всьому світу виявилися за межею бідності, а зусилля країн "Великої двадцятки" (G20) по боротьбі з бідністю були знівельовані торгівельною кризою. В майбутньому положення може погіршати - згідно з прогнозом СОТ, об'єм світової торгівлі в 2009 році скоротиться на 9%.

У квітні 2009 року на саміті G20 в Лондоні крупні держави домовилися направити 250 мільярдів доларів на фінансування торгівлі впродовж найближчих двох років. Як саме будуть витрачені ці кошти, поки ще невідомо. Можливо, основна частина коштів буде надана країнам в якості кредитів, які у свою чергу використовуватимуся для кредитування експортних контрактів і торгівельних проектів. Великобританія, США, Південна Корея, Канада і Індія вимагали від учасників твердих зобов'язань по розвитку вільної торгівлі. В результаті саміт знов підтвердив озвучене на торішньому саміті зобов'язання країн-учасниць по утриманню від нових бар'єрів у сфері інвестицій і торгівлі. Втім, на практиці багато країн «великої двадцятки» недавно зробили ряд протекціоністських заходів задля захиста внутрішніх ринків і виробництв. Наступним кроком великих держав стане готовність до ще більших витрат, необхідних для підтримки світової торгівлі. Кошти знадобляться не лише на стимулювання попиту, але також і на підтримку кредитних ринків і фінансування виробників і експортерів. Якщо банки не зможуть впоратися з кредитуванням виробників, цю функцію повинна взяти на себе світова спільнота.

Якщо ж не відмовитися від політики протекціонізму і не збільшити об'єми фінансування торгівлі, вихід світової економіки з нинішньої рецесії може значно затягнутися. Як приклад звернемося до післявоєнного періоду. Після завершення Другої світової війни саме торгівля допомогла відновленню економік Японії, США, Німеччини і більшості інших країн Європи. Крім того стабільне економічне зростання більшості країн Азії впродовж останніх десятиліть базувалося виключно на торгівлі.

В середині березня 2009 року за підсумками саміту СОТ стало відомо, що дефіцит фінансування світової торгівлі виріс в чотири рази в порівнянні з рівнем листопада 2008 року і склав в березні близько 100 мільярдів доларів. На аналогічній зустрічі СОТ в листопаді 2008 року дефіцит фінансування світової торгівлі оцінювався в 25 мільярдів доларів, або 0,25 відсотка від всього ринку, що оцінюється в 10 трильйонів доларів. Причиною виникнення дефіциту стала криза ліквідності в банківській системі, внаслідок якої фінансові організації фактично заморозили кредитний ринок, значно підвищивши суму застави за кредитування і збільшивши відсоткові ставки.

В України для подолання економічної кризи та всіх негативних наслідків, в тому числі, зменшення доли країни в світовій торгівлі потрібно: часткова націоналізація комерційних банків із одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю;

надання банкам державних гарантій за зарубіжними позиками в іноземній валюті;

зо6ов'язання банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні галузі економіки;

мобілізація заощаджень населення та повернення довіри до банківської системи;

комплексна допомога малому та середньому бiзнecy;

підтримку експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей (наприклад, автомобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо);

створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних проектів;

надання додаткових повноважень відповідним органам влади для жорсткого моніторингу фінансових трансакцій;

ліквідація або суттєве о6меження податкових пільг. Потрібно акцентувати свою увагу на таких ключових питаннях, як зайнятість населення, заробітна плата, економічне життя, банківська стабільність та обмінний курс.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник;

2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 446 с.

2. Макогон Ю.В. ВЭД: организация, управлении, прогнозирование. – Донецк, 2004. – с.73-83.

3. Международная экономика. Учебное пособие./ Ю.В.Макогон, В.С.Смирнов, Н.А.Бударина. Под ред..

проф..Ю.В.Макогона, Донецк, ИД, 2005.-340с.

4. Мартьянов О., Лук’янов А. Проблеми економічної безпеки України в контексті вступу України до СОТ// Перспективи та проблеми участі України в Світовій організації торгівлі у контексті економічної безпеки:

Матеріали наук.-практ. Конференції (Київ, 15.02.2002р.).- К.:РНБО, 2002.-С.179-182.

5. Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998.-200с.

6. http://ukrstat.gov.ua 7. Газета «2000», №15 (457) 10-16.04.2009г.

8. Доклад о торговле и развитии, 2008год. Обзор. Конференция ООН по торговле и развитию. Организация объединенных наций. Нью-Йорк и Женева, 2008 год РЕЗЮМЕ У статті розглядається вплив світової економічної кризи на міжнародну торгівлю. Оцінюються негативні та позитивні його наслідки. Визначаються можливості для розвитку зовнішньої торгівлі та національної економіки вцілому.

РЕЗЮМЕ В статье рассматривается влияние мирового экономического кризиса на международную торговлю.

Оцениваются негативные и позитивные его последствия. Определяются возможности для развития внешней торговли и национальной экономики вцелом.

SUMMARY In article influence of the world economic crisis is considered. It’s negative and positive consequences are estimated.

Opportunities for development of trade and national economics in whole are determined.

ПIДВИЩEННЯ EФEКТИВНOCТI CПIЛЬНOГO ПIДПPИЄМНИЦТВA У ЄВPOPEГIOНI «НИЖНIЙ ДYНAЙ»

Барановська М.І., викладач кафедри міжнародних економічних відносин Одеського державного економічного університету Зaлyчeння iнoзeмних iнвecтицiй y фopмi cтвopeння cпiльних пiдпpиємcтв є вaжливим фaктopoм aктивiзaцiї тpaнcкopдoннoгo cпiвpoбiтництвa тa тpaнcкopдoннoї тopгiвлi. Cпiльнe пiдпpиємництвo пepeдбaчaє глибoкy, в тeхнoлoгiчнoмy i в opгaнiзaцiйнoмy плaнi, мiжнapoднy cпiвпpaцю кoмepцiйних cтpyктyp, пpичoмy нa дoвгocтpoкoвiй ocнoвi. Тaкa взaємoдiя пoшиpюєтьcя нa вci фaзи виpoбничoгo циклy "нayкa – тeхнiкa – виpoбництвo – збyт" тa oхoплює шиpoкий нaбip iнcтpyмeнтiв мapкeтингy: вiд poзpoблeння caмoї кoнцeпцiї гocпoдapcькo-виpoбничoї дiяльнocтi, oкpeмих нoмeнклaтypних пoзицiй тoвapiв, щo випycкaютьcя, дo пpaктичнoї peaлiзaцiї пpoдyкцiї, пpoдaжy тoвapiв (пocлyг) тa пicляпpoдaжнoгo oбcлyгoвyвaння. Бiльш тicнi зв’язки мiж пiдпpиємcтвaми – члeнaми Євpopeгioнy «Нижнiй Дyнaй» знaчнo aктивiзyвaли б тpaнcкopдoннy cпiвпpaцю caмe нa eкoнoмiчнiй ocнoвi.

Було досліджено, щo сьогодні в Oдecькoмy peгioнi дiє пoнад 80 пiдпpиємcтв зa yчacтю пapтнepiв з Мoлдoви тa лишe 2 пiдпpиємcтвa зa yчacтю пapтнepiв з Pyмyнiї, щo є дyжe низьким пoказникoм пpиймаючи дo yваги члeнcтвo Pyмyнії y ЄC. Ocкiльки в Oдecькiй oблacтi фyнкцioнyють 6 фoндiв пiдтpимки пiдпpиємництвa y мicтaх Iзмaїл, Бoлгpaд, Peнi, Кiлiя, Вилкoвe, Кoтoвcьк, y яких пiдпpиємцi мaють змoгy oтpимaти кoнcyльтaцiї з © Барановська М.І., основних питань щодо функціонування підприємства;

фiнaнcoвo-кpeдитнy;

юpидичнy тa тpeнiнгoвy пiдтpимкy;

oтpимaти iнфopмaцiю з тpaнcкopдoннoї тopгiвлi, a з вepecня 2004 poкy poзпoчaлo cвoю дiяльнicть Aгeнтcтвo peгioнaльнoгo poзвиткy, мeтoю cтвopeння якoгo є пiдтpимкa бiзнecy y впpoвaджeннi тa здiйcнeннi нoвих бiзнec iдeй, cтвopeння cпpиятливoгo дiлoвoгo cepeдoвищa i мoжливocтeй для cпiвpoбiтництвa з opгaнaми влaди, гpoмaдcькими opгaнiзaцiями пiдпpиємцiв тa iнoзeмними cyciдaми, тo цe cпpиятимe aктивiзaцiї дiяльнocтi мaлoгo тa cepeдньoгo бiзнecy, щo пoвиннo пpивeсти дo збiльшeння кiлькocтi cпiльних пiдпpиємcтв.



Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 24 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.