авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 24 |

«Донецкий национальный университет Сборник научных трудов основан в 2003 году ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ...»

-- [ Страница 14 ] --

якщо падіння національного доходу носить постійний характер, повинні використовуватися інші механізми, і розрахунок на припливи іноземного капіталу набагато менше виправданий.

Потоки капіталу носять, як правило, проциклічний характер. Відтік капіталу в "погані часи" може прийняти зворотний характер у "гарні часи", коли економіка буде на підйомі і країна буде здійснювати запозичення за кордоном. У цьому зв'язку, міжнародний ринок капіталу дає резидентам різних країн можливість більш ефективного розподілу ризиків у порівнянні з запозиченням тільки усередині країни.

Загальним аргументом на користь припливів капіталу, у банківську сферу зокрема, є наявність тенденції до підвищення ефективності фінансового посередництва, зниження вартості капіталу і поліпшення розподілу ресурсів. З ростом конкуренції і появою більш складних методів і технологій у міжнародній банківській справі якість і наявність фінансових послуг на внутрішньому ринку може бути значно поліпшено.

Більш того, завдяки тісним відносинам з материнськими банками за кордоном, місцевим іноземним банкам легше одержати доступ до коштів в іноземній валюті в порівнянні з вітчизняними банками і тим самим поліпшити доступ країни до міжнародного капіталу.

Глобальна мобільність капіталу обмежує можливість уряду проводити неефективну економічну політику, як, наприклад, надмірне регулювання або запозичення з боку уряду. Любий крок у цьому напрямку приведе до відтоку капіталу, що приведе до підвищення процентних ставок усередині країни і заподіє шкоду економіці країни. У цьому випадку уряд буде більш відповідально відноситися до проведення політики, і це може, в остаточному підсумку, привести до підвищення макроекономічної стабільності й економічному ростові.

Незважаючи на існуючі в теорії обґрунтовані переваги припливу капіталу в економіку країн, що розвиваються, відкриті фінансові ринки пов'язані з можливими ризиками для країни реципієнта, принаймні, у короткостроковому періоді. Тому для надійного макроекономічного менеджменту потрібне гарне знання небезпек, зв'язаних зі значними і несподіваними коливаннями в проциклічних, короткострокових припливах капіталу. Існують чотири основних області ризиків для країни реципієнта:

Недостатній доступ. Для багатьох країн типової є можливість запозичення на світовому ринку капіталу лише асиметричним чином: якщо в "гарні часи" цей доступ існує, то в "погані часи" країни випробують недолік іноземних кредитів і відтік капіталу. Тому, одне з переваг припливу міжнародного капіталу, приведене вище, тобто можливість згладжувати споживання і розподіляти глобальні ризики при наявності тимчасових негативних потрясінь, на практиці має відносні границі.

Неефективний розподіл капіталу. Раніше говорилося про те, що приплив капіталу варто направляти в основному в сферу виробництва з метою забезпечення довгострокового економічного росту. Однак, якщо це буде використано для споживання (наприклад, імпорту розкішних автомобілів і інших споживчих товарів) або фінансування інвестицій низької якості (наприклад, спекуляцій у сфері нерухомості), вплив на ріст буде носити обмежений характер.

Утрата макроекономічної стабільності. Для макроекономічної стабільності приплив значних обсягів капіталу може бути небажаним: при фіксованому обмінному курсі він може привести до швидкого росту грошової маси і якщо при цьому не буде проведено стерилізації, то може мати місце інфляційний тиск на економіку країни. При змінному обмінному курсі самим ймовірним результатом буде номінальна ревальвація національної валюти. В обох випадках відбувається реальна ревальвація обмінного курсу, і погіршується стан поточного ПБ. У той час, як при змінному обмінному курсі можливе саморегулювання такого постійного дефіциту шляхом проведення девальвації, то при фіксованому обмінному курсі втрата конкурентноздатності може привести до підриву впевненості в збереженні фіксованого курсу і спровокувати валютну кризу.

Проциклічність і уразливість припливу капіталу. Доступ до міжнародних ринків капіталу має проциклічну тенденцію стосовно економічного розвитку усередині країни. Зовнішні фактори роблять важливий вплив, наприклад, підвищення сприйняття ризику іноземними інвесторами, зв'язане з реальною або очікуваною змінами в економіці, приведе до посилення впливу негативних шоків.

Сильна нестійкість потоків капіталу є відображенням частої і різкої зміни напрямків у русі фінансових потоків, особливо короткотермінових потоків капіталу.

Негативні події в сусідніх країнах можуть привести до масового відтоку капіталу через загальну втрату довіри інвесторів унаслідок росту непевності в економічній сприятливості ринків, що розвиваються. Інші приклади побоювання "заразитися" стосуються зв'язків, що існують між ринками аналогічного розміру, що розвиваються, і структури. Девальвація валюти одного з основних конкурентів на світовому ринку має на увазі відносну втрату конкурентноздатності даної країни, і, отже, підвищення уразливості, зв'язаної з відтоком капіталу.

Не існує консенсусу серед економістів: чи зменшує фінансова глобалізація волатильність чи ні.

Волатильність фінансових активів визначає їхній ризик і виміряється величиною премії за ризик, що додається до базового (офіційної) процентній ставці. Звичайна теорія припускає, що лібералізація й інтернаціоналізація руху капіталу приводять до зменшення волатильности. Оскільки остання виміряється премією за ризик, це означає, що також повинніо зменшуватися міжнародні процентні ставки (тобто вартість капіталу) після лібералізації ринку капіталу. Це порозумівається тим, що за допомогою лібералізації постачальники капіталу одержують доступ до більшого числа можливих інвестицій і за допомогою диверсифікованості вони можуть скоротити ризик свого портфеля.

Однак, існує ще одна точка зору, відповідно до якої глобалізація фінансових ринків підсилює перекручування, властивому внутрішньому фінансовому ринкові що, у свою чергу, підсилює волатильність фінансових активів. Відповідно до цієї точки зору, існує три канали, коли ці перекручування збільшуються: ріст асиметричної інформації, використання деривативів і роль, що грають інституціональні інвестори:

1) зростання асиметричної інформації: асиметрія інформації на фондових ринках (між кредиторами і позичальниками), між менеджерами й акціонерами. Завдяки інтернаціоналізації фінансових ринків цей перекіс можна виправити. Фінансова глобалізація означає, що буде більше іноземних менеджерів і акціонерів діяти на внутрішньому ринку, а місцеві менеджери й акціонери більш інтенсивно будуть діяти на іноземних ринках.

Оскільки число економічних агентів збільшиться, конкуренція також зросте, а місцеві менеджери будуть прагнути поліпшити свій менеджмент. Як наслідок, асиметрична інформація і транзакціонні витрати в цілому будуть нижче. По-перше, конкуренція підсилить тиск на менеджерів, щоб підвищити ефективність і транспарентность: т.е буде більше інформації про підприємства. Подруге, більш висока конкуренція в банківському секторі приведе до скорочення витрат транзакции: спреды понизяться, а одержання інформації обійдеться дешевше.

2) використання деривативів. У цьому випадку вони ведуть до росту трансграничних потоків капіталу і росту фінансової волатильности.

3) чим значніше участь інституціональних інвесторів на фінансових ринках, тим вище волатильність.

Їхня активність передвіщає високу волатильность. Останнє означає, що інституціональні інвестори провокують ріст волатильности.

Вигоди прямого закордонного інвестування практично ніким не оспорюються. Більш критично підходять до припливів короткострокового позикового капіталу, що зосереджується в банківському секторі Наприклад, лібералізація потоків позичкового капіталу в слабкому інституціональному оточенні, включаючи погано розвинений і керований банківський сектор, може мати негативні наслідки. Портфельні потоки на фондовому ринку мають позитивний ефект. Такі суперечні результати фінансової лібералізації для фондового ринку і банківського сектора важлива тема подальших досліджень і, зокрема, ставиться важливе питання: яка оптимальна послідовність економічної і фінансової лібералізації в розвинених кранах.

Зростання числа фінансових і валютних криз часто розглядається як природний наслідок фінансової глобалізації. Вони можуть приймати різні форми. По-перше, міжнародні інвестори схильні торгувати імпульсивно (так називане "стадне" поводження), що дестабілізує економіки, що розвиваються. По-друге, вони проводять спекулятивні атаки на місцеві валюти (нарівні з резидентами), таким чином, породжуючи нестабільність, не зв'язану з політичним і економічним фундаментом цих країн. По-третє, ризик інфекції являє головну загрозу для здорових економік, оскільки міжнародні інвестори можуть виводити капітал з цих економік із причин, що ніяк не зв'язані з внутрішніми факторами. І, у - четвертих, навіть демократичні уряди можуть іноді зневажати інтересами майбутніх поколінь.

Підводячи підсумок, зробимо один важливий висновок. Одна з теоретичних вигод фінансової глобалізації (крім прискорення росту) - та, що вона дозволяє країнам з ринком, що формується, стримувати макроекономічну волатильність, особливо, це стосується згладжування споживання в порівнянні з виробництвом. Очевидно, що країни, що знаходяться на ранній стадії фінансової інтеграції, більше піддані ризикам мінливості.

Розглянемо фондовий ринок України з точки зору ймовірності виникнення фінансової кризи. Розвиток українського фондового ринку в середньостроковій перспективі безпосередньо пов'язаний як із загальним станом національної економіки і реалізацією економічних і адміністративних реформ, так і з станом внутрішніх фінансових ринків і банківської системи. На додаток до цього стан глобальних сировинних ринків, економіки і фінансових ринків розвинених країн і країн, що розвиваються, традиційно впливає на національний фондовий ринок. Задачі досягнення росту інвестиційної активності і прискорення росту обсягів виробленого ВВП є центральними в урядовій програмі, отже, що регулюють дії уряду в найближчому майбутньому повинні бути орієнтовані саме на досягнення даних цілей.

Розвиток українських фінансових ринків і банківської системи покликаний сприяти фінансовій стабілізації, поступальному розвиткові національної економіки і її захисту від несприятливих зовнішніх впливів. Прибутковість вкладень в акції українських компаній буде в значній мірі визначатися станом політичної стабільності в Україні, фундаментальними економічними показниками, рівнем розвитку корпоративних відносин, а також розвитком і реформуванням фінансової сфери.

Природно, обсяги мобілізації фінансового капіталу в міру становлення ринку будуть зростати за рахунок вітчизняних інвесторів, але ця група інвесторів, що є самою перспективною, виступає в якості найбільше слабко прогнозованою і важко піддається адекватній оцінці. По деяких розрахунках, із заощаджень населення на фондовий ринок може надійти капітал в обсязі 20-25 млрд дол. США, що може привести до 30-40 %-му росту капіталізації ринку акцій при вільному звертанні акцій на рівні 25-30 %. Цей процес можливий, якщо зменшиться невизначеність у довгостроковій державній політиці на внутрішніх фінансових ринках, у т.ч.

стосовно приватних вкладників (щодо рівня процентних ставок по банківських депозитах).

Негативний вплив на мобілізацію фінансового капіталу робить нестійкість прав власності в Україні.

Таблиця Фактори, що визначають кон'юнктуру українського фондового ринку Фактор Короткий опис Оцінка* 1. Зовнішні фактори 1.1. Кон'юнктура У короткостроковій перспективі динаміка цінових індикаторів фондового – фондових ринків ринку США впливає на український фондовий ринок. Середньомісячні економічно розвинених агреговані показники демонструють істотну залежність рівня цін на країн українські акції від цінових коливань на американському фондовому ринку 1.2. Вплив динаміки За останні 20 років зниження реальних процентних ставок у США нижче + процентних ставок у рівня 2,5 % викликало приплив приватного капіталу на ринки, що розвинених економіках розвиваються 1.3. Кризові явища на Політика інституціональних інвестиційних фондів в істотному ступені +/– суміжних ринках, що визначає розвиток ринків групи "mergіng markets". Портфельні інвестиції розвиваються, (вплив інституціональних інвесторів на "еmergіng markets" розглядаються в якості політики інвестиційних найбільш ризикованих. Інвестиційні фонди регулярно переглядають свої фондів, орієнтованих стратегії стосовно тієї або іншої держави на "еmergіng markets") 1.4. Вплив кон'юнктури Базові прогнози цін на метал на світовому ринку вказують на імовірність + світового ринку переваги тренда, що знижується, у рамках дії якого можливі значні металів коливання на українському ринку цінних паперів. Однак аналіз середньострокових тимчасових рядів не знайшов безпосереднього зв'язку між світовими цінами на метал і котируваннями акцій українських компаній. Коефіцієнт кореляції між ціною на метал в Україні, біржовими котируваннями й індексом ПФТС виявився незначним, на рівні 0,39-0,40, що вказує на відсутність тісної залежності 1.5. Інвестиційні Для підвищення інвестиційного рейтингу Україні необхідне рішення трьох +/– рейтинги задач: сформувати модель економіки, у меншому ступені залежної від експорту;

розвити конкурентне середовище;

забезпечити політичну стабільність 2. Внутрішні фактори 2.1. Політичні фактори Український фондовий ринок під впливом політичних факторів і залежить +/– від політичної стабільності в країні 2.2. Макроекономічні Відсутність протягом усього періоду розвитку фондового ринку +/– параметри залежності цін на акції від макроекономічних і галузевих коливань, відсутність на фондовому ринку достатнього асортименту фондових інструментів перерахованих галузей для мобілізації фінансового капіталу.

Обмежено список що котируються і є ліквідними акцій, існують інфраструктурні обмеження ринку 2.3. Лібералізація Банківський фондовий сектор обмежений, і найближчим часом структура + ринку банківських банківського сектора не відіб'ється істотно на кон'юнктурі українського акцій фондового ринку 2.4. Тарифи природних Формально галузевий фактор здатний зробити принципово важливий вплив +/– монополій на кон'юнктуру і ступінь мобілізації капіталу на українському фінансовому ринку 2.5. Перегляд підсумків Уразливі компанії сировинного сектора, насамперед металургійні +/– приватизації 2.6. Розвиток фінансових ринків припускає невизначеність їхнього розвитку в +/– Конкурентноздатність силу впливу ряду параметрів: рівня світових цін на метал і попиту на фондового ринку в сировинні ресурси з боку зовнішнього ринку. Впливають внутрішні порівнянні з іншими показники: темпи росту ВВП;

рівень інвестицій;

доходи і витрати сегментами населення. Розвиток залежить від фінансового стану емітентів цінних українського паперів фінансового ринку Причини мобілізації фінансового капіталу через фондові біржі: використання системи розрахунків за принципом "постачання проти платежу";

відсутність альтернативних об'єктів для інвестування;

масований відхід з українського ринку нерезидентів. Зростання доходів населення й обсяги вільної гривневої ліквідності на фінансовому ринку в умовах відсутності прийнятних по прибутковості об'єктів привели до активізації фондових операцій. Відсутність на фінансовому ринку великого іноземного капіталу привело до зсуву інтересів інвесторів убік корпоративних акцій. Біржова фондова торгівля є тією площадкою, де відбувається зростання обсягів мобілізації капіталу в порівнянні з позабіржовою торгівлею, тому що росте число потенційних внутрішніх споживачів послуг на ринку цінних паперів. Ступінь мобілізації капіталу залежить як від ємності фондового ринку, так і від ліквідності коштовних паперів, що звертаються. Так, на українському фондовому ринку високоліквідними є не більш двадцяти. Десять найбільш великих з них забезпечують 85 % загального торговельного обороту фондового ринку.

На мобілізацію фінансового капіталу, формування ринкової вартості акцій, інвестиційну активність суб'єктів ринку і загальну кон'юнктуру фондового ринку впливає ряд факторів (див. табл. 1).

Висновки і пропозиції. На закінчення підкреслимо, що найбільш ймовірним варіантом розвитку ситуації на даному сегменті бачиться компенсаторний вплив на кон'юнктуру різних груп факторів, тобто негативний вплив однієї групи факторів в окремі періоди буде компенсуватися позитивним впливом з боку інших факторів, і навпаки. У результаті буде реалізований сценарій, обумовлений дією як позитивних, так і негативних факторів.

Головним джерелом невизначеності при цьому стануть: стан розвинених фондових ринків;

подальший розвиток світових валютних ринків;

стан світового ринку базових металів;

стан інституту власності. Основним джерелом потенційних інвестицій в українські акції виступлять кошти населення максимальним обсягом до млрд дол. США. Сюди ж відносяться потенційні інвестиції колективних інвесторів, що можуть виступати посередниками між фондовим ринком і внутрішніми інвесторами - фізичними особами.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Луцишин З.О. Сутність і тенденції розвитку світового фінансового середовища //Вісник НБУ.-2007.-№4. С.38-43.

2. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси: Підручник.-К.: Знання-Прес, 2002.-311с.

3.Кидуэлл, Дэвид С. Финансовые институты, рынки и деньги. СПб: Питер, 2000. - 752 с.

РЕЗЮМЕ Стаття присвячена проблемі глобалізації фінансового ринку, уразливості країн до фінансових криз, перспектив розвитку фінансового ринку України.

РЕЗЮМЕ Статья посвящена проблеме глобализации финансового рынка, уязвимости стран к финансовым кризисам, перспективам развития финансового рынка Украины.

SUMMARY Article is devoted a problem of globalisation of the financial market, vulnerability of the countries to financial crises, prospects of development of the financial market of Ukraine, and in particular the share market.

ПЕРСПЕКТИВЫ УЧАСТИЯ УКРАИНЫ В ИНТЕГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССАХ В РАМКАХ ОЧЭС Дубель В.М., старший преподаватель, Донецкий национальный университет Постановка проблемы. Экономика Украины пострадала от мирового кризиса в большей степени, чем хозяйства других стран. Многие ученые и политики пытаются объяснить это значительной степенью интеграции украинской экономики в мировые экономические процессы. Таким образом, проблема выбора степени и направления развития интеграционных связей является весьма актуальной. В современной литературе под интеграцией принято считать процесс сближения национальных экономик путем создания единого экономического пространства для свободного перемещения товаров, услуг, капиталов, рабочей силы через национальные границы [1, с. 323]. По мнению других авторов, интеграцией является сближение и постепенное объединение национальных экономических систем в интернациональные мегасистемы в пределах интеграционных экономических группировок [2, с. 36]. Общим для большинства специалистов является мысль об интеграционных процессах как о позитивном явлении в мировой экономике, в результате которого происходит оптимальное распределение и использование производительных сил отдельных социально экономических систем в рамках определенного экономического пространства.

Актуальность работы обусловлена тем, что в условиях мирового экономического кризиса обостряется проблема реализации Украиной преимуществ своего геополитического положения, особенностей развития экономики, экономического и природно-ресурсного потенциала. Поиск путей реализации преимуществ национальной экономики во многом определяется особенностями участия Украины в интеграционных процессах, в частности – интеграцией Украины в рамках ОЧЭС.

© Дубель В.М., Целью данной работы является оценка перспектив участия Украины в интеграционных процессах в рамках ОЧЭС, определение наиболее оптимальных направлений развития внешних экономических связей страны и ее регионов.

Анализ последних исследований и публикаций. Проблеме развития интеграционных процессов посвящено большое количество научных работ зарубежных и отечественных авторов, таких как Й. Шумпеттер, Ж.-Ж. Ламбер, Ч. Макмиллан, Т. Бойетт, Александров И.А., Амоша А.И., Веклич А.А., Геец В.М., Макогон Ю.В., Мочерный С.В, Фомишин С.В. и др.

Большинство ученых выражают позитивное отношение к процессам интеграции. При этом основными аргументами, выступающими за развитие интеграционных процессов, являются следующие: углубление международного разделения труда и специализации стран, повышение конкурентоспособности национальных экономик, распространение новейших технологий, унификация процессов производства и стандартизации продукции, развитие сферы услуг и др.

Вместе с тем, встречаются критические замечания о негативном влиянии международных интеграционных процессов на экономику стран. Наибольшее количество критических замечаний вызывает стремление к активному участию в интеграционных процессах развивающихся и бывших социалистических стран. Причем, наибольшей критике подвергается не само стремление к интеграции, а необдуманность и поспешность решений относительно векторов развития подобных связей и роли развивающихся стран в интеграционных процессах.

Украина была в числе инициаторов образования ОЧЭС. Черноморский регион в геополитическом отношении является чрезвычайно важным для Украины. С одной стороны Украина имеет в стратегическое преимущество, а с другой – не может его реализовать в одиночку. Сотрудничество в рамках ОЧЭС может сыграть решающую роль в вопросе энергетической безопасности Украины, привести к увеличению объемов внешней торговли, повышению конкурентоспособности национальной экономики, переходу на совершенно новый уровень развития транспортной системы и коммуникаций.

В основе интеграционных процессов находится интернационализация технологического способа производства. Интернационализация производительных сил обусловлена перерастанием ими национальных границ, как в пространственном, так и в технологическом аспекте. Как следствие – возникновение международных научно-производственных комплексов, возникших в передовых отраслях промышленности.

Экономическая интеграция возникает на высшей степени развития общественного производства.

Кроме отраслевой и региональной форм, существует глобальная экономическая интеграция, зародышевыми формами которой можно считать Генеральное соглашение о тарифах и торговле и мировой организации торговли (ГАТТ-СОТ). В последние два десятилетия ХХ века экономическая интеграция начала перерастать в качественно новую форму – экономическую глобализацию. [2, с. 38].

Реализация Украиной своих конкурентных преимуществ сталкивается с рядом проблем внутреннего и внешнего происхождения. С момента приобретения независимости страной осуществляются активные мероприятия, направленные на поиск оптимальной модели построения внешних экономических и военно политических связей. Однако по мере привлечения Украины в разные интеграционные образования возникают сложности и противоречия в виденье разными сторонами конечной цели интеграции страны.

Украина с завидным постоянством ищет международное признание, как в региональном, так и в отраслевом направлении. Поиск единственно приемлемого и правильного направления развития независимой Украины, в конечном счете, привел к пониманию необходимости развивать все виды международных отношений. Взгляд на первоочередность и значимость развития отдельных видов связей в значительной мере обусловлен принадлежностью специалиста к определенной концепции развития.

Несколько последних лет ставка делалась на развитие торговли. Некое подобие меркантилизма прослеживалось в действиях руководства страны и нашло активную поддержку в предпринимательской среде.

Ставка на обеспеченность территории страны различными видами природных ресурсов привела к однобокому развитию интеграционных связей и закреплению за страной специализации на производство товаров с низкой долей добавленной стоимости. Наибольший экономический эффект в последние годы имела торговля рудами, металлом, строительным сырьем и другими сырьевыми ресурсами, сельскохозяйственной продукцией. В сущности, данный процесс имеет место в настоящее время, однако в условиях мирового экономического кризиса ставка на металлургию привела к глубочайшему внутреннему дисбалансу в развитии национальной экономики. Вместо того чтобы развивать наукоемкие отрасли экономики и интегрироваться в мировые структуры на совершенно новом техническом и технологическом уровне Украина получала приличную прибыль на старом оборудовании, практически не модернизируя производство и не занимаясь какими хоть сколько-нибудь ценными маркетинговыми исследованиями. Расплатой является современное состояние экономики Украины.

Украина весьма заинтересована в развитии, прежде всего тех отраслей промышленности, которые определяют современный научно-технический прогресс. В настоящее время речь идет об автомобильной, энергетической, химической и других отраслях.

Успешность развития любых интеграционных процессов, в том числе и в рамках ОЧЭС, зависит от понимания выгодности этого процесса всеми сторонами. Примером перспективного развития экономических связей Украины в рамках ОЧЭС является реализация программы энергетического сотрудничества. Суть данного проекта в общих чертах можно свести к следующему. Нестабильность цен на энергоносители в мире и Европе вынуждают одного из крупнейших потребителей нефти и природного газа – страны ЕС заниматься поиском стабильного источника поступления энергоносителей. Долгое время такую роль выполняла Россия. В силу различных причин на протяжении последних лет доверие к российским партнерам со стороны европейских потребителей энергоресурсов падает. Уже не первый год звучат заявления ведущих политиков Запада о необходимости диверсификации поставок энергоносителей в Европу. В этой ситуации страны ЧЭС могли бы выступить в роли основного посредника в вопросе транзита энергоносителей из стран Ближнего Востока на территорию стран ЕС. Этот проект мог бы существенным образом повысить экономическую и политическую привлекательность данной организации, повысить ее значимость в мире.

Предпосылками для реализации проекта транспортировки энергоносителей через бассейн Черного моря являются следующие факты:

• европейские государства не видят в России надежного стратегического партнера;

• необходимость в диверсификации источников энергоресурсов;

• истощение энергетических ресурсов в России ведет к повышению цен на них;

• возможность политического давления со стороны России;

• моральный износ существующей системы трубопроводов;

• возможные проблемы в решении вопросов по транспортировке российских энергоносителей;

• огромные запасы нефти и газа в месторождениях стран Персидского залива.

Конкретно для Украины осуществление проекта по транспортировке энергоносителей из стран Персидского залива и Средней Азии в Европу может произвести положительный эффект. Прежде всего, Украина нуждается в диверсификации источников энергоносителей. С этой точки зрения страна, как и все государства ОЧЭС окажется в выигрыше. Весьма существенные могут доходы за оказание услуг, в том числе и транзит по территории Украины значительных объемов энергоносителей.

Отдельно стоит рассмотреть возможности украинской экономики в освоении и использовании месторождений на территории таких стран как Иран. На территории этой арабской страны находится по различным подсчетам порядка 21,4 трлн. м природного газа. Запасы меньше, чем в России практически вдвое, но и объемы добычи на порядок уступают российским. Если при этом учесть потенциал соседних стран (Катар – 14,4 трлн. м, Саудовская Аравия – 6,1 трлн. м, Ирак – 3 трлн. м и др.), то можно сделать вывод о стратегической перспективе сотрудничества с данным регионом. Весьма перспективным является проект по объединению потоков энергоносителей из стран Персидского залива и Стран Средней Азии, где в последнее время ведутся активные поиски новых перспективных месторождений. В свою очередь и Украине есть, что предложить арабским и азиатским странам.

К наиболее востребованным товарам отечественного производителя относятся трубы большого диаметра для магистральных трубопроводов. Производство уникальной продукции мирового качества еще уцелело в Украине, что с одной стороны является предметом национальной гордости, а с другой – проблемой, связанной с поиском ее реализации. Ситуация лучше, чем с известными самолетами марки АН, но тоже требует к себе пристального внимания. Естественно, что при участии украинской стороны в рамках ОЧЭС в реализации стратегического проекта по транспортировке азиатских энергоносителей в Европу Украине было бы проще выиграть тендер на поставку труб. Это в определенной степени касается всей металлургической промышленности, которая была основным источником валютных поступлений в последние годы.

Аналогичная ситуация и с отечественными строительными материалами, например, цементом. Мирового значения запасы становятся невостребованными. Черноморский регион видится в этом плане огромным пространством с практически неограниченными возможностями. Развитие транспорта, инфраструктуры, сооружение предприятий – все это перспективные мероприятия для украинских строительных организаций, которые могут заниматься не только производством и поставкой строительных материалов, но и выполнением непосредственных строительных заказов. В этом случае получается синергетический эффект. В выигрыше сразу несколько отраслей и регионов Украины. Если рассмотреть современную ситуацию в стране, то наглядно видно преобладание в экспорте восточных промышленных областей. В импорте явным лидером является г.

Киев.[4] В тоже время основными регионами – поставщиками рабочей силы являются западные, северные и центральные регионы страны. В случае успешного вовлечения экономики Украины в указанные проекты могут быть решены сложные социально-экономические проблемы промышленных регионов и традиционно сельскохозяйственных регионов со значительными ресурсами незадействованной рабочей силы.

Соответственно, участие Украины в реализации совместных проектов в рамках ОЧЭС будет иметь положительный эффект как на общегосударственном, так и на региональном уровне. Промышленные восточные регионы получат заказ, что позволит дополнительно инвестировать в развитие технологий и выход на совершенно новый уровень производства. Регионы с избытком рабочей силы в какой-то степени решат острые социальные проблемы.

Отдельного внимания требуют проекты, связанные с высокотехнологичными разработками. Украина относится к числу стран, выпускающих оборудование для атомной энергетики. В стране имеются научные кадры, проектные институты, машиностроительные заводы. При этом страна буквально выпустила из рук проект по развитию атомной энергетики в Иране. Для украинской экономики и регионального развития это был бы великий шанс. Особенно это становится заметно на фоне мирового экономического кризиса. Иран представляет собой огромный потребительский рынок с мощными финансовыми ресурсами, практически неисчерпаемыми запасами энергетических полезных ископаемых. Данная страна еще несколько лет назад проявила практический интерес к украинским самолетам АН-70. В то время, когда в России и странах Запада дальше разговоров дело с реализацией проекта не пошло.

Реализация этого и других проектов Украине самостоятельно не под силу по определенным причинам.

Основная причина – политическая. США видят в Иране потенциальную угрозу своим национальным интересам. В связи с этим для Украины нежелательно развивать серьезные отношения с этой арабской республикой. Решение данного аспекта может лежать в политической плоскости. Именно реализация многосторонних соглашений (при участии ОЧЭС) в значительной степени способствовала бы снятию остроты и положительному эффекту для всех сторон.

Не стоит забывать и о таком мощном факторе, как возрастающее влияние России. Украина не может не считаться с интересами северного соседа и основного торгового партнера. В тоже время никто не в праве требовать от украинских властей принятия невыгодных для себя обязательств. ОЧЭС как никакая другая организация имеет возможности урегулирования всех спорных вопросов на региональном уровне. Сделать это в тесном кругу гораздо проще, чем на уровне ООН или Совета Безопасности.

ОЧЭС с самого своего основания пользовалась поддержкой стран Западной Европы. Этот фактор также в известной степени мог бы способствовать реализации Украины своих национальных интересов и преимуществ.

Впрочем, не так много стран за годы существования данной региональной организации стали членами ЕС.

Не лишним будет обратить внимание на фактор стабильности, который обеспечивается на региональном уровне. В данном контексте ОЧЭС может играть важную роль как стабилизатор ситуации в черноморском регионе и соседних с ним регионах. Украина занимает важное геополитическое положение и этот фактор необходимо использовать очень тонко в интересах укрепления мира, стабильности в регионе и повышения международного авторитета страны.

Исторически черноморский регион является одним из центров туризма. Украина в данном аспекте имеет мощный потенциал. В стране большое количество исторических памятников, прекрасные условия для разнообразного отдыха. Но реализация рекреационного потенциала в значительной степени не соответствует тем возможностям, которые имеются.

О возможностях Украины как одного из крупнейших производителей сельскохозяйственной продукции сказано достаточно. Основным фактором в данном направлении развития интеграционных связей в рамках ОЧЭС является определение приоритетных направлений, специализация с учетом природных особенностей, международной конъюнктуры, международного разделения труда. Даже при низких по сравнению с европейскими показателями урожайности Украина выходит на мировые рынки зерна, масла, меда, молочных и мясных продуктов. Интеграция украинских производителей сельскохозяйственной продукции в европейские структуры позволит решить проблему стандартизации продукции. Именно в результате несоответствия украинской продукции требованиям международных стандартов тормозится доступ отечественных товаров на рынки стран мира и Европы. В последние годы резко возрастает доля сельскохозяйственных площадей под рапсом – перспективным источником топлива.

В последние годы увеличились поставки отечественной электроэнергии за границу. Без открытия дешевого и надежного, экологически чистого источника энергии развивать данную отрасль просто преступно.

И тем более делать ее отраслью международной специализации. Данный вывод аргументируется следующими положениями. Во-первых, в Украине нет достаточного ресурса собственных энергоносителей. Это делает украинскую энергетику зависимой от экспорта, прежде всего российских энергоносителей. Во-вторых, при сжигании углеводородного сырья происходит загрязнение окружающей природной среды. В данном контексте тепловые электростанции являются наибольшими загрязнителями окружающей природной среды в Украине и основным источником получения энергии. За годы независимости в Украине не построена ни одна крупная ТЭС, что негативно отражается на экономических и экологических показателях работы агрегатов. Развитие атомной энергетики в Украине имеет свою сложную и неоднозначную историю.

Основными преимуществами для Украины от углубления интеграции в рамках ОЧЭС являются:

• Получение страной статуса участника международной организации;

• Доступ к новым технологиям;

• Необходимость перехода к стандартизации продукции;

• Распространение позитивного имиджа Украины;

• Политическая и военная стабильность;

• Получение дополнительных поступлений к бюджетам всех уровней за счет использования преимуществ международного разделения труда;

• Возможность привлечения средств зарубежных инвесторов;

• Рациональное использование ресурсов;

• Новые возможности использования транспортных коридоров, которые проходят территорией Украины;

• Демократизация общества;

• Ограничение монополизации рынка;

К перспективным направления деятельности Украины в рамках ОЧЭС можно отнести сотрудничество в ряде таких областей, как защита окружающей среды, торговля, транспорт, туризм, энергетика, телекоммуникации, наука и технологии, борьба с терроризмом и всеми формами организованной преступности и т.д.

Выводы. В результате оценка перспектив участия Украины в интеграционных процессах в рамках ОЧЭС определены наиболее оптимальные направлений развития внешних экономических связей страны и ее регионов. Проблемы обеспечения национальной безопасности и устойчивого развития страны требуют наиболее оптимального соотношения условий максимизации преимуществ и минимизации рисков и предусматривают поиск оптимальных путей развития внешнеэкономических связей Украины, в том числе участия страны в интеграционных процессах.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Козак Ю.Г., Лук’янченко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: 2-е видання перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.

2. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Фомішін С.В. Світове господарство в умовах глобалізації: Монографія. – К.:

Ніка-Центр, 2006. – 200 с.

3. Макогон Ю.В., Дергачева В.В., Пашко Е.А., Фильянов П.А. Глобализация и экономическое развитие:

национальный аспект / Под науч. ред. Ю.В. Макогона.–Донецк: ДонНУ, 2006. – 260 с.

4. http://www.ukrstat.gov.ua/ РЕЗЮМЕ Метою роботи є оцінка перспектив участі України в інтеграційних процесах в рамках ОЧЕС, визначення найбільш оптимальних напрямів розвитку зовнішніх економічних зв'язків країни і її регіонів.

РЕЗЮМЕ Целью работы является оценка перспектив участия Украины в интеграционных процессах в рамках ОЧЭС, определение наиболее оптимальных направлений развития внешних экономических связей страны и ее регионов.

SUMMARY The purpose of work is an estimation of prospects participation of Ukraine in integration processes within the framework of blac sea economic cooperation, determination of the most optimum directions of development of external economic connections of country and its regions.

РОЗВИТОК ПОТЕНЦІАЛУ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ Ємельянова Н.А., здобувач кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету Розвиток регіональних процесів економічної інтеграції за своєю природою та наслідками є важливим чинником стимулювання міжнародної підприємницької діяльності. Даний ефект досягається завдяки ряду чинників: зниження бар’єрів для руху товарів, послуг, капіталу, трудових ресурсів, технологій та ноу-хау стимулює створення спільних підприємницьких структур, розвиток коопераційних зв’язків, прискорює обіг коштів, скорочує витрати виробництва;

наслідком зростання обсягів операцій стає ефект економії на масштабах;

вільний доступ структури регіональної фрагментації міжнародного поділу праці підвищує ефективність діяльності міжнародних підприємницьких структур;

гармонізація національних правових систем, зовнішньоекономічної та внутрішньої економічної політики знижує ризики діяльності;

відкриття ринків державних замовлень створює нові можливості розвитку підприємницької діяльності.

Дослідженню проблематики і розвитку процесу транснаціоналізації у світовому господарстві присвячені роботи Дж. Гелбрєйта, С. Хаймера, Ч. Кіндлебергєра, К. Акамацу, М. Портера, Дж. Даннінга, Д.

Лук'яненка і В. Белошапки та ін. Серед досліджень питань міжнародної економічної інтеграції також варто виділити роботи АДж. Вайнера, Дж. Міда, Р.Ліпсєя, М. Аллэ, Б. БелашаГ. Кремера, Т. Щитовського, Р. Купера, Г. Мюрдаля, Ф. Перру, Я. Тінбергена, А. Румянцева, А. Філіпенка. Істотний внесок у вивчення цих питань зробили наступні вчені-економісти: Ю. Пахомов, Ю. Макогон, Т. Орєхова, В. Новицький, І. Школа, О.

Шнирков та інші.

Незважаючи на велику кількість робіт як зарубіжних, так і вітчизняних вчених з зазначеної проблематики, дослідження питань розвитку потенціалу транснаціоналізації країн Південно-східної Європи не втрачає своєї актуальності, що й обумовило мету даної статті.

У 2007 році приплив ПІІ у країни Південно-східної Європи та СНД сягнув нової рекордної величини за останні сім років зростання до рівня 86 млрд. дол. (рис. 1-2). Частка ПІІ у формуванні основних фондів зросла з 20% у 2006 р. до 21% у 2007 р. ПІІ у цей регіон переважно концентруються у п’яти країнах, на які приходиться до 94% припливу (рис. 3).

© Ємельянова Н.А., Відплив ПІІ 2006 2005 308 СНД 74035 ПСЄ Приплив ПІІ 2006 2005 0 20000 40000 60000 млн. дол.

Рис. 1. Динаміка припливу та відпливу ПІІ по країнах ПСЄ та СНД [4] 19, Частка ПІІ у формуванні 35, основного капіталу СНД 35,6 ПСЄ 13, 21, 0 10 20 30 % Рис. 2. Частка ПІІ у формуванні основного капіталу за країнами ПСЄ та СНД [4] У 2007 р. прилив ПІІ у Російську Федерацію зріс на 62% і сягнув рівня 52 млрд. дол. Іноземні інвестори реагували позитивно на зростання споживчого ринку та розширення лібералізації у окремих галузях, зокрема у генеруванні електроенергії. Керуючись мотивом очікування зростання прибутків, іноземні ТНК збільшили свої інвестиції у енергетичні та видобувні проекти.

Туркменістан Чорногорія Грузія Беларусь Боснія і Герцеговіна Сербія Хорватія Україна Казахстан РФ 0 10000 20000 30000 40000 50000 млн. дол.

Рис. 3. ПСЄ та СНД: 10 топ-реципієнтів припливу ПІІ у 2007 р., млн. дол. [4] Адже за показником потенціалу припливу ПІІ Російська Федерація займає вищі позиції, ніж за показником фактичного припливу ПІІ (рис. 4), що означає продовження зростання ПІІ у цю країну й у майбутньому.

Албанія Україна Арменія 100 Показник рейтингу залучення ПІІ КЮР Македонія Азербайджан Показник рейтингу РФ Беларусь потенціалу припливу ПІІ Казахстан Хорватія Грузія Рис. 4. Рейтинги фактичного приливу та потенціалу залучення ПІІ по окремих країнах ПСЄ та СНД, 2006 р. [4] Результати функціонування найбільших інтеграційних об’єднань свідчать, що на користь національних і міжнародних компаній складалася певна послідовність інтеграційних процесів. Насамперед вирішувалися питання інвестицій (проблеми введення національного режиму, забезпечення гарантованої адекватності міжнародним договорам, надійній гарантії інвестицій від націоналізації), сфери послуг, торгівлі.

Пожвавлення міжнародної торгівлі, розширення ринків збуту, збільшення потоку інвестицій стимулювали реорганізацію виробництва. При цьому інтеграційні процеси сприяли реалізації всіх трьох переваг іноземних інвестицій: придбанню власності, інтернаціоналізації виробництва і раціональному розташуванню підприємств на території інтеграційних об’єднань.

До основних чинників, сприяючих об’єднанню фірм у рамках економічної інтеграції, відносяться такі:

ефект масштабу виробництва;

взаємний обмін технологіями;

використання переваг місцерозташування підприємств;

розширення асортименту продукції для повного задоволення попиту місцевих споживачів;

можливості збільшення витрат на НДДКР;

концентрація каналів збуту;

використання трансфертних цін;

отримання доступу до державних замовлень;

зростання можливостей науково-технічного прогресу;

скорочення транспортних витрат за рахунок внутрішньофірмового розподілу перевезень.

Проаналізуємо на основі емпіричних даних по окремих країнах, які входять у ЄС, яким чином впливає на динаміку та форми міжнародної діяльності ТНК розвиток регіональних інтеграційних процесів.

Розглянемо на прикладі окремих країн – нових членів ЄС, яким чином приєднання до найбільш розвиненого у світі інтеграційного угруповання, яке передбачає ліквідацію обмежень на пересування капіталу та робочої сили між державами-членами, лібералізацію руху капіталу між державами-членами та третіми країнами, скасування митних податків та кількісних обмежень на експорт та імпорт товарів, проведення спільної валютної, торговельної, аграрної, транспортної, соціальної політики, сприяння дослідженням і технологічному розвитку, наближення національних законодавств тощо, відобразилося на динаміці окремих показників, які в основному характеризують міжнародну діяльність ТНК.

Наведена на рис. 5 динамка чистих потоків ПІІ за період 2000-2004 рр. по таких країнах, як Словаччина, Польща, Латвія, Литва, Словенія, Чехія, Естонія та Угорщина, які у травні 2004 р. набули членства в ЄС, свідчить, що незважаючи на досить високу різницю в абсолютних показниках припливу ПІІ в дані країни, можна зробити висновок що для багатьох із них 2004 р. став переломним моментом у динаміці ПІІ, який характеризується стрімким зростанням темпів приросту ПІІ порівняно з попередніми роками.

Темп приросту ПІІ у Словаччину у 2004 р. становив 1,68, у той час як при досить нестабільній динаміці даного показника у попередній період 2000-2003 рр. середній темп приросту становив 1,17;

досить різке зниження даного показника у 2003 р. до рівня 0,16 можна пояснити позицією очікування інвесторів перед вступом країни до ЄС.

При загальній аналогічній картині даної динаміки по інших аналізованих країнах, слід зазначити, що темпи приросту ПІІ у 2004 р. у Польщі становили – 3,06;

Латвії – 2,39;

Литві – 4,31;

Словенії – 2,48;

Чехії – 2,2;

Естонії – 1,14;

Угорщині – 2,12;

що перевищували аналогічні показники до приєднання даних країн до ЄС у Польщі, Латвії, Словаччині, Угорщині – у середньому у 2-3 рази;

у Литві – у 17 разів;

у Словенії – у 12 разів, у Чехії – у 9 разів, в Естонії – в 1,14 раза.

е ія Е т н У р и а с о ія го щ н С о а ч н о ь а Л т ія Л т а С о е ія Ч х лв н ив л в ч иПл щ ав а 0 2000 4000 6000 8000 10000 12000 млн. дол.

Рис. 5. Динаміка чистого припливу ПІІ в окремі країни-нові члени ЄС, 2000-2004 рр., млн. дол.

Крім того, як показує кореляційний аналіз між динамікою потоків ПІІ в країни ЄС – 15 та ЄС – 10, найбільш тісною є залежність також по країнах, які одночасно приєдналися до даного інтеграційного угруповання (табл. 1).

Таблиця Кореляційна матриця парних порівнянь у динаміці потоків ПІІ по окремих країнах ЄС Словенія Франція Швеція Чехія Естонія Угорщина Словенія Франція -0,87403 Швеція -0,46467 0,652169 Чехія -0,67428 0,754329 0,576368 Естонія -0,66868 0,306889 -0,27859 0,062019 Угорщина -0,83289 0,604561 0,224707 0,682127 0,676965 Що стосується показника імпорту товарів та послуг, який характеризує динаміку експансії даних ринків ТНК за допомогою торговельних форм міжнародного бізнесу, то тут залежність між країнами – новими членами ЄС ще більш тісна (рис. 6), про що свідчить динаміка темпів приросту даного показника по аналізованих країнах та кореляційна матриця парних порівнянь (табл. 2).

с о ія г р и а л в ч и а л щ а вя Л т а С о е ія Ч хя Е т н Уо щн еі лв н ив Со а ч н о ь а Л т і П 0 20000 40000 60000 80000 100000 млн. дол.

Рис. 6. Динаміка імпорту товарів та послуг в окремі країни-нові члени ЄС, 2000-2004 рр., млн. дол. [313] Таблиця Кореляційна матриця парних порівнянь у динаміці імпорту товарів і послуг по окремих країнах ЄС Словенія Франція Швеція Чехія Естонія Угорщина Словенія Франція -0,40489 Швеція -0,4013 0,998507 Чехія -0,19028 0,968787 0,964834 Естонія -0,20926 0,976947 0,97414 0,998123 Угорщина 0,996284 -0,34903 -0,34719 -0,12685 -0,1469 Залежності між припливом ПІІ у країни ЄС та імпортом товарів і послуг є значущими тільки по Франції, Швеції та Естонії.

Рівняння регресії по Франції має такий вигляд:

FR_PII = -0,1296507552FR_IM + 95836, Рівняння регресії по Швеції:

SWE_PII = -0.3669453343SWE_IM + 47650. Рівняння регресії по Естонії:

EST_PII = 0.1527956737EST_IM - 376. У результаті проведеного економіко-математичного аналізу залежності між динамікою потоків ПІІ у окремі країни-члени ЄС, а також залежності між цими потоками та показниками зовнішньої торгівлі країн, можна зробити такі висновки:

– відзначено стійку закономірність зміни траєкторії кривої динаміки припливу ПІІ у країни після моменту входження їх до регіональних інтеграційних угруповань у бік різкого зростання темпу збільшення даного показника;

– у випадку наявності низької ємкості ринків країн, що входять в інтеграційні угруповання, спостерігається значуща залежність між зростанням ПІІ в окремі з країн регіону та зростанням імпорту готової продукції в інші країни даних регіонів.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Производственный процесс выходит за национальные границы / А.В. Березной, С.М. Панкин, В.А.

Славинский и др. – М.: Наука, 1991. – 195 с.

2. Рогач О.І. Міжнародні інвестиції: теорія і практика бізнесу транснаціональних корпорацій / О.І. Рогач. – К.:

Либідь, 2005. – 720 с.

3. Транснациональные корпорации: учеб. пособие / В.А. Белошапка, Д.Г. Лукьяненко, Л.Д. Киреев, Ю.В.

Макогон, Т.В. Орехова. – К.;

Донецк;

Свиштов, 2003. – 205 с.

4. World Investment Report 2008 : Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge РЕЗЮМЕ Дослідження питань розвитку потенціалу транснаціоналізації країн Південно-Східної Європи не втрачає своєї актуальності, що й обумовило мету даної статті.

РЕЗЮМЕ Исследование вопросов развития потенциала транснационализации стран Юго-Восточной Европы не теряет своей актуальности, что и обусловило цель данной статьи.

SUMMARY Research of questions of development of potential of transnationalization of the countries of Southeast Europe does not lose the urgency, as has caused the purpose of given article.

ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В УКРАЇНІ Желєзнова Д.В., аспірант кафедри «Міжнародна економіка» Маріупольського державного гуманітарного університету Посилення ролі регіонів в сучасному світі дає обґрунтування говорити про можливості появи в їх обличчі нових політико-територіальних угрупувань та становлення їх як суб’єктів регіональної економічної політики та міжнародних відносин.


Однак, останнім часом внутрішньодержавні регіони починають проводити міжнародну діяльність паралельно державі, тобто доповнюючи її власні міжнародні проекти, а все частіше – отримуючи схвалення з боку держави щодо таких міжнародних зв’язків. Поширення такого роду явищ дали поштовх, щоб говорити про появу нового рівня в світових відносинах – міжрегіонального. В країнах Європи цей процес досяг найвищого рівня. В країнах ЄС діють додаткові стимули, які підштовхують розвиток регіонів © Желєзнова Д.В., ЄС. Починаючи як депресивні території, потребуючі допомоги, в даний момент прикордонні регіони країн ЄС відіграють все більш важливу роль у міжнародних відносинах.

Проблеми ефективного розвитку регіональної співпраці розглядалися багатьма іноземними та вітчизняними науковцями: Винсет Л., Гордон Я., Джексон-Батлер К., Кітінг М., Хорді С., Солет В., Сторпер М., Бузан Б., Амоша А.І., Долішній М.І., Макогон Ю.В., Мікула Н.А., Чужиков В.І. Завдяки їх дослідженням визначено методологію розвитку цього процесу, проаналізувано стратегічні напрями розвитку регіонального та транскордонного співробітництва та зовнішньоекономічної діяльності регіонів.

В той же час активізація діяльності регіонів, у т.ч. прикордонних, зумовлює необхідність подальшої розробки питання ефективного розвитку прикордонних територій Україні, де 19 областей мають статус прикордонних.

Метою дослідження є визначення ролі та значення розвитку прикордонних регіонів в економіці України.

Наприкінці XX ст. основною тенденцією, яка характеризувала сферу міжнародних відносин та міждержавних зв’язків, стало формування цілісного світового господарства, основною ознакою якого стала інтеграція. В залежності від ступеню розвитку та інтенсивності тих чи інших видів міжнародних відносин та процесів інтеграції, виділяють їхні рівні: високий, низький або середній. Деякі науковці вважають доцільним визначати рівні міжнародних відносин на базі геополітичного критерію та географічних масштабів об’єднуючих процесів: глобальний (загально планетарний) рівень, регіональний (європейський, азіатський і т.д.) та субрегіональний (наприклад, країни Карибського басейну) рівні міжнародної взаємодії [1, с.51]. Згідно з рівнями визначення міжнародних відносин, виділяють наступні рівні інтеграції: глобальний (загальний, світовий рівень), регіональний (державний рівень), макрорівень (рівень регіонів держав) та мікрорівень (рівень підприємств різних держав). На глобальному рівні характерним процесом інтеграції є глобалізація, на регіональному – регіоналізація, на макро- та мікрорівні (субрегіональному рівні) – транскордонне співробітництво.

Географічною основою процесу регіоналізації є об’єктивно існуючі вигоди сусідського положення країн – від “економії на відстанях” до транскордонної взаємодії у контактній зоні двох-трьох і більше країн. При цьому географічна суміжність країн у регіонах економічного співробітництва оцінюється не лише сусідством першого порядку, – у таких регіонах як Європа чи Східна і Південно-Східна Азія активні міждержавні зв’язки проявляються на вищих сусідніх порядках і трансморському сусідстві [2].

Ефект вигоди економічної взаємодії із сусідніми державами діє майже для всіх країн, незалежно від їх ваги у світовому господарстві чи ступеня втягнутості у міжнародний поділ праці. Найчастіше саме країни сусіди виявляються основними торгівельними партнерами. Тобто у географічних регіонах загалом сконцентровано понад 2/3 найбільших торгових партнерів держав, а вздовж кордонів – понад 1/3.

Україна не є виключенням з цього правила. Згідно статистичних даних (табл.1 [3]) торгівля з країнами сусідами займає значну частку у товарообігу Україну (від 41% до 45% ).

Таблиця 1.

Товарообіг України з країнами-сусідами, млн. долл США 2004 2005 2006 2007 у% від у% від у% від у% від у% від країна товарообіг загально товарообіг загальн товарообіг загальн товарообіг загальн товарообіг загаль го ого ого ого ного 17700,46 28,70 20339,24 28,88 22437,92 26,90 29505,92 26, Росія 35153,37 23, Польща 2237,56 3,63 2642,67 3,75 3453,63 4,14 4622,08 4,21 6618,64 4, 1948,59 3,16 2417,59 3,43 3159,12 3,79 4557,42 4, Туреччина 6583,76 4, Білорусь 1169,95 1,90 1831,89 2,60 2477,87 2,97 3006,18 2,73 4915,24 3, 1089,03 1,77 1338,58 1,90 1748,37 2,10 2475,95 2, Угорщина 2649,77 1, Румунія 815,36 1,32 812,66 1,15 1071,96 1,29 1407,45 1,28 1841,88 1, 727,01 1,18 763,25 1,08 932,41 1,12 1168,63 1, Словаччина 1652,67 1, Молдова 614,58 1,00 701,62 1,00 793,64 0,95 1079,55 0,98 1347,71 0, 579,81 0,94 652,21 0,93 726,14 0,87 723,60 0, Болгарія 1345,38 0, Грузія 165,96 0,27 240,73 0,34 384,75 0,46 627,88 0,57 847,57 0, Усього по 27048,31 43,86 31740,45 45,07 37185,81 44,59 49174,66 44,74 62956,00 41, сусідам Усього (по всім 61668,35 100,00 70427,84 100,00 83402,20 100,00 109917,99 100,00 152536,95 100, країнам світу) Отже, ефективне співробітництво з країнами-сусідами - це не тільки питання нарощування товарообігу, але й питання ефективності включення України в існуючу систему розподілу функцій та ролей у сучасному геополітичному та геоекономічному просторі, стратегічне бачення шляхів розвитку держави, усвідомлення національних інтересів і методів їх реалізації.

Особлива роль у розвитку інтеграційних процесів приділяється транскордонному співробітництву.

Упровадження програм транскордонного співробітництва сприяє отриманню комплексу наступних переваг в економічній сфері:

- більш оптимальне використання природних ресурсів і навколишнього середовища;

- ріст економічних показників розвитку регіону;

- ефективне використання можливостей виробничої кооперації між транскордонними областями й інтенсифікація торгового партнерства;

- створення бази для співробітництва в соціальних, культурних і інших областях.

Транскордонний регіон - це наявність двох і більше територій різних країн, що мають спільний державний кордон, між якими встановились тісні виробничі і соціально-економічні зв'язки. Посилення ролі регіонів в сучасному світі дає обґрунтування говорити про можливості становлення їх як суб’єктів регіональної економічної політики та міжнародних відносин. Особливістю формування регіонів (будь якої специфіки та будь якого розміру) є їхня транскордонна сутність або необов’язковість належності до території однієї держави.

Отже, до традиційних недержавних учасників міжнародної співпраці (транснаціональні корпорації, міжнародні та неурядові організації) додаються внутрішньодержавні регіони, що надають світовій структурі нової структури. На даний момент регіони держав все більш активно проводиять міжнародну діяльність паралельно державі, доповнюючи її власні міжнародні відносини. Отримуючи вигоду від таких міжнародних зв’язків регіонів держави все частіше схвалюють такі міжнародні зв’язки. Поширення такого роду явищ дали поштовх, щоб говорити про появу нового рівня в світових відносинах – міжрегіонального [4].

Специфіка функцій, що виконують транскордонні регіони в системі світового господартва становить одну із суттєвих особливостей сучасного етапу міжнародних відносин. Інфраструктурне навантаження у системі міжнародних економічних зв'язків, що охоплює реалізацію контрольних, бар'єрних, контактних і розподільних функцій регіонів, обґрунтовує необхідність розвитку саме прикордонних територій (особливо, беручи до уваги вигідне географічне розташування самої України). Специфічність сутності й особливо місця прикордонних регіонів у національній макроекономічній системі визначається наступними їхніми якостями:

прикордонні регіони забезпечують збільшення прикордонного товарообігу та сприяють лібералізації зовнішньої торгівлі, а також виконують контактні і бар'єрні функції, які виражаються в міграції факторів виробництва та міждержавного переміщення населення. Перелічені особливості, у свою чергу, є проявом загальносвітових тенденцій глобалізації соціально-економічного розвитку.

Щодо прикордонних регіонів України (19 областей: АР Крим, Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Вінницька, Одеська та Миколаївська області), вони вносять вагомий вкладу у розвиток товарообігу України (табл.2).

Таблиця 2.

Доля товарообігу прикордонних областей в загальному обсязі товарообігу України, млн. дол. США 2004 2005 2006 2007 у% від у% від у% від у% від у% від область товарообіг загально товарообіг загальног товарообіг загальн товарообіг загальн товарообіг загаль го о ого ого ного Україна 61668,3 100 100 83402,21 100 109918,01 100 152536,91 70427, Україна (без м.Київ, 50934,5 82,59 52705,3 74,84 61274,21 73,47 80491,41 73,23 107586 70, м.Севастополь) Разом прикордонні області 49, 30372,6 35000,8 49,70 41041,5 49,21 54249,8 49,35 71230,3 46, Отже, в Україні торгівля прикордонних регонів складає близько половини всієї торгівлі України. Тобто розвиток транскордонного співробітництва, націленого, у тому числі і на лібералізацію торгівлі прикордонних регіонів з західного та східного боку державного кордону, напряму буде мати позитивний ефект і на обсяги товарообігу України.

Необхідність стимулювання прикордонних зв’язків України пояснюється тим, що ВВП України безпосередньо зв’язаний з величиною показника валового регіонального продукту (ВРП) прикордонних областей. При чому, слід ще раз відмітити, що економічний розвиток (а, отже і ВРП) прикордонних областей, прямо залежить від активності зовнішньоекономічної діяльності з країнами-сусідами.

Залежність ВВП України від ВРП прикордонних областей, що приймають активну участь у транскордонному співробітництві (для аналізу були взяті наступні області: Волинська, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Чернівецька, Чернігівська) демонструється регресійно-кореляційною моделлю. Для побудови даної моделі були проаналізовані дані за період 1996-2007 роки (рис.1. [3]).


Розрахувавши коефіцієнт кореляції (r), знайшли, що він є позитивним. Отже ще раз підтверджується ствердження, що показник ВВП прямо залежить від обсягу ВРП вибраних прикордонних областей. Зв’язок між цими показниками дуже тісний, тому що коефіцієнт кореляції дорівнює 0,99. Показник R2 дорівнює 0,97, що ще раз підтверджує тісноту зв’язку між ВВП України та ВРП областей, а те, що його величина співпадає з зведеним у квадрат коефіцієнтом кореляції знову демонструє адекватність побудованої парної лінійної регресії.

Побудована модель та зроблені на її основі висновки дали підтвердження припущенню, що економічний розвиток України безпосередньо залежить від розвитку її прикордонних регіонів. Це обумовлює необхідність подальшого стимулювання транскордонного співробітництва цих регіонів (по обидва боки кордонів України).

Крім того, з рисунку 1 видно, що сума валового регіонального продукту по 8 прикордонним областям, що приймають активну учать у транскордонному співробітництві, складає 30% від загального ВВП, тобто ці області вносять вагомий вклад в розвиток всієї країни і їхня ефективна взаємодія з прикордонними регіонами інших країн може позитивно впливати не тільки на ВВП України, але й на інтеграцію України в глобальне середовище.

млн грн 308602 200000 93365 102593 81519 100000 57736 22370 24531 26283 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 рік ВВП (Україна), млн грн Валовий регіональний продукт (сума по 8 областям), млн. грн Рис/ 1. ВВП України та валовий регіональний продукт по 8 областях (до 2004р. – валова додана вартість).

При визначенні необхідності розвитку прикордонних регіонів необхідно брати до уваги наступне [5]:

- багатоваріантність моделей регулювання ринкової економіки дозволяє країнам, що розвиваються, обирати оптимальні саме для цих країн засоби інтеграції до світового господарства;

- можливість використання специфіки кожного окремого регіону при розробці моделі транснаціоналізації економіки регіону;

- сприяння зовнішніх взаємовідносин окремих регіонів розвитку національної економіки задля досягнення високого рівня конкурентоспроможності країни в рамках глобального середовища.

З метою отримання найбільш високих результатів державна політика на регіональному рівні повинна бути спрямована на ефективне використання вигідного розташування прикордонних територій як додаткового ресурсу. Одним з основних напрямків підвищення економічної ефективності транскордонного співробітництва має бути будівництво об'єктів прикордонної інфраструктури, особливо транспортної мережі прикордонних територій. Розвиток транспортно-дорожнього комплексу, у свою чергу, вимагатиме залучення підприємств різних форм власності, іноземних інвесторів до розвитку національних транспортних комунікацій, упровадженню європейських стандартів і взаємовигідного співробітництва з міжнародними організаціями.

Використовуючи вигідне географічне розташування України розвиток транспортного комплексу прикордонних регіонів призведе до збільшення обсягів міждержавних перевезень, росту обсягів транзитних перевезень в перспективі сприятимиме входженню вітчизняної інфраструктури автомобільних і залізниць у міжнародну систему транспортних коридорів.

Комплексний підхід до використання переваг прикордонного простору дозволить більш ефективно вирішувати проблеми інтеграції, як окремим регіонам, так і України в цілому. Такий підхід має за основу розробку планування розвитку окремих трансграничних районів відповідно до загальної стратегії розвитку всієї прикордонної зони України.

Економічна діяльність прикордонних регіонів займає значне місце в економічному розвитку України. Саме тому задля реалізації стратегічних інтересів України необхідна розробка комплексного підходу до реалізації політики розвитку транскордонного співробітництва, яка за рахунок ефекту синергії в перспективі буде сприяти інтеграції України у світову економіку, збільшеню ступеня відкритості національної економіки, відповідності міжнародних норм інтересам України. Стратегічний характер транскордонних зв’язків буде багато в чому визначати майбутнє обличчя України в Європі. Основним завданням розробки комплексної програми розвитку прикордонного співробітництва повинно стати максимальне використання вигід від відносин з державами ”сусідами” (з обох боків кордону), не втрачаючи при цьому позицій рівноправного партнера.

Міжнародний досвід розвитку транскордонного співробітництва демонструє, що найбільш ефективною організаційною формою концентрації міжрегіональних ініціатив є єврорегіони. Наступні дослідження будуть мати за мету аналіз та оцінку розвитку євро регіонів в країнах світу та Україні та їх вплив на загальний розвиток національного господарства.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Цыганков П.А. Международные отношения. – М.: Новая школа, 2004. - 313с.

2. Дітчук І.Л Регіоналізація світогосподарського простору і просторова структура світового господарства наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.// http://ukr-tur.narod.ru/biblioteka/biblioteka.htm 3. www.ukrstat.gov.ua 4. Барабанов О.Н. Тенденции регионализациии в Европе и интересы России// Мировая политика и международные отношения на пороге третьего тысячелетия. Серия "Научные доклады", выпуск № 104 / Под ред. М.М. Лебедевой. М.: МОНФ, 2000, 156с.

5. Гонта О.І. Теоретичні підходи до регіоналізму в умовах глобалізації// Проблемы развития внешнеэкономических свіязей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб.научных трудов, - Донецк, ДонНУ, 2007 – с. 154- РЕЗЮМЕ Стаття присвячена дослідженню значення прикордонних регіонів в економіці України. Проаналізовані обсяги торгівлі з країнами-сусідами, доля товарообігу прикордонних областей в загальному обсязі товарообігу України, викладені результати регресійно-кореляційної моделі залежності ВВП України від валового регіонального продукту прикордонних областей, що приймають активну участь у транскордонному співробітництві.

РЕЗЮМЕ Статья посвящена исследованию значения приграничных регионов в экономике Украины. Проанализированы объемы торговли со странами-соседями, доля товарооборота приграничных областей в общем объеме товарооборота Украины, приведены результаты регрессионно-корреляционной модели зависимости ВВП Украины от валового регионального продукта приграничных областей, которые принимают активное участие в трансграничном сотрудничестве.

SUMMARY The article is devoted to the research of boundary regions’ effect on the Ukrainian economy. The volume of trade with neighbor countries and the share of transboundary regions’ turnover in common value of Ukrainian turnover are analyzed, the results of regression and correlated model that demonstrates the dependence between Ukrainian GDP and gross regional product of the regions, that actively take part in transborder cooperation, are stated.

ТРАНСФОРМАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ НА МЕЖДУНАРОДНЫХ ВАЛЮТНЫХ РЫНКАХ СТРАН ЕВРОПЫ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА Загоруйко В.В., соискатель кафедры «Международная экономика» Донецкого национального университета,заместитель начальника ГНИ в Пролетарском районе Масштабные трансформации, проходящие в современной экономике, в немалой степени связаны с изменениями мировой валютно-финансовой системы. Анализ качественных рубежей ее развития позволяет поставить вопрос о возможной приближающейся замене ныне действующего ее механизма на новый.

Валютный рынок является одним из наиболее динамичных и подверженных спекулятивному влиянию финансовых рынков. Характеристика и анализ осуществления валютных операций на валютном рынке требует краткой характеристики института финансового посредничества и финансовой системы в целом.

В течение XX в. механизм формирования международных валютных рынков качественным образом изменялся. Реалии новой мировой экономики начала XXI в. наполняют его новым содержанием. В целом его эволюция определяется переменами расстановки сил в мире, развитием и потребностями глобализируемой экономики.

Тема исследования раскрыта в работах отечественных и зарубежных ученых-экономистов, таких как, Базилевича А., Макогона Ю., Мочерного С., Рыбалкина В., Савлука М., Семенова Н., Стельмаха М., Кассона К., Киреева А., Линдерта П., Сороса Д., Тинбергена Я. И многих других.

Целью исследования является оценка динамики развития международных валютных рынков стран Европы на примере Украины, а также анализ перспективных направлений развития валютного рынка и валютных операций коммерческих банков в Украине в условиях глобального финансово-экономического кризиса.

Валютный рынок представляет собой официальный финансовый центр, где сосредоточена купля продажа валют и ценных бумаг в иностранной валюте на основе спроса и предложения и определяется курс иностранной валюты относительно денежной единицы страны. Данный рынок является частью финансового рынка страны, существующего наряду с другими видами рынка, такими, как рынок ценных бумаг, учетный рынок, рынок краткосрочных кредитов и т. д.

Однако в отличие от других видов рынка валютный рынок имеет свои особенности:

• он не имеет четких географических границ и определенного места расположения;

• он функционирует круглосуточно;

• на нем может действовать неограниченное число участников;

• он обладает высокой степенью ликвидности.

© Загоруйко В.В., Основными участниками валютного рынка являются банки и другие финансовые учреждения, брокеры и брокерские фирмы, а также другие участники.

Проанализируем развитие банковской системы в глобальном аспекте за последние 10 лет (общие направления развития) и 2006-2008 гг. – детализировано (табл. 1).

За основу расчетов взят ежегодный рейтинг 2000 крупнейших компаний, составляемых журналом Forbes.

Согласно данным 2006-2008 гг. в мировой банковской системе наблюдались значительные качественные и количественные изменения. Эти изменения были обусловлены, в основном, развитием ипотечного кредитования уровня subprime (субстанциональных, бланковых рисковых кредитов), что повлекло за собой мировой финансовый кризис. Отмечаем, что за 2006-2008 гг. МБС развивалась рекордными темпами. Так, прирост активов за 2 года составил 40,2%;

доходы возросли на 58,7%;

капитализация – на 9,2%. Частично это связано с глобализационными процессами, расширением финансового инструментария и опций банков.

Опережающий рост МБС наглядно виден на примере расчетов, выполненных в табл. 1: темп роста МБС практически по всем важнейшим показателям опережал средневзвешенный рост 2000 компаний, входящих в рейтинг Forbes.

Таблица 1.

Динамика основных показателей мировой банковской системы (МБС) [5] Активы, на 01.01.ХХ г., в Доходы, на 01.01.ХХ г., Капитализация, на Позиции млрд. долл. США в млрд. долл. США 01.01.ХХ г., анализа в млрд. долл. США 2006, % 2007, 2008, % 2006, 2007, 2008, 2006, 2007, 2008, % % % % % % % Показатели 39294 47830 55090 2075 2799 3292 4692 5585 деятельности Темп роста 100,0 121,8 140,2 100,0 134,9 158,7 100,0 119,0 109, МБС, 2006г.= Темп роста 100,0 116,4 129,2 100,0 110,7 114,9 100,0 116,1 115, топ- Forbes, 2006г.= Удельный вес 45,0 48,0 48,8 8,7 12,4 12,0 15,1 15,5 14, в топ- Forbes,% Динамика +3,0 +0,8 +3,7 -0,4 +0,4 -1, удельного веса ( в п.п.) Результатом этого стала положительная динамика удельного веса банковских посредников в мировой не только финансовой, но и экономической системе в целом.

Анализируя динамику МБС за последние 10 лет, отмечаем, что глобальный тренд 2006-2008 гг. является продолжением изменений, начавшихся в середине 1990-х гг. Увеличение значимости МБС является одним из важнейших трендов последнего десятилетия. Особенно активно МБС развивалась после финансового кризиса в Азии в 1997-1998 гг. После кризиса высокотехнологичных компаний в 2001 г., мировая банковская система получила дополнительный стимул к росту в результате снижения базовых и учетных ставок и развития ипотечного кредитного сегмента. Пик данного развития пришелся на 2006-2008 гг.

Таким образом, отмечаем тенденцию стремительного развития банковских финансовых учреждений по всему миру. Особенно стоит отметить опережающий рост банковских посредников в США, Соединенном Королевстве, Франции и Испании. Данный процесс – следствие как бурного развития ипотечного кредитования, так и поступательного развития национальных экономик стран в целом. Кроме этого, банковские гиганты осуществляли агрессивную экспансию на внешние рынки.

Для определения взаимодействия экономики и финансов, влияния банковского сектора Украины на социально-экономическое развитие государства используются основные индикаторы деятельности банковских учреждений, рассчитанные относительно ВВП Украины (табл. 2.). Показательным является уменьшение стоимости чистых активов банков, кредитного и депозитного портфелей, балансового и регулятивного капитала банков в первом квартале 2009 г., что обуславливается влиянием финансового кризиса, проявившемся, в основном, в резком оттоке депозитов и увеличении проблемных кредитов. Таким образом, очевидным является факт «сжатия» банковской системы Украины, что будет наблюдаться на протяжении всего 2009 г. и отразится на деятельности всех игроков отечественного банковского рынка, в т.ч. иностранных.

Анализируя тенденции на депозитном и кредитном рынках, отмечаем, что со времени активизации кризисных явлений в отечественной экономике (осень 2008г.) отток депозитов из банковской системы составил 80 млрд. грн.

Отток депозитов, рассчитанный как доля суммы депозитов в банке, колеблется от 2,3 % в Ощадбанке до 10,9 % в РодовідБанке, в который была введена временная администрация НБУ. Необходимо отметить, что проанализировав официальные данные НБУ за 2005-2008 гг. можно сделать выводы, что многие действующие банки показывают темпы роста активов, иногда превышающие 100%. Данный факт обуславливается процессом увеличения капитала банка со стороны инвесторов (владельцев), слияниями или поглощениями, агрессивной политикой в области увеличения кредитного портфеля. Последний факт несет риск потери контроля над ситуацией в банке, что может привести к убыткам, а в условиях кризиса ликвидности и кризиса доверия – к банкротству. Чрезмерная скорость роста некоторых украинских финансовых учреждений становится очевидной, если сравнить показатели их деятельности с показателями западных банков.

Таблица 2.

Индикаторы первичного факторного анализа банковской деятельности в Украине, 2003-2008 гг. [5] Оценочный 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01.

показатель 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Номинальный 225,8 267,3 345,1 441,5 544,2 720,7 899, ВВП, млрд. грн.

Чистые активы 63,9 100,2 134,4 213,9 340,2 599,4 926, банков, млрд. грн.

- относительно 28,3 37,5 38,9 50,4 62,5 83,2 102, ВВП, % Кредитный 46,7 73,4 97,2 156,4 269,7 485,5 792, портфель, млрд.

грн.

- относительно ВВП, % 20,7 27,5 28,2 36,8 49,6 67,4 88, Балансовый 10 12,9 18,4 25,5 42,6 69,6 119, капитал, млрд. грн.

- относительно ВВП, % 7,8 9,7 13, 4,4 4,8 5,3 6, Обязательства 53,9 87,4 115,9 188,4 297,6 529,8 806, банков, млрд. грн.

- относительно ВВП, % 23,9 32,7 33,6 44,4 54,7 73,5 89, Регулятивный 10,1 13,3 18,2 26,4 41,1 72,3 123, капитал - относительно 4,5 5,0 5,3 6,2 7,6 10,0 13, ВВП, % Необходимо подчеркнуть, что нынешние масштабы существования проблемных банков на финансовом рынке Украины являются объективным и закономерным следствием системной трансформации отечественной экономики в направлении рыночной модели. С учетом рисков, возникающих в процессе кредитной экспансии и активизации притока иностранного капитала в банковский сектор, потенциальный круг проблемных банков в ближайшей перспективе может увеличиться. Вместе с тем рост финансовых потоков в национальной экономике, обслуживаемых банковской системой, обусловливает объективную потребность повысить ее стабильность - прежде всего, за счет повышения «прозрачности» собственности, повышения эффективности банковского надзора НБУ, совершенствования процедур финансового оздоровления банков и их ликвидации, повышения эффективности системы гарантирования вкладов физических лиц.

Таким образом, анализ деятельности банковской системы Украины в условиях кризиса доказывает о ее критическом состоянии. Во многом ухудшении кредитного портфеля банков связано с динамикой процентных ставок по кредитам. Так, несмотря на то, что в марте 2009 г. процентные ставки в иностранной валюте были ниже, чем в соответствующий период в 2008 г., однако с учетом девальвации гривни они выросли.

Основные показатели функционирования банковского сектора экономики в разрезе валютных операций не менее негативны. Так, задолженность по долгосрочным кредитам в иностранной валюте от нерезидентов по состоянию на 31.12.2008 г. составила 74,7 млрд. долл. США. Из них задолженность по приватным и негарантированными государством кредитами – 56,1 млрд. долл. США. При этом негативным сигналом является сокращение данной задолженности впервые за несколько лет, что свидетельствует о значительной сложности у отечественных банков по привлечению кредитов. В связи с этим, а также рядом постановлений НБУ, фактически делающих невозможным кредитование в иностранной валюте, рынок валютного кредитования (ипотека, автомобили и т.д.) де-факто становится нефункционирующим.

Единственным ресурсом, за счет которого мог бы развиваться данный рынок, является депозитный портфель банков в валюте, который на протяжении последних лет стабильно рос вплоть до появления кризисных явлений в экономике (табл. 3). Рост депозитов в иностранной валюте в 2008 г. обусловлен более высокой процентной ставкой на фоне укрепления курса иностранных валют по отношению к гривне. Тем не менее, ввиду недоверия населения к отечественной банковской системе, более высокие процентные ставки по депозитам как национальной, так и в иностранной валюте (март 2009 г. к марту 2008 г.) не могут переломить тренд оттока депозитов, который продолжался на протяжении всего первого квартала 2009 г. Несмотря на это, высокий удельный вес процентных доходов в структуре доходов коммерческих банков Украины в 2008 г.

обусловлен значительным спрэдом между процентными ставками по кредитам и по депозитам.

Таблица Динамика уровня финансовой долларизации в Украине в 2000-2007 гг. [6] Год Долларовые депозиты/ Долларовые кредиты/ Общее количество депозитов Общий объем предоставленных кредитов 2000 38,51 46, 2001 32,51 44, 2002 32,36 41, 2003 32,11 41, 2004 36,45 42, 2005 34,32 43, 2006 39,4 49, 2007 38,2 52, Результатом ряда причин (финансово-экономический кризис, спекуляции и т.д.) стала значительная девальвация курса гривни практически ко всем иностранным валютам (рис. 1).

1200, 1000, 100 долларов США 800, 100 евро (до 1999 года ЭКЮ) 600, 100 российских рублей 400, 100 швейцарских франков 200, 0, наь явр 19 г я в р 1 9 г.

я в р 1 9 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

я в р 2 0 г.

явр наь наь наь наь наь наь наь наь наь наь наь наь наь Рис. 1. Динамика официального курса гривни к некоторым иностранным валютам в 1996-2009 гг. [6] Другим фактором нестабильности курса гривни является инфляция, которая в 2008 г. значительно выросла. Так, по данным Госкомстата Украины, темп инфляции в прошлом году составил 22,3 %. Высокие темпы инфляции негативно влияют на работу бизнеса и стимулируют повышение инфляционных ожиданий в обществе, которые, в свою очередь, порождают недоверие к национальным деньгам, а падение курса гривни еще больше усиливает это недоверие.



Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 24 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.