авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 ||

«Донецкий национальный университет Сборник научных трудов основан в 2003 году ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ...»

-- [ Страница 24 ] --

Украина воспринимается как страна с высокими политическими рисками, экономика которой, тем не менее, обладает значительным потенциалом. Среди конкурентных преимуществ можно отметить выгодное географическое положение, значительные промышленные мощности, созданные в период Советского Союза, дешёвая и квалифицированная рабочая сила, наличие ряда важных полезных ископаемых, 47-миллионное население, которое в перспективе может стать привлекательным рынком сбыта.

Вместе с тем, экономическая политика украинского государства, не создает предпосылок для полного использования этого потенциала, в результате чего страна значительно отстает от своих соседей по темпам роста экономики.

К макроэкономическим факторам, которые отрицательно влияют на инвестиционную среду относятся негибкий подход власти к решению экономических проблем, частая смена правительств в стране, вследствие чего концептуальные долгосрочные программы внедряются непоследовательно.

Следствием политического риска являются также хаотичные, несистемные изменения законодательного поля. Кроме того, в Украине существуют инфляционный и скрытый валютный риски, а также проблема несистемного регулирования рынков капитала, в частности, отсутствие согласованной концепции развития сферы, межведомственные конфликты, ненадлежащее финансирование соответствующих органов государственного регулирования. Критичными являются также риски в сфере деятельности инвесторов: несоблюдение права собственности, отсутствие закона «Об акционерных обществах», моральная устарелость учетной системы, которая уже не способна надлежащим образом обеспечить потребности по фиксации прав собственности, и т.п. Инвестиционный климат нельзя улучшить разовыми мероприятиями в отдельных направлениях, напротив необходимы консолидированные действия на уровне государственной системы и законодательного поля.

Важным фактором улучшения инвестиционного климата государства является повышение профессионального уровня специалистов, работающих в сфере инвестиций. Для Украины крайне важно синхронизировать компетенции всех участников рынка, в том числе госслужащих, поскольку недостаточный уровень квалификации специалистов также отрицательно влияет на инвестиционный климат. Актуальной задачей является создание особых условий, при которых было бы выгодно инвестировать в инновационную сферу, развитие высоких технологий. Способствовать решению этой задачи можно было бы путем создания специальных инновационных фондов, в том числе венчурных.

Выводы. Сегодня от эффективности инвестиционной политики зависят обновление производства, модернизация и наращивание основных фондов предприятий народного хозяйства, успех структурной перестройки экономики, решение социальных и экологических проблем. Следует отметить, что в нынешних условиях поступление иностранных инвестиций в экономику является фактором роста ВВП, важным источником создания рабочих мест, в конечном итоге, способствует успешной интеграции Украины в европейское и мировое хозяйство.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Дергачова В.В. Фінансова глобалізація світової економіки // Збірник тез доповідей Другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. – Тернопіль: Економічна думка. – 2005. – с.30-33.

2. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. Глобализация и Украина в мировой экономике / учебник. Донецьк:

ДонНУ. – 2004.- 477с.

3. Савельев Є. В. Структурна політика і проблеми залучення іноземних інвестицій в Україні // http://www.science.uazone. net/economics/savelyev/works. html 4. World Investment Report 2008: Transnational Corporations, and the Infrastructure Challenge, New York, Geneva: UN Publications, РЕЗЮМЕ Целью исследования является теоретическое обоснование и разработка практических рекомендаций по выработке направлений повышения инвестиционной привлекательности национальных экономик стран ОЧЭС на примере Украины в условиях глобализации.

РЕЗЮМЕ Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й розробка практичних рекомендацій з вироблення напрямків підвищення інвестиційної привабливості національних економік країн ОЧЕС на прикладі України в умовах глобалізації.

SUMMARY A research purpose is a theoretical ground and development of practical recommendations on making of directions of increase the investment attractiveness of national economies of countries of BSEC on the example of Ukraine in globalization.

СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНІВ Клочкова О.В., асистент кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету Народногосподарський комплекс представляє собою складну систему взаємодіючих та взаємопов’язаних господарських суб’єктів. Ефективність функціонування окремих галузей і господарських одиниць великою мірою зумовлюється якістю послуг, які надаються структурами, обслуговуючими основне виробництво. Постачання палива та води, транспорт, зв’язок, електропостачання забезпечують життєздатність підприємств та ефективну їх співпрацю. Не менш важливими ці послуги є для забезпечення добробуту та підвищення якості життя населення. Комплекс структур, які забезпечують функціонування основних суспільних та економічних механізмів, являє собою інфраструктуру.

Термін „інфраструктура” походить від латинських infra – нижче, під та structura – будівля, розташування. Термін запозичений із військової лексики, де означає комплекс тилових споруд, які забезпечують розгортання, комплектацію та підтримку боєготовності озброєних сил. Поняття „інфраструктура” широко використовується як в економіці, так і в інших галузях науки і техніки.

Існують різні думки щодо першості впровадження даного терміну в економічну науку.

Англійський економіст А.Янгсон пише, що вперше категорію overhead capital (інфраструктура) вжив на початку 40-х рр. Х.Зінгер. Він аналізував стан і теоретичні розробки проблем економічного розвитку країн, що звільнилися від колоніальної залежності. Інвестиції в інфраструктуру в цих країнах повинні сприяти зростанню національного доходу, а той згодом стимулюватиме ріст інвестицій.

Запропонована вченим стратегія інвестиційної політики суттєво відрізнялася від існуючої в розвинених країнах, де традиційно інвестувалися всі сфери і види діяльності майже автоматично, під впливом регулюючих механізмів ринку [1, с.8].

Інші вчені вважають, що вперше цей термін увів у науковий обіг у 1955 р. американський економіст П.Розенштейн-Родан, який включав до інфраструктури базові галузі економіки (енергетику, транспорт, зв'язок), вважаючи, що їх розвиток повинен йти попереду швидше окупних і прямо продуктивних інвестицій, а розвиток інфраструктури – прерогатива держави [2, с.12]. Таку позицію підтримав і П.Самуельсон, він вважав, що держава свідомо вкладає інвестиції в інфраструктуру, оскільки „збільшення суспільного допоміжного капіталу” (social overhead capital) створює „невловимі вигоди, від яких не варто очікувати грошових прибутків для приватних інвесторів”, тому що „масштаби деяких з них досить великі для обмежених ринків приватного капіталу, а інші будуть окупатися надто довго, щоб зацікавити приватних інвесторів” [3]. Цей вчений-економіст зазначав, що розвиток ринкової інфраструктури сприяє зміцненню економічних позицій приватних підприємців, створюючи сприятливі умови для діяльності в основних галузях економіки. При цьому він виступав за державну підтримку здійснення значних проектів розвитку ринкової інфраструктури (складська система загального користування, облаштування торгових портів і терміналів, ринково-інформаційні системи тощо). [2, с.

12] Ґрунтовні дослідження щодо визначення інфраструктури вітчизняними та зарубіжними вченими проведено І.В. Бутирською в монографії, присвяченій питанням інфраструктурного забезпечення регіонального розвитку. При розгляді суті інфраструктури вона виділяє хронологічний, структурно логічний та функціональний підходи [2, с.11-16]. Зокрема вона зазначає, що деякі дослідники трактували термін інфраструктура досить широко. Так, В.П.Красовський підкреслював, що використання в економічному та статистичному аналізі поняття інфраструктура має логіку лише в тому випадку, коли воно поєднує групу галузей, якій притаманна внутрішня економічна єдність і спільне функціональне призначення. Послуги інфраструктурних галузей мають, як правило, міжгалузевий характер і скеровані на обслуговування або економіки в цілому або її найбільших сфер, комплексів або вузлів [4, с.5, 7].

Інший підхід до проблеми простежується в праці А.Пезенті, який вважав, що класичні капіталовкладення, яких вимагає від держави капіталізм, повинні мати своїм об'єктом „громадські роботи”, тобто створення того комплексу умов, який називають „інфраструктурою" (мережа доріг, транспортні засоби, землевпорядкування тощо). Ці види робіт скорочують накладні видатки капіталістичних підприємств, покращують економічне середовище, в якому ті діють, полегшують процес обігу капіталу [5, с. 115].

При визначенні інфраструктури вчені акцентують увагу на те, що вона виробляє послуги, а не продукт у матеріально-речовій формі, і створює необхідні умови для його виробництва. Так, Р.І.Нудельман та І.А.Тараканова в своїх працях вказують, що складові інфраструктури за своєю природою - обслуговуючі, допоміжні ланки економіки, які виступають як сполучна ланка для функціонування матеріального виробництва в цілому, при цьому від її діяльності безпосередньо залежить ефективність роботи практично будь-якої галузі [6, с. 14;

7, с.51]. Але цю позицію поділяють не всі вчені. Зокрема, В.П.Красовський вважав, що з позиції оцінки економічної ефективності інфраструктури дана ознака, як основа її наукового визначення, не є конструктивною і не може виступати як первинна [4, с.28].

Згідно з іншим підходом, інфраструктура визначається сукупністю складових продуктивних сил у вигляді галузей, виробництв і видів діяльності, функціональне призначення яких полягає у створенні загальних умов, що забезпечують ефективний розвиток виробництва [8, с.56-57]. Однак І.В.Бутирська вважає, що у цьому підході простежується певний недолік, який полягає в тому, що склад інфраструктури визначений за єдиною ознакою – створення загальних умов для виробництва. У результаті такого розуміння поняття інфраструктура і сфера послуг ототожнюються [2, с. 14].

Деякі дослідники використовували прагматичніші функціональні підходи, орієнтовані на обґрунтування конкретної економічної політики щодо інфраструктури.

Так, Г.Хедткамп, розглядаючи інфраструктуру, вказує на всі функції, які знаходяться поза приватнокапіталістичною господарською діяльністю. У цьому підході чітко простежується критерій визначення меж інфраструктури: рішення про державне чи приватнокапіталістичне фінансування. Вчений в інфраструктурі вбачає низку товарів і послуг, які надаються державою чи безоплатно, чи з використанням принципу еквівалентності. Ці суспільні блага є або доповнюючи ми, або ж замінниками приватної діяльності на ринкових засадах, але за певних умов це – необхідна передумова приватної господарської діяльності. Г.Хедткамп вважає, що інфраструктура не може визначатися за видом товару, а лише виходячи з його функції (місця) при певному економічному ладі. Здебільшого вона залежить від економічної системи і рівня розвитку господарства, і поза приватним сектором створюють передумови розвитку виробництва. [2, с. 14-15] Сучасні вітчизняні та зарубіжні вчені, конкретизуючи економічну природу інфраструктури, приходять до висновку, що її найсуттєвішою ознакою в умовах ринкової економіки є роль у створенні загальних передумов відтворювального процесу та загальних умов росту суспільного виробництва і, відповідно, його прогресу [2, с. 15].

Це характерно для дослідження А.Гриценка та В.Соболева, які відзначають, що інфраструктура у будь-якій соціально-економічній системі - це, насамперед, сукупність елементів, які забезпечують безперебійне функціонування взаємозв'язків об'єктів і суб'єктів даної системи [9, с.37]. Л.Алексеєнко та В.Олексієнко визначають інфраструктуру як складові частини загальної будови економічного життя, що мають допоміжний характер і забезпечують нормальну діяльність економічної системи в цілому [10, с.286].

І.В. Бутирська дає визначення інфраструктури регіону – це невід’ємна структурна одиниця господарського комплексу регіону, яка забезпечує створення загальних умов для ефективного управління регіональним розвитком та функціонуванням усіх його сфер і видів діяльності [2, с. 17] В Економічній енциклопедії під редакцією С.В.Мочерного інфраструктура визначається як комплекс галузей народного господарства, які обслуговують промисловість і сільське господарство [11, с.702].

О.Л. Васильєв проводить глибокий аналіз сучасного змістового навантаження терміну інфраструктура на різних рівнях та стадіях суспільного виробництва. Аналізуючи сучасні підходи до визначення та класифікації інфраструктури він відзначає, що головним їх недоліком є те, що для виявлення її елементів в якості системи розглядається тільки економіка країни в цілому. Однак в будь якій системі, створеній людиною, можна виявити підсистеми та елементи, які виконують основні та допоміжні і обслуговуючі функції, тобто функції інфраструктури.

Наприклад в якості інфраструктури промислового підприємства можна розглядати сукупність цехів, господарств та служб, яка забезпечує необхідні умови для його діяльності. При цьому до виробничої інфраструктури підприємства можна включити допоміжні та обслуговуючі цехи, комунікації, засоби збору, обробки та збереження інформації, природоохоронні споруди. До соціальної інфраструктури відносяться заклади громадського харчування, охорони здоров’я, спортивні, культурні, дитячі дошкільні установи, житлово-комунальне господарство підприємства.

Аналогічну ситуацію можна спостерігати і на нижчих рівнях. Так, якщо в якості системи розглядати окремий цех, то можна виявити підсистеми безпосередньо зайняті у виробництві продукції (активні основні фонди) і підсистеми, що забезпечують цей процес (пасивні основні фонди). І таких поділ можна проводити до найдрібніших ланок виробництва, причому як в основних галузях економіки, так і в галузях, які відносяться до інфраструктури. [12, с. 354-355].

Виходячи із таких міркувань О.Л. Васильєв проводить ряд важливих висновків стосовно характеристики змісту поняття „інфраструктура”.

По-перше, поява інфраструктури пов’язана з діяльністю людини і була викликана поділом праці.

Відповідно інфраструктуру можна виокремити в будь-якій системі, створеній людиною – технічній, організаційно-економічній та соціально-економічній.

По-друге, будь-яку технічну, організаційно-економічну або соціально-економічну систему та їх підсистеми можна розділити та складові нижчого рівня, які виконують основні функції, та складові, виконуючі допоміжні функції (інфраструктуру).

По-третє, один і той же об’єкт може бути елементом інфраструктури для системи одного рівня та не бути таким для системи вищого чи нижчого рівня.

По-четверте, не дивлячись на те, що підсистеми інфраструктури роблять будь-яку систему більш громіздкою, а випущену продукцію більш дорогою, інфраструктура дозволяє виконувати основну функцію системи більш ефективно. [12, с. 356] Виходячи з вищенаведених визначень економічного змісту інфраструктури можна окреслити відмінні риси галузей інфраструктури порівняно з іншими галузями народного господарства:

- вироблення необхідних послуг, які створюють умови для виробництва основного продукту галузями народного господарства;

- чітко виражений міжгалузевий характер діяльності;

- необхідність державного регулювання і підтримки на загальнодержавному та регіональному рівні;

- в багатьох випадках є природними монополіями.

В економіці інфраструктура класифікується за видами та має різні рівні.

В залежності від рівня розгляду інфраструктура може:

- включати окремі споруди (школи, електростанції, мости і т.д.) чи окремі галузі (транспорт, освіта, зв’язок і т.д.);

- розглядатися на загальнодержавному чи регіональному рівнях;

- вивчатися за територіальним принципом: інфраструктура в містах, інфраструктура в сільській місцевості;

- розглядатися з точки зору забезпечення діяльності певних галузей народного господарства чи окремих господарюючих суб’єктів з виділенням комплексу відповідних об’єктів інфраструктури (інфраструктура будівництва, інфраструктура сільського господарства).

За видами інфраструктуру класично поділяють на виробничу та соціальну. Але існують і інші підходи до її класифікації.

Так, Ю.І.Саєнко пропонує класифікувати інфраструктуру залежно від її функціонального призначення:

- інституціональна складова: управління, юридична служба і судочинство, суспільні і партійні організації, кредитування і страхування, наука, оборона;

- виробнича складова: транспорт вантажний, зв'язок, водне господарство, геологія, матеріально технічне постачання і збут, заготівлі;

- соціальна складова: торгівля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт пасажирський, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, освіта, культура [13, с.6-7].

Своєрідний підхід до суті інфраструктури та класифікації її елементів пропонує Н.М.Вітренко, за яким складовими частинами структури економіки регіону є базові галузі: промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво та інфраструктура. У свою чергу, останню автор поділяє на:

- виробничу (галузі, що безпосередньо обслуговують виробництво матеріального продукту);

- соціальну (галузі, що безпосередньо обслуговують населення);

- інституційну (сукупність об'єктів, що створюють умови для розвитку суспільства в цілому);

- науково-технічну (сукупність установ науки та її наукового обслуговування) [14, с.5].

Важливим напрямком комплексних економічних та природоохоронних досліджень в контексті сучасних глобальних геологічних та екологічних змін є дослідження екоінфраструктури.

Екоінфраструктура – це комплекс систем, територій та об’єктів природного, природно-антропогенного та антропогенного походження з природним режимом функціонування, які забезпечують умови для підтримуючого, збалансованого розвитку природного середовища, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, покращення життя середовища [15]. На відміну від соціально-господарської інфраструктури, що обслуговує лише основне виробництво та нагальні потреби населення, екоінфраструктура забезпечує стабільне функціонування більш широкої системи „природа-суспільство” [16].

З переходом економіки України до ринкових відносин ряд вчених виділяє ще один вид – ринкову інфраструктуру, яка представляє собою сукупність підприємств, установ і організацій, що забезпечують ефективну взаємодію між основними суб’єктами ринкової економіки.

Виробнича інфраструктура включає сукупність галузей, які обслуговують основне виробництво матеріальних благ і забезпечують його ефективне функціонування [17, с.239].

Виробничу інфраструктуру часто ототожнюють з галузями, що забезпечують процеси переміщення і зберігання продукту на різних стадіях його готовності, а також процеси збору, обробки і передачі інформації. Іншими словами, це транспорт (універсальний і спеціалізований), зв'язок (поштовий, телефонний, телеграфний, Internet, радіомовлення і телебачення) і галузі, що забезпечують обіг продукції виробничого призначення (матеріально-технічне постачання і збут продукції промислового виробництва, заготівля продукції сільськогосподарського виробництва). Функція надання послуг виробництву - основна для цієї сфери діяльності [18, с.27].

Виробничу інфраструктуру класифікують за різними ознаками. Деякі автори вважають найбільш актуальними просторово-виробничу та галузеву. При цьому за просторово-виробничою ознакою розрізняють виробничу інфраструктуру підприємства;

виробничу інфраструктуру регіону;

виробничу інфраструктуру держави;

виробничу інфраструктуру співдружності держав;

виробничу інфраструктуру світового співтовариства. За галузевим принципом виробництва виділяють виробничу інфраструктуру окремого виробництва;

виробничу інфраструктуру підприємства;

виробничу інфраструктуру галузі [19, с.24].

Виробничу інфраструктуру представляють такі основні галузі: транспорт, шляхове господарство, зв’язок, паливно-енергетичний комплекс, водопостачання і водовідведення.

Транспорт включає в себе залізничний, автомобільний, трубопровідний, повітряний, водний та ін.

До шляхів сполучення відносяться дороги, водні шляхи, повітряні траси. За значенням їх класифікують як шляхи сполучення загальнодержавного (залізничні шляхи сполучення загального користування, автошляхи державного значення, магістральний трубопровідний транспорт (нафто- та газопроводи), річкові та морські канали), регіонального значення (відомчі залізничні шляхи сполучення;

автошляхи обласного значення і найважливіші місцеві автошляхи, розподільчі мережі трубопровідного транспорту обласного і районного значення) та локального значення (під'їзні залізничні шляхи промислових, будівельних, постачально-збутових організацій;

внутрішньогосподарські автошляхи;

місцева внутрішньогосподарська мережа трубопровідного транспорту) [20, с. 11 -12].

У ринковій економіці різко зростає значущість такого необхідного ресурсу, як інформація.

Оперативність, своєчасність отримання інформації, її достовірність багато в чому визначають функціонування економіки, можливість органів державної влади та управління виконувати покладені на них функції. Забезпеченням суб'єктів ринку потрібною, точною і оперативною інформацією займається система зв'язку - галузь, основним завданням якої є надання послуг з передавання різного роду повідомлень (інформації) суб'єктам ринку. Рівень організації роботи, якості зв'язку визначає повноту, комплексність, оперативність передачі і отримання інформації. Сама галузь зв'язку інформацію не створює, а зберігає її і транспортує від джерела до конкретного одержувача. [2, с.27] Основні види зв'язку: поштовий та телеграфний зв’язок, телефонний зв’язок, кур’єрська діяльність, провідне мовлення та спеціальний зв’язок, супутниковий зв’язок, комп’ютерний зв’язок (в т.ч. доступ до Інтернету), мобільний зв’язок.

Невід'ємною частиною господарського комплексу територій є паливно-енергетична інфраструктура. Вона включає в себе комплекс паливних галузей і електроенергетику, зокрема підприємства і зв'язки, що забезпечують діяльність з розвідки, освоєння, переробки і транспортування енергоресурсів, а також виробництво і транспортування отриманої з їх допомогою теплової і електричної енергії. Енергетичні мережі включають лінії електропередач електроенергії, силові підстанції, підрозділи обслуговування. Їх можна класифікувати за номіналом електричного струму як високовольтні і низьковольтні або за рівнем господарської ієрархії на енергетичні мережі підприємства, регіону, держави тощо [2, с.31]. На думку деяких авторів, до енергетичної інфраструктури економіки країни потрібно віднести лінії електропередач високої (32 кВ і більше) напруги;

до регіональної - мережі електропередач обласного і районного значення напругою 6-20 кВ і розподільчі підстанції;

локальної – місцеві розподільчі мережі електропередач [20, с. 11-12].

Водопостачання та водовідведення - це сукупність трубопровідних комунікацій, джерел і спеціальних споруд для забезпечення процесу виробництва і населення водою [19, с.27]. За рівнем господарської ієрархії цю сферу інфраструктури класифікують наступним чином: загальнодержавний рівень – магістральні канали водопостачання і водопроводи;

регіональний рівень – регіональні відгалуження магістральних каналів водопостачання, водопровід, каналізація, теплотраси регіонального значення, очисні споруди;

локальний рівень – водопровідні, каналізаційні трубопроводи, теплотраси підприємств, каналізаційна мережа [20, с 11-13].

Соціальна інфраструктура – сукупність галузей сфери обслуговування, діяльність яких направлена на задоволення особистих потреб, забезпечення життєдіяльності та інтелектуального розвитку населення. Соціальна інфраструктура не є допоміжною системою для деякої основної структури. Однак спільними для деяких галузей виробничої і соціальної інфраструктури є механізми функціонування, фінансування та державного регулювання.

Галузі соціальної інфраструктури не приймають безпосередньо участі у створенні кінцевої продукції, але вони забезпечують передумови для нормального ровику виробничого процесу. Роль соціальної інфраструктури для народного господарства полягає в тому, що вона сприяє забезпеченню потреб виробництва в кадрах відповідної кваліфікації, забезпечує охорону праці та техніку безпеки, задовольняє житлово-комунальні потреби населення.

В самому загальному розумінні соціальна інфраструктура представляє собою систему елементів, які забезпечують умови для відтворення населення. В такому розумінні соціальна інфраструктура не тільки сфера обслуговування населення, яка задовольняє його нагальні потреби, а в більшій мірі певний механізм, який скеровує розвиток образу життя та в кінцевому підсумку працює на формування перспективних соціальних форм життєдіяльності суб’єктів.

Сучасні українські вчені визначають соціальну інфраструктуру як:

- сукупність галузей невиробничої сфери, що створюють загальні умови для раціональної організації основних видів діяльності людини - трудової, суспільно-політичної, у сфері духовної культури та побуту [21, с.195];

- комплекс об'єктів (підприємств, закладів, організацій та споруд), які забезпечують умови функціонування суспільного виробництва і життєдіяльності населення, формування фізично та інтелектуально розвиненого, суспільно активного індивіда [11, с.704];

- сукупність або комплекс галузей, що виділяються у системі суспільного поділу праці за функціональним призначенням у процесі задоволення потреб населення у послугах [22, с. 156].

У найзагальнішому вигляді її поділяють на соціально-побутову та соціально-культурну складові.

Соціально-побутова інфраструктура спрямована на створення умов для відтворення людини як біологічної істоти, задоволення її потреб у належних умовах життя. У складі соціально-побутової інфраструктури розрізняють такі елементи: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, торгівля та громадське харчування, пасажирський транспорт і зв'язок для обслуговування населення тощо.

Соціально-культурна інфраструктура сприяє відтворенню духовних, інтелектуальних та певною мірою фізичних властивостей індивіда, формуванню його як економічно активної особистості, що відповідає певним вимогам суспільства до якості робочої сили. Вона охоплює охорону здоров'я, рекреаційне господарство, фізичну культуру та спорт, соціальне забезпечення, освіту, культуру та мистецтво, культові споруди тощо [11, с.704-705].

Соціальна інфраструктура включає такі основні галузі: житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, зв’язок, енергетичне господарство, водопостачання і водовідведення, побутове обслуговування населення, роздрібна торгівля і громадське харчування, охорона здоров’я, заклади культури, освіта, туризм.

Побутове обслуговування населення включає послуги по: ремонту та індивідуальному пошиттю взуття;

ремонту та індивідуальному пошиттю швейних, хутряних, шкіряних виробів, головних уборів;

ремонту радіотелевізійної, електропобутової та комп’ютерної техніки;

ремонту та виготовлення металовиробів;

ремонту та технічному обслуговуванню транспортних засобів;

ремонту та виготовленню меблів;

хімічному чищенню та фарбуванню, послуги пралень;

ремонту житла (квартир), гаражів, дач, присадибних будівель;

будівництву індивідуальних житлових будинків, гаражів, дач, присадибних будівель;

фотопослуги та послуги фотокінолабораторій;

послуги, пов'язані з забезпеченням догляду за тілом та послуги перукарень;

послуги прокату.

Торгова мережа (мережа роздрібної торгівлі) – сукупність об’єктів (закладів) роздрібної торгівлі, розміщених на визначеній території (місто, селище тощо). Поділяється на стаціонарну, напівстаціонарну, торгівлю поза магазинами (включаючи пересувну). Мережа роздрібної торгівлі стаціонарна – це сукупність об’єктів роздрібної торгівлі, що розміщені в капітальних будівлях, мають систему спеціальних приміщень, оснащених торгово-технологічним устаткуванням. Мережа ресторанного господарства – сукупність об’єктів (закладів) ресторанного господарства, розміщених на визначеній території, за типами поділяється на ресторани, кафе, закусочні, буфети (кіоски), бари, їдальні та заклади з постачання готової їжі.

До закладів культури відносяться театри, філармонії, організації телебачення та радіомовлення, кіно- і відеопрокату, видавництва, музеї, бібліотеки, заклади культури клубного типу, цирки, парки культури і відпочинку, позашкільні заклади естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва.

До закладів освіти належать:

- дошкільні навчальні заклади: ясла, ясла-садки, дитячі садки, ясла-садки сімейного комбінованого, компенсуючого типу (спеціальні та санаторні), навчально-виховні комплекси тощо;

- до загальноосвітніх навчальних закладів належать школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, навчально виховні комплекси (об’єднання), санаторії школи всіх ступенів, спеціальні школи (школи-інтернати) та школи соціальної реабілітації. Загальноосвітні навчальні заклади першого ступеня (початкова школа) забезпечують початкову загальну освіту, другого ступеня (основна школа) – базову загальну середню освіту, третього ступеня (старша школа) – повну загальну середню освіту;

- професійно-технічні навчальні заклади – навчальні заклади для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній освіті. Випускнику професійно-технічного навчального закладу присвоюється кваліфікація „кваліфікований робітник” з набутої професії відповідного розряду (категорії);

- до вищих навчальних закладів належать технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети тощо. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівня акредитації: І – технікуми, училища, ІІ – коледжі та інші прирівняні до них заклади, ІІІ і ІV – академії, університети, інститути, консерваторії. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст (забезпечують заклади І рівня акредитації);

бакалавр (забезпечують заклади ІІ-ІV рівня акредитації);

спеціаліст, магістр (забезпечують заклади ІІІ і ІV рівня акредитації).

Інфраструктура – комплексне, складне і багаторівневе поняття. Від стану виробничої та соціальної інфраструктури залежить можливість ефективної організації процесу розширеного відтворення, що є визначальним для розвитку економіки держави. Виходячи із змісту та важливості інфраструктури розвиток окремих її галузей потребує державного регулювання через створення спеціальних державних та регіональних програм розвитку, науково обґрунтованого визначення потреби у фінансуванні об’єктів інфраструктури, створення ефективного механізму та державної підтримки процесу інвестування в галузі інфраструктури. Вирішення цих та ряду інших нагальних для України питань розвитку інфраструктури можливе лише після всебічного та комплексного дослідження стану окремих її галузей та важливіших об’єктів на загальнодержавному та регіональному рівнях.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Федько В.П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. – Ростов н.Д.: Феникс, 2000. – 512 с.

2. Бутирська І.В. Інфраструктурне забезпечення регіонального розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення: Монографія. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 238 с.

3. Самуэльсон П. Экономика. Т 2. – М.: НПО „Алгон”, 1992. – 415 с.

4. Инфраструктура и интенсификация экономики / Под ред. В.П. Красовского – М.: Наука, 1980. – 193 с.

5. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма: В 2-х ч. Ч. ІІ. – М.: Прогресс, 1976. – 885 с.

6. Нудельман Р.И., Тараканова И.А. Учет внеотраслевого эффекта при определении эффективности капитальных вложений в развитие инфраструктуры // Проблемы развития и функционирования инфраструктуры народного хозяйства. – М.: ВНИИСИ, 1982. – с. 12-16.

7. Тараканова И.А. О методике учета эффекта от функционирования и развития инфраструктуры // Проблемы развития и функционирования инфраструктуры народного хозяйства. – М.: ВНИИСИ, 1979. – с. 51-58.

8. Федорова И.А, Тищенко Т.И. Эффективность функционирования и развития региональной инфраструктуры // Проблемы развития и размещения производственной инфраструктуры: Сб. научн.

трудов СОПСа при Госплане СССР. – М., 1987. – с. 55- 9. Гриценко А., Соболєв В. Ринкова інфраструктура: суть, функції, будова // Економіка України. – 1998. №4. – с. 35-44.

10. Економічний тлумачний словник: власність, приватизація, ринок цінних паперів (українсько англійсько-російський) \ Л.М. Алексеєнко, В.М. Олексієнко. Тернопіль: Астон, 2003. – 672 с.

11. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т 1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.:

Видавничий центр „Академія”, 2000. – 864 с.

12. Васильев О.Л. Инфраструктура як совокупность обслуживающих и вспомогательных подсистем // Коммунальное хозяйство городов. – Научно-технический сборник № 68. – с.353-356.

13. Саенко Ю.И. Моделирование показателей развития социальной инфраструктуры / АН УССР Ин-т философии;

отв. Ред. Н.Н. Чурилов. – К.: Наук. думка, 1991. – 168 с.

14. Витренко Н.М. Социальная инфраструктура: содержание и методология оценки // Региональные проблемы развития социальной и производственной инфраструктуры: Сб. науч. труд. – К.: СОПС АН УССР, 1990. – с. 5-23.

15. Воровка В.П. Геоэкологическое обоснование оптимизации экоинфраструктуры Запорожской области.

- Дис. канд. геогр. наук / 11.00.11. - Симферополь, 2001. - 230 с.

16. Воровка В.П. Место и роль экоинфраструктуры в системе инфраструктуры // Ученые записки ТНУ, Таврический национальный университет. – Том 14 (53). - № 1. // http://www.tnu.crimea.ua/tnu/magazine/scientist/edition14/tom1geography/article08.htm 17. Генеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність):

Терміни, поняття, персоналії. Укладачі: В.С. Іфтемічук, В.А. Григорьєв, М.І. Маниліч, Г.Д. Шута. За наук. ред. Г.І. Башнянина, і В.С. Іфтемічука. – К.: „Магнолія плюс”, 2004. – 688 с.

18. Внукова Н.Н. Управление развитием рыночной инфраструктуры (методологический и организационный аспект): Монография. – Харьков: Форт, 1998. – 132 с.

19. Комаров М.П. Инфраструктура регионов мира: Учебник. СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 347 с.

20. Управління виробничою інфраструктурою: Навч. посібник / М.А. Бєлов, О.В. Антонець, І.А. Шевчук, А.А. Кухта / Київський національний економічний ун-т. – К. 1997. – 208 с.

21. Стеченко М.Д. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2001. – 377 с.

22. Бутирська І.В. Структура та особливості розвитку інфраструктури регіону в умовах ринкової економіки // Науковий вісник Чернівецького торгівельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. за матеріалами ХІІІ міжнар. наук.-практ. конференції( 9-10 квітня 2002 р.). Вип. ІІ. Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд., 2002. – Ч ІІ. – с. 153-159.

РЕЗЮМЕ В статті розглянуто фінансово-економічні чинники впливу на стан об’єктів інфраструктури регіону в умовах глобалізації РЕЗЮМЕ В статье рассмотрены финансово-экономические факторы влияния на состояние объектов инфраструктуры региона в условиях глобализации SUMMARY In article financial and economic factors of influence on a condition of objects of an infrastructure of region in the conditions of globalisation are considered СОДЕРЖАНИЕ / CONTENT ГЛОБАЛИЗАЦИЯ И РЕГИОНАЛИЗАЦИЯ НАЦИОНАЛЬНЫХ ЭКОНОМИК, ИНТЕГРАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В РАМКАХ ОЧЭС И МЕЖРЕГИОНАЛЬНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО Власюк О.С. Тенденції зовнішньої торгівлі України у І півріччі 2009 року: проблеми та шляхи їх подолання Мунтиян В.И. Перспективы и проблемы регионализации национальных экономик в контексте стратегии экономического развития содружества независимых государств Макогон Ю.В. Развитие морского транспорта в государствах-членах ЧЭС: проблемы и перспективы – украинский аспект Адамидис К. Основные направления и результаты деятельности центра исследования и развития греческой культуры стран Причерноморья Балабанов К.В. Особливості розвитку інтеграційних процесів на субрегіональному рівні (на прикладі чорноморського економічного співробітництва) Лукьянович Н.В. Интеграционные объединения на территории СНГ: проблемы становления и развития Dudek M. Финансовая система как публичное добро (дополнение в генезис финансового кризиса) Дергачова В.В. Роль транскордонного співробітництва в зовнішньоекономічній діяльності україни у межах державної регіональної політики Дмитриченко Л.І. Економічні суперечності і передумови розвитку економічних криз Амерханов Р.А. Перспективы наполнения газотранспортных проектов в регионе ЧЭС Орєхова Т.В. Формування та розвиток інвестиційної привабливості міст Причорномор’я Гекхан Демир Предпосылки развития внешнеэкономических связей Украины и Турции на современном этапе Кровяк А. Вызовы развития Польши до 2030 года Писаренко С.М. Регіональна конвергентність національної економіки Сискос Е. Глобальная рецессия и приоритеты реформирования экономик постсоциалистических стран организации черноморского экономического сотрудничества Торосян Т.Ш., Глобальный экономический кризис и страны Южного Кавказа Саргсян Л.Н., Давтян М.А.

Черніченко Г.О., Основні завдання та заходи державної регіональної політики україни Черноіванова О.М. на сучасному етапі глобалізації Турбан Г.В. Воздействие глобализации, регионализации и современного экономического кризиса на национальные экономики Булатова О.В. Теоретико-методичні основи визначення нового регіоналізму в світогосподарському розвитку Палагусинець Р.В. Стратегія України в енергетичній галузі Бардакова Г.В. Розвиток експортоорієнтованих галузей реального сектору економіки донецької області в умовах кризи Бударіна Н.О. Ґенеза економічних та фінансових криз та їх вплив на банківські системи світу Ванюшкин А.С., К вопросу об установлении оптимального уровня открытости Борунов В.Б., экономики путем выявления баланса между показателями Рудницкий А.О. конкурентоспособности и экономической безопасности национального хозяйства Евченко Н.Н. Международные объединения и региональные интересы России: перспективы ЮФО и Ростовской области (на примере ОЧЭС) Зова В.А. Регіональні чинники соціального розвитку в Україні Кравченко В.А., Анализ спроса на энергоносители в странах евразийского континента Бексултанов О.В.

Лях А.В. Кластерный подход к формированию стратегии развития территорий на основе партнерства власти, бизнеса и общественности Ляшенко В.


И., Возможности создания украино-российского трансграничного Марченко В.Н. электрометаллургического кластера Негру И.К. Оценка инвестиционной ситуации в республике Молдова Резнікова Н.В., ОЧЕС: від нового регіоналізму до нових можливостей глобальної Відякіна М.М взаємодії Тарлопов І.О. Перспективи та шляхи розвитку України у складі ОЧЕС   i Фрейтакас Э., Изменения в банковской системе Литвы и их влияние на Тересиене Д. экономическое развитие страны Тодоров Т.И. Углубление взаимоотношений между ЕС и ОЧЭС на базе трансграничного сотрудничества Чентуков Ю.И. Особенности ПИИ для экономики РФ: аналитический аспект Яценко А.Б., Аналіз регіоналізації міжнародної торгівлі в умовах розвитку Чепеленко А.М. інтеграційних процесів Хаджинов І.В., Вступ України у СОТ: переваги та ризики Хаджинов В.І.

Petrova S.A. Studing of the sources of power in international distribution channels Аванесова И.Б. Інвестиційні стратегії ТНК в умовах невизначеності глобального економічного середовища Аль Махарик Фарид Внешнеэкономические связи стран Европы и ближневосточного региона Ашихмін Д.Б. Економічна криза як можливість для розвитку міжнародної торгівлі Барановська М.І. Підвищення ефективнocті cпільнoгo пiдпpиємництвa y євpopeгioнi «Нижній Дyнaй»

Беличенко Е.А. Некоторые аспекты процесса конвергенции экономики ЕС и стран ОЧЭС Бобилева М.В. Посилення взаємодії між країнами ОЧЕС та Україною в контексті європейського співробітництва Вей Хей Ши Шляхи активізації торгівлі України в Південно-Східній Азії Горбашевская М.А. Украина и Россия на мировом рынке машиностроения: современное состояние и перспективы развития Гресс К.В. Стратегії регіонального розвитку в умовах глобалізації: досвід Азії та Європи Гудзій З.З. Велика депресія 1929-1933.фінансова криза 2008-2009.висновки для України Дацко О.І.. Культура як чинник сталого розвитку регіонів: європейський досвід Дроняєва Г.М. Вплив фінансової глобалізаціїї на розвиток фінансової кризи Дубель В.М. Перспективы участия Украины в интеграционных процессах в рамках ОЧЭС Ємельянова Н.А. Розвиток потенціалу транснаціоналізації країн Південно-Східної Європи Желєзнова Д.В. Обґрунтування необхідності розвитку транскордонного співробітництва в Україні Загоруйко В.В. Трансформационные процессы на международных валютных рынках стран Европы в условиях кризиса Ісютін С.А. Тенденції розвитку банківських систем різних країн в умовах глобалізаційних процесів Капранова Л.Г. Вплив світової економічної кризи на функціонування металургійної галузі України Кириченко О.О. Механізм регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в умовах фінансової глобалізації Кирова Л.Л. Развитие рыночной инфраструктуры как фактор повышения конкурентоспособности аграрного сектора Кислова Л.А. Моделювання ефективної структури зовнішньої торгівлі України в умовах нестабільного світового попиту на чорні метали Кошеленко В.В. ОЧЕС як елемент енергетичної безпеки ЄС Криворучко Н.В. Структурні зміни та вплив на них циклічних економічних криз Мітін М.М. Особливості розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин регіональних інтеграційних об’єднань Молдован А.А. Активизация экономического сотрудничества в рамках ГУАМ как инструмент реализации стратегических интересов стран-членов в регионе Мохамад Рафі Алоес Перспективи інтеграції регіону БСПА у світове господарство Нікітіна О.Б. Міжнародні чинники формування конкурентної позиції економічних систем країн південно-східної європи Паим Бернардо Да Анализ потребления энергетических ресурсов в мировой экономике Консейсао Ромащенко Т.І. До питання про неокласичні концепції міжнародної трудової міграції населення Рябчина О.М. Конвергенция в странах Европы с формирующимся финансовым   ii рынком в период мирового кризиса 2008-2009 гг.

Сириченко Н.С. Місце та роль глобалізації в формуванні механізму трансформації національних економічних систем Ситнік І.В. Регіональні інтеграційні об’єднання: передумови і завдання створення Степанова А.Е. Влияние колебаний процентных ставок на рыночную стоимость портфеля облигаций Таранец Г.Ф. Составляющие экономического роста национальной экономики в условиях усиления экономической глоболизации Таранич О.В. Конкурентоспроможність й економічна безпека країн ЧЕС в умовах глобалізації Ткаченко В. М. Стратегії транснаціональних банківських структур на ринку Європи Тэн Юн Ван Формирование региональных стратегий развития международной экономической деятельности КНР Усиченко Т.В. Конкурентоспособность предприятий металлургической отрасли в условиях глобализации, на примере деятельности ОАО «Металлургический комбинат «Азовсталь»

Хаджинова О.В., Методологічні аспекти щодо визнання власного капіталу суб’єктів Булахова О.І. господарювання на основі фінансової звітності підприємства Челяби-Заде Ю.У. Участие стран организации черноморского экономического сотрудничества на мировом рынке нефти Шевцова В.И., К проблеме возобновления деятельности СЭЗ и ТПР в Украине в Гавриленко С.Н. период экономического кризиса Шкваря Л.В. Российская федерация в организации черноморского экономического сотрудничества: основные направления взаимодействия Щербата З.Я. Застосування гравітаційної моделі при оцінці україно-китайських економічних зв’язків Юзба В.О. Теоретико-методичні підстави актуалізації проблеми обґрунтування геоекономічних пріоритетів інтеграції економіки України Чижикова О. Влияние мирового кризиса на развитие международного бизнеса в рамках ОЧЭС Богачов С.В. Проблеми ефективного використання земельних ресурсів міста Новицький В.Є. Субрегионалізм в українській геоекономічній моделі: реальність та ілюзії чорноморського вектору Беганская И.Ю. Разработка концепции эффективной внешнеэкономической позиции Украины в Организации черноморского экономического сотрудничества Борисова С.Е. Влияние деятельности ТНК на мировой рынок капиталов стран Юго- Восточной Европы в условиях формирования глобальной экономической системы Житомирский Ю.М. Перспективы развития национальных экономик в контексте глобальных интеграционных процессов Махарик А. Экономическое сотрудничество Украины со странами ближнего востока в черноморском регионе Медведкина Е.А. Эволюционные процессы в экономиках стран Европы в условиях глобализации Семкова Л.В. Практические аспекты активизации международного интеграционного взаимодействия Украины в контексте ОЧЭС Сиволап Л.А. Направления повышения инвестиционной привлекательности национальных экономик стран ОЧЭС в условиях глобализации Клочкова О.В. Сутність та класифікація об’єктів інфраструктури регіонів ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ, ТУРИЗМ И МИГРАЦИОННАЯ ПОЛИТИКА СТРАН-УЧАСТНИЦ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА Янковский Н.А. Современные вызовы и угрозы стоящие перед человечеством в условиях кризиса Волошин В.С., Роль «конфликтов воды» в мировой экономике Бабенко А.В.

Саломатина Л.Н. Экологическая политика в центрах урбанизации черноморского побережья АР Крым Мартякова.О.В., Життя людини як соціально-економічна категорія Поляков Є.В.

Орловська Ю.В., Особливості інтеграційної політики щодо іммігрантів в країнах   iii Рєліна І.Є. західної Європи Blazheva V. Biofuel production – contemporary challenges and factors influence Маковская Н.В. Институциональное обеспечение сферы труда на микроуровне Полшков Ю.Н. Рекреационные ресурсы Донецкой области и некоторые вопросы математического моделирования Рега М.Г. Формування туристичного сектору в малому бізнесі національного господарства Снеговая Е.Ю. Проблемы и направления обеспечения развития рекреационных зон промышленного города Шилец Е.С. Комплексная система органов управления человеческими ресурсами в условиях глобальной конкуренции Бабенко А.В. Влияние квот на выбросы парникового газа на эффективность выпуска продукции предприятия Дудкина О.В. Реализация программы развития туристических ресурсов в г. Ростове-на-Дону в рамках стратегии развития туризма в Российской федерации на период до 2015 г.


Журавлев Ю.В. Развитие рынка туристических услуг Украины Колмикова Е. Социально-экономические аспекты миграционной политики в государствах-членах ЧЭС Мігущенко Ю.В. Стан та перспективи розвитку туристичної сфери України в контексті підготовки до проведення Євро Тахтарова К.А. Соціальний захист і регулювання ринку праці: досвід Сполучених штатів Америки Цумаєва А.С. Приоритеті удосконалення державного управління соціальним захистом населення в україни на сучасному етапі Губатенко Н.И. Влияние мирового продовольственного кризиса на развитие рынка минеральных удобрений Рябчин А.М. Влияние экологических катастроф и энергетического кризиса на мирохозяйственное развитие Гришин Г.О. СЕЗ і ТПР Донецької області: реалізація інвестиційних проектів у і кварталі 2009 року ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВО, РЫНОЧНАЯ ИНФРАСТРУКТУРА, ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ СТРАН-УЧАСТНИЦ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА Амоша О.І. Фінансово-економічний аналіз процесів формування та використання регіональної інфраструктури регіонів України Воротін В.Є. Регіональні соціально-економічні програми як механізм планування розвитку регіонів Адамов Б.І. Розвиток інноваційної діяльності в Україні – регіональний аспект (на прикладі Донецької області) Шафиев Р.М. Роль интеллектуальных ресурсов в международной специализации национальной экономики Вергун В.А., Перспективні напрямки розвитку нанотехнологічного бізнесу на Ступницький О.І. світовому ринку новітніх технологій Мокій А.І., Валютно-кредитні та фінансові засади зміцнення економічної безпеки Флейчук М.І. держави у процесі поглиблення євроінтеграції Чижиков Г. Д. роль бизнес-ассоциаций в развитии предпринимательства региона Гладій І.Й. Центрально- та східноєвропейський вектори розвитку міжнародного інноваційного співробітництва України Лук’янченко О.О. Розвиток сфери міських послуг: зарубіжний і вітчизняний досвід Омельченко В.Я., Механизм оптимизации цепей поставок в условиях кризиса Омельченко А.П., Омельченко А.В.

Румянцев Н.В., Об игровой модели оптимального управления портфелем Медведева М.И. нововведений на предприятии Нікітіна М.Г., Інституалізація системи безпеки у чорноморсько-каспійському Гріваков К.А. регіоні Симанавичене Ж., Концепции развития малого и среднего предпринимательства в Литве Симанавичюс А.

  iv Михайлова Л.І., Іноземне інвестування сільськогосподарських підприємств у Клєцова Н.В. контексті розвитку міжнародної співпраці Рогов Г.К. Фінансовий аспект формування корпоративної стратегії сталого розвитку Чибурене Я. Предпринимательский фактор в контексте интеграции Литвы в Европейский союз Andreeva M. Entrepreneurial and innovation activities of the small and medium businesses in Bulgaria Анісімов А.Є. організаційно-правові механізми розвитку інноваційної діяльності в донецькій області Вергун Л.І. Моделі розвитку бізнесу у сфері нанотехнологій (порівняльна характеристика моделей США, Західної Європи і Японії) Гамов М.С., Освітянські аспекти розвитку організації чорноморського Дєдков М.В. економічного співробітництва Громенкова С.В. Развитие сотрудничества причерноморских стран в транспортной сфере: современное состояние и перспективы Гусаков Н.П., создание пула государств – экспортеров зерна в причерноморском Андронова И.В. регионе с точки зрения национальных интересов государствпотенциальных участников Дмитриченко Л.А. механізм зростання національної економіки: активізація праці в аспекті теорії трудової вартості Дугінець Г.В. Особливості розвитку міжнародного аутсорсинга it – технологій в країнах ОЧЕС Корж М.В. Оптимизационный ценовой механизм при формировании общего комплекса стратегий международного маркетинга Лях І.І. Обгрунтування концептуальних підходів щодо забезпечення конкурентних переваг на макро- та мезорівнях економіки України Майорова І.М. зовнішньоторговельна логістика країн ОЧЕС і ГУАМ Кацура С.Н., Парадигмы инновационного развития экономических систем стран Медведкин Т.С. Европы в условиях глобального трансфера технологий Пирець Н.М., Використання світового досвіду захисту від ворожого поглинання в українській практиці Прозоров В.В. Регіональний аспект інноваційного розвитку України Семенихин Г.В. Внедрение стандартов качества на предприятиях, как возможный путь повышения конкурентоспособности и экономической безопасности Украины в условиях глобализации Ситников М.М. Роль інноваційного розвиткув процесі соціалізації економіки україни Ханин И.Г. Системно-семиотическая концепция ноосферного города как культурного, делового и инновационного центра Bernatonyte D., Regional development of Lithuanian SME foreign trade Normantiene A.

Канапицкиене Р., Проведение процедур внутреннего контроля на предприятиях: Гипиене Г., система защиты имущества Рудзиониене К.

Цыбульская Л.А. Роль крупных предприятий в формировании инновационной политики государства Балашова О.В. Розвиток ринків капіталу країн Південно-Східної Європи в умовах глобальної кризи Білоус-Сергєєва С.А. Формування інтелектуального капіталу промислового підприємства Бойко А.М., Впровадження системи безперервного навчання – один з чинників Ланська С.П. розвитку міжнародного ринку праці в умовах глобалізаційних процесів Бугринець Р.А. Державне регулювання ринку іноземних інвестицій в Україні Вітка Н.Є. Політичні ризики високотехнолгічних підриємств космічної галузі України Власюк Т.О. Країни чорноморського басейну в експортній стратегії українських виробників залізорудної сировини Волкова Т. Роль морських торговельних портів України у розвитку міжнародних економічних процесів Герченова Л.В. Теретично-методологічні аспекти корпоративного управління Гетьманенко Ю.О. Концептуальні основи формування держав загального добробуту в світі Горбатюк А.В. Податкове регулювання економічної безпеки: історичні витоки   v проблеми Грузан А.В. Проблемы и перспективы развития морского транспорта Украины на современном этапе Захарова О.В. Інтегральні оцінки стану національних транспортних систем країн світу (на прикладі європейського союзу) Кирилів М.В. Теоретико-методичні засади дослідження фінансової безпеки підприємництва у контексті зміцнення економічної безпеки регіону в умовах глобалізації Комаров А.Н. Инновационное развитие в условиях мирового экономического кризиса Куряча Н.В. Використання світової практики пенсійного реформування в Україні Кучеренко В.В. Проблемы и перспективы введения единой мировой резервной валюты Лазарєв Р.Є. Аналіз ефективності фінансових стратегій європейських ТНК Лисица Е.С., Направления развития комбинированных перевозок в условиях Савенко С.В. мирового финансового кризиса Литовченко М.С. Розвиток фондового ринку окремих країн-учасниць ОЧЕС Маковська Л.І. Розвиток інноваційних послуг у світовій господарській системі в умовах глобальної кризи Малова Т.И. Построение перспективной модели инновационного экономического развития предприятия Меша О.В. Особенности влияния трансфера технологий на инновационные процессы экономических систем стран ОЧЭС Петров А.О. Розвиток міжнародного банківського бізнесу в Центральній та Східній Європі Строк И.М. Единый тариф, как способ оптимизации структуры таможенных ставок Федорченко А.В. Ринок маркетингових досліджень України: сучасний стан та перспективи розвитку в умовах глобалізації Філатова О.

М Антикризове регулювання економіки: історико-економічний аспект Фомичева Н.В., Факторы экономического развития и территориального размещения Эзума Т.В. мирового промышленного производства Чайка С.И. Современные формы международных электронных платежей в сети Интернет Анісімова О. М. Аналіз інвестиційного процесу в Українї та світі: пряме іноземне інвестування та інвестиції в основний капітал Каркавчук В.В. Структурне моделювання рівня фінансової безпеки підприємства Геллер Є.Б. До питання про розвиток євроінтеграційної стратегії України Буда Т.Й. Регулювання зайнятості молоді: європейський досвід Дудчак Х. Місце ринку послуг в світовій ринковій системі: теоретико- методологічний аспект Іванова І.О. Конкурентні переваги країн Південно-Східної Європи на світовому ринку металопродукції Пивоносов М.Ю. Влияние мирового экономического кризиса на развитие авиационных перевозок Кортунов Г.Г. Влияние финансовой глобализации на развитие национального фондового рынка Молочко И.Н. Рейтинговая оценка привлечения иностранного капитала в экономику Украины в условиях глобального кризиса Рыбаченко Е.В. Глобальный финансовый кризис: последствия и уроки для стран Европы Савченко Е.О. Удосконалення бізнес-моделі розвитку транснаціональних корпорацій Соседенко Е.А. Влияние мировых социальных и культурных событий как фактора развития международного бизнеса на стратегию формирования авиаперевозок для Евро- Туровцева И.Г Влияние финансовой деятельности ТНК на структурные преобразования в странах Центрально-Восточной Европы Тураліна Г.Г. Фінансово-економічні чинники впливу на стан об’єктів інфраструктури регіону в умовах глобалізації Рєпін С.В. Проблеми та перспективи українсько-російського транскордонного співробітництва     vi ИМЕННОЙ УКАЗАТЕЛЬ / DIRECTORY Andreeva M. 2  Bernatonyte D. 2  Blazheva V. 2  Dudek M. 1  Normantiene A. 2  Petrova S.A. 1  Аванесова И.Б. 1  Адамидис К. 1  Адамов Б.І. 2  Аль Махарик Фарид 1  Амерханов Р.А. 1  Амоша О.І. 2  Андронова И.В. 2  Анісімов А.Є. 2  Анісімова О. М. 2  Ашихмін Д.Б. 1  Бабенко А.В. 2  Бабенко А.В. 2  Балабанов К.В. 1  Балашова О.В. 2  Барановська М.І. 1  Бардакова Г.В. 1  Беганская И.Ю. 1  Бексултанов О.В. 1  Беличенко Е.А. 1  Білоус-Сергєєва С.А. 2  Бобилева М.В. 1  Богачов С.В. 1  Бойко А.М. 2  Борисова С.Е. 1  Борунов В.Б. 1  Бугринець Р.А. 2  Буда Т.Й. 2  Бударіна Н.О. 1  Булатова О.В. 1  Булахова О.І. 1  Ванюшкин А.С. 1  Вей Хей Ши 1  Вергун В.А. 2  Вергун Л.І. 2  Відякіна М.М 1  Вітка Н.Є. 2  Власюк О.С. 1 Власюк Т.О. 2  Волкова Т. 2  Волошин В.С. 2  Воротін В.Є. 2  Гавриленко С.Н. 1  Гамов М.С. 2  Гекхан Демир 1  Геллер Є.Б. 2  Герченова Л.В. 2  Гетьманенко Ю.О. 2  Гипиене Г. 2  Гладій І.Й. 2  Горбатюк А.В. 2  Горбашевская М.А. 1  Гресс К.В. 1  Гришин Г.О. 2  Гріваков К.А. 2    vii Громенкова С.В. 2  Грузан А.В. 2  Губатенко Н.И. 2  Гудзій З.З. 1  Гусаков Н.П. 2  Давтян М.А. 1  Дацко О.І.. 1  Дергачова В.В. 1  Дєдков М.В. 2  Дмитриченко Л.А. 2  Дмитриченко Л.І. 1  Дроняєва Г.М. 1  Дубель В.М. 1  Дугінець Г.В. 2  Дудкина О.В. 2  Дудчак Х. 2  Евченко Н.Н. 1  Ємельянова Н.А. 1  Желєзнова Д.В. 1  Житомирский Ю.М. 1  Журавлев Ю.В. 2  Загоруйко В.В. 1  Захарова О.В. 2  Зова В.А. 1  Іванова І.О. 2  Ісютін С.А. 1  Канапицкиене Р. 2  Капранова Л.Г. 1  Каркавчук В.В. 2  Кацура С.Н. 2  Кирилів М.В. 2  Кириченко О.О. 1  Кирова Л.Л. 1  Кислова Л.А. 1  Клочкова О.В. 1  Колмикова Е. 2  Комаров А.Н. 2  Корж М.В. 2  Кортунов Г.Г. 2  Кошеленко В.В. 1  Кравченко В.А. 1  Криворучко Н.В. 1  Кровяк А. 1  Куряча Н.В. 2  Кучеренко В.В. 2  Лазарєв Р.Є. 2  Ланська С.П. 2  Лисица Е.С. 2  Литовченко М.С. 2  Лук’янченко О.О. 2  Лукьянович Н.В. 1  Лях А.В. 1  Лях І.І. 2  Ляшенко В.И. 1  Майорова І.М. 2  Маковская Н.В. 2  Маковська Л.І. 2  Макогон Ю.В. 1  Малова Т.И. 2  Мартякова.О.В. 2  Марченко В.Н. 1  Махарик А. 1  Медведева М.И. 2    viii Медведкин Т.С. 2  Медведкина Е.А. 1  Меша О.В. 2  Михайлова Л.І. 2  Михайлова Л.І. 2  Мігущенко Ю.В. 2  Мітін М.М. 1  Мокій А.І. 2  Молдован А.А. 1  Молочко И.Н. 2  Мохамад Рафі Алоес 1  Мунтиян В.И. 1  Негру И.К. 1  Нікітіна М.Г. 2  Нікітіна О.Б. 1  Новицький В.Є. 1  Омельченко В.Я., А.П., А.В. 2  Орєхова Т.В. 1  Орловська Ю.В. 2  Паим Бернардо Да Консейсао 1  Палагусинець Р.В. 1  Петров А.О. 2  Пивоносов М.Ю. 2  Пирець Н.М., 2  Писаренко С.М. 1  Полшков Ю.Н. 2  Поляков Є.В. 2  Прозоров В.В. 2  Рега М.Г. 2  Резнікова Н.В. 1  Рєліна І.Є. 2  Рєпін С.В. 2  Рогов Г.К. 2  Ромащенко Т.І. 1  Рудзиониене К. 2  Рудницкий А.О. 1  Румянцев Н.В. 2  Рыбаченко Е.В. 2  Рябчин А.М. 2  Рябчина О.М. 1  Савенко С.В. 2  Савченко Е.О. 2  Саломатина Л.Н. 2  Саргсян Л.Н. 1  Семенихин Г.В. 2  Семкова Л.В. 1  Сиволап Л.А. 1  Симанавичене Ж. 2  Симанавичюс А. 2  Сириченко Н.С. 1  Сискос Е. 1  Ситников М.М. 2  Ситнік І.В. 1  Снеговая Е.Ю. 2  Соседенко Е.А. 2  Степанова А.Е. 1  Строк И.М. 2  Ступницький О.І. 2  Таранец Г.Ф. 1  Таранич О.В. 1  Тарлопов І.О. 1  Тахтарова К.А. 2  Тересиене Д. 1    ix Ткаченко В. М. 1  Тодоров Т.И. 1  Торосян Т.Ш. 1  Тураліна Г.Г. 2  Турбан Г.В. 1  Туровцева И.Г 2  Тэн Юн Ван 1  Усиченко Т.В. 1  Федорченко А.В. 2  Філатова О.М 2  Флейчук М.І. 2  Фомичева Н.В.. 2  Фрейтакас Э. 1  Хаджинов І.В., В.І. 1  Хаджинова О.В. 1  Ханин И.Г. 2  Цумаєва А.С. 2  Цыбульская Л.А. 2  Чайка С.И. 2  Челяби-Заде Ю.У. 1  Чентуков Ю.И. 1  Чепеленко А.М. 1  Черніченко Г.О. 1  Черноіванова О.М. 1  Чибурене Я. 2  Чижиков Г. Д. 2  Чижикова О. 1  Шафиев Р.М. 2  Шевцова В.И. 1  Шилец Е.С. 2  Шкваря Л.В. 1  Щербата З.Я. 1  Эзума Т.В. 2  Юзба В.О. 1  Янковский Н.А. 2  Яценко А.Б. 1          x Колектив авторів Проблеми й перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва й ГУАМ.- Збірник наукових праць. Севастополь-Донецьк: ДонНУ, РФ НІСД в м. Донецьку, 2009. - 856 с.

ББК У58я УДК 339.9/332.122+332. ISSN 1990- У збірнику розміщено статті, у яких узагальнені результати наукових досліджень працівників вищих навчальних закладів, академічних і галузевих наукових організацій, а також провідних підприємств найважливіших галузей промисловості України, Болгарії й інших країн.

Представлені також статті співробітників міжнародних, державних і регіональних організацій, органів влади, що займаються питаннями розвитку зовнішньоекономічних зв'язків на відповідних рівнях.

Регіон Чорного моря із древніх часів був перехрестям культур. У цьому регіоні проходив Шовковий шлях, Бурштиновий шлях, зароджувалися й розвивалися багато цивілізацій.

У збірнику розглядаються питання глобалізації й регіоналізації сучасних національних економік, ринкової інфраструктури в ОЧЕС, розвитку транскордонного співробітництва, розвитку міжнародних транспортних коридорів, функціонування вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, транснаціональних корпорацій, інтеграційних процесів у рамках ОЧЕС, розвитку сфери послуг, туризму, екології й рекреаційних ресурсів, міжнародних проектів (ТРАСЕКА), Балто-Чорноморське співробітництво, інтеграція країн регіону в ЄС і СНД.

Розрахований на науковців і фахівців.

ББК У58я УДК 339.9/332.122+332. Дизайн обкладинки : Т.С. Медведкін Підготовка видання до друку: Т.В. Усиченко, М.О. Чорноусова, М.В. Бобильова Підписано до друку 10.08.2009 Формат 60x90/16. Папір типографський.

Офсетний друк. Умовн. друк. арк. 53,0 Тираж 500 прим. Замовлення № _ Видавництво Донецького національного університету, 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, Віддруковано ТОВ “Цифрова друкарня” Вул. Челюскінців 291 а т/ф +380 629 47 54

Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 ||
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.