авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 24 |

«Донецкий национальный университет Сборник научных трудов основан в 2003 году ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ...»

-- [ Страница 5 ] --

Давтян М.А., старший лаборант кафедры “Международных экономических отношений” Экономического факультета Ереванского Государственного Университета, соискатель  До 20-ого века экономические кризисы распространялись лишь на несколько стран. Но в связи с углублением интеграционных и глобализационных процессов, экономические кризисы становятся глобальными. Только в 1990-е годы в мировой экономике произошло несколько кризисов, охвативших целые группы стран. И вот сегодня мы свидетели очередного глобального экономического кризиса, который по своим масштабам превысил все ожидания. Предшественником финансового кризиса 2008 года был ипотечный кризис в США, первые признаки которого появились в 2006 году в форме снижения числа продаж домов, и в начале                                                              © Торосян Т.Ш., Саргсян Л.Н., Давтян М.А., 70    2007 года переросшего в кризис высокорисковых ипотечных кредитов. Довольно быстро проблемы с кредитованием ощутили и надежные заёмщики. Постепенно кризис из ипотечного стал трансформироваться в финансовый и стал затрагивать не только США. К началу 2008 года кризис приобрёл мировой характер и начал проявляться в повсеместном снижении объёмов производства, снижении спроса и цен на сырьё, росте безработицы.

Несмотря на прогнозы политиков и экспертов глобальный экономический кризис не обошел страны Южного Кавказа. Эксперты полагали, что небольшим государствам будет легче преодолеть последствия кризиса, чем ведущим экономическим державам. Но и в Армении, и в Грузии и даже в Азербайджане, обладающем большими углеводородными ресурсами, в экономике наблюдаются негативные процессы. С наступлением кризиса экономическая ситуация в этих странах резко ухудшилась.

Впечатляющее экономическое развитие и рост ВВП на душу населения в странах этого региона за последние годы обусловлены поступлениями от экспорта сырья, а также трансфертами из-за рубежа. По мере распространения глобального кризиса на страны Южного Кавказа, этому региону угрожает серьезное отступление от с трудом завоеванных макроэкономических достижений последних лет: экономический рост в регионе фактически прекращается и финансовая уязвимость усиливается. Несмотря на отсутствие у стран этого региона тесных связей с мировыми финансовыми рынками, резкое понижение цен на биржевые товары, объема денежных переводов и спроса на экспорт, а также сокращение притока инвестиций приводят к давлению на бюджеты и платежные балансы и резкому снижению уровня экономической активности в регионе.

Ожидается, что экономический рост в регионе фактически прекратится в 2009 году после достижения 6, процента в 2008 году, а улучшения наступят постепенно в 2010 году1,2. Армения, которая очень зависит от денежных переводов, пострадет больше других, в то же время в Грузии уровень экономического роста еле-еле превысит 0%. Ожидается, что лишь Азербайджан сможет некоторым образом избежать экономического спада из-за продолжающегося роста добычи нефти и газа и бюджетного стимулирования экономики.

100 Армения 80 Азербайджан 60 Грузия Рис. 1. Рост ВВП в странах Южного Кавказа (в процентах к предыдущему году)[3,4,5] Отметим, что в последные годы в странах Южного Кавказа наблюдался высокий (двузначный) экономический рост, но начиная с 2007 года для Армении и Грузии, и с 2006 года для Азербайджана, темпы стали замедляться (см. Диаграмма 1).

Значительное снижение объясняется, отчасти, вторичными эффектами спада российской экономики, который, как ожидается, составит 6 процентов в этом году. В регионе уже наблюдается потток капитала — банковских кредитов и портфельных и прямых инвестиций — в обратном направлении, а также резкое сокращение денежных переводов и импорта из России в этот регион. Объем необслуживаемых займов в банковском секторе также начинает расти. Ожидается, что из трех государств Южного Кавказа только Азербайджан будет в состоянии в некоторой степени оградиться от этого спада благодаря дальнейшему росту добычи нефти и природного газа и значительным бюджетным стимулам.

Можно выделить четыре основных канала передачи воздействия кризиса на регион:

• трудность получения иностранного капитала, • снижение цен на нефть и биржевые товары, воздействие которого наиболее сильно ощущается в Азербайджане, • уменьшение денежных переводов, главным образом из России, которое повлияет на страны региона, в которых на денежные переводы приходится не малая часть ВВП6, • сокращение торговых потоков ввиду замедления темпов экономического роста в странах–торговых партнерах.

Ниже приводим влияние экономического кризиса на каждую страну Южного Кавказа по отдельности.

Еще до кризиса существенный урон экономике Армении нанесла конфронтация в Грузии. Закрытие транзита через Грузию, по которым идет более 70% товарооборота страны, привело к существенному ухудшению экономической ситуации.

  Что касается кризиса мирового масштаба, то он первым делом, конечно, проявляется в больших экономических и политических системах. Но и в малых странах, в частности в Армении, которая находится в достаточно изолированном состоянии, он уже сказывается. В Армении стоят медно-молибденовые комбинаты, потому что их продукцию трудно продать на международных рынках: цены падают, а продукция имеет достаточно высокую себестоимость. То, что резко упал мировой спрос на медь и молибден, прямо доказывает в свете вышесказанного, что этот спрос до сих пор был обусловлен главным образом американским сверхпотреблением, поэтому с большой долей вероятности можно предсказать, что цены на эти металлы еще долго не восстановятся. Но больший удар по стране нанесло еще и другое - пошатнувшееся материальное благополучие армянской диаспоры и в США, и в России. Армяне, живущие вне страны, очень помогали родным в Армении. Сегодня их возможности резко сузились. Отрицательно повлияла также низкая степень диверсификации армянской экономики. Объем строительства, с которой была связана значительная часть экономического роста Армении, в течение первого квартала 2009 года по сравнению с аналогичным временем прошлого года сократился на 20%. Продукция промышленности в первом квартале 2009 года в % к соответствующему периоду предыдущего года составляет 90,5. А экономический рост в целом в данный переод сократился на 7.1%, экспорт – на 47.8%, а импорт – на 25% ( см. Таблица 1). Надо отметить, что низкий уровень участия банковского сектора в экономике Армении оградил страну от потрясений в финансовом секторе на первом этапе кризиса.

Таблица Основные макроэкономические показатели (в % к предыдущему году) [3,4,5] 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Январь март РЕСПУБЛИКА АРМЕНИЯ ВВП 105,9 109,6 113,2 114,0 110,5 113,9 113,2 113,8 106,8 93, Продукция 106 105 115 115 102 108 99,1 103 102 90, промышленности Инвестиции в основной 78, 127 106 145 141 115 133 138 120 капитал Индексы потребительских 99 103 101 105 107 101 103 104 109 102, цен Экспорт в страны СНГ 130 121 108 134 97 150 113 167 96 52, Экспорт в другие страны 130 111 162 136 107 131 100,7 104 92 52, Импорт из стран СНГ 93 126 138 118 109 135 134 156 121 81, Импорт из других стран 114 93 104 135 104 133 117 147 142 75, АЗЕРБАЙДЖАНСКАЯ РЕСПУБЛИКА ВВП 111,1 109,9 110,6 111,2 110,2 126,4 134,5 125,0 110,8 104, Продукция 107 105 104 106 106 134 137 124 106 97, промышленности Инвестиции в основной 115, 103 121 184 174 135 117 115 124 капитал Индексы потребительских 102 102 103 102 107 110 108 117 121 108, цен Экспорт в страны СНГ 111 95 109 136 185 147 103 119 147 77, Экспорт в другие страны 210 139 92 117 133 115 158 91 931 181, Импорт из стран СНГ 115 119 146 131 141 120 145 91 123,00 87, Импорт из других стран 112 124 103 175 130 119 115 120 127 102, ГРУЗИЯ ВВП 101,8 104,8 105,5 111,1 105,9 109,6 109,4 112,3 102,1...

Продукция 111 95 107 115 109 116............

промышленности Инвестиции в основной...

97 111 118 191...............

капитал Индексы потребительских 104 105 106 105 106 108 109 109,2 110,0 102, цен Экспорт в страны СНГ 121 112 116 136 143 125 97 120 116 82, Экспорт в другие страны 148 89 102 133 135 144 131 141 124 59, Импорт из стран СНГ 102 111 115 127 177 152 141 132 108 60, Импорт из других стран 127 104 100,7 154 154 125 153 148 121 74, 72    В Грузии проблемы начались еще до кризиса, например конфронтация с Россией, парализовавшая все транзитные потоки, которыми жила страна, а самой большой проблемой в последее время является неблагоприятная политическая ситуация в стране. И если добавить еще и экономический кризис, то надо заметить, что все это может вызвать коллапс в стране. Грузинское правительство уже начало говорить о трудностях, которые ожидают страну. Но осознание грядущих трудностей к рядовым гражданам еще не пришло. Продукты уже дорожают, но люди, продолжают жить примерно так же, как и жили. Стало больше безработных, но самообеспечение граждан, которые находят мелкие заработки, пока им помогает. Но в апреле мае ситуация стало намного сложнее. Кроме того, надо иметь в виду, что экономика Грузии держится на зарубежной помощи. Но как долго и в каких масштабах эта помощь будет приходить в страну, вопрос.

Проблема просроченных банковских кредитов уже обостряется, и клиенты коммерческих банков обращаются к Антикризисному совету за помощью. Много экспертов считают, что рост просроченных кредитов может вызвать коллапс в стране. Неплатежеспособность населения уже практически остановила развитие строительного сектора. Люди перестали покупать недвижимость и не могут своевременно выплачивать ипотеку. Туристический бизнес также испытывает трудности. Уровень загруженности гостиниц по стране не превышает 40 процентов. Несмотря на все вышесказанное, по словам министра экономического развития Грузии, грузинская экономика завершила первый квартал 2009 года однопроцентным ростом (в данных Департамента статистики Грузии каких-либо данных о ВВП, о продукции промышленности или экономического роста в 2009 году отсутствует). В первом квартале 2009 года в % к соответствующему периоду предыдущего года сократился экспорт в страны Содружества на 17,3%, экспорт в другие страны- на 40 %, импорт из стран Содружества сократился на 39,7%, а импорт из других стран на 25,8% (см. Таблица 1).

Так же как и у Армении, серьезные экономические затруднения у Азербайджана начались еще до начала мировых экономических потрясений. Из-за боевых действий Баку вынужден был приостановить экспорт своих углеводородов через Грузию, по территории которой проходят основные трубопроводы из Прикаспийского региона. Однако, так как Азербайджан не был в значительной мере вовлечен в мировую финансовую игру, с возобновлением экспорта нефти (даже с учетом падения мировых цен) экономическая ситуация несколько стабилизировалась. Азербайджанские власти благодаря крупным международным углеводородным проектам, в частности трубопроводам "Баку – Джейхан", "Баку – Супса", успели пополнить государственный бюджет. Но и Азербайджан столкнулся с трудностями. Они испытывают на себе последствия кризиса, хотя раньше полагали, что проблемы обойдут их стороной. Но уже идут сокращения рабочих мест, растет безработица, аналитики обещают серьезную инфляцию. В первом квартале 2009 года в % к соответствующему периоду предыдущего года продукция промышленности составло 97,8%. Сократился экспорт в страны Содружества на 22,1%, импорт из стран Содружества сократился на 12,9%. Надо заметить, что наблюдалься рост в экспортe в другие страны на 81,4%, и в импортe из других стран на 2,99% в отмеченном периоде ( см. Таблица 1).

Конечно, наиболее развитые страны выйдут из кризиса с наименьшими потерями. А вот стран СНГ, скорее всего ждут более серьезные испытания. Но как считают эксперты, наиболее предпочтительное экономическое положение на Южном Кавказе остается у Азербайджана. По данным Межгосударственного статистического комитета СНГ, Азербайджан вошел в тройку лидеров государств Содружества по росту промышленного производства. По этому показателю Азербайджан обошел Россию и Казахстан. Банковская система Азербайджана уязвима к возможному ухудшению кредитоспособности и ликвидности после нескольких лет очень быстрого роста вследствие высоких отраслевых и экономических рисков, которым подвергается молодая и фрагментированная банковская система страны. Банковская система Азербайджана характеризуется высоким уровнем долларизации, зависимостью экономики от добычи нефти, концентрацией банков на отдельных заемщиках и отраслях промышленности, а также слабой практикой риск-менеджмента. На конец 2008 г. 49% всех кредитов системы были номинированы в иностранной валюте, что подчеркивает зависимость качества активов азербайджанских банков от маловероятной, но возможной девальвации национальной валюты. Еще недавно Азербайджан занимал лидирующее место в регионе по привлечению прямых иностранных инвестиций. Однако они распределялись неравномерно между секторами экономики, доминирующей в которой является нефтяная отрасль (ее доля в ВВП составляла 60% в 2008 г.).

Инвестиционная среда весьма чувствительна и зависима от политической стабильности, приверженности правительства проведению реформ и продолжающегося роста ВВП.

Несмотря на то, что эксперты ожидают, что экономический подъем в регионе возобновится начиная со следующего года, имеют место также риски снижения темпов роста по отношению к прогнозу, в частности из за дальнейших эффектов цепной реакции на внешние факторы, а также затягивающейся глобальной рецессии.

Дальнейшее снижение экономической активности может создать дополнительное давление на цен недвижимости. Кроме того, беспорядочное снижение обменных курсов может подорвать доверие, в то время как несоответствие валют активов и пассивов в странах с долларизованной экономикой может еще более ослабить балансы коммерческих банков. В эти времена, характеризующиеся потрясениями и неопределенностью, осмотрительное макроэкономическое управление, планирование и эффективное освещение мер политики имеют решающее значение для внушения доверия и проведения действенных мер в ответ на кризис. В этой связи важно отметить, что в основном страны региона принимают необходимые меры политики – допуская снижение курса своих валют в ответ на сокращение притока иностранной валюты, увеличивая государственные расходы и смягчая денежно-кредитную политику в возможной для них степени, а   также вливая краткосрочную ликвидность для ограничения сокращения кредита. Тем не менее в будущем могут потребоваться дополнительные меры, например- гибкость обменного курса будет по-прежнему иметь важное значение в большинстве стран для восстановления конкурентоспособности региона и укрепления доверия. Во-вторых, адресные государственные расходы могут помочь защитить малоимущих и уязвимые группы в этот трудный период, и в некоторых странах это необходимо будет дополнить увеличением финансирования со стороны доноров. В-третьих, потребуется продолжить работу над выявлением рисков в финансовом секторе и обеспечением надлежащего банковского надзора для устранения уязвимых мест.

Страны региона уже предприняли некоторые меры для уменьшения воздействия мирового финансового кризиса путем ослабления монетарной политики, предоставления ликвидности, вливаний в капитал банков и обеспечения гарантий вкладов. Учитывая, что меры по уменьшению воздействия мирового экономического кризиса должны быть приспособлены к специфической среде страны, в целях общих политических рекомендаций мы можем разделить регион Южного Кавказа на две группы - экспортер нефти и/или газа Азербайджан, и импортеры нефти и/или газа - Армения и Грузия7. Благодаря тому, что все экспортеры нефти и/или газа (в том числе и Азербайджан) создали сильную позицию в отношении иностранных резервов за последние четыре года вследствие высоких цен на углеводороды, во время кризиса Азербайджан может использовать часть этих средств для поддержки внутренней экономической активности и обеспечить поддержку финансового сектора и социальную защиту наиболее уязвимых слоев населения за счет государственных расходов. У стран-импортеров нефти и газа меньше выбора, и для того, чтобы перенести трудности, вызванные мировым кризисом, они уже запросили финансовую поддержку у организаций, предоставляющих помощь на многосторонней и двусторонней основе. Армения и Грузия уже используют денежные ресурсы МВФ для поддержки своих экономических программ.

Армения и Грузия урегулировали валютные курсы для того, чтобы перенести большие внешние потрясения и для того, чтобы сохранить ограниченные иностранные валютные резервы. Произошедшая в начале марта девальвация армянского драма уже положительно воздействует на объемы местного производства в некоторых сферах, что еще в больших размерах проявится в показателях второго квартала текущего года.

Национальный банк Грузии (НБГ) принял решение определять официальный обменный курс лари на основе сделок на МТВБ и осуществлять интервенции валюты только на аукционах. Банкиры уверяют, что это будет способствовать развитию денежного рынка и сокращению долларизации. ЦБ Армении уже сократил ставка рефинансирования с 7.5% до 6%. Правительство Армении уже предаставил финансовые ресурсы фирмам горнодобывающей промышленности.

Центральный банк Азербайджана предпринял ряд шагов для разрешения некоторой ликвидной недостачи в банковской системе. С августа 2008 года он сократил резервные требования (часть банковских депозитов, которые банки должны откладывать в центральном банке) с 12 процентов до 0,5 процентов и сократил учетную ставку с 15 процентов до трех. Центробанк Азербайджана также обеспечивает ликвидность некоторым банкам, которые столкнулись с временными проблемами ликвидности. Наконец, Центробанк подал сигнал банкам, что он готов продолжать выдачу временных кредитов платежеспособным банкам, которые столкнулись с краткосрочными проблемами ликвидности. Кроме того, министерство финансов внесло дополнительные средства для капитализации крупнейшего государственного банка, таким образом, увеличив количество средств, доступных системе. Это все шаги, которые помогут банкам и ограничат необходимость в резком сокращении доступа к кредитам для внутренней экономики.

Но как справиться с кризисом? Можно выделить некоторые направления экономической политики для стран региона, которые поддержат в борьбе с воздействием кризиса в краткосрочной перспективе и решении более долгосрочных задач, которые помогут региону повысить свою устойчивость в случае внешних шоков в будущем.

• Системы социальной защиты. Азербайджан в регионе располагает бюджетными возможностями для увеличения расходов на защиту малоимущих и поддержки внутреннего спроса посредством расходования валютных активов, накопленных им в годы экономического подъема. У Армении и Грузии меньше возможностей для увеличения расходов в рамках текущих ограничений финансирования, но все же важно, чтобы и они расширили поддержку уязвимых сегментов населения и возвращающихся мигрантов.

• Укрепление финансового сектора. Несмотря на несходство воздействия кризиса на финансовые сектора трех стран региона до настоящего времени, все они принимают меры по укреплению основ регулирования и надзора особенно относительно к коммерческим банкам. Но экономический кризис еще не подошел к концу, и ситуация банковского сектора может ухудшиться. Всем странам региона понадобятся планы на непредвиденные обстоятельства для обеспечения подготовленности к потенциальным проблемам ликвидности и платежеспособности в банках. Развитие финансового сектора должно сопровождаться укреплением основ регулирования и надзора для обеспечения гарантий стабильности финансовой системы.

Особенно это касается Азербайджана и Грузии, по скольку в Армении ситуация банковского сектора намного лучше.

• Гибкость обменного курса. Гибкость обменного курса будет по-прежнему иметь важное значение почти во всех странах для восстановления конкурентоспособности региона и укрепления доверия к их валютам.

• Координация всех органов, осуществляющих экономическую политику. Действия правительства по устранению неблагоприятного влияния экономического кризиса должны быть скоординированы между 74    различными органами, ответственными за решения и осуществление экономической политики.

Протекционистские меры, такие как увеличение тарифов на импорт, должны избегаться, так как они могут привести к увеличению стоимости импорта и сокращению платежеспособности покупателей, тем самым делая их более уязвимыми к экономическому спаду.

Очевидно, что антикризисные меры в каждой стране региона имеют свои особенности.

Так, банковская система Армении в отличие от многих других стран не нуждается в поддержке государства. Главной проблемой 2009-го года для правительства Армении станет безработица - как за счет внутренних "резервов", так и за счет части ремигрантов, которые не смогут найти работу за рубежом. Основное лекарство от безработицы в целом известно - это стимулирование малого бизнеса. В этом смысле правительство сделало абсолютно правильный шаг, объявив о масштабных мерах по поддержке малого бизнеса в 2009-м году - как финансовых, так и налоговых. Это вполне адекватная антикризисная мера. Банки также должны повернуться лицом к малому бизнесу, а то они черезчур увлеклись потребительским кредитованием.

То, что малый бизнес выводится сейчас из-под НДС - весьма своевременный шаг, но планку оборота можно поднять гораздо выше, она недостаточна. Можно еще снизить ставки НДС, что уже сделали некоторые страны СНГ.

Что касается Грузии, то экономику может спасти более либеральный налоговый кодекс и невмешательство государства в дела бизнеса. Правительство сделало шаг навстречу предпринимателям, упростив налогообложение таможенных складов. Впрочем, некоторые деловые люди считают, что в стране и так достаточно комфортные условия для ведения бизнеса (в Грузии можно зарегистрировать бизнес за 24 часа, удовлетворительная налоговая система, упавший налог на прибыль, который до 2013 станет еще меньше).

Немаловажной проблемой для Грузии является еще и политическая ситуация в стране, и если правительства как можно скорее не справиться с этой проблемой, то любые экономические меры станут почти безсмысленными.

Азербайджан может выдержать трудности кризиса относительно лучше других стран, благодаря его устойчивой позиции в отношении иностранных активов и его все еще ограниченной интеграции в мировую финансовую систему. В таких обстоятельствах наиболее важно обеспечение эффективного использования государственных финансов, в том числе и при помощи усиления процесса отбора, анализа стоимости и выгоды, мониторинга проектов, финансируемых из средств бюджета. Прогресс в улучшении бизнес-среды поможет внутренним и иностранным компаниям поддерживать и расширять свою бизнес деятельность.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. МВФ, “Перспективы развития региональной экономики для региона Кавказа и Центральной Азии.

2. Обзор МВФ, Перспективы развития регональной экономики, Рост в странах Кавказа и Центральной Азии фактически прекратился вследствие кризиса, 11 мая 2009.

3. http://www.statistics.ge 4. http://www.azstat.org 5. http://www.armstat.org 6. UNDP, Экономический кризис: страны бывшего Советского Союза, Центральной Азии и Таджикистан, апрель 2009 года.

7. Доклад МВФ, “Перспективы развития региональной экономики: Ближний Восток и Центральная Азия”.

РЕЗЮМЕ В статі досліджені вплив глобальної економічної кризи на країни Південного Кавказу та запропоновані шляхи його подолання РЕЗЮМЕ В статье исследовано воздействие глобального экономического кризиса на страны Южного Кавказа и предложены возможные пути его преодоления.

SUMMARY In this article is analyzed the impact of global economic crisis on the countries of Southern Caucasus and is suggested possible ways to overcome it.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ЗАХОДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Черніченко Г.О., д. е. н., професор, декан економічного факультету ДонНУ Черноіванова О.М., к. е. н., доцент кафедри Розвитку і розміщення продуктивних сил ДонНУ Основним завданням, який постає перед економічною політикою України, є утримання стійкої динаміки та поліпшення якості економічного зростання як головної та обов’язкової умови підвищення соціальної спрямованості економічного розвитку країни. Реалізація завдань соціально-економічного розвитку України вирішальною мірою                                                              © Черніченко Г.О., Черноіванова О.М.,   залежить від забезпечення стійкого економічного зростання, що дозволить суттєво покращити життєвий добробут українців, а також започаткувати подолання розриву в обсягах ВВП на одну особу з європейськими країнами. Зараз держава має виробити стратегічні орієнтири, які б консолідували всі її регіони для подолання негативних тенденцій макроекономічної динаміки, які спричинили суттєве сповільнення темпів економічного розвитку та погіршення макроекономічних пропорцій у минулому році. Незважаючи на складну економічну ситуацію в 2008 -2009 рр.

необхідно досягти стабілізації економічної ситуації та відновити тенденції динамічного економічного розвитку в країні.

Проблеми економічної ролі України, зокрема на регіональному рівні, стали ще більш актуальними в умовах глибоких ринкових трансформацій національної економіки. Майбутнє країни, підйом її економіки, розвиток демократичних принципів організації суспільства безпосередньо залежить від потенціалу регіонів. Окремі економічні, а особливо політичні новації останніх років дають підґрунтя для нових оцінок, об’єктивно вимагають вибору концепції та моделі регіональної політики.

Питанням розробки методологічних засад та механізмів реалізації державної регіональної політики присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів: Амоші О.І., Геєця В.М., Данилишина Б.М., Долішнього М.І., Дж.Кейнса, Макогона Ю.В., Пили В.І., Портера М., Романюка С.А., Чумаченко М.Г. Дж.

Форрестера та ін. Незважаючи на порівняно значну кількість наукових досліджень в цьому напрямку, вважаємо доцільним зазначити, що не завжди методичні розробки закордонних фахівців можливо використати у вітчизняній практиці, також не всі дослідження охоплюють загальну проблематику регіонального розвитку України та окремі аспекти регулювання відтворювальних процесів у регіонах недостатньо вивчені. Потребує удосконалення основні завдання та заходи державної регіональної політики, розробки стратегії та реалізації державної національної та регіональної політики.

Метою даного наукового дослідження є визначення основних завдань та заходив державної регіональної політики України, яка має формуватися з урахуванням загальнодержавних і регіональних інтересів у сучасному процесі глобалізації.

Основні завдання та заходи державної регіональної політики України були спрямовані на реалізацію І етапу Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року № 1001, а саме:

• вдосконалення механізму взаємовідносин між Урядом та органами місцевого самоврядування;

проведення моніторингу показників розвитку регіонів, районів і міст обласного значення для визначення депресивних територій;

• запровадження державної підтримки подолання депресивності окремих територій та підтримка їх розвитку шляхом підготовки та реалізації відповідних програм;

• визначення основних засад надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів та критеріїв їх подальшого перерозподілу між бюджетами місцевого самоврядування підготовка проекту Закону “Про основні засади надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів”;

• державна підтримка інвестиційних проектів, спрямованих на розбудову та модернізацію інфраструктури, що підвищує інвестиційну привабливість регіонів;

• підготовка Плану заходів на 2009-2010 рр. щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року;

• забезпечення розвитку місцевого самоврядування через розроблення основних засад проведення реформи адміністративно-територіального устрою та активізації розвитку транскордонного співробітництва;

• реалізація в рамках Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр. проектів, спрямованих на підвищення рівня соціально-економічного розвитку прикордонних територій, покращання їх екологічного стану, розбудову прикордонної інфраструктури, розвиток туризму та інше;

• визначення структурних проблем у кожному регіоні, які мають негативний вплив на конкурентоспроможність і потенціал зростання, і підготовка пропозицій Кабінету Міністрів України, іншим центральним органам виконавчої влади щодо їх розв’язання;

• підвищення ефективності реалізації державних цільових програм розвитку окремих регіонів – проведення моніторингу існуючих державних цільових програм та обґрунтування їх дієвості і необхідності реалізації на даному етапі розвитку регіонів.

Особливості формування стратегічних завдань та вибору інструментів їх реалізації на сучасному етапі розвитку. На теперішній час в українській економіці нагромаджено економічний та інституційний потенціал, який може і повинен стати основою переходу від посткризового відновлювального зростання до етапу динамічного розвитку в рамках ринкової моделі розвитку.

По-перше, в Україні в цілому завершено становлення основних інститутів ринкової економіки, фінансової системи, мережі підприємств, які активно розвиваються та можуть стати основою «осередків економічного зростання», нагромаджено певний національний капітал. Цей інституційний комплекс вже може відігравати роль основи збалансованого динамічного розвитку національної економіки, а також бути підґрунтям, яке забезпечуватиме ефективність ринкових важелів економічної політики.

По-друге, значний потенціал міститься в динамічному зростанні доходів та, як наслідок, заощаджень населення. Це - досить потужний ресурс, який за правильного використання може стати підґрунтям економічного 76    зростання. Завдання економічної політики полягає в тому, щоб переорієнтувати цей ресурс на фінансування довгострокових цілей розвитку.

По-третє, послідовна націоналізація комерційних проблемних банків та зростання активів банківської системи підвищують спроможність монетарної системи обслуговувати динамічний економічний розвиток та переорієнтацію фінансових потоків на цілі зростання та структурну перебудову та зростання довгострокового розвитку банківського кредитування.

Вчетверте, з підвищенням відкритості економіки України відбувається зростання її привабливості для іноземних інвесторів щодо придбання найбільш перспективних виробничих об'єктів, створення нових виробництв з використанням місцевих конкурентних переваг. Це послаблює проблему дефіциту вітчизняних інвестиційних ресурсів, створює сприятливі умови для впровадження в українській економіці новітніх виробничих та управлінських технологій, містить потенційну можливість підвищення на внутрішньому ринку попиту на продукцію інвестиційного і виробничого призначення, вироблену в Україні.

Вп’яте, в умовах підвищення конкурентного тиску та наближення до світових цін на енергоресурси утворюються дієві стимули практичного впровадження інновацій та здійснення інвестиційних проектів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності виробництва, насамперед його енергоефективності. Це підвищує попит на інновації в економіці та у суспільстві в цілому, може закласти підвалини позитивних структурних зрушень, сприятиме кристалізації «осередків конкурентоспроможності».

Вшосте, створюються потенційні умови для поступового відпливу фінансових ресурсів до галузей нематеріального виробництва, що дозволить у середньо- та довгостроковій перспективі компенсувати ефект від втрат конкурентоспроможності в традиційних для України галузях промисловості, послідовно формувати підґрунтя постіндустріальної моделі розвитку.

На даному етапі перед економічною політикою постає завдання забезпечення розкриття зазначеного потенціалу позитивних структурних зрушень, для прискореного економічного зростання, надання йому сталості у довгостроковій перспективі, достатньої для того, аби забезпечити реалізацію соціального вектору економічного розвитку, послідовне наближення рівня та якості життя населення України до європейських стандартів.

Водночас при розробці відповідної стратегії має бути врахована низка рамкових умов, які випливають з аналізу особливостей поточної соціально-економічної ситуації, спираються на нагромаджений організаційно економічний потенціал, окреслюють можливості вибору інструментів економічної і соціальної політики й, фактично, формують нову модель останньої.

1. Заходи економічної політики мають враховувати соціальні очікування громадян та забезпечувати прозорий взаємозв’язок з поліпшенням якості їхнього життя. Переорієнтація частини ресурсних потоків із заходів соціального забезпечення на інвестиційні потреби має компенсуватися розширенням можливостей реалізації трудового та підприємницького потенціалу нації.

2. Зважаючи на значну обмеженість фінансових ресурсів, які доступні для забезпечення реалізації стратегічних завдань, ключовим пріоритетом має стати забезпечення цільового спрямування інвестиційних коштів та інструментів стимулювання. Важливим кроком у цьому напрямку мають стати також послідовне звуження сфери впливу тіньової економіки та рішуче зниження рівня корупції.

3. Спираючись на створені основні складові ринкової економічної системи, слід надавати пріоритет розбудові прозорого конкурентного поля, забезпеченню рівності «правил гри» суб’єктів ринку, деполітизації та демонополізації ділового середовища – що дозволить максимально скористатися з дії ринкових механізмів регулювання та звести до мінімуму ручне управління та адміністративне втручання в економічні процеси.

4. Інструменти та заходи економічної політики мають застосовуватися у жорсткій відповідності міжнародної практиці, нормам рівності конкурентного середовища, рівнодоступності, що, передбачено й міжнародними зобов’язаннями України та досить жорстко контролюється зовнішньоторговельними партнерами.

5. Повинна зміцнюватися спроможність економіки України протистояти впливу зовнішніх шоків, які зростають в міру збільшення її відкритості.

6. Обов’язковою умовою здійснення ефективності модернізаційної стратегії в соціально-економічній сфері має стати консолідація влади, уникнення будь-якої конфронтації її гілок, забезпечення їх ефективної взаємодії та співпраці визначених стратегічних завдань.

Досягнення та тривале підтримання темпів економічного сталого розвитку водночас містить внутрішні загрози макроекономічній стабільності. Зокрема: інфляційні тенденції через швидке зростання доходів у поєднанні з пом’якшенням грошово-кредитної політики та загрози девальвації через збереження негативного сальдо торговельного балансу. Це вимагає розширення спектру інструментів політики макроекономічної стабілізації, які б дозволяли утримувати інфляційні та курсові показники у прийнятних межах і, разом з тим, застосовувати заходи щодо активізації інвестиційного кредитування, гнучкого використання валютних резервів, бюджетного та податкового стимулювання розвитку. Підтримання стійкої збалансованості монетарної сфери за розгортання інноваційно-інвестиційних процесів потребує вирішення наступних завдань:

- виваженого поєднання консерватизму і лібералізму у політиці Нацбанку України (НБУ), що забезпечуватиме монетарну стабільність, підтримуватиме перебудову відносин НБУ з фінансовими установами та організаціями на принципах ринкової дисципліни за поступового зменшення його прямого втручання у функціонування валютно фінансових ринків;

- посилення координації монетарної політики з заходами фіскально-бюджетної та структурної політик з метою   забезпечення їх односпрямованого впливу на регулювання сукупного попиту та пропозиції;

- послаблення ролі немонетарних чинників інфляції, що передбачає підвищення збалансованості співвідношення бюджетних витрат інвестиційного і соціального спрямування, послаблення залежності України від коливань вартості імпортних енергоресурсів шляхом розвитку ефективного енергозбереження, здійснення виваженої митно-тарифної політики, захист від зовнішніх шоків шляхом укладання довгострокових контрактів і завчасного формування товарних резервів для інтервенцій на проблемних ринках, а також запровадження прозорих критеріїв імовірного адміністративного втручання у ціноутворення на соціально й економічно значимі товари і послуги;

- спрямування зусиль держави на будівництво сучасних ефективних ринків шляхом поліпшення їх інфраструктурного забезпечення, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків з метою зменшення собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення доступу виробників на вітчизняний ринок, цілеспрямованого формування механізмів конкуренції з метою обмеження всіх видів монополізму і цінового диктату, що включає поліпшення моніторингу і системи важелів обмеження зростання тарифів на послуги природних монополій, узгодження лібералізації ціноутворення на послуги ЖКГ з посиленням державного та громадського контролю за їхньою якістю та диверсифікацією їх послуг, регулювання присутності іноземних виробників на вітчизняних ринках товарів і послуг;

посилення регулюючої ролі державного попиту на широкий набір товарів і послуг, зниження невизначеності ризиків на ринках біржових товарів за рахунок участі держави у формуванні попиту і пропозиції товарів, формування товарних запасів в обсягах, достатніх для економічного регулювання ринкової кон’юнктури і запобігання втрат від зростання цін на імпортовані товари та послуги;

- підтримання подальшого зростання монетизації економіки за абсорбції додаткової грошової маси банківською системою за рахунок збільшення коштів і прискореного формування національних заощаджень, розширення привабливих фінансових інструментів для здійснення приватних інвестицій;

- проведення заходів щодо розширення сфери безготівкових розрахунків у спосіб впровадження безготівкових інструментів платежу з використанням спеціальних засобів, що базуються на сучасних інформаційних технологіях;

З метою забезпечення довгострокової стійкості банківської системи та її готовності до кредитування інвестиційних та інноваційних процесів необхідно активізувати процес капіталізації банків через:

- створення сприятливих умов для припливу в банківський сектор національного капіталу та грошових коштів населення;

- посилення вимог до розміру статутного капіталу новостворених банків;

поліпшення корпоративного управління банками;

- підвищення прибутковості банківського капіталу та збільшення попиту на цінні папери банків на фондовому ринку;

- забезпечення дієвого захисту прав кредиторів та інвесторів, підвищення вимог до прозорості діяльності банків та їх клієнтів;

- врегулювання участі іноземного капіталу в банківському секторі;

- розширення контрольно-наглядових прав Фонду гарантування вкладів населення;

Мають бути задіяні податкові, бюджетні, монетарні макрорегулятори з метою забезпечення позитивних змін у структурі кредитування інвестиційних потреб населення, зокрема стримання попиту на валютні кредити для купівлі імпортних автомобілів і побутової техніки та активізації іпотечного кредитування;

На сучасному етапі через специфічні особливості економічного, фінансового та інституційного розвитку вітчизняної економіки поки що неможливо повністю скасувати прив’язку обмінного курсу гривні як ключового фактора валютної стабільності. Тому у середньостроковій перспективі основним завданням НБУ має стати виважене балансування між ціновою та курсовою стабільністю за поступового перенесення орієнтирів монетарної політики із підтримання визначеного рівня обмінного курсу гривні щодо долара США на забезпечення низьких темпів інфляції із відповідним зсувом функції контролю за грошовою пропозицією від валютних інтервенцій до інших монетарних інструментів регулювання ліквідності в обігу. При цьому мають відбуватися:

- забезпечення необхідних передумов для підвищення гнучкості обмінного курсу без загрози втрати його передбачуваності, що потребує підвищення ліквідності валютного ринку шляхом скасування вимог та обмежень НБУ, щодо податків та зборів на валютні операції, уніфікації та спрощення валютного законодавства, удосконалення політики проведення валютних інтервенцій НБУ та створення ефективної системи моніторингу і управління ліквідністю та валютними ризиками;

- підтримання достатнього за міжнародними критеріями рівня золотовалютних резервів, що створює умови для посилення їх ролі як інструмента виконання стратегічних завдань розвитку України, зокрема, забезпечення ліквідності валютно-фінансових ринків та безпечності здійснення державних інвестицій за кордон.

Оволодіння неруйнівною для економічного зростання моделлю макроекономічної стабілізації дозволить уникнути суперечностей між заходами коротко- та довгострокової економічної політики, ефективно скористатися перевагами, які надають сформовані в Україні ринкове середовище та інститути влади.

Заохочення інноваційної активності економічних суб’єктів та підвищення попиту на інновації. Значна обмеженість інвестиційних ресурсів робить критично важливим їх цільове спрямування на реалізацію інноваційних проектів, орієнтованих на оволодіння сучасними конкурентними перевагами. Це, зокрема, вимагатиме:

78    - здійснення об’єктивної економічної оцінки технологічного потенціалу країни та визначення на цій підставі національних інноваційних пріоритетів;

- вдосконалення системи державного управління інноваційно-технологічним розвитком національної економіки;

- впровадження заходів щодо стимулювання інвестиційного оновлення та модернізації вітчизняної промисловості, розвитку наукомістких та високотехнологічних виробництв, залучення прямих іноземних інвестицій у високотехнологічні види діяльності;

- послідовного збільшення сукупного попиту на інноваційні товари та послуги, в тому числі – в рамках державних соціальних програм, програм енергозбереження, розвитку комунальної інформаційної інфраструктури тощо;

- забезпечення співпраці малих та середніх підприємств з великими корпоративними структурами, які мають змогу реалізувати загальнодержавні інноваційні пріоритети, розвитку науково-виробничої кооперації, венчурного бізнесу, промислово-фінансової інтеграції, в тому числі - на міжнародному рівні, сприяння створенню національних кластерів з метою налагодження виробництва конкурентоспроможних продуктів на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- поетапне створення умов для інтеграції у єдиний європейський та інформаційний простір, приєднання до програми ЄС зі сприяння політиці інформаційно-комунікаційних технологій „Європейське інформаційне суспільство”, посилення доступності інформаційно-комунікаційних технологій, поліпшення якості, ефективності та доступності електронних послуг у різних сферах.

Сьогодні загальновизнаним фактом є те, що держава, яка не бажає залишатись на узбіччі цивілізаційних перетворень, повинна активно включатись до сучасних інтеграційних процесів, реалізуючи інноваційну модель розвитку, залучаючи до економіки інвестиції глобальних суб’єктів та формуючи ефективні механізми її захисту від можливих ризиків і потрясінь. Однією з ключових якісних характеристик кожної національної економіки є рівень конкурентоспроможності в коротко- та довготерміновому плані. Особливо важливого значення набуває проблема конкурентоспроможності економіки за умов глобалізації. Саме процес глобалізації зумовлює посилення конкуренції між країнами, що переводить саме поняття конкурентоспроможності з чисто теоретичної площини в практичну площину. Якщо країна хоче вийти на передові рубежі соціально-економічного розвитку, вона повинна стати конкурентоспроможною. Забезпечення конкурентоспроможності економіки являє собою комплексну проблему. Слід окремо підкреслити, що її не можна вирішити раз і назавжди, тому підвищення конкурентоспроможності має стати центральним елементом як поточної економічної політики, так і стратегії України.

Основою сучасного стратегічного курсу державної регіональної політики України є інтеграція регіонів у єдину конкурентоспроможну економіку. Сучасні геополітичні реалії потребують від України формування нових підходів до визначення стратегічних напрямів регіональної політики, відповідальності й спроможності взяти на себе роль „ефективного менеджера” і партнера в розв’язанні нагальних завдань в інтересах безпеки, стабільності та співробітництва нашої країни. Нова регіональна політика України має стати одним з ключових елементів європейської та євроатлантичної стратегії нашої держави. Україна вдосконалює механізми регіонального багатостороннього співробітництва у рамках різних міжнародних організацій. Актуальним напрямом Чорноморської політики є партнерство у рамках ОЧЕС.

Що стосується держави, то вона повинна забезпечити необхідну інституціональну інфраструктуру та зробити доступними для бізнесу численні послуги, які сприятимуть конкуренції серед компаній, створюючи рівні умови для всіх. Ми всі повинні зрозуміти, що головними функціями держави є забезпечення макроекономічної стабільності, створення та розвиток необхідної правової системи, важливими елементами якої є закони, що регулюють конкуренцію та вхід на ринок та вихід з ринку, корекція ринкових недосконалостей.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Держкомстат України / За ред. О.Г. Осауленко – К.:

Консультант, 2006 - 552 с.

2. Регіони Украині. Веб-сайт Держкомстату України: www. ukrstat. gov. ua.

3. Заблодська І. В. Регіональна промислова політика: питання теорії та практики. Монографія.- Луганск: СНУ ім. Даля, 2007. - 344 с.

4. Інноваційна активність промислових підприємств України. - Веб-сайт Державного комітету статистики України - www. ukrstat. gov. ua.

5. Шинкаренко Т. П. Структурні зміни в економіці України: порівняння із загальноосвітніми тенденціями // Економіка і прогнозування.- 2006.- №1.- С 77 – 92.

6. Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі. В 2-х т. – Донецьк: Тов”Юго-Восток ЛТД”, 2007.

7. Майбутнє економіки України / За ред. Є. Ахтирко. - К.: Міжнародний центр перспективних досліджень, 2008. – 54 с.

8. Білорус О. Г. Стратегічні імперативи розвитку України в умовах глобалізації // Економічний часопис. 2008.

№ 10.

9. Державна програма економічного розвитку України на 2008 рік   РЕЗЮМЕ В статье рассмотрены основные стратегические направления государственной региональной политики Украины, которые должны формироваться с учетом не только общегосударственных, но и региональных интересов и возможностей.

РЕЗЮМЕ У статті визначенні основні стратегічні напрями державної регіональної політики, які повинні формуватися з урахуванням не тільки загальнодержавних, але і регіональних інтересів та можливостей.

SUMMARY In the article there were determined strategically directions of state regional policy in Ukraine, that should be formed on the basis of not just state, but also regional interests and opportunities.

ВОЗДЕЙСТВИЕ ГЛОБАЛИЗАЦИИ, РЕГИОНАЛИЗАЦИИ И СОВРЕМЕННОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА НА НАЦИОНАЛЬНЫЕ ЭКОНОМИКИ Турбан Г.В., кандидат экономических наук зав. кафедрой международного бизнеса Белорусского государственного экономического университета  Развитие международного рынка товаров и услуг все сильнее влияет на экономику каждой страны. В мире более 200 независимых государств. Усиление взаимозависимости между ними привело к тому, что их экономическое благополучие перестало определяться размерами территории и емкостью внутреннего рынка.

Даже самые малые из них могут успешно поставлять свои товары на международный рынок. По определению Дж. Сакса, «экономический успех любой страны мира зиждется на внешней торговле. Еще ни одной стране не удалось создать здоровую экономику, изолировавшись от мировой экономической системы». Однако современный финансово-экономический кризис показал, что в глобальной международной экономике национальные экономики могут испытывать значительные потрясения при изменении конъюнктуры мирового рынка, а процессы регионализации способствуют их смягчению. Вопросы позитивного и отрицательного воздействия интеграционных объединений на экономики отдельных стран в условиях экономических кризисов являются новыми для экономистов-исследователей.

Целью данной научной статьи является обобщение тенденций развития современной глобальной международной экономики и развитие теоретических и практических основ регулирования национальных экономик с учетом процессов глобализации, регионализации и воздействия финансово-экономического кризиса.

За последние 15 лет мир оказался свидетелем подлинно взрывного характера процесса заключения соглашений о региональной интеграции. Было подписано около 240 различного рода региональных интеграционных соглашений. Более половины мировой торговли в настоящее время осуществляется в рамках существующих или находящихся в процессе становления торговых блоков, и почти каждая страна в мире является членом какого-либо одного или нескольких соглашений о региональной интеграции [1]. Наиболее интегрированным в мире рынком является Европейский Союз: в 2007 г., по данным Всемирной торговой организации, 68% торговых сделок совершалось в его пределах. Торговля между станами NAFTA составляла немного больше половины (51%) экспорта Североамериканского Соглашения о Свободной Торговле. Другие торговые блоки, такие как MERCOSUR, Andean Community или АСЕАN показывают менее явную интеграцию.

В 2007 г. страны MERCOSUR совершили около 14% внешнеторговых сделок внутри соглашения, Andean Community – 8%, АСЕАN – 25% [2]. Соглашения о региональной интеграции предусматривают дискриминацию против стран, которые не являются членами этих соглашений, в тоже время способствуют более устойчивому развитию национальных экономик стран-членов.


В современной международной экономике значительно усилилось воздействие на национальные экономики не только процессов регионализации, но и в целом глобализации.

Анализ современного состояния международной торговли даёт возможность выделить следующие основные тенденции её развития в условиях глобализации.

• Усиление роли международных экономических организаций в регулировании международной торговли товарами и услугами.

Выработка правил торговли на международном рынке осуществляется, прежде всего, в рамках Всемирной торговой организации (ВТО), которая на 1 июля 2009 года включала 153 государства.Важную роль в регулировании международной торговли играют такие финансовые организации как Международный валютный фонд (МВФ) и Всемирный банк.

• Под воздействием процесса глобализации и его основных субъектов - ТНК – происходят дальнейшие изменения в географических направлениях потоков товаров. Значительно увеличился удельный вес в мировой торговле развивающихся стран, особенно за счёт Китая и новых индустриальных стран. По статистическим данным Всемирной торговой организации среднемировой ежегодный показатель роста                                                              © Турбан Г.В., 80    экспорта с 1947 по 2008 годы составлял 6,2%. В 1948 году мировой экспорт товаров составлял 59 млрд. долл.

США, импорт – 62 млрд. долл. США, а спустя 60 лет, в 2007 году соответственно 13619 млрд. долл. США и 13940 млрд. долл. США (таблица 1).

Некоторое снижение удельного веса развитых стран в мировой торговле, перенос транснациональными корпорациями современного производства и части субпоставок в развивающиеся страны не означает потеря лидирующего положение экономически сильных стран. Об этом свидетельствует их ведущая роль в производстве и обмене продукцией высоких технологий и дальнейшее развитие взаимной торговли, особенно в рамках внутриотраслевой производственной специализации и кооперации.

Таблица Мировой экспорт товаров по регионам в 1948, 1953, 1963, 1973, 1983, 1993, 2003 и 2007 годы[2, с.10] Регион/год 1948 1953 1963 1973 1983 1993 2003 Объем, млрд. долл. США Мир 59 84 157 579 1838 3675 7371 Доля, % Мир 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100, Северная Америка 28,1 24,8 19,9 17,3 16,8 18,0 15,8 13, США 21,7 18,8 14,9 12,3 11,2 12,6 9,8 8, Канада 5,5 5,2 4,3 4,6 4,2 4,0 3,7 3, Мексика 0,9 0,7 0,6 0,4 1,4 1,4 2,2 2, Южная и Центральная Америка 11,3 9,7 6,4 4,3 4,4 3,0 3,0 3, Европа 35,1 39,4 47,8 50,9 43,5 45,4 45,9 42, Германия 1,4 5,3 9,3 11,6 9,2 10,3 10,2 9, Франция 3,4 4,8 5,2 6,3 5,2 6,0 5,3 4, Великобритания 11,3 9,0 7,8 5,1 5,0 4,9 4,1 3, Италия 1,8 1,8 3,2 3,8 4,0 4,6 4,1 3, СНГ - - - - - 1,5 2,6 3, Африка 7,3 6,5 5,7 4,8 4,5 2,5 2,4 3, Ближний Восток 2,0 2,7 3,2 4,1 6,8 3,5 4,1 5, Азия 14,0 13,4 12,5 14,9 19,1 26,1 26,2 27, Китай 0,9 1,2 1,3 1,0 1,2 2,5 5,9 8, Япония 0,4 1,5 3,5 6,4 8,0 9,9 6,4 5, Индия 2,2 1,3 1,0 0,5 0,5 0,6 0,8 1, Австралия 3,7 3,2 2,4 2,1 1,4 1,5 1,2 1, и Новая Зеландия Шесть НИС 3,4 3,0 2,4 3,4 5,8 9,7 9,6 9, Восточной Азии • Движущей силой расширения мировых потоков товаров, услуг и инвестиций выступают ТНК, которых сегодня насчитывается более 71 тыс.

К настоящему времени ТНК контролируют до половины мирового промышленного производства, 65% внешней торговли, а также примерно 4/5 патентов и лицензий на новую технику, технологии и «ноу-хау». Под контролем ТНК находится 90% мирового рынка пшеницы, кофе, кукурузы, лесоматериалов, табака, джута и железной руды, 85 - рынка меди и бокситов, 80 - чая и олова, 77% - бананов, натурального каучука и сырой нефти. Половина экспортных операций США осуществляется американскими и иностранными ТНК. В Великобритании их доля достигает 80, а в Сингапуре 90%. Ядро мирохозяйственной системы составляют около 500 ТНК, обладающих практически неограниченной экономической властью (таблица 2).

Таблица Ведущие ТНК мира по рейтингу Global 500 за 2008 г.

Позиция в рейтинге Рыночная Корпорация Страна Global 500 за 2008 г. капитализация (млн.$) 1 Exxon Mobil US 452,505. 2 PetroChina China 423,996. 3 General Electric US 369,569. 4 Gazprom Russia 299,764. 5 China Mobile China (HK) 298,093. 6 Indl & Coml Bank of China China 277,235. 7 Microsoft US 264,131. 8 AT&T US 231,168. 9 Royal Dutch Shell UK 220,110. 10 Procter & Gamble US 215,640.   К числу крупнейших по величине зарубежных активов относятся следующие ТНК: «Exxon Mobil» (США, нефтепереработка);

«Royal Dutch Shell» (Великобритания - Голландия, основная сфера деятельности нефтепереработка);

«IBM» (США, компьютерная техника);

«General Motors» (США, автомобилестроение). Из самых мощных международных компаний 85 контролируют 75% всех заграничных инвестиций. Эти 500 гигантов реализуют 82% всей произведенной электроники и химии, 96 % фармацевтики, 77% продукции машиностроения [4, с.514].

Сегодня нет ни одного значительного процесса в мировой экономике, который происходил бы без участия ТНК. ТНК превратились в вездесущую силу, формирующую современный и будущий облик мира. Они принимают прямое и косвенное участие в мировом экономическом и политическом процессе в разных странах.

• Содержанием мировой торговли всё больше становится «обслуживание» нужд «глобального производства» в рамках ТНК, развитие международной кооперации. Уже сейчас больше половины мировой торговли готовой продукцией и примерно треть всей торговли осуществляется на базе долгосрочных соглашений и контрактов научно-технической, производственной и сбытой кооперации. Расширение географии поставок деталей, узлов и комплектующих для участвующих в производственном сотрудничестве заграничных предприятий стало характерной чертой последних десятилетий.

• Международная торговля товарами и услугами всё больше переплетается с международным движением капиталов. Инвестиции стран-экспортёров всё больше используются для продвижения на иностранные рынки товаров и услуг, в частности, для создания производств, сбытовых и торговых сетей или коммерческого присутствия сервисных компаний. Такая практика применяется и для того, чтобы обойти таможенную или иную защиту национальных рынков.

• Наиболее динамично и устойчиво развивается торговля продукцией обрабатывающей промышленности и в первую очередь наукоёмкой, высокотехнологичной. Сохранится её преимущественное развитие по сравнению с отраслями материального производства и ВВП отдельных стран и всего мирового хозяйства.

• За последние десятилетия на мировых рынках резко обострилась конкуренция, следствием чего явилось ужесточение требований к качеству поставляемой на экспорт продукции. Меняется само понятие «качество». Оно охватывает теперь не только потребительские свойства товара и требования к их безопасности и экологичности, но и методы организации всей системы производства, сервисного обслуживания и сбыта.

Международные стандарты качества (серия ИСО 9000) всё больше дополняются стандартами экологического менеджмента (ИСО 14000), внедрение которых рассматривается международным бизнесом и их организациями, например Международной торговой палатой, как важнейший элемент не только конкурентоспособности, но и большей социальной ответственности бизнеса перед обществом.

• Широкое использование в современной международной торговле Интернет-технологий, развитие электронной торговли и электронного документооборота.

Тенденции глобализации мировой экономики влекут за собой как положительное, так и отрицательное воздействие.

Мир становится все более многополярным, увеличивается разрыв между богатством и бедностью. К положительным тенденциям можно отнести изменения в географических направлениях потоков товаров, развитие международной кооперации, что способствует экономическому росту развивающихся стран, повышение доли в мировой торговле наукоёмкой, высокотехнологичной продукции, широкое использование в современной международной торговле Интернет-технологий.

Смешанного (отрицательного и положительного воздействия) являются тенденции развития в мировой экономике региональных интеграционных объединений, так как, с одной стороны, усиливается экономическое развитие стран-членов, а, с другой стороны, они вырабатывают различные барьеры, ограничивающие доступ на их рынок товаров из третьих стран;

повышение роли ТНК;

ужесточение требований к качеству поставляемой на экспорт продукции (это положительная тенденция, но требования к качеству, экологические стандарты страны могут использовать и для ограничения поступления товаров на внутренний рынок).

В современной мировой экономике в условиях финансово-экономического кризиса начинает складываться качественно новая геоэкономическая и геополитическая ситуация. На смену прежним устойчивым точкам опоры мировых финансов и центрам экономической стабильности приходят новые источники глобальных финансовых ресурсов и центры политико-экономического воздействия. Возникает необходимость формировать другие экономические механизмы и «правила игры», актуальность которых лишь возрастает по мере усиления кризисных явлений в развитых странах. Становится всё очевидным, что реальный масштаб проблем, с которыми они столкнулись, намного больше, чем предполагалось раньше, и требуются чрезвычайные меры, чтобы не допустить трансформация отраслевых или страновых проблем в масштабный системный кризис.

Согласно данным ВТО в результате продолжающегося экономического спада потоки мировой торговли в 2009 году снизятся примерно на 9%, что будет крупнейшим снижением за более чем 60 лет. В 2008 году объем мировой торговли вырос лишь на 2%, вместо 4,5%, как ожидалось год назад. ВТО предписывает это неожиданному и очень резкому падению производства в мире в последнем квартале 2008 года [5]. Как отмечает еженедельник «Economist», в целом ряде стран в ноябре 2008 г. экспорт по сравнению с тем же месяцем 2007 г. сократился более чем на 10%, а в Чили, Республики Корея и в Тайване спад составил 20% [6 c.1]. При нынешней неблагоприятной 82    конъюнктуре предприниматели стараются сократить складские запасы продукции, ощущаются серьёзные трудности с финансированием торговли.


Особенностью современного финансово-экономического кризиса является падение цен на сырьевые товары, такие как нефть, уголь, металлы и др. Так в августе 2008 года цены на сырую нефть достигли своего пика, составив более 140 долл. США за 1 баррель, в апреле 2009 года она были на уровне 50 долл. США за 1 баррель.

Однако падение цен на сырьевые товары не вызывает адекватного снижения цен на продукты переработки, напротив, на многие товары они растут, особенно на продовольствие. Так, индекс потребительских цен в Российской Федерации в марте 2009 г. по сравнению с февралем 2009 г. составил 101,3%, с декабрем 2008 г. – 105,4%, в Украине – 101,4% и 105,9% соответственно, в Казахстане – 100,8% и 102%, в Республике Беларусь 100,6% и 106,1% [7].

Особо остро стоит проблема высоких цен на продовольствие в развивающихся странах. Анализ ситуации в развивающихся государствах показал, что примерно в 80% нынешняя цена на продовольствие гораздо выше, чем месяцев назад, когда она достигла своего пика. В 40% цены выше, чем они были три месяца назад [5]. Самая драматическая ситуация со стоимостью продуктов питания сложилась в странах Африки к югу от Сахары. Высокие цены на продовольствие сохраняются и в других регионах мира. Так, в Азии не падает цена на рис, а в Центральной и Южной Америке - на кукурузу и пшеницу. К тому же экономические потрясения в мире привели к сокращению денежных переводов на родину от трудовых мигрантов. Это также сказалось на уровне потребления в беднейших странах, где люди расходуют на питание 60-80% всех своих доходов [5].

Ухудшение экономических перспектив для национальных экономик привело к росту протекционизма.

Страны повышают таможенные тарифы, усиливают использование антидемпинговых мер. Индия, Россия и Вьетнам в 2008 г. уже повысили таможенные пошлины. Число случаев использования антидемпинговых мер в мире в первой половине 2008 г. выросло на 40% [6, c.1].

Многие эксперты считает, что для защиты отечественных производителей в условиях углубления глобального кризиса страны всё чаще будут использоваться санитарные и фитосанитарные нормы и технические барьеры.

Нормальный ход торговли будет искажаться вследствие более широкого использования субсидирования и валютно-финансовых рычагов. Поддержка американскими властями детройтских автопроизводителей обеспечит им некоторые преимущества над конкурентами. Правительство КНР рассматривает возможность выделения субсидий для сталелитейных предприятий и увеличения налоговых скидок на их экспортную продукцию. Уже объявлено о таком повышении по 3,7 тыс. товаров с целью стимулирования поставок за рубеж. Недавнее снижение курса юаня также должно усилить преимущества местных производителей на внешнем рынке.

После спада в 1982 г. мировая торговля в течение более чем 20 лет росла во многом благодаря обеспечению всё большей открытости национальных экономик. Средний уровень таможенного обложения товаров понизился с 26% в 1986 г. до 8,8% в 2007 г. Подъём в глобальной торговле оказался более чем в 2 раза динамичнее, чем рост мирового ВВП. В системе мирохозяйственных связей усилилась роль стран, ранее остававшихся на второстепенных позициях в глобальной экономике. Участие развивающихся государств в мировом экспорте с 2000 г. выросло почти в 2 раза – до 37% в 2007 г. Аналитики журнала «Economist» опасаются, что вполне вероятное усиление протекционизма может негативно сказаться на позитивных тенденциях, наблюдавшихся в мировой торговле на протяжении последнего десятилетия [6, c.1].

В условиях самого серьезного снижения объемов мировой торговли за последние 60 лет лидеры «Группы 20»

стран с крупнейшими экономиками согласились выделить на финансирование международных торговых потоков 250 млрд. долларов США.

В условиях падения спроса во всем мире доступ к финансированию международной торговли может обеспечить национальным экономикам помощь в противодействии мировому экономическому спаду. В тоже время каждое государство должно вырабатывать программы мер направленные на устойчивое развитие в современных условиях процесса глобализации, регионализации и экономического кризиса.

Перспективы развития внешней торговли как Беларуси, так и Украины, других стран мира в значительной степени зависят от степени учета тенденций развития мирового рынка товаров и услуг, а на данном этапе особенностей его регулирования в условиях финансово-экономического кризиса.

Учитывая тенденции развития мирового рынка товаров и услуг Республика Беларусь:

- Проводит активную работу по вступлению во Всемирную торговую организацию. Из бывших социалистических республик в ВТО уже вступили Киргизия - 20 декабря 1998 г., Латвия - 10 февраля 1999 г., Эстония - 13 ноября 1999 г., Литва - 31 мая 2001 г., Грузия - 14 июня 2000 г., Молдова - 26 июля 2001 г. и Армения 5 февраля 2003 г.. 16 мая 2008 года Украина стала 152-м членом ВТО. Беларусь уже сейчас придерживается многих правил этой организации, направленных на ликвидацию барьеров во внешней торговле. Продолжается работа по приведению законодательства в соответствие с требованиями ВТО.

- Активизирует работу по участию в интеграционных объединениях стран. В настоящее время Республика Беларусь входит в ряд интеграционных объединений (Союзное государство, СНГ, ЕврАзЭС).

- Уделяет значительное внимание повышению конкурентоспособности экспорта, выпуску высокотехнологичной, инновационной продукции. В соответствии с планом реализации Государственной программы инновационного развития Республики Беларусь на 2007-2010 гг. предусмотрено создание 194 новых предприятий и важнейших производств, 322 новых производств (с освоением новых технологий) на действующих предприятиях, имеющих стратегическое значение для развития отраслей, а также модернизация 441 действующего   производства на основе внедрения передовых технологий. В результате должна существенно повысится конкурентоспособность белорусских товаров на мировом рынке [8].

В тоже время в Беларуси необходимо в большей степени учитывать в практике хозяйствования такие тенденции развития мирового рынка товаров и услуг, как широкое использование Интернет-технологий, развитие электронной торговли и электронного документооборота, приведение качества выпускаемой продукции в соответствие с международными стандартами и, особенно повышение роли ТНК в мировой экономике.

Опыт зарубежных стран, особенно, таких как Китай, Южная Корея, Польша и др. показывают значительную пользу для государства от деятельности ТНК. В Беларуси для оптимизации товарной структуры внешней торговли нужны серьезные капиталовложения. Собственных средств недостаточно. В 2008 году в реальный сектор экономики Беларуси поступило более 6,5 млрд. долл. иностранных инвестиций – в 1,2 раза больше чем в 2007 году.

Наибольший объем иностранных инвестиций поступил в Беларусь из стран Европы (61,9%) и России (33,2%).

Прямые инвестиции в экономику Беларуси составили почти 2,3 млрд. долл. Основными странами инвесторами стали Россия, Швейцария, Австрия, Великобритания, Кипр, Германия [7].

В Беларуси также учитываются особенности регулирования мирового рынка товаров и услуг зарубежными странами в условиях финансово-экономического кризиса. Республика проводит достаточно умеренную политику протекционизма. Проводя протекционистскую политику, Республика Беларусь исходит из мирового опыта. В тоже время в Беларуси невозможно существенное сокращение импорта. Наша промышленность использует большое количество импортных комплектующих для выпуска конкурентоспособной продукции, не может производить широкую номенклатуру машин и оборудования, необходимую для модернизации стареющей производственной базы и ее дальнейшего развития. По данным статистики, примерно 70% импорта товаров предназначается для обеспечения запланированных объемов производства ВВП и 15% - для пополнения основных производственных фондов. Таким образом, 85% импорта обеспечивают развитие отечественной экономики [8]. Задача заключается в том, чтобы использовать импортные материалы, сырье, комплектующие изделия, инвестиционное оборудование, наращивать производство конкурентоспособной продукции, увеличивать экспорт.

В структуре белорусского экспорта предполагается увеличить долю услуг. Особое внимание уделяется наращиванию экспорта транспортных услуг и эффективной реализации транзитного потенциала республики, расширению медицинско-оздоровительных, образовательных и туристических услуг.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Торговая политика и значение вступления в ВТО для развития России и стран СНГ. Руководство / Под ред.

Дэвида Г.Тарра. – М.Издательство «Весь Мир», 2006 – 588 с.

2. World trade statistics 2008//http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/ its 3. www.ft.com/reports/ft 4. Мировая экономика и международный бизнес: учебник/ кол. авт ;

под общ. ред. д-ра экон. наук., проф. В.В.

Полякова и д-ра экон. наук, проф. Р.К. Щенина – 3-е изд., стер. – М. : КНОРУС, 2006. – 656 с.

5. ВТО: в 2009 году объем мировой торговли сократится на 9%. Лидеры «Большой двадцатки» помогут финансированию торговли и вновь обещают противодействовать протекционизму. Мосты между торговлей и устойчивым развитием. Апрель 2009, выпуск 6. «Economist» об усилении торгового протекционизма/ / Бюллетень иностранной коммерческой информации, №5 6, 20 января 2009 г.

7. Обзор экономического развития.

Беларусь 2008. www.mfa.gov.by 8. Старченко Т. Защищать национальные интересы и сохранить торгово-экономические связи. Директор, №2, РЕЗЮМЕ У статті аналізуються основні тенденції міжнародної торгівлі в умовах глобалізації. Розглядається розвиток торгових блоків і національних економік в контексті регіоналізації. В умовах фінансово-економічної кризи змінилася геоекономічна ситуація, що викликало необхідність більшого захисту внутрішніх ринків і розробки окремими країнами заходів стабілізації економічного розвитку РЕЗЮМЕ В статье анализируются основные тенденции международной торговли в условиях глобализации. Рассматривается развитие торговых блоков и национальных экономик в контексте регионализации. В условиях финансово экономического кризиса изменилась геоэкономическая ситуация, что вызвало необходимость большей защиты внутренних рынков и разработки отдельными странами мер стабилизации экономического развития.

SUMMARY The basic tendencies of international trade in the conditions of globalisation are analyzed in article. Development of trading blocks and national economies in a context regionalisation is considered. In the conditions of financial-economic crisis the geoeconomic situation that has caused bigger of protection of internal markets and working out by the separate countries of measures of stabilisation of economic development has changed.

  84    ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ НОВОГО РЕГІОНАЛІЗМУ В СВІТОГОСПОДАРСЬКОМУ РОЗВИТКУ Булатова О.В., проректор з наукової роботи, завідувач кафедри міжнародної економіки, Маріупольського державного гуманітарного університету, к.е.н., професор Регіональні програми співробітництва, ініційовані в 1950-х і 1960-х роках відображають три основні тенденції. По-перше, існував перехід від двостороннього співробітництва, а також співробітництва секторів до загальноекономічних угод. По-друге, інституційні зв’язки стали міцнішими (особливо в межах Європейського Загального Ринку). Нарешті, в Європі ЄС та Європейська Асоціація Вільної Торгівлі повільно рухалися до створення єдиної Європейської економічної зони. Цей основний регіон став привабливим ринком для країн, що не є членами, в першу чергу таких як країни Східної Європи.

Історичний перехід від старого регіоналізму до нового сприяв появі нових підходів і концепцій у теорії міжнародної торгівлі, теорії міжнародної економічної інтеграції тощо. Класичні підході, що ґрунтуються та теоретичних положеннях Хекшера-Оліна-Самуєльсона, Вінерa та Мида, забезпечили економічну науку необхідним інструментарієм щодо дослідження наслідків створення зон вільної торгівлі, митних союзів тощо. Подальша лібералізація глобальних і регіональних торгівельних угод суттєво розширили торгівельно-економічні відносини між країнами, окрім сировинних товарів до міжнародного обміну широко залучаються технології, знання, що, суттєво вплинуло на поглиблення інтеграційних процесів і потребує подальшого розвитку теоретико-методичного інструментарію їх дослідження.

Регіоналізація 1990-х років свідчить про існування трьох нових тенденцій. По-перше, кількість регіональних угод зросла, так само, як і кількість країн, що входять до регіональних угрупувань. По друге, у випадку Європейського співтовариства, інтеграція досягнула стадії впровадження в Європейському Союзі вільного руху факторів виробництва, інституціональної скоординованості та спільної розробки промислової, торговельної та конкурентної політики. По-третє, регіоналізм починає виробляти свою власну динаміку. Ті країни, які не є членами бояться бути виключені з єдиних ринків.

Зміни, що відбувалися у практичній площині вимагами відповідного теоретичного обґрунтування. У той час як старі теорії торгівлі фокусуються на торгівлі сировинними товарами і зосереджують увагу на механізмі ціноутворення, що формується в процесі міжнародного обміну товарами, нові торгівельні теорії розглядають цілий ряд інших наслідків та ефектів торгівлі. Особливості нового регіоналізму, які набули чільного місця в сучасній літературі, включають:

- трансфер технологій і знань, передачу та поширення технологій з розвинених країн в країни, що розвиваються, особливо ті, що підвищують продуктивність праці, - динамічні порівняльні переваги і підвищення ефективності досягається через збільшення попиту від розширення торгівлі, - лібералізації торгівлі призводить до ліквідації неефективного використання акторів виробництва, - зростання конкуренції з боку імпорту в умовах недосконалої конкуренції, призводить до пошуків потенційних ефектів масштабу економіки у виробництві, - розширення географічного розподілу продукції за допомогою торгівлі, яка розвиває використання різних факторів (ефективність Д.Рикардо) та/або ефекту масштабу через розвиток спеціалізації і диверсифікації суспільного поділу праці (зростання ефективності за А.Смітом), - збільшення обсягу прямих іноземних інвестицій, які несуть в собі передові технології і, отже, збільшення продуктивності праці, - обґрунтування збільшення ефективності за рахунок збільшення конкуренції та розширення участі в світовому ринку, - розширення торгівлі посилює інновації та «творчого руйнування» (Й.Шумпетер).

Починаючи з середини 1980х років, в економічній літературі з’являються нові ідеї щодо теорії традиційного митного союзу. По-перше, це було пов’язано з розвитком теорій міжнародної торгівлі, що засновувалась на моделі недосконалої конкуренції. По-друге, особливий вплив на розвиток традиційних підходів щодо функціонування митного союзу, пов’язаний з поширенням регіональних торгівельних угод. В першу чергу дослідники пов’язують це з еволюцією митно-тарифного регулювання, яке про демонстрували країни ЕС та НАФТА. Серед країн ЕС та між США та Канадою тарифи були вже настільки низькими, що фокус цих країн був зосереджено саме на нетарифних торгівельних бар’єрах у національному регулюванні, для того, щоб надати торгівельним партнерам суттєві переваги [5,с.207].

Новий регіоналізм відводить на другий план важливість торгівельного відхилення в світі, у якому тариф © Булатова О.В., стає менш важливим ніж нетарифні бар’єри. Новий регіоналізм також демонструє нову теорію торгівлі, яка поєднує економію масштабу та теорії недосконалої конкуренції в єдиний напрям. Новий регіоналізм має більш позитивне бачення дискримінаційних торгівельних угод ніж це робить традиційна теорія митного союзу, зосереджуючи увагу саме на перевагах, які заснована на ефекті масштабу та інших конкурентних вигодах від інтеграції Збільшення числа регіональних і двосторонніх угод про вільну торгівлю (FTA) або преференційних торгівельних угод (PTA) між розвиненими країнами та тими, що розвиваються, розглядається в економічній літературі як новий регіоналізм, термін, що пояснює розвиток регіональний інтеграційних процесів нового типу, що ґрунтується на інтеграційній взаємодії країн, що мають різний рівень соціально-економічного розвитку (М.Кітінг, Д.Родрік, Б.Іченгрін, А.Роуз, Ч.Віплоз та ін.). [1, с.

68].

Порівнюючи основні ознаки старого та нового регіоналізму [4] Б.Хеттне визначає, що старий регіоналізм був:

• відображенням біполярної системи, • результатом боротьби за владу між наддержавами (тому найбільш поширеною є формальна інтеграція, ініційована зверху), • внутрішньо-орієнтованим з протекціоністськими тенденціями (концепція ендогенного розвитку) • у центрі уваги знаходилася держава, в тому сенсі, що інші суб'єкти, такі як організації та господарюючі суб'єкти не вважалися важливими.

Новий регіоналізм відрізняється тим, що він:

• розвивається у рамках багатополярної системи • представляє собою процес, що виникає спонтанно або в рамках певного регіону (в розвитку інтеграційних процесів домінує ініціатива приватного сектору – корпоративна інтеграція), • включає неекономічні аспекти, і, таким чином, призводить до посилення регіональної ідентичності, так званого, розширеного націоналізму • менше внутрішньоорієнтований, оскільки світова економіка є надзвичайно взаємозалежною (відкритий регіоналізм), • сприяє більшому співробітництву, ніж співробітництво між країнами. Новий регіоналізм допомагає трансформувати глобальну систему.

Розвиток регіоналізму нового типу сприяє більш глибокій інтеграції, за якою національні політики не тільки адаптуються і гармонізуються, а й суттєво зменшуються форми урядового втручання [6, с.8].

Особливо важливим питанням у новому регіоналізм, при розгляді впливу регіональних торгівельних угод на розвиток країн, що розвиваються, є елементи глибокої інтеграції з розвиненими країнами, які вважаються вирішальними в забезпеченні потенційних зв’язків між розширенням торгівлі та підвищенням продуктивності праці. Слід зазначити, що подібні угоди є більш притаманними для США, Канади, країн ЄС, однак вони не є поширеними для таких розвинутих країн, як Японія, Австралія, Нова Зеландія тощо [3, с.7].

Таблиця Кількість діючих регіональних торгівельних угод за участю окремих країн світу У тому числі з країнами, що розвиваються Країни/регіони Всього у тому числі угоди, оформлені після Всього року США 4 3 ЄС 50 35 Канада 5 4 Японія 2 0 Австралія та Нова Зеландія 4 0 Угоди між країнами, що 76 76 розвиваються Інші 19 - Всього 184 139 Зазвичай, регіональні торгівельні угоди включають Загальну систему преференцій, що пропонується розвиненими країнами майже всім країнам, що розвиваються. Крім того, існують спеціальні невзаємні преференційні програми, такі як Закон економічного відновлення Карибського басейну і Андскі преференції, запропоновані США, або програма партнерства, запропонована ЄС по відношенню до країн Африки, Карибського басейну і Тихого океану тощо. Недоліком цих систем, порівняно з традиційними регіональними торгівельними угодами, є те, що вони зазвичай потребують оновлення, або взагалі можуть бути перервані.



Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 24 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.