авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 22 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 12 ] --

Для централизованного управления финансовыми потоками самостоятельных предприятий создается специальная финансовая компания, оснащенная современной вычислительной техникой.

Для уменьшения риска неоплаты в случае отсутствия денежных средств на расчетных счетах предприятий группы финансовой компанией создается страховой фонд. Страховой фонд создается за счет отчислений от поступающих средств на расчетные счета предприятий.

Страховой фонд размещается на депозитных счетах банков. В страховом фонде может быть выделена доля каждого предприятия, с целью получения предприятием процентов по депозитным вкладам.

Контроль за развитием ФПГ предполагает разработку системы мониторинга, позволяющего определять финансовое состояние компаний-членов ФПГ в конкретный момент времени. Финансовый мониторинг включает в себя разработку системы показателей, характеризующих финансовое состояние производственных предприятий, финансовых, инвестиционных, страховых компаний, негосударственных пенсионных фондов и т.д.

Для оценки финансовой деятельности компаний в экономической литературе предлагаются различные показатели и методики их расчета. В таблице 1 дана классификация основных показателей, рекомендуемых для оценки финансового состояния компаний.

Таблица Показатели оценки деятельности компании Коэффициенты, характеризующие платежеспособность Наименование показателя Экономическая сущность Неплатежи (просрочки по ссудам, по Задолженность компании взносам в бюджет, задержка оплаты счетов поставщиков, погашение обязательств, другими кредиторами) Коэффициент абсолютной Способность компании быстро рассчитаться с долгами ликвидности Промежуточный коэффициент Способность компании быстро рассчитаться с долгами покрытия «Живой» работающий капитал Часть ликвидных активов, находящихся в распоряжении фирмы Коэффициенты финансовой устойчивости Наименование показателя Экономическая сущность Коэффициент независимости Удельный вес собственного капитала в капитале фирмы Генеральный коэффициент Показывает покрытие выданных кредитов собственным надежности капиталом Кросс-коэффициент Показывает какая доля заемных средств использована для выдачи кредитов Коэффициент маневренности Какая часть собственного капитала находится в обороте Коэффициент обеспеченности Покрытие страховым фондом выдаваемых векселей векселей выданных Коэффициент капитализации прибыли Показывает темпы роста первоначального капитала Коэффициент перелива капитала Какая часть прибыли была направлена на участие в капитале других фирм Коэффициенты эффективности Коэффициент эффективности Показывает как эффективно используется весь использования финансовых ресурсов капитал(до налогообложения) (всего имущества) Коэффициент эффективности Показывает сколько рублей прибыли получено на использования.

собственного капитала каждый рубль собственного капитала (после налогообложения) Выгодность предприятия Показывает выгодность вложения денег в данную компанию по сравнению с вложениями в другие активы финансового рынка Коэффициент участия Показывает какая доля собственных средств собственных и долгосрочных заемных заморожена в материальных запасах средств в материальных запасах я затратах Коэффициент прироста Отражает увеличение стоимости финансовых портфеля финансовых активов активов Доля прибыли, полученная по Отражает степень работы по основному профилю финансовым активам, в целом Из приведенных в таблице показателей с точки зрения контроля материнской компании за деятельностью дочерних предприятий важным являются показатели финансовой устойчивости: коэффициент независимости, кросс-коэффициент, коэффициент обеспеченности выданных векселей. Данные показатели должны быть под постоянным контролем материнской компании, чтобы не допустить потери управляемости дочерними компаниями. В случае превышения заемного капитала в структуре капитала дочерней фирмы и невозможности дочернего предприятия своевременно вернуть долги кредиторам (банку-кредитору, держателям облигаций), кредиторы могут предпринять меры по установлению контроля над предприятием должником. К такой же негативной ситуации применительно к финансовым структурам может привести использование заемных средств для предоставления кредитов третьим лицам. В случае невозврата кредита и недостаточности собственных средств дочерний банк, дочерняя финансовая компания может попасть в затруднительное положение, когда рассчитываться с собственными кредиторами будет нечем.

Под контролем материнской компании должен находиться и объем выпускаемых дочерними компаниями векселей. При выпуске векселей дочерними предприятиями, последние должны иметь соответствующий механизм обеспечения выданных векселей, который бы позволял им своевременно рассчитываться и держать ситуацию под контролем. В противном случае векселедержатель может обратить взыскание на имущество должника.

Для материнской компании, с точки зрения вложения средств в дочернюю компанию, важными являются показатели: коэффициент капитализации прибыли, коэффициент эффективности использования собственного капитала, коэффициент выгодности вложения в предприятие. Для выяснения степени доходности бизнеса дочерних компаний наиболее показательными на наш взгляд являются коэффициент эффективности использования собственного капитала и коэффициент выгодности вложения в предприятие. Коэффициент эффективности использования собственного капитала показывает сколько рублей прибыли приносит каждый рубль собственного капитала. Коэффициент выгодности вложения в предприятие рассчитывается на основании коэффициента эффективности использования собственного капитала, он сравнивает доходность от вложений в дочернее предприятие с возможными вложениями аналогичной денежной суммы в прочие активы финансового рынка, векселя, депозитные вклады, акции, облигации других предприятий. Если значение коэффициента выгодности вложения в предприятие меньше 1, то это говорит о том, что с точки зрения экономической эффективности выгоднее вкладывать денежные средства не в данное предприятие, а в прочие активы финансового рынка. В то же время необходимо помнить, что вложения в то или иное предприятие диктуются не только возможностью получения прибыли, но и политическими соображениями, которые позволят заработать капитал в недалеком будущем. Например, вложения в ту или иную фирму могут быть обусловлены расширением сфер экономического и политического влияния.

Для оценки деятельности финансовой компании, осуществляющейся в рамках ФПГ расчеты между предприятиями группы, управляющей дебиторской и кредиторской задолженностью предприятий, особое значение среди приведенных показателей имеет коэффициент абсолютной ликвидности, который показывает способность компании в короткие сроки рассчитаться с долгами. Финансовая компания как расчетный центр между предприятиями ФПГ получает выручку, прочие денежные средства предприятий и направляет их по назначению в соответствии с инструктивными письмами предприятий, поэтому важно следить за тем, чтобы расход финансовых средств соответствовал поступлениям на расчетный счет финансовой компании.

Показательным в деятельности финансовой компании является такой показатель как "живой" работающий капитал финансовой компании. Этот показатель характеризует часть ликвидных активов, находящихся в распоряжении фирмы, которыми компания вправе распоряжаться, не рискуя при этом не выполнить свои обязательства по погашению кредиторской задолженности. Поэтому "живой" работающий капитал может быть направлен финансовой компанией на долгосрочные финансовые вложения или на кредитование предприятий-членов ФПГ.

Для оценки финансовой деятельности инвестиционной и финансовой компании важными являются показатели: коэффициент прироста портфеля финансовых активов, доля прибыли, полученная по финансовым активам, в общем объеме прибыли. По данным показателям можно судить о соответствии деятельности компаний уставным задачам.

Коэффициент участия собственных и долгосрочных заемных средств в материальных запасах и затратах более применим для оценки деятельности производственных предприятий, предприятий торговли. Он показывает какая часть собственных и заемных средств "омертвлена" в запасах, т.е. используется неэффективно, происходит затоваривание складов, закупочных баз и т.д. Это явление особенно опасно, если кредитование предприятий осуществляется финансовой компанией и тем более когда процент более низкий, чем банковский.

Финансовый мониторинг ФПГ предполагает не только разработку показателей, оценивающих деятельность той или иной компании, входящей в состав ФПГ, но и разработку и контроль соблюдения финансового плана (платежного календаря) предприятий членов ФПГ, баланса доходов и расходов дочерних компаний, аналитического баланса.

Аналитический баланс показывает финансовую устойчивость того или иного предприятия. Для финансового устойчивого предприятия важно, чтобы приобретение недвижимого имущества, оборудования, формирование долгосрочных финансовых активов осуществлялось за счет собственных средств. За счет заемных, привлеченных средств в целях сохранения финансовой устойчивости возможно формирование только краткосрочного финансового портфеля, приобретение высоколиквидных материальных ценностей.

Управление финансовыми потоками предприятий-членов ФПГ, создание системы финансового мониторинга будет возможно лишь при наличии соответствующих финансовых институтов. Поэтому создание эффективной системы управления ФПГ предполагает развитие определенной финансовой инфраструктуры, а значит проведения последовательной структурной реорганизации финансово-промышленной группы.

Для того чтобы обеспечить управляемость и контроль за развитием ФПГ, созданных на базе приватизированных предприятий, необходимо осуществить структурную перестройку финансово-промышленной группы. На первом этапе организационной перестройки структуры ФПГ важно разделение функций стратегического и оперативного управления деятельностью группы.

По мере развития ФПГ происходит специализация деятельности компаний группы, часть из которых образуют производственный сектор, другая часть - финансовую инфраструктуру. Компании финансовой инфраструктуры постепенно формируются около управляющей компании, так как одной из основных задач управляющей компании является отслеживание финансовых потоков предприятий группы, их аккумуляция и направление на решение стратегически важных задач группы. Естественно, для аккумуляции денежных потоков и их распределения управляющей компании необходимы соответствующие финансовые институты. Управляющая компания может обеспечивать контроль над финансовыми структурами группы, владея контрольными пакетами данных предприятий или заключив с ними генеральные соглашения о сотрудничестве.

Развитие финансовой инфраструктуры группы позволяет производственным предприятиям постепенно установить контроль над стратегически важными предприятиями поставщиками, дочерними предприятиями, переведя последние на расчетное обслуживание в соответствующие финансовые и кредитные учреждения.

Дальнейшим этапом структурной перестройки ФПГ может стать децентрализация структуры управления производством. Например, выделение подразделений, занимающихся научно-техническим развитием производства, подразделений, осуществляющих реализацию продукции, в самостоятельные компании, в самостоятельный бизнес, и передача контрольных пакетов акций выделившихся компаний в управляющую компанию. Управляющая компания фактически становится холдинговой компанией группы.

Проведение поэтапной структурной реорганизации финансово-промышленной группы позволит значительно улучшить управляемость ФПГ, повысить ее финансовую устойчивость. Только при наличии сильного стратегического, управляющего центра (управляющей компании), развитой финансовой инфраструктуры, способной реализовать финансовую политику группы, возможна реализация любых производственных, финансовых и социальных проектов ФПГ. В противном случае (при отсутствии управляющей компании и финансовой инфраструктуры) неэффективность управления реализацией проектов группы неминуемо приведет к большим финансовым и материальным затратам.

Только при создании мощного управляющего и контролирующего центра, финансовой инфраструктуры возможно решение следующего важнейшего вопроса ФПГ - определение инвестиционной политики финансово промышленной группы, решения двуединой задачи аккумуляции и наиболее выгодного инвестирования средств.

РЕЗЮМЕ Целью данной работы является изучение и систематизация подходов к формированию финансовой устойчивости международных интегрированных структур.

РЕЗЮМЕ Метою даної роботи є вивчення і систематизація підходів до формування фінансової стійкості міжнародних інтегрованих структур.

SUMMARY The purpose of the given work is studying and ordering of approaches to formation of financial stability of the international integrated structures.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Міжнародні финанси: Підручник / О.І. рогач, А.С. Філіпченко, Т.С. Шемет та ін.;

за ред. О.І. Рогача. К., 2003.

2. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. Транснациональные корпорации. – Донецк:

ДонНУ, 2003.

3. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. К., 2000.

4. Gilpin R. Global Political Economy. Understanding the International Economics Order. Princeton, 2001.

Поступила в редакцию 30.12.2006 года ВИБІР ЕФЕКТИВНОЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ Лутченко М.Ю., аспірант ДонНУ В умовах глобалізації світового господарства й розширення міжнародних економічних відносин адекватний і збалансований вплив держави на валютно фінансову сферу стає особливо важливим. Результати економічних перетворень останнього років показали, що необдумана лібералізація окремих сегментів національної економіки може привести до значного збитку. У валютній сфері це виявилося найбільше яскраво. Недостатня ефективність проведеної політики стала однією з причин неконтрольованого витоку капіталу, величезної зовнішньої заборгованості, порушень у сфері грошового обігу, фундаментальної макроекономічної нестабільності.

Валютний курс як макропоказник положення країни в системі світогосподарчих зв'язків займає особливе місце в числі показників, використовуваних як засоби державного регулювання платіжного балансу. Причина полягає в тім, що його підвищення або зниження негайно й безпосередньо впливає на економічне становище країни. Змінюються її зовнішньоекономічні показники, валютні резерви, заборгованість, динаміка товарних і фінансових потоків. [1, с.48] При цьому таргетування валютного курсу найчастіше розглядається як один з основних засобів регулювання економіки. Залежно від наявності засад таргетування як таких, а також залежно від особливостей у способах таргетування виділяють різні режими валютного курсу. У даній роботі представлена спроба аналізу режимів валютного курсу України з метою визначення їхньої адекватності економічної ситуації в Україні на тому або іншому етапі розвитку.

Обґрунтування актуальності проблематики валютного курсу в Україні не має потреби в додаткових аргументах, однак останні політичні й економічні події в країні © Лутченко М.Ю., 2007.

продемонстрували уразливість і небезпечну залежність курсу національної валюти від зовнішніх і внутрішніх обставин, що межує із неконтрольованістю та непередбачуваністю. Це свідчить про відсутність ринкового механізму автоматичного корегування курсів валют у державі (що природно в умовах відсутності самого валютного ринку порівняно з валютними ринками розвинених країн) і нездатності його підтримувати стабільність без прямого втручання держави.

Ступінь наукової розробки проблематики вибору найбільш ефективної валютної політики країнами з економікою що трансформується зумовлюється високою практичною значимістю цих досліджень на макроекономічному рівні. Серед оглянутих робіт є праці таких відомих вчених в галузі вивчення проблематики валютного курсу як М.Бордо, Г. Кальво, Р. Дорнбуш, Ф. Махлуп, Дж. Мида, Р. Манделла, Ф. Мишкина, Ж.

Сапир, С. Фишер, Дж. Френкель. На основі аналізу останніх робот і публікацій іноземних авторів можна констатувати, що на сьогодні в світі проведено багато досліджень щодо формування повноцінного ринкового механізму функціонування валютної системи в країнах з перехідною економікою, обґрунтоване взаємозалежність між ефективною валютною політикою та сталим економічним розвитком держави, зокрема багато уваги дослідники приділяють аспектам впливу валютного курсу на зовнішню торгівлю держави, адже саме вона є базовою платформою економічної стабільності на початкових етапах розвитку країни. Крім того в багатьох роботах досліджується вплив валютного курсу на грошово-кредитну та фінансову політику (зокрема на монетарні показники). Одним з найбільш досліджених та разом з тим неоднозначних питань є питання вибору найбільш оптимального режиму регулювання валютних курсів та валютного таргетування для країн з нестабільною економікою що розвивається. При цьому зазначаються такі аспекти як співвідношення обмінного курсу та паритету купівельної спроможності, дається оцінка умовам рівноваги валютного ринку. В працях вітчизняних вчених особливу увагу зокрема приділяють впливу інфляції на валютну політику та динаміку обмінних курсів валют. Серед найвідоміших вчених з проблематики валютного курсу були досліджені праці А. Петрика, А.

Шаповалові, Є. Ніколаєва.

Однак на погляд автора більшість досліджень приділяє недостатню увагу вивченю особливостей та специфіки економіки що трансформується саме на пострадянському просторі, тож багато паралелей, які часто проводять при вивчені валютної політики. Питання вибору оптимального режиму валютних курсів й основних напрямків валютної політики не розкритий в Україні повною мірою, що також підтверджує актуальність і новизну даної роботи. Крім того недостатньо вивченою є проблема вибору критеріїв вибору адекватного режиму валютних курсів на тому чи іншому етапі розвитку держави та чіткого, покрокового плану трансформації валютної системи та валютної політики країни у таку, яка б відповідала міжнародним вимогам (на які неможна не зважати в умовах глобалізації) та при цьому забезпечувала ефективне стале функціонування національної економіки.

Таким чином, метою даної статті є спроба аналізу сучасного стану валютного ринку України, виявлення основних тенденцій валютної політики, зокрема в області регулювання валютного курсу та визначення основних критеріїв вибору найбільш прийнятного режиму валютного регулювання на даному етапі.

Отже проаналізуємо стан валютної політики України на протязі останніх років.

Протягом 2000-2004 р. спостерігалася тверда фіксація валютного курсу, що сьогодні можна трактувати зовсім по-різному. Насамперед, все-таки не слід недооцінювати заслуги НБУ в стабілізації економії протягом останнього років. Так за підсумками 2003 року результати загального дослідження фахівців Національного банку, Експертно-аналітичного центра Ради НБУ з питань грошово-кредитної політики, Центра соціально-економічних досліджень - CASE Україна підтверджують: завдяки реалізації валютно-курсової політики НБУ, спрямованої на підтримку стабільності національної валюти, створені сприятливі умови для прискореного економічного розвитку країни.

В Україні прийнято розглядати лише одну частину курсового важеля стимулювання експорту шляхом девальвації, але на прикладі 2005-початку 2006 року ми мали змогу спостерігати іншу його частину - стимулювання імпорту шляхом ревальвації. І те й інше є частини єдиного курсового інструмента регулювання економіки й про перехід до гнучкого курсоутворення мова поки не йде. Тож необхідно особливо підкреслити тезу: ціна національної валюти сьогодні визначається політикою, а не ринком, при цьому не важливо - ревальвація це або девальвація, оскільки й те й інше - штучні дії.

Відсутність природного валютного ринку, який підміняє державна, жорсткорегульована валютна біржа, а, отже, і відсутність об'єктивної ринкової ціни на валюту, провокує безліч додаткових негативних явищ. Підсумовуючи результати зниження курсу долара стосовно гривні в 2005 році необхідно відзначити, що існують об'єктивні статистичні дані, що характеризують загальний спад в економіці, що відбулася, не в останню чергу, через використання валютного курсу як інструменту регулювання інфляції на шкоду його функціям як інструмента регулювання зовнішньоекономічного балансу економіки.

На прикладі впливу на торгівельний баланс (як один з найважливіших показників економіки держави) розглянемо сутність впливу валютного курсу на макроекономічну ситуацію в цілому. В світовій практиці вплив курсу на обсяги експорту та імпорту визначається наступною залежністю: з ростом відносної «ціни» (ревальвації) національної валюти, зростає відносна ціна експорту даної країни, тож вона стає менш конкурентноздатною на зовнішньому ринку і навпаки (саме такий підхід демонструють останнім часом США, які свідомо занижують курс долара, чим роблять свою продукцію більш конкурентоспроможною, порівняно з європейською, та Китай, який, попри вимоги світової спільноти не ревальвує юань, чим також укріплює свій експортний потенціал). Тож актуальність проблематики поданого дослідження пов’язана перед усім з надзвичайною важливістю експортного сектору для економіки України, бо саме цей сектор є джерелом розвитку економіки, через це надзвичайно важливо відстежити вплив валютної політики на динаміку та структуру зовнішнього обороту нашої країни в умовах проведеної ревальвації гривні.

Щодо доцільності стимулювання експорту слід відзначити наступне.

Нарощування експорту саме по собі не є самоціль, а лише засіб досягнення мети – підвищення внутрішнього та зовнішнього потенціалу. Причому якісна структурна диверсифікація експорту повинна стати невід'ємною частиною зовнішньоекономічної політики, яка має бути спрямована на зміцнення позицій України у світовій торгівлі і забезпечувати вихід на нові ринки. Пріоритетом зовнішньої політики повинна стати поступова переорієнтація експорту з сировинних галузей на високотехнічні, наукомісткі галузі з високим ступенем обробки.

Рис. 1 демонструє, що ревальвація гривні серед інших чинників призвела до появи стійкого від’ємного зовнішньоторговельного сальдо, викликаного різким зниженням темпів приросту експорту і ростом імпорту. Таким чином, конкурентноздатність українських експортерів за 9 місяців 2005 року погіршилася на 14%. Україна перестала бути успішним експортером і перетворюється в споживача (експорт склав $25 268,3 млн. - ріст на 6,1% у порівнянні із січнем-вереснем 2004 р., імпорт досяг оцінки $26 016,4 млн., збільшившись на 25,8%. За вересень мінусове сальдо подвоїлося з $372,2 млн.). Якщо на початку року частка експорту у ВВП складала 8,4%, то за результатами 9 місяців вона знизилася вдвічі. При цьому темпи росту імпорту перевищують темпи росту експорту в 4 рази.

Рис. 1. Поквартальна динаміка експорту-імпорту за період з 1.01.2000 по 1.09.2005 рр.

Крім того, слід зазначити, що відбулося і структурне перетворення експорту й імпорту. Так, зменшилися обсяги експорту такої високотехнологічної галузі як машинобудування як в абсолютному, так і в відносному виражені (Таблиця 1), що відбулося на фоні значного збільшення імпорту цього виду продукції та деякого зменшення обсягів національного виробництва. При цьому очікуване зменшення питомої ваги сировинної складової в експорті не відбулося, навпаки, вона значно зросла (мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них - Таблиця 2 та Таблиця 3). Про заміщення імпортом національного виробництва можна говорити і на прикладі харчової галузі (Таблиця 4), в якій значно збільшився імпорт і відносно скоротилося національне виробництво. На фоні спрощення деяких митних імпортних бар’єрів можна говорити про реальну загрозу національному виробникові.

Таблиця Динаміка експорту та імпорту високотехнологічної галузі Машини, ЕКСПОРТ ІМПОРТ устаткування і механізми;

Питома електротехнічне В % до Питома В % до вага, в устаткування;

Вартість січня- вага, в % Вартість січня % до аудио- і вересня до вересня (тис. дол. (тис. дол.

загальн відеоапаратура, США) минулого загального США) минулого ого телеапаратура року об’єму року об’єму РІК 1634306,87 132,84 10,01 2424213,53 132,09 15, 2353310,98 144,33 9,87 3316585,85 136,81 16, 2082421,25 88,54 8,24 4464460,32 134,72 17, Разом з тим, показово відзначити той факт, що збільшився товарообіг із країнами СНД, що може свідчити про те, що експортери, які стали неконкурентоспроможними, шукали ринки збуту на пострадянському просторі, де вони можуть більш успішно конкурувати не тільки за ціною, але і по якості (наприклад у Російську Федерацію український експорт помітно виріс - більш ніж на 20%, російський імпорт зріс лише на 7%.). При цьому сальдо з багатьма країнами ЄС стало негативним. Так, при падінні українського експорту в Німеччину на 40% приріст імпорту склав 20%. Результат - негативне сальдо більш $913 млн. Далі йде Франція падіння українського експорту на 3%, приріст імпорту на 35%. Негативне сальдо склало $341 млн. Збільшився наплив на український ринок і товарів з Китаю і Кореї.

При падінні українського експорту в Китай на 35% імпорт із цієї країни виріс у два з половиною разу (негативне сальдо - $445 млн.). У два з половиною разу зріс і корейський імпорт при падінні експорту на 43%.

Таблиця Динаміка експорту та імпорту мінеральних продуктів Мінеральні ЕКСПОРТ ІМПОРТ продукти Питом В % до Питома В % до а вага, Вартість січня- вага, в % Вартість січня в % до (тис. дол. вересня до (тис. дол. вересня загаль минулого загального минулого США) США) ного року об’єму року об’єму РІК 2605296,38 в 1,6 р.б. 15,96 6123236,03 122,62 38, 3249621,43 124,75 13,64 7990170,88 130,49 38, 3639679,55 111,99 14,40 8745005,56 109,46 33, Таблиця Динаміка експорту та імпорту недорогоцінних металів і виробів з них ЕКСПОРТ ІМПОРТ Недорогоцінні Питом В % до Питома В % до метали і вироби а вага, Вартість січня- вага, в % Вартість січня з них в % до вересня до вересня (тис. дол. (тис. дол.

загаль США) минулого загального США) минулого ного року об’єму року об’єму РІК 6068030,39 115,57 37,16 829626,11 141,87 5, 9271724,34 в 1,5 р.б. 38,90 1211552,75 146,07 5, 10572436,77 114,11 41,84 1769856,40 146,13 6, Таблиця Динаміка експорту та імпорту готових харчових продуктів ЕКСПОРТ ІМПОРТ Готові Питома В % до В % до харчові Питома вага, в січня- Вартість січня продукти % до Вартість (тис. вага, в % до вересня вересня (тис. дол.

загального загальн дол. США) минулого США) минулого об’єму ого року року об’єму РІК 598326,60 в 1,7 р.б. 3,66 801516,87 в 1,8 р.б. 5, 820906,34 137,26 3,44 721570,00 90,03 3, 888186,62 108,19 3,52 1036965,70 143,70 3, Таким чином наведений аналіз дозволяє зробити висновок, що вибір ефективного режиму валютних курсів як основної складової валютної політики є первісною задачею держави.

Однак сьогодні в Україні спостерігається так званий. синдром "остраху плавання", коли приводяться досить переконливі доводи на користь того, що змінний валютний курс приведе економіку до неминучого колапсу. Однак, відповідаючи на подібний аргумент, слід зазначити що перехід до гнучкого курсоутворення неминучий у ході побудови ринкової економіки, але, при цьому, його не треба ототожнювати із вільним плаванням як таким. На сьогоднішній день необхідність перегляду валютних механізмів була яскраво продемонстрована перекосом зовнішньої економіки, викликаним незначним по світових мірках зміною курсу долара. Це також свідчить про те, що в Україні поки не досягнуть рівноважний, ефективний курс гривни до долара США й навіть не ясно поки, за якими критеріями його визначати. Гнучкий валютний курс можливий й у рамках широкого коридору, коли коливання відбуваються під впливом зміни ринкових категорій - попиту та пропозиції, а Національний банк втручається лише якщо буде потреба коректування під впливом неринкових і непрогнозованих факторів. Досвід інших країн свідчить, ефективний коридор, у межах якого Національний банк не буде втручатися в дію ринкових сил, спочатку буде досить незначним - у межах не більше 3%. При виході курсу за ці межі НБУ буде здійснювати інтервенції, щоб той повернувся у встановлені рамки. Крім того, існує думка, що курс повинен визначатися по ППС й у такий спосіб реальний курс гривни до долара значно недооцінений.

Але, на думку автора, не зовсім коректно зпиратися в оцінці адекватного валютного курсу на ППС, оскільки паритет між такими різними економіками як Україна й США не характеризує їхнє реальне співвідношення, при цьому навіть однакові товари в різних економіках можуть коштувати по-різному. Якщо погодитися з даною тезою необхідно визнати, що якість і структура, наприклад, експортованих товарів ідентична структурі США, що, природно, не відповідає дійсності й говорить про те, що подібний підхід до курсоутворення помилковий.

Національні інтереси країни й особливості валютної сфери національної економіки дають підстави висунути наступні пріоритети валютної політики:

1. Підвищення добробуту громадян і стійке інтенсивне зростання.

2. Підтримка найважливіших наукомістких і високотехнологічних галузей.

3. Стійкість національної грошової системи.

4. Забезпечення ефективної участі в міжнародній міграції капіталу.

На другому етапі необхідно визначити цілі валютної політики, досягнення яких буде сприяти зміцненню економічної безпеки України. Найважливішими серед них є наступні:

1. Забезпечення стійкої рівноважної ситуації на валютному ринку;

орієнтація на підвищення курсу національної валюти.

2. Зміцнення положення гривни у внутрішньому грошовому обігу й зниження ступеня доларизації економіки.

3. Створення передумов ефективного керування зовнішньою заборгованістю.

4. Обмеження вивозу капіталу.

На третьому етапі перетворення валютної політики стає можливим визначення конкретних завдань і механізмів їхнього досягнення.

В області курсової політики першочерговим завданням є чітке визначення режиму валютного курсу й цільових орієнтирів його динаміки, як мінімум, у середньостроковій перспективі (3-5 років). При цьому курсові орієнтири не повинні формулюватися як строгі зобов'язання або обмежень. У процесі реалізації обраної курсової стратегії Національний Банк може й повинен допустити значні коливання курсу. Однак необхідне проведення наступних мір, спрямованих на повернення до намічених орієнтирів: проведення інтервенцій і скупка валюти при сприятливій ціновій ситуації.

Сутність цих дій полягає в тім, щоб забезпечити стабільність і передбачуваність дій Національного Банку, що буде сприяти стабілізації як у грошово-кредитній сфері, так і реальному секторі.

Доцільно підсилити прозорість НБУ й інформаційне забезпечення його діяльності з урахуванням досвіду західноєвропейських країн. Купівля-продаж іноземної валюти Національним Банком без активної інформаційної кампанії не має достатнього ефекту для зміни тенденцій курсової динаміки. Як додатковий інструмент курсового регулювання може використатися зміна частки експортного виторгу, що підлягає обов'язковому продажу. Доцільним представляється гнучка система визначення даного параметра і його диференціація по галузях. Наприклад, стимулювання виробництва й експорту високотехнологічних товарів може здійснюватися за рахунок зниження норми обов'язкового продажу й навіть звільнення від її на суми, що йдуть на закупівлю встаткування й технологій.

Таким чином, зрівнявши недоліки фіксованого валютного курсу (втрата незалежності й гнучкості у визначенні валютного курсу, схильність його спекулятивним атакам, відсутність належного із за рівнем пропозиції валюти, відсутність прозорості й прогностичності у визначенні подальших коливань курсу національної валюти, неможливість функціонування механізму визначення ціни валюти на ринку, що провокує недовіру до економіки з боку розвинених країн і потенційних інвесторів і т.п. ) і переваги плаваючого (зокрема, що полягають у стабілізації валютного ринку й природному встановленні паритетного курсу для ефективної зовнішньоекономічної діяльності, нагромадженні валютних резервів, а також у наближенні валютної політики до європейських стандартів) можна зробити висновок про те, що перехід від фиксовано-регульованого курсу до плаваючого необхідний - лише такий режим визначення ціни валюти дозволить зрівноважити торговельний баланс, стабілізувати валютний ринок, залучити додаткові інвестиції.

Варто лише обрати найбільш гнучку й послідовну - еволюційну - схему переходу.

Згідно з оцінками НІНД такий перехід остаточно буде здійснений з 2009 р., що задекларовано в Стратегії економічного й соціального розвитку України на 2004- роки, при цьому підкреслюється необхідність комплексного таргетування стабільності гривни. Надмірна лібералізація на даному етапі також представляється недоцільної.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити наступні висновки:

• на сьогоднішній день український експортер гостро потребує підтримки держави, при цьому не слід забувати про те, що нарощування експорту не є самоціль економіки, крім того необхідно випливати програмі якісної, структурної диверсифікованості експорту на користь наукомістких, високотехнологічних галузей, стимулювання імпортозаміщуючих галузей і впровадження енергозберігаючих технологій • валютна політика - далеко не єдиний інструмент регулювання і стимулювання експорту, при його якісній (пільги пріоритетним галузям, зважена фіскальна політика та ін.), а не кількісній підтримці знизиться залежність експортерів від валютного курсу, а отже можна буде переходити до гнучкого, ринкового курсоутворення, що, крім іншого, буде сприяти зниженню залежності економіки України від світової кон'юнктури • необхідно впроваджувати та вдосконалювати механізми хеджування валютних ризиків, що за умов необхідного переходу до гнучкості курсоутворення не тільки захистить експортерів та імпортерів України, а й стимулюватиме зростання довіри можливих інвесторів до валютного ринку України • важливо не упустити момент і вчасно відрегулювати сальдо зовнішньої торгівлі, оскільки стимулюючи прихід на ринок іноземних імпортерів ми можемо завдати непоправної шкоди слабким українським галузям, що бідують у підтримці. Оскільки різке повернення до курсу 5,3 гривни за долар США природно не можливий, уряд повинний прийняти всі можливі міри до обмеження імпорту товарів, що наносять збиток національному виробнику • безсумнівно, що перехід до гнучкого курсоутворення необхідний - він став би якісно новим витком розвитку економіки, але з погляду регулювання зовнішньоекономічної діяльності, необхідно, насамперед, зняти з валютного курси функції, невластиві йому й у який він показує себе неефективним інструментом зокрема, регулювання інфляції. При цьому, курсова політика стане служити цілям винятково підтримки зовнішньоекономічної рівноваги, у той час як на внутрішньому ринку як номінальний якір виступить таргетована інфляція.

Отже, проведене дослідження дозволило зробити висновки щодо доцільності поступового переходу до гнучкого курсоутворення за схемою вузький валютний коридор - розширений валютний коридор - вільне плавання. При цьому, особливо підкреслюється уразливість і необхідність у захисті національного експортера й обмовляється стратегія структурної диверсифікованості експорту й імпорту.

Крім того, підкреслюється помилковість переходу до визначення валютного курсу по ППС, і обмовляється необхідність зняття з валютного курсу невластивої йому функції регулювання інфляції, що можливо при переході до її таргетування як номінального якоря.

РЕЗЮМЕ Метою даної статті є спроба аналізу сучасного стану валютного ринку України, виявлення основних тенденцій валютної політики, зокрема в області регулювання валютного курсу та визначення основних критеріїв вибору найбільш прийнятного режиму валютного регулювання на даному етапі.

РЕЗЮМЕ Целью данной статьи является попытка анализа современного состояния валютного рынка Украины, выявления основных тенденций валютной политики, в частности в области регулирования валютного курса и определения основных критериев выбора наиболее приемлемого режима валютного регулирования на данном этапе.

SUMMARY The purpose of given article an is attempt of the analysis of a modern condition of the currency market of Ukraine, revealing of the basic tendencies of a currency policy, in particular in the field of regulation of a rate of exchange and definition of the basic criteria of a choice of the most comprehensible mode of currency regulation at the given stage СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1.Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С.

Макроэкономика: Учебник, СПб, Изд-во СПбГУ, 2.Козловський С.В., Козловський В.О. Макроекономічне моделювання та прогнозування валютного курсу в Україні, Винница, 3.Базилевич В., Дорошенко І. Системна реструктуризація банківського сектору та її вплив на макроекономічний розвиток: досвіт 24 країн //Економіст.-2000.- №4.- С.26-37.

4.Николаев Е. Замкнутый круг для регулятора //Институт глобальных стратегий, Copyright © 2003 - 2005 АКБ «Укрсоцбанк», Финансы и аналитика, 6. 12. 5.Петрик А. Переход к более гибкому обменному курсу – вызов времени //Вісник НБУ, №6-2005, стр. 6.Унковская Т. Моделювання впливу змін обмінного курса національної валюти на підприємства експортного, імпортного та внутрішнього секторів економіки //Вісник НБУ, №6-2005, с.12- 7.Шаповалов А. Стратегічні напрямки курсової політики україни у рамках моделі сталого економічного розвитку //Вісник НБУ, 11-2005, с. 3- Поступила в редакцию 31.12.2006 года АНАЛИЗ РАЗВИТИЯ СОВРЕМЕННОГО ВАЛЮТНОГО РЫНКА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ Рыбаченко Е.В., соискатель кафедры «Международная экономика» ДонНУ Если сформулировать по возможности точное определение, то международный валютный рынок FOREX (Foreign Exchange Market) представляет собой совокупность операций по купле продаже иностранной валюты, и предоставлению ссуд на конкретных условиях (сумма, обменный курс, процентная ставка) с выполнением на определенную дату. Основными участниками валютного рынка являются: коммерческие банки, валютные биржи, центральные банки, фирмы, осуществляющие внешнеторговые операции, инвестиционные фонды, брокерские компании;

постоянно растет непосредственное участие в валютных операциях частных лиц.

На сегодняшний день актуальной задачей стран на международном валютном рынке является не только простой поиск источников капитала или финансовых ресурсов, а и разработка широкомасштабной взаимосвязанной системной модели, которая оказывала содействие бы эффективной отдаче привлеченных средств от момента выбора и определение приоритетных направлений вкладывания капитала к механизмам обеспечения их эффективности.

Особенностью последних десятилетий является возрастающая роль и значения финансово-кредитной и банковской системы в глобальной экономике в условиях дерегулювания международных и национальных валютных рынков, которые обострили вопросы о необходимости разработки механизма регулирования взаимоотношений всех участников валютного рынка, как на национальном, так и на международном уровнях. При этом все более актуальной становится необходимость научного обоснования направлений макроэкономической валютной политики как средства внешнеэкономической интеграции в условиях интенсификации процессов участия Украины в мировом рынке финансовых и инвестиционных ресурсов.

Этим проблемам посвящены труды отечественных ученых: Д.Лукьяненко, В.Будкина, Б.Губского, Ю.Пахомова, Е.Савельева, Ю.Макогона, А.Гальчинского, А.Филипенко, а также зарубежных ученых Дж.Кейнса, Д.Риккардо, М.Фридмана, Л.Вальраса, Я.Тинбергена, Р.Мандела и многих других.

Объектом исследования является мировой и национальный валютные рынки в контексте усиления интеграционного взаимодействия национальных экономик и развития интеграционных процессов.

Предметом исследования являются организационно-экономические основы процесса формирования и развития механизма взаимодействия стран с мировым валютным рынком.

Международные валютные рынки обслуживают движение денежных потоков, опосредствуя международный обмен товарами, услугами, движение капиталов. В результате продолжительной конкуренции сформировались мировые центры, где сосредоточились наибольшие банки и биржи, специализированные кредитно-финансовые учреждения.

Международные валютные рынки расположены в мировых финансовых центрах - в Западной Европе, США, на Дальнем и Ближнем Востоке, в Юго-Восточной Азии. Наибольшими являются валютные рынки в Лондоне, Нью-Йорке, Париже, Цюрихе, Токио, Сингапуре. На этих валютных рынках банки проводят операции с ключевыми валютами, которые широко используются в мировом платежном обращении. К главным ключевым валютам относят американский доллра, английский фунт стерлингов, евро и японскую иену. Рассмотрим динамику соотношения главных ключевых валют в 2006 году.

2006 год оказался для доллара не столь удачным, как предыдущий. Он начался, когда доллар находится на отметке 1,1825 долл./евро, а завершается вблизи уровня 1,32 долл. за единицу европейской валюты (рис.1). Снижение доллара к евро по итогам года составило почти 12%. Причиной такого ослабления доллара стало сокращение процентного дифференциала в © Рыбаченко Е.В., 2007.

результате повышения ставки ЕЦБ с 2,25% в начале года до 3,5% на конец года (повышения прошли в марте, июне, августе, октябре и декабре) с перспективой дальнейшего роста и повышения ставки ФРС США с 4,5% до 5,25% (в январе, марте, мае, июне, после чего до конца года ставка ФРС оставалась неизменной) с перспективой последующего снижения в 2007 г.

Рис. 1. Соотношение EUR/USD в 2006 году, в %.

Следует отметить, что в первой половине 2006 г., когда процентные ставки повышались и ЕЦБ и ФРС, не приводя к сокращению процентного преимущества доллара к евро, курс первого снижался очень медленно. Однако после появления признаков сначала прекращения роста, а затем и понижения учетной ставки ФРС США снижение доллара во второй половине 2006 г. набрало обороты. Настоящий обвал наблюдался в октябре - ноябре. Кроме того, американская экономика под влиянием отложенного воздействия предыдущих повышений ставки ФРС начала заметно слабеть, что привело к снижению ожиданий дальнейшего роста ставки, а впоследствии (под влиянием снижения инфляционного давления на фоне падения цен на нефть и охлаждения на рынке недвижимости США) заставило инвесторов задуматься о возможном снижении учетной ставки. Возможно, уже в начале 2007 г. она будет понижена до 5,0%.

Рис. 2. Динамика соотношения EUR/USD в 2003-2006 годах, в %.

В 2007 г. доллар под воздействием продолжающегося сокращения процентного дифференциала, вероятнее всего, продолжит снижение против основных мировых валют.

Экономика США в 2007 г., судя по прогнозам Минфина США, будет оставаться слабой, однако резкого замедления, подобного тому, что наблюдался в 2006 г., ожидать не следует.

Исторический опыт, когда после четырех заседаний, на которых ФРС США оставляла ставку неизменной, на пятом последовало ее понижение, может стать актуальным и в настоящий момент, и на очередном заседании ФРС США в январе 2007 г. может произойти снижение ставки до 5,0%. Однако радикального смягчения кредитно-денежной политики ФРС в 2007 г.

не ожидается, поскольку опасность роста инфляции хотя и спала, но не исчезла полностью. В первой половине 2007 г. курса доллара по-прежнему будет слабеть по отношению евро до уровня 1,36-1,38 долл./евро, однако во второй половине года экономические показатели могут несколько улучшиться, и если ФРС не будет прибегать к дополнительному снижению ставки, доллар может частично отыграть свои потери. В целом курс евро/доллар в 2007 г. будет колебаться в диапазоне 1,31-1,40 долл./евро (рис.2).

Фунт стерлингов в 2006 г. оказался самой легкой на подъем по отношению к доллару США валютой. Уверенный рост британского фунта начался после того, как рынок убедился в возобновлении роста цен на рынке недвижимости после спада, вызванного повышением Банком Англии в 2004 г. ставок до 4,75% с 3,50% в середине 2003 г. В тот период повышение ставок было вызвано двузначными темпами инфляции на рынке недвижимости. Рост цен на рынке недвижимости, традиционной сфере инвестиций британцев, способствует увеличению внутреннего спроса и, следовательно, подъему экономики. В течение 2006 г. курс фунт-доллар повысился с минимальных значений года в 1,7200 долл. за фунт до максимальных в районе 1,9850 долл. за фунт и составил 15,41% (рис. 3).

Рис. 3. Соотношение GBP/USD в 2006 году, в %.

На текущий момент британская валюта остановила рост около серьезного уровня сопротивления 1,99 долл. за фунт (рис.4). Сопротивление настолько серьезно, что о восстановлении повышательного тренда можно будет говорить, только если курс британского фунта сумеет пробить этот уровень. В этом случае наиболее вероятными уровнем окончания текущего восходящего тренда будут уровни в районе 2,0350 долл. за фунт и 2,0700 долл. за фунт. Прохождение последнего из них открывает дорогу к уровню 2,3000 долл. за фунт. После чего можно будет ожидать значительного коррекционного снижения курса фунт-доллар к одному из уровней поддержки вблизи 1,8800 долл. за фунт или 1,8100 долл. за фунт.

Максимально возможное снижение курса фунта стерлингов по отношению к доллару - уровень 1,7100 долл. за фунт.

Рис. 4. Динамика соотношения GBP/USD в 2001-2006 годах, в %.

В 2006 г. динамика курса доллар-иена была подвержена влиянию различных факторов, однако главным среди них было расширение спрэда между ставками ФРС США и Банка Японии. Темпы роста экономики Японии в III квартале 2006 г. снизились до 0,8%, но в целом за календарный год они ожидаются на уровне 1,0-1,2%. Уверенный рост экономики обеспечивался ростом инвестиций, снижением уровня безработицы, возобновлением роста положительного сальдо торгового баланса и выходом экономики из тисков дефляции. Именно последний фактор стал поводом для повышения Банком Японии ставок с 0,1% до 0,4% впервые за последние 5 лет. Ожидания этого события вызвали падение к средине мая 2006 г.

курса доллар- иена до уровня 109,00 иен за долл., являющегося уровнем коррекции на 50% его роста в течение 2005 г. - с 101,80 иен за долл. до 121,23 иен за долл. Последующий же рост курса доллар-иена был связан с отсутствием у инвесторов уверенности в том, что рост процентных ставок после их повышения в июле будет происходить на постоянной основе:

слишком много противников было для такого варианта развития - и, прежде всего, со стороны министерства финансов Японии. Однако к концу года курс доллар-иена достиг уровней сопротивления в районе 118,50 иен за долл.

Рис. 5. Динамика соотношения USD/JPY в 2006 году, в %.

В случае продолжения роста в краткосрочной или среднесрочной перспективе говорить о полноценном восстановлении движения наверх курса доллар-иена преждевременно. Велика вероятность встретить сопротивление на уровнях, соответствующих предыдущим вершинам в районе 119,70 иен за долл. или 121,30 иен за долл. В случае преодоления этих уровней можно будет говорить о восстановлении долгосрочного повышательного тренда с подходом на максимумы в районе 160,00 иен за долл. Сильная зависимость экономики Японии от экспорта, и прежде всего в США и Китай, делает экономику Японии уязвимой в случае изменений состояния экономики этих стран. Замедление темпов роста экономики США и, что еще хуже, ее рецессия вполне способны вызвать дальнейшее падение курса иены по отношению к доллару. Можно сделать вывод, что сильное влияние на динамику курса иены будет оказывать динамика курса китайского юаня. Наиболее же вероятно, что в 2007 г. в восходящем тренде курс доллар-иена встретит сопротивление вблизи 125,30 иен за долл. или 126,50 иен за долл. С другой стороны, иена находится в коррекционной фазе и поэтому в среднесрочной перспективе нельзя исключать вероятности достаточно сильного понижательного движения. В этом случае снижение доллар-иена может не ограничиться уровнем поддержки в районе 114,50 иен за долл., а продолжиться к уровням 113,10 иен за долл. или даже 109,00 иен за долл.

С технической точки зрения иена - не самая благоприятная и "правильная" валюта.

Поскольку курс находится в фазе высоковолатильной и продолжительной коррекции долгосрочного нисходящего тренда, вероятность продолжения роста с текущего уровня сопротивления в районе 118,50 иен за долл. несколько выше, чем вероятность снижения.

Однако даже в случае продолжения роста в краткосрочной или среднесрочной перспективе говорить о полноценном восстановлении движения наверх преждевременно. Велика вероятность встретить сопротивление на уровнях, соответствующих предыдущим вершинам в районе 119,70 иен за долл. или 121,30 иен за долл. В случае же преодоления этих уровней можно будет говорить о восстановлении долгосрочного восходящего тренда с походом на максимумы в районе 160,00 иен за долл., но это уже в более отдаленной перспективе. В 2007 г., при развитии данного сценария наиболее вероятные уровни сопротивления курс встретить вблизи 125,3 иен за долл. или 126,5 иен за долл.

Таким образом, можно сделать вывод, что мировой валютный рынок развивается очень динамично, среди основных валютных пар лидирующие позиции по-прежнему принадлежат английскому фунту, евро японской иене, китайскому юаню и американскому доллару.

РЕЗЮМЕ В статье рассмотрены практические аспекты функционирования мирового валютного рынка в аспекте соотношения главных валютных пар.

РЕЗЮМЕ У статті розглянуто практичні аспекти функціонування світового валютного ринку в аспекті співвідношення головних валютних пар.


SUMMARY The practical aspects of functioning of the world currency market in aspect of a parity of the main currency pairs are considered in this article.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Макогон Ю.В., Бударина Н.А., Г.Ю. Псарев, Международные финансы: Учебное пособие.-Донецк:ДонНУ, 2005.-342 с.

2. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підруч. для економ. спец. вищ. заклад, освіти / За ред. А.С.Філіпенка. - К.: Либідь, 1997. - 205 с.

3. Пашко Є.О. Оцінка тенденцій та передумов інтеграції України до світового валютного ринку // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій:

регіональний аспект. Збірник наукових праць. Ч. 2. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.591- 4. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон.

наук, проф. Д.Г.Лук'яненка. - К.: КНЕУ, 2001. - 538 с.

5. Global Development Finance: Analysis and statistical appendix.- 2006.- 171 p.

http://www.world.bank.com 6. http://news.finance.ua/ Поступила в редакцию 21.12.2006 года ФОРМИРОВАНИЕ СОЦИАЛЬНОЙ И ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СТРАТЕГИИ ГОСУДАРСТВА, ВОПРОСЫ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ Власюк О.С., д.е.н., проф., перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, м. Київ Сьогодні Україна послідовно реалізовує зовнішньоторговельну модель розвитку економіки. Як наслідок, зовнішньоторговельний оборот держави складає понад 95 % ВВП, що перевищує аналогічний показник у Німеччині, РФ, Польщі та багатьох інших країнах. На практиці це означає ріст відкритості економіки та поглибленням регіонального економічного співробітництва. Відповідно зростають виклики конкурентоспроможності національної економіки та актуалізуються чинники її забезпечення. У таких умовах вибір та реалізація ефективної стратегії і тактики зовнішньоекономічного співробітництва стає ключовим фактором зміцнення позицій України на регіональному міжнародному ринку. Водночас, враховуючи реалії розвитку національного виробництва, поглиблення економічного співробітництва на основі лібералізації існуючих взаємостосунків містить загрози стратегічного характеру.

За рейтингом конкурентоспроможності національної економіки (World Economic Forum) у 2006 р. Україна посіла 78 місце серед 125 країн світу. Це не відповідає можливостям держави, яка володіє космічними технологіями. Проте, Україна не сформувала достатнього потенціалу, аби забезпечити у конкуренції з більш потужними країнами розміщення на своїй території стратегічних інноваційних галузей. Головна причина цього - недостатні мотиваційні можливості внутрішнього середовища. Конкурентні переваги для інноваційних галузей української економіки продовжують скорочуватися, а гострими проблемами залишаються:

- незбалансована структура зовнішньої торгівлі (низька частка експорту товарів з високою доданою вартістю, значна імпортна залежність від енергоносіїв з РФ, вагомий імпорт готової, високотехнологічної продукції з країн ЄС);

- відносна неконкурентоспроможність за параметрами ціна-якість широкого кола споживчих (побутових) вітчизняних товарів і, як наслідок, неспроможність змагатися за відповідні сегменти на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- втрата потенціалу підтримання конкурентоспроможності внаслідок відпливу висококваліфікованої робочої сили за кордон, переорієнтації вже сформованого висококваліфікованого персоналу з вітчизняної економіки на економіку інших країн;

- звуження конкурентних переваг до екстенсивних факторів - дешевої робочої сили та природних ресурсів, розміщення екологомістких та ресурсномістких виробництв;

- неефективність роботи державних та громадських інституцій, зобов’язаних сприяти поширенню та захисту підприємницькій діяльності вітчизняних економічних агентів на зовнішніх ринках;

- низька продуктивність праці в більшості галузей економіки, що обмежує мобільність і гнучкість економічних агентів та швидкість їх реагування на внутрішні і зовнішні виклики;

- недостатня прибутковість національного легального бізнесу та високий ризик його здійснення;

- незбалансована структура промисловості (висока частка енергоємних, матеріаломістких галузей та низька – високотехнологічних);

- вузькість внутрішнього ринку, незважаючи на значний потенціал, який може стати конкурентною перевагою;

- відсталість в інноваційному розвитку та впровадженні новітніх технологій, низькі темпи модернізації виробництва, розробки сучасних технологій, реалізації інноваційної моделі економічних відносин на підприємствах;

© Власюк О.С., 2007.

- невідповідність стану вітчизняних інвестиційної, транспортної, комунікаційної інфраструктури сучасним потребам та викликам;

- низькі критерії якості та рівня життя, в т.ч. працюючих, незбалансованість економічного зростання з удосконаленням соціальної сфери, що не стимулює трудової активності, відволікає ресурси на підтримання умов існування.

Зазначені проблеми особливо рельєфно окреслилися у 2005-2006 роках. Так, у 2005 р.

економіка України втратила зовнішньоторговельну динаміку. Зокрема:

- майже на порядок знизилися темпи приросту експорту (до 4,6% проти 41,6% у р.), в той час як темпи приросту імпорт збереглися на рівні минулого року;

- сальдо товарної торгівлі змінилося з позитивного (4,2 млрд. дол. у 2004 р.) на негативне (-1,4 млрд. дол.);

- частка готової продукції (машинобудівної, легкої та харчової промисловості) в структурі товарного експорту знизилася на 3,3% до 30,1%;

- більше 60% валютної виручки формували експортери сировинних товарів та продукції проміжної переробки (металургія, хімічна промисловість), що на 2% більше, ніж у 2004 р.;

- вітчизняні експортери витіснялися з перспективних європейських ринків (частка ЄС у експорті України знизилась на 3,2% до 26,8%). При цьому вдвічі скоротився експорт з України до ЄС продукції машино- та приладобудування та на 20% - продукції хімічної промисловості, пластмас та каучуку;

- зовнішньоторговельні потоки переорієнтовувалися на ринки СНД (темпи приросту експорту в РФ склали 27,2%), експорт та імпорт з якими зростав переважно за рахунок нарощування цінових параметрів;

- не відбулось відчутних зрушень у структурі та обсягах експорту послуг. В умовах підвищення цін на транзит, частка транспортних послуг в загальному їх експорті знизилась до 73,0% (76% у 2004р.).

Ці та інші тенденції 2005 р. у сфері зовнішньої торгівлі України зумовлені низькою системних чинників, головними серед яких є:

- різкі зрушення у митній, ціновій та курсовій політиці, що змінили конкурентне середовище для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема: скасовано пільгові режими щодо імпорту товарів, які використовуються для виробництва автомобілів, мотоциклів, авіаційної техніки, космічної техніки тощо;

збільшено ставки мита на імпорт продукції машинобудування;

в декілька разів збільшились ставки експортного мита на газ;

запроваджено жорсткій контроль за дотриманням відповідності індикативним цінам;

різко знижений валютний курс з 5,3 до 5,05 грн. за долар США.;

- посилення конкуренції на внутрішньому ринку внаслідок активізації імпортерів, що послабило позиції національних виробників готової продукції. У 2005р. на готову продукцію припадало 45,4% ввезених товарів, проти 41,6% у 2004р.;

- посилення прагматизму економічних відносин України з країнами СНД, і в першу чергу з РФ, ключовим чинником нарощування торгівлі з якою стало підвищення цін на експорт і імпорт промислової продукції;

- підвищення залежності зовнішньоторговельної динаміки від коливань вітчизняних експортних поставок недорогоцінних металів. Вітчизняний промисловий експорт на 50% формується за рахунок недорогоцінних металів, що посилює залежність експортної динаміки від тенденцій перерозподілу світового ринку металів, який останнім часом відбувається не на користь України. Йдеться про активізацію Китаю у продовженні товарної експансії на нові ринки (за більшістю сегментів ринку металопродукції ця країна є прямим конкурентом України). При цьому Китай володіє більш широкими конкурентними перевагами перед вітчизняними металургами (ціновий діапазон, мобільність реагування на зміни попиту тощо);

- тінізація зовнішньоторговельних відносин. Суттєвий вплив на динаміку основних показників зовнішньої торгівлі України справляли експортні операції, оплата за які здійснювалася через офшорні зони. Це, в свою чергу, призводило до заниження експортної ціни і, як наслідок, до вимивання капіталу з країни та зменшення бази оподаткування податку на прибуток. Водночас, збільшувалися обсяги фіктивних експортних операцій, орієнтованих на відшкодування ПДВ.

На противагу 2005 р. у 2006р. вітчизняні експортоорієнтовані підприємства, які досить чутливо реагують на лібералізацію доступу на окремі ринки, помітно активізувались, що позитивно вплинуло на зовнішньоторговельну динаміку України. Зокрема:

- відновлена зростаюча динаміка зовнішньоторговельного обороту України. Прирости експорту та імпорту перевищують минулорічні темпи, поступово вирівнюються, і складають (за даними Митної служби) відповідно 11,4% та 17,9% за підсумками 10 місяців 2006 року;

- вирівнюється географічна структури експорту України. Частка ЄС в експорті (28,3 %) майже дорівнює рівню СНД (31,8 %), а помітне перевищення темпів приросту експортних поставок на європейські ринки дає підстави стверджувати про можливості збереження балансу між цими векторами зовнішньої торгівлі. Частка ж експорту, що реалізується на азійських ринках, на жаль, скорочується і складає 21,5 %. Зняття ряду обмежень щодо доступу вітчизняних експортерів на американські ринки обумовило активне зростання його частки до 7 % (проти 5,5 %у 2005р.).

- посилюється роль стратегічно важливих галузей машинобудування у формуванні експортних потоків України. Приріст експорту машинобудування вдвічі перевищив приріст металургійної продукції, що дозволило збільшити частку машинобудування до 22,6 %.


- основні експортоорієнтовані галузі вітчизняної промисловості значною мірою адаптувались до негативного впливу підвищення цін на енергоносії, що вказує на нагромадження ними певного запасу конкурентоспроможності. Підприємства з високим рівнем споживанням енергоресурсів (металургія, машинобудування, хімічна промисловість) продовжують активно експортувати на зовнішні ринки.

Проте, такі зрушення відбулися переважно за рахунок екстенсивних, а не інтенсивних, якісних чинників. Продовжується закріплення структури товарного експорту України, яка не відповідає національним стратегічним пріоритетам і не сприяє реалізації інноваційної моделі розвитку країни та ефективній інтеграції у світовий економічний простір. Менше третини (30,9% за 9 міс. 2006р.) товарного експорту формується продукцією повного виробничого циклу, майже десята частина – сільськогосподарською продукцією, решта (понад 60%) - товари неповного виробничого циклу (зокрема, недорогоцінні метали і вироби, мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, пластмаси та каучук). Найбільш технологічна частина вітчизняної промисловості - машино- та приладобудування - складає менше 13 % сукупного експорту, понад 2/3 якої реалізується на традиційних ринках країн СНД, і не має помітних перспектив виходу на глобальні та регіональні світові ринки Азії та ЄС.

Не менш критична ситуація має місце у процесах надходження ПІІ в Україну. Йдеться про наявність таких ключових проблем як:

- відсутність дієвих, інституційно визначених механізмів регулювання діяльності ТНК в Україні, які б регламентували дії потужних іноземних інвесторів, запобігали недобросовісним акціям та заохочували інвестування стратегічних для України напрямків економічної діяльності;

- незв’язаність залучення ПІІ в Україну з потребами модернізації економіки, імпортозаміщення, розвитку експорту наукоємної продукції з високим вмістом доданої вартості тощо. Натомість існує велика вірогідність освоєння України іноземними ТНК, які “вбудовуватимуть” національну промисловість у промислово-технологічні ланцюги на низьких циклах вироблення проміжної та середньо технологічної продукції;

- не сформованість транснаціонального капіталу українського походження, подальший розвиток якого стримуватиметься внаслідок неконкурентоспроможності відносно нових потужних учасників українського ринку;

- відсутність механізмів запобігання виведенню з під оподаткування грошових потоків з боку потужних іноземних компаній через використання можливостей трансфертного ціноутворення в рамках ТНК;

- ймовірність використання ПІІ нерезидентами як механізму подолання українських імпортних бар'єрів та завоювання внутрішнього ринку України з подальшим економічним витісненням реальних або потенційних конкурентів.

Окрім зазначеного, сучасна зовнішньоекономічна стратегія України має врахувати узгоджене вирішення наступних ключових проблем:

1. Узгодження та збалансування векторів інтеграції до ЄС та ЄЕП з метою усунення суперечностей між інструментами підтримки взаємовигідного економічного співробітництва.

Національні економічні інтереси України полягають у:

- мінімізації втрат від розробки, дублювання та постійного коригування умов поглиблення економічного співробітництва в зазначених напрямках;

- конкретизації та інституціоналізації відносин з країнами ЄС та ЄЕП;

- збалансуванні присутності на внутрішньому ринку російських та світових транснаціональних компаній;

- стимулюванні розвитку науково-технологічних анклавів, розвитку технічної кооперації з країнами ЄС та ЄЕП, розширенні проектів у сфері інфраструктури;

- посиленні дієздатності організаційних структур, відповідальних за зовнішньоекономічне співробітництво.

2. Забезпечення динамічного зростання економіки як бази для посилення здатності національних виробників протистояти зовнішньому конкурентному тиску. Пріоритетами формування конкурентоспроможності тут виступають:

- забезпечення вищого, ніж в країнах ЄС та ЄЕП рівня реального зростання ВВП;

- послідовне підвищення продуктивності праці у всіх галузях економіки та видах економічної діяльності;

- стимулювання ефективного використання внутрішніх сировинних, трудових та фінансових ресурсів для економічного зростання економіки;

- зниження рівня збитковості вітчизняних підприємств;

- мінімізація тіньової економіки шляхом стимулювання до легалізації господарської діяльності;

- забезпечення стабільності, прозорості та ефективності державних фінансів, особливо у сферах оподаткування та бюджету;

- підвищення платоспроможності як суб’єктів господарювання, так і населення з метою активізації внутрішньому ринку;

- стимулювання розвитку внутрішнього ринку, реалізація цілеспрямованої політики цінового збалансування, запровадження уніфікованих загальноприйнятих інструментів та методів регулювання попиту і пропозиції для формування сприятливої кон’юнктури, запровадження моніторингу щодо недобросовісної конкуренції між іноземними і національними виробниками;

- збалансована підтримка інноваційних виробництв, стимулювання поглиблення взаємозв’язку наукових досліджень та виробництва;

- реструктуризація національного ринку праці в напрямку збільшення частки конкурентоспроможної та мобільної робочої сили і зосередження високопродуктивних робочих місць в Україні;

- підвищення ділової активності малого та середнього бізнесу.

3. Встановлення критеріїв паритетного співробітництва відповідно до європейських та світових стандартів виробництва, рівня та якості життя. Головними економічним інтересами тут є:

- обґрунтування та приведення у відповідність технічних, технологічних, фінансових, соціальних параметрів України до світових аналогів, які забезпечують стратегічні позиції на внутрішніх і зовнішніх ринках;

- визначення більш ефективної та стратегічно орієнтованої галузевої структури економіки;

- розробка спеціалізованих регіональних програм розвитку з урахуванням інтенсивності співпраці з відповідними регіональними економічними союзами;

- систематизація та моніторинг можливих ризиків та загроз для національних виробників;

- удосконалення внутрішнього середовища з метою підвищення мотивації спрямування до України ресурсних потоків, розміщення високопродуктивних робочих місць та стратегічного входження у промислово-технологічні ланцюги євразійського поділу праці;

- запобігання відтоку українських ресурсів за кордон та скороченню прибутків національних виробників внаслідок випереджаючого зростання імпорту продукції з високим вмістом доданої вартості.

4. Стимулювання внутрішньої консолідації суб’єктів підприємництва та їх орієнтації на підвищення конкурентоспроможності. Стратегічно важливо долучити до цього процесу якомога ширше коло суб’єктів економічних відносин України. Вирішувати зазначену проблему доцільно поетапно на державному, виробничому та громадському рівнях.

Таким чином в сучасній системі розвитку міжнародних економічних відносин пріоритетними національними інтересами для України є формування таких умов функціонування національної економіки та її суб’єктів, які б дозволили забезпечити гідне місце країни в регіональному поділі праці. З цією метою необхідно вже найближчим часом реалізувати завдання, орієнтовані на:

1. Опанування європейських стандартів виробництва, рівня та якості життя на основі високоефективної національної економіки, конкурентоспроможної по відношенню до решти країн.

2. Освоєння високого рівня ефективності суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці та зміцнення економічного потенціалу України спочатку до рівня найближчих сусідів по економічному співробітництву, а зрештою й до високорозвинених країн ЄС. Необхідне досягнення Копенгагенських критеріїв та приведення у відповідність інституційної основи розвитку національної економіки державам-членам ЄС.

3. Забезпечення стабільного та динамічного розвитку економіки, прискорення детінізації економічних відносин на основі узгодження економічних інтересів між суб’єктами економіки, та орієнтація їх на підвищення можливостей протистояння зростанню конкурентного тиску внаслідок приєднання України до СОТ.

4. Упорядкування угоди про ЄЕП, узгодження євроінтеграційного спрямування України та нових форм реалізації економічного співробітництва в межах ЄЕП та країнами ЄС в напрямку підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

5. Забезпечення суб`єктам української економіки високоефективних, транспарентних умов функціонування на внутрішньому ринку, недопущення дискримінації їхніх інтересів у відношенні з нерезидентами та забезпечення їхніх можливостей щодо конкурентного змагання на зовнішніх ринках країн ЄЕП та Євросоюзу.

6. Переорієнтація національних виробників на внутрішні ресурсні джерела з метою оптимізації взаємозалежності щодо країн-партнерів ЄЕП і/або міжнародних організацій;

7. Удосконалення нормативно-правової бази для впровадження стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки України за рахунок освоєння інноваційного типу розвитку.

8. Забезпечення динамічного зростання економіки як бази для посилення здатності національних виробників протистояти зовнішньому конкурентному тиску. Пріоритетами формування конкурентоспроможності тут виступають:

- забезпечення вищого, ніж в країнах ЄС та ЄЕП рівня реального зростання ВВП;

- послідовне підвищення продуктивності праці у всіх галузях економіки та видах економічної діяльності;

- стимулювання ефективного використання внутрішніх сировинних, трудових та фінансових ресурсів на динамічне зростання економіки;

- зниження рівня збитковості вітчизняних підприємств;

- мінімізація тіньової економіки шляхом стимулювання до легалізації господарської діяльності;

- забезпечення стабільності, прозорості та ефективності державних фінансів, особливо у сферах оподаткування та бюджету;

- підвищення платоспроможності як суб’єктів господарювання, так і населення з метою активізації внутрішньому ринку;

- стимулювання розвитку внутрішнього ринку реалізації цілеспрямованої політики цінового збалансування, запровадження уніфікованих загальноприйнятих інструментів та методів регулювання попиту і пропозиції для формуванні сприятливої кон’юнктури, запровадження моніторингу щодо недобросовісної конкуренції між іноземними і національними виробниками;

- збалансована підтримка інноваційних виробництв, стимулювання поглиблення взаємозв’язку наукових досліджень та виробництва;

- реструктуризація національного ринку праці в напрямку збільшення частки конкурентоспроможної та мобільної робочої сили і зосередження високопродуктивних робочих місць в Україні;

- підвищення ділової активності малого та середнього бізнесу.

9. Встановлення критеріїв паритетного співробітництва відповідно до європейських та світових стандартів виробництва, рівня та якості життя. Головними економічним інтересами тут є:

- обґрунтування та приведення у відповідність технічних, технологічних, фінансових, соціальних параметрів України до світових аналогів, які забезпечують стратегічні позиції на внутрішніх і зовнішніх ринках;

- визначення більш ефективної та стратегічно орієнтованої галузевої структури економіки;

- розробка спеціалізованих регіональних програм розвитку з урахуванням інтенсивності співпраці з відповідними регіональними економічними союзами;

- систематизація та моніторинг можливих ризиків та загроз для національних виробників;

- удосконалення внутрішнього середовища з метою підвищення мотивації спрямування до України ресурсних потоків, розміщення високопродуктивних робочих місць та стратегічного входження у промислово-технологічні ланцюги євразійського поділу праці;

- запобігання відтоку українських ресурсів за кордон та скороченню прибутків національних виробників внаслідок випереджаючого зростання імпорту продукції з високим вмістом доданої вартості.

10. Ревізія існуючої практики залучення ПІІ в Україну. Переосмислення потребують концепція та механізми залучення ПІІ в Україну, зокрема:

- формування на національному рівні економічних і нормативно-правових умов активного залучення ефективних ПІІ для здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національного виробництва на базі нових ресурсо- та екологозберігаючих, наукомістких технологій;

- розробка та запровадження Кодексу Поведінки підприємств з іноземними інвестиціями, згідно з яким нерезидентам міг би надаватися статус добросовісного іноземного інвестора у разі їхньої відповідності чітким прозорим критеріям. Такими критеріями мають стати: довгостроковість інвестування;

високий рівень реінвестування прибутку;

створення нових робочих місць;

рівень використання сировини і комплектуючих вітчизняного походження;

імпортозаміщення;

сприяння технологічному та інноваційному розвитку країни, впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

розвиток експорту наукоємної продукції;

пом'якшення міжгалузевих та регіональних диспропорцій внутрішніх ринків України тощо. До добросовісних інвесторів не можуть відноситись інвестори, походженням з офшорних зон;

- розробка комплексу стимулюючих заходів щодо добросовісних стратегічних інвесторів у ключових напрямках (літакобудування, космічні дослідження, інформатика та програмне забезпечення, експорт високотехнологічної продукції, виробництво енергозберігаючого обладнання, новітніх товарів тощо), які, зокрема, мають передбачати:

запровадження на певний термін податкових інвестиційних знижок, в розмірі частки капіталовкладень на розширення виробництва та проведення НДККР;

- запровадження засобів регулювання стандартів поведінки ТНК з іноземними інвестиціями, які займають вагоме становище в галузі промисловості України і можуть впливати на конкурентну ситуацію, з відповідним формуванням механізмів адміністративного контролю за їхнім виконанням, зокрема застосування санкцій за недотримання інвестиційних зобов’язань, недодержання вимог антимонопольного моніторингу тощо;

- розробка та впровадження моніторингу трансфертного ціноутворення, за яким слід передбачити обов’язковий аналіз сумарної звітності ТНК та подання останніми відповідної документації до ДПА, з метою недопущення необґрунтованого виведення прибутків та капіталу з України та протидії іншим зловживанням;

- посилення антимонопольного моніторингу поглинань національних фірм зарубіжними інвесторами з метою упередження викривлення конкурентної ситуації на внутрішньому ринку та недопущення монополізації сегментів внутрішнього ринку України.

Україна стратегічно зацікавлена в надходженні ефективних та добросовісних іноземних інвестицій, які мають відвернути загрозу консервації низького технологічного рівня промисловості України, пов’язаного з її сучасною спеціалізації у міжнародному поділі праці.

Зважаючи на це, необхідно досягти якісних змін в оздоровленні інвестиційного клімату, а також терміново розпочати формування національного правового середовища з внесенням відповідних уточнень до нормативних актів, які регулюватимуть поведінку ТНК на національному ринку.

У реалізації цих пріоритетів ключова роль повинна відводитись цілеспрямованій орієнтації суб’єктів української економіки на підвищення їхньої прибутковості та ефективності фінансово-господарської діяльності переважно за рахунок розбудови внутрішніх джерел розвитку, розширення можливостей внутрішнього середовища щодо підвищення конкурентоспроможності національної продукції і досягнення на цій основі структурної перебудови, політичної і соціально-економічної стабільності в суспільстві.

Загальна тенденція демократизації українського суспільства внесе суттєві корективи у хід європейської інтеграції України та значно посилить позиції України на переговорному процесі з країнами ЄС. Водночас в короткостроковому періоді можливо очікувати на деяке погіршення зовнішньоторговельних відносин України з РФ. Відтак назріла необхідність зміцнення економічного потенціалу країни заради підвищення економічної та політичної ефективності просування національних інтересів України, а також досягнення стабільно високих темпів економічного зростання, опанування високого рівня конкурентоспроможності національної економіки, підвищення доходів населення.

РЕЗЮМЕ В статті розглянуто напрямки вдосконалення зовнішньоекономічної стратегії України на сучасному етапі РЕЗЮМЕ В статье рассмотрены направления усовершенствования внешнеэкономической стратегии Украины на современном этапе SUMMARY In article directions of improvement of the external economic strategy of Ukraine at the present stage are considered Поступила в редакцию 12.12.2006 года ЕВРОПЕЙСКИЕ ОРИЕНТИРЫ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОЛИТИКИ РАЗВИТИЯ МАЛОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА В УКРАИНЕ Дмитриченко Л.И., д.э.н., профессор, Донецкий национальный университет;

Кривенко Л.В., д.э.н., профессор, Сумская академия банковского дела Дмитриченко Л.А., к.э.н., ст. преподаватель, Донецкий государственный университет экономки и торговли В государственной стратегии институциональных преобразований в Украине одну из ведущих позиций занимает малое предпринимательство, что представляется вполне логичным и закономерным, если исходить из социально-экономических функций этого типа предпринимательской деятельности. В мировой практике развития предпринимательства субъекты малого бизнеса зарекомендовали себя однозначно положительно. Будучи производителями товаров и услуг, они являются потребителями ресурсов. Как потребители, они способствуют созданию платежеспособного спроса на рынке. Кроме того - выступают налогоплательщиками, пополняющими бюджет страны. И ко всему прочему – способствуют решению социальных проблем, среди которых существенное место занимает проблема занятости. Именно поэтому малому предпринимательству в развитых странах мира уделяется пристальное внимание со © Дмитриченко Л.И., Крищенко Л.В., Дмитриченко Л.А., 2007.

стороны государства.

Известно, что в механизме государственного регулирования экономики (кроме форм, методов, рычагов, направлений и принципов) особое место занимают объекты государственного регулирования. Понятие “объект” (objectum) в переводе с позднелатинского означает предмет – то, что противостоит субъекту в его познавательной и практической деятельности, или то, на что направлено действие. Одним из приоритетных объектов государственного регулирования экономики, на наш взгляд, выступает малый бизнес, система малого предпринимательства. И хотя распространена точка зрения о том, что в условиях рыночных отношений государственное влияние на экономические процессы должно сводиться к минимуму, что рынок сам формирует “среду обитания” производителей (регулирует появление новых фирм и распад неспособных конкурировать, определяет отраслевую производственную структуру и т.п.), мы считаем, что сам рынок становится объектом государственного регулирования, не говоря уже о всем том, что имеет непосредственное отношение к его развитию. Субъекты малого предпринимательства как раз и составляют то великое множество производителей товаров и услуг, которое обеспечивает собственно рыночные отношения, наполняет их реальным содержанием. Без товаропроизводителей, обменивающихся результатами труда, рынка не существует. Поэтому чем более развито общественное разделение труда, чем больше обособленных товаропроизводителей, чем более многообразны их экономические желания и интересы, тем более развиты рыночные отношения. (Разумеется, это не единственное, но главное условие функционирования рынка).



Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.