авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 22 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 5 ] --

Табл.1 відображає ситуацію структурних зрушень в глобальній економіці на основі ретроспективного аналізу реальних показників у період з 1950 по 2005 роки (з прогнозними оцінками до 2015 року) крізь призму підходу, що ґрунтується на врахуванні цивілізаційної структури сучасного світу. Саме на важливості і зростаючій актуальності виміру цивілізаційної структури сучасного світу, що визначається конфігурацією, взаємодією, темпами розвитку і перспективами окремих цивілізацій, наполягає академік Ю.Пахомов. Для пояснення економічного аспекту актуалізації досліджень в сфері цивілізаційної теорії, ним наводиться теза про те, що в сучасному світі успіху досягають ті країни, що віднайшли оптимальні форми поєднання властивої для них традиційної соціокультурної системи з новими продуктивними досягненнями в науково-технологічній сфері.

Економіка як окремих країн, локальних цивілізацій, зрештою, світу в цілому, знаходиться в постійному хвилеподібному русі, що визначається як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Темпи розвитку окремих елементів світової економіки достатньо неоднорідні і періодично змінюються – як синхронно, діючи за логікою і фазами наддовгих (цивілізаційних), довгострокових (Кондратьєвських) і середньострокових (приблизно раз на десять років) циклів, так і асинхронно, віддзеркалюючи особливості життєвого циклу окремих країн і цивілізацій [5, С.203-204].

Першість у світовій економіці все ще продовжують утримувати західні цивілізації – північноамериканська, західноєвропейська і океанічна (в частині Австралії і Океанії). Проте їх сукупна питома вага в світовому ВВП, розрахованому за паритетом купівельної спроможності валют, впала з 54,5% в 1950 р. до 44,6% в 2000 р., а в перспективі до 2015 р. очікується зниження цього показника до 37,5%. Натомість, впевнено зростає вплив трьох східних цивілізацій – японської, китайської та індійської: з 9,3% в середині ХХ ст. до 22,5% наприкінці його і 25,5% в 2015 р. Якщо додати до них мусульманські та буддійські країни, то якісне зрушення у бік східних цивілізацій, за розрахунками ІСЕМВ РАН [6], стане ще більш очевидним: відповідно 12,3%, 36,0% і 39,3%. При збереженні зазначеної тенденції можна передбачити, що вже до середини ХХІ століття економічні переваги Сходу над Заходом виявляться неминучими.

Таблиця 1.

Частка цивілізацій та окремих країн у світовому ВВП, в цінах і за ПКС 1995 р., % 1950р. 1990 р. 2000 р. 2015 р. 2000 р. до 2015 р. до 1950 р. 2000 р.

28,95 22,24 22,85 20,33 79 Північна Америка 27,20 20,38 21,06 18,59 77 В тому числі США 24,37 22,02 20,47 17,01 84 Західна Європа 5,40 4,96 4,57 3,79 85 В тому числі: Німеччина 5,69 3,34 3,02 2,47 53 Великобританія 3,72 3,65 3,39 2,82 91 Франція 2,92 3,45 3,08 2,52 105 Італія 6,18 4,86 3,76 3,65 61 Східна Європа і Балтія 1,82 1,46 1,56 1,42 86 В тому числі: Польща 0,39 0,32 0,15 0,17 38 Балтія 10,29 8,76 4,08 5,20 40 СНД 6,57 5,48 2,66 3,22 40 В тому числі: Росія 2,12 1,54 0,60 0,82 27 Україна 3,77 5,57 5,67 5,64 150 Північна Африка, Ближній та Середній Схід 0,58 0,92 0,98 0,96 169 В тому числі: Іран 0,57 1,27 1,05 0,99 184 Саудівська Аравія 2,39 2,92 3,18 3,66 133 Мусульманські країни Азії 1,09 1,75 1,79 2,02 164 В тому числі: Індонезія 0,88 0,71 0,83 1,01 94 Пакистан 2,77 8,50 7,36 5,77 266 Японія 3,79 5,86 10,85 14,19 286 Китай 2,77 3,08 4,26 5,54 154 Індія 1,80 2,79 4,56 4,52 253 Буддійські країни 0,31 0,27 0,39 0,55 126 В тому числі: В’єтнам 0,39 1,21 1,50 2,03 385 Південна Корея 0,53 1,02 1,10 1,36 208 Таїланд 6,52 7,57 7,73 8,00 119 Латинська Америка 1,39 2,46 2,32 2,50 167 В тому числі: Бразилія 1,02 1,72 1,84 2,05 180 Мексика 3,41 2,35 2,35 2,08 69 Африка південніше Сахари 0,69 0,59 0,56 0,52 118 В тому числі: ПАР 0,58 0,37 0,38 0,35 66 Нігерія 1,22 1,18 1,24 1,17 102 Австралія і Нова Зеландія Джерело: Мир на рубеже тысячелетий. Прогноз развития мировой экономики до г. М.: Новый век, 2001. С.550- Попри існування різних сценаріїв розвитку світової економіки – песимістичного, помірного та оптимістичного, більшість дослідників визнають той факт, що за будь-яким з них, євразійська локальна цивілізація в період трансформації індустріального суспільства в постіндустріальне різко погіршила свої позиції в глобальній економіці, що актуалізує питання обґрунтування довгострокової стратегії її розвитку і граничної концентрації зусиль заради часткового відновлення втрачених позицій і запобігання загрозі відходу до периферійного сектору світової економіки у поступовому цивілізаційному русі.

РЕЗЮМЕ В статті розглянуто основні тенденції глобалізації в контексті трансформаційних процесів світової економіки.

РЕЗЮМЕ В статье рассматриваются основные тенденции глобализации в контексте трансформационных процессов мировой экономики.

SUMMARY The article depicts the priority directions of globalization in the context of tendency of transformation of world economy.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

Козюк В.В.: Монетарні проблеми функціонування глобальної фінансової архітектури.

Монографія. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2005. – 512 с.

International Trade Statistics. - Geneva: World Trade Organisation, - 2005.

Гладій І.Й. Регіоналізація світового ринку: євро інтеграційний аспект: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 544 с.

Кастельс М. Информационная эпоха. – М., 2000. – С. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций / Ю.В.Яковец. – 2-е изд., пере раб. и доп. – М.: ЗАО „Издательство „Экономика”, 2003. – 411с Мир на рубеже тысячелетий. Прогноз развития мировой экономики до 2015 г. М.:

Новый век, 2001. С.550- Perspectives conomiques mondiales // OCDE (Organisation de cooperation et de dveloppement conomiques). - #75. – 2005. - Paris.

Поступила в редакцию 15.12.2006 года ВЛИЯНИЕ ЭКСПАНСИИ ИНОСТРАННОГО БАНКОВСКОГО КАПИТАЛА НА ЭКОНОМИКУ УКРАИНЫ Дудник Е.В., к.э.н, доц. ДонНУ, кафедра экономической теории В настоящее время на мировом финансовом рынке активно проходят процессы концентрации и централизации капитала, сопровождающиеся усилением конкурентной борьбы.

В сложившихся условиях одним из путей укрепления позиций иностранного банковского сектора развитых стран является экспансия на рынки развивающихся стран. Учитывая открытость нашей экономики, ее интеграцию в мировую экономику, можно утверждать, что в скором времени Украина ощутит последствия расширения присутствия в ее экономике иностранного банковского капитала.

Устойчивый экономический рост в ряде развивающихся стран, повышение их кредитоспособности, снижение доходности капитала в развитых странах, привели к тому, что финансовые рынки стран с развивающейся экономикой стали считаться перспективным вложением средств. На рынки развивающихся стран активно устремился иностранный банковский капитал. Например, в странах Восточной Европы доля активов банков, которой владеют иностранные финансовые институты, к 2005 году достигла 70%, иностранные финансовые группы контролируют более половины из 300 коммерческих банков, в Латинской © Дудник Е.В., 2007.

Америке иностранными банками контролируется от 25 до 50% активов, в Юго-Восточной Азии – от 5 до 15% активов [1]. Банковский сектор Украины в течение 90-х годов развивался без заметного участия иностранного капитала. Экономические и институциональные предпосылки для экспансии иностранного капитала сложились к концу 90-х годов. Это связано, прежде всего, с началом экономического подъема в Украине, расширением внешнеторгового оборота с европейскими странами, переходом к денежной форме приватизации. Однако, украинская банковская система остается слаборазвитой даже на фоне стран с аналогичным уровнем развития. Одна из главных проблем – это низкая капитализация банков, которая прямо или косвенно влияет практически на любой аспект деятельности банка, прежде всего, на величину банковских активов. Чистые активы банков Украины в начале 2006 года составляли 42,4 млрд.

долл., в то время, как средняя величина активов коммерческого банка в Великобритании - млрд. долл., в Японии – 45 млрд. долл. Обязательным условием для банковского сектора при вступлении Украины в ВТО является либерализация доступа иностранного капитала на рынок банковских услуг. Последствия вхождения иностранных банков на рынок Украины противоречивы. Несомненно то, что существуют объективные потребности в росте иностранного капитала в банковской системе страны и позитивные результаты, связанные с этим процессом. Прежде всего:

- существенно возрастет объем инвестиций в национальную экономику. Увеличение инвестиций будет происходить как в банковском секторе, так и в реальном секторе экономики.

Мультипликационный эффект, который возникнет в результате, согласно теории Дж. М.

Кейнса, приведет к увеличению объема национального дохода. В настоящее время на душу населения в Украине приходится менее 200 долл. иностранных инвестиций, тогда как в Чехии – более 3 тыс. долл., Венгрии – 2,4 тыс., Польше 1,2 тыс. долл.;

- увеличится уровень кредитования экономики, будут созданы предпосылки структурных сдвигов, которые необходимы для поддержания устойчивых темпов экономического роста.

- в результате усиления конкуренции на рынке, произойдет удешевление стоимости кредитов. Действующие процентные ставки по кредитам в Украине значительно превышают те, которые сложились в европейских странах;

- конкуренция на рынке банковских капиталов будет способствовать развитию украинских банков, с необходимостью приведет к росту концентрации банковского капитала;

- появится возможность использования современных банковских технологий и опыта банковского менеджмента, расширения спектра банковских услуг и повышение их качества. В развитых странах банки оказывают своим клиентам до 300 видов услуг, что значительно превышает объем услуг, оказываемых отечественными банками. Украинскими банками практически не используются современные кредитные инструменты финансирования инвестиционных программ, в частности, синдицированное кредитование, которое позволяет диверсифицировать и перераспределять кредитные риски между странами-кредиторами. Еще одним кредитным инструментом финансирования инвестиций является проектное финансирование, которое широко используется в практике крупных международных банков в развивающихся странах и по сути представляет собой заем, обеспеченный самим проектом.

Использование этих инструментов требует высокого уровня капитализации банков и высокой квалификации банковских менеджеров, что в настоящее время приемлемо лишь для 5-7 банков, функционирующих в Украине [2];

- привлечение иностранного капитала в банковский сектор будет способствовать уменьшению тенизации экономики, поскольку иностранные банки привыкли работать в легальной среде, их вряд ли можно будет использовать для выполнения неформальных обязательств перед властными структурами.

Вместе с тем, следует признать, что экспансия иностранного капитала может иметь и негативные последствия для украинской экономики, в частности:

- присутствие значительного объема иностранного банковского капитала может нести угрозу экономической безопасности страны. С одной стороны, более низкие процентные ставки выгодны для экономики, с другой стороны, они могут негативно влиять на развитие национальной банковской системы, поскольку иностранные банки смогут оказывать воздействие на характер и приоритеты развития страны, в которой они находятся, контролировать наиболее эффективные сферы деятельности;

- украинская экономика может стать зависимой от конъюнктуры мировых финансовых рынков;

- украинские банки попадут в неравные конкурентные условия с банками развитых стран, в которых выше уровень монетизации. Если в Украине он равен приблизительно 30% от ВВП, то в странах с развитой экономикой этот показатель близок к ВВП или даже превышает его;

- на рынок могут прийти банки неустойчивые, рисковые, что приведет к нестабильности на финансовом рынке страны.

Эти процессы станут более опасными, если широкое распространение на нашем рынке получат филиалы иностранных банков (соответствующие изменения, допускающие их открытие в Украине, уже внесены в Закон «О банках и банковской деятельности»). Правовой статус у филиалов особый, их деятельность в значительной степени регулируется законодательством той страны, в которой находится главный, материнский банк. Филиалы иностранных банков используют ресурсы (как правило, более дешевые) главного банка и смогут вытеснять украинские банки из наиболее привлекательных сфер, привлекать наиболее крупных кредитоспособных клиентов. При изменении конъюнктуры на мировом финансовом рынке иностранные банки задействуют все свои резервы, прежде всего, средства иностранных филиалов, что приведет к оттоку капитала из страны.

В первом квартале 2006 года в Украине действовали 28 банков с иностранным капиталом (17% от общего числа банков). Из них 11 – со 100% иностранным капиталом. Это:

«Райффайзенбанк Украина» (Австрия), «Ситибанк Украина» (США), «Калион Банк Украина»

(Франция), Банк «Пекао» (Украина) (Польша), «ИНГ Банк Украина» (Нидерланды), «ХФБ Банк Украина» (Германия), Прокредитбанк (Германия, США и Великобритания), Международный ипотечный банк (США), Внешторгбанк (Россия), Банк «Ренессанс Капитал» (Нидерланды), БМ Банк (Россия и Швейцария). Доля иностранного капитала в уставном капитале действующих банков Украины в 2006 году увеличилась до 21,6%. Иностранный капитал в Украине представлен 16 странами. Наибольшая доля приходится на капитал Австрии (53,3%), России (18,7), Нидерландов (4,7), Польши и Германии (по 3,8%). Среди иностранных инвесторов, инвестировавших капитал в банковскую систему Украины, две международные финансовые организации;

39 компаний, фирм, обществ и т.п.;

19 банков и три физических лица.

В Украине нет существенных законодательных препятствий для вхождения иностранного капитала на отечественный рынок банковских услуг, а существование значительного количества мелких и финансово слабых банков увеличивает возможности развитых стран для завоевания главенствующих позиций на нашем рынке.

Следовательно, в Украине можно ожидать формирования качественно новой финансово-экономической среды, появления новых возможностей, но вместе с этим, либерализация может оказать существенное негативное влияние на национальную экономику.

Большинство стран мира использует жесткое регулирование и контроль за открытием и функционированием иностранных банков на территории своих стран, особенно за функционированием филиалов иностранных банков, учитывая то, что эти филиалы не являются самостоятельными юридическими лицами, а только подразделениями юридических лиц, которые находятся за границей и деятельность которых регулируется иностранным законодательством. Опыт развивающихся стран свидетельствует, что в страны с низким рейтингом привлекательности могут прийти банки с аналогичным или не намного более высоким рейтингом, которые могут использоваться для вывоза капитала или отмывания денег.

В случае финансового кризиса, как показывает опыт азиатских стран 90-х годов, иностранные банки оставляют рынок принимающей стороны, даже не предпринимая попыток возместить потери, что может привести к системному кризису в банковской системе Украины. В сложившихся условиях НБУ необходимо принимать активные меры по повышению уровня концентрации банковского капитала в стране, широко использовать дифференцированные нормативы обязательного резервирования, уточнить нормы законов, которые касаются участия иностранного капитала в банковской сфере, особенно деятельности филиалов иностранных банков. Для повышения привлекательности национального рынка банковских услуг необходимо поддерживать стабильность национальной денежной единицы, формировать развитый рынок банковских услуг, современную банковскую инфраструктуру и квалифицированный персонал.

РЕЗЮМЕ Целью данной статьи является определение как положительных, так и отрицательных следствий кокурентной борьбы на финансовом рынке, выработка на основе анализа предложений, которые разрешат уменьшить отрицательное влияние этого процесса на Украине.

РЕЗЮМЕ Метою даної статті є визначення як позитивних, так і негативних наслідків кокурентной боротьби на фінансовому ринку, вироблення на основі аналізу пропозицій, що дозволять зменшити негативний вплив цього процесу на Україні.

SUMMARY The purpose of this article is to define both positive and negative consequences of this process and, based on the analysis, to suggest a future course of action that will reduce negative influence of this process in Ukraine.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1.Зимовец В. Тенденции и последствия экспансии западного финансового капитала в Восточной Европе // Экономика Украины, - № 2.-2006.-С. 2.Шелудько Н. Актуальные проблемы банковского кредитования инвестиций в Украине // Экономика Украины, -2005,- №7, С. 3.Геец В. Иностранный капитал в банковской системе Украины // Зеркало недели, 2006,-№ 26 (605) Поступила в редакцию 18.12.2006 года АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СВІТОВОМУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ВЕКТОР УКРАЇНИ Музиченко А.Г., к.е.н., асистент кафедри, Міжнародна економіка ДонНУ На сучасному етапі розвитку світового господарства домінують дві діалектично поєднані тенденції – поглиблення економічної глобалізації та посилення регіональних і субрегіональних процесів, які все чіткіше окреслюють межі підсистем всесвітнього господарства та визначають нову диспозицію країн у його структурі. Нові незалежні держави прагнуть увійти і закріпитися в групі країн-лідерів. На сучасному світовому фінансовому ринку відбувається подальше інтегрування економік різних країн в єдину економічну систему.

Головною тенденцією розвитку світового фондового ринку є посилення взаємозалежності національних ринків цінних паперів. Політика дерегулювання та лібералізації створила передумови для взаємодії та інтеграції національних фондових ринків, розширення масштабів операцій на них, переміщення приватних капіталів між країнами.

Глобалізація потребує від України нового погляду на механізм функціонування фінансового ринку, в тому числі й ринку цінних паперів. Створення ефективно діючого фінансового ринку є найважливішим завданням реформування економіки України. Будь-які економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектору, здатного мобілізовувати, перерозподіляти та надавати економіці інвестиційні ресурси. Тому розвиток вітчизняного фондового ринку, як невід'ємної частини фінансового ринку та важливого елемента національної економіки, набуває першочергового значення.

Вагомий внесок у дослідження питань розвитку світового ринку цінних паперів, створення та ефективного функціонування фондового ринку України, його інтеграції до світового ринку цінних паперів зробили такі вчені-економісти, як Р. Аліберг, Б. Аврамович, Р.

© Музиченко А.Г., 2007.

Вернон, Дж. Даннінг, І.В. Кривов’язюк, С.О. Маслова, Ю.В. Макогон, О.М. Мозговий, М.І.

Назарчук, О.А. Опалов, Т.В. Орєхова, В.І. Павлов, І.І. Пилипенко, О.І. Рогач, О.Ю. Ромашко, О.М. Сохацька, С.В. Черкасова, С. Хаймер, І.М. Школа та інші відомі науковці та практики.

В сучасних умовах фондовий ринок стає основним структуроутворювальним фактором фінансового сектору економіки. Банки поступово віддають ведучу роль в перерозподілі фінансових коштів. Зростаюча конкуренція спонукає банки переглядати своє місце в фінансовій системі, проводити реструктуризацію та посилювати інвестиційні направлення своєї діяльності. У зв’язку з цим зріс взаємозв’язок між фінансовим та реальним секторами економіки. Для нещодавно створених промислових компаній емісія цінних паперів стала основним засобом мобілізації фінансових коштів. Завдяки подальшому удосконаленню функціонування фінансового ринку його механізми стали в більшій мірі забезпечувати перерозподіл коштів на користь найбільш прибуткових та перспективних компаній. Це стимулює структурні перетворення. Фондовий ринок перетворюється в дієвий каталізатор технічного прогресу в реальному секторі, забезпечуючи ріст продуктивності труда.

Посередницька діяльність банківських та небанківських структур як продуцентів послуг спрямована на задоволення потреб клієнтів у залученні або/чи розміщенні капіталу. Якість фінансового сервісу поступово стає визначальним компонентом економічного розвитку.

Метою наукової статті є дослідження та аналіз основних тенденцій розвитку сучасного світового фондового ринку, виявлення та характеристика місця України на світовому ринку цінних паперів.

За даними Дослідного центру МсКinsey Global Institute (MGI), у 2004 р. загальний осяг світових активів зріс порівняно з 1980 р. з 12 до 119 трлн.дол.США, тобто майже в 10 разів.

Середньорічний темп приросту перевищував 10% і був значно вищий, ніж темп приросту ВВП.

До 2010 р., за прогнозами Центру, обсяг світових активів сягне майже 209 трлн.дол.США (табл.

1).

Таблиця 1 - Обсяги та структура міжнародних фінансових активів у 1993-2010 рр.

1993 р. 1999 р. 2003 р. 2004 р. 2010 р.

Інструменти трлн. % трлн. % трлн. % трлн. % трлн. % дол. дол. дол. дол. дол.

Акції 14,3 27,0 36,1 37,6 31,9 27,0 33,1 27,8 56,9 27, Корпоративні 11,7 22,1 20,5 21,4 30,8 26,1 31,5 26,5 60,8 29, облігації Державні 10,5 28,3 14,5 15,1 20,5 17,4 21,2 17,8 32,4 15, облігації Депозити 16,5 31,1 24,9 25,9 34,8 29,5 33,2 27,9 58,9 28, Усього 53,0 100 96,0 100 118,0 100 119,0 100 209,0 Наприкінці ХХ початку ХХІ століть левову частку світової капіталізації – майже 80% забезпечували країни Європи, США, Великобританія, Японія та Китай. На сімку провідних розвинених країн припадало більше 75% світової капіталізації. На початку 1970-х рр. доля тільки США перевищувала 60%, у 1980-ті рр. вона зменшилася у першу чергу у зв’язку з підвищенням питомої ваги Японії, з кінця 1980-х до середини 1990-х рр. – ринків, що формуються. З середини 1990-х рр. і по теперішній час знов відбулося підвищення частки США, перш за все за рахунок стрімкого росту ринку акцій.

Упродовж останніх років зростає роль США та Європи, скорочується частка Японії й Південно-Східної Азії і стрімко підвищується частка Китаю. Сегментом, що динамічно розвивається, можна вважати Індію та країни Центральної і Східної Європи, міжнародні активи яких перевищують один трильйон доларів США (табл. 2).

Така висока частка розвинутих країн у сукупному світовому ринку цінних паперів призводить до того, що якщо розглядати світові пропорції, то вони повністю визначаються пропорціями фондових ринків п’ятірки (Великобританія, Японія, США, Німеччина, Франція) при домінуючому впливі США. В той самий час в конкретних країнах пропорції можуть суттєво відрізнятися від середніх світових. Найбільш неоднорідна структура у групі ринків, що формуються.

Таблиця 2 - Регіональна структура міжнародного фінансового ринку у 2003 р., % Показники США Єврозона Велико- Східна Японія Китай Індія (ЄС-15) британія Європа Акції 33 19 35 31 17 27 Корпоративні 36 29 30 3 12 5 облігації Державні 12 21 7 20 35 6 облігації Депозити 20 36 28 40 36 62 Обсяг ринку, 44 26 7 1 18 5 трлн.дол.США В умовах глобалізації та конкуренції між ринками капіталу позичальники отримали можливість диверсифікувати свої джерела інвестиційного фінансування. Інвестори можуть більш вигідно розміщувати свої кошти, вибираючи ринки для інвестування, оскільки різноманітні національні та міжнародні ринки пропонують різні умови. Проте грошові ресурси, що перерозподіляються на світовому ринку цінних паперів, є обмеженими. Це і визначає конкуренцію фондових ринків за грошові потоки. Всі ринки світу жорстко конкурують один з одним. Навіть серед розвинених ринків щорічна різниця в темпах зростання капіталізації та обсягу угод становить десятки відсотків.

Капіталізація біржових ринків світу і, відповідно, обсяг грошових ресурсів, що надходять до них, постійно зростають. Тому необхідно, щоб і національний ринок цінних паперів зростав разом з іншими ринками (щонайменше у порівнянні з групою ринків, що формуються). Капіталізація організованого світового ринку цінних паперів з 2003 по 2004 рр.

зросла на 37 трлн.дол.США, з них 40% капіталізації припадає на NASDAQ і Нью-Йоркську фондову біржу. Лідерами за показниками капіталізації у 2004 р. також були: Токійська фондова біржа - 3,6 трлн.дол.США, Лондонська фондова біржа - 2,8 трлн.дол.США і Euronext - 2, трлн.дол.США.

Завдяки глобалізаційним процесам та значному зростанню обсягів і частки як державних, так і корпоративних боргових зобов’язань світовий фінансовий ринок стає глибшим, прозорішим і ліквіднішим. Основним інструментами світового ринку цінних паперів є акції, облігації та депозити.

Протягом останніх років найдинамічніше розвивався ринок акцій та корпоративних облігацій. Так, якщо загальна сума міжнародних фінансових активів за період 1993-2004 рр.

зросла у 2,25 разу, то обсяги емітованих акцій – у 2,3, а корпоративних облігацій – у 2,7 разу, тоді як обсяги депозитів – лише на 69%. Аналіз використання окремих інструментів грошового ринку та ринку капіталів показав, що частка акцій, за винятком 1999 р., лишається практично незмінною на рівні 27%. Частка корпоративних облігацій зросла з 11,7% у 1993 р. до 26,5% у 2004 р., державних облігацій знизилася з 28,3% до 17,8%, а депозитів скоротилася з 31,1% до 27,9%, тобто відбувається зростання частки боргових і пайових цінних паперів. За оцінками експертів такі самі тенденції збережуться і в перспективі до 2010 р.

Наведені данні свідчать про істотне зниження на міжнародному фінансовому ринку ролі комерційних банків і відповідне посилення ролі ринкових інституцій, таких як фінансові посередники. Регіональна структура світового ринку цінних паперів свідчить, що близько 37% припадає на Сполучені Штати, 22% - на Європу, 15% - на Японію, 6% - на Великобританію і близько 5% - на Китай. Фінансові ринки Центральної та Східної Європи, а також Індії належать до таких, що розвиваються.

Однак ринок Китаю є на сьогодні найдинамічнішим і, зважаючи на те, що за обсягами виробництва Китай посідає четверте місце у світі, його складова світового фінансового ринку постійно зростатиме. При цьому більшість дослідників вважає, що частка Китаю зростатиме за рахунок Японії та країн Південно-Східної Азії. Особливо динамічно розвиватимуться такі активи, як депозити та державні цінні папери, які є досить перспективною складовою майже для всіх сегментів світового фінансового ринку, оскільки найтісніше пов’язані з національними фінансовими ринками.

Сучасні умови світового ринку цінних паперів характеризуються стрімким зростанням ринку облігацій. Причому таке зростання відбувалося навіть за умов кризи на ринку акцій, яка супроводжувалася стрімким падінням індексів капіталізації та банкрутством провідних корпорацій. Ринок облігаційних позик забезпечив зростання світового ринку цінних паперів за несприятливих умов розвитку. Великою мірою привабливість світового ринку облігацій зумовлена змінами, які відбуваються на цьому сегменті фондового ринку. Зокрема спостерігається зростання ролі ринку корпоративних цінних паперів. Збільшення обсягів емісії корпоративних облігацій створює сприятливі умови для розвитку економіки будь-якої країни і стимулює інвестиційне середовище.

За результатами статистичних даних, на ринку Сполучених Штатів для акумуляції капіталу емітенти найчастіше використовують, а інвестори, відповідно, придбають акції та боргові зобов’язання. Як показує аналіз даних таблиці 3, за 1993-2003 рр. частка державних облігацій на американському сегменті світового фінансового ринку скоротилася на користь Японії та Європи. Однак упродовж 2004-2005 рр. втрачені позиції практично було відновлено.

Так, за даними Standard & Poor’s у 2006 р. позики уряду США зросли порівняно з 2005 р. на 14% і становлять близько 364 млрд.дол., тобто 34% загальносвітових державних запозичень. Це означає, що за обсягами державних запозичень США стоїть на першому місці у світі.

Таблиця 3 - Регіональна структура активів світового ринку цінних паперів у 1993 та 2003 рр., % Країна Акції Корпоративні Державні Депозити (регіон) облігації облігації 1993 р. 2003 р. 199 3 р. 2003 р. 1993 р 2003 р. 1993 р. 2003 р.

США 37 45 46 51 39 25 27 Європа 22 28 30 34 31 33 28 Японія 21 10 18 7 20 30 29 Китай 3 4 0 1 0 2 5 Інші країни 17 13 6 7 10 10 11 Усього 100 100 100 100 100 100 100 Щодо європейських інвесторів, то вони надають перевагу банківським депозитам.

Азійські ринки хоча й динамічні, однак дуже неоднорідні. У різних країнах використовують різні інструменти, що здебільшого зумовлено не лише економічним рівнем розвитку країни, а й рівнем участі країни у діяльності світового фінансового ринку. В Японії найдинамічніше розвивається ринок державних цінних паперів, у Китаї, ринок фінансових активів вже досяг 40% ринку Японії, найдинамічнішим є банківський сектор, що особливо активно почав розвиватися після доступу на нього іноземних інвесторів (див. табл. 2).

Зростання боргових зобов’язань у Франції та Італії відбувається за рахунок емісії урядових запозичень, у Великобританії – переважно за рахунок емісії корпоративних облігацій.

При цьому активізація європейських ринків та зростання їх фінансового обсягу значною мірою відбувається за рахунок створення ЄМС та запровадженню єдиної європейської системи, частка якої у світовому оброті постійно зростає, що призводить до подальшої інтеграції фінансових ринків європейських країн, посилення конкуренції між доларом і євро, та, відповідно, між економікою США і Європи.

Про глобалізацію світового фондового ринку свідчить те, що іноземні інвестори володіють 12% американських акцій, 25% корпоративних облігацій і близько 44% казначейських цінних паперів. На початок 2006 р. тільки Народний банк Китаю вклав у державні облігації США понад 262 млрд.дол.США. Значно зросли обсяги прямих іноземних інвестицій міжнародних корпорацій, міждержавного банківського кредитування, проектного фінансування тощо. За статистичними даними упродовж 1983-2003 рр. у структурі використання міжнародного капіталу більше ніж у тричі зросла частка портфельних інвестицій – з 12% до 41%. Частка банківського кредитування неухильно знижувалася – з 78% до 44% і, найімовірніше, знижуватиметься надалі, незважаючи на надзвичайно високі темпи розвитку банківського сектору та концентрації банківського капіталу переважно шляхом його консолідації.

Розглянуті закономірності та тенденції розвитку світового фінансового ринку дають підстави зробити висновок, що він є дуже масштабним і динамічним, розвивається циклічно, національні та регіональні фінансові ринки істотно пов’язані між собою, а ефективність участі на ньому певної країни залежить не лише від рівня розвитку національного ринку, а й від ступеня інтеграції фінансового ринку країни до світового фінансового простору.

На етапі становлення незалежної України і переходу до ринкової економіки необхідно створювати нові сегменти ринкової економіки і об’єднувати їх в єдину національну економічну систему. Не зважаючи на те, що фондовий ринок України тільки почав своє становлення на даному етапі вдалося створити як самий ринок, так і необхідну для його функціонування інфраструктуру. Сам ринок поки що переважно виконує невластиві йому функції вирішення проблеми неплатежів (фінансові векселі) і формування, а також перерозподілу власності в процесі приватизації. Основна ж функція – мобілізація фінансових ресурсів – реалізується вкрай обмежено. Ключову роль на ринку цінних паперів відіграють акції, хоча вони і не посідають поки що провідного місця.

За класифікацією Standard&Poor’s Україну віднесено до групи Frontier markets (граничний ринок), в яку входять ще 20 країн (Румунія, Словенія, Хорватія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва та інші). Frontier markets – ринки які є невеликими у порівнянні з Emerging markets (ринки що розвиваються). Для інформування інвесторів про ситуацію на таких ринках S&P щомісячно розраховує IFCG Frontier Comp. індекс. Для переходу України на наступні рівні світових рейтингів необхідні скоординовані дії як організаторів торгівлі цінними паперами так і державних органів, що будуть спрямовані на підвищення параметрів ринку – ліквідність, прозорість, капіталізація, відкритість для іноземного інвестування.

Порівняння показників ринку цінних паперів України в 2005 р. з аналогічними даними фондових ринків нових незалежних держав групи Frontier, показує, що:

- Україна в 2005 р. посіла перше місце в зоні Frontier за рівнем зростання індексу (170,33%). Друге та третє місця посіли Словаччина (129,3%) та Румунія (100,13%). До індексного „кошика” індексу S&P/IFCG-Україна в 2005 р. входили цінні папери ВАТ „Укртелеком”, ВАТ „Укрнафта”, ВАТ „Київенерго”, ВАТ „Західенерго”, ВАТ „Центренерго”, ВАТ „Дніпроенерго”, ВАТ „Концерн Стирол”, ВАТ „Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, ВАТ „Азовсталь”;

- за рівнем капіталізації Україна знаходиться на другому місці, поступаючись лише Румунії. На рівень капіталізації великий вплив має те, що при розрахунку цього показника Standard&Poor’s не враховує цінні папери, що знаходяться у власності держави;

- результати торгів акціями на організованому фондовому ринку України залишаються помірними. Головна причина – в Україні, на відміну від багатьох країн зони Frontier, не діє „правило концентрації”, згідно з яким обіг цінних паперів зосереджено виключно на організованому фондовому ринку.

Упродовж останніх років Україна активно накопичує досвід роботи на світовому фінансовому ринку. З метою покриття дефіциту бюджету здійснено кілька емісій державних облігацій зовнішньої позики, розширюється практика отримання синдикованих кредитів від іноземних банків, здійснено кілька емісій корпоративних єврооблігацій. Так, лише у 2005 р.

дванадцять українських банків та корпорацій отримали кредити на загальну суму понад 1, млрд.дол.США терміном від півроку (банк „Форум”) до 7 років („Укртелеком”) і відсотковою ставкою від Libor +2,80 („Приватбанк”) і Libor +2,95 („Форум”) до Libor +4,90 („Укртелеком”).

На фондовому ринку України переважають інструменти боргу в сукупності засобів фінансування розвитку інституційних одиниць. Треба відмітити, що в Україні просліджується загальносвітова тенденція переважання ринку облігацій над іншими ринками. Тому реальні обставини дають підстави характеризувати фінансовий ринок нашої держави як борговий.

Упродовж 2005 р. вітчизняні емітенти здійснили випуск та розміщення єврооблігацій на суму 1,115 млрд.дол.США із середнім терміном 4,4 року та середньою відсотковою ставкою 8,17%.

Уже в січні 2006 р. „Приватбанк” розмістив чергову емісію єврооблігацій на суму млн.дол.США терміном на 10 років та ставкою 8,8-75%.

Принциповим є рішення яке має бути прийняте компаніями, - на якій основі залучати фінансування: борговій (кредити, облігації), пайовій (акції) або використовувати певну гібридну форму. Вибір рішення про залучення фінансування на пайових чи боргових засадах залежить від кількох факторів:

По-перше, - це рівень процентних ставок по акціям. Зазвичай воно привабливіше за умов низьких процентних ставок.

По-друге, - поточний стан ринку акцій - при сприятливій кон’юнктурі ринку акцій підприємство може розмістити свої цінні папери за вищими, ніж у період спаду фондового ринку цінами.

По-третє, - коло інвесторів яких бажає залучити підприємство. Підприємство може розмістити облігаційну позику серед широкого кола інвесторів або зробити емісію великого пакета акцій та повністю продати його стратегічному інвесторові.

Можливість використання того чи іншого інструменту значною мірою залежить від поточного стану компанії, а також питомої ваги нових інвестицій у сукупному капіталі компанії. Якщо нові інвестиції мають незначну питому вагу в наявному капіталі, а масштаби вже сформованого бізнесу переважають інвестиційні потреби, інвестору привабливішим здається придбання акцій. Розміщувати акції вигідно успішним компаніям, інноваційність яких висока порівняно з вже відомими в бізнесі. В багатьох випадках єдиним імовірним варіантом залучення капіталу на довгостроковій основі є розміщення акцій. Головна причина – в підвищених ризиках інвестора.

Одним з важелів механізму інтеграції України до світового господарства є вихід компанії на міжнародні фондові ринки. Здійснити розміщення цінних паперів вітчизняні компанії можуть декількома способами:

- провести публічне розміщення акцій (ІРО);

- емітувати похідні цінні папери – Американські депозитарні розписки (ADR) або Глобальні депозитарні розписки (GDR).

Цінні папери будь-якого підприємства відіграють роль певної застави, що знаходиться в їх власників. Ця застава надає право на участь у прибутку (для акцій) або на отримання фіксованих платежів (для облігацій) від підприємства. Ріст вартості такої застави повинен в середньому відповідати росту ефективності капіталу конкретного підприємства, яке випустило в обіг свої цінні папери.

За прогнозами вітчизняних економістів у 2006 р. українські підприємства за рахунок продажу своїх акцій за кордоном залучать більше 1-1,5 млрд.дол.США. Провести публічне розміщення акцій у 2006 р. збираються біля десяти крупних компаній (Індустріальний Союз Донбасу (ІСД), Полтавський ГЗК, група „Креатив”, банк „Надра”, концерн „Стирол” та ін.) та біля тридцяти середніх проведуть приватне розміщення акцій серед західних інвесторів.

Здебільшого це будуть підприємства легкої, харчової промисловості, сфери послуг, фінансові установи.

Розміщуючи невеликі (біля 10%) пакети акцій в іноземних портфельних інвесторів, українські компанії можуть не тільки залучити додаткові фінансові ресурси, але й суттєво підвищити свою капіталізацію, створити позитивну репутацію компанії на міжнародному ринку. Наприклад, компанія „Галнафтогаз” вийшла на ринок у 2005 р. з капіталізацією млн.дол.США, а на 10.10.2006 р. її капіталізація складала вже 200 млн.дол.США, тобто вартість компанії підвищилася майже на 50%.

Розміщення цінних паперів серед іноземних портфельних інвесторів потребує від української компанії (банка) оприлюднити реальних власників, її структуру та фінансову звітність. До того ж необхідно показати високу рентабельність підприємства, що тягне за собою додаткові податкові витрати. Треба відмітити, що не всі навіть крупні компанії можуть задовольнити запити інвесторів відносно внутрішньої інформації.

На сьогодні лише дві компанії провели публічне розміщення акцій на іноземних біржах – це „ХХІ век” та „Укрпродукт”. Але частіше практикується інша форма розміщення акцій підприємства на міжнародних ринках – приватне розміщення акцій, коли акціонери продають свої цінні папери декільком портфельним інвесторам без торгів на біржах.

Наприклад, таким чином свої акції розмістили „ЛуАЗ”, банк „Форум”, концерн „Галнафтогаз”, компанії „ДнепрАзот” та „АвтоКрАЗ” (табл. 4).

Іноді приватне розміщення передує ІРО. Дана процедура повинна створити позитивну історію компанії на розвинутих ринках цінних паперів.

Поряд з позитивними наслідками публічного розміщення акцій є й негативні. Так, протягом всього часу підготування до ІРО компанія дуже чутлива до будь-яких конфліктів. На вартість запропонованих на біржі акцій можуть вплинути зовнішні фактори такі як політична нестабільність, проблеми в галузі тощо. Не менший вплив на вартість акцій зовнішні фактори оказують і після первинного розміщення акцій. Будь-яке порушення прав акціонерів або зміна ринкової кон’юнктури відображаються на ринковій вартості підприємства. Розміщення частини акцій на біржі – це ризик того, що акції та капіталізація компанії (банка) будуть реагувати не тільки на результати діяльності конкретного підприємства, але й на відношення інвесторів до конкретної держави та галузі в цілому.

Таблиця 4 - Приватне розміщення акцій українських компаній у 2005 р.

Компанії Пакет акцій, проданий Сума продажу пакету акцій, інвесторам, % млн. дол.

„АвтоКрАЗ” 5 4, концерн „Галнафтогаз” 12 17, „ДнепрАзот” 7,5 7, АКБ „Форум” 10 „ЛуАЗ” 8 Наведені приклади дають підставу стверджувати, що Україна на основі запровадження як державних, так і корпоративних запозичень розпочала активний рух у напрямі інтеграції до світового та європейського фінансового простору, використовуючи євроконтинентальну модель розвитку фінансового ринку. На сучасному етапі необхідне вивчення закономірностей і тенденцій розвитку світового фінансового ринку та реалізації їх переваг у становленні та розвитку вітчизняної фінансової системи.

Процес інтеграції фінансового ринку України у світовий ринок цінних паперів визначається процесом його формування, структурних складових, інститутів, правової бази.

Сьогодні фінансовий ринок України більшою мірою підпорядкований дії адміністративних чинників порівняно з ринковими механізмами функціонування. Тому першочерговим завданням є реалізація ринкових принципів функціонування фінансового ринку, що само по собі стане передумовою інтеграції у світовий фінансовий ринок.

Визначаючи загальні тенденції у розвитку національного фінансового ринку, треба виокремити чинники впливу, що зумовлюють особливості реалізації об’єктивних закономірностей таких процесів. Так, до внутрішніх чинників можна віднести рівень соціально політичної стабільності і кон’юнктури національного ринку, стабільність грошово-кредитного ринку й тенденції до зниження відсоткової ставки, стабільність курсу гривні та фінансової політики як умови позитивного інвестиційного клімату. До зовнішніх чинників впливу можна віднести стан світової економіки і кон’юнктури на ринку енергоносіїв, кон’юнктуру на світових фінансових ринках та рівень рейтингу України як суверенного позичальника.

Загальним чинником інтеграції національного фінансового ринку є політика щодо пріоритетності інтеграційного курсу України та визначення її статусу у світовому співпросторі.

Інтеграція фінансового ринку України у світову фінансову систему визначається адекватністю національних фінансових інститутів, механізмів їх взаємодії світовим стандартам і тенденціям розвитку.

РЕЗЮМЕ Динамічний розвиток фінансових ринків, зокрема міжнародних ринків цінних паперів, спонукає по-новому оцінити взаємозалежність окремих країн, їх конкурентоспроможність та здатність адаптуватися до глобальної економіки. Інтеграція є однією з ключових тенденцій формування та розвитку світового ринку цінних паперів на сучасному етапі. Роль фондового ринку у фінансово-економічній ситуації, що склалася в Україні, є надзвичайно великою.

Банківський кредит через високі відсотки є недосяжним для переважної більшості підприємств, тому використання важелів фондового ринку для залучення коштів є найбільш раціональним вирішенням цієї проблеми.

РЕЗЮМЕ Динамичное развитие финансовых рынков, а именно международных рынков ценных бумаг, побуждает по-новому оценить взаимозависимость отдельных стран, их конкурентоспособность и умение адаптироваться к изменениям в глобальной экономике.

Интеграция - одна из ключевых тенденций формирования и развития мирового рынка ценных бумаг на современном этапе. Фондовый рынок играет важную роль в финансово экономической ситуации, сложившейся в Украине. Банковский кредит из-за высоких процентных ставок невыгоден для большинства предприятий, поэтому использование рычагов фондового рынка для привлечения денежных средств является наиболее рациональным решением данной проблемы.

SUMMARY In article authors threat the basic tendencies of development of the modern world stock market, analyze its structure, reveal problems and characterize the place and role of Ukraine in the world money and capital markets. Integration is one of the key tendencies of development of world stock market. The Stock market plays the important role in financial-economic situation, established in Ukraine. Bank credit because of high percent rates is not lucrative for majority enterprise, so use lever stock market for attraction of the financial capital is a most rational decision given problems.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Котляров С. Фондові ринки країн, що розвиваються, в умовах інтернаціоналізації та глобалізації // Ринок цінних паперів України №1-2. – 2005. - С. 7-18.

2. Лютий І.О., Міщенко В.І. Проблеми розвитку сучасного міжнародного фінансового ринку та інтеграційний курс України / Фінанси України. - №5. – 2006. – С.21-31.

3. Мироненко В. „Конец эры дешевых денег» / Инвестиционная газета. – 2006. - №3. – с.5.

4. www.mckinseyquarterly.com Поступила в редакцию 27.12.2006 года ВЛИЯНИЕ ТРАНСНАЦИОНАЛЬНЫХ БАНКОВ НА РАЗВИТИЕ БАНКОВСКОЙ СИСТЕМЫ УКРАИНЫ Черноиванова Е. Н., к. э. н., доцент кафедры РРПС ДонНУ, Месечко И.Н., ДонНУ Процессы мировой глобализации характеризуют изменения в национальной экономике в целом и ее финансово-банковской системы в частности. Как следствие, большинство позитивных и негативных явлений международных экономических отношений влияют на Украину с соответствующими последствиями для ее экономики. Транснациональные банки проявляют повышенную заинтерисованность в банковском секторе Украины, что подтверждается ростом стоимости банковских активов и увеличением потенциала банковской сферы услуг.

Целью данного исследования является изучение главных факторов привлекательности национального банковского сектора, оценка основных тенденций влияния иностранного капитала на создание качественно новой финансово-экономической среды, появления новых возможностей и проблем в сфере банковских услуг, а также анализа главных направлений деятельности банковской системы в контексте развития внешнеэкономической деятельности Украины.

Проблемам развития банковского сектора услуг в процессе глобализации и исследованию воздействия иностранного капитала на финансовый рынок Украины посвящены работы А.Гальчинского, В. Кравец, В. Мищенка, А. Мокия, М. Савлука, С.Яременка и других ученых.

Основным фактором привлекательности национальной банковской системы для иностранного капитала является получение более высокой прибыли при условии приемлемого риска. Доля иностранного капитала зависит от прибыльности банковского сектора и его особенностей, кредитоспособности государства, экономической и политической стабильности, торговых связей, ВВП на душу населения, уровня инфляции. В большинстве случаев присутствие зарубежного банковского капитала является более мощным при низком уровне налогообложения и невысоком уровне концентрации в банковской сфере. Следовательно, Украине необходимо активнее принимать меры по повышению уровня концентрации национального банковского капитала.

Рассматривая основные мотивационные факторы в контексте экспансии мировых банковских систем можно выделить несколько этапов: на ранней стадии иностранный капитал поддерживает, прежде всего, деятельность иностранного бизнеса, расширяя его присутствие на территории государства. Позднее, целью становится получение рыночных преимуществ:

мощные иностранные банки, продавая более сложные услуги, легко привлекают лучших клиентов, несущих самые низкие риски, чем усложняют конкуренцию для остальных банков. К стимулирующим аспектам также относятся регуляторные льготы, а именно более слабый надзор наряду с либеральным лицензированием и приватизационной практикой. Совокупность этих факторов предоставляет зарубежным банкам возможность активизации их вхождения в финансовую систему Украины. Чтобы сохранить свою независимость, возникает необходимость «вырасти» любой ценой до средних по размерам банков, которым не удается увеличить объем операций в мировой банковской системе из-за конкуренции и ограниченности свободных ресурсов.

По данным НБУ, на 01.10.2006 г. доля иностранного капитала в украинской банковской системе составляла 25,4%. По мнению экспертов, в 2007 г. этот показатель превысит 50%.

Целесообразность дальнейшего присутствия иностранного капитала в банковской системе Украины обусловлена объективными потребностями:

ускоренное развитие финансового рынка;

необходимость расширения спектра банковских услуг и повышения их качества;

потребность в снижении уровня процентных ставок по кредитам;

повышение международного финансового рейтинга Украины и увеличения объемов иностранных инвестиций в ее экономику;

увеличение притока иностранного банковского капитала в Украину с учетом повышенного спроса на ресурсы со стороны реального сектора отечественной экономики и невозможности удовлетворить эти потребности за счет внутренних источников;

активизация участия в мировых глобализационных процессах с возможностью учета и предупреждения их негативных последствий для украинского банковского сектора;

повышение уровня кредитования экономики как предпосылки необходимых структурных сдвигов (сейчас этот уровень в Украине составляет приблизительно 30% ВВП, в то время как в Эстонии — 55%, Литве и Словении — 44%, Венгрии — 42%);

доведение уровня иностранных инвестиций на душу населения до показателя соседних восточноевропейских стран (сейчас на душу населения в Украине приходится не более долл. США иностранных инвестиций, тогда как в Чехии — 3,6 тыс. долл., Эстонии — 2, тыс., Венгрии — 2,4 тыс., Словакии — 1,8 тыс., Польше — 1,2 тыс.).

Для расширения присутствия банков с иностранным капиталом в Украине и повышения привлекательности национального рынка банковских услуг существуют определенные условия:

относительная стабильность национальной денежной единицы, сбалансированное законодательное обеспечение иностранных инвестиций и сферы банковской деятельности, развитый рынок банковских услуг, наличие современной банковской инфраструктуры и квалифицированного персонала.

Привлечение иностранного капитала для Украины влечет серьезные проблемы не только для банковской системы, но и для национальной экономики в целом:


резкое снижение доли национального банковского капитала может привести к ситуациям, когда некоторые сферы экономики будут лишены кредитов, поскольку акционеры банков с иностранным капиталом всегда будут инвестировать те отрасли, где прибыль и безопасность выше;

угроза экспансивной глобализации национальной хозяйственной системы и утраты экономического суверенитета;

угроза для экономической безопасности государства из-за возможного неконтролируемого оттока капитала и финансовых ресурсов;

открытие филиалов и их доступ на национальный рынок банковских услуг является одним из условий вступления Украины в ВТО. Однако, формально статус филиала дает возможность проникновения в Украину ненадежных зарубежных банков. Филиалы являются подразделением главного банка, у них нет статуса юридического лица и в большинстве случаев — отдельного баланса. Как правило, платежеспособность филиалов регулируется головной компанией, а ликвидность — органами надзора страны-реципиента.

Если приток зарубежного банковского капитала надлежащим образом регулируется и контролируется, то структура банковской системы улучшается, банки получают больше стимулов для выхода на международные фондовые рынки, более динамично развиваются местные фондовые рынки, становится эффективнее трансмиссионный механизм денежно кредитной политики, а процентная ставка снижается. [4] Верховная Рада Украины зарегистрировала проект Закона «О запрете создания банков с иностранным капиталом, получения нерезидентами существенного участия в банках и открытия филиалов банков-нерезидентов на территории Украины» №9207, целью которого является «воспрепятствовать разрушению отечественной банковской системы и потере финансовой независимости Украины вследствие поглощения отечественного банковского сектора иностранными банками». [5] Ограничения НБУ будут распространяться не на долю рынка, которую займут иностранные банки, а на их уставные фонды. В том числе, регулятор может разрешить вкладывать банковские инвестиции в Украну только компаниям, чей международный рейтинг не ниже А или АА. Если эта ограничительная мера будет принята, то инвестиции из России и других стран СНГ станут весьма проблематичными. Показатель ВSI, характеризующий качество банковской системы государства, для России, Казахстана и Украины остается неизменным — на уровне «D» (низкое качество банковской системы).

Исходя из нормативов НБУ, банк с участием иностранного капитала — это банк, в котором более 10% уставного капитала принадлежит нерезидентам, однако, органу надзора Украины до сих пор неизвестны имена реальных владельцев двух третей украинских банков. [3, с. 44] Для оптимизации допуска иностранного банковского капитала предлагаются основные направления:

увеличение доли иностранного банковского капитала в банковской системе должно происходить постепенно — по мере создания благоприятных внутренних условий развития банковского сектора и повышения конкурентоспособности национального банковского капитала;

необходимо укреплять и в дальнейшем развивать сегмент банков с государственным капиталом, специализирующихся на обеспечении стратегических социальных, структурных и внешнеэкономических задач экономического роста (Ощадбанк, Эксимбанк, Банк реконструкции и развития);

следует внедрять нормативно-организационную селекцию и мониторинг доступа иностранного банковского капитала на основе национальных приоритетов развития;

ввести запрет на доступ банков из офшорных зон;

разработать четкие правила прихода зарубежных банков в национальную экономику.

Реализация данных мероприятий позволит хотя бы частично минимизировать негативные последствия увеличения доли иностранного капитала в банковский сектор Украины, а также в полной мере воспользоваться преимуществами этого присутствия для дальнейшего развития национальной экономики. [4] По итогам 2005 г. украинские банки зафиксировали совокупную прибыль в размере 2, млрд. грн, а за 8 месяцев 2006 г. – 2,9 млрд. грн., ожидается, что до конца 2006 г. совокупный размер банковской прибыли превысит прошлогодний показатель на 35-40%.[6] В 2006 г., по прогнозам экспертов, рост банковской системы составит 40-50%, банки будут развиваться по разному, при этом никто не сомневается в том, что быстрее всех будут увеличивать свои активы банки с иностранным капиталом. [2, с.36] На 01.11.2006 г. лицензию Национального банка Украины на осуществление банковских операций имели 167 банков, в том числе 32 банка с иностранным капиталом (19% от общего количества действующих). Из них 11 (6,6% от общего количества действующих) со 100-процентным иностранным капиталом (см. табл.1 и 2).

Сейчас инвесторами банков иногда выступают и SPV-компании (special purpose vehicle — специально созданная структура), которые регистрируют в форме холдинга с целью привлечения для украинских компаний дополнительные инвестиции на зарубежных рынках, но без потери контроля над холдингом со стороны его основателей.

Таблица 1.

Динамика количества банков с иностранным капиталом в Украине [1. c. 39] Название показателя 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 01. 11.

2001 2002 2003 2004 2005 2006 Количество действующих 153 152 157 158 160 165 банков Банки с иностранным 22 21 20 19 19 23 капиталом — в т.ч. со 100% 7 6 7 7 7 9 иностранным капиталом Доля иностранного 13,3 12,5 13,7 11,3 9,6 19,5 25, капитала в уставном капитале банков, % Среди иностранных инвесторов, инвестировавших капитал в банковскую систему Украины две международные финансовые организации, 39 компаний, фирм, обществ и т.п., банков и три физических лица. [4] Банки с участием иностранных капиталов обслуживают клиентов: 25,5% вкладов физических лиц и почти 32% - юридических лиц. [3, с. 45] В совокупных активах банковской системы доля банков с иностранным капиталом составила 37%, в обязательствах — 38%.[7] В ближайшей перспективе ожидается приход в Украину таких крупных инвесторов, Societe Generale (Франция), ОТР (Венгрия), Fortis Ваnk, а также банка «Тураналем» (Казахстан), который заинтересован в покупке банка «Кредит-Днепр».[3, с. 47] Таблица Банки, находящиеся под контролем иностранного капитала [3,с. 44] Банк Материнская компания Страна Рейтинг базирования материнской компании Raiffeisen International Bank- A1 (S&P) Австрия Райффайзенбанк Holding AG Банк Аваль ОТР Group Венгрия A1 (S&P) Райффайзенбанк Украина Группа SEB Skandinaviska A, стабильный (F) Швеция АЖІО Enskilda Banken AB Calyon AA (F), AA- (S&P) Франция Калион Банк Украина Societe Generale AA- (S&P) Франция Простокредит Е стабильный (F) В Bank Pekao S.A. – UniCredito A+, стабил. (F), A+ Италия Пекао (Украина) Р Italiano Bank Group негат.(S&P) О PKO Bank Polski S.A. (доля BBBpi (S&P) Польша Кредит Банк П казначейства Польши 52 %) (Украина) А Финансовая группа TBIH Нидерланды, ВАБанк Financial Services Group N.V. Израиль ProCredit Holding BB-, позит. (F) Германия ПроКредит Банк Украина ING A+ (S&P) Нидерланды ИНГ Банк Украина Gruppo Banca Intesa A+, стабил. (S&P) Италия Укрсоцбанк HVB Group/UniCredit Group A (S&P) Австрия/ ХФБ Банк Украина Германия Банк Материнская компания Страна Рейтинг базирования материнской компании BNP Paribas AA, стабильный Франция УкрСиббанк (S&P) Citigroup AA (F), A+ (S&P) США С Ситибанк Ш (Украина) А Финансовая группа «Альфа» B+, стабильный (F) Россия Альфа Банк (Украина) ВТБ/ ВВВ, стабил.

Россия Внешторгбанк правительство России (S&P), Baa2, (Украина) стабил. (Ms), BBB, С стабил. (F) Н Финансовая группа «ИФД В, позитив. (S&P).

Россия Петрокоммерц Г Капиталъ» Ba3 стабил. Aa3.ru Украина (Ms) ВТБ/ ВВВ, стабил.(S&P), Россия Мрія правительство России Baa2, стабил. (Ms), BBB, стабил.(F) Сбербанк ВВВ, стабил. (F) Россия НРБ-Украина Иностранный капитал в банковской сфере Украине представлен 16 странами.

Наибольшая доля приходится на капитал Австрии (53,3%), России (18,7), Нидерландов (4,7), Польши и Германии (по 3,8%) (см. рис.1). [8] Наиболее активную позицию в плане расширения своего присутствия в банковском секторе, занимают российские банки: дочерние банки в Украине есть у Альфа-банка («Альфа Банк Украина»), «Петрокоммерца» («Петрокоммерц Украина») и «НРБ» («НРБ-Украина»), изъявил желание открыть свое дочернее предприятие в Украине Банк Москвы. [9] Германия другие 3, 15, Польши 3, Нидерланды 4, Австрия Россия 53, 18, Рис. 1. Доля иностранного капитала в уставном капитале действующих банков Украины в 2006 г. [8] В структуре иностранного капитала в банковской системе Украины на австрийские инвестиции приходится 35%, французские — 16%, российские — 12% (см. рис.2).

Среди крупнейших покупок в Украине в 2005-2006 гг. стоит назвать приобретение украинских банков австрийской группой Raiffeisen Int., французскими BNP Paribas и Credit Agrikole, венгерским OTP Bank, итальянским Banca Intesa, российскими Внешторгбанком (ВТБ) и Сбербанком. По оценкам многих экспертов внешние инвесторы ориентированы лишь на десятку крупнейших банков Украины, активы которых занимали к началу октября 2006 г.

53,7% рынка.[10] Австрия другие 35% 37% Россия Франция 12% 16% Рис. 2. Структура иностранных инвестиций в банковской системе Украины [7] Австрийская финансовая группа Raiffeisen International приобрела 93,5% акций украинского банка «Аваль» за $1,03 млрд., итальянский Banca Intesa SpA купил 85,42% пакет акций «Укрсоцбанка» за $1,18 млрд., почти 51% акций «УкрСиббанка» был продан французскому BNP Paribas за $400-600 млн. Активно выходят на украинский рынок и российские инвесторы, в частности ВТБ приобрел 98% акций банка «Мрія» за $70 млн., а «Сбербанк» — банк НРБ-Украина. Несколько дочерних структр в Украине имеет российский Альфа-банк. В 2006 г. венгерский ОТР Group приобрел 100% акций банка «Райффайзен Украина», сумма сделки составила EUR650 млн. (см. табл. 3).[6] Многие украинские банки собираются сотрудничать со стратегическими инвесторами без продажи им контрольного пакета акции. О готовности привлечь в ряды своих акционеров иностранные финансовые группы, предложив им 20-25% пакеты, заявляли руководители банков «Форум» и «Финансы и Кредит». Например, «Форум» уже продал 10% своих акций на Франкфуртской фондовой бирже транснациональным банкам Credit Swiss, Lombard Odier, Bank of New York и др. Всего же «Форум» планирует продать иностранным инвесторам 25% своих акций.


Таблица 3.

Собственный капитал банков, находящихся под контролем иностранных банков и финансовых групп, млн.грн. [3, с. 46] Коэффициент прироста 2005 за 2005 г.

Райффайзенбанк банк Аваль 1303,2 1745,5 1, Укрсоцбанк 909,9 1027,2 1, УкрСиббанк 742,2 947,7 1, Райффазенбанк Украина 354,2 626,5 1, ИНГ Банк Украина 169,4 220,1 1, ВаБанк 88,4 295,7 3, Альфа Банк Украина 189,5 202,9 1, Кредит Банк Украина 147,6 158,8 1, Мрiя 126,7 225,0 1, Ситибанк Украина 163,9 198,5 1, ХФБ Банк Украина 105,3 182,3 1, Прокредит Банк Украина 92,1 112,8 1, Калион Банк Украина 57,2 83,4 1, НБР-Украина 93,4 105,9 1, АЖІО 90,4 109,8 1, Петрокоммерц-Украина 34,3 40,6 1, Внешторгбанк Украина 0,0 80,6 Пекао Украина 43,6 52,3 1, Всего 4711,2 6415,8 1, В число маловероятных объектов продажи попадают «Брокбизнесбанк», «Укрпромбанк», «ТАС-Коммерцбанк», «Укринбанк» (прибыльность 5% и менее).

Приобретая украинские банки с уже сформированной сетью филиалов и отделений, иностранные инвесторы проводят ребрендинг и внедряют на украинском рынке новые высокие стандарты обслуживания клиентов.[9] Последние крупные сделки по покупке украинских банков продемонстрировали, что иностранцев интересует не капитал приобретаемых финучреждений, а объем рынка, который переходит под контроль собственников (см. рис.3). [3, с. 44-46] Другие 80% Укрсоцбанк 5% УкрС иббанк Аваль 6% 9% Рис. 3. Доля рынка, принадлежащая крупнейшим украинским банкам, находящимся под контролем иностранного капитала [3, с. 45] У банков с иностранным капиталом (см. табл. 4) несколько лучше структура активов, чем в целом по системе, а именно меньше доля таких недоходных активов, как основные средства и нематериальные активы, начисленные доходы к получению. Кроме того, доля высоколиквидных активов в общих активах указанных банков выше, чем в целом по системе (14,8 против 13,8%), лучше качество предоставленных кредитов, чем у банков Украины в целом. Доля проблемных кредитов в общем объеме предоставленных кредитов указанных банков составляет 2% (по системе — 2,2%). Значительно ниже доля и проблемных негативно классифицированных кредитов (сомнительных и безнадежных) в общем объеме, чем в целом по системе (2,6 против 4,2%).

Таблица 4.

Банки со 100% иностранным капиталом, действующие в Украине в 2006 г. [4] № Страна Банки со 100% иностранным капиталом п/п базирования 1. Райффайзенбанк Украина Австрия 2. Ситибанк Украина США 3. Калион Банк Украина Франция 4. Банк «Пекао» (Украина) Польша 5. ИНГ Банк Украина Нидерланды 6. ХФБ Банк Украина Германия 7. Прокредитбанк Германия, США, Великобритания 8. Международный ипотечный банк США 9. Внешторгбанк (ВТБ) Россия 10. Банк «Ренессанс Капитал» Нидерланды 11. БМ банк Россия, Швейцария В тоже время средние и мелкие коммерческие банки, в которых превалирует иностранный капитал, показывают более высокий процент прибыли по сравнению с крупными системными учреждениями, а также характеризируются меньшей степенью риска. Это объясняется доступностью более дешевых кредитных ресурсов на международных рынках и более широкими возможностями увеличения процента между доходной и расходными базой.

Только по итогам 2005 г. доля внешних ресурсов, которые привлекались украинскими банками из внешних источников, выросла почти в 2 раза. С другой стороны, на увеличение прибыльности банков существенно влияют такие факторы, как: развитие сети филиалов и региональных отделений;

рост выдачи кредитов (которые формируют до 65-70% всей прибыли);

расширение спектра банковских услуг, в том числе усиливающийся выход финансовых структур на розничный сектор, который всегда приносит больший процент прибыли.[6] Приход иностранного капитала в банковскую систему Украины будет стимулировать процесс консолидации малых банков - приведет к необходимости объединения отдельных малых банков, но их решение будет обусловлено повышением уровня конкурентности.

Экспансия иностранным капиталом банковской системы Украины поставит национальные банки перед необходимостью повышения уровня обслуживания клиентов, снижения процентных ставок по кредитам, расширения спектра услуг, что в результате приведет к повышению доверия населения к банковской системе.

Согласно проекту Закона «О внесении изменений в Закон Украины «О банках и банковской деятельности» иностранный банк имеет право на открытие в Украине филиала при условиях:

- государство, в котором зарегистрирован банк, участвует в международном сотрудничестве в сфере предотвращения и противодействия отмыванию доходов, финансированию терроризма, сотрудничает с группой FATF;

- банковский надзор в государстве отвечает принципам Базельского Комитета по вопросам банковского надзора;

- между НБУ и органом банковского надзора государства заключено соглашение о взаимодействии в сфере банковского надзора;

- уставный капитал иностранного банка является не менее EUR150 млн.;

- минимальный размер приписного капитала филиала на момент его аккредитации – не менее EUR10 млн.;

- наличие письменного обязательства иностранного банка о безусловном выполнении обязательств, возникших в связи с деятельностью филиала на территории Украины;

- банкам Украины предоставлено право открывать филиалы на территории государства, в котором создан и действует иностранный банк;

- заявленный размер иностранных инвестиции не превышает установленных НБУ предельных размеров участия иностранного капитала в банковской системе Украины.[11] Таким образом, изучив основные тенденции современного развития сектора банковских услуг Украины, можно сделать выводы, что присутствие банков с зарубежным капиталом оценивается как система «двойных стандартов». Положительной стороной экспансии ТНБ является соответствие интересам развития национальной финансовой системы, что способствует привлечению иностранных инвестиций и расширению ресурсной базы социально-экономического развития государства. В то же время, существуют серьезные экономические риски быстрого роста доли иностранного банковского капитала, связанные с возможной утратой суверенитета в сфере денежно-кредитной политики, что усилит нестабильность системы, колебания ликвидности банков, спекулятивные изменения спроса и предложения на финансовом рынке. Иностранные банки реализовывают собственные, не совпадающие с национальными интересами, стратегические цели. Монополизировав украинский финансовый рынок, они, с помощью заниженных ставок кредитования и дискриминационных условий предоставления кредитов, не будут способствовать развитию украинской промышленности. Одновременно правительство рискует полностью потерять контроль над финансовой безопасностью Украины.

РЕЗЮМЕ Целью данного исследования является изучение главных факторов привлекательности национального банковскjго сектора, оценка основных тенденций влияния иностранного капитала на создание качественно новой финансово-экономической среды, появления новых возможностей и проблем в сфере банковских услуг, а также анализа главных направлений деятельности банковской системы в контексте развития внешнеэкономической деятельности Украины.

РЕЗЮМЕ Метою даного дослідження є вивчення головних факторів привабливості національного банковскjго сектора, оцінка основних тенденцій впливу іноземного капіталу на створення якісно нового фінансово-економічного середовища, появи нових можливостей і проблем у сфері банківських послуг, а також аналізу головних напрямків діяльності банківської системи в контексті розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

SUMMARY The purpose of the given research is studying primary factors of appeal of national bank sector, an estimation of the basic tendencies of influence of the foreign capital on creation of qualitatively new financial and economic environment, occurrence of new opportunities and problems in sphere of bank services, and also the analysis of mainstreams of activity of bank system in a context of development of foreign trade activities of Ukraine.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Аналіз діяльності системи банків України. Вісник НБУ, вересень, 2006 – С. 39.

2. Погремушный В. Банковский оракул // Бизнес 9/27.02.06. – С. 36-39.

3. Савин В. Троянский капитал // Бизнес 10 / 06.03.06. – С. 44-47.

4. http://medianews.com.ua/news-2763.html 5. http://www.liga.net/news/182942.html 6. http://medianews.com.ua/ua/news-7919.html 7. http://www.versii.com/newss.php?pid= 8. http://www.interfax.kiev.ua/ 9. http://vostokmedia.com.ua/print.php?news_id= 10. http://medianews.com.ua/ua/rubric/business/11/ 11. http://economica.com.ua/finance/news/12570.html Поступила в редакцию 13.12.2006 года МОЖЛИВІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ Лоза С.П., старший викладач кафедри «Економіка підприємства» Донецький інститут залізничного транспорту Постановка проблеми. Стабільна робота залізниць є невід’ємною умовою нормального функціонування економіки України. Залізничному транспорту для сталої та ефективної діяльності необхідно постійно оновлювати інфраструктуру, рухомий склад, основні виробничі фонди, спеціальну техніку, машини та обладнання, створювати та розширювати виробничі потужності. Однією з головних проблем, яку на сьогодні необхідно вирішувати на залізниці, є проблема пошуку джерел формування інвестиційних ресурсів.

До основних джерел фінансування інвестицій на залізничному транспорті належать: власні кошти залізниць і структурних підрозділів (прибуток, амортизаційні відрахування, накопичені грошові кошти);

кошти державного і місцевих бюджетів, які можуть надаватися на зворотній і незворотній основі, а також у вигляді податкового кредиту, дотацій, субсидій або компенсації частки банківського відсотку за наданими кредитами;

кошти позабюджетних фондів;

кредити банків та інших фінансових установ;

облігаційні позики;

кошти іноземних інвесторів;

лізинг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема пошуку можливих джерел фінансування інвестицій в залізничний транспорт привертає увагу багатьох науковців і практиків. Зокрема, цій тематиці присвятили свої праці такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як:

© Лоза С.П., 2007.

В.Л. Дикань, В.П. Ільчук, Ю.Ф. Кулаєв, Є.М. Сич, Н.П. Терьошина та інші. Однак, до кінця залишається невирішеною проблема визначення найбільш оптимальних джерел фінансування інвестицій у залежності від значущості та сфери реалізації проектів. Проведений аналіз останніх досліджень і публікацій на дану тематику свідчить про актуальність обраної проблеми і вказує на необхідність її більш глибокого вивчення.

Метою статті є дослідження можливих джерел і обґрунтування доцільності залучення інвестицій у залізничні інвестиційні проекти з різних джерел фінансування у залежності від значущості проекту для держави, регіону, міста або залізниці, сфери реалізації і розміру проекту, терміну окупності витрат, а також структури ефектів, які можна отримати в результаті реалізації проекту.

Виклад основного матеріалу. Впродовж 1998-2004 років темпи приросту інвестицій в основний капітал постійно випереджали темпи приросту ВВП, що свідчить про посилення інвестиційної складової економічного зростання. Особливо слід відзначити 2003-2004 роки – темпи приросту інвестицій становили 31,3 і 28% відповідно [1, с. 30].

Загальні обсяги інвестицій в основний капітал у 2004 році в порівнянні з 1995 роком збільшилися майже у 8 разів, при цьому сталися значні структурні зміни щодо обсягів залучення інвестицій з різних джерел фінансування. Проведений аналіз (рис. 1, 2) свідчить, що на сьогодні інвестиції здійснюються головним чином за рахунок внутрішніх ресурсів підприємств (61,7%), коштів державного (10,5%) і місцевих (4,7%) бюджетів, кредитів банків та інших позик (7,6%).

60000 75, 72, 70, 68, 66, 65, 61, 61, 1997 рік 1998 рік 1999 рік 2000 рік 1997 рік 1998 рік 1999 рік 2000 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік 2004 рік відсотків 2001 рік 2002 рік 2003 рік 2004 рік млн. грн.

10, 10, 10, 10, 9, 8, 8, 8, 8, 7, 7, 7, 7, 7, 7, 6, 5, 5, 5, 5, 5, 5, 5, 5, 5, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 1, 1, 0, 0, 0, кошти кошти власні кошти кошти кошти кредити банків інші джерела кошти кошти власні кошти кошти кошти кредити банків інші джерела державного місцевих підприємств та іноземних населення на та інші позики фінансування державного місцевих підприємств та іноземних населення на та інші позики фінансування бюджету бюджетів організацій інвесторів індивідуальне бюджету бюджетів організацій інвесторів індивідуальне житлове житлове будівництво будівництво Рис. 1. Інвестиції в основний капітал за Рис. 2. Структура інвестицій в основний джерелами фінансування [2, с. 229;

1, с. 223] капітал за джерелами фінансування [2, с. 229;

1, c. 223] Після тривалого зниження впродовж 1997-2002 років частка інвестицій за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів у 2003-2004 роках підвищується до 10,5% і 4,7% відповідно.

Починаючи з 2001 року помітно зростає питома вага інвестицій за рахунок кредитів банків та інших позик. Так, якщо у 1999 році їхня частка становила 0,8%, то у 2003 році вона зросла до рівня 8,2%, хоча дещо знизилася у 2004 році (7,6%). Абсолютне зростання обсягів інвестицій за рахунок власних коштів підприємств і організацій у 5 разів (рис. 1) вказує на спроможність вітчизняних підприємств адаптуватися до умов ринкової економіки і на стабілізацію їхнього фінансового становища.

Про це також свідчить динаміка показників фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування підприємств усіх видів економічної діяльності (рис. 3). В цілому по Україні фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування у 2004 році склав 44578,4 млн. грн., що більше ніж у 2000 році у 3,2 рази. Найбільш значні темпи зростання спостерігаються у будівництві – 19,1 рази, у сфері, пов’язаній з операціями з нерухомістю, здаванням під найм та послугами юридичним особам – 11,9 рази, на транспорті і зв’язку – 9, рази. Однак, за цей же період в абсолютному значенні збільшилися і суми збитків по окремих видах економічної діяльності (рис. 4).

Як позитивну тенденцію слід відзначити скорочення відсотку збиткових підприємств як у цілому в Україні (з 37,7% у 2000 році до 34,8% у 2004 році), так і по більшості видів економічної діяльності. Відсоток збиткових підприємств транспорту і зв'язку у 2004 році склав 39,3%, що на 8,1% менше, ніж у 2000 році. Таке скорочення кількості збиткових підприємств при абсолютному зменшення суми отриманих збитків майже у 3 рази (з 3823,6 млн. грн. у році до 1306,1 млн. грн. у 2004 році) вказує на суттєве підвищення рівня прибутковості підприємств транспорту і зв’язку [1, с. 64].

24000 18936, 12950, 2000 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік 2004 рік 2000 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік 2004 рік 11943, 10484, 9810, 14000 7841, млн. грн.

млн. грн.

8834, 8537, 7098, 10000 7137, 7058, 6930, 6665, 5805, 4829, 4356, 4269, 4252, 4135, 4455, 4323, 2866, 2768, 3823, 2352, 2358, 2344, 1752, 1211, 1195, 1187, 1101, 2848, 929, 899, 769, 770, 722, 706, 573, 2291, 2162, 255, 1983, -20, 92, 75, 46, 40, 14, 1650, 1559, 1532, 0, 0, 1335, 1309, 1306, 1281, 1223, 971, 959, 883, 843, 661, 521, 495, -27, -30, 371, -39, -79, 332, 325, 316, -146, 267, -254, -290, 224, 207, 190, 172, 125, 112, - 99, -4000 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 2 3 4 5 6 7 8 Рис. 3. Фінансовий результат від звичайної Рис. 4. Сума збитків, отриманих збитковими діяльності до оподаткування* [1, с. 61] підприємствами* [1, с. 64] * 1 - сільське господарство, мисливство та лісове господарство;

2 – промисловість;

3 – будівництво;

4 – оптова й роздрібна торгівля;

торгівля транспортними засобами;

послуги з ремонту;

5 – готелі та ресторани;

6 – транспорт і зв’язок;

7 – фінансова діяльність;

8 – операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам;

9 – колективні, громадські та особисті послуги Особливої уваги заслуговує той факт, що починаючи з 2000 року намітилася стабільна тенденція до збільшення інвестицій за рахунок залучених коштів (рис. 2). Таке положення на подальшу перспективу дозволить здолати загальний дефіцит інвестиційних ресурсів в економіці України і вказує на підвищення рівня інвестиційної привабливості українських підприємств.

Однак, головним інвестором в Україні все ще залишаються самі підприємства. Не є виключенням і залізничний транспорт. Основними елементами власних інвестиційних ресурсів залізниць України є амортизаційні відрахування і прибуток, які потребують більш ґрунтовного дослідження.

У 2005 році державними підприємствами транспортно-дорожнього комплексу отримано 30,73 млрд. грн. доходів, що більше, ніж у 2004 році на 9,7%. В структурі отриманих доходів левова частка належить Укрзалізниці – 66,3% (рис. 5). Ще більшу частку (74,1%) складає чистий прибуток Укрзалізниці у загальному обсязі чистого прибутку транспортно-дорожнього комплексу (рис. 6), який у 2005 році становив 2,38 млрд. грн., що на 1,7 млрд. грн. більше, ніж у 2004 році [3, с. 5-6].

Укрзалізниця Укрзалізниця 1,760 (74,1%) 20370,7 (66,3%) Державіаслужба Державіаслужба Укрморрічфлот 1899,0 (6,2%) 0,203 (8,5%) 5933,6 (19,3%) Укрморрічфлот Держзв'язок Укравтотранс Держзв'язок 0,380 (16,0%) Укравтотранс 2374,7 (7,7%) 158,4 (0,5%) 0,030 (1,3%) 0,002 (0,1%) Рис. 5. Структура доходів транспортно- Рис. 6. Структура чистого прибутку дорожнього комплексу у 2005 році, млн. грн. транспортно-дорожнього комплексу у [3, с. 5] році, млрд. грн. [3, с. 6] Підприємствами залізничного транспорту у 2005 році отримано 20,37 млрд. грн. доходу від реалізації, що на 10,6% більше, ніж у 2004 році. Найбільші темпи зростання доходу спостерігаються на Південній залізниці – на 22,4%, наступне місце посідають Одеська – 18,8% і Львівська – 17,2%, потім Придніпровська – 11,6% і Донецька – 10,7%. Лише на Південно Західній залізниці доходи залишилися на рівні 2004 року [3, с. 36]. Чистий прибуток за підсумками 2005 року становить 1,76 млрд. грн., з яких більше 60% є результатом діяльності Придніпровської, Одеської та Донецької залізниць (рис. 7).

Залізницями України у 2005 році до державного бюджету сплачено 3,24 млрд. грн., що у 2,6 рази більше, ніж у 2004 році. Найбільша частка у загальному обсязі платежів до Державного бюджету (рис. 8) була сплачена Донецькою (1078,1 млн. грн. або 33,3%) та Придніпровською залізницями (830,5 млн. грн. або 25,6%).

Придніпровська Донецька Донецька 385,9 (21,9%) Придніпровська 1078,1 (33%) 336 (19,0%) 830,5 (26%) Південна 311,7 (17,7%) Львівська Південна 333,5 (10%) 418,8 (13%) Львівська Південно-Західна Одеська Південно-Західна 267,3 (15,1%) 105,1 (6,0%) Одеська 374,7 (12%) 205,2 (6%) 358,4 (20,3%) Рис. 7. Частки залізниць у загальному обсязі Рис. 8. Частки залізниць у загальному обсязі чистого прибутку Укрзалізниці, млн. грн. [3, с. платежів до Державного бюджету, млн. грн. [3, 36] c. 37] З метою регламентування порядку використання чистого прибутку відповідно до затвердженого фінансового плану в Укрзалізниці було розроблено «Положення про порядок використання чистого прибутку підприємствами залізничного транспорту», затверджене наказом Укрзалізниці від 30.08.2005 р. № 409-УЗ. Згідно з цим положенням підприємства залізничного транспорту спрямовують чистий прибуток на: відрахування до загального фонду Державного бюджету України (дивіденди);

на розвиток виробництва, шляхом створення «Фонду розвитку виробництва» у розмірі 40% від чистого прибутку, який залишається після сплати дивідендів;



Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.