авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 4 | 5 || 7 | 8 |   ...   | 22 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 6 ] --

решта використовується на погашення кредитів банків, покриття збитків минулих періодів тощо. За рахунок «Фонду розвитку виробництва» здійснюються капітальні інвестиції на придбання, створення, модернізацію, модифікацію, реконструкцію, добудову, дообладнання тощо необоротних активів, передбачені фінансовим планом підприємства.

Фінансування науково-технічних робіт в основному здійснюється за рахунок власних коштів залізниць. У середньому витрати на їх розробку по галузі становлять 30-40% від суми коштів, необхідних для розвитку інноваційної діяльності. У 2005 році у розвиток на залізничному транспорті вкладено і освоєно інвестицій на суму 2414,8 млн. грн. [3, с. 37].

Для сучасного стану залізниць України характерне старіння основних фондів, невідповідність їх технічного рівня сучасним вимогам, недостатнє інвестування модернізації і оновлення рухомого складу. В цілому по Укрзалізниці впродовж 1996-2004 років спостерігається негативна динаміка підвищення рівня зношення основних фондів з 46,2% у 1996 році до 57,0% у 2004 році.

Перевізну діяльність на залізницях України забезпечують 174939 вантажних і пасажирських вагонів, 2718 тепловозів, 1796 електровозів, 1443 електропоїздів, 186 дизель поїздів [4]. Фізичний знос електровозів, тепловозів, електропоїздів і дизель поїздів складає 85 90%. Майже 45% рухомого складу відпрацювали нормативний термін експлуатації [5, с. 50].

У 2005 році підприємствами транспортно-дорожнього комплексу і зв’язку освоєно 13, млрд. грн. капітальних інвестицій за рахунок всіх джерел фінансування (рис. 9). У загальному обсязі капітальних вкладень на підприємства Укрзалізниці припадає 23,6% (рис. 10).

Власні кошти Інші Держзв'язок підприємств 0,6 (4,6%) 7200,0 (55,6%) 6,1 (46,9%) Укрзалізниця 3052,5 (23,6%) Державний Іноземні кредити бюджет Державіаслужба 2,4 (18,5%) 1,1 ( 8,5%) 312,9 (2,4%) Іноземні Місцевий бюджет інвестиції Інші Укравтодор Укрморрічфлот 0,1 (0,8%) 2,7 (20,8%) 80,6 (0,6%) 1802,8 (13,9%) 502,0 (3,9%) Рис. 9. Структура капітальних інвестицій, Рис. 10. Структура освоєних у 2005 році освоєних підприємствами транспортно- капітальних інвестицій за підгалузями дорожнього комплексу у 2005 році за транспортно-дорожнього комплексу, джерелами фінансування, млрд. грн. [3, с. 11] млн. грн. [3, с. 12] Щорічно в оновлення рухомого складу вкладається близько 2 млрд. грн. власних коштів залізниць, при потребі в обсязі 7 млрд. грн. Бюджетні кошти на придбання пасажирських вагонів впродовж 2004-2005 років не виділялися. У 2005 році дефіцит пасажирських вагонів становив 3,4 тис. одиниць, потреба у бюджетному фінансуванні для придбання пасажирських вагонів – 505 млн. грн. [5, с. 50].

Бюджет є найважливішим інструментом, за допомогою якого держава регулює економічні процеси, розв’язує соціальні, політичні, виробничі й економічні проблеми. Саме через бюджет, через перерозподіл валового внутрішнього продукту й національного доходу держава може акумулювати достатньо коштів для розв’язання багатьох проблем.

Державний бюджет є основним засобом забезпечення макроекономічного збалансування та економічного зростання, фінансовим планом, який, крім іншого, передбачає відтворення умов для власного фінансування у довгостроковому періоді. Словом, бюджетні ресурси повинні розглядатися як невід’ємна частина загальних інвестиційних ресурсів усієї системи суспільного відтворення. Інвестиційне використання бюджетних коштів є основною передумовою для відновлення економічного зростання та основним пріоритетом бюджетної політики [6, с. 81-82].

Пріоритетні напрямки бюджетного інвестування досить чітко відображає структура освоєних інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету (рис. 11).

Будівництво 21,1% Транспорт і зв'язок 23,7% Промисловість Допоміжні 31,2% Операції з транспортні послуги нерухомістю, 92,97% Авіаційний Сільське здавання під найм та транспорт господарство, послуги юридичним 0,42% мисливство та лісове особам господарство 6,1% Пошта і зв'язок 1,5% Водний транспорт Колективні, Міський та 0,20% Транспортування 0,26% громадські та Охорона здоров'я та Державне управління Освіта автодорожній трубопроводами особисті послуги соціальна допомога 6,0% 2,2% 5,83% 0,32% 4,0% 4,2% Рис. 11. Структура освоєних інвестицій в Рис. 12. Структура освоєних інвестицій в основний капітал за видами економічної основний капітал за видом економічної діяльності за рахунок коштів державного діяльності транспорт і зв'язок за рахунок бюджету в 2004 році [7, с. 29- коштів державного бюджету в 2004 році [7, 33] с. 29-33] Найбільша частка інвестицій за рахунок коштів державного бюджету спрямована у промисловість – 31,2%, наступне місце посідає транспорт і зв'язок – 23,7%, потім будівництво – 21,1%, на державне управління й операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам спрямовано лише по 6% і 6,1%. На інші види економічної діяльності припадає в цілому 11,9%.

На перший погляд у підприємства транспорту і зв’язку вкладена майже чверть інвестицій за рахунок коштів державного бюджету, але при більш детальному дослідженні (рис. 12) можна побачити, що 92,97% цих інвестицій спрямовані у допоміжні транспортні послуги, 5,83% - у підприємства міського та автодорожнього транспорту, а у підприємства авіаційного, водного і трубопровідного транспорту – менше ніж по 1% від загальної суми інвестицій за видом економічної діяльності транспорт і зв'язок. У підприємства залізничного транспорту, який здійснює близько 85% вантажообороту (без урахування трубопровідного транспорту) й більше 50% пасажирообороту, не вкладено жодної гривні бюджетних коштів. І це при тому, що залізниці України на сьогодні є одним з найбільших донорів державного бюджету, а крім того, ще й здійснюють значні обсяги збиткових соціально-значущих пасажирських приміських перевезень.

Наступним етапом для дослідження можливостей залучення залізницями України кредитних ресурсів проведемо аналіз динаміки вимог банківської системи України за наданими кредитами, а також їхню структуру за термінами надання.

Впродовж 1995-2004 років обсяги кредитів, наданих банківською системою України, зросли у 11,6 разів. Дещо змінилося і співвідношення між обсягами кредитів, наданими Національним банком України і комерційними банками. Так, на кінець 1995 року вимоги банківської системи України за наданими кредитами становили 8471 млн. грн., у тому числі частка кредитів, наданих НБУ – 4393 млн. грн., або 51,9% [8, с. 71]. Вже на кінець 2004 року частка кредитів, наданих НБУ становила – 10050 млн. грн., або 10,2% (рис 13.) [1, с. 70]. За цей період значною мірою змінилася і структура кредитів, наданих банками в економіку України.

Частка довгострокових кредитів зросла з 22,4% у 1995 році до 54,2% у 2004 році (рис. 14).

110000 100000 млн. грн.

млн. грн.

50000 40000 1999 2000 2001 2002 2003 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2645 3421 6025 11661 30553 4078 5457 7307 8931 11904 19698 28572 42231 67894 88618 Довгострокові кредити Банки 9142 15700 21767 29538 37282 4393 5805 5851 7732 9908 10904 10725 10778 10780 10050 Короткострокові кредити Національний банк України Рис. 13. Динаміка вимог банківської Рис. 14. Динаміка вимог банків за системи України за наданими кредитами кредитами, наданими в економіку України [8, с. 71, 1, с. 69] [1, 2, 8, 9, 10] Особливо слід відзначити стрімке збільшення обсягів наданих кредитів впродовж 2003 2004 років, що значною мірою пояснюється зниженням відсоткової ставки за кредитами до 17, і 17,3% відповідно та зростанням рівня активності банків на кредитному ринку. За період з до 2004 року відсоткова ставка зменшилася більше ніж у 6 разів [1, с. 68].

Складні умови структурної перебудови економіки України обумовлюють підвищений інтерес суб’єктів господарської діяльності до пошуку додаткових джерел фінансування інвестицій для відновлення матеріально-технічної бази підприємств, технічного переоснащення, впровадження прогресивних технологій і сучасного обладнання, створення робочих місць. Мова йде про активізацію залучення інвестицій з усіх можливих джерел.

Обмеженість внутрішніх інвестицій робить принципово важливим залучення зовнішніх фінансових ресурсів і, перш за все, іноземних інвестицій.

За останні десять років прямі іноземні інвестиції в Україну зросли більше ніж у 17 разів – з 483,5 млн. дол. США на початку 1995 року до 8353,9 млн. дол. США на початку 2005 року.

Прямі інвестиції в Україну надходять більше ніж із 100 країн світу, однак основний обсяг (більше 80%) припадає на 17 країн. Найбільші обсяги інвестицій на початок 2005 року були внесені резидентами із США – 1153,7 млн. дол. (13,8%), Кіпру – 1035,6 млн. дол. (12,4%), Сполученого Королівства – 895,9 млн. дол. (10,7%), Німеччини – 631,6 млн. дол. (7,6%), Нідерландів – 631,6 млн. дол. (6,6%), Віргінських островів (Британських) – 543,8 млн. дол.

(6,5%), Російської Федерації – 457,5 млн. дол. (5,5%) [1, с. 283].

У 2004 році найбільший обсяг іноземних інвестицій надійшов в Україну у вигляді грошових внесків (61,9%), рухомого і нерухомого майна (29,4%), внесків у вигляді цінних паперів (6%). В той же час капітал нерезидентів зменшився на 472,7 млн. дол. США. Основна його частка була вилучена у вигляді цінних паперів – 191,6 млн. дол. (40,5%), а також грошових внесків – 120,9 млн. дол. США (25,6%) [1. c. 282].

В середньому на одного мешканця України на початок 2005 року припадало 177,4 дол.

США прямих іноземних інвестицій, що більше ніж у 1995 році (9,5 дол. США) у 18,7 разів.

Зростання обсягів залучення прямих іноземних інвестицій вказує на стабілізацію макроекономічного положення України і підвищення рівня її інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів, яка все ж таки суттєво різниться для різних сегментів економіки.

Достатньо чітко переваги іноземних інвесторів відображає структура іноземних інвестицій за видами економічної діяльності, на яку впливають не тільки уявлення інвесторів, але й активність підприємств-реципієнтів (рис. 15).

Не остання роль у виборі об’єктів інвестування належить державі, яка шляхом надання гарантій за кредитами може впливати на рішення інвесторів. Однак, позиція інвесторів все ж залишається визначаючою. Іноземних інвесторів не цікавить в які види економічної діяльності, на думку приймаючої країни, необхідно спрямовувати інвестиції. Вони, перш за все, зацікавлені перспективами отримання прибутку, термінами окупності інвестицій і надійністю вкладень.

На сьогодні в Україні інвестиції спрямовуються у торгівлю, харчову промисловість і сільське господарство, фінансову діяльність, які мають надійні ринки збуту та забезпечують швидку окупність вкладених коштів. Іноземні інвестори не виказують бажання вкладати кошти у довготермінові проекти. На думку багатьох аналітиків, більша частина інвестицій, що надходять до України, не носить інноваційного характеру. Основна маса реальних іноземних інвестицій спрямовується на створення умов для торгівлі в Україні товарами іноземного виробництва, що по суті є інвестиціями іноземних виробників у власне виробництво через проникнення на український ринок.

На початок 2005 року в підприємства транспорту було залучено 479,3 млн. дол. іноземних інвестицій (рис. 16), більше половини з яких надійшло з країн ЄС – 278,3 млн. дол. (58,07%), на країни Америки припадає 81,0 млн. дол. (16,9%), Європи – 67,1 млн. дол. (14%), СНД – 39, млн. дол. (8,23%), Азії – 11,0 млн. дол. (2,3%), Африки – 2,4 млн. дол. (0,5%). Найбільш значні обсяги інвестицій надійшли зі Сполученого Королівства – 95,6 млн. дол. (19,9%), з Кіпру – 76, млн. дол. (15,9%), США – 42,6 млн. дол. (8,9%), Російської Федерації – 35,5 млн. дол. (7,4%), Британських Віргінських островів – 30,2 млн. дол. (6,3%) [11, с. 17-19].

Будівництво Країни ЄС 2,96% Промисловість Оптова й роздрібна 58,07% 45,78% торгівля;

торгівля транспортними засобами;

послуги з ремонту 18,76% Рибне господарство 0,03% Готелі та ресторани 3,08% Сільське господарство, Країни СНД Транспорт і зв'язок мисливство та лісове Європа 8,23% 7,54% господарство 14,00% Операції з 2,72% нерухомістю, Фінансова діяльність Америка Колективні, здавання під найм та Азія 8,23% Африка 16,90% громадські та особисті Охорона здоров'я та послуги юридичним Освіта 2,30% 0,50% послуги соціальна допомога особам 0,04% 1,95% 1,86% 7,05% Рис. 15. Структура прямих іноземних Рис. 16. Структура прямих іноземних інвестицій станом на кінець 2004 року [1, с. інвестицій у транспорт на початок 284] року [11, с. 17-19] Майже половина від загальної суми інвестицій була спрямована у допоміжні транспортні послуги - 227,6 млн. дол. (47,5%), друга значна частка спрямована у наземний транспорт – 219,4 млн. дол. (45,8), інші досить рівномірно розподілилися між водним – 15,5 млн. дол. (3,2%) та авіаційним транспортом – 16,8 млн. дол. (3,5%) [1, с. 284].

Привертає увагу той факт, що найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій, як у цілому, так і у транспортні підприємства, надійшли в Україну з країн, в яких функціонують офшорні зони, а саме з: США, Кіпру, Великобританії – надійшло 3085,2 млн. дол. США або 36,9% від загального обсягу. Значна частка цих інвестицій здійснюється за рахунок коштів, які були нелегально вивезені через офшорні компанії для уникнення оподаткування.

Можливості залучення інвестицій і перспективи розвитку залізниць України значною мірою обумовлені рівнем їхньої інвестиційної привабливості, під якою слід розуміти рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора. У кожного інвестора наявні свої вимоги та інтереси. На вибір джерел фінансування інвестицій значною мірою впливають преваги і недоліки, які притаманні кожному з них, а також сфера реалізації і розмір інвестиційного проекту.

Власним джерелам фінансування інвестиційних проектів (прибутку, амортизаційним відрахуванням, надлишку грошових коштів) властива простота і швидкість залучення, високий рівень доходності на інвестований капітал, підвищення фінансової стійкості підприємства, значне зниження рівня ризику неплатоспроможності та банкрутства, можливість повного контролю за використанням. Основним недоліком власних джерел є їхня обмеженість, а також, як правило, відсутність зовнішнього контролю за ефективністю використання. За рахунок власних коштів залізницям України доцільно фінансувати інвестиційні проекти з розвитку інфраструктури, технічного переозброєння ремонтної бази локомотивного, вагонного та інших галузевих господарств;

впровадження інформаційних систем керування;

удосконалення технологічних процесів тощо.

Для обґрунтування доцільності залучення коштів з державного і місцевих бюджетів (на зворотній або незворотній основі) інвестиційний проект повинний мати високу соціальну, екологічну, техніко-технологічну значущість проекту для держави, регіону або міста.

Інвестиції, залучені за рахунок бюджетних коштів, як правило, надаються на безоплатній основі або на більш тривалий термін і під відсотки, нижчі ніж відсотки за банківський кредит.

Однак, обсяги залучення бюджетних коштів частіше за все мають значні обмеження щодо обсягу і сфери їхнього використання. На залізничному транспорті кошти державного бюджету необхідно спрямовувати у найбільш значущі для суспільства та економіки країни інвестиційні проекти, а саме у розбудову інфраструктури міжнародних транспортних коридорів, будівництво ліній швидкісного руху, розробку нових зразків рухомого складу та іншої залізничної техніки. Для місцевих бюджетів першочергове значення будуть мати інвестиційні проекти, які сприяють розвитку міста, району чи області, підвищенню рівня задоволення населення у транспортному обслуговуванні, а також проекти з будівництва нових і електрифікації діючих дільниць, реконструкції пасажирських вокзалів. Якщо для реалізації інвестиційного проекту необхідне дольове фінансування з державного і місцевих бюджетів, тоді частки коштів, залучених з різних джерел, доцільно визначати у залежності від розміру грошового потоку, який буде генерувати проект на відповідному рівні.

Нестача власних коштів на залізничному транспорті і недостатність обсягів його фінансування за рахунок державного і місцевих бюджетів призвели до застосування альтернативної форми фінансування необхідних інвестицій – лізингу.

За допомогою лізингу можна оновлювати значну кількість техніки, яка використовується Укрзалізницею: тяговий рухомий склад, вантажні та пасажирські вагони, будівельно-монтажну техніку, виробниче обладнання для вагонних та локомотивних депо тощо. До незаперечних переваг лізингу слід віднести: можливість оплати майна у розстрочку і перевірки якості обладнання до настання моменту виплати повної його вартості;

можливість відмови від придбання морально-застарілого обладнання за залишковою вартістю;

придбане обладнання одночасно виступає в якості залогу тощо. Однак, за допомогою лізингу неможливе будівництво нових доріг, електрифікація діючих залізниць, впровадження автоматизованих систем управління. Крім того, основним недоліком лізингу є те, що ціна коштів, вкладених в лізинг майна, може перевищувати ціну кредиту, отриманого для придбання цього ж майна у власність.

При залучені кредитів комерційних банків виникають вимоги щодо наявності ліквідного залогу, позитивної кредитної історії, а також добре обґрунтованого бізнес-плану. Основною перевагою кредиту можна назвати наявність «податкового щита», а також відсутність контролю з боку банку за поточним витрачанням коштів. До головних недоліків кредиту слід віднести високі відсоткові ставки і значний ступінь ризику неповернення кредиту. Крім того, як свідчать результати проведеного дослідження, набагато частіше видаються короткострокові кредити, а залучення довгострокових – ускладнено у зв’язку зі зростанням рівня ризику, пов’язаного з тривалими строками реалізації проектів. Вигідність банківських кредитів також напряму пов’язана з розміром відсоткової ставки. Ураховуючи те, що на залізничному транспорті більшість інвестиційних проектів мають значні терміни окупності та невисокі рівні прибутковості, залучення кредитів банків доцільне для фінансування комерційно-прибуткових проектів з незначними строками реалізації і невисоким рівнем ризику.

Найбільш перспективним напрямком залучення коштів у довготермінові та капіталомісткі інфраструктурні проекти є проектне фінансування, при якому основним джерелом повернення позичених коштів виступає грошовий потік, який генерується самим проектом, і система гарантій та зобов’язань, що надаються у вигляді забезпечення кредиту. Головна перевага проектного фінансування реалізується шляхом раціонального розподілу ризиків між всіма учасниками проекту, а також за рахунок ефективного керування ризиками впродовж всього строку реалізації проекту. З урахуванням того, що більшість значущих залізничних проектів, як правило, мають невисокі розміри прибутків і значні строки окупності, оцінювання доцільності вкладення коштів необхідно проводити з урахуванням їхньої суспільної ефективності.

Одним із перспективних джерел фінансування інвестицій в залізничний транспорт на умовах проектного фінансування є кошти крупних вантажовласників, які мають власні під’їзні колії або здійснюють значні обсяги вантажних перевезень. Основним мотивуючим чинником при цьому може стати надання знижок до тарифу на перевезення вантажів при умові зростання обсягів перевезень. Іноземних інвесторів та світові інвестиційні фонди можуть зацікавити розвиток міжнародних транспортних коридорів, логістичних центрів тощо.

До основних джерел фінансування інвестицій у країнах з ринковою економікою належать кошти домогосподарств. Однак, в Україні на сьогодні механізм залучення інвестицій в залізничний транспорт за рахунок коштів населення поки що не відпрацьований, але збільшення обсягів депозитних вкладень населення у банках, яке спостерігаються останнім часом, значною мірою сприяє збільшенню кредитних ресурсів у банківській системі.

Висновки і пропозиції. В результаті проведеного дослідження можливостей і доцільності залучення інвестицій у залізничні інвестиційні проекти з різних джерел фінансування з’ясовано, що: фінансування інвестиційних проектів з розвитку матеріально-технічної бази галузевих господарств залізниць доцільно здійснювати за рахунок власних коштів підприємств;

для фінансування проектів державного або регіонального значення необхідно залучати інвестиції з бюджетів відповідних рівнів;

за допомогою лізингу можна оновлювати тяговий рухомий склад, вантажні та пасажирські вагони, будівельно-монтажну техніку, виробниче обладнання для вагонних та локомотивних депо тощо;

для фінансування комерційно прибуткових проектів з незначними термінами реалізації і невисоким рівнем ризику слід залучати кредити банків;

найбільш перспективним напрямком залучення коштів у довготермінові та капіталомісткі інфраструктурні проекти є проектне фінансування.

Можливості залучення інвестицій і перспективи розвитку залізниць України значною мірою обумовлені рівнем їхньої інвестиційної привабливості. Аналіз і формування інвестиційної привабливості залізниць повинні стати одним з основних елементів стратегії розвитку залізничного транспорту України. У сучасних умовах функціонування залізниць важливого значення набуває розробка методики оцінювання інвестиційної привабливості окремих залізниць, залізничного транспорту в межах транспортно-дорожнього комплексу і економіки країни в цілому.

РЕЗЮМЕ У статті проведено дослідження можливих джерел фінансування інвестицій в залізничний транспорт України. Обґрунтована доцільність залучення інвестицій в залізничні інвестиційні проекти з різних джерел у залежності від значущості проекту для держави, регіону, міста або залізниці, сфери реалізації і розміру проекту, строку окупності витрат, а також структури ефектів, які можна отримати в результаті реалізації проекту.

РЕЗЮМЕ В статье проведено исследование возможных источников финансирования инвестиций в железнодорожный транспорт Украины. Обоснованна целесообразность привлечения инвестиций в железнодорожные инвестиционные проекты c разных источников в зависимости от значимости проекта для государства, региона, города или железной дороги, сферы реализации и размера проекта, срока окупаемости затрат, а также структуры эффектов, которые можно получить в результате реализации проекта.

SUMMARY In article research of possible sources of financing of investments in a railway transportation of Ukraine is carried out. The expediency of attraction of investments in railway investment projects c different sources is proved on the importance of the project for the state, region, city or the railway, sphere of realization and the size of the project, a time of recovery of outlay of expenses, and also structure of effects which can be received as a result of realization of the project.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Статистичний щорічник України за 2004 рік. За редакцією О.Г. Осауленка. К.: Державний комітет статистики України, 2005. – 591 с.

2. Статистичний щорічник України за 2002 рік. За редакцією О.Г. Осауленка. К.: Державний комітет статистики України, 2003. – 663 с.

3. Підсумки роботи транспортно-дорожнього комплексу України за 2005 рік. – К.:

Міністерство транспорту та зв’язку України, 2006. – 58 с.

4. Офіційний сайт Державної адміністрації залізниць України. http://www.uz.gov.ua 5. Підсумки роботи транспортно-дорожнього комплексу України за І півріччя 2005 року. – К.:

Міністерство транспорту та зв’язку України, 2005. – 55 с.

6. Файєр Д.А. Державне інвестування як один із пріоритетів бюджетної політики. // Фінанси України. – 2002. - №12. – с. 80- 7. Капітальні інвестиції в Україні за 2004 рік: Статистичний бюлетень / Державний комітет статистики України. – К.: 2005. – 51 с.

8. Статистичний щорічник України за 2000 рік. За редакцією О.Г. Осауленка. К.: Державний комітет статистики України, 2001. – 598 с.

9. Статистичний щорічник України за 2001 рік. За редакцією О.Г. Осауленка. К.: Державний комітет статистики України, 2002. – 643 с.

10. Статистичний щорічник України за 2003 рік. За редакцією О.Г. Осауленка. К.: Державний комітет статистики України, 2004. – 631 с.

11. Транспорт і зв'язок України: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К.: 2005. – 263 с.

Поступила в редакцию 13.12.2006 года ТЕНДЕНЦИИ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ФОНДОВОГО РЫНКА: МИРОВОЙ И НАЦИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Бударина Н.А., к.э.н., доцент, доцент кафедры «Международная экономика» Донецкого национального университета Актуальность проблемы.

Мировая экономика не может существовать и эффективно развиваться без постоянного перемещения денежных капиталов, который формируются в отдельных странах в процессе расширенного восстановления. Без развитого финансового рынка невозможна система рыночных отношений, которая обеспечивает аккумулирование и перераспределение мировых финансовых потоков.

Накопление денег – положительное явление, за которым стоит рост экономики. Чем больше у государства накоплений, тем больше у него ресурсов для инвестиций. В настоящее время, согласно данным МВФ, в мировой экономике накопилось большое количество средств.

Для экономического роста это положительно влияющий фактор. Однако, риск, связанный с избытком свободных средств становится все больше.

В связи с этим, анализ причин глобального накопления (перенакопления) денег и оценка его последствий, как для Украины, так и для всего мира в целом является актуальным.

Степень изученности данной проблемы.

Исследованию проблематики формирования и развития мирового рынка капиталов в условиях глобализации посвящены роботы как отечественных, так и зарубежных ученых, таких как Е.Ф.Авдокушин, Е.С.Акопова, И.Т.Балабанов, О.И.Лаврушин, В.К.Ломакин, Ю.В.Макогон, Л.М.Максимова, А. Г.Мовсесян, М.В.Федоров и др.

Цель данной работы.

Цель работы состоит в определении перспектив развития мирового фондового рынка Украины на основе проведения сравнительного анализа и выявления принципиальных отличий причин накопления капитала в мировом масштабе, осуществлении аналитического мониторинга макроэкономических показателей в глобальном разрезе, а также с точки зрения особенностей географической принадлежности для выявления возможных последствий этого процесса для экономики Украины.

Основные результаты исследования.

Мировой фондовый рынок – это сегмент МРК, где осуществляется эмиссия и купля продажа ценных бумаг и различных обязательств. Деятельность мирового кредитного рынка тесно связана с мировым финансовым рынком. Их взаимосвязь усиливается в связи с тенденцией к секъюритизации (англ. securities – ценные бумаги) – замещению традиционных © Бударина Н.А., 2007.

форм банковского кредита выпуском ценных бумаг.

Международный рынок ценных бумаг – это, прежде всего первичный рынок. Вторичный рынок пока что не получил адекватного развития. Поэтому под международным рынком ценных бумаг понимается выпуск последних, выраженный в евровалютах и осуществляемый эмитентами вне рамок какого-либо национального регулирования эмиссий. В более широком плане международный рынок ценных бумаг рассматривается как совокупность собственно международных эмиссий и иностранных эмиссий, т.е. выпуска ценных бумаг иностранными эмитентами на национальном рынке других стран. В настоящее время международный рынок ценных бумаг включает как рынок облигаций, так и рынок акций.

Размеры эмиссии долговых ценных бумаг значительно выше, чем акционерных (рис.1).

Это определяется двумя основными причинами: во-первых, эмитентами акций выступают только корпорации, а эмитентами облигаций – не только они, но и государство, муниципалитеты, различные некорпоративные учреждения;

во-вторых, для самих корпораций эмиссия облигаций при прочих равных условиях более выгодна, поскольку обходится дешевле и дает более быстрое размещение среди инвесторов, не увеличивая при этом числа акционеров.

Синдициро ванные займы;

25,3% Облигации;

45,9% Депозиты;

1,1% Векселя;

Акции;

6% 22,5% Рис. 1. Источники финансирования международных рынков капитала в 2004 г., % Рассмотрим международный рынок облигаций как основной источник финансирования международных рынков капитала.

Международный облигационный рынок можно, с определенной долей условности, представить как совокупность двух секретов: рынка иностранных облигаций и рынка собственно международных облигаций – так называемого рынка еврооблигаций ("евробондз").

Рынок иностранных облигаций – это рынок ценных бумаг, выпускаемых иностранными заемщиками через банковские консорциумы на национальных облигационных рынках с целью мобилизации капитала прежде всего местных инвесторов. Рынки иностранных облигаций достигли расцвета в первые два десятилетия ХХ в., а затем их роль резко упала, но с 60-х годов вновь начала расти.

Главными эмитентами еврооблигаций в 2003 году стали США, выпустив практически всех еврооблигаций в мире. 2 место в этом рейтинге заняли страны Европы, выпустив облигаций этого типа на общую сумму 1103.6 млрд. долл.

Таблица 1.

Динамика развития рынка еврооблигаций, млрд. долл.

Страна 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 617.5 679.5 932.6 1216.2 1438.5 1976.6 2380.3 2840.4 2950. США 649.8 674.5 594.9 849.7 1103. Европа 303.8 362.7 368.1 358.6 381.1 415.2 508.1 450.9 477. Япония 220.3 280.6 305.6 329. Германия 52.8 63.4 90.7 107. Италия 129.6 146.4 165.7 171. Франция 156.4 173.4 222.4 263.8 326.5 342.6 455.7 490.0 512. Великобритания 80.9 82.2 75.2 66.0 52.2 56.4 51.8 47.1 45. Канада 59.0 72.4 87.1 88. Нидерланды 0.7 2.8 5.0 5. Бельгия 3.3 6.1 7.4 6. Испания 4.6 5.1 5.1 4.3 5.1 4.6 4.8 3.8 3. Швеция 2.8 5.7 8.3 11.0 12.2 11.5 9.5 8.9 7. Дания 31.9 38.5 46.5 39.0 32.6 38.7 30.3 29.4 27. Австралия 4.1 4.2 3.2 2. Австрия 5.7 9.8 11.0 13.3 21.3 25.1 29.4 19.5 18. Швейцария 1.7 2.0 2.8 2. Финляндия 0.1 0.2 0.8 1.0 1.6 3.3 3.8 4.6 4. Норвегия 2.3 5.4 8.7 11. Португалия 0.6 1.5 2.0 1. Ирландия 0.9 0.9 4.4 8.8 10.4 10.5 7.1 5.9 6. Н.Зеландия 1679.0 1942.8 2352.6 2708.8 3131.2 3479.4 4155.3 4550.3 5157. Всего:

13. 21.7 15.7 21.1 15.1 15.6 11.1 19.4 9. % Зарубежные облигации - выпущенные и размещаемые эмитентом в каком-либо иностранном государстве в валюте данной страны с помощью синдиката андеррайтеров из данной страны в валюте стран размещения займов (так называемые облигации "янки" - yankee bonds в США;

"самурай" - samurai bonds, "шибосай" - shibosai bonds, "даймио" - daimyo bonds, "шагун" - shogun bonds в Японии;

"бульдог" - bulldog bonds в Англии;

"Рембрандт" - Rembrandt bonds в Голландии;

"матадор" - matador bonds в Испании;

"кенгуру" - kangaroo bonds в Австралии.

Таблица Динамика развития рынка зарубежных облигаций (1995-2003), млрд. долл.

Страна 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 242.3 291.9 347.7 394.9 420.0 422.4 495.4 486.8 502. США 81.2 89.5 106.0 93.1 87.8 82.1 72.6 61.0 63. Япония 0.0 0. Европа 0.0 0.0 0.0 0.0 0. Германия 1.4 1.8 3.3 5.0 Италия 6.2 6.0 6.5 4.8 5. Франция 9.4 10.8 16.8 31.6 65.5 90.2 122.3 145.1 168. Великобритания 0.6 0.4 0.4 0.3 0.3 0.3 0.4 0.4 0. Канада 4.3 3.8 3.0 1.3 Нидерланды 27.1 35.1 36.1 32.6 45. Бельгия 10.5 12.4 15.4 19.6 20. Испания - 5.6 6.7 5.9 4.9 4.4 4.2 3.9 3. Швеция 1.7 1.4 1.8 1.7 2.3 5.6 6.6 9.9 12. Австралия 2.4 2.6 1.8 1.8 2. Австрия 85.9 103.1 95.5 95.7 112.5 107.0 113.4 110.4 113. Швейцария 0.2 0.1 0.0 0.0 0. Финляндия 0.8 0.9 0.5 0.4 0.4 0.3 0.2 0.5 0. Норвегия 474.0 565.4 641.5 688.7 767.2 712.3 815.1 817.5 864. Всего:

11.0 19.3 13.5 7.4 11.4 -7.2 14.4 0.3 5. % * В Европе, зарубежные облигации включены в итог мирового рынка ерооблигаций.

Облигации различных типов отличаются друг от друга сроком жизни, купонным процентом, условиями выкупа, налоговым статусом, ликвидностью, надежностью по обязательствам, статусом эмитента. Наиболее надежными во всем мире считаются государственные облигации.

Облигации характеризуются следующими параметрами:

• FV - номинальной стоимостью;

• T - сроком до погашения;

• g - купонной процентной ставкой;

• m - числом выплат процентов в году;

• St - текущей рыночной ценой;

• Vt - действительной стоимостью;

• Yt - текущей доходностью;

rtef - доходностью к погашению.

• В качестве базисных активов для финансовых фьючерсов и опционов могут использоваться следующие облигации:

• английские облигации (Gilt) с номинальной стоимостью 50000 фунтов стерлингов и 9% м купоном;

• немецкие облигации (Bund) с номинальной стоимостью 250000 марок и 6%-м купоном;

• среднесрочные облигации США (T-note) с номинальной стоимостью 100000 долларов и 6%-м купоном;

• долгосрочные облигации США (T-bond) с номинальной стоимостью 100000 долларов и 8%-м купоном.

По всем этим облигациям купонные проценты выплачиваются два раза в год.

Одной из основных характеристик облигации является ее действительная (приведенная) стоимость, ориентируясь на которую покупатели и продавцы устанавливают свои цены на покупку и продажу облигации на рынке. Ожидаемый денежный поток платежей по облигациям состоит из выплат по процентам плюс выплата номинальной стоимости облигации при погашении. Действительная стоимость облигации определяется как современная величина этого потока платежей.

Движение банковской процентной ставки и курсов облигаций происходит в противоположных направлениях. По сути дела, колебания банковской процентной ставки является единственной наиболее важной силой на рынке облигаций.

Как видно из формулы, при росте банковской процентной ставки действительная стоимость облигации падает, а при убывании - возрастает. При большой процентной ставке потоки денежных средств в отдаленном будущем являются менее важными, поскольку инвестор получает большую часть денег в ближайшем будущем.

Действительная стоимость облигации с выплатой купонных процентов два раза в год может рассчитываться по следующей более точной формуле:

, где i=, V=, f - количество дней от даты подсчета до следующей даты выплаты купонных процентов, e - количество дней в полугодии, оканчивающемся в день следующей выплаты купонных процентов, G - выплаты по купону за полгода (G= ), n - срок в полугодиях от даты следующей выплаты купонных процентов до даты погашения.

Различия по способу выплаты дохода:

• Облигации с фиксированной процентной ставкой - Fixed Rate Bond.

• Облигации с нулевым купоном - Zero Coupon Bond.

• Облигации с плавающей процентной ставкой - Floating Rate Note (FRN's). Эти инструменты представляют собой средне- и долгосрочные облигации с изменяющейся процентной ставкой, которая периодически корректируется. Процентная ставка объявляется в начале купонного периода, как правило, это квартал. Процентная ставка обычно фиксируется в виде надбавке или спрэд к ставке LIBOR. Иногда в качестве базы берется доходность по казначейским векселям (Treasure bills) США.

Мерой доходности к погашению облигации служит эквивалентная годовая ставка простых или сложных процентов или, другими словами, ставка помещения rtef. Купонная процентная ставка отражает годовой доход инвестора в процентах от номинальной стоимости облигации, а доходность к погашению - годовой доход в процентах от суммы первоначальных инвестиций.

Доходность к погашению облигации без выплаты процентов за T-t дней до погашения рассчитывается по формуле:

Различия по способу погашения:

• Bond with Call Option - облигации с опционом на покупку. Эмитент имеет право досрочного погашения облигации в заранее установленные момент времени.

• Bond with Put Option - облигации с опционом на продажу. Инвестор вправе досрочно предъявить облигации к погашению в заранее установленные промежутки времени • Restractable Bond (Bond with Put and Call Option) - облигации с опционами на продажу и на покупку. Облигация, имеющая черты двух приведенных выше, то есть облигация с правом досрочного погашения, предоставляемым как эмитенту, так и инвестору.

• Bullet Bond - облигации без права досрочного отзыва эмитентом, погашаемая полностью в момент истечения срока действия.

• Sinking Fund Bond - облигация с фондом погашения. Эмитент делает регулярные отчисления на специальный счет для погашения своего долга.

Вплоть до начала 80-х годов примерно 80% эмиссий проводилось в долларах США. В настоящее время доллар США остается важнейшей валютой международных облигаций, однако, его доля сократилась до 75%. Предпочтение к той или иной валюте зависит от нескольких факторов, например от уровня процентных ставок по той или иной валюте. Одно из ведущих мест занимают евро и иена.

Размер мирового рынка облигаций в конце 2003 года составлял $33 трлн. долл., т.е. на 5% выше по сравнению с 2002 годом.

Таблица 3.

Основные эмитенты облигаций, % 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Государственные 41,4 41,3 38,8 37,4 36,0 32,9 30, Квази-государственные 6,9 6,2 6,2 6,3 5,8 5,8 6, Казначейские 13,2 12,8 13,8 13,7 14,6 15,7 17, Корпоративные 27,1 26,9 26,9 27,6 28,9 29,0 29, Иностранные 2,6 2,7 2,9 2,9 2,5 2,7 2, Еврооблигации 8,8 10,1 11,4 12,1 12,2 13,9 14, Несмотря на увеличение финансовых дефицитов, доля центральных правительственных облигаций на мировом рынке облигаций продолжала падать до 30%.

Выпуск государственных облигаций сокращался главным образом в англоговорящих и Скандинавских странах. В Японии и в Европе рынок государственных облигаций до сих пор продолжает расти.

Самым быстрорастущим рынком облигаций в 2003 (13.6%) оказался рынок казначейских и муниципальных облигаций, на увеличение которого значительное влияние оказали домохозяйства многих стран. Еврооблигации занимают второе место в этом рейтинге (9,5%).

Кредитный рейтинг корпоративного сектора продолжает падать. Снижение в 2003 году выпуска корпоративных облигаций возросло до 18% по сравнению с 13% в 2002.

Облигации развивающихся рынков продолжают увеличиваться до 1,6 трлн. долл. в 2003, на 8% больше, чем за предыдущий год.

Таблица Динамика изменения выпуска облигаций на мировом рынке в относительном значении, % 1998 1999 2000 2001 2002 Государственные 5,1 -4,6 9,2 1,9 -4,9 -3, Квази-государственные -0,6 2,7 13,7 -0,7 2,2 5, Казначейские 8,3 6,7 15,6 20,6 8,8 13, Корпоративные 4,7 1,2 16,3 11,7 4,6 7, Иностранные 13,5 7,4 11,4 -7,2 14,4 0, Еврооблигации 2,1 15,1 15,6 11,1 19,4 9, Всего: 5,4 1,4 13,4 6,4 4,2 5, Рынок облигации в долларовом эквиваленте увеличился до 5,2% в 2003 по сравнению с 4.2% в 2001.

Четыре главных особенности характеризуют этот ускоренный рост. На рынке всё ещё присутствуют тенденции:

• Несмотря на увеличение финансовых дефицитов, рынок государственных облигаций продолжает сокращаться, как в абсолютном, так и в относительном значениях. Абсолютный рост был отрицателен (-3.0%).

• Снижение в относительном значении явно сократилось по сравнению с предыдущими годами, но оставалось все еще существенным (-1.8 процентов).

• Рынок казначейских облигаций был самым быстрорастущим рынком (13.6%), повышая относительное значение на рынке облигаций до 17%.

• Увеличение рынка корпоративных облигаций остаётся стабильным, в особенности рынка еврооблигаций. В 2003 доля рынка, охватывающие корпоративные, зарубежные и еврооблигации увеличилась до 47% на мировом рынке облигаций с 39% в 1995.

Таблица Масштаб и структура мирового рынка облигаций в 2003 г.

Страна Всего, %МОР Гос-во Корпорации Иностр Еврооблига млрд. ции млрд. % млрд. % млрд. % млрд. % США 17090,9 51,9 8588,8 48,2 5174,9 53,1 487 59,5 2840,4 61, Европа 6466,9 19,7 3127,1 17,6 2690,0 27,7 0,0 0,0 649,8 14, Япония 5305,2 16,1 3938,7 22,1 854,6 8,8 61,0 7,5 450,9 9, Великобритания 1081,6 3,3 390,9 2,2 55,6 0,6 145 17,7 490,0 10, Канада 514,4 1,6 356,0 2,0 111,0 1,1 0,4 0,0 47,1 1, Швейцария 261,6 0,8 49,6 0,3 82,1 0,8 110 13,5 19,5 0, Дания 252,3 0,8 67,9 0,4 175,5 1,8 0,0 0,0 8,9 0, Австралия 182,7 0,6 57,2 0,3 86,2 0,9 9,9 1,2 29,4 0, Швеция 128,6 0,4 60,2 0,3 60,7 0,6 3,9 0,5 3,8 0, Норвегия 47,7 0,1 20,5 0,1 22,2 0,2 0,5 0,1 4,6 0, Новая Зеландия 16,6 0,1 10,7 0,1 0,0 0,0 0,0 0 5,9 0, Под-итог: 31348,5 95,4 16667,6 93,6 9312,8 95,6 818 100 4550,3 98, Развив-ся рынки Азия 100,7 2,8 538,8 3,0 419,0 4,4 - - 42,9 0, Латинская Америка 391,6 1,2 389,1 2,2 - - - - 2,5 0, Вост. Европа Ц-В 231,3 0,6 220,1 1,3 - - - - 11,2 0, Африка Итого: 32972,1 100 17815,6 100 9731,8 100 817 100 4606,9 Особенности налогообложения:

По еврооблигациям проценты выплачиваются без вычета налогов на проценты и дивиденды (withholding tax). Налог (уже как чисто подоходный налог) платится инвесторам по законодательству своей страны. Однако механизм выплаты доходов по еврооблигациям таков, что позволяет физическим лицам достаточно просто уходить от налогообложения.

Если же местное законодательство предусматривает удержание налога на проценты, который платит заемщик, последний обязан довести величину процентных платежей до уровня, обеспечивающего инвестору процентный доход, равный номинальному купону.

Еврооблигации выпускаются крупными, в основном, транснациональными корпорациями, международными организациями (например, Мировым банком) и государственными органами для продажи инвесторам во всем мире. При выпуске облигаций правительственными агентами или местными органами власти обычно требуются правительственные гарантии.

От половины до двух третьих всех еврооблигационных займов приходится на корпорации, оставшаяся часть - примерно поровну на правительства, правительственные органы и международные организации (рис.2).

Правительст во Местные 10% органы власти 12% Международ ные ТНК организации 65% 13% Рис.2. Основные эмитенты еврооблигаций в 2005 г.

Среди эмитентов - муниципальных органов власти наибольшую активность на рынке еврооблигаций проявляют правительства Германии, провинций Канады и штатов Австралии. В 90 е годы на рынок еврооблигаций вышли правительства ряда восточно-европейских стран.

Муниципальн ые;

Корпоративны $0,15 млрд.

е;

$0,47 млрд.

Суверенные;

$3,62 млрд.

Рис.3. Структура еврооблигационного рынка, выпущенных украинскими эмитентами в 2004 г.

Обычно эмитенты, выходящие на рынок еврооблигаций, имеют высокий рейтинг.

Корпорации с высшим рейтингом (Triple A) имеют возможность выйти на рынок евродолларовых облигаций, установив процентную ставку на уровне, превышающем ставки по облигациям правительства США лишь на 25-55 базисных пунктов. В тоже время, известные случаи размещения займов эмитентами из Южной Америки (Бразилии) на 600 базисных пунктов выше процентной ставки по федеральным облигациям США, т.е. высокий кредитный рейтинг не является абсолютно обязательным условием размещения займа. Более высокий рейтинг просто позволяет удешевить заем, установив более низкую процентную ставку.

На начало апреля 2004 года суммарный объем еврооблигаций, выпущенных украинскими эмитентами, составил USD 3,62 млрд. При этом большая часть внешних заимствований приходится на суверенные еврооблигации.

Сейчас на рынке обращаются украинские суверенные бонды 4-х серий (2007$, 2007euro, 2011$ и 2013$) на общую сумму порядка $3,0 млрд. Большая доля евробондов номинирована в долларах, однако есть 1 серия (2007) деноминированная в евро. Самым большим и наиболее активно торгуемым выпуском евробондов остается выпуск 2007.

Кроме государственных евробондов, на рынке обращаются и корпоративные еврооблигации ряда украинских эмитентов. На начало апреля уже четыре украинских эмитента вышли на рынок еврозаимствований с сымарным объемом займа $0,47 млрд. Эмитентами еврооблигаций являются KyivStar GSM, ПриватБанк, ЮжМаш и УкрСиббанк. В 2004 году на внешний рынок заимствований планируют выйти еще несколько украинских эмитентов. В частности, Укрсоцбанк ($100 млн.), НАК Нафтогаз ($600 млн.), ДП Укртрансгаз ($200 млн.), ГП Энергорынок ($300 млн.).

Муниципальные евробонды пока остаются для Украины наименее развитым сектором и представлены всего одним выпуском - евробондами г.Киев на сумму $150 млн. Отметим также, что украинские муниципалитеты (исключая г.Киев) в ближайшее время не планируют выходить на внешние рынки заимствований.

Выводы. Мировой фондовый рынок, в том числе еврорынок, играет двоякую роль – позитивную и негативную. С одной стороны, аккумуляция и перераспределение денежных средств в мировом масштабе стимулирует развитие производительных сил, мирохозяйственных связей, концентрации, централизации капитала, интернационализации внешнеэкономической деятельности стран. С другой стороны, деятельность еврорынка способствует обострению противоречий воспроизводства. Особенности международных финансовых операций (автономность, быстрота оформления, неподконтрольность национальным органам) делают их фактором нестабильности валютной и денежно-кредитной систем, экономики в целом.

РЕЗЮМЕ Стаття присвячена аналізові сучасного стану світового і національного ринку цінних паперів.

У статті представлений аналіз основних форм залучення іноземного капіталу в Україну, перспектив розширення участі закордонних акціонерів у капіталі українських суб'єктів, сформульовані пропозиції, спрямовані на забезпечення ефективного для України участі в цих процесах.

РЕЗЮМЕ Статья посвящена анализу современного состояния мирового и национального рынка ценных бумаг. В статье представлен анализ основных форм привлечения иностранного капитала в Украину, перспектив расширения участия зарубежных акционеров в капитале украинских субъектов, сформулированы предложения, направленные на обеспечение эффективного для Украины участия в этих процессах.

SUMMARY Article is devoted to the analysis of a modern condition of a world global and national securities market. In article the analysis of the basic forms of attraction of the foreign capital to Ukraine, prospects of expansion of participation of foreign shareholders in the capital of the Ukrainian subjects is submitted, the offers directed on maintenance of effective participation for Ukraine in these processes are formulated.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. www.cbonds.info 2. www. economics.mipt.ru/articles/f_2vimn/ 3. www.fxclub.ru 4. www.stat.gov.ua 5. www.worldbank.org Поступила в редакцию 21.12.2006 года ФІНАНСОВА СКЛАДОВА МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ УКРАЇНИ Моісєєнков В.В., Начальник фінансового управління Донецької міської ради, к.е.н.

Приріст реального валового внутрішнього продукту (ВВП) у січні–серпні 2006р.

порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 5,7%. Номінальний валовий внутрішній продукт, за орієнтовною оцінкою, склав 300765 млн. грн. Найбільший приріст валової доданої вартості спостерігався у торгівлі – 13,2%, транспорті – 8,7%, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – 7,4%, будівництві – 7,1%, добувній промисловості – 6,2%.

За даними Державного казначейства, доходи Зведеного бюджету за січень–липень 2006р.

становили 87,3 млрд. грн. (34,4% до ВВП), що складає 53,2% від річних призначень. В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (71,8% від загальної суми доходів). Видатки Зведеного бюджету, включаючи кредитування за вирахуванням погашення, становили 88,3 млрд. грн. (34,8% до ВВП), що складає 49,7% від річних призначень. Дефіцит Зведеного бюджету за січень – липень 2006р. становив 1 млрд. грн. (0,4% до ВВП).

Державний бюджет по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано у сумі 66,3 млрд. грн. (51,8% від річних призначень), або 26,2% до ВВП, і на 69% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість склав 55,2%, податок на прибуток підприємств – 23,1%. Видатки Державного бюджету (включаючи кредитування за вирахуванням погашення) становили 70,7 млрд. грн. (50% від річних призначень). Державний бюджет України зведено з дефіцитом у 4,4 млрд. грн. (1,7% до ВВП).

Тому, метою написання даної статті є вивчення сучасного стану розвитку фінансової системи України з точки зору фінансової складової. Об’єктом дослідження є показники розвитку фінансової системи України. Предметом дослідження виступають організаційно економічні засади формування державного бюджету України.

Облікова відсоткова ставка Національного банку України у червні 2006р. становила 8,8%.

За даними Національного банку України, вимоги банківської системи України за наданими кредитами (включаючи нараховані відсотки) за червень 2006р. збільшились на 5% і на 1 липня 2006р. становили 189,3 млрд. грн., з яких 101,3 млрд. грн. – у національній валюті.

Фінансовий результат підприємств від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих, сільськогосподарських підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за січень–липень 2006р. становив 32,5 млрд. грн. (загальна сума прибутку – 45,7 млрд. грн., збитків – 13,2 млрд. грн.).

Таблиця 1.

Фінансові результати підприємств та організацій України за січень –серпень, млн. грн.

Фінансовий Підприємства, які Підприємства, які результат від одержали прибуток одержали збиток звичайної у % до фінансовий у % до фінансовий діяльності до загальної результат загальної результат оподаткування кількості кількості підприємств підприємств 2006 39597,6 64 53517,5 36 13919, 2005 38797,6 65,6 48463,9 34,4 9666, 2004 30979,4 66 40233,8 34 9254, Слід зауважити, що у фінансових результатах діяльності підприємств на протязі останніх трьох років існують певні протиріччя. А саме, відсоток підприємств, які одержали прибуток від загальної кількості підприємств зменшується, а їх фінансовий результат у абсолютному вираженні збільшується. Аналогічна суперечлива ситуація характеризує і збитковий бік © Моісєєнков В.В., 2007.


підприємницької діяльності суб’єктів господарювання: відсоток підприємств, які одержали прибуток від загальної кількості підприємств збільшується та їх фінансовий результат у абсолютному вираженні збільшується, особливо у 2006 році (див. табл.).

Таким чином, слід зазначити, що поряд з певними позитивними тенденціями, що характеризують розвиток реального сектору економіки із створення ВВП, супроводжуються вельми негативними результатами у фінансовій сфері України.

Так, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні–серпні 2006р. становив 103,8% (у відповідному періоді попереднього року – 106,7%). У січні–серпні ціни (тарифи) на продовольчі товари знизилися на 0,4%, а на послуги та непродовольчі товари зросли відповідно на 20,3% та 2,1%. На продовольчому ринку найбільше на 38,7% та 35,0% подешевшали овочі та яйця;

на 16,1–2,0% – тваринні жири, картопля, молоко і молочна продукція, м’ясо і птиця, сир і бринза, соняшникова олія, вершкове масло. Водночас на 36,8% та 25,8% подорожчали фрукти та цукор. На 13,7–4,2% зросли ціни хліб і хлібобулочні вироби, безалкогольні напої, кондитерські вироби, рибу і морепродукти.

Серед непродовольчих товарів на 23,8% та 15,0% подорожчали паливно-мастильні матеріали та ювелірні вироби;

на 3,9–2,4% – друковані видання, товари побутової хімії, автомобілі і автотовари, будівельні матеріали, синтетичні мийні засоби. У сфері послуг найбільше (в 2,3 раза) зросла плата за газопостачання. На 41,9–15,1% підвищилася вартість проїзду у залізничному транспорті, плата за каналізацію, електроенергію, воду, квартиру, тарифи на послуги зв’язку, вартість послуг дошкільних закладів, туристичних агентств і бюро подорожей, пансіонатів.

З нашої точки зору, прискорюючими факторами, що впливали на інфляцію протягом місяців 2006 року, були:

1) підвищення плати за газопостачання з 1 липня на 85,3%;

2) продовження впливу від підвищення тарифів на перевезення пасажирським залізничним транспортом, яке відбулось 10 червня (у липні на 12%);

3) підвищення ціни на паливно-мастильні матеріали на внутрішньому ринку під впливом зростання цін на світовому ринку;

4) подорожчання товарів зернової групи у зв’язку із: зростанням собівартості виробництва через зростання мінімальної заробітної плати та підвищення цін на енергоносії;

збільшенням споживчого попиту;

5) підвищення тарифів на телефонний зв’язок (на 10,1%);

6) значні соціальні виплати населенню (з 1 липня 2006 року підвищилась мінімальна заробітна плата до 375 грн., за січень-червень 2006 року реальні наявні доходи населення зросли на 20%);

7) нарощування впливу від зростання індексу цін виробників промислової продукції (за липень – на 1,2%, за січень-липень – на 6,3%);

8) підвищення ціни на яйця до рентабельного рівня (за липень на 12,9%) після значного зниження в попередні періоди (за січень-червень – на 42,2%);

9) значне подорожчання фруктово-ягідної продукції (на 13,9%) через дефіцит деяких її видів на ринку внаслідок несприятливих погодних умов на початку року.

Стримуючі фактори:

1) нетипова помірна динаміка монетарних агрегатів, яка не спостерігалась останні 10 років, суттєво зменшилось монетарне навантаження (у січні-липні монетарна база знизилась на 0,7%);

2) депозити фізичних осіб у липні зросли на 3,7% за рахунок росту депозитів в іноземній валюті – на 4,2% та в національній валюті – на 3,2%;

3) деяке подешевшання м'ясної та молочної продукції внаслідок перевищення пропозиції над попитом (значне зростання обсягів пропозиції на внутрішньому ринку через заборону експортних поставок м'ясної та молочної продукції до Росії);

4) стабільність офіційного курсу гривні до долара США – 5,05 грн. дол. США;

5) зміни в структурі споживчого попиту: зростання частки непродовольчих товарів довготривалого використання та зменшення частки продовольчих товарів;

6) зростання у 2,4 разу у січні-липні 2006р., ніж торік, обсягів торгів цінними паперами на ПФТС;

7) відновлення ролі капіталоємних галузей (металургія, машинобудування) в структурі економічного зростання, що зумовило більший попит на кредити з відповідним збільшенням потреби в платіжних засобах на одиницю ВВП.

Введення державного замовлення, інвестування промисловості і сільського господарства (за рахунок бюджетного дефіциту), встановленню жорсткого курсу валюти і взагалі твердих цін на всі товари - подібні заходи практикуються і зараз в Україні. У будь-якому випадку, це наочний приклад неефективного державного регулювання.

Нові стратегічні підходи до фінансової і в цілому до макроекономічної політики, на нашу думку, мають будуватися, по-перше, на поглинанні фінансової політики її грошовою складовою, що веде до істотного підвищення пріоритетності неінфляційної стабільної грошової політики і значного зниження частки національного доходу, що перерозподіляється через бюджетний механізм;

по-друге, на взаємодії грошової влади і найбільших незалежних фінансових інститутів, тобто макроекономічна політика економіко-фінансової стабілізації має утвердитись у реалії ефективної кооперативної гри агентів фінансово-монетарної системи.

Відродження промислового потенціалу неможливе без перебудови грошово-кредитної політики на засадах забезпечення макроекономічної стабільності внаслідок консолідації фінансових ресурсів та зростання частки довгострокових капіталовкладень. Така перебудова відбуватиметься через застосування наступних інструментів:

I. розвитку системи довгострокового інвестиційного кредитування;

II. радикального підвищення ролі небанківських фінансових установ у фінансуванні промислового розвитку;

III. диверсифікації інструментів фондового ринку;

IV. розвитку національного фінансового капіталу.

І. Розвиток системи довгострокового інвестиційного кредитування Провідним завданням грошово-кредитної політики України в системі політики відродження промислового потенціалу є забезпечення концентрації фінансових ресурсів, які акумулюються комерційними банками, на завданнях надання довгострокових кредитів інвестиційного спрямування. Це потребуватиме:

• відновлення практики довгострокового рефінансування Національним банком України комерційних банків, які досягли нормативно визначеної частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі;

• стимулювання розвитку іпотечного кредитування, що потребуватиме розбудови нормативної бази з його регулювання, налагодження спеціальних механізмів довгострокового рефінансування іпотечних кредитів;

• застосування методики часткової (в межах відхилення від дисконтної ставки НБУ) компенсації відсотків, сплачуваних суб’єктами господарювання за кредити, отримані для фінансування інвестиційних проектів інноваційної спрямованості;

• нормативного забезпечення, з метою підвищення спроможності кредитування великих проектів, здійснення консорціумного (спільного) кредитування таких проектів декількома комерційними банками (банківськими пулами);

• трансформація Державного банку реконструкції і розвитку у потужний інструмент державного інвестування та виконання «бюджету розвитку», концентрації та розподілу фінансових ресурсів, отриманих внаслідок пільгового оподаткування, рефінансування, кредитування та гарантування інвестиційних проектів, обраних на конкурсній основі, що потребуватиме відповідного нормативно-правового, організаційного та фінансового забезпечення.

ІІ. Підвищення ролі небанківських фінансових установ у фінансуванні промислового розвитку З метою акумуляції вільних коштів населення і підприємств для наступного інвестування відповідно до завдань промислової політики України система банківських фінансів має бути доповнена розвитком мережі небанківських фінансових установ: страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних фондів, кредитних спілок тощо. Це потребуватиме:

• регулювання діяльності іноземних страхових компаній на українському ринку, з визначенням мінімальної частки реінвестування акумульованих ними коштів в Україні;

• спрощення умов та розширення доступних інструментів участі небанківських фінансових установ, в тому числі – інвестиційних фондів та кредитних спілок, в операціях на фондовому ринку України, з метою підвищення безпечності та прибутковості вкладення акумульованих ними фінансових ресурсів.

ІІІ. Диверсифікація інструментів фондового ринку Забезпечення ефективного міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у потреби структурної перебудови української промисловості, потребуватиме всебічної розбудови фондового ринку, підвищення різноманітності представлених на ньому цінних паперів. З цією метою необхідно:

• запровадити механізми емісії цільових державних позик з фіксованим рівнем дохідності для розміщення на фондовому ринку, кошти від яких спрямовуватимуться на фінансування «бюджету розвитку»;

• здійснити нормативне врегулювання емісії та обігу муніципальних позик з обмеженням можливостей спрямування отриманих від них коштів лише для фінансування «бюджету розвитку» на місцевому рівні;

• здійснити перетворення простроченої кредиторської заборгованості підприємств на цінні папери з обмеженою сферою обігу, які могли б, зокрема, використовуватися при формуванні горизонтально та вертикально інтегрованих фінансово-промислових структур;

• забезпечувати інформаційно-методичну підтримку первинної емісії корпоративних цінних паперів як головного інструменту залучення інвестиційного ресурсу фондового ринку до фінансування капіталовкладень в реальний сектор економіки.


IV. Розвиток національного фінансового капіталу Зміцнення фінансової потужності вітчизняних суб’єктів інвестування, підвищення ефективності прийняття інвестиційних рішень щодо капіталовкладень в розвиток галузей української промисловості вимагає розбудови форм і механізмів взаємодії капіталів комерційних банків і промислових підприємств, зокрема:

• впровадження сучасних систем управління фінансами підприємств з боку комерційних банків, в тому числі – в рамках обслуговування конкретної інвестиційної програми підприємства;

• заохочення спільного фінансування інвестиційних проектів з боку комерційних банків, небанківських фінансових інститутів та промислових підприємств.

РЕЗЮМЕ В данной статье рассмотрены вопросы обеспечения макроэкономической стабильности Украины с точки зрения финансовой составляющей.

РЕЗЮМЕ У даній статті розглянуто питання забезпечення макроекономічної стабільності України з точки зору фінансової складової.

SUMMARY The questions of maintenance of macroeconomic stability of Ukraine from the point of view of a financial component are considered in this article.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Роу А., Україна: фінансовий сектор і економіка. Нові стратегічні завдання. МБРР // Світовий банк. – Вашингтон. – 2001. – 304с.

2. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. - Київ: ЦНЛ, 2005.- 560с.

3. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України – К., 2000.

4. www.kmu.gov.ua ТЕОРЕТИКО-МЕТОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ ПЕРВИЧНОГО ПУБЛИЧНОГО РАЗМЕЩЕНИЯ УКРАИНСКИХ АКЦИЙ (IPO) НА МИРОВОМ ФОНДОВОМ РЫНКЕ Медведкина Е.А., доцент кафедры «Международная экономика» ДонНУ, к.э.н., с.н.с.

Донецкого филиала НИСИ Мировой рынок первичного публичного размещения акций IPO на протяжении 2004- гг. подряд демонстрирует рост. Согласно исследованию, проведенному компанией Ernst & Young, 29 стран мира привлекли более 1 млрд. долл. в ходе проведения IPO в году, в том числе, Россия и Казахстан. В то же время общее количество размещений в году практически не изменилось и составило 1537 сделок (в 2004 году их было 1516).

Происходит смещение баланса в сторону растущих рынков. Для многих крупных инвесторов капиталовложения в Россию, Индию и Китай являются неотъемлемой частью глобальной стратегии развития. Растет интерес и к другим развивающимся рынкам - в частности, компаниям из Польши, Украины, Казахстана, Бразилии, Израиля, Малайзии, Южной Кореи.

Значительный объем IPO приходится на компании из России, Украины и других стран Восточной Европы, что свидетельствуют о последовательном экономическом развитии стран Восточной Европы и растущей уверенности инвесторов, обусловленной внедрением стандартов корпоративного управления и повышением политической стабильности. При этом наиболее популярным местом проведения международных сделок стали фондовые биржи Лондона, США, Гонконга и Сингапура. Стремясь соответствовать разнообразным потребностям и уровням развития компаний, биржи разрабатывают и предлагают различные форматы проведения размещений.

Цель исследования состоит в анализе этапов и принципов первичного размещения акций в мире и странах СНГ, а также разработке научно-практических подходов по формированию портфеля первичного размещения украинских акций на мировом фондовом рынке.

Объектом исследования является процесс формирования этапов первичного размещения акций на мировых фондовых биржах и в Украине.

Предметом исследования – организационно-экономические основы, методические и практические аспекты формирования портфеля первичного размещения украинских акций в контексте интеграции Украины в мировой фондовый рынок.

Вопросы развития процессов международного инвестирования и функционирования мирового фондового рынка исследуются отечественными и зарубежными учеными, такими как В. Алехин, А. Гончарова, Ю. Макогон, О. Мозговой, А. Рогач, Г. Марковиц, Я. Миркин, Б.

Рубцов, У. Шарп и многие другие.

Аббревиатура IPO (Initial Public Offering) переводится как «первоначальное публичное предложение», применяется непосредственно к такому виду ценных бумаг, как акции, и подразумевает допуск их к торгам на фондовой бирже. Первоначальная публичная эмиссия первое публичное размещение акций компании. Обычно ценные бумаги, предлагаемые при первоначальной публичной эмиссии, являются акциями молодых компаний, привлекающих акционерный капитал. Инвесторы, покупающие такие акции должны быть готовы принимать большой риск за возможность получить большую прибыль.

Участники отношений в процессе первичного публичного размещения:

Эмитент. Основную роль при проведении публичного первичного размещения, очевидно, играет эмитент (хозяйствующие субъекты, стремящиеся получить дополнительные источники финансирования, а также органы государственной власти, выпускающие займы для покрытия части государственных расходов;

они несут полную ответственность по обязательствам перед владельцами ценных бумаг). Для прохождения листинга эмитент должен иметь зарегистрированный проспект и соблюдать требования законодательства и иных нормативных правовых актов к порядку раскрытия информации на рынке ценных бумаг.

Андеррайтер. Важная роль в процессе проведения первичного публичного размещения отводится брокеру, который оказывает услуги по размещению ценных бумаг выпуска. Брокер, осуществляющий функции по размещению ценных бумаг, подписывает уведомление об итогах выпуска, подтверждая тем самым достоверность и полноту всей информации, содержащейся в © Медведкіна Е.А., 2007.

данном документе. Более того, брокер в данном случае будет нести наряду с должностными лицами эмитента при наличии вины солидарно субсидиарную ответственность за ущерб, причиненный эмитентом владельцу ценных бумаг вследствие содержащейся в уведомлении об итогах выпуска недостоверной, неполной и (или) вводящей в заблуждение инвестора информации.

Маркет-мейкер и фондовая биржа. Организованный рынок для торговли стандартными финансовыми инструментами, создаваемый профессиональными участниками рынка ценных бумаг для взаимных оптовых операций, на котором работают профессионалы (маркет мейкеры).

В зависимости от выпуска акций, предлагаемого к размещению среди широкого круга инвесторов в ходе проведения публичного предложения (IPO), различают:

Primary Public Offering (PPO) – первичное публичное предложение акций. Это способ привлечения необходимого капитала компанией-эмитентом. К размещению предлагается дополнительный (новый) выпуск акций компании.

Secondary Public Offering (SPO) – вторичное публичное предложение акций. Это способ для первоначальных инвесторов выйти из участия в капитале, фиксировав прибыль от своих инвестиций в данное предприятие. К размещению предлагаются бумаги основного выпуска, принадлежащие их непосредственным владельцам (акционерам).

Важно отметить, что в ходе проведения IPO инвесторам одновременно могут быть предложены акции как дополнительного (нового), так и основного выпуска (PPO+SPO). Если рассуждать о понятии «чистое» IPO c точки зрения привлечения предприятием-эмитентом капитала, то это может быть только первичное публичное предложение акций (PPO), т.к. в случае проведения вторичного публичного предложения акций (SPO) доход получают акционеры, а не само предприятие-эмитент.

В зависимости от численности инвесторов, а также места размещения акций выделяют:

1. Private Offering (частное предложение) – предложение (размещение) акций предприятия через фондовую биржу среди заранее известного узкого круга лиц;

2. Direct Public Offering (DPO) – предложение (размещение) акций силами эмитента напрямую инвесторам, минуя биржевой рынок. Размещение происходит без привлечения андеррайтера.

Если компания планирует привлекать инвестиции (долгосрочный капитал) в развитие бизнеса на фондовом рынке, то оптимальным решением для нее будет публичное размещение акций. Проведение публичного размещения акций включает в себя несколько этапов работы:

1. Планирование публичного размещения. Оно состоит из: определения того, будет ли IPO оптимальным способом привлечения инвестиций в развитие бизнеса;

выделения необходимых мероприятий для проведения;

определения сроков и стоимости проведения.

2. Подготовка к публичному размещению. Включает: выработку рекомендаций по оптимизации компании, включая корпоративное управление, определение способов и параметров размещения ценных бумаг: их формы, типа, объема эмиссии и т. д.;

подготовку документов для государственной регистрации выпусков эмиссионных ценных бумаг;

подготовку проспекта ценных бумаг;

проверку проспекта ценных бумаг на предмет соответствия действующим нормативным требованиям;

согласование проспекта ценных бумаг с организатором торговли на рынке ценных бумаг;

подписание проспекта ценных бумаг;

определение условий размещения на биржах, планирование процедуры листинга;

подготовку инвестиционного меморандума;

мониторинг раскрытия информации в процессе эмиссии ценных бумаг;

подписание отчета об итогах выпуска эмиссионных ценных бумаг;

проверка оформления документов, их состава (комплектности), сроков предоставления.

3. Реализация первичного публичного размещения акций. К ней относятся:

подготовительная работа с инвесторами;

проведение road show и организация необходимой коммуникационной кампании;

андеррайтинг;

организация первичного размещения;

работа по повышению ликвидности и стоимости акций.

Процедура публичного размещения акций, более известная в инвестиционных кругах под аббревиатурой IPO (Initial Public Offering) все больше привлекает интерес украинских компаний. На развитых рынках IPO является одним из наиболее эффективных и детально отработанных механизмов привлечения инвестиций — через него финансируется порядка 15— 20% всех инвестиций в основной капитал. В европейских странах с учетом более весомой доли банков в инвестициях данный показатель составляет 5—10%. Другими словами, IPO — это один из способов финансирования предприятия: компания получает капитал в результате публичного размещения своих новых акций на фондовой бирже.

В 2005 году первичное размещение акций проводилось в 70 странах мира, при этом объем капитала, привлеченного в ходе публичных размещений, увеличился на 30%, что составило млрд. долл. США (рис. 1).

250 0 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 Поступления, млрд. долл. США Количесвто IPO Рис. 1. Динамика развития мирового рынка IPO в 1995-2005 гг В 2005 году был установлен новый рекорд объемов публичных размещений акций компаний из стран СНГ. Поступления от IPO составили 6,8 млрд. долл., что более чем в пять раз превышает показатель 2004 года. Всего же компании и их акционеры привлекли 8,8 млрд.

долл. путем первичных и вторичных размещений акций на биржах, что в 2,7 раз превышает объемы предыдущего 2004 года (табл. 1.).

Таблица 1.

Страны с объемом привлеченного капитала свыше 1 млрд. долл. США в 2005 г.

№ Страна Поступления, млрд. долл. США 1 США 33, 2 Китай 24, 3 Франция 18, 4 Австралия 10, 5 Великобритания 8, 6 Канада 6, 7 Япония 6, 8 Россия 4, 9 Германия 4, Количество размещений также увеличилось, так 22 компании, осуществляющие деятельность на территории СНГ, впервые осуществили публичные размещения акций в году по сравнению с 18 в 2004 году (рис.2). С точки зрения объемов привлечения капитала, в 2004-2005 годах наибольший объем поступлений пришелся на компании с активами в России (74%). Также ряд IPO провели казахстанские добывающие холдинги (Kazakhmys PLC, KazakhGold и др.). В 2005 году прошли первые размещения на AIM компаний из Украины (строительный холдинг "XXI Век", Укрпродукт Групп) В СНГ наибольший объем размещений в течение последних трех лет приходился на металлургию и горнодобывающую промышленность, телекоммуникации, производство товаров народного потребления и розничную торговлю. Нефтегазовый сектор играл не такую значительную роль, как можно было бы ожидать, учитывая важность нефтегазовой промышленности для экономики региона.

8000 5000 0 2001 2002 2003 2004 Поступления, млрд. долл. США Количесвто IPO Рис. 2. Динамика поступлений от IPO компаний из стран СНГ 2006 год для стран СНГ стал рекордным с точки зрения объема средств, привлеченных через IPO, - 17,8 млрд. долл. США. Самым крупным в 2006 г., безусловно, явилось публичное первичное размещения акций НК "Роснефть". Цена IPO НК была установлена на уровне 7, долл. за одну акцию и за одну GDR, представляющую одну акцию. Размещение бумаг "Роснефти" было пятым в мире по объему привлеченных средств и самым крупным среди российских компаний. В результате размещения инвесторами были приобретены акции НК на сумму 10,4 млрд. долл., что составляет почти 60% от общей суммы, которую привлекли российские эмитенты за год. Доля стратегических инвесторов составила 21% от общего объема заявок, иностранных (США, Европа и Азия) - 36%, российских - 39%, физических лиц в России - 4%, последние подали более 115 тыс. заявок.

Наиболее активный интерес к IPO в Украине проявили компании химической и машиностроительной отраслей. Однако ни одна из украинских компаний пока не рассматривала варианты классического IPO, т. е. первичного публичного размещения акций.

Поскольку речь идет об уже состоявшихся эмитентах, то в основном они нацелены на вторичное или частное размещение (Secondary Offering) — на рынке продаются ранее выпущенные ценные бумаги, принадлежавшие собственникам компании, и именно эти лица, а не сама компания, в случае продажи пакета получают доход (который затем будет направлен на развитие компании).

В 2005 году сразу три украинские компании провели первичные размещения акций на альтернативной площадке Лондонской фондовой биржи.

Компания Ukrproduct, работающая в молочной промышленности, привлекла 6 млн.

английских фунтов в феврале 2005 года.

Компания Cardinal Resources, представитель нефтяного и газового сектора, выпустила акции на сумму 10,6 млн. фунтов в апреле 2005 года.

И, наконец, корпорация XXI Century Investments, девелоперская компания, привлекла млн. долл. США в декабре 2005 года.

Листинг на Лондонском альтернативном рынке был самым подходящим выбором для украинских IPO. AIM исторически предназначался для размещения меньших компаний, поэтому требования к отчетности и корпоративному управлению там более лояльные. В то же время качество инвесторов на альтернативной площадке приближается к таковым на основном рынке.

К частному размещению своих акций среди западных институциональных инвесторов уже прибегли несколько отечественных предприятий. По информации инвестиционной компании "Конкорд Капитал", частное размещение своих акций в 2005 году осуществили такие предприятия, как ОАО "Концерн Галнефтегаз" (Львов) — 10% от уставного фонда, ОАО "Холдинговая компания АвтоКраз" (Кременчуг Полтавской обл.) — 5%, ОАО "Днепроазот" (Днепропетровск) — 7%. Следующим этапом для этих предприятий может стать публичное размещение акций на западных биржах. Активное движение украинских эмитентов в сторону европейских торговых площадок аналитики объясняют желанием воспользоваться ростом интереса западных инвесторов к Украине.

Есть у украинских компаний также опыт прямого варианта проведения IPO, однако, пока только внутри страны. Первыми публичное размещение акций в Украине провели компании пищевой отрасли "Виннифрут" и "Мономах", которые предложили свои акции внутренним инвесторам на ПФТС.

Также, Европейский финансовый журнал Finance New Europe отметил Родовид Банк и инвестиционную компанию Dragon Capital в ежегодном рейтинге самых крупных финансовых трансакций в Центральной и Восточной Европе. первичное публичное размещение (IPO) 19% акций Родовид Банка, проведенное в апреле 2006 года, было названо лучшей финансовой трансакцией 2006 года в Украине. Dragon Capital выступил организатором и эксклюзивным агентом по размещению указанного пакета акций Родовид Банка, за которые банк получил $ млн. Продажа акций Родовид Банка была проведена через торговую систему ПФТС, став одним из наибольших украинских IPO. Компания Dragon Capital разместила акции банка среди 22 инвестиционных фондов и частных инвесторов из Европы и США. Спрос на акции превысил первоначальное предложение в два раза.

При этом следует отметить, что Dragon Capital - ведущая инвестиционная компания Украины, которая предоставляет полный комплекс услуг по брокерскому обслуживанию, инвестиционно-банковскому сопровождению и управлению активами институционным, корпоративным и частным клиентам. Dragon Capital является крупнейшим брокером на отечественном рынке акций с долей рынка около 30%. В 2006 г. инвестиционно-банковское подразделение Dragon Capital провел IPO и частные размещения акций 11 украинских компаний и банков на сумму $400 млн. и помогло привлечь долговое финансирование в размере $300 млн.

IPO Родовид Банка - далеко не единственный пример бурного роста иностранных инвестиций в украинский банковский сектор за последние полтора года. Со времени приобретения банка "Аваль" группой Raiffeisen International в украинские банки было инвестировано - через поглощение или продажу части акций портфельным инвесторам свыше $3 млрд. В частности, Dragon Capital в текущем году провела размещение акций еще трех украинских банков на общую сумму $125 млн.

Рейтинг Finance New Europe также отметил выпуск украинских суверенных еврооблигаций на сумму $1 млрд. с доходностью 6,58% как лучшее соглашение в сегменте суверенных долговых размещений. Среди других номинаций лучшим региональным банком было признано Raiffeisen International, а лучшим IPO - публичное размещение акций российской "Роснефти". Всего в рейтинг Finance New Europe в 2006 г. вошло 15 стран Центральной и Восточной Европы, в каждой из которых был определен лучший банк и лучшая финансовая трансакция.

Идея привлечения капитала на фондовых рынках весьма привлекательна для украинских компаний по многим причинам, включая тот факт, что исторически они финансировались за счет кредитов и собственных средств владельцев. А IPO — это способ для привлечения долгосрочного капитала не влезая в долги.

При этом размещение на международных торговых площадках имеет следующие преимущества:

— возможность получения больших премий к чистой стоимости активов;

— качественные инвесторы;

— высокая ликвидность акций;

— низкие риски;

— улучшение международного имиджа компании;

— высокие требования к отчетности предполагают большую финансовую и операционную дисциплину на предприятии.

Но самое главное развитие рынка IPO способствует росту экономики Украины в целом.

Посредством IPO привлекаются значительные инвестиции, что стимулирует общий экономический рост. Массовое проведение IPO помогает переливу капитала в экономике, структурной перестройке, развитию перерабатывающих и наукоемких отраслей. Развитие рынка IPO содействует развитию венчурного финансирования, так как создает эффективный способ выхода венчурного инвестора из бизнеса.

Украинские эмитенты из-за сложного законодательства сегодня организуют IPO через специально создаваемые промежуточные иностранные компании, а также осуществляют инвестиции в иностранные ценные бумаги с помощью непрямых схем. С 1997 года, когда вступило в силу решение ГКЦБФР о необходимости получения разрешения украинскими компаниями на покупку иностранных ценных бумаг, было только одно такое обращение в Государственную комиссию по ценным бумагам и фондовому рынку (ГКЦБФР).

Перспективы украинских IPO. Для украинских компаний с капитализацией до 1 млрд.



Pages:     | 1 |   ...   | 4 | 5 || 7 | 8 |   ...   | 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.