авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 5 | 6 || 8 | 9 |   ...   | 22 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 7 ] --

долларов Франкфуртская биржа является наиболее привлекательной площадкой для выхода на IPO, по сравнению с AIM в Лондоне или Варшавской биржей. Прежде всего, потому что во Франкфурте более высокая ликвидность и эта биржа открывает доступ ко всем европейским инвесторам без ограничений (доступ к европейской торговой системе XETRA). Во-вторых, затраты на подготовку к IPO ниже, чем в Лондоне. В частности, административные издержки без учета комиссии агентов по размещению составят до $100 тыс. И третье, во Франкфурте более низкие требования регулирующих органов к компаниям, которые выходят на IPO. В году на Франкфуртской фондовой бирже будет проведено IPO порядка 10 украинских компаний, среди которых будут компании финансового сектора, а также компании, работающие на рынке недвижимости, в пищевых и перерабатывающих отраслях, а также в сфере ритейла. В целом, подводя итог, первичное размещение украинских акций является перспективным способом вложения и привлечения капитала.

РЕЗЮМЕ Статья посвящена анализу этапов и принципов первичного размещения акций в мире и странах СНГ, а также разработке научно-практических подходов по формированию портфеля первичного размещения украинских акций на мировом фондовом рынке.

РЕЗЮМЕ Стаття присвячена аналізу етапів і принципів первинного розміщення акцій у світі й країнах СНД, а також розробці науково-практичних підходів по формуванню портфеля первинного розміщення українських акцій на світовому фондовому ринку.

THE SUMMARY This article is devoted to the analysis of stages and principles of primary accommodation of shares in the world and the countries CIS, and also development of scientific - practical approaches on formation of a portfolio of primary accommodation of the Ukrainian shares in the world securities market.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. ГКЦБФР намерена легализировать IPO украинских компаний.http://www.interfax.kiev.ua/ 2. Макогон Ю.В., Бударина Н.А., Г.Ю. Псарев, Международные финансы: Учебное пособие.-Донецк:ДонНУ, 2005.-342 с.

3. Мозговий О.Світові ринки акцій :досвід для України//Ринок цінних паперів України. 2004.-№ 11-12. –С.47-54.

4. Про ценные бумаги и фондовый рынок: Закон Украины//Голос Украины.- 2006.- фев.-с.10-15.

5. Рогач О. Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: Підручник.- К.: Либідь, 2005. – 720с.

6. Рубцов Б.Б., Мировые финансовые рынки: основные тенденции развития в 2001- гг.// Финансовый аналитик.- 2003.- №1.- С. 5-13.

Надійшла до редакції 20.05.2006 року ІНТЕГРАЦІЯ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ У СВІТОВУ СИСТЕМУ аспірант кафедри міжнародної економіки Донецького національного Баглюк Ю.Б., університету Вступ Наприкінці ХХ-го сторіччя виникла гостра необхідність у реорганізації діяльності страховиків у сфері міжнародного страхування. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, зростання інвестиційної привабливості економічно слаборозвинутих країн світу з одного боку, та наявність чисельних військових конфліктів, нестабільність політичної ситуації у державах, що займають значне місце на міжнародному ринку, зумовили необхідність в активному об’єднанні страховиків. По-перше, це злиття має забезпечити фінансову стабільність кожного з учасників зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), по-друге, - підвищити рівень надання страхових послуг на рівні міжнародних стандартів.

В умовах переходу ринкових відносин України на новий рівень, який передбачає стрімкий розвиток міжнародних економічних зв’язків з індустріально-розвинутими країнами світу, великого значення набувають проблеми більш суттєвого захисту майнових та фінансових інтересів суб’єктів ринку.

Особливу значущість набуває фінансова діяльність страхових організацій. Саме вона в змозі допомогти процесу створення в Україні сприятливих умов функціонування господарюючих суб’єктів міжнародного рівня, забезпечити фінансову стійкість та розвиток страхового ринку.

Питанням розвитку страхування у сфері ЗЕД присвячені наукові праці таких дослідників, як Шахов В.В., Соловйова О.А., Залетов А.Н., Внукова Н.М. Страховий ринок та страхову послугу вивчали Базилевич В.Д., Говорушко Т.А., Горбач Л.М., Гутко Л.М., Журавльов Ю.М.

Однак в науковій літературі практично відсутні дослідження проблем, які стосуються інтеграційних процесів на зовнішньому ринку страхових послуг.

Тому метою даної роботи є розгляд можливості виходу українських страховиків на світовий ринок.

Слід відзначити, що науковці, які займаються проблемами страхування, визначають страховий ринок не однаково. Шахов В.В. підкреслює, що : «Страховий ринок – це особливе соціально-економічне середовище, визначна сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього» [1, с. 48].

Говорушко Т.А. відмічає: «Страховий ринок являє собою всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг. Він забезпечує органічний зв’язок між страховиками і страхувальниками...» [2, с. 7].

Осадець С.С. зупиняється на інших питаннях: «Страховий ринок – економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, котрі задовольняють попит на послуги), страхові посередники (агенти та брокери), а також організації страхової інфраструктури (об’єднання), асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні заклади)».

Зробивши аналіз цих тлумачень, можна зазначити наступні характеристики. Загальною ідеєю усіх понять є те, що страховий ринок функціонує в умовах економічної системи, в межах якої взаємодіють суб’єкти страхового ринку (страхувальники;

страховики, а також об’єднання страховиків;

страхові посередники, а саме агенти та брокери). Об’єктом товарно-грошових відносин є особливий різновид послуг – страховий захист майнових та фінансових інтересів господарюючих суб’єктів і громадян від результатів настання непередбачених подій.

Страховий ринок є важливою часткою товарного господарства і розвивається разом з ним. Підґрунтям їх виникнення є суспільний поділ праці та наявність окремих суб’єктів, що виробляють товари та послуги. Страховий ринок передбачає самостійну діяльність його учасників, які знаходяться в умовах конкурентоспроможної сфери та будують свої відносини © Баглюк Ю.Б., 2007.

на коливаннях попиту і пропозиції.

Ринок страхових послуг можна назвати засобом перерозподілу коштів, що раніше були закумульовані для подальшого вкладання в реструктуризацію економіки країни. Крім того, надходження до державного бюджету від страхової діяльності займають в ньому вагому частину.

Аналіз визначень страхового ринку дозволив виділити його наступні групові ознаки (табл.1):

Характеристика страхового ринку за ознаками Таблиця Ознака Характеристика • ринок страховика, на якому попит на страхові послуги - за суб’єктами перевищує пропозицію;

• ринок страхувальника • характерні риси ґрунтуються на приватній та публічній - за інституційною належністю основі:

• акціонерні, • корпоративні, • взаємні • державні страхові компанії • місцевий (регіональний) ринок, що відповідає потребам - за територіальною ознакою страхувальника у страховому захисті регіону;

• національний (внутрішній) ринок, що відповідає потребам у страховому захисті нації або держави;

• світовий (зовнішній) ринок, що задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства • ринок особистого страхування;

- за галузевою ознакою • ринок майнового страхування;

• страхування відповідальності Невід’ємною складовою страхового ринку є страхова послуга. У сучасній економічній літературі існують наступні визначення страхової послуги. Страхова послуга – це продукт цілеспрямованої діяльності страхової компанії, що пропонується на страховому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою отримання прибутку [2, с. 27].

У відповідності з діючим законодавством України, а саме Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» № 2664 – ІІІ від 12.07.2001 р. страхова послуга входить до категорії фінансових, які надають інші, крім банків, фінансові установи [3]. Отже, страхову послугу у сфері ЗЕД теж треба відносити до цієї категорії.

У наведених визначеннях підкреслено, що страхові послуги у ЗЕД відносяться до фінансових, їх виконують страхові компанії з метою отримання прибутку. Існує думка, що, як і більшість звичайних послуг, страхові послуги можуть бути тільки нематеріальними [4]. Разом з тим, такими, що не мають матеріальної форми, є лише послуги страхування кредитів, а також страхування інших фінансових ризиків[5].

Однак у більшості видів страхових послуг у ЗЕД матеріальна форма з’являється з настанням страхового випадку, тобто усі інші види страхових послуг слід вважати такими, що мають слабку матеріально-речову форму. Наприклад, у страхуванні вантажів, якщо відбулося пошкодження морського судна, то страхова послуга матеріалізується у його змінній якості.

Така ж сама форма властива страховим послугам, що пов’язані з товаром, наприклад, транспортування вантажу. Під час страхування туристів захворювання вважається страховим випадком. У такому випадку змінюється стан туриста, а страхова послуга теж приймає слабку матеріалізовану форму. Крім того, слід підкреслити у визначенні корисність страхової послуги.

Таким чином, узагальнення сутності страхової послуги у сфері ЗЕД дозволяє визначити її як результат страхової діяльності у зовнішньоекономічній сфері, що базується на взаємодії учасників міжнародного ринку, є нематеріальною або має слабку матеріально-речову форму та задовольняє потреби юридичних, фізичних осіб (страхувальників) і суспільства у цілому.

Інтеграція – це особливий етап у процесі інтернаціоналізації господарчого життя, який ве де до створення нової якості - цілісності відокремленого господарчого комплексу декількох держав (однорідний, внутрішньо єдиний господарчий механізм).

Слід зауважити, що на даний момент важко визначити сутність фінансової інтеграції, а тим паче страхової. Це пов’язано з тим, що майже відсутня практика функціонування українських страхових організацій за межами нашої держави. Цей механізм працює лише у галузі надання асистанських послуг, що надаються таки організаціями тих країн (або регіонів), де відбувся страховий випадок. Однак на страховому ринку України відчувається присутність іноземних страхових компаній (наприклад, польська страхова компанія «PZU», російська компанія «РОСНО»). Можна зробити висновки, що ці страхові організації знайшли засіб адаптування власних принципів страхування на українського ринку.

Страховий ринок України характеризується наявністю чималої кількості страховиків. На 1.07.2006 р. вона становила 405, з яких тільки 59 здійснюють страхування життя (так звані life), а 349 – інше крім страхування життя (так звані non-life). Це пов’язано з тим, що для отримання ліцензії на ведення страхування життя потрібно мати уставний фонд, який дорівнює 1,5 млн.

євро. В той час як у деяких країнах Азії він складає: в Японіі - 7,69 млн. долл., Південній Кореї - 18,75 млн. долл., Тайвані -57,3 млн. долл., Гонконзі -1,28 млн. долл., Сінгапурі - 14,53 млн.

долл., Китаї - 60,4 млн. долл. Крім того, після розвалу Держстраху у 90-х роках цей вид страхування викликає недовіру серед суспільства.

У таблиці 1 наведені кількісні показники національних ринків страхування деяких європейських держав.

Динаміка страхових компаній деяких країн Європи Таблиця Кількість страхових компаній Країна 9 міс 2000 2001 2002 2003 2004 Хорватія 27 24 25 25 25 … … Болгарія … … … … 18 … … Македонія … … 6 … … 9 … Польща - life 35 36 37 36 … 32 … - non-life 33 35 36 39 … 36 … Австрія … … … … 87 … … Україна … 328 338 357 387 398 у тому числі:

- life … 14 17 30 45 50 - non-life … 314 321 327 342 348 Джерело: www.dfp.gov.ua З таблиці видно, що український страховий ринок має відмінність від ринків інших держав. Перш за все, це стосується кількості страховиків, а також найвищих темпів їх зростання. Тобто у межах національного ринку України функціонує чимала кількість страхових організацій, але більшість з них мають незначний обсяг активів, тому змушені питому вагу своїх зобов’язань передавати на перестрахування страховим організаціям інших держав.

У більшості наведених країн відсутня монополія у галузі страхування (за винятком Македонії). Разом з тим страхові компанії різних країн мають різну ефективність і направленість своєї діяльності (табл. 3). Так, у 2004 році в Україні рівень страхових премій зі страхування життя становив 186,9 млн. грн., у той час, як обсяг інших видів страхування складав 19244,4 млн. грн. або 0,96% та 99,04% усіх галузей страхування. У той же час в Хорватіі ці показники складають – 209368,1 млн. євро та 674686,1 млн. евро (23,56% та 76,44% відповідно);

в Македоніі – 76076,7 млн. евро та 1711,3 млн. евро (2,2% та 97,8% відповідно).

Номінальний рівень поширення страхування в Україні (відношення страхових премій до ВВП) сектора страхування іншого, ніж страхування життя, є високим (2,79% у 2004 році), але за місяців 2006 р. він становив 1,83%.

Відповідно до оцінок експертів, на сьогодні лише 10% існуючих в Україні ризиків застраховано. Для порівняння покриття ризиків в більшості розвинутих країн кількість застрахованих ризиків становить 90%.

Показники страхування у деяких європейських країнах у 2004 р.

Таблиця Країна Показники Македонія Болгарія Хорватія Австрія Україна Доля страхування 1,53 2,19 3,2 5,95 2, у ВВП, % Страхові премії, 77,788 0,427 0,884 13,989 2, млн. евро Страхові премії на душу 38,89 5,5 199,14 1,72 0, населення, евро Джерело: www.dfp.gov.ua Cлід відзначити, що страховий ринок в Україні все ще залишається слабо розвинутим. За 6 місяців 2006 року активи страхових організацій становили 7,528 млн. грн. і збільшилися у 1, рази у порівнянні з аналогічним періодом 2005 року. Однак, з них частка іноземного капіталу складає 1067,1 млн. грн. або 14,2% загальної кількості активів. Треба наголосити, що в Україні Інтеграційні процеси за своєю сутністю передбачають взаємопроникнення та переплетіння національних виробничих процесів для створення цілісності відокремленого господарчого комплексу декілька держав. Особливо це важливо для фінансового сектору економіки. Не можна говорити про інтеграцію, якщо функціонування національної фінансової системи не відповідає якісному рівню країн-учасниць інтеграційних об’єднань.

Для того, щоб визначити що собою представляє страхова інтеграція, треба зробити аналіз ознак інтеграції у цієї сфері.

Ознаки страхової інтеграції 1. Усунення обмежень.

Страховим компаніям треба:

- проаналізувати та зрозуміти причини, за якими інші країни створюють економічні проблеми для входу українських страхових компаній на їх національні фінансові ринки;

- дослідити рівень страхової монополізації у потенційній країні входження;

- розпочинати інтеграційні процеси з ринків країн, що є менш розвинутими з точки зору економіки, але мають потенціал до розвитку або країн того ж рівня.

2. Взаємопроникнення фінансових систем. Зрозумілим є той факт, що якщо іноземні страхові компанії змогли проникнути та ефективно функціонувати на внутрішньому українському страховому ринку, в Україні працює досить гнучка фінансова система. Треба звернути увагу на інші національні ринки. Наприклад, ще у 2004 році на національному страховому ринку Болгарії функціонували 5 іноземних страхових компаній, Австрії – 15, Хорватії – 13 (що складало 28,92% страхового ринку Хорватії) [6].

3. Узгодження законодавств і стандартів. Необхідно перерозглянути українське законодавство та стандарти для адаптації та можливого входження України до іноземних страхових ринків, створити сприятливу податкову систему для страхових компаній, що функціонують на території іншої держави.

5. Інфраструктура. Створення інфраструктурної мережі, яка включає наявність українських філіалів, асистируючих компаній та страхових брокерів.

Узагальнення наведеного дозволяє визначити страхову інтеграцію як взаємопроникнення та переплетіння національних страхових процесів для створення цілісного страхового комплексу країн-учасниць. Іншими словами, це процес збільшення щільності зв’язків між країнами в галузі страхування, що супроводжується зближенням їх організаційних систем, виникненням нових єдиних ознак.

Висновки Таким чином, страховий ринок України знаходиться у стадії формування. У порівнянні з європейськими країнами він є багатокількісним за інституційними одиницями, але слабо капіталізованим за обсягом активів. Він є необхідною складовою економічної інтеграції. Але процес виходу українського страхового ринку за межі національного можливий лише за умов сприятливої законодавчої бази, стабільної політичної ситуації в країні, розвитку окремих видів страхування, що є актуальними в країнах входження.

Можна виділити наступні перешкоди на шляху страхової інтеграції України:

1) слабкі зовнішньоекономічні зв’язки у сфері страхування;

2) нерозвиненість страхової інфраструктури;

3) недостатній рівень та потенціал розвитку страхування за межами країни;

4) низькі показники конкурентоспроможності українських страхових компаній;

5) політична нестабільність.

РЕЗЮМЕ В статье определены ключевые понятия страхового рынка, раскрыты его характеристики по признакам, сформулировано качественно новое определение страховой услуги во внешнеэкономической деятельности, выполнен анализ национальных страховых рынков некоторых стран Европы и исследована сущность интеграционных процессов, что позволило определить значение страховой интеграции.

РЕЗЮМЕ У статті визначені ключеві поняття страхового ринку, розкрити його характеристики за ознаками, сформульовано якісно нове визначення страхової послуги у зовнішньоекономічній діяльності, виконаний аналіз національних страхових ринків деяких країн Європи та досліджена сутність інтеграційних процесів, що дозволила визначити значення страхової інтеграції.

SUMMARY In article key concepts of the insurance market are certain, its characteristics to attributes are opened, qualitatively new definition of insurance service in foreign trade activities is formulated, is analysed the national insurance markets of some European countries and the essence of integration processes that has allowed to determine value of insurance integration is researched.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Шахов В.В. Страхование: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 311 с.

2. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

3. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» № 2664 – ІІІ від 12.07.2001 р.

4. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. – 2-ге вид., виправлене. – К.: Кондор, 2003. – 252 с.

5. Сидорова А.В. Экономико-статистические методы в управлении сферой услуг.

Монография. – Донецк: ДонНУ, 2002. – 239 с.

6. www.dfp.gov.ua Поступила в редакцию 21.12.2006 года ОСОБЕННОСТИ РЕГУЛИРОВАНИЯ РЫНКА ЭЛЕКТРОННЫХ ДЕНЕГ В РАЗЛИЧНЫХ СТРАНАХ Белич А.В., аспирант, кафедра экономической теории ДонНТУ, Донецк Современные мирохозяйственные связи характеризуются Актуальность.

преобразованием форм, средств и методов проведения финансовых трансакций и © Белич А.В., 2007.

интенсификацией применения электронных денег при платежах между экономическими агентами. Эти трансформации обуславливают повышение интереса ученых к различным аспектам функционирования электронных денег. Вопросы обращения и регулирования рынка цифровых денег рассматривают в своих исследованиях Л.Смирнова [1], А. Тедеев [2], С.

Афонина [3], Е. Горюков [4], Л.Мейер [5], Ю. Крупнов [6] и др.

Однако, несмотря на многочисленные публикации, остается недостаточно исследованной проблема регулирования рынка электронных денег. Именно поиск ответа на этот вопрос представляется целью предлагаемой статьи. Для достижения поставленной цели предполагается решить следующие задачи:

проанализировать практику регулирования рынка электронных денег в различных регионах и странах мира;

исследовать особенности украинского сегмента рынка электронных денег;

основываясь на сравнении мирового опыта и украинской практики регулирования рынка электронных денег предложить рекомендации по разработке украинского законодательства в этой сфере.

Изложение основного материала. Развитие компьютерных технологий на современном этапе снизило степень монополии государственных центральных банков на выпуск денег и позволило негосударственным организациям начать выпускать параллельно «собственные», особенность которых заключается в том, что они неосязаемы, т.е. виртуальны.

Тем не менее, такие деньги не только совершенно материальны, но и приобрели ряд таких характерных особенностей, которые недоступны традиционным валютам. Перечислим только некоторые из них:

1. Электронные деньги имеют столь высокую степень защиты, что их сложно подделать.

2. Поскольку электронный кошелек создается компьютером, и существует возможность создания нескольких кошельков, то обнаружить их третьим лицам сложно, сто обеспечивает гарантированную тайну вкладов. Более того, чтобы сформировать такой кошелек, предоставление сведений о владельцах необязательно. Кроме того, такой кошелек может быть открыт и мгновенно закрыт после этого.

3. Суммы денег, которые можно перечислять, и направления переводов определяет владелец, а не банк.

4. Цифровые деньги не являются обезличенными электронами: тот, кому они предназначены, точно определяет источник их поступления. Более того, цифровые деньги позволяют избежать элементарного обмана со стороны продавца, т.к. пока покупатель не получит товар, продавец не сможет воспользоваться переведенными деньгами. Это предполагает проведение «сделки с протекцией».

5. Удобства, которые получает владелец электронного кошелька, можно представить самостоятельно. Поскольку число товаров и услуг, которые можно приобрести за электронные деньги, не отрываясь от компьютера, лавинообразно растет, потребитель получает экономию времени. При чем современный рынок предлагает ряд товаров и услуг, которые можно приобрести только за электронные деньги.

6. Владельцы электронных денег могут выдавать или получать кредиты.

7. Многобанковость, мультивалютность, высокое быстродействие и устойчивость к обрывам связи - также свойственны электронным деньгам.

Безусловно, цифровые деньги, существуя вполне самостоятельно, тесно привязаны к традиционном бумажному эквиваленту, поэтому существует возможность перевода их в гривневую или валютную наличность, или выполнения обратной процедуры. Свой кошелек владелец мгновенно пополняет с помощью предоплаченных карт, например WebMoney или Яндекс.Денег, или перечисляет деньги со своего счета из банка или просто через банк.

Обналичить такие деньги можно через банкомат или в банке.

Тем не менее, при использовании электронных денег могут возникнуть определенные проблемы. Например, первая – отсутствие персонального компьютера в момент оплаты.

Вторая, – недоверие потребителей к цифровым деньгам, и большая склонность к расчетам традиционными деньгами. Здесь, как правило, основным ограничивающим фактором представляется необходимость платить за карты, с помощью которых пополняется кошелек, что ведет к дополнительным затратам и издержкам. Однако такие затраты оправданы следующими факторами:

во-первых, издержки обеспечения обращения электронных денег также должны быть покрыты, что свойственно рыночной экономике. Так, например, потребитель сплачивает комиссию при покупке валюты, при перечислении денег через банк или в банкомате. При этом потребитель заинтересован в более высоком сервисе, скорости обеспечения операции и более низкой стоимости. Однако очень часто экономические агенты забывают о факторе времени, затрачиваемого на поиск более выгодной разницы в курсах или процентах, что ведет к более значительным издержкам;

во-вторых, так как «время – деньги (а электронные платежи в отличие от банковских происходят мгновенно), продавцы товаров и услуг при расчетах электронными деньгами предоставляют своим покупателям более серьезные скидки.

Различные аспекты электронного обращения выдвигают на повестку дня вопросы их государственного регулирования. В большинстве стран, законодательство, регулирующее выпуск и обращение электронных денег, находится в стадии разработки. В США его подготовкой занимается Бюджетный комитет Конгресса, в Европе – Комиссия по электронным деньгам Европейского парламента. Рекомендации и отчеты подготавливаются Комиссией по платежным и расчетным системам Банка международных расчетов и экспертами центральных банков Группы десяти. В России данные вопросы относятся к компетенции Центрального банка РФ. В Украине вопросы обращения электронных денег регулируются ЦБ в соответствии с Законом от 10 декабря 1997 г. № 710/97-ВР «О национальной депозитарной системе и особенностях электронного обращения ценных бумаг в Украине», Законом от 5 июля 1994 г.

№ 80/94-ВР «О защите информации в автоматизированных системах» и Законом от 2 октября 1992 г. № 2657-XII «Об информации».

Серьезные шаги в области законодательства, регулирующего правоотношения в сфере эмиссии и обращения электронных денег, предприняты в последнее время европейскими законодателями. Принятая в 2000 г. Европейским парламентом директива 2000/46/ЕС, направленная на регулирования выпуска и обращения электронных денег, содержит предписание странам-членам ЕС запрещать эмиссию электронных денег лицам и организациям, которые не являются кредитными учреждениями. Таким образом, в европейском законодательстве круг эмитентов электронных денег ограничен кредитными организациями.

Однако при этом сделан еще один существенный шаг, направленный на расширение самого понятия "кредитного учреждения". Согласно директиве 2000/28/ЕС, принятой одновременно с директивой 2000/46/ЕС, к кредитным организациям отнесены также все учреждения-эмитенты электронных денег. Однако таким учреждениям запрещено заниматься предоставлением любой формы кредита. Еще одно ограничение касается минимального размера первоначального капитала кредитных организаций, который установлен на уровне млн. евро. Кроме того, организациям-эмитентам электронных денег предписано направлять средства в размере не ниже их обязательств по выпущенным электронным деньгам в активы, имеющие нулевой уровень кредитного риска, а также (в пределах 20-кратного размера собственного капитала) в некоторые высоколиквидные активы.

Директива 2000/46/ЕС содержит и другие требования к эмиссии электронных денег, а именно: по ограничению структуры капитала, риска и др. Страны- члены ЕС должны были до 21 апреля 2002 года ввести в действие законы и процедуры, соответствующие данной директиве. Из этих положений прослеживается тот факт, что европейские законодатели сделали выбор в пользу жестоких норм регулирования деятельности эмитентов электронных денег в отличии, например, от США, где преобладает более либеральный подход.

В российской практике из нормативных актов, регулирующих отношения в сфере электронных денег, можно привести указания ЦБ № 276-У и № 277-У, в которых используется термин "предоплаченный финансовый продукт". Они регулируют порядок выдачи кредитным организациям регистрационных свидетельств на осуществление эмиссии и разрешений на распространение предоплаченных финансовых продуктов. Каких-либо специальных норм относительно порядка надзора за деятельностью таких кредитных организаций в указанных документах не содержится. Аналогичная ситуация сложилась и в Украине.

Таким образом, при заработке национального законодательства целесообразно рассматривать, какие финансовые институты (или не только финансовые) будут иметь право эмиссии электронных денег. Если эмитентом электронных денег являются кредитные организации, то это может существенно облегчить контроль за объемом электронных денег в обращении со стороны центрального банка. Однако высокий уровень начального капитала, который необходим кредитной организации, ограничивает развитие мелких платежных систем, использующих электронные деньги.

Рассмотрим еще несколько аспектов, которые следует учитывать при выработке политики государственного регулирования рынка электронных денег.

Во-первых, целесообразен мониторинг деятельности по выпуску электронных денег со стороны специального государственного органа, которым может стать, в частности, центральный банк. Также следует ввести обязательное лицензирование деятельности по эмиссии электронных денег. Надзорный орган должен, с одной стороны, контролировать выполнение норм финансовой устойчивости, ликвидности и риска, а с другой, - получать статистику для расчета параметров денежного регулирования.

Во-вторых, представляется целесообразным обеспечение достаточного уровня безопасности потребителя и защиты его от финансовых махинаций. Для этого следует четко сформулировать и закрепить юридическими санкциями права и обязанности участников платежных систем, использующих электронные деньги (эмитентов и держателей, или потребителей), в частности обязать эмитентов обменивать электронные деньги на наличные или безналичные деньги по первому требованию клиента. Важно также использовать достаточно стойкие алгоритмы шифрования и защищенные протоколы передачи данных через Интернет и разработать национальные стандарты функционирования платежных систем, соответствующие мировым требованиям.

В настоящее время в мире осуществляется более 150 отличающихся подходов и технологий расчетов с помощью электронных денег. Разработкой стандартов для банков для достижения совместимости различных схем занимается Европейский комитет по банковским стандартам. Первые шаги делаются и частными организациями. В 1999г. 12 ведущих корпораций [7, c.5] в области электронных платежей и информационных технологий объявили о создании универсального формата электронного кошелька. Для сетевых денег пока единого стандарта не существует. Наконец, для ограничения риска потерь может применятся страхование эмиссии подобно страхованию депозитов. Такая схема, возможно, будет применяться во Франции и Италии.

В - третьих, следует скорректировать методы кредитно-денежной политики. Так, многими экономистами высказывается мнение о необходимости введения обязательных резервных требований по выпущенным в обращение электронным деньгам частных эмитентов.

Однако эффективность такой меры является в определенной мере спорной. С одной стороны, резервы, перечисленные в центральный банк (или в любой другой контролирующий орган), дадут дополнительные рычаги для более эффективного управления денежной массой. С другой стороны, и это отмечает, например, американский экономист Бенджамин Коэн [8, c.16], эмитенты электронных денег будут изобретать все новые способы, чтобы обойти существующее законодательство, или выведут операции за пределы юрисдикции государства с жесткими пруденциальными нормами.

Среди других мер предлагается, в частности, ввести обязательное использование денег центрального банка при проведении расчетов в пользу государственных структур, в том числе при уплате налогов, а также при осуществлении платежей самими этими организациями. Такую точку зрения высказывает, например, заместитель управляющего банка Англии Чарльз Фридмен. Однако такой механизм, по признанию самого автора, будет иметь искусственный характер, и возможен только при том случае, если центральный банк останется "правительственным" банком. К тому же во многих странах государственный сектор не является существенной частью экономики.

Одним из новых методов регулирования в эпоху электронных денег, который успешно пользуется в настоящее время центральными банками Канады, Австралии и Новой Зеландии, может стать так называемая "канальная" система регулирования процентных ставок, при которой центральный банк регулярно устанавливает ночную (overnight) процентную ставку, исходя из которой рассчитываются депозитная и кредитная ставки по операциям с коммерческими банками. По мнению профессора Принстонского университета Майкла Вудфора [5, c.7], такая система остается достаточно эффективной даже при радикальных технологических изменениях, таких, например, как появление электронных денег.

При рассмотрении мер по снижению негативных последствий распространения частных электронных денег отметим, что государство само может выпускать электронные деньги и ввести собственную монополию на их выпуск, объявив электронные деньги законным платежным средством и наделив центральный банк, эмиссионными полномочиями. Идея введения монополии электронных денег уже высказывалась профессором В.М. Юровицким [9, c.245] предложившим: полный отказ от наличных расчетов и полную прозрачность для государства всех платежей. Таким образом, можно решить проблему коррупции, теневой экономики, ухода от налогов и т.п.

Однако подчеркнем, что выпуск государством электронных денег и закрепление за ними статуса законного платежного средства связаны со значительными издержками и предполагают достаточно высокий уровень технологического развития. В большинстве развитых стран возможность эмиссии электронных денег официально пока не рассматривается, хотя идеи эти обсуждаются. Пожалуй, единственной страной, где такой путь выбран официально, является Сингапур, в котором, по сообщению информационного агентства NewsBytes [10], с 2008 г. электронные деньги станут законным платежным средством. Однако Сингапур является страной, где уровень развития коммуникаций и подключения населения к Интернету одни из самых высоких в мире.

В условиях Украины пути развития и степень распространения электронных денег будут определятся спецификой развития экономики. Хотя развитие информационных технологий в нашей стране находится на достаточно высоком уровне, потенциальное количество их пользователей и объемы трансакций будут, скорее всего, значительно ниже, чем на Западе. Причинами этого представляются низкий уровень заработной платы, нестабильность украинской финансовой системы, недоверие к ней широких слоев населения, слабость соответствующей инфраструктуры и малая вероятность изыскания частными эмитентами достаточных финансовых ресурсов для ее создания. Кроме того, особенности функционирования отечественных предприятий могут также внести специфику в развитие платежных систем, в части которых участниками может быть сделан акцент на построение систем взаимозачетов между предприятиями или изобретении схем ухода от налогов.

Формирование украинского рынка интернет-платежей началось весной 2001 г., когда магазин Bambook.com.ua первым в Украине заявил о приеме оплаты посредством карт Visa и MasterCard. Примечательно, что уже через три месяца доля заказов, оплачиваемых через Сеть, достигла в нем 10–15% [6, с. 10].

В то время для реализации подобной системы были приложены значительные усилия.

Банки уделяли много внимания защите от мошенничества, и готовность некоторых интернет магазинов взять на себя полную компенсацию убытков в случае возникновения проблем не гарантировала открытия торгового счета для онлайновых продавцов. Сегодня ситуация изменилась, и практически на каждом сайте, торгующем Сети, реализована возможность оплаты он-лайн. Кроме того, с помощью Интернет в настоящее время можно оплачивать и множество офлайновых сервисов, а именно: мобильную связь, коммунальные услуги, кабельное телевидение и т. п.

Наибольшую популярность в украинском сегменте Сети получили системы виртуальной наличности, которую часто называют электронными деньгами, и расчеты с помощью банковских карт. Одними из первых начали функционировать WebMoney и «Интернет.Деньги», прием которых осуществляет большинство отечественных онлайновых сервисов и магазинов, и пополнить счет в этих системах сегодня не сложно. Что касается второго способа, то клиент, расплачивающийся на Web-ресурсе платежной картой, часто не знает, какая компания или банк обеспечивает эквайринг. Тем не менее, существуют сервисы, выступающие в качестве посредников при оплате.

Здесь речь идет о перечислении средств за различные офлайновые услуги, например, система доставки электронных счетов Portmone.Com. Не стоит забывать, что наряду с традиционными пластиковыми магнитными картами существуют и смарт-карты, с которыми, в частности, работает система «Интерплат».

Кроме того, последнее время все большее число предпринимателей интересуется способами приема платежей через Web-сайты. Созданная в 1998 г. в России система WebMoney Transfer долгое время не была должным образом представлена в Украине – несмотря на фактическую доступность по всему миру, абсолютное большинство транзакций совершалось на территории Российской Федерации. Конечно, в нашей стране также можно было пользоваться данной платежной системой, но малое количество точек пополнения счетов, немногочисленность интернет-магазинов, принимающих к оплате электронные наличные, а также неадаптированность к местному законодательству не позволяли WebMoney здесь развиваться.

Средствами расчета в данной системе являются цифровые учетные единицы, именуемые титульными знаками WebMoney. В настоящее время используются WMZ – эквивалент доллара США, WMR – российского рубля, WME – евро и WMU – украинской гривни. Именно с момента создания последней (начало 2004 г.), в принципе, можно говорить об официальном присутствии WebMoney в нашей стране. Кроме того, относительно недавно был зарегистрирован и WMY – эквивалент узбекского сума.

Соответствие титульных знаков имущественным правам (материальным активам) устанавливают гаранты, т.е. организации, обеспечивающие полное резервирование активов, ликвидность обращающихся в системе расчетных средств, проведение банковских платежей на счета участников по первому требованию и документальное сопровождение операций с учетом норм соответствующего законодательства. Следует отметить, что в Украине сейчас не существует юридического понятия «электронные деньги», в бухгалтерской отчетности все операции, совершаемые в WebMoney, отражаются как переуступка прав требования. Отметим также, что все транзакции в WebMoney являются безотзывными, т. е. совершенный платеж никаким образом отменить нельзя. Но в системе предлагается возможность сопровождать операцию кодом протекции, т.е. специальным паролем, после ввода которого средства окончательно поступают на счет получателя, в противном случае через определенное время деньги возвращаются отправителю.

О том, что популярность системы в Украине растет, свидетельствует объем оборота компании «Украинское Гарантийное Агентство», гаранта титульного знака WMU. Так, за минувший год для титульных знаков WMZ он достиг 500 млн, для WMR – 3,2 млрд, для эквивалента гривни WMU – около 25 млн. Число сторонников WebMoney увеличивается: с момента запуска в ней зафиксировано более 2,3 млн регистраций, из которых около 300 тыс. – в Украине. В нашей стране уже работает 50 обменных пунктов титульных знаков WM. По данным «Украинского Гарантийного Агентства», WM принимает свыше 90% отечественных онлайн-продавцов [11]. Однако, несмотря на все перечисленные преимущества электронных денег, уровень их популярности все еще не высокий. Тем не менее, по прогнозам GartnerGroup [12], в ближайшие пять лет технология электронных денег будет значительно усовершенствована, и к концу 2009 года объем электронных платежей составит 60% всех интерактивных транзакций, хотя сейчас этот показатель не превышает 14%.

Компании, принимающие электронные деньги, могут прогнозировать снижение издержек, вызванных неоплатой счетов при использовании кредитных карт, а также расширение объема коммерческих сделок между производителями и потребителями, а также между отдельными пользователями.

Некоторые ведущие компании, работающие в этой области, предлагают производителям и потребителям средства проведения интерактивных сделок, используя электронные деньги. Сегодня существует ряд хорошо известных и крупных узлов, где компании могут подписать соглашение об использовании средств электронной оплаты. К подобным решениям, в частности, относятся службы PayPal компании X.com, Flooz одноименной компании и пакет продуктов Monneta компании eCash Techologies.

Технология электронных денег привлекает к себе немалый интерес, и многие торговые компании начинают использовать такую форму и такие средства оплаты.

Электронные деньги обещают превратить потребителей, предпочитающих сейчас самые разные способы делать покупки, в покупателей, для которых альтернативы Internet-магазинам Web не существует. Известная британская консультационная фирма Ovum, занимающаяся изучением рынка, провела исследование на тему электронные деньги: перспективы для банков и поставщиков информационных технологий [13]. В результате анализа полученных данных были сделаны следующие выводы о перспективах развития электронных платёжных систем:

залогом начала широкого внедрения электронных денег является операционная совместимость конкурирующих схем;

сегодня в большинстве систем эмитируются «квазиэлектронные деньги» (по которым предусмотрен клиринг транзакций), но в долгосрочной перспективе победа может остаться за анонимными электронными деньгами;

контроль транзакций с электронными деньгами осуществим лишь при условии, что обмен электронными деньгами между физическими лицами запрещен (или исключен из области контроля). Поставщики, которые запрещают обмен электронными деньгами между физическими лицами, делают это с высокой степенью риска, поскольку на такие обмены приходится до 50% общего оборота наличности. Признание клиентами электронных денег будет определяться тем, насколько приблизятся они к реальным деньгам в эквивалентных транзакциях;

электронные деньги открывают предприимчивым небанковским компаниям новые возможности получения прибыли и все больше разрушают барьеры по входу в банковский бизнес;

сеть банкоматов может стать пассивом для банков, которые продолжают инвестировать в нее средства. Если клиенты усвоят практику получения электронных денег по телефону или через сеть Internet, необходимость банкоматов будет снижена;

к 2006 г. общая масса обращающихся в мире электронных денег достигнет 8,63 млрд.

долл. Возможность доступа к фондам и депозитам в реальном времени приведет к быстрому росту продаж персонального программного обеспечения для управления финансами. По оценкам компании Ovum, к 2006 г. число инсталлированных программных пакетов превысит млн. экземпляров.

Проведенное исследование позволяет сделать следующие выводы:

электронные деньги представляют собой гибкий инструмент, позволяющий расширить сферу применения наличных денег;

электронные деньги облегчают микроплатежи, которые необходимы для информационного бизнеса и продажи публикаций;

стоимость транзакции с использованием электронных денег и их обработка и учет значительно дешевле стоимости обработки традиционных денег, кредитных карт, чеков и других средств платежа. Обработка электронных денег легче, и их использование может серьезно изменить структуру банков и сократить персонал;

электронные деньги, в отличие от чековых и кредитных систем, позволяют поддерживать определенную степень анонимности транзакций, так как не требуют при их использовании удостоверения личности плательщика и сведений о его кредитоспособности;

в отличие от традиционных наличных денег оплата с помощью электронных денег не требует присутствия плательщика и получателя, так как передача может производиться дистанционно по Интернет или по телефону.

РЕЗЮМЕ В статье проведен анализ особенностей регулирования рынка электронных денег в различных регионах мира и странах, в том числе и в Украине. На основании сравнения зарубежного и украинского опыта регулирования обращения цифровых денег предложены рекомендации по разработке украинского законодательства в этой сфере.

РЕЗЮМЕ У статті наведено аналіз особливостей регулювання ринку електронних грошей у різних регіонах світу і країнах, зокрема в Україні. Базуючись на порівнянні зарубіжного і українського досвіду регулювання обігу цифрових грошей запропоновані рекомендації із розробки українського законодавства у цій сфері.

SUMMARY In the article there has been analyzed the peculiarities of electronic money market in different regions and countries of the world, in particular in Ukraine. Basing on the comparing foreign and Ukrainian experience in regulating of digital money circulation there have been offered some recommendations concerning Ukrainian law development in the sphere searched.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Смирнова Л.Э. Электронные деньги в современной экономике: их функции, исторические аналогии и формальное моделирование // Информационное общество. - 2001, вып. 1. - с. 47-48.

2. Тедеев А.А. Электронная коммерция (электронная коммерческая деятельность): правовое регулирование и налогообложение. – М.: Приор-издат, 2002. – 237 c.

3. Афонина С. Электронные деньги. - СПб: Питер, 2001. – 137 c.

4. Горюков Е.В. Электронные деньги: развитие, направления использования в современной банковской практике // bankir.ru. – дата доступа 11.09.2006.

5. Meyer L.H The future of money and of monetary policy. Remarks by Mr. L.H. Meyer, Member of the Board of Governors of the US Federal Reserve System, at the Distinguished Lecture Program, Swarthmore College, Swarthmore, Pennsylvania, 5 December 2001. – р. 7.

6. Крупнов Ю.С. О природе электронных денег // Бизнес и банки. - 2003. - №5. -С.1-12.

7. Шенаев В.Н. Современные и мировые деньги // Бизнес и банки. - 2002. - № 1-2. - С.1-9.

8. Cohen B. J. Electronic Money: New Day or False Dawn? // International Studies Association Working Papers. – 2000, March. – Vol.3. – p.1-47.

9. Юровицкий В.М. Эволюция денег. Денежное обращение в эпоху изменений: Монография М.: Гросс-Медиа, 2005. - 495 с.

10. More Technology News // http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/ technology/index.html. - Электронный ресурс дата доступа 10.11. 11. Оруджалиев А. Интернет-платежи в Украине: обзор формирующегося рынка// Интернет ресурс http://itc.ua/article.phtml?ID=23981&IDw=53&pid=21. – Дата доступа 07.12.2006.

12. New Law Should Spur Power Usage Evaluation // Электронный ресурс. http://www.gartner.com/ - Дата доступа 15.11. 13. Электронные деньги: перспективы для банков и поставщиков информационных технологий // Электронный ресурс. - www.ovum.com. – Дата доступа 12.11. Поступила в редакцию 18.12.2006 года ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ НА УКРАЇНІ Біла І.В., Херсонський НТУ, асистент кафедри менеджменту та маркетингу Постановка проблеми. Економічні перетворення в Україні та стан національної економіки викликають нагальну потребу пошуку та впровадження нових, нетрадиційних методів фінансування оновлення основних фондів підприємств різних форм власності. Одним з таких методів є лізинг.

Світовий досвід засвідчує всезростаючу популярність лізингу. В сучасних умовах лізинг може бути привабливим як для підприємств, так і для підприємців України, як реальна форма довгострокового та середньострокового фінансування основних фондів, які потребують оновлення.

Тому в умовах переходу до ринкової економіки питання, що пов’язані з організацією та ефективністю проведення лізингових операцій, мають важливе практичне значення. І велике поширення фінансового лізингу в Україні цілком залежить від рівня ефективності лізингових операцій.

Стан вивчення проблеми. Ефективність лізингових операцій визначається впливом великої кількості взаємопов’язаних об’єктивних та суб’єктивних чинників, які необхідно враховувати як на рівні головних суб’єктів лізингової діяльності – лізиногоодержувача та лізингодавця, так і на рівні держави. До них належать: економічна та соціальна значимість проекту;

рівень ефективності заходів, запланованих у проекті;

рівень процентної ставки банківські кредити;

терміни погашення боргу та інші.

Тому лізинг, як і будь-який інвестиційний проект, треба розробляти. Ключовою задачею © Біла І.В.., 2007.

фінансово-економічної оцінки лізингового проекту є визначення його ефективності, яка полягає в зацікавленості усіх суб’єктів лізингової угоди.

Аналізуючи літературу, можна виявити різні варіанти порівняння вигідності тих чи інших джерел фінансування. Але, незважаючи на існування різних методик визначення ефективності лізингової угоди, усі вони мають однобічний характер та не враховують одночасно інтереси обох сторін, тому що визначають економічний ефект лише у лізингодавця або лізингоодержувача, або є досить складними.

Поряд з цим заслуговує уваги методика оцінки ефективності інноваційного лізингу (автори А.М.Турило та Черемисова Т.А.), яка враховує інтереси як лізингодавця, так і лізиногоодержувача одночасно, та проводиться порівняно з іншими джерелами фінансування.

Завдання і методика дослідження. Для можливості використання лізингових операцій в Україні, як ефективного способу фінансування підприємницької діяльності та оновлення матеріально-технічної бази, треба удосконалювати методику розрахунку ефективності лізингу.

В економічній літературі подається декілька різних методик розрахунку ефективності лізингових операцій. Аналізуючи їх, слід виявити різні варіанти порівняння вигідності тих чи інших джерел фінансування та запропонувати найбільш доцільне, за певних умов, проведення лізингових операцій.

Результати досліджень. Багатогранність лізингу, як економічної категорії, правова та економічна невизначеність, а також вплив багатьох чинників на його ефективність, в наш час ускладнює завдання визначення економічної ефективності проведення лізингової операції. Особливо складним є попереднє визначення ефективності фінансового лізингу на початковому етапі, на момент опрацювання альтернативних варіантів суб’єктами лізингу. Хоча по закінченню лізингового договору можна точно визначити ефективність та сумарний ефект лізингової угоди.


Як правило, для фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів використання лізингового обладнання, застосовуються стандартні методи промислових техніко-економічних досліджень. В літературі подається декілька різних методик розрахунку ефективності лізингових операцій.

Розглянемо методику фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів використання лізингового обладнання, розроблений на основі основних методів оцінки економічної привабливості інвестицій, яку пропонують М.В.Карп, Р.А.Махмутова та Є.М.Шабаліна. До них належать:

розрахунок чистої поточної вартості;

розрахунок рентабельності інвестицій;

розрахунок внутрішньої норми дохідності;

розрахунок строку окупності інвестицій.

Метод визначення чистої поточної вартості базується на визначенні чистої поточної вартості, на яку прибуток підприємства може зрости в результаті реалізації інвестиційного проекту. Для визначення чистої поточної вартості використовують формулу [1]:

Rt Zt T NPV = KV, (1) (1 + r ) t t = де NPV – чиста поточна вартість, Rt – річні грошові надходження за період t;

Zt – витрати періоду t;

r – ставка дохідності, що вимагається від проекту;

KV – сума інвестованого (стартового) капіталу;

t – період;

T - строк договору У випадку, коли NPV 0, проект варто приймати до реалізації;

якщо NPV 0, то проект варто відхилити бо він збитковий. Коли NPV=0, то проект не прибутковий і не збитковий.

Метод розрахунку рентабельності інвестицій полягає у співставленні поточної вартості очікуваних майбутніх щорічних грошових надходжень з поточною вартістю інвестованих коштів.

Визначення рентабельності інвестицій дозволяє з’ясувати, в якій мірі збільшаться доходи підприємства в розрахунку на одну гривну інвестицій. Рентабельність інвестицій (PI) розраховується за формулою [2]:

Rt Zt T PI = 1 / KV *, (2) (1 + r ) t t = Правило чистої поточної вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційного проекту. Альтернативним підходом є розрахунок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою дохідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необхідно обчислити щодо R таку формулу [3]:

n Rt 0= С, (3) (1 + r ) t t = де r – ставка дохідності, при якій NPV =0.

Проект приймається за умови, що значення його внутрішньої норми дохідності більше за ставку дохідності, що вимагається за проектом.

Методика є універсальною і дає змогу провести комплексну фінансово-економічну оцінку інвестиційного проекту. Проте, слід підкреслити, що методи оцінки інвестиційних проектів, які базуються на дисконтуванні грошових потоків досить складні та трудомісткі у розрахунках.

Незважаючи на існування різних методик визначення економічної ефективності лізингової угоди, усі вони мають однобічний характер, тому що визначають економічний ефект лише у лізингодавця або лізингоодержувача, та не враховують одночасно інтереси обох сторін.

Розглянемо методику оцінки ефективності інноваційного лізингу, розроблену доктором економічних наук Турило А.М. та Черемисовою Т.А., яка враховує одночасно інтереси усіх учасників лізингового договору. Згідно з методикою, лізинг розглядається як одна з форм фінансування інноваційних проектів, а його, як і любий інвестиційний проект, треба розробляти. Особливо важливо при цьому правильно оцінити його ефективність, яка полягає в зацікавленості усіх суб’єктів лізингового договору.

За цією методикою оцінка ефективності лізингу проводиться порівняно з іншими джерелами фінансування та базується на таких критеріях оцінки вигідності лізингових операцій, які враховують інтереси як лізингодавця, так і лізиногоодержувача одночасно. До них належать: процент, який лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві за фінансування лізингової операції (ставка фінансування);

загальна сума, що виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за лізинговим контрактом (ціна лізингової операції);

норма прибутку, одержувана за лізингом.

Згідно цієї методики, розробляючи варіанти проектів придбання необхідного майна за договором лізингу, слід враховувати оптимальне співвідношення між майном, придбаним за рахунок різних фінансових джерел. Тобто, щоб довести вигідність лізингової угоди, слід порівняти її з:

отриманням кредиту та купівлею майна на ці кошти;

купівлею за власні кошти та ін.

Розглянемо наведені критерії. Для лізингодавця ціна лізингової операції повинна покривати усі витрати, в тому числі і на придбання лізингового майна та приносити достатній прибуток, аби стимулювати лізингову діяльність. Для нього головним є точний розрахунок фінансової вигідності від передачу майна в лізинг, який базується на визначенні процента, який виплачує лізингоодержувач за фінансування лізингової операції.

Для лізиногоодержувача ефективність лізингу виявляється в різному співвідношенні економії на експлуатаційних витратах і додаткових одноразових витрат.

Лізингоодержувач, зіставивши лізинговий процент, який він повинен буде сплатити лізингодавцю за фінансування лізингової операції, з банківською кредитною ставкою, може визначити, що для нього вигідніше: підписати лізинговий контракт чи придбати необхідне майно у кредит.

Процентну ставку фінансування (ПС) можна визначити за формулою [4]:

ПС = ( ЛПщоріч Ащоріч) / 1 / 2 * ( Во Ві), (4) де ЛП щорич. - щорічні лізингові платежі, грн.;

Ащоріч. – щорічна амортизація машин та устаткування (сума щорічних амортизаційних відрахувань), грн.;

Во – первісна вартість машин та устаткування на початок укладення угоди, грн..;

Ві – залишкова вартість машин та устаткування після закінчення терміну дії лізингового контракту, грн.;

(Во - Ві) – сума зношення машин та устаткування за весь період дії лізингової угоди, грн.

Ефективність лізингової операції для лізингоодержувача можна визначити також шляхом зіставлення загальної суми, яка виплачується згідно з лізинговим договором, з ціною майна за готівковий рахунок чи в кредит. При цьому треба враховувати податкові та інші пільги, надані лізингоодержувачу.

Для лізингодавця ціна лізингової операції повинна покривати усі витрати, в тому числі і на придбання лізингового майна і давати достатній прибуток, аби стимулювати лізингову діяльність.

Загальну суму лізингових платежів, тобто загальну ціну лізингової операції, (Сл) за період дії лізингового договору, можна визначити за формулою [5]:

T Сл = ( ЛПt Пt ), (5) і = де ЛПt – лізингові платежі (включають суму податку на додану вартість), сплачені лізингоодержувачем у році t, грн.;

Пt – податкові та інші пільги (якщо вони мали місце), надані лізингоодержувачу у році t, грн.;

Т – строк лізингового договору, років.

Порівняння розрахованої за формулою загальної суми, яку виплатить лізингоодержувач лізингодавцеві за лізинговим договором, із ціною придбання машин та устаткування за готівку або в кредит покаже, наскільки така лізингова угода вигідна для лізингоодержувача. Проте, в кожному конкретному випадку треба враховувати податкові пільги, які можуть надаватися державою суб’єктам лізингових операцій.

Важливим моментом при оцінці ефективності проведення лізингової операції є також і розрахунок норми прибутку лізингоодержувача, враховуючи прибуток від обігу звільнених в умовах лізингу коштів.

Розрахунок середніх норм прибутку визначається за формулою [6]:

Нпл = ( Д ЛПщоріч) / 1 / 2 * ( Во Ві) *100, (6) де Нпл – норма прибутку в умовах лізингу, %;

Д – щорічний валовий дохід, грн.;

ЛП щоріч – щорічні лізингові платежі.

Як свідчить практика, часто виявляється, що для лізингоодержувача ціна операції за лізингом є вищою, ніж вартість їх придбання готівкою. Наприклад, французькі економісти зазначають, що ціна лізингових операцій на 20-40% вища, ніж придбання необхідної техніки за готівку. Але це не повинно зупиняти лізингоодержувача, оскільки переваги, одержані від своєчасної заміни морально застарілого устаткування, прибуток від обігу звільнених коштів компенсують їм нижчу норму прибутку порівняно з купівлею цього устаткування яка потребує багато коштів для одночасної оплати.

На жаль, в Україні до теперішнього часу не можуть зрозуміти усіх переваг лізингу, цього нетрадиційного для України способу виробничого інвестування, якщо у кінцевому підсумку він завжди обходиться «дорожче» за звичайну купівлю-продаж. І це тому, що додатковий прибуток, отриманий від обороту вивільненого з використанням лізингової угоди капіталу підприємства лізингоодержувача, зовсім не брався до уваги.

Висновки та пропозиції. Таким чином, в Україні на сьогоднішній день універсальної та комплексної оцінки ефективності лізингового проекту не існує. Тобто, для повної оцінки ефективності запропонованого лізингового проекту необхідно проводити розрахунки за кількома наведеними методиками, враховуючи їх переваги та недоліки. Поєднання переваг наведених вище методик та врахування їх недоліків дасть змогу зробити комплексну експертизу запропонованого лізингового проекту, встановити рівень економічної ефективності та розмір сумарного ефекту від проведення конкретної лізингової операції.

Перспектива подальших досліджень. Лізингові операції є складними в організаційному плані операціями. Ця складність обумовлена з одного боку значною кількістю учасників лізингової операції, відносини між якими в основному регламентуються двосторонніми договорами, з іншого – нагальною необхідністю об’єднати розрізнені двосторонні відносини в єдиний процес для реалізації лізингової операції в цілому.


Практична реалізація організації та оптимізації відносин при проведенні лізингової операції в значній мірі залежить від її законодавчого забезпечення, врахування інтересів всіх її учасників, в тому числі і держави. Разом з тим, правове забезпечення лізингової операції є складовою ефективності не тільки лізингової операції, але і найважливішою складовою створюваного за допомогою цієї операції нового бізнесу. Законодавче забезпечення лізингової операції з точки зору підприємця, повинне бути всеохоплюючим, яке б регламентувало в основному всі сторони лізингового процесу, але в той же час простим, зрозумілим, не допускаючи двоякого тлумачення, по можливості сконцентрованим в одному нормативному акті для зручності користування.

В умовах переходу України до ринкової економіки питання, що пов’язані з організацією та ефективністю проведення лізингових операцій, мають важливе практичне значення. І велике поширення фінансового лізингу в країні цілком залежить від рівня ефективності лізингових операцій.

Подальшу роботу в цьому напрямку слід сконцентрувати на розробці економічно-математичного апарату по прийняттю рішення щодо вибору оптимальної лізингової угоди.

РЕЗЮМЕ Ключовою задачею фінансово-економічної оцінки лізингового проекту є визначення його ефективності, яка полягає в зацікавленості усіх суб’єктів лізингової угоди. Досліджено методики оцінки ефективності лізингових проектів, їх переваги та недоліки.

РЕЗЮМЕ Ключевой задачей финансово-экономической оценки лизингового проекта является определение его эффективности, заключающейся в заинтересованности всех субъектов лизингового договора. Исследованы методики оценки эффективности лизинговых проектов, их преимущества и недостатки SUMMARY Key problem of a financial and economic estimation of the leasing project is definition of its efficiency consisting in interest of all subjects of the leasing contract. Techniques of an estimation of efficiency of leasing projects, their advantages and lacks are investigated СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Закон Украини “О финансовом лизинге” № 1381-ІV от 11.12.2003г. // Налоги и бухгалтерский учет. – 2005. - №3 (123). – с.10 -13.

2. Карп М.В., Махмутов Р.А., Е.М.Шабалин Е.М. Финансовый лизинг на предприятии. – М.:

Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 119.

3. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси України. – 2005. - №7 – с.106-113.

4. Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 251.

5. Стукало Н.В. Ефективність використання міжнародного фінансового лізингу в сучасних умовах на Україні// Вісник ДДУ. Серія: економіка. Випуск 3. – Дніпропетровськ, ДДУ, 1999. – с.54 61.

6. Турило А.М., Черемисова Т.А. Оцінка ефективності інноваційного лізингу// Фінанси України. – 2005. - №1. – с.44-48.

Поступила в редакцию 05.12.2006 года СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО РИНКУ КАПІТАЛУ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Балашова О.В., старший викладач ДДМА В світі найактивнішим чином відбувається фінансова глобалізація. Фінансова глобалізація відображає процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів. А окрім безпосереднього руху фінансових ресурсів, фінансова глобалізація охоплює також сукупність відносин, що пов’язані з формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів незважаючи на існування державних кордонів.

Виходячи з того, що фінансові операції є відображенням тих процесів, які відбуваються у реальному секторі економіки, ступінь інтеграції країни в світову економічну систему, перш за все, визначається її інтеграцією у світові фінансові ринки та участю у фінансовій глобалізації.

Саме тому для країн, які прагнуть скорішої інтеграції у світовий господарчий комплекс, дуже важливим є вивчення та аналіз особливостей розвитку фінансового ринку в умовах глобалізації – економічної в цілому і фінансової зокрема.

Основні економічні і політичні процесі в світі стають дедалі більше пов’яз ані один з одним. Глобалізація все рішучіше охоплює світ, роблячи його більш структурованим. Світові економічні центри, яки сформувались протягом післявоєнного розвитку, стали майже чимось незламним. Зараз, фактично можна вести мову лише про тенденції до змін вагомості США, Західної Європи та Японії, а ніяк не про те, що якийсь з наведених центрів зникне, чи там утворяться нові.

Необхідний для української економіки капітал в достатній мірі є на світовому фінансовому ринку. І від того, наскільки швидко та якісно Україна буде інтегрована у світовий фінансовий простір, залежить її частка у світових фінансових потоках, обсягу залучених до економіки інвестицій, а відповідно й скоріше досягнення потенційного рівня у виробничій та фінансовій сферах.

Статтю присвячено підходам щодо розробки принципів формування національної фінансової політики в умовах розвитку світового ринку капіталу в аспекті фінансової глобалізації. Дослідженню цих проблем присвячено роботи російських та вітчизняних вчених:

С. Боринця, Л. Красавіної, Ю. Макогона, Ю. Пахомова, О. Рогача, М. Савлука, А. Філіпенка, а також західних вчених Д. Блейка, Д. Едмістера, Л. Ерхарда, Дж. Кейнса, М. Портера, С. Фішера та інших.

Об’єктом дослідження є процес розвитку світового ринку капіталу в умовах фінансової глобалізації.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади формування і реалізації механізму участі України в процесах міжнародного руху капіталу в умовах фінансової глобалізації.

Міжнародний рух капіталу відіграє одну з провідних ролей у формуванні глобальної економіки. При цьому концептуальною основою дослідження сучасного стану та тенденцій міжнародного руху капіталу є теоретико-методологічні положення про утворення в процесі глобалізації економіки якісно вищої стадії розвитку світового господарства, міжнародних економічних відносин, світового економічного простору, а саме міжнародної економіки.

Так, сучасний процес фінансової глобалізації світової економіки залежить від інтенсифікації потоків іноземних інвестицій, зростання ролі транснаціональних корпорацій, активізації процесів злиття та поглинання тощо.

Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку. З огляду на них і подальший перерозподіл світових ринків та сфер впливу, можна прогнозувати можливість появи найближчим часом міжнародних суперкорпорацій шляхом злиття, поглинання чи об’єднання найбільших компаній світу.

Дії ТНК за характером і формами прояву у світовій політиці й економіці багато в чому © Балашова О.В., 2007.

збігаються з діяльністю держав, що дозволяє експертам якщо не ототожнювати їх, то принаймні заявляти про ідентичність дій і проявів ТНК та держав у глобальній політиці й економіці. Водночас низка дослідників вважає, що в перспективі ТНК зможуть стати домінуючою силою світового господарства, замінивши національні держави в ролі основних його об’єктів.

Зараз провідну роль у глобальних процесах відіграють ТНК США, за характером і масштабами торгово-інвестиційної експансії випереджаючи промислові й фінансові компанії інших країн. Але цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій ТНК держав Західної Європи та Японії, а також появи транснаціональних корпорацій країн, що розвиваються.

Таблиця 1.

Показники транснаціоналізації світової економіки, млрд. дол. США Показник 1980г. 1990г. 2000г. 2004г.

Щорічні прямі іноземні інвестиції 57 172 331 Накопичувальні ПІІ 615 1496 2937 Міжнародні злиття та поглинання 151 141 Кількість материнських ТНК, 36600 44508 одиниць Кількість закордонних філіалів 174900 276659 ТНК Активи закордонних філіалів ТНК 1888 5744 7091 Сьогодні ТНК контролюють понад 50% світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, більш як 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринках контролюється ТНК, у тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою;

85% — міддю, бокситами;

80% — оловом, чаєм;

75% — натуральним каучуком, сирою нафтою.

Економічна потужність провідних ТНК наочно ілюструється за допомогою табл. 2., де річні продажі деяких з них порівнюються з показниками валового національного продукту ряду держав. Підраховано, що на 600 провідних ТНК припадає більш 1/4 світового виробництва товарів. ТНК є найбільшими експортерами капіталу. На їх частку припадає основна частина прямих закордонних інвестицій.

Таблиця 2.

ВВП зарубіжних країн і річні обсяги продажів деяких ТНК, млрд. дол. США Назва ТНК/Країна ВВП/ річні обсяги продажів Тексако 188, Швеція 175, Дженерал моторс 124, Австрія 123, Екссон мобіл корпорейшн 115, Форд Моторс 97, Аргентина 97, Данія 82, АйБіЕм 69, Мобіл 64, Сюез 56, Дженерал електрік 52, Греція 41, ДюПон 36, Колумбія 36, Шеврон 34, Сінгапур 23, Нова Зеландія 22, Джерело: ВВП – The World Bank, 2001. Обсяги продажів корпорацій, узяті з річних звітів.

Темпи інтернаціоналізації діяльності 100 найбільших ТНК, очевидно, знижуються. Хоча в 2003 році їх обсяг продажів, чисельність зайнятих і розмір активів за кордоном в абсолютному вираженні зросли, відносна значимість цих показників трохи знизилася в умовах активізації діяльності в країнах базування. Японські та американські ТНК, як правило, не настільки транснаціональні, як їх європейські аналоги. П’ятдесят провідних ТНК із країн, що розвиваються та мають не настільки розвинутий досвід зовнішньої експансії, ще менш транснаціональні, однак прошарок між ТНК із розвинутих країн і країн, що розвиваються, у цьому відношенні звужується. Міжнародні інвестиції в послуги, особливо фінансові, продовжували стабільно зростати, складаючи основну частку світової суми, накопичених ПІІ.

Великі ТНК займають ведучі позиції на світових фінансових ринках з погляду не тільки сукупних активів, але і числа країн, у яких вони працюють. Цей перелік очолює компанія "Сітігруп" (Сполучені Штати Америки), за якої випливає "ЮБС" (Швейцарія) і "Альянц" (Німеччина). На фінансові ТНК із Франції, Німеччини, Японії, З'єднаного Королівства і Сполучених Штатів у 2003 році приходилося 74% сумарних активів 50 провідних фінансових ТНК.

Світовий досвід підтверджує життєвість і ефективність об'єднання капіталу в рамках транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині транснаціональних корпорацій систем взаємозаліків і платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних корпорацій є не тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних відносин, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури.

Глобальний приплив ПІІ зріс до 955 млрд. дол. США в 2005 р., що на 19% перевищує його номінальну величину в 2004 р. У номінальних величинах обсяг ПІІ в 2005 р. у третій по рекордних розмірах припливу після 1999 м (1,1 трлн. дол. США) і 2000 м (1,4 трлн. дол. США).

2004-2005 р. - період відновлення в глобальних потоках ПІІ, що випливає за глибоким трирічним спадом (рис. 1).

млрд. дол. США 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 380 400 480 700 1100 1410 850 700 650 800 Ряд роки Рис. 1. Динаміка глобальних припливів ПІІ, млрд. дол. США Як у 2004, так і в 2005 р. ринки, що формуються, склали основну частку в росту припливів ПІІ. Після відновлення 57% у дол. США в 2004 р., приплив ПІІ на ринки, що формуються, виріс ще на 26% у 2005 р. і досяг рекордного значення в 400 млрд. дол. (більш, ніж 40% сукупних глобальних припливів ПІІ).

Отже, процес глобалізації різноманітний, бо в ньому беруть участь різноманітні інтереси учасників цього процесу: національні держави, ТНК, міжнародні організації регіонального і загальносвітового рівня, неформальні організаційні об'єднання тощо, причому роль саме ТНК і ТНБ стала вирішальною. Досліджено, що серед напрямів розвитку процесів глобалізації, найбільш реальним видається процес несистемної, часткової глобалізації, тобто становлення певною мірою замкнених регіональних співтовариств, що виконують функції глобальних суб'єктів.

При цьому фінансова глобалізація має як позитивні, так і негативні впливи на розвиток людства. Причому, як і оцінка процесу загальної глобалізації, фінансова глобалізація, має неоднозначний (позитивний або негативний) вплив на різні країни, в залежності від рівня їх економічного розвитку та політичного впливу в світі.

Так, на прикладі діяльності ТНК можна проаналізувати роль та вплив цих компаній на розвиток світового ринку капіталу. У таблиці 3. відображено найтиповіші плюси і мінуси діяльності ТНК для приймаючої країни і для країни, що вивозить капітал.

Таблиця Вплив ТНК на країни базування та приймаючі країни Приймаюча країна Країна, що вивозить капітал Отримання додаткових ресурсів (капітал, технології, управлінський досвід, кваліфікована праця) Стимулювання розвитку націо Іноземні інвестиції ефективніші, ніж нальної економіки, збільшення Вигода обсягу продукту, що виробляється, і аналогічні внутрішні прибутку, прискорення еко номічного зростання і розвитку Отримання податків від діяльності ТНК Представники приймаючої країни не Державне регулювання іноземних інвестицій:

допускаються до участі в проведенні заборона інвестування в окремі галузі, НДДКР особливі умови інвестування (використання Посилена експлуатація і встанов- місцевих напівфабрикатів, навчання місцевих Проблеми лення зовнішнього контролю з боку кадрів, проведення НДДКР у приймаючій ТНК країні, розширення експорту продукції, що ТНК можуть маніпулювати цінами з виробляється), втрати в торговому балансі метою уникнення податків Ризик конфіскації інвестицій Сучасні умови глобалізації вимагають пріоритетності лібералізації валютно-фінансових відносин як однієї з базових характеристик нової глобальної економіки. Проведення державою ефективної фінансової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної активності, повинно базуватися на чіткому розумінні структури інвестиційного ринку, його ключових елементів і процесів. Оскільки основними учасниками фінансового ринку є підприємства емітенти цінних паперів, індивідуальні інвестори, інституціональні інвестори й професійні учасники, державна інвестиційна політика має бути спрямована на розвиток, підтримку, захист і стимулювання їхньої діяльності, на розвиток інфраструктури ринку.

Для залучення інвесторів через механізм ринку капіталу і поліпшення інвестиційного клімату потрібні інвестиційні пропозиції, відповідні реальним вимогам професійних інвесторів.

Вирішення визначеної проблеми полягає в тому, щоб встановити контроль реальних власників капіталу за менеджментом акціонерних компаній, тобто орієнтувати капітал на максимізацію прибутку (у короткочасній перспективі) й загальну вартість фірми (у довготерміновому плані).

Створення раціональної системи корпоративного управління, поліпшення умов інвестиційної діяльності закладе підвалини ефективного фінансового ринку.

Забезпечити реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами, поліпшити інвестиційну ситуацію в країні, що є підґрунтям розвитку повноцінного національного фінансового ринку, можливо шляхом:

поступового нарощування монетизації ВВП й утримання помірної інфляції, що стимулює економічне зростання;

припинення використання надвисоких відсоткових ставок як інструменту грошово кредитної політики шляхом поетапного зниження ставок рефінансування, а також інших централізовано встановлених ставок, та зменшення прибутковості державних цінних паперів;

інвестиційної спрямованості бюджету (поетапне підвищення частки державних витрат на інвестиції і вкладення в корпоративні цінні папери), покриття збитків реального сектору з бюджету тільки у формі купівлі акцій та боргових паперів або кредитів;

посилення захисту внутрішніх інвесторів шляхом введення імунітету внутрішніх інвесторів терміном на один рік від правових норм, що погіршують умови внутрішніх інвестицій у частині взаємовідносин інвесторів з державою;

створення системи гарантування і страхування приватних інвестицій, що може стати їхнім мультиплікатором.

Світова фінансова система постійно змінюється та характеризується на сучасному етапі високим рівнем мобільності капіталу, що обумовлено посиленням взаємозалежності національних фінансових ринків, зростанням ролі інформаційних технологій, появою нових учасників та фінансових інструментів, лібералізацією руху потоків міжнародного капіталу та створенням нової глобальної економіки.

Зростання обсягів та видів фінансових інструментів, що призвело до появи внутрішніх самостійних джерел розвитку фінансового ринку, з одного боку, та стійка динаміка країн розвинутої економіки, з іншого, знайшли відображення в зростанні активів світової фінансової системи та необхідності появи нового терміну «фінансова глобалізація», яку слід розглядати як взаємозалежність різних секторів ринку капіталу, що характеризується формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів в умовах зростаючої масштабності, відкритості, диверсифікації, лібералізації та інтеграції міжнародних потоків у світовому економічному просторі.

РЕЗЮМЕ Статтю присвячено підходам щодо розробки принципів формування національної фінансової політики в умовах розвитку світового ринку капіталу в аспекті фінансової глобалізації.

РЕЗЮМЕ Статья посвящена подходам относительно разработки принципов формирования национальной финансовой политики в условиях развития мирового рынка капитала в аспекте финансовой глобализации.

SUMMARY This article is devoted to approaches concerning development of principles of formation of a national financial policy in conditions of development of the world market of the capital in aspect of financial globalization.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Балашова О.В. Методологические аспекты внешнеэкономической деятельности экспансии капитала финансовых корпораций и ТНК в странах ОЧЭС // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. Сборник научных трудов. Свиштов-Донецк: ДонНУ-СА «Д.А.Ценов».- 2006.

2. Макогон Ю.В., Дергачева В.В., Пашко Е.А., Фильянов П.А. Глобализация и экономическое оазвитие: национальный аспект / Под науч. ред. Ю.В. Макогона. – Донецк:

ДонНУ, 2006. – 260с.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. Л.Н.

Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 588 с.

4. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підруч. для економ. спец. вищ. заклад, освіти / За ред. А.С.Філіпенка. - К.: Либідь, 1997. - 205 с.

5. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С.Шемет та ін.;

За ред.

О.І.Рогача. - К.: Либідь, 2003. - 784 с.

6. UNCTAD, World Investment Report 2005. - United Nations. - New York and Geneva, 2006.

Поступила в редакцию 22.12.2006 года ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ КАПІТАЛУ Голубов М.І., асистент кафедри „Міжнародна економіка”, Донецький національний університет Розвиток сучасного ринку капіталу стає основною ланкою функціонування світової економіки, куди утягують усі нові держави.

Світовий ринок капіталу ввійшов у стадію системної трансформації, суть якої складається зі: зміні критеріїв оцінки вартості бізнесу й ефективності фінансових вкладень;

зміні глобальних господарських стратегій, переході від експансії на ринках, що розвиваються, до стратегії реструктуризації власності і управління потоками товарів і послуг;



Pages:     | 1 |   ...   | 5 | 6 || 8 | 9 |   ...   | 22 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.