авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 23 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 10 ] --

постачальники наземного устаткування.

Сектор постачальників пускових послуг:

По класу ракет-носіїв, що виводять супутники на орбіту:

легкого класу (до 900 кг);

середнього класу (від 900 до 1800 кг);

проміжного класу (від 1800 до 4090 кг);

важкого класу (від 4090 кг).

По орбіті:

низька навколоземна (ННО) - висота над рівнем моря 500-1100 км;

геостаціонарна (ГСО) - висота над рівнем моря 35,7 тис. км;

сонячно-синхронна (ССО);

високоеліптична (ВЕО).

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Сектор страхових послуг у силу ряду особливостей поданий індивідуальними страховиками, що спеціалізуються на визначених видах страхування [2].

Ринок космічної інфраструктури у останні роки користується великим попитом. Виробництво супутників і ракет-носіїв стає однією з самих розвинутих галузей промисловості, а ракетно космічний бізнес - одним із самих перспективних і вигідних. З цим пов’язаний підвищення у всьому світі кількості комерційних пусків: якщо в 1994 р. комерційні пуски складали лише 15% від загального числа пусків, то до 2008 р. ця цифра виросла до 46%.

Протягом 2005 р. було запущено 78 ракет-носіїв із 128 космічними апаратами на борту, 70 із них були успішними. І якщо рівень запусків 2005 р. був нижче свого історичного рекорду, то це пов’язано лише з тим, що сьогодні приділяється значно більше уваги питанням надійності ракет носіїв і супутникових систем [8].

Ринок космічних послуг (РКП) - один із перспективних ринків високих технологій. Ще нещодавно супутникові технології використовувалися головним чином в урядових некомерційних програмах. Таке положення речей було слідством двох основних чинників:

політичний чинник - використання супутників у військових цілях, що передбачало підвищений режим таємності й обмежений доступ до супутникових технологій;

економічний чинник - висока вартість початкових інвестицій при неясному виході проекту і великого періоду самоокупності, що відлякувало як користувачів, так і інвесторів.

У теперішній час у силу зміни геополітичної ситуації у світі і розвитку світової економічної системи намічаються нові тенденції в галузі:

переорієнтування ринку на ділові додатки і проекти;

комерціалізація, тобто поява постачальників усього спектру космічних послуг на комерційній основі, так само як і притягнення прямих і портфельних інвесторів;

підвищення зацікавленості великого промислового і наукового капіталу в участі на ринку космічних послуг, як у якості продавця, так і покупця;

перетворення ринку космічних послуг у високоприбутковий і, як слідство, у самоокупний бізнес;

поглиблення інфраструктури ринку і поява нових обслуговуючих галузей (страхування пусків, лізинг космічних апаратів).

В цілому, уже зараз можна говорити про те, що супутникові технології з галузі трансформувалися в самостійний ринок, і надалі мова піде вже про ринок космічних послуг (РКП) [4, c. 42].

По-перше, існування РКП припускає наявність продавців і покупців космічних послуг.

Продавці і покупці у взаємодії один з одним визначають не тільки спектр послуг і ціни на них, але і подальший розвиток і перспективи різних секторів і сегментів ринку. Проте в цілому закони розвитку РКП аналогічні законам розвитку звичайних ринків. Високоприбуткові сектори притягають інвесторів, що в остаточному підсумку знижує прибутковість інвестицій і збільшує кількість продавців. Сектори ринку з низькою прибутковістю зникають, стимулюючи процеси злиття і поглинання компаній-постачальників. По-друге, якщо галузь може бути збитковою (для забезпечення розробки більш пріоритетних, наприклад, військових напрямків), те на ринку збитковість підприємств-постачальників можлива тільки протягом короткострокового періоду структурної адаптації. Для секторів ринку, що розвиваються динамічно, характерна висока прибутковість інвестицій, а присутність бар’єрів для вступу на ринок збереже прибутковість на досить високому рівні й у довгостроковій перспективі.

Ринок космічних послуг складається з чотирьох секторів:

ринок операторів космічних послуг (КП);

ринок постачальників устаткування:

ринок постачальників пускових послуг (ПП);

страховий ринок.

Кожний сектор, у свою чергу, має свої сегменти, детальний огляд яких буде наведено у наступному розділі.

Послуга: проектування і розробка КА для рішення конкретних задач організації супутникового зв’язку.

Кінцеві споживачі: оператори космічних послуг.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Найбільші постачальники: Hughes Electronics, Lockheed-Martin, Loral Space and Communications, Alkatel/Aerospaciale (геостаціонарні супутники для мобільного і стаціонарного зв’язку), Orbital Science (малі КА для зйомки поверхні землі). Усього нараховується деяким більш постачальників. Постачальники КА, як правило, володіють компаніями-операторами космічних послуг. Динаміка галузі визначається попитом на КА, що, у свою чергу, залежить від успіху комерційних систем супутникового зв’язку. Попит на КА очікується від таких операторів супутникового зв’язку, як Celestri, Skybridge, CyberStar, SpaceWay, Astrolink. Очікується основна тенденція до збільшення пропускної спроможності супутників, інтеграції супутникових систем і консолідації компаній для створення уніфікованих (серійних) супутникових технологій [10].

Космос вже більше не є областю діяльністю тільки державних органів. Він усе швидше стає ареною міжнародної комерційної діяльності. Використання космічного простору придбало в минулому десятилітті все більший комерційний і міжнародний характер. В даний час більше можливостей по наданню комерційних пускових послуг із використанням багатьох пускових комплексів, серед котрих багато ракет-носіїв нової розробки або модифікованих спеціально для міжнародного ринку.

Послуга: виведення на задану орбіту КА визначеної маси. Кінцеві споживачі: постачальники космічних апаратів/оператори космічного зв’язку. Постачальники: Arianspace (Arianе), Boeing McDonnel Douglas Aerospace (Delta), Lockheed Martin (Atlas, Titan), Chine Great Wolindustry (Long March), Orbital Science (Pegas), Eurokot (Rokot), NASDA (Н-2А), ДКНПЦ ім. М. В.

Хрунічева/International Launch Services (Протон), НВО Південмаш/Sea Launch (Зеніт) [4].

Динаміка ринку визначається потребою у виведенні супутників на орбіту. Оскільки попит спостерігається з боку постачальників супутників/операторів космічного зв’язку, що належать найчастіше одному власнику, на ринку укладаються конкуренція постачальників і монополія замовників ("Hughes") пускових послуг. Незважаючи на зріст попиту на пускові послуги, унаслідок пожвавлення сектора космічного зв’язку і комунікацій, пропозиція пускових послуг також зросла, що буде утримувати прибуток постачальників на низькому рівні. Очікується вихід на ринок нових постачальників (Kistler Space, Kelly Space, Rotary Rocket, Pioneer Rocket Plan, Beal Aerospace) у найближчі 2-3 роки, що зробить ринок практично цілком конкурентним. Новітні напрямки пускових технологій:

розробка удосконаленої одноразової ракети-носія;

розробка ракети-носія багатократного застосування (Lockheed Martin, Orbital Science, Kistler Space);

розробка ракети-носія з п’ятиметрово. оболонкою обтічника корисного навантаження (Arian, у найближчому будущем - "Протон-М", Atlas).

У відповідь на зростаючу активність у даний момент і передбачувану активність у перспективі на ринку комерційних послуг по запуску супутників, підприємстви, що працюють у цій сфері, останні декілька років зайняті розробкою ракет-носіїв (РН). Ряд інших підприємств або урядових організацій, що традиційно не ринулися потрапити на ринок комерційних космічних запусків, у даний час намагаються процвітати в цьому бізнесі, головним чином, у створенні легких РН, призначених для запуску малогабаритних супутників на низькі навколоземні орбіти. До кінця сторіччя буде нараховуватися біля двох десятків програм по створенню РН одноразового використання, здатних запропонувати 50-60 різних моделей, що задовольняють специфічним вимогам по виведенню корисних навантажень на орбіту і вимогам. Чотири нові моделі, такі як Atlas 2АК, Delta-3, Протон-КМ і удосконалений "Космос" були введені в експлуатацію в 1998 р. Ці моделі досить рівномірно будуть розподілятися між класами важких, середніх і легких носіїв [7,10].

Оцінка ризиків і страхування пусків КА, страхування збоїв у роботі радіоелектронного устаткування КА на орбіті. Як правило, страхувальником виступає та підприємства, що поставляє ту або іншу послугу. Так, постачальником пускових послуг здійснюється страхування аварії при пуску ракети-носія, при цьому вартість страхування (страхова премія) включається в ціну пуску. Сектор страхування в силу низки особливостей поданий індивідуальними страховиками, що спеціалізуються на визначених видах страхування.

Як і у випадку більшості нових ринків, найбільше перспективні ті сегменти ринку космічних послуг, що ближче усього до кінцевого, масового споживача, адже саме тут реалізуються головна перевага космічних технологій – всеохоплюваність.

Можна так класифікувати сегменти ринку космічних послуг за ступені динамічності розвитку:

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ супутникове телебачення;

мультимедиа і мобільний супутниковий зв’язок;

бізнес-додатки, моніторинг поверхні Землі;

супутникове і наземне устаткування, пускові послуги.

Найбільші перспективи очікуються в секторах зв’язку і комунікацій, тобто там, де концентрується первинний попит на послуги ринку космічних послуг. Сектори вторинного попиту виробництво супутникового і наземного устаткування, пускові послуги, швидше за все, будуть або простоювати, або розвиватися вкрай нестабільно.

Можна виділити наступні чинники росту супутникових технологій зв’язку і комунікацій:

1. Швидкість. Супутникові системи можуть починати обслуговування всього континенту відразу ж після установки. Така швидкість установки дозволяє постачальникам супутникових послуг захопити ринок раніш конкурентів, що використовують наземні установки.

2. Всеохоплюваність. Супутникова система може обслуговувати будь-якого потенційного користувача. Це дозволяє набирати клієнтів незалежно від їхнього місця розташування. Наземні оператори, такі як кабельне телебачення, щільникові і провідні телефонні компанії, можуть дозволити собі переоснащення і модифікацію тільки в місцях підвищеної щільності користувачів.

3. Мобільність. Наприклад, для такої послуги як мобільний супутниковий зв’язок, супутникові технології надають єдине оптимальне рішення в термінах вартість / ефективність на великих територіях.

Ці чинники в найближчому майбутньому будуть визначати розвиток як ринку супутникових технологій зв’язку і комунікацій, так і всього ринку космічних технологій. Супутниковий зв’язок є найбільш розвиненою областю комерційного використання космосу (рис. 2.).

До х о д и м лр д. до л. С Ш А р ік 2006 200 7 20 С в і то в а с у пу т н ик о в а га л у з ь В и го т о в л е н ня с у пу т н ик ів С у пу т н ик о в і п о с л у г и В и го т о в л е н ня н аз е м н о го о б л а д н а нн я П у с к о ві п о с л у ги Рис. 2. Доходи світової супутникової галузі [9] Перевага супутників у порівнянні з іншими видами зв’язку полягає в тому, що вони забезпечують зв’язок із багатьма географічно рознесеними регіонами на земній кулі з мінімальними витратами на інфраструктуру, порівняними з вартістю кабельних систем. Крім того, при використанні супутникового зв’язку немає проблем із прокладкою кабелю в невідомій місцевості.

Компанії швидко освоюють переваги роботи із супутниками, супутникова індустрія продовжує розвиватися і прибутки світової супутникової індустрії продовжують зростати.

Як видно з рисунку 2., супутникові послуги продовжують залишатися стимулом для зростання в трьох секторах: виготовлення супутників і наземного устаткування і пускові послуги. Спад відзначається тільки в секторі виготовлення супутників. Однак, у цьому секторі очікується збільшення прибутків, оскільки почалося виготовлення нових космічних апаратів Ka-діапазону.

Найбільший сегмент світового ринку на сьогоднішній день займають компанії, що купують супутник і ракету-носій, щоб продати можливість користування супутником (здати супутник в оренду) іншим компаніям (особливо постачальникам послуг теле- і радіозв’язку). Дані про отримані у 2009 р.

прибутки від продажу послуг найбільших компаній-операторів супутникових систем зв’язку подані на рисунку 3.

Відповідно до досліджень у найближчі п’ять років буде спостерігатися постійний значний ріст на глобальному ринку супутникового зв’язку. Особливо буде зростати до 2015 р. обсяг супутникових послуг, наданих у широкій смузі частот, що має особливо велике значення при забезпеченні ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ високошвидкісної роботи з Інтернет. Прибутки в секторі супутникового зв’язку, зростуть приблизно з 30 млрд. дол. у 2009 р. до порядку 115 млрд. дол. до 2015 р., тобто середньорічний темп росту складе 20%, а це значить, що супутникова галузь як і раніше розквітаюча і є сферою вигідного бізнесу [3, c. 269].

У 2009 році у світі було здійснено 65 пусків космічних ракет-носіїв із 94 космічними апаратами на борту. З цієї кількості 59 пусків були цілком успішними, три - частково успішними, три аварійними. Під успішними пусками розуміються такі запуски ракет-носіїв, при яких корисне навантаження виводиться на розрахункову (або близьку до неї) орбіту.

SES-Astra 750 500 GE Americom PanAmSat 5240 Intelsat Eutelsat 615 Loral Space and Communications Echostar DirecTV Рис. 3. Прибутки найбільших компаній-операторів супутникових систем зв’язку за 2009 р.

(млн. дол. США) [10] Під частково успішними розуміються такі пуски, коли КА виходить на навколоземну орбіту, але орбіта істотно відрізняється від розрахункової і не дозволяє використовувати супутник по призначенню. Або ж той випадок, коли не відбувається відділення КА від останньої ступені РН і вони роблять політ по орбіті спільно. Під аварійними розуміються такі пуски, коли корисне навантаження навколоземної орбіти не досягає. Як бачимо, спостерігається незначний ріст числа пусків космічних носіїв у порівнянні з 2008 роком (65 у порівнянні з 59 у минулому році). Однак, це збільшення привело до значного росту аварій (три в порівнянні з однієї за попередній період). Треба відзначити, що споконвічно передбачався більш значний ріст числа пусків носіїв, але цього зробити не вдалося через численні відстрочки стартів, викликаних технічними, погодними й іншими причинами. Усі пуски, що не відбулися, перенесені на 2003 рік і, якщо вони відбудуться, то можна прогнозувати до 75 космічних стартів. Але велика імовірність, що й у новому році будуть відстрочки.

Запуски здійснювалися шістьма країнами і двома транснаціональними компаніями. Як і раніше більшість запусків припадає на США, Росію і компанію Arianespace. Розподіл пусків по країнах світу наведений на рисунку 4.

65 Р о с ія США A r ia n e sp a c e Ки т ай З а га л ь на кі л ь кі с т ь 4 Яп о н ія пу скі в 17 Ізр а їль 20 Se a L a un c h 5 10 1 1 Ін дія Іт о г о Рис. 4. Загальна кількість пусків ракет-носіїв по країнам світу у 2009 р. [10] Вже третій рік підряд за числом пусків космічних носіїв лідирує Росія. Відрив від Сполучених Штатів виріс істотно (різниця у вісім запусків у 2002 році в порівнянні з одним у 2009 р). Визначений ривок у числі космічних пусків зробили компанія Arianespace, Китай і Японія. У результаті пусків РН на навколоземну орбіту було виведено 90 космічних апарати, у тому числі два - на нерозраховані орбіти. До цього числа необхідно додати супутник "Колібрі-2006", відділений 19 березня 2008 року ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ від вантажного транспортного корабля “Прогрес М1-7”. Таким чином, у 2007 році на орбіті з’явився 91 новий супутник. Ще чотири космічних апарати були втрачені в результаті аварій ракет-носіїв.

Кількість запущених космічних апаратів у порівнянні з 2007 роком практично не змінилася (91 і відповідно). Але якщо порівняти з 2002-2005 роками, то їхня кількість зменшилася значно: на 22 (на 20 %) у порівнянні з 2005 роком, на 39 (на 30 %) у порівнянні з 2004 роком і на 82 (на 48 %) у порівнянні з 2003 роком [17].

Розподіл космічних апаратів за їх національною приналежністю наведено на рисунку 5.

10 СШ Японі Кита INTELSA Росія EUTELSA Франці Інді Люксембур ESA США/Німеччи Нідерланд Аргентин EUMETSA Іспані Росія/ES Алжи Австралі Італі Ізраїл Саудовська Канад Рис. 5. Розподіл космічних апаратів за національною приналежністю (2008 р.). [6] Серед виробників супутників американські компанії зберігають своє лідерство (рис. 6.).

Кількість виготовлених супутників 8 8 7 2 2 1 1 1 1 США Росія Франція Японія Німеччина Китай Індія Італія Ізраїль Великобританія Австралія Саудовська Аравія Україна Рис. 6. Розподіл супутників за країнами – виробниками (2008 р.) [6] Як видно з рисунку 6., лідером, як і раніше, залишаються США, але їхній відрив від Росії скоротився усього до 2 апаратів, тоді як у 2005 році цей відрив складав 9 супутників. Таким чином, ситуація, коли перевага Америки перед Росією була домінуючою, характерна для кінця 1990-х років, змінилася на користь Росії.

Співвідношення американських і російських у 2009 р. склало 36 до 21 у порівнянні зі співвідношенням 42 до 28 у 2005 році. Як бачимо, розрив практично не змінився, хоча обидві країни зробили меншу кількість апаратів. Слід також відзначити, що збільшилося число супутників, ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ виготовлених у Франції, Японії, Германії і Китаї. Інші країни зробили одиничні екземпляри космічних апаратів [5].

Аналіз ситуації на ринку космічної продукції свідчить про те, що виробництво супутників і ракет-носіїв стає однією з самих розвинутих галузей промисловості, а ракетно-космічний бізнес одним із самих перспективних і вигідних. В даний час у силу зміни геополітичної ситуації у світі і розвитку світової економічної системи намічаються нові тенденції в галузі:

переорієнтування ринку на ділові додатки і проекти;

комерціалізація, тобто поява постачальників усього спектру космічних послуг на комерційній основі, так само як і притягнення прямих і портфельних інвесторів;

підвищення зацікавленості великого промислового і наукового капіталу в участі на ринку космічних послуг, як у якості продавця, так і покупця;

перетворення ринку космічних послуг у високоприбутковий і, як слідство, у самоокупний бізнес;

поглиблення інфраструктури ринку і поява нових обслуговуючих галузей (страхування пусків, лізинг космічних апаратів).

Необхідно виділяти сегменти ринку космічних послуг за ступені динамічності розвитку:

супутникове телебачення;

мультимедиа і мобільний супутниковий зв’язок;

бізнес-додатки, моніторинг поверхні Землі;

супутникове і наземне устаткування, пускові послуги.

Найбільші перспективи очікуються в секторах зв’язку і комунікацій, тобто там, де концентрується первинний попит на послуги ринку космічних послуг. Сектори вторинного попиту виробництво супутникового і наземного устаткування, пускові послуги, швидше за все, будуть або простоювати, або розвиватися вкрай нестабільно.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Геєць В. М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / В. М. Геєць, В.

П. Александрова, Т. І. Артюмова та ін. / Інститут економічного прогнозування НАНУ. – К.:

Фенікс, 2003. – 106 с.

2. Высокотехнологичные предприятия в эпоху глобализации / И.В. Иванов, В.В. Баранов, Г.И.

Лысак, О.В. Кирсанов. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 416 с.

3. Дегтярев А.В. Методические подходы к разработке организационно-экономического механизма стратегического управления ВЭД на предприятиях ракетно-космической отрасли Украины / А.В. Дегтярев // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць.

Випуск 195. – В 4т. – Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004. – c. 268-275.

4. Інноваційний ресурс господарського розвитку: моногр. / За ред. В. П. Мельника. – К.:

Об’єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. – 363 с.

5. Швиданенко О. А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та прикладні аспекти :

моногр. / О. А. Швиданенко. – К.: ДВНЗ Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана, 2007. – 312 с.

6. Proceedings of 1-st European Regional Conference on Scientific Funds and Foundations as Essential elements of the R&D process / Ed. by Dr. Edward Kobal. UNESCO. The Slovenian Science Foundation. – 2008. – 242 p.

7. Sun W. Potential Business Opportunities Stimulated by Low Cost Small Satellites / W.Sun // Proceedings of the 3rd World Symposium on Market Forecasts for Satellites Business/ Euroconsult, Paris, France. – Sep. – 2005. – p.32-41.

8. Мировой рынок ракетно-космической техники и систем // URL:

http://protown.ru/information/hide/4465.html 9. Ракетно-космический комплекс Украины на мировом рынке // URL: http://portfinance.ru/analitik 13.html 10. BEAM – Satellite Industry Association // URL: http://www.satmagazine.com/cgi bin/display_article.cgi?number= РЕЗЮМЕ Статтю присвячено аналізу та виявленню провідних сучасних тенденцій на світовому ринку космічної продукції та послуг. Визначено, що ринок рухається у бік комерціалізації усього спектру ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ космічних послуг та пошуку портфельних інвесторів, з метою реалізації високотехнологічних проектів у цій галузі. Доведено, що напрямок руху світової космічної галузі визначається поглибленням інфраструктури ринку і появою нових обслуговуючих галузей.

Ключові слова: високотехнологічні підприємства, ринок космічної продукції та послуг, ринкова інфраструктура, інноваційний проект, ракетоносій РЕЗЮМЕ Статья посвящена анализу и определению ведущих современных тенденций на мировом рынке космической продукции и услуг. Определено, что рынок двигается в сторону коммерциализации всего спектра космических услуг и поиска портфельных инвесторов, с целью реализации высокотехнологичных проектов в этой отрасли. Доказано, что направление движения мировой космической отрасли определяется углублением инфраструктуры рынка и появлением новых обслуживающих отраслей.

Ключевые слова: высокотехнологичные предприятия, рынок космической продукции и услуг, рыночная инфраструктура, инновационный проект, ракетоноситель SUMMARY The to article is sacred to the analysis and determination of of leading modern tendencies in the world market of space products and services. It is certain that a market moves toward commercialization of all spectrum of space services and search of portfolio investors, with the purpose of realization of hi - tech projects in this industry. It is well - proven that direction of motion of world space industry is determined by deepening of market infrastructure and appearance of new attendant industries.

Keywords: hi-tech enterprises, market of space products and services, market infrastructure, innovative project, launch vehicle ГЕОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН:

НЕОЛІБЕРАЛІЗМ ЧИ НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМ?

Костенко Н.В., к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки Державного університету інформатики і штучного інтелекту (м. Донецьк) Постановка проблеми дослідження Ідея лібералізації торговельних відносин складалася в забезпеченні рівного доступу всіх країн на світовий ринок. Основним механізмом формування ліберальної зовнішньоторговельної політики стали багатосторонні угоди в системі ГАТТ/СОТ.

Відповідно принципам Генеральної угоди з тарифів і торгівлі лібералізація будувалася на поступовому зниженні митих тарифів. Однак розвинені країни, на противагу зниженню рівня митного обкладання, знайшли нові засоби обмеження доступу іноземних товарів на свої ринки, які відображають нетарифний характер. Держави обґрунтовували дані дії збереженням конкурентоспроможності продукції власного виробництва. Такий підхід розвинених держав привів до протистояння з боку країн, що розвиваються.

Аналіз останніх досліджень. Характер глобального протекціонізму та лібералізму, у їх новому форматі, постійно є предметом вивчення світової наукової громадськості. У періоди криз або економічного розквіту держави використовували в різних співвідношеннях інструменти захисту своїх ринків. Класичні дослідження Джона Стюарта Міля та сучасні дослідження Джозефа Стиглиця, Саймона Евенетта, Вінсента Міллера, Джеймса Елвуда, Шарля Хілла вивчають причини та джерела виникнення протекціонізму, пропонують шляхи щодо лібералізації торгівлі [1;

3;

4].

Багатобічна координація реалізації торговельної політики здійснюється шляхом проведення переговорів у рамках раундів ГАТТ/СОТ. За офіційними документами СОТ, рекомендації Уругвайського раунду у 1994 році по скороченню митних бар'єрів виявилися радикальними. На ряд товарів мита були значно знижені або скасовані взагалі. Це товари, по яких особливо висока конкурентоспроможність США: будівельне й медичне встаткування, хімікати, фармацевтична продукція, сільськогосподарські товари, цемент, пиво, меблі. По тим товарам, де величина мита перевищувала 15% (прим. автора: тобто за піковими тарифами), рівень скорочення склав 30%. США розширили списки тих товарів, по яких мита були скасовані: алюміній, кольорові метали, автомобілі, запчастини. Аналогічну позицію зайняли Японія й нові індустріальні країни [2].

© Костенко Н.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Паралельно торговельна політика характеризувалася введенням і жорсткістю різних заходів регулювання товарних потоків. Уругвайський раунд ГАТТ включав до порядку денного більше питань, які стосувалися: тарифів і нетарифних бар'єрів, сировини й сільгосппродукції, тропічних продуктів, текстилю й одягу, антидемпінгових мір, субсидій, прав інтелектуальної власності, інвестиційних мір, урегулювання спорів в системі ГАТТ.

Як відзначає Джозеф Стиглиц, асиметрична лібералізація негативно позначилася на умовах торгівлі в усьому світі [3, с. 80]. Поступово політику протекціонізму прийняли на озброєння й інші країни світу. У результаті протекціонізм придбав глобальний характер. Сьогодні у першу чергу, є актуальним оцінити соціально-економічні наслідки, які отримані в ході реалізації державами політики протекціонізму.

Метою даної статті є виявлення аспектів та векторів лібералізації торговельної політики, інструментів посилення протекціонізму.

Виклад основного матеріалу. Спроби міжнародної спільноти після Другої світової війни зробити світ більш гомогенним, замінені сьогодні новою парадигмою гетерогенного устрою. Й хоча в міжнародній практиці розроблено різноманітні рейтинги, які уніфікують інформацію по країнам, кожна із сучасних економічних систем (держава, інтеграційне угрупування) передбачає реалізацію різних цілей та завдань соціально-економічного та політичного розвитку.

За думкою Шарля Хілла, вільна торгівля визначається як відсутність бар'єрів відносно потоків товарів і послуг між країнами [4, с.165]. Країни або інтеграційні блоки використовують різні методи подолання торгових бар'єрів і реалізації цілей лібералізації торгівлі відповідно до їхньої політичної волі.

Історія не раз демонструвала приклади торговельних війн, які приводили до військових конфліктів. Європа постраждала через ряд воїн протягом 17-го й 18-го сторіч, коли обмежувальна торговельна політика меркантилізму стала правилом. У результаті конкуруючі уряди боролися один з одним, щоб розширювати кордони їхньої імперії й поширювати свій вплив на ринки захоплених колоній.

Представник класичного лібералізму Джон Стюарт Міль виявив ряд причин і наслідків протекціонізму [1]:

1) веде до втрати робочих місць: закони протекціонізму збільшують податки (тарифи) на імпортовані товари й/або нав'язують (квоти) на товари, увезені в країну. Ці закони обмежують вибір споживчих товарів і зменшують споживчий видаток.

Сьогодні в США, відповідно даних Відділу Трудової статистики, "протекціонізм" знищує вісім робітничих місць в загальній економіці, на кожне збережене одне робоче місце в захищеній промисловості.

2) веде до підвищення внутрішніх цін. Японські споживачі платять за рис у п'ять разів вище середньосвітової ціни через імпортні обмеження, які захищають японських фермерів. Європейські споживачі платять високі податки для виплати внутрішніх сільськогосподарських субсидій.

Американські споживачі платять за цукор у шість разів вище світової ціни, через торговельні обмеження.

3) веде до підвищення податків у цілому.

4) веде до наростання кризи боргу.

Означені причини та наслідки й у теперішній час залишаються актуальними. Приклади, які наведені вище, свідчать про існуючи негативні тенденції.

Сучасні дослідження Кочетова Е.Г. "лежать на шляхах пошуку такої моделі геоекономічного світоустрою, в основі якої була б рівновага стратегічних інтересів, баланс реально сформованих зон геоекономічного впливу, спрямованість на пошук таких моделей цивілізаційного розвитку, які дозволили б уникнути найнебезпечнішого зіткнення техногенної моделі з іншими цивілізаційними парадигмами розвитку" [5]. Гетерогенна модель розвитку представляє з себе реалістичний сценарій у майбутньому. Дана модель також буде вибудована на силі тяжіння до певних потужних економічних центрів, які повинні бути врівноваженими. Нова передислокація країн сьогодні формується політичними методами, але повинні враховуватися й соціально-культурні чинники задля балансу сил у світовій економіці.

Як пишуть Вінсент Міллер та Джеймс Елвуд, світ насолоджувався найбільшим економічним зростанням протягом порівняно вільного торговельного періоду від 1945-1970 [1]. Але, на жаль, країни знову почали нарощувати протекціоністські бар'єри.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ У 2009 році незалежним Центром досліджень економічної політики (CEPR) була створена система аналізу глобальної торгівлі Global Trade Alert. У 2010 році, за даними Global Trade Alert, зберігається тенденція зниження застосування тарифних заходів і збільшення використання торговельних захисних та інших нетарифних заходів [3].

Сьогодні економічні інтереси великих і малих держав захищає складний комплекс заходів регулювання ввезення та вивезення товарів, який навряд чи говорить про ліберальний і відкритий характер зовнішньоторговельної політики кожної з цих країн. Питання обмежувальної практики стоять першими у порядку денному переговорів, які проводяться в межах СОТ. Зворотній рейтинг, в якому відображені на перших позиціях країни, які мають найгірші показники дискримінаційної торговельної практики, ведеться незалежним Центром досліджень економічної політики (CEPR).

У шостому звіті CEPR наведене співвідношення використання різних інструментів регулювання, а саме [3]:

торгівельні захисні заходи (антидемпінгові, компенсаційні та захисні) - 153 (49%);

експортні податки або обмеження – 10 (3%);

заборона імпорту – 9 (3%);

тарифні інструменти – 31 (10%);

вимоги про вміст місцевих компонентів – 13 (4%);

державні закупівлі – 15 (5%);

інші заходи по послугам – 11 (3%);

інвестиційні міри – 22 (7%);

нетарифні міри – 9 (3%);

експорті податки або обмеження – 10 (3%);

інші інструменти - 31 (10%).

Вищенаведені дані відображають, що 49% заходів в обмеженні міжнародної торгівлі припадає на заходи торговельного захисту.

В реалізації торговельної політики варто враховувати, що експортні потоки зіштовхуються з певними бар'єрами, які вибудовують країни-імпортери. Тому в торговельній політиці необхідно передбачити механізми подолання, усунення або адаптації щодо обмежень.

Дослідження CEPR, які проведені Саймоном Евенеттом, показують, що немає єдиного критерію, який допоможе оцінити шкоду, нанесену взаємній торгівлі країн. Різні заходи торговельної політики впливають на різну кількість продуктів, економічних секторів і торговельних партнерів.

Центром запропонована методика щодо оцінки 4-х дискримінаційних заходів. Рейтинг за кількістю або часткою дискримінаційних заходів зведено у табл. 1.

Таблиця Країни, які вжили найбільше дискримінаційних заходів у 2010 році Показник, країна у визначеному ранзі, число Ранжируванні Ранжируванні числа Ранжируванні числа Ранжируванні числа числа, дискриміна- (%) тарифних ліній (%) секторів, торговельних Ранг ційних (категорій продуктів), відносно яких партнерів, відносно заходів, які у відношенні яких прийняті яких прийняті нав’язані використовувалися дискримінаційні дискримінаційні дискримінаційні заходи заходи заходи 1 Європейський Союз Венесуела (724) Європейський Союз Європейський Союз (146) (55) (168) 2 Російська Казахстан (719) Алжир (54) Аргентина (161) Федерація (73) 3 Аргентина (41) Нігерія (599) Нігерія (45) Китай (161) 4 Індія (31) Європейський Союз Венесуела (38) Індонезія (152) (437) 5 Німеччина (29) Російська Федерація Казахстан (36) Російська Федерація (421) (142) 6 Велика Британія Індія (347) Російська Федерація Фінляндія (132) (24) Індонезія (347) (34) Німеччина (132) ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 7 Індонезія (22) Ефіопія (32) ПАР (132) Індонезія (32) 8 Китай (19) Ефіопія (345) Італія (19) 9 Аргентина (336) Індія (31) Бельгія (131) Бразилія (131) 10 Австрія (17) Китай (335) Німеччина (27) Лідером із вжиття торговельних обмежень є Європейський Союз, який у трьох рейтингах посідає 1-ші місця. Дискримінаційні заходи по тарифам ЄС торкаються майже 1/3 митного тарифу.

Поряд з ЄС активно захищають свою ринки країни БРІК, Німеччина, Аргентина та Венесуела.

Прибічниками неопротекціонізму сьогодні є великі транснаціональні корпорації, асоціації й союзи фермерів і промисловців. Єдиний результат переслідуваний ними - це прибуток і високі зарплати. У результаті між країнами збільшується розрив у рівнях доходів.

За офіційними даними СОТ [2], за 15-річній період існування міжнародної організації у торговельних взаєминах держав було ініційовано проведення 3752 антидемпінгових розслідувань, за результатами яких прийняті 2433 антидемпінгових заходи, що склало майже 65%. За активністю використання країнами антидемпінгових заходів 436 були введені Індією, а 563 проти Китаю, тобто 23%. Спеціальних заходів у світовій практиці було вжито 101, максимальне число у Індії – 12.

У взаємних торговельних відносинах між країнами було ініційовано 245 розслідувань по субсидіях, з яких було вжито 139 компенсаційних мір, або 57%, 54 з них доводилися на країни ЄС. Проведемо аналіз застосування антидемпінгових та компенсаційних мір за час існування Світової організації торгівлі, рис. 1.

Згідно Звіту розвитку у міжнародному торговельному середовищі від 24.11.2010 року, який представив Генеральний директор СОТ, з листопада 2009 року по жовтень 2010 року, було оголошено 990 регулярних повідомлень з санітарних та фітосанітарних заходів.

АД КМ 250 200 19 150 14 14 14 140 138 100 92 6 50 5 3 0 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 I II III IV II III Рис. 1. Графічний аналіз застосування антидемпінгових та компенсаційних мір в межах Світової організації торгівлі Розроблено автором на основі даних СОТ [2].

Їх кількість у порівнянні з попереднім періодом збільшилася на 69% й обумовлена новими реєстраційними вимогами для експортних компаній, різноманітними фітосанітраними обмеженнями на заводах та до продукції заводів, імпортними обмеженнями у продуктах, які вироблені за допомогою біотехнологій, занепокоєння відносно максимальних рівнів залишків пестицидів, обмеженнями у м’ясних продуктів із-за ризику захворювань пташиним грипом [6, c. 33].

Графічний аналіз мір (рис. 1) торговельного захисту відображає такі тенденції:

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ I) створення СОТ сприяло ризькому зменшенню торговельних бар’єрів, оскільки у році було проведено 300 антидемпінгових розслідувань, а у 1995 їх кількість скоротилася майже у рази – 157. Кількість антидемпінгових мір впала до 119;

II) у передкризовий період масштаби використання торговельних бар’єрів зменшуються:

лише 92 антидемпінгові та 5 компенсаційних мір у 1996 році та 108 антидемпінгових та компенсаційних заходів у 2007 році;

III) У період кризи та післякризовий період відбувається ризьке збільшення використання торговельних обмежень;

IV) із збільшенням масштабів світової торгівлі країни відмовляються від вжиття торговельних обмежень: у порівнянні з 2000 роком, який розглядається як кращий за показниками приросту світової торгівлі, коли обсяги експорту та імпорту зросли на 12 та 17% відповідно [7, с.45], у 2001 році кількість вжитих заходів пропорційно падає у 1,5 рази.

Наведений аналіз, відбиває стійку тенденцію щодо коливання торговельних бар’єрів, які виступають в ролі індикатору стану світової економіки в цілому. Слід зазначити, що обидва торговельні бар’єри відображають майже схожу тенденцію їх використання (рис. 1). Зупинимося на розгляді використання у торговельній політиці країнами субсидій, що наносять найбільшої шкоди та які виступають підставою для визначення компенсаційних мит.

Субсидія є державною оплатою внутрішньому виробникові. Субсидії приймають різні форми:

грошові субсидії, надання низьких % для позик, податкові канікули або пільги, участь державного капіталу в національних компаніях тощо. Зменшуючи ціни виробництва, субсидії допомагають виробникам двома способами: конкурувати проти іноземного імпорту, і можливістю переміщувати ринки.

У світовій практиці самим більшим бенефіціантом субсидій, є розвинені країни. Європейським Союзом у 2002 р. з бюджету було виділено $43 мільярда сільськогосподарських субсидій. У травні 2002 президент США Дж.Буш підписав закон, яким встановлював субсидії фермерам на кілька років, більш ніж на 1$ мільярд [4].

Вагомими є й субсидії для промислового сектора. Наприклад, субсидії історично були надані в підтримку корпораціям Боинг і EADS (Эйрбас). Дані субсидії зменшували вартість розробки нових літаків для комерційної реактивної авіації. Для Боингу ці субсидії були надані у вигляді податкового кредиту. Для Airbus, субсидії здобували форму позик Європейського Союзу.

У теоретичних дослідженнях Шарля Хилла, зазначено, що витрати на розробку аєробусу А склали близько 14 млрд. доларів США. Для окупності проекту необхідно призвести 250 літаків, при виробництві 350 літаків проект стане приносити прибуток [4, с. 184].

За повідомленням газети Комерсант, у липні 2010 р. Boeing виграв суперечку про незаконне субсидування конкурента Євросоюзом. Світова торговельна організація поставила крапку в багаторічній суперечці світових авіаконцернів, визнавши незаконним субсидування країнами Євросоюзу концерну Airbus у розмірі $20 млрд. [8].

В 1992 році США і ЄС уклали угоду, що регулює надання державних субсидій на виробництво пасажирських літаків. Відповідно до документа, ЄС міг надавати Airbus кредити, що покривають не більше 33% вартості розробки нової моделі, на строк не більше 17 років, а уряд США - субсидіювати виробництво цивільних літаків Boeing з фондів військових і космічних проектів на суму не більше 3% річного обороту підрозділу цивільної авіації Boeing.

У жовтні 2004 року Boeing подав на конкурента скаргу у СОТ. Субсидії, які Airbus одержав від урядів Франції, Німеччини, Великобританії й Іспанії, не передбачені угодою й несумісні із правилами світової торгівлі. Мова йшла про податкові поступки, фінансуванні дослідницької діяльності, безвідсоткових кредитів на розробку й виробництво нових моделей - усього біля $200 млрд., які, на думку Boeing, дозволили концерну стати лідером ринку.

Тільки в 2010 році СОТ визнала незаконним субсидування експорту біля $20 млрд. пільгових держзаймів на створення пасажирського літака A380, а також літаків A300, A310, A320, A330 і A340.

Крім того, організація дійшла висновку, що масштабне фінансування ЄС науково-дослідних робіт та інфраструктурних проектів Airbus порушує умови міжнародних торговельних угод. У підсумку Airbus необхідно протягом трьох місяців повернути частину отриманої від країн ЄС фінансової допомоги. Кредити французького урядів, а це біля $4 млрд., СОТ визнала законними саме у Франції базується концерн EADS, власник Airbus [8].

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 16 липня 2010 р. СОТ винесла попереднє рішення по зустрічному позову ЄС до уряду США.

Відповідно до скарги Брюсселя, в 1990-2004 роках американська влада направила Boeing $18,9 млрд.

податкових пільг і субсидій на дослідницькі роботи. Крім того, концерн одержує багатомільйонні субсидії від уряду Японії, де випускаються кабіни для Boeing 787 (конкурент A350).

Як пише видання The Wall Street Journal, суперечка в рамках СОТ є ключовим елементом у боротьбі авіаконцернів за замовлення міністерства оборони США на постачання близько 179 літаків авіазаправників на загальну суму біля $40 млрд. Так, концерн EADS пропонує в тендері варіант свого пасажирського літака A330 - одну з моделей, субсидування якої СОТ визнала незаконною [9].

Як бачимо з даного приклада, субсидії спрямовані на підтримку внутрішніх виробників, що підвищує їхню міжнародну конкурентоспроможність. При цьому повністю усувається конкуренція з боку інших держав. Багато експертів констатують, що норми СОТ застаріли: й без державної підтримки авіабудівництво ні в Європі, ні в США просто не виживе.

Європейський Союз як регіональний інтеграційний блок, свою торговельну політику увесь час будує на твердому лобіюванні інтересів власних виробників не тільки в авіабудуванні автомобілебудуванні, сільському господарстві тощо.

Цей приклад яскраво демонструє, що субсидії допомагають досягати національним компаніям домінуючої позиції в тих виробництвах, де є економічно важливі ніші на світовому ринку. Тому часто державна підтримка здійснюється для декількох фірм, які працюють як субпідрядники, для виробництва певних товарів. Однак субсидії згодом повинні бути повернуті й тому вони лягають податковим тягарем на населення.

У ЄС і США сільськогосподарська продукція захищається краще, ніж у країнах, що розвиваються. У країнах з високим рівнем доходу зберігаються значно більше високі максимальні ставки тарифів у порівнянні із країнами з низьким рівнем доходів. Найбільш високі ставки тарифів зберігаються в секторах, що представляють найбільший експортний інтерес для країн, які розвиваються.

Розвинені країни активно субсидіюють своїх фермерів. Державні субсидії, які виділені країнами для підтримки сільськогосподарських виробників, досягали від 27 по 63% у доходах сільгоспвиробників (табл. 2).

В 2007 році країнам-членам СОТ були встановлені два рівні завдань по скороченню розмірів загальної підтримки, що спотворює торгівлю її членами. Для ЄС ліміт передбачалося скоротити на або 75%, а відповідний ліміт субсидій у США - на 73-66%, Японії необхідно скоротити свій рівень підтримки на 70,5-79,0%, а іншим розвиненим країнам на 50-60%.

Таблиця Державна підтримка сільськогосподарського виробництва, Загальний обсяг Частка державної підтримки в державної підтримки, млрд.

загальному доході сільгоспвиробників, % USD Європейський 133,4 Союз Японія 48,7 США 46,5 Південна Корея 19,8 Туреччина 11,6 Джерело: Організація економічного співробітництва й розвитку, дані 2004 року Крім того, у проекті документу представлені формули по скороченню кожного компонента загального розміру державної підтримки. Стосовно «жовтого кошика», на який доводиться більша частина державної підтримки, що спотворює торговельні відносини, ЄС необхідно було скоротити розмір субсидій на 70% (з 67,16 до 20,1 млрд. євро), а США - на 60% (з 19,1 до 7,6 млрд. доларів). Для розвинених країн, державна підтримка яких у рамках «жовтого кошика» перевищує 40% від усього обсягу сільськогосподарського виробництва, передбачалося знизити на 65%, іншим же країнам знизити максимальний рівень своєї державної підтримки на 45% [10].

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ На окрему продукцію рівень державної підтримки в рамках «жовтого кошика» не повинен перевищувати середній рівень фактичних платежів за період 1995-2000 р., хоча США можуть враховувати весь період 1995-2004 р., на який доводиться найвищий рівень платежів.

Розвиненим країнам пропонується знизити тарифи на сільськогосподарську продукцію, які в цей час перевищують 75%, на 66-73%, що більше тих 60%, які були позначені Брюсселем як прийнятні для ЄС. І хоча верхня межа цього діапазону близька до тої величини скорочення, що була запропонована групою країн G-20, цифра ця менше тієї величини, що була запропонована США.

Мита, розмір яких у цей час становить менш 75%, будуть розділені на три інші групи, у рамках яких тарифи будуть знижені на відповідну меншу величину.

Для країн, що розвиваються, буде діяти правило «дві третини», хоча окремим країнам буде дозволено відступати від цього правила для того, щоб середній рівень скорочення тарифів у цих країнах склав 36-40%. И хоча скорочення тарифів у розмірі 36% у середньому відповідає пропозиції, що було висунуто самою групою G-20, країнам із цієї групи прийде погодитися на те, щоб скоротити тарифи в середньому на 40% для того, щоб домогтися скорочення розмірів субсидій американським фермерам на більшу величину [10].

Із практики ми бачимо, що субсидії часто захищають неефективні й надлишкові виробництва.

Особливу втрату світовій економіці наносять сільськогосподарські субсидії:

субсидіюються неефективні фермери, для того щоб зберегти їхній бізнес (вирощування тютюну в Європі);

негативна практика сприяння фермерам виробництва продуктів, які можуть бути вирощені в інших країнах менш дешевим способом, і отже, можуть бути імпортованими (вирощування бавовни й цитрусових у США);

зменшують міжнародну торгівлю сільськогосподарськими продуктами, що ще більше скорочує споживання в країнах, які розвиваються.

Питанням сільскогосподарських субсидій в межах СОТ приділяється багато уваги.

Генеральний секретар СОТ Ламі Паскаль, нещодавно виразив надію, що Доха-Раунд завершиться в 2011 році. До контролю даного питання підключені лідери „Великої двадцятки”.

Висновки та перспективи наукових досліджень. Шляхи щодо подальшого діалогу між країнами в питаннях узгодження заходів торговельної політики повинні бути спрямовані на пошук компромісу у:

визначенні обсягів субсидій пропорційно виробничому та сільскогосподарчому потенціалу країн;

виключенні дискримінаційного характеру антидемпінгових заходів не відносно товарів, походженням з певної країни, а відносно визначених виробників;

використання єдиних правил для всіх країн-членів СОТ, щодо зниження тарифної ескалації тощо.

Сучасна система заходів торговельної політики дуже диференційована й потребує критичної оцінки впливу на розвиток економіки у довгостроковій перспективі по кожному інструменту окремо, з урахуванням інтересів споживачів та виробників, країн та міжнародних інститутів.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Vincent H. Miller and James R. Elwood, Free Trade or Protectionism // Режим доступу:

http://www.isil.org/resources/lit/free-trade-protectionism.html 2. Офіційний сайт СОТ // Режим доступу: www:wto.org Unequal Compliance: The 6th GTA Report 2010 / Edited by Simon J. Evenett. London Centre for 3.

Economic Policy Research, 2010. 311 p.

4. Charles W. L. Hill. Global business today. New York: McGraw-Hill/Irwin, 2006. 611 p. ISBN 0-07-297371- 5. Кочетов Э.Г. Глобалистика как геоэкономика, как реальность, как мироздание: Новый ренессанс - истоки и принципы его построения, фундаментальные опоры, теоретический и методологический каркас. М.: ОАО Издательская группа "Прогресс", 2001. 704 с.

6. Overview of developments in the international trading environment. Trade Policy Review Body.

WT/TPR/OV/13. World Trade Organization. 24 November 2010. 10-6301. 114 p.

7. International Trade Statistics 2001, WTO Publications. 2001. p. 220. ISBN 92-870-1220- ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 8. Елена Синицына ВТО сбила Airbus //Коммерсант Украина. 2010. № 109.

9. Алексеева О., Ковалевський А. А380 взлетел незаконно Режим доступу http://www.gazeta.ru/business/2010/03/24/3342619.shtml 10. Информационно-аналитический бюллетень «Мосты», октябрь 2007. № РЕЗЮМЕ У статті проведений ретроспективний огляд еволюції торговельної політики. Описано інструменти торговельної політики, найбільше часто використовувані як торговельні бар'єри. Охарактеризовано тенденцію застосування торговельних бар'єрів за період функціонування ВТО. Докладно розглянуті приклади застосування субсидій в авіабудуванні та сільському господарстві. Визначено позиції деяких країн у формуванні політики неопротекціонизму. Запропоновано шляхи пошуку компромісу державами в питаннях застосування торговельних бар'єрів.


Ключові слова: геоекономічна модель, торговельна політика, лібералізм, протекціонізм РЕЗЮМЕ В статье проведен ретроспективный обзор эволюции торговой политики. Описаны инструменты торговой политики, наиболее часто используемые как торговые барьеры. Охарактеризована тенденция применения торговых барьеров за период функционирования ВТО. Подробно рассмотрены примеры применения субсидий в авиастроении и сельском хозяйстве. Определены позиции некоторых стран в формировании политики неопротекционизма. Предложены пути поиска компромисса государствами в вопросах применения торговых барьеров.

Ключевые слова: геоекономічна модель, торговая политика, либерализм, протекционизм SUMMARY In the article the retrospective review of evolution of the trade policy is made. There are described tools of trade policy, which are often used as trade barriers. The trend of using of trade barriers in the period of acting of WTO is characterized. It is shown in details the applying of subsidies in the sphere of aircraft and agriculture. Positions of some countries in forming the policy of protectionism are determined. The ways of compromise in the sphere of using trade barriers are suggested.

Keywords: geoekonomVchna model, trade policy, liberalism, protectionism АЛГОРИТМ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРУКТУР В ДЕРЖАВІ ТА РЕГІОНАХ З МЕТОЮ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ Криворучко Н.В., старший викладач кафедри «Менеджменту організацій» Бердянського державного педагогічного університету Постановка проблеми. В умовах диверсифікації конкурентної боротьби, різноманіття стратегій реалізації комерційних і геоекономічних інтересів, необхідності проведення цілеспрямованої політики, яка б мала на меті закріплення позицій на конкретних товарних ринках, на їх географічних, номенклатурних і галузевих сегментах, великого значення набуває використання регіональної влади та потенціалу економічного регулювання регіонального рівня у процесах міжнародного економічного співробітництва. Особливо це стосується залучення іноземних інвестицій в інноваційний розвиток.

Попереднє дослідження довело залежність розвитку української економіки від інтенсивності залучення прямих іноземних інвестицій в інноваційний розвиток. Також відомо, що інноваційний розвиток в Україні, в основному, це вкладення у вигляді капітальних інвестицій, питому вагу в яких складають вкладення саме в основний капітал. Отже, необхідним для України є пошук таких форм залучення іноземних інвестицій, які б якомога повніше відповідали вимогам економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Темі створення індустріальних (промислових) парків не присвячено достатньої кількості публікацій, оскільки сама тема є доволі новою. Нева навіть відповідного правого поля. Тому автор в своїй статті користувався лише деякими положеннями проекту Закону України «Про індустріальні парки».

© Криворучко Н.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Невирішена частина загальної проблеми. На сучасному етапі перед Україною постав ряд проблем, пов’язаних, зокрема, з уповільненням темпів економічного розвитку і недостатньою інвестиційною активністю. У багатьох промислових зонах інвестиційно непривабливі підприємства практично не мають перспектив для відновлення виробничого потенціалу. Разом з тим їх виробничі майданчики, а також території, вільні від забудови (насамперед у регіонах з розвинутою інфраструктурою), можуть стати за умови створення індустріальних (промислових) парків «точками регіонального зростання».

Досвід країн Східної Європи, зокрема Угорщини, Словенії, Чехії, свідчить, що створення індустріальних (промислових) паркі є одним із перспективних шляхів залучення інвестицій, зокрема іноземних, в економічний розвиток регіонів, передусім економічно відсталих.

Мета статті. Метою статті є створення алгоритму прийняття рішення про необхідність створення інноваційних структур в державі та регіонах з метою залучення іноземних інвестицій в оновлення основного капіталу Результати дослідження. Відомо, що перехід до інноваційної моделі розвитку в нашій країні тісно пов’язаний з розвитком підприємництва, а, відповідно до цього, з рішеннями, які в його межах формуються та впроваджуються в життя. В низці таких рішень особливе місце займають інноваційні рішення або рішення, кінцевим результатом яких стає створення структур, чиє призначення стимулювати різноманітні процеси, особливо в галузі залучення іноземних інвестицій в оновлення основного капіталу.

Отже, постає потреба пов’язати процес прийняття рішення та його кінцевий результат – створення індустріального (промислового) парку.

При розробці таких рішень підприємець повинен рахуватися не тільки з внутрішньою необхідністю або внутрішніми факторами, але й враховувати зовнішні умови, що склалися. Процес прийняття інноваційного рішення можна представити у вигляді системи з багатьма зв’язками, де вихідний пункт – порівняння запланованих цільових установок з дійсними (наприклад, зниження прибутків, пов’язане із застарілістю технологій). Якщо при порівнянні станів «повинно» та «є насправді» складається негативний підсумок, необхідно шукати інше рішення. Достатньо тільки сказати, що з 58 інноваційних ідей тільки одна продуктивна та виходить на ринок. Схема фаз прийняття рішення про створення інноваційної структури або про зміну форми існуючої діяльності з метою залучення іноземних інвестицій в оновлення основного капіталу наведено на рис. 1.

Розглянемо основні проблеми, що виникають на окремих стадіях процесу прийняття рішення про створення інноваційної структури для залучення іноземних інвестицій в основний капітал.

1. Пошук потенційних нових форм організації діяльності, в яку будуть залучатися іноземні інвестиції.

На цьому етапі дуже високим є відсоток дій, що не приносять жодних результатів. І тут треба пам’ятати, яка кінцева ціль стоїть перед нами: залучення іноземних інвестицій в оновлення основного капіталу. Не треба й забувати, що нас особливо цікавить промисловість. Які ж саме форми будуть сприяти такому процесу? Ми бачимо, що СЕЗ та ТПР – це, звичайно, можливість залучити іноземні інвестиції, але не завжди це стосується промислової галузі, не завжди це супроводжується інвестуванням в основний капітал, та й сам процес створення СЕЗ та ТПР набагато складніший, ніж створення інших форм залучення іноземних інвестицій. Тим більше, що вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку – це скоріше економічний режим, що сприяє залученню іноземних інвестицій, а не конкретна форма.

Якщо говорити, наприклад, про технопарки, то, знову ж таки, така форма організації діяльності не пов’язана напряму з промисловістю, скоріше – з науковою діяльністю. Технопарки – сприяють розробці і впровадженню нових технологій у виробництво. Тобто для технопарків обов’язковою є науково-дослідна складова (НДІ, університети, наукові центри тощо). А наше завдання – оновлення основного капіталу та розширення інфраструктури виробництва. Діяльність технопарків тісно пов’язана саме з виготовленням високотехнологічної продукції, а для нас важливим є налагодження виробничого процесу як такого, підвищення конкурентоздатності та прибутковості підприємств, створення нових робочих місць в кожному місті, регіоні.

2. Попередній відбір ідеї та зупинка на індустріальному парк.

Виходячи з попереднього етапу, на нашу думку, треба розглянути індустріальні (промислові) парки.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Першим промисловим парком прийнято вважати Траффорд Парк в Англії. Його заснував Ернст Холі. В 1896 році він придбав 10 га землі уздовж Манчестерського морського каналу, створив транспортну та інженерну інфраструктуру і став продавати та здавати в оренду ділянки промисловим компаніям. Свій перший у Європі автомобільний завод Генрі Форд розташував саме в Траффорд Парку в 1910 році. Цей парк працює дотепер. Зараз їм керує місцева корпорація територіального розвитку.

Нині індустріальні парки як комплекси, що поєднують складські, виробничі, офісні та соціально-побутові приміщення, досить популярні й поширені у світі. З початку XX століття індустріальні бізнес-парки почали активно створюватися в Європі і США, тяжіючи за місцем розташування переважно до великих міст, транспортних вузлів та портових зон. Тільки в Німеччині функціонує понад 200 технопарків, а в США — понад 400. В останні десятиліття техно- й індустріальні парки активно розвивалися у країнах Азіатського регіону, Східної Європи та Прибалтики.

За даними деяких експертів, перші ініціативи по розробці проектів індустріальних парків з’явилися в Україні три роки назад, коли в країні значно зросла активність інвестування промисловцями в нові потужності. Але й досі поки що справжніх індустріальних парків в Україні – одиниці. Серед діючих об’єктів такого плану можна назвати тільки Сумський промислово індустріальний парк «Патріот». Ще декілька проектів, зокрема, Київський індустріально промисловий парк загальною площею 24 тис. кв. м., Вінницький індустріальний парк (м. Вінниця) та індустріальний парк «Соломоново» (с. Соломоново, Закарпатська обл.), знаходяться на етапі реалізації. Розглядається перспектива створення такої комерційної нерухомості в Криму, Одеській, Львівській та Чернігівській областях. А, наприклад, в Харківській, Житомирській та Рівненській областях такі проекти хоче побачити у себе безпосередньо місцева влада. Тим більше, що індустріальний (промисловий) парк може бути не тільки приватним, але й регіональним та державним.

Отже, індустріальний парк – комплекс, в склад якого входять адміністративні, виробничі, складські приміщення, а також необхідні транспортні комунікації для орендаторів – виробників.


На початковій стадії доцільно надати перевагу створенню приватних індустріальних (промислових) парків із залученням іноземних компаній, що вже мають практичний досвід у цій справі, а також великих вітчизняних підприємств.

Формування мережі державних і регіональних індустріальних (промислових) парків повинне здійснюватися відповідно до основних напрямів розвитку державної і регіональної промислової політики з урахуванням завдань, пов’язаних з розвитком міських агломерацій.

3. Аналіз сильних та слабких сторін такої організаційної форми, аналіз ризиків та ін.

Позитивними наслідками створення індустріальних (промислових) парків є наступне:

1. створення сприятливих умови для розміщення в регіонах нових підприємств, у тому числі іноземних;

2. активізація процесу залучення в економіку зовнішніх і внутрішніх інвестицій;

3. збільшення надходження до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів);

4. здійснення технічного переоснащення, забезпечення збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможних товарів;

5. забезпечення ефективного використання інноваційного потенціалу підприємств виробничої сфери;

6. прискорення процесів реструктуризації у металургійній, машинобудівній, гірничодобувній та в інших галузях промисловості.

Негативними моментами при створенні індустріальних парків можуть бути наступні фактори зовнішнього середовища:

1. підготовка земельної ділянки до будівництва об’єкту передбачає, в першу чергу, наявність такої великої земельної ділянки (при чому, обов’язково, промислового призначення);

2. під маркою «підготовка земельної ділянки до будівництва об’єкту» спостерігаються спекулятивні операції із землею;

3. специфіка формату індустріального парку вимагає гарантованого попиту з боку потенційних орендаторів. Зараз в Україні ситуація складається таким чином, що потенційні спеціалісти по підготовці земельних ділянок до будівництва індустріальних парків, які мають гроші ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ та площі (або ж земельні ділянки), без гарантованого попиту не будуть вкладати в такі проекти і копійчину;

4. індустріальний парк потребує професійного управління;

5. стан фонду земель промислового призначення залишається в жахливому стані, відчувається гострий дефіцит хороших земельних ділянок за доступними цінами. В регіонах ринок промислової землі знаходиться в «початковому» сані. Як правило, промислові ділянки являють собою землі, на яких знаходяться не функціонуючі об’єкти виробництва. А, отже, у випадку реалізації проекту «з нуля» обминути процедуру підготовки земельної ділянки до будівництва об’єкту практично неможливо.

Також зазначимо, що за даними експертів з питань розвитку індустріальних парків, негативним фактором є те, що 90% заявлених проектів на будівництво індустріальних парків – лише тільки ринкова фікція. Адже в умовах фінансової кризи та практично повної відсутності ринку індустріально-промислових парків, реально втілити проект індустріального парку може лише третина заявників.

Не слід забувати і про ті ризики, що можуть виникати при створенні індустріального (промислового) парку. Виділимо наступні.

Так, основним бізнесом індустріальних парків є надання реконструйованих або нових виробничих та адміністративних площ компаніям – виробникам на умовах довгострокової оренди (продажу). Втрата крупного орендатора (покупця), під якого створені умови та підготовлені площі за схемою built-to-suit (під вимоги конкретного майбутнього орендатора), загрожує спеціалістові по підготовці земельної ділянки до створення індустріального парку суттєвими збитками.

Другий ризик криється в строках експлуатації індустріальних парків. Фізичний строк експлуатації нового об’єкту може коливатися в межах 25-40 років. В той же самий час оренда виробничих площ триває 7-10 років, дуже рідко 10-15 років (для Європи крайній строк – норма), оренда складських приміщень – 5-7 років (для Європи –7-10 років). Тобто керуюча компанія в будь якому випадку має справу з декількома циклами орендаторів, під кожен з яких необхідно «підлаштувати» площі індустріального парку.

Третій ризик організації індустріальних парків пов'язаний з конкуренцією з реконструйованими майданчиками. В реконструйованих виробничих приміщеннях орендні ставки можуть складати 2- дол. за 1 кв. м. на місяць. В той же самий час середня орендна ставка на ринку промислових приміщень (промислових парків), створених «з нуля», - 11 дол. за 1 кв. м. на місяць (без експлуатаційних витрат та податків). Середня вартість будівництва виробничого приміщення площею 5 тис. кв. м. може скласти близько 2 млн. дол., а в залежності від спеціальних технологічних вимог – 10 млн. дол. для технологічно складних об’єктів собівартість будівництва може досягати 0, – 1 тис. дол. за 1 кв. м.

Четвертий ризик. Концепція індустріального парку передбачає, що під проект відводиться територія мінімум 50-100 га, підводяться комунікації (в тому числі транспортні), проводиться функціональне зонування (визначається, які підприємства зможуть межувати за санітарними та іншими нормами). Інвестор, який інвестував в підготовку земельної ділянки до будівництва об’єкту, може потім вкласти гроші та побудувати виробництво за схемою built-to-suit або просто продати землю для будівництва підприємства компанією-виробником. Але досліджувати попит майбутніх орендаторів або перспективних власників ділянок в індустріальних парках необхідно починати одразу ж після отримання під розвиток проекту земельної ділянки. Разом з тим, витрати на земельну ділянку для реалізації виробничих функції не повинні перевищувати 15-20% від загальної суми інвестицій в проект. Навіть більше: сума в розмірі 20% економічно вигідна тільки для виробництв з високою рентабельністю.

4. Розвиток ідеї.

Індустріальні (промислові) парки доцільно створювати у промислових регіонах поблизу великих міських агломерацій, але поза їх межами, крім випадків, коли є належна інфраструктура і вільні від забудови земельні ділянки безпосередньо у промислових зонах, а також екологічні умови, які дають змогу створювати індустріальні (промислові) парки у межах населених пунктів.

Орієнтуватися необхідно на ті підприємства та галузеву спрямованість, яка вже розвивається в регіоні. В Криму, наприклад, можна розвивати виробництва, які будуть спеціалізуватися на переробці сільськогосподарської продукції.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Наприклад, на території індустріального парку в Вінниці вже зараз працює великий польський виробник паркетних та полових дошок. Крім того, там реалізуються ще три проекти – молокозавод, фармацевтична та харчова компанії. Всього на території вінницького індустріального парку можуть розміститися 12-17 великих (площею 7 га) підприємств.

5. Залучення іноземних інвестицій та оновлення основного капіталу.

Вдале геополітичне розміщення України дозволяє залучати в країну іноземних виробників, які зацікавлені в розширенні своїх потужностей. Зокрема, деякі з них вже зацікавилися можливістю орендувати площі в майбутніх індустріальних парках в Києві, а також в Західній та Північно-Східній Україні. Але масове надходження іноземних інвестицій, перш за все, залежить від інвестиційного клімату в державі. Розвиток індустріальних парків неможливе без державної підтримки. Так, наприклад, саме патронат місцевої влади є дуже вигідним при розбудуванні індустріального парку.

Такий вартісний та ризикований процес як підготовка земельної ділянки до будівництва об’єкту (в тому числі зонування території, підвід комунікацій та ін.) проходить дуже швидко, якщо є зацікавленість місцевої влади.

Що стосується приходу в Україну іноземних спеціалістів з підготовки земельної ділянки до будівництва об’єкту, у яких достатньо коштів та досвіду для розвитку формату індустріально промислових парків, то наша країна поки що програє своїм східноєвропейським сусідам – вартість землі промислового значення в Чехії, Угорщині або Польщі майже в три рази нижча, ніж в Україні.

Це призводить до того, що строки окупності, які в Україні могли б бути менші за рахунок дешевої робочої сили та інших ресурсів, сьогодні співпадають зі строками окупності в країнах Східної Європи, тобто дорівнюють 7-10 рокам.

Висновки. Про індустріальні, або промислові парки, в Україні говорять тим частіше, чим в глибшу економічну яму держава скочується. На такі проекти покладають великі надії, бо в їхніх рамках можна залучити до задіяного регіону потужні підприємства, передові технології, що дасть нові робочі місця та значні надходження до бюджетів. Про створення індустріальних парків в Україні не можна говорити, поки не будуть ухвалені відповідні закони. Так, створення таких парків було б добрим саме для залучення іноземних інвестицій. Проте є проблеми з реалізацією таких проектів, бо не маємо чітко виписаного правового поля в цьому контексті. Це недосконалість законодавства щодо утворення та діяльності індустріальних парків, відсутність єдиних стандартів та їхня відповідність ЄС, недостатня інвестиційна спроможність органів місцевого самоврядування для здійснення проектів, недостатній рівень розвитку регіональної інфраструктури тощо РЕЗЮМЕ В статті розкрито роль індустріальних (промислових) парків для залучення іноземних інвестицій в розвиток економіки України.

Ключові слова: індустріальні парки, промислові парки, інвестиції РЕЗЮМЕ В статье раскрыта роль индустриальных (промышленных) парков для привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины.

Ключевые слова: индустриальные парки, промышленные парки, инвестиции SUMARY In this article are opened the role of industrial park for attract the foreign investment to the economic of Ukraine.

Keywords: industrial parks, investments ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ОСОБЛИВОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УМОВАХ ЗМІН ПОКАЗНИКІВ ФОНДОВОГО РИНКУ Кучеренко В.В., аспірант кафедри Міжнародна економіка, ДонНУ Сучасні міжнародні валютно-фінансові відносини відрізняються надзвичайно швидким розвитком та постійними змінами, що перетворює світову валютно-фінансову систему у найбільш мобільне і динамічне утворення в структурі світового господарства. Валютні ринки країн по-різному реагують на зміни у світовому господарстві, спричинені глобалізацією. Водночас, у них з’являється більше спільних проблем валютного регулювання, вирішення яких є завданням міждержавної співпраці. За таких умов виникає необхідність адаптації та пристосування національної валютної політики країн до нових умов глобальної економіки.

Теоретичним питанням та практичним аспектом розробки та реалізації національної фінансової політики країнами світу присвячені дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних науковців: Я.

Белінської, С. Боринця, А. Гальчинського, Ю. Макогона, В. Стельмаха, Р. Дорнбуша, Р. Маккінона, Р.

Мандела, С. Фішера, М. Фрідмана, та інших. Проте, незважаючи на чисельність наукових праць, проблема впровадження моделі економічного зростання та регулювання валютної політики в Україні залишається невирішеною.

У зв'язку з цим метою даної статті є аналіз основних факторів реалізації фінансової політики та формування пріоритетних валютної політики держави в умовах кризових явищ.

Фондовий ринок за своєю структурою неоднорідний, він включає в себе акції комерційних компаній, що відносяться до різних галузей, та інші цінні папери. І поведінка ціни однієї конкретної папери має розглядатися індивідуально. Так, на ціну акцій промислового комплексу можуть значно вплинути такі показники, як зміна процентної ставки в країні, або підвищення цінових індексів, тому що це тісно пов'язано і з інфляцією, і зі збільшенням закупівельних цін. Але для компаній, таких як Intel чи IBM, які мають власне виробництво в азіатських країнах, цей чинник практично нічого не змінює. Тому, маючи на увазі фондовий ринок, будемо говорити більше про компільовані фондові індекси, такі як Nikkei, DOW і S&P500. Крім того, основні фондові індекси також з успіхом використовуються і в якості незалежних індикаторів майбутньої зміни курсу національної валюти [4].

До взаємозв'язку валютного та фондового ринків слід підходити з позиції вигідності інвестування. Балансом, який визначає ефективність інвестування, є співвідношення дохідності та ризиків. Як правило, чим вищий дохід, тим вищі ризики його отримати, і навпаки. Таким чином, за допомогою простих розрахунків інвестор приймає рішення про вигідність інвестування або в гроші (валюту) або в цінні папери.

Слід також зазначити, що вкладення в акції комерційних компаній, як і вкладення у валюту є високо ризикованими інвестиціями.

Співвідношення ризиків і прибутковості визначається наступними факторами:

- Рівнем інфляції в країні (або країнах, якщо мова йде про міжнародне інвестування);

- Значенням базових процентних ставок і їх співвідношенням;

-Економічними та політичними чинниками, що визначають стабільність;

- Перспективами розвитку валютного та фондового ринків.

Якщо інвестування у валюту невигідно або мало дохідне (з причини низької інфляції і невисоких процентних ставок), то інвестор вважатиме за краще вкласти свої гроші в цінні папери.

Але якщо економічна або політична ситуація в країні змінюється, інвестори переглядають об'єкти своїх інвестицій. Так, наприклад, перемога демократів на виборах до Конгресу США знизила фондові індекси. Це пояснюється негативним відношенням демократів до великих компаній, можливим підвищенням податків і антимонопольними перевірками.

Наступним прикладом такої поведінки може стати ситуація, що склалася в 2007 р. на світових фондових ринках. Перегрів ринків, роздуття «міхура» і наступна масова фіксація прибутку призвела до збільшення грошей у вільному обігу, яке й привело до зниження курсів американської та європейської валют.

Відзначимо декілька закономірностей взаємодії фінансових ринків:

1) Падіння фондових індексів приводить до падіння національної валюти.

© Кучеренко В.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Значення фондових індексів знаходяться, як правило, у прямій залежності від цін на акції, що входять у розрахункову базу відповідного індексу. У зв'язку з цим можна говорити, наприклад, про те, що зростання індексу Dow вказує на зріст економіки Сполучених Штатів, що тягне за собою зміцнення сили американської валюти. Справедливість цього твердження зображено на рис. 1.

14000 12000 10000 8000 6000 4000 2000 0 2005 2006 2007 січ лют бер квіт трав черв лип сер вер жовт лист груд січ 2008 2008 2008 2008 2008 2008 2008 2008 2008 2008 2008 2008 DOW S&P500 USD/JPY Рис. 1. Кореляція котирувань індексів Dow та S&P 500 з валютною парою USD/JPY.

Падіння індексів Dow і S&P 500 у 2007 – початку 2008 р. призвело до падіння американської валюти щодо інших валют, а особливо до японської єни. Різке зниження індексів фондових ринків значно погіршує умови для гри на різниці процентних ставок. Пов'язано це, в першу чергу, з наростанням невизначеності, і інвестори намагаються закрити свої позиції. Цим і пояснюється зростання курсу єни відразу після падіння фондових індексів. Процентна ставка в Японії на сьогоднішній день найнижча, і інвестори вважають за краще купувати високоприбуткові активи на взяту в борг єну.

2) Непередбачені і особливо негативні події, виступи поважних осіб і політичних діячів, впливають як на фондовий, так і на валютний ринок.

Так, у березні 2007 р. фондовий ринок США знову впав після повідомлень про скорочення споживчої активності в Китаї та ослаблення долара. Тоді індекс споживчої активності виріс лише на 0,1%, проти очікуваного значення 0,3%. Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах низької стабільності інвестори на фондових ринках прислухаються до будь-якої економічної інформації, яка може хоч якось вплинути на курси. У цей час особливої сили набирають і виступи впливових осіб.

Виступ глави ФРС США на наступний день після фондового падіння допомогло частково стабілізувати фондові індекси і відновити долар.

Однак, іноді виступи перших осіб можуть надати різний вплив на ринки. Все залежить від теми доповіді та різкості формулювань. Так, новина про зростаючі інфляційні ризики підтримує національну валюту, тому що зростають очікування на підвищення процентної ставки, але чинить тиск на фондові ринки.

3) При стабільної макроекономічної ситуації валютний ринок здатний чинити тиск на фондовий.

Валютний ринок набагато масштабніший та динамічний. Одна тільки капіталізація FOREXа в рази перевершує фондову. Упевнений ріст однієї валюти свідчить про сильну економіку в країні, що дає змогу інвесторам вкладати і в цінні папери в розрахунку на прибуток. Хоча не завжди такий вплив можна помітити на графіках. Для прояву залежності потрібно досить тривалий період.

4) Ціни на нафту значно впливають як на фондовий, так і на валютний ринок.

Коли нафтові котирування йдуть вгору і зростає ціна на нафтовий ф'ючерс, то основні фондові індекси мають тенденцію до зниження. На валюту ця інформація діє по-різному. Так, наприклад, ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ валюти країн імпортерів нафти знижуються (американський долар), а валюти країн-експортерів, таких, як Канада, навпаки зміцнюються (Рис. 2).

110 95 90 75.0.0.0 8. 05. 2 0 06. 2 0 07. 2 0 09. 2 0 10. 2 0 11. 2 0 13. 2 0 14. 2 0 16. 2 0 17. 2 0 18. 2 0 08. 2 12. 2 15. 2............ Ф'ючерс USD/CAD DOW Рис.2. Вплив ціни нафтового ф’ючерсу на валютний курс 100 USD/100 CAD (ліва шкала) та фондовий індекс Dow (права шкала).

На рис. 2. зображена зворотна залежність ціни нафтового ф’ючерсу та фондового індексу. При зрості ціни на нафту індекс Dow падає, та навпаки. Також спостерігається зворотна залежність ціни нафти з курсом долару США відносно канадського долара. Падіння нафтових ф’ючерсів з серпня 2009 р. призвело до укріплення національної валюти США та зниженні курсу долару Канади.

5) Фондовий ринок є передвісником поведінки валютного ринку.

Для спостереження такої закономірності слід розглянути динаміку ключових фондових індексів та валютних котирувань (Рис. 3).

1,7 1, 1,5 1,4 1, 1, 1,1 1 к в іт 2 0 0 лип к в іт 2 0 0 лип к в іт 2 0 0 лип к в іт 2 0 0 лип к в іт 2 0 0 лип с іч 2 0 0 с іч 2 0 0 с іч 2 0 0 с іч 2 0 0 с іч 2 0 0 ж овт ж овт ж овт ж овт ж овт EUR/USD DOW Рис. 3. Динаміка курсу EUR/USD США та фондового індексу Dow за 2005-2009 рр.

На цьому Рис. 3. можна спостерігати як зміна фондового індексу DOW впливає на валютообміний FOREX курс EUR / USD. Так, наприклад, пікові значення індексу DOW припадали на квітень, вересень, листопад 2007 рр., тоді як на валютообміному курсі дане зміна відбилося лише в березні, вересні, жовтні 2008. Таким чином, можна говорити, про те, що зміну курсу валют, не враховуючи вплив інших факторів, можна спрогнозувати за допомогою зміни фондових індексів з певним часовим лагом. Причому, можна брати будь-який світовий фондовий індекс, тому що тенденція їх зміни майже однакова.

Розглянемо ситуацію, яка склалася на фондовому та валютному ринку України. Спочатку оцінимо вплив українського індексу ПФТС на обсяги торгів фондового ринку (Рис. 4).

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 5000 R = 0,9736 м лн. грн.



Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 23 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.