авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 23 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 11 ] --

2000 R = 0, 1000 січ бер трав лип вер лист січ бер трав лип вер лист січ бер трав лип вер лист 2007 2007 2007 2007 2007 2007 2008 2008 2008 2008 2008 2008 2009 2009 2009 2009 2009 Обсяг торгів (млн. грн.) ПФТС Поліноміальна крива обсягу торгів Поліноміальна крива індексу ПФТС Рис. 4. Динаміка зміни індексу ПФТС та обсягів торгів (млн. грн.) на фондовому ринку України за 2007-2009 рр.

Порівнюючи поліноміальні криві індексу ПФТС та обсягу торгів можна спостерігати, що обсяги торгів прямозалежні від фондового індексу та реагують на зміни лише через певний часовий лаг (3-4 місяці).

Якщо додати до рис. 4. ще і залежність валютного курсу USD/UAH, получимо наступні дані Рис.5.

6000 8, 7, млн. грн.

грн.

3000 6, 5, 4, 0 січ квіт лип жовт січ квіт лип жовт січ квіт лип жовт 2007 2007 2007 2007 2008 2008 2008 2008 2009 2009 2009 Обсяг торгів (млн. грн.) USD/UAH Поліноміальна крива обсягу торгів Рис. 5. Динаміка міжбанківського курсу USD/UAH та обсягів торгів валютного ринку України за 2007-2009 рр.

Динаміка валютного курсу гривні до американського долару починаючи з січня 2007 р. мала тенденцію до зміцнення національної валюти. Середній обмінний курс за 2007 р. знаходився на рівні 5,04 грн. за долар США. В цей період обсяги торгів на фондовому ринку значними темпами зростали до березня 2008 р., валютний курс гривні починаючи з грудня 2007 р. по липень 2008 р. став зміцнюватись, незважаючи на той факт, що з березня 2008 р. почали проявлятись перші ознаки фінансової нестабільності. Спад індексів почався ще раніше. Таким чином, можна говорити, що саме індекс ПФТС (вслід за світовими фондовими індексами) став першим подавати ознаки нестабільності, вслід за цим прореагували і обсяги торгів на фондовому ринку, курс гривні же почав стрімко падали лише з серпня 2008 р.

Однак, при оцінюванні взаємодії фінансових ринків важливо та необхідно розрізняти дві принципово різні ситуації:

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 1. стрімке зростання акцій призводить до зростання фондових індексів, які, у свою чергу, «тягнуть» за собою національну валюту;

2. бурхливе зростання на валютному ринку сприяє зміцненню фондового ринку і як наслідок посилення фондових індексів.

Враховуючи всі ці взаємозалежності треба робити виключення для таких країн, як Швейцарія, де будь-які геополітичні хвилювання, і нестабільна ситуація на валютних і фондових ринках незмінно приводять до перекладу великої кількості інвестиційних ресурсів в швейцарську валюту до стабілізації ситуації на світових фінансових ринках.

Становлення ефективного фінансового ринку України є важливим етапом на шляху формування ринкової економіки та активізації інвестиційних та інноваційних процесів [1].

До 2008 р. спостерігався динамічний розвиток вітчизняного фондового ринку. Протягом 2003 2007 рр. обсяг ринку акцій в Україні зріс з одного з найменших у Центральноєвропейському регіоні (10 % ВВП) - до близько 35 % ВВП. Між тим, стрімке зростання капіталізації не відображає реального зростання фондового ринку, оскільки лише близько 10 % акцій підприємств знаходяться у вільному обігу.

Незважаючи на те, що першу половину року індекси ринку, що розвивається мали найбільшу позитивну динаміку, в другій половині 2008 р. вони мали найбільше падіння індексів ПФТС і RTS.

На динаміку індексу ПФТС у 2008 р. впливали як позитивні фактори, зокрема:

певна політична стабілізація – обрання Голови ВРУ;

затвердження Кабінетом Міністрів переліку підприємств, які планується приватизувати в 2009 році;

прийняття Верховною Радою Закону України "Про внесення змін в деякі закони України з метою покращення платіжного балансу України в зв’язку з світовою фінансовою кризою", яким передбачено введення тимчасового цільового мита в розмірі 13% на весь імпорт, за виключенням критичного;

повідомлення УЄФА щодо нормалізації стану підготовки України та Польщі до прийняття фіналу європейської першості з футболу в 2012 році;

розширення портфелю замовлень ВАТ "Мотор Січ" на 2009 рік, зокрема, за рахунок поставки вертолітних двигунів у Канаду на загальну суму 12-13 млн. дол. США;

згода групи "Метінвест" на пропозицію корпорації "Індустріальний союз Донбасу", ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та ВАТ "Запоріжсталь" на щомісячний перегляд цін на залізорудну сировину в рамках підписаних довгострокових контрактів на період економічної кризи;

успішне проходження ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" наглядового аудиту відповідності системи управління якістю по міжнародному стандарту ISO 9001:2000 та виробництва труб по стандарту EN 10210, що відповідає Європейським директивам;

підвищення рейтинговим агентством Standard&Poor’s рейтингу компанії "Інтерпайп" з SD до CCC+;

так і негативні:

погіршення рейтинговим агентством Moody’s прогнозів рейтингів фінансової стійкості українських банків зі "стабільного" до "негативного";

нестабільність на валютному ринку;

загострення переговорів з Росією щодо поставок газу в Україну в 2009 році;

падіння обсягів промислового виробництва (насамперед, в машинобудуванні та металургії) за листопад на 15,2% (до попереднього місяця);

зниження ВВП у листопаді 2008 року на 14,4% (в річному вимірі);

негативне сприйняття експертами прийнятого Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" [2].

Розглядаючи вплив світової фінансової кризи на фондові ринки світу треба зазначити, що падіння деяких індексів стало найбільшим за всю історію. Так, падіння індексу світового ринку акцій MSCI World за рік склало більш, ніж 42%.

Серед величезного різноманіття світових біржових індексів 2008 рік з підвищенням змогли закрити лише два з них - Гани і Тунісу. Серед світових індексів, які розглядаються в табл.2.2.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ найбільше падіння в 2008 році показали український ПФТС, китайський SSEC і російський RTS на 74,4%, 72,4% і 65,4% відповідно.

Серед провідних індексів розвиненого ринку в 2008 році перше місце з падіння розділили французький CAC і японський N225, що впали на 42,7% і 42,1%, відповідно. Для самого відомого світового фондового індексу Dow падіння в 2008 році на 34% збіглося з падінням індексу в 1930р., під час Великої депресії, поступившись лише 52% падіння 1931 року. Річне падіння індексу акцій американського широкого ринку S&P500 склало 38,5%, що є другим за падінням індексом після падіння на 47,1% у 1931 році [5].

Індекс ринку, що розвивається акцій MSCI EM впав за 2008 рік на 54,5%, що також є його максимальним річним падінням за всю історію розрахунку індексу. Більш потужне падіння в році ринків, що розвиваються по відношенню до розвинених ще раз підтвердило їх велику ризикованість.

Аналіз закономірностей взаємодії фінансових ринків дає змогу зробити висновок, що валютний ринок може буди прогнозований з певною ймовірністю завдяки показнику фондових індексів. Крім того, курс національної валюти знаходиться у прямій залежності від фондових індексів;

коливання ціни на нафту призводить до коливань на фондовому ринку, що в свою чергу впливає і на валютний ринок. Також іноді спостерігаються ситуації коли при стабільній макроекономічній ситуації валютний ринок здатний чинити тиск на фондовий. Так, проводячи вдалу валютну політику можна стимулювати зміцнення національної валюти, що, в свою чергу, буде сприятиме зміцненню фондового ринку і як наслідок посилення фондових індексів.

Важливим аспектом подальшого розвитку національного валютного ринку з позиції розширення його сегментів є запровадження нових видів валютних операцій. Негативною стороною збільшення сегментів валютного ринку може стати залучення на ринок спекулятивних капіталів, що підвищить ризикованість операцій на ринку і призведе до зростання коливань валютного курсу у разі проведення спекулятивних атак. Водночас, розширення переліку валютних операцій дозволить збільшити обсяги і підвищити ліквідність національного валютного ринку [3, 4].

В умовах переходу до режиму вільного курсоутворення і проведення комплексної валютної лібералізації особливе значення буде набувати необхідність розвитку технологій хеджування валютних ризиків, перш за все, за рахунок розвитку ринку строкових операцій. Для розвитку ринку строкових валютних операцій в Україні необхідно сформувати наступні головні умови:

1. Забезпечити підвищення інтересу суб’єктів національної економіки до страхування валютних ризиків за рахунок проведення комплексної лібералізації валютного ринку і підвищення гнучкості обмінного курсу, які б забезпечили курсову волатильність.

2. Сформувати механізм державної підтримки функціонування строкового ринку та розробити відповідну державну політику в цій сфері (зокрема, в сфері створення єдиної правової основи функціонування бірж, контролю за їх діяльністю, ліцензування та оподаткування).

Таким чином, основним завданням і поточної, і довгострокової валютної політики (крім досягнення цілей внутрішнього економічного розвитку) повинно стати забезпечення максимальної відкритості української економіки, прискорення її інтеграції у світове господарство з одночасним збереженням необхідного рівня економічної безпеки. Розвиток ринкових засад формування обмінного курсу гривні викличе необхідність забезпечення суб’єктів валютних відносин надійними інструментами прогнозування валютного курсу та страхування валютних ризиків, що теж повинно стати елементом довгострокової стратегії валютної політики.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ 1. Герасимова Т. Украинский рынок акций самый быстрорастущий в мире. / Дело. -№ 105/02.07.2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://ssmsc.gov.ua/(X(1)S(yct3ms451k3suz32i4mo2nnz))/ShowArticle.aspx?ID=1385&AspxAutoDe tectCookieSupport=1.

2. Марена Т.В. Деятельность Национального банка Украины на валютном рынке // ІІ науково практична конференція. Маріуполь, 16 квітня 2004 р. – Маріуполь: МГІ, 2007. – С.38-39.

3. Мешко І., Підгорний Л. Про доцільність переходу України до системи плаваючого валютного курсу // Банківська справа. – 2006. - № 4. – С. 28-30.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 4. Шумила І.А. Вихід із рецесії: світові тенденції та українські перспективи. [за матер. Виступу Викон. дир. З екон. Пит. В інформаційно-аналітичній программі «Акцент», 18.11.2009, м. Київ].

-[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/Publication/econom/Vuh_kr.pdf.

5. Основні тенденції валютного ринку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://bank.gov.ua/Fin_ryn/Pot_tend_v/index.htm РЕЗЮМЕ У статті досліджено основні аспекти, що характеризують залежність між показниками фондового і валютного ринків. Розглянуто наслідки фінансово-економічної кризи та її вплив на розвиток національного фінансового ринку. Визначено основні напрямки формування стратегії національної валютної політики.

Ключові слова: фондовий ринок, валютний ринок, фінансова криза, національний фінансовий ринок, валютна політика РЕЗЮМЕ В статье исследованы основные аспекты, характеризующие зависимость между показателями фондового и валютного рынков. Рассмотрены последствия финансово-экономического кризиса и его влияние на развитие национального финансового рынка. Определены основные направления формирования стратегии национальной валютной политики.

Ключевые слова: фондовый рынок, валютный рынок, финансовый кризис, национальный финансовый рынок, валютная политика SUMMARY The relationship between stock indices and foreign exchange market are described in the article. Considered the implications of the financial crisis and its impact on the domestic financial market. The priority spheres of formation of a national strategy for monetary policy are determined.

Keywords: stock market, exchange market, financial crisis, national financial market, exchange policy ІНВЕСТИЦІЇ В ЗДОРОВ’Я – ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ Куценко В.І., д. е. н., проф. Гаращук О.В., к.е.н., доц.

Інноваційна діяльність є надзвичайно складним процесом, що характеризується багатьма інтенсивними зв’язками між різними компонентами всієї соціально-економічної системи. Для оцінки інноваційної діяльності існує більше 100 різних індикаторів. Останніми роками все активнішого впровадження набула концепція, що розглядає інноваційну діяльність як процес, в якому визначальну роль відіграє зворотній зв’язок зі споживачами кінцевої продукції. Цей підхід з позицій “національних інноваційних систем” заставляє аналізувати наукові та технологічні аспекти спільно з організаційними, інституціональними, економічними та іншими факторами.

У 2000 р. була прийнята “Лісабонська стратегія”, що передбачала формування єдиного наукового та інноваційного простору в Європі, створенню якого має сприяти ряд факторів. Серед останніх – наявність відповідного інноваційному розвитку індексу розвитку людського потенціалу, серед показників якого важливе місце посідає стан здоров’я населення. До речі, останній є одним із базових показників конкурентоздатності працівників.

Україна як за показником інноваційного розвитку, так і конкуренто здатності посідає досить низьке (73-є) місце. Однією з причин цього, на наш погляд, є низький рівень інвестиційної діяльності, у тому числі у сферу охорони здоров’я, від діяльності якої залежить здоров’я нації. Протягом двох останніх десятиріч слово “інвестиції” стало відігравати особливу роль у житті будь-якої сфери економічної діяльності. Інвестиції – це будь-який інструмент, в який можна вкласти гроші, з розрахунку збільшення їх вартості або забезпечення позитивної величини прибутку. Незалучені кошти не є інвестицією. Введення в дію об’єктів охорони здоров’я в останні 18 років різко зменшилось. Якщо у 1990 р., приміром, було введено лікарняних закладів на 6355 ліжок, то в 2007 р.

– 497;

амбулаторно-поліклінічних закладів (АПЗ) – відповідно на 20412 і 2533 відвідувань за зміну.

Інвестиції в основному направляються на будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт АПЗ, © Куценко В.І., Гаращук О.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ лікувальних корпусів. Основним видом інвестиційних витрат є капітальний ремонт, що складає більше половини всіх інвестиційних витрат. Інвестиції, як правило, пов’язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно враховувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни положення підприємства, закладу на ринку послуг, доступність у додаткових матеріальних обсягах, людських і фінансових ресурсах, можливість освоєння нових ринків тощо. Інвестиції в людських капітал, зокрема в систему охорони здоров’я, є досить важливим кроком на шляху поліпшення інноваційної стратегії.

Тому метою нашого дослідження є пошук шляхів покращення здоров’я нації, у тому числі за рахунок зростання залучених інвестицій у сферу охорони здоров’я.

Результати дослідження Численні дослідження, проведені у різних країнах світу, свідчать, що інвестиції в здоров’я населення безпосередньо впливають не лише на соціально-економічний, але й на інноваційний розвиток. Забезпечення останнього визначається стратегічним завданням. Тому й не дивно, що стан здоров’я населення досліджує багато науковців. Серед останніх варто назвати В. Євсеєва, Н. Римашевську, Г. Трілленберг, Л. Шевчук, Л. Чепелевську та багато ін. Проте більшість із них стан здоров’я розглядають як результат соціально-економічного розвитку. Водночас в їх роботах недостатня увага приділена інвестуванню здоров’я у якості чинника інноваційного розвитку.

Питання щодо направлення інвестицій в здоров’я стало активно обґрунтовуватись у науковому світі після того, як була опублікована доповідь Світового банку, присвячена охороні здоров’я. У ній підкреслюється, що міжнародні організації розглядають здоров’я як важливий чинник економічного розвитку. А тому витрати на охорону здоров’я можна розглядати у якості інвестицій, що приносять економічну віддачу. В Україні, не дивлячись на певне зростання видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я, вони ще є недостатніми (рис. 1), особливо, це видно якщо їх порівняти з іншими країнами чи нормативами.

12 11,2 11, 11, 10,7 11, 10, 10 10, 4, 3, 4 3,1 3, 3, 2, 1995 2000 2001 2005 2006 2007 до ВВП до загальної суми видатків Рис.1. Динаміка видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я, % до загальної суми та ВВП Приміром, в Австралії на охорону здоров’я виділяється 7,1% ВВП, у Бельгії – 8,4;

Канаді – 8,6;

Франції (ВООЗ визнала медичну систему цієї країни кращою в світі) – 8,9;

США – 11,2%. У світі в цілому на охорону здоров’я виділяється 6,3% ВВП, у Єврорегіоні – 6,7, а в Україні – 3,7%. Досить показовими є витрати на охорону здоров’я на рік на душу населення. Якщо у названих країнах ці показники відповідно складали 1310, 1448, 2064, 1650 і 2867, то в Україні – 80,7 дол. США1. Україна має населення у 6,5 раза менше, ніж у США, а обсяги фінансування охорони здоров’я – у 25 разів є меншими. І це залежить не лише від економічних показників. Скажімо, Україна за абсолютною величиною ВВП посідала у 2007 р. 52 місце в світі, тоді як за величиною витрат на охорону здоров’я – 78, у розрахунку на одного жителя – 85, а за величиною реальних витрат – 110.

У той же час, фахівцями ВООЗ доведено, що у країнах, де величина ВВП на душу населення складає 20 тис. і більше дол. США, очікувана тривалість життя складає 78 років, а там, де 1 тис. – років. Тобто зі зменшенням витрат на охорону здоров’я знижується показник тривалості очікуваного Экономика здравоохранения. – 2008. – №8. – С.5.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ життя. Водночас віддача витрат на зміцнення охорони здоров’я очікується у вигляді продуктивності праці та зростанні працездатності працівника. Зростання інвестицій в охорону здоров’я, як свідчить досвід багатьох країн світу, сприяє зростанню не просто тривалості життя, а перш за все більш продуктивного.

Сьогодні альтернативи інноваційної моделі економічного розвитку у світі не існує. Успіх же цієї моделі залежить від стану здоров’я працюючого населення. Дискусії щодо сутності здоров’я завжди мають гострий характер. Експерти ВООЗ вважають, що здоров’я людини на 15-20% визначається генетичним фактором, на 20-25% – залежить від стану довкілля, на 10-15% – від медичного забезпечення і на 50-55% – від способу життя. Здоров’я – це не лише відсутність хвороб, дискомфорту, а й стан, який дозволяє людині повноцінно виконувати її природні функції, перш за все трудові;

вести здоровий спосіб життя, відчувати душевне, фізичне і соціальне благополуччя.

Німецький філософ А. Шопенгауер стверджує, що 9/10 нашого щастя базується на здоров’ї.

При цьому все стає джерелом насолоди, тоді як без нього ніякі зовнішні блага не можуть доставити задоволення, навіть суб’єктивні блага. Якість розуму, душі, темперамента при хворобливому стані ослабляються і замирають. Звідси можна зробити висновок, що у цьому контексті здоров’я включає наступні категорії:

- відсутність хвороб;

- нормальне функціонування організму в системі “людина – навколишнє середовище”;

- повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя;

- здатність адаптовуватись до постійно змінюваних умов існування в оточуючому середовищі;

до повноцінного виконання основних соціальних функцій тощо.

Розглядаючи людину як цілісну систему, слід виділити наступні види здоров’я: фізичне, психічне, моральне, соціальне. Тобто здоров’я – це багатомірна інтегрована характеристика особистості. Психічне здоров’я зумовлюють здорова нервова система та доброзичлива обстановка.

Порушення психічного здоров’я частіше спостерігається у молодих людей, які в першу чергу мають формувати і забезпечувати реалізацію інноваційної моделі розвитку. Психічне здоров’я проявляється у недостатньому спілкуванні з ровесниками, їх нерідко ворожому відношенні до оточуючих, у сімейних розладах тощо. Цей тип здоров’я залежить від психічного комфорту чи дискомфорту, що виникає в результаті фрустрації потреб підлітка, що й зумовлює деривацію. А. Маслоу, приміром, приділяючи велику увагу психічному здоров’ю, головний акцент у своїх працях робить на наступних його складових:

- на намаганні людей бути всім, чим вони можуть бути;

- на необхідності розвивати свій потенціал через самоактуалізацію;

- на намаганні схильності до гуманістичних цінностей.

Він вважає, що самоактуалізуючій особистості присутні такі якості як: автономія, спонтанність, альтруїзм, бажання покращити життя людства, схильність до творчості. Саме остання якість і лежить в основі інноваційної діяльності.

Як уже зазначалось вище, важливим базовим показником конкурентоздатності працівника є фізичне здоров’я, яке з медичної точки зору, – це стан розвитку органів і систем організму, основу якого складають морфологічні та функціональні резерви, забезпечуючі адаптаційні реакції. Фізично здоровій людині притаманна нормальна структура, а також і відсутність скарг.

Аналіз статистичних даних свідчить, що фізичне здоров’я населення України є вкрай низьким. Загальний показник смертності має тенденцію до зростання (рис. 2).

Менше ніж за два десятка років Україна втратила 6 млн. чол., у віці до 60 років помирає більше 380 чол. з кожної 1000 осіб, тоді як у розвинутих країнах Європи – вчетверо менше. Із 380 осіб помирають через серцево-судинні хвороби: інфаркти, інсульти. Їх середній вік – 46 років.

Спостерігається тенденція до омолодження цих захворювань. Ще у 60-х роках минулого століття українці були в числі лідерів щодо стану здоров’я та тривалості життя. Остання тоді складала роки, нині ж – 68, тобто на 5 років менше. У багатьох країнах світу середня тривалість життя зростає і нині вже досягає 82 років. У цих умовах зростає розрив між тривалістю життя в європейських країнах і в Україні.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 17 16,6 16, 16 15,4 16, 15,4 15, 12, 1990 1995 2000 2005 2006 2007 Рис. 2. Динаміка загального коефіцієнта смертності (частка від ділення кількості померлих протягом року на середньорічну кількість наявного населення) Як відомо, з точки зору стану здоров’я життя людини поділяється на два етапи:

- етап, коли людина живе без хвороб;

- етап – життя людини з хворобами. Якщо в Україні другий етап життя наступає у 52-53 роки, то у країнах Західної Європи – у 64-67 років. А це негативно впливає не лише на соціально економічний, а й інноваційний розвиток, а також на партнерські відносини нашої держави з іншими країнами. Зрозуміло, що мало знайдеться в світі країн, які б мали велике бажання мати своїм партнером країну, показник здоров’я населення якої знаходиться на останньому місці в Європі. Хворі працівники практично не займаються інноваційною діяльністю.

Частка ж практично здорового населення різко зменшуються (рис. 3).

% 62, 60 53, 50 44, 42, 39, 40 34, 30, 28, 26, 30 24,3 1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 роки Рис. 3. Динаміка показника умовного здоров’я, % Тобто нині умовно здоровими є лише 24% загальної кількості населення.

Фізичне здоров’я впливає на стан соціального та духовно-морального здоров’я. Соціальне здоров’я – це динамічна сукупність якостей особистості, що забезпечує гармонію між потребами людини і суспільства. Воно є передумовою орієнтації індивіда на реалізацію своєї життєвої цілі.

Соціально здоровій людині присутні такі якості, що дозволяють успішно адаптуватись до умов сучасного життя, здійснювати самоосвіту та самовиховання, вміти долати різні проблеми, реалізувати свої життєві плани.

Соціально здорова людина здатна долати життєві труднощі, орієнтуватися на вищі етичні цінності. А критеріями такого здоров’я виступають:

- рівень соціальної адаптації;

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ - рівень соціальної активності;

- показник ефективності використання різних соціальних ролей тощо.

Соціальне здоров’я сприяє зміцненню духовно-морального здоров’я. Проблему духовності ще далеко до н.е. піднімали Платон, Цицерон. Духовно-моральне здоров’я – це здатність людини до творення добра, до самовдосконалення, милосердя, взаємодопомоги. Духовне здоров’я – це здоров’я розуму. Його критеріями виступають:

- оптимістичний погляд у майбутнє;

- гармонійність відносин із собою та оточуючим світом;

- вміння не обіжати когось і самому не обіжатись, відсутність почуття страху тощо.

Стан здоров’я в цілому і особливо духовно-морального здоров’я тісно пов’язаний з рівнем освіти. Саме освіта визначає ефективність, з якою домогосподарство трансформує наявні ресурси у кращий стан здоров’я. Освічені люди мають більші можливості правильно освоювати інформацію про здоров’я, ніж менш освічені. Прямий позитивний вплив освіти на здоров’я пов’язується з аналітичними здібностями і критичним мисленням, які дозволяють зрозуміти як потенційну шкоду тих чи інших дій для здоров’я, так і переваги, які дають хороше здоров’я. З освітою пов’язаний попит на медичні послуги, участь у профілактичних заходах, готовність використовувати нові технології тощо.

Водночас слід мати на увазі, що освіта більш опосередковано впливає на здоров’я. У світі, як свідчить статистика, скажімо, академіки живуть на 13 років довше від середньоспискового жителя планети. Це пояснюється тим, що більш кваліфікований працівник має роботу менш ризиковану для здоров’я, має більше задоволення від роботи і більші доходи.

Здоров’я впливає на інноваційний розвиток як на макрорівні, так і на рівні кожного працівника.

Чим кращим рівнем здоров’я володіє працівник, тим більшою є і пропозиція робочої сили та інвестиції у фізичний та інтелектуальний капітал. Існує тісний зв’язок між станом здоров’я і доходами населення. В свою чергу доходи впливають на здоров’я через умови життя, через можливість контролювати своє життя і почуття впевненості у собі.

Таким чином, інноваційна модель розвитку орієнтується на відносне поліпшення конкурентноздатності економіки, збереження високої інвестиційної активності. Поліпшення інноваційної діяльності в Україні та конкурентноздатності її працівників потребує покращення здоров’я населення. Адже здоров’я – це головне багатство нашого населення та економічно значима категорія в сучасному суспільстві. Процес формування здоров’я населення відображає загальні тенденції соціально-економічного розвитку України. Найбільш гострими проблемами здоров’я українського суспільства є:

- високий рівень загальної смертності, особливо чоловіків працездатного віку;

- низький рівень народжуваності;

- від’ємний природній приріст населення;

- низька очікувана тривалість життя.

У подоланні цих негативних показників велика роль відводиться системі охорони здоров’я, покликаній вирішувати крупні стратегічні завдання, перш за все зміцнювати фізичне і соціальне благополуччя громадян, задовольняти зростаючі потреби населення в медичній допомозі, постійно вносити свій вклад у формування виробничого потенціалу суспільства, інноваційної моделі соціально-економічного розвитку. У цьому зв’язку розвиток охорони здоров’я має бути направлений на забезпечення:

- зниження негативних тенденцій медико-демографічної ситуації, зниження передчасної смертності та збільшення тривалості життя;

- збереження доступності медичної допомоги в досягнутих обсягах і вдосконалення процесу надання медичних послуг у відповідності з сучасним рівнем розвитку медичної науки і техніки;

- оптимізації структури мережі закладів охорони здоров’я з метою підвищення їх ефективності;

- посилення профілактичної направленості діяльності закладів охорони здоров’я, підвищення рівня діагностики захворюваності;

- доступності високотехнічних видів медичної допомоги населенню з урахуванням розвиненості інфраструктури медичної сфери тощо.

Впровадження інноваційних методів лікування дозволяє не лише підвищити ефективность лікувально-профілактичних закладів, але й отримати соціально-економічну ефективність від підвищення працездатності населення.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Інвестиції в охорону здоров’я торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. Вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, зростання економічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності як на рівні медичного закладу, так і на рівні медичної галузі в цілому.

Активізація інвестиційного процесу є одним із надійних механізмів соціально-економічних перетворень у медичній сфері. Держава має створити сприятливий інвестиційний клімат з метою більш широкого залучення інвестицій, у тому числі не лише внутрішніх. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, інформатизацію. А це є фундаментальною основою для забезпечення інтеграції нашої країни у Європейське співтовариство. Відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування.

Чим активнішим є інвестування, тим вищими є темпи відтворення та ефективних ринкових перетворень. В Україні дотепер, на жаль, не створено обґрунтованої системи підтримки інвестиційної діяльності медичних закладів.

Для поліпшення ситуації зі станом здоров’я, інвестиційною діяльністю необхідно забезпечити активізацію впровадження інвестицій в медичну сферу. Залучення інвестицій, у тому числі іноземних, було б дуже корисним для поліпшення інфраструктурного потенціалу сфери охорони здоров’я, модернізації медичних закладів, створення нових засобів виробництва на базі сучасної техніки та прогресивних технологій. Все це, на наш погляд, сприятиме як поліпшенню стану здоров’я населення, так і активізації розробки інвестиційної стратегії соціально-економічного розвитку.

РЕЗЮМЕ Досліджено стан інвестиційного забезпечення в системі охорони здоров’я, розвитком медичної сфери. Дана оцінка стану здоров’я населення, показана взаємозалежність між цими показниками.

Ключові слова: інвестиції, здоров’я, соціальне здоров’я.

РЕЗЮМЕ Исследовано состояние инвестиционного обеспечения в системе здравоохранения, развитием медицинской сферы. Дана оценка состояния здоровья населения, показана взаимосвязь между этими показателями.

Ключевые слова: инвестиции, здоровье, социальное здоровье.

SUMMARY The state of investment in health care, development of medical field. The evaluation of health status, shows the relationship between these parameters.

Key words: investment, health, social health.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бабенко А.И. Стратегическое планирование и социально-гигиеническая оценка функционирования медицинских организаций / А.И. Бабенко // – Новосибирск. – 2006. – 403 с.

2. Гітман Л.Дж., Джонк М.Д. Основи інвестування /Л.Дж. Гітман, М.Д. Джонк // Перекл. з англ. – М.: Дело – 1997. – 601 с.

3. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України у 2009 році. – К., 2010. – 96 с.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність”. Зі змінами і доповненнями // Відомості ВР. – 1991. – №47.

5. Куликов В., Роик В. Социальная политика как приоритет и приоритеты социальной политики / В. Куликов, В. Роик // Российский экономический журнал. – 2005. – №1. – С. 7-12.

6. Панфилова Э. Инвестиции в охрану здоровья не терпят отлагательства / Э. Панфилова // Медицинский курьер. – 1997. – №4. – С.52.

8. Семь инициатив Президента Украины по улучшению здоровья украинского народа. Всеукраинский форум “Здорова нація”. – К. – 2007. – 15 с.

9. Чубарова Т.В. Обеспечение населения медицинскими услугами: экономические проблемы / Т.В. Чубарова // Вопросы прогнозирования. – 2008. – №6. – С. 21.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ФОРМИРОВАНИЕ РАЗВИТИЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ ПОДГОТОВКОЙ КАДРОВ В УКРАИНЕ Ларичева А.В., аспирант кафедры управления персоналом и экономики труда ДонНУ В современных условиях конкурентоспособность предприятий, организаций и любых других учреждений определяется как использованием новых технологий и процессов производства, так и уровнем подготовленности и развития кадров. Таким образом, важную роль в развитии современной экономики играют информация, интеллект, знания и инновации, носителем которых является кадровый потенциал страны. Весомым фактором в формировании кадровой составляющей инновационного развития экономики является подготовка инновационных кадров квалифицированных работников, способных к творческому труду, профессиональному развитию, внедрению наукоемких технологий на базе развития системы непрерывного обучения в течение жизни. И важным моментом здесь выступает установление взаимосвязи между потребностями экономики и возможностями их реализации государственной системой образования.

Поэтому целью данной статьи является изучение современных направлений развития государственного управления подготовкой кадров в Украине.

Для достижения поставленной цели решены следующие задачи:

- рассмотрено значение государственного регулирования подготовкой кадров для экономики;

- изучена необходимость инновационного подхода в управлении развитием кадров и повышения его эффективности;

- предложены пути дальнейшего совершенствования этого направления.

Анализ предыдущих исследований по теме. Изучение научной литературы и исследований относительно построения государственного управления образованием свидетельствуют о том, что этот процесс является сложным и продолжительным. Методологическое значение для понимания и осознания проблем государственного управления в новых социально-экономических условиях имеют положения, изложенные в работах В.Андрущенка, Т.Бутырской, С.Гончаренко, В.Грабовского, В.Кременя, В.Лугового, О.Мазака и др.

Изложение основного материала. Эффективность функционирования экономической, политической, образовательной и других систем определятся и проверяется уровнем развития социальной системы, нужд и интересов человека как полноправного, cамоорганизованого, самоуправляемого члена общества. Поэтому это нужно учитывать при определении принципов государственного управления в процессе формирования гражданского общества на основе социально ориентированной рыночной экономики.

Современное образовательное пространство представляет собой совокупность образовательных институтов и механизмов реализации взаимодействия между этими институтами, масс-медиа, ориентированную на образование, общественность, вовлеченную в решение проблем образования, а также господствующие в данное время образовательные теории и социально психологические стереотипы, регламентирующие поведения людей по поводу их отношения к образованию 1.

Управление образовательным пространством должно быть основано на деятельности по проектированию, организации и нормированию объектов ориентированных на образование.

Учитывая два уровня управления образовательным пространством: национальный и региональный, следует выделить их особенности.

Главная роль государственного управления заключается в беспрерывном регулировании динамических процессов жизнедеятельности общества во всех его сферах. В образовательном секторе экономики Украины в условиях социальных трансформаций усиливаются процессы произвольной самоорганизации и самоуправления. Это требует соответствующей модернизации государственного регулирования развития образовательной сферы в рамках согласования требований граждан, общества, государства и действующих обстоятельств.

Процессы мировой глобализации меняют представления о стиле управления, степени распределения ответственности и власти при формировании системы подготовки кадров. Сфера образования по своей природе является социальной как в целом, так и в ее составляющих.

© Ларичева А.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Стратегия реформирования современной образовательной системы Украины характеризуется постепенным переходом от государственной к государственно-общественной форме управления.

Особенно актуальным становится понимание этой системы в условиях построения экономики знаний. Такой переход обусловлен требованиями рыночной экономической системы и соответствующими государственными документами, которые направляют развитие управления образовательным сектором в соответствии с потребностями общества и экономики.

Теория и практика государственного управления образованием предлагает различные способы развития и внедрения государственного управления. Сегодня основное внимание уделяется развитию профессионально-технического образования как основы совершенствования человеческих ресурсов, поскольку оно должно заложить основу для совершенствования благосостояния человека и развить способности личности с целью эффективной самореализации, повысить личную ответственность в условиях снижения его социальной защищенности. Эти изменения связаны с необходимостью заполнить нишу предложения рабочей силы на рынке труда в этом направлении 2.

Процесс развития государственного регулирования системы управления подготовкой кадров находится под воздействием множества факторов, среди которых можно выделить внешние и внутренние (рис.1).

Внешние факторы Внутренние факторы Политические, экономические, Деятельность органов Политические, экономические, социально-демографические управления образованием социально-демографические Бюджетное финансирование Адаптация учебных заведений к современным тенденциям развития образования Рис.1. Факторы, влияющие на развитие государственного управления подготовкой кадров К внешним факторам относятся:

1. Политические, экономические и социально-демографические, которые принципиально изменяют требования потребителей как работодателей, а также студентов как будущих работников, к структуре подготовки кадров в системе государственного образования.

2. Сокращение бюджетного финансирования, которое обусловило изменение структуры и механизма финансирования системы государственного образования, поиск путей повышения эффективности расходов.

Среди наиболее важных внутренних факторов можно выделить:

1. Деятельность органов управления образованием на разных уровнях реформирования системы государственного образования с целью приведения ее в соответствие с современными социально-экономическими условиями.

2. Адаптация учебных заведений разных уровней аккредитации к современным тенденциям развития образования.

Сохранение и развитие кадрового потенциала может быть достигнуто с помощью совершенствования системы управления образованием, переподготовкой и повышением квалификации кадров, в частности системы профессионально-технического образования, для чего необходимо усилить государственное регулирование рынка труда на трех уровнях: макро-, региональном и микроуровне 2, 3.

В широком контексте механизм регулирования должен охватывать весь спектр экономических, юридических, социальных и психологических факторов, которые определяют функционирование ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ рынка труда. Самой важной проблемой для системы управления образованием в условиях экономического кризиса последних лет стало сокращение ее финансирования, которое полностью финансируется из государственного бюджета.

Среди других причин, влияющих на развитие государственного образования, следует выделить неполноту нормативно-правовой базы сферы образования, спорное законодательство о бюджетном устройстве, об образовании, отсутствие четкого размежевания компетенций органов государственной власти разных уровней, необработанность схем межбюджетных отношений, невыполнение или неполное выполнение норм законодательства на всех уровнях управления и т.д.

В условиях инфляции сохраняется тенденция к сокращению реальных объемов финансирования. В связи с этим приобретает большое значение исследование дополнительных источников получения финансовых средств. Последнее время значительно активизировалась деятельность по получению внебюджетных средств, поскольку на основе изменений законодательной базы в региональном значении учебным заведениям предоставляется значительная автономность в сфере управления, что повышает шансы на получение дополнительного финансирования.

Факторы государственной поддержки системы образования должны состоять следующем:

1) экономика Украины (как производственной, так и непроизводственной сферы) будет нуждаться в рабочих кадрах, которые владеют современными технологиями, т.е. необходимо синхронизировать получение образования и повышение квалификации с темпами развития современных технологий;

2) большинство предпринимателей не смогут финансировать подготовку рабочих кадров для конкретных рабочих мест на своих предприятиях, но необходимо создать систему взаимозачетов в тех случаях, когда предприниматель финансирует профессиональную подготовку, чтобы повысить привлекательность данных систем;

3) отсутствие четко регулируемой системы профессионально-технического образования не дает рабочим кадрам возможность быстро переобучаться в случаях, связанных со сменой рабочего места, изменением технологии на предприятиях или переходом на другое предприятие, поэтому необходимо сформировать гибкую и функциональную систему;

4) работодатели не финансируют получение образования, связанного с самозанятостью (ремонт и наладка бытовой аппаратуры, работа в парикмахерских и так далее), поэтому следует уделять внимание возможности обеспечения и этой сферы. Таким образом, создание рынка квалифицированной рабочей силы, способной быстро приспосабливаться к изменяющимся условиям, остается задачей государства 1.

Таким образом, создание рынка квалифицированной рабочей силы, способной быстро приспосабливаться к изменяющимся условиям, остается задачей государства.

Изучение мировых тенденций и особенностей развития образования, модернизация управленческих механизмов имеет важное значение для реформирования образования Украины, дает основу для прогнозирования и реального возрождения национального образования, системного управления ею и приближение к европейским стандартам.

Подводя итог, отметим, что предпосылкой и важной составляющей любой инновации является инновационный потенциал, потому каждому субъекту хозяйствования необходимо знать и понимать теоретические основы, закономерности процесса формирования, структуру, источник роста, методы оценки и направления эффективного использования такого потенциала. Успешное проведение научно-технической и инновационной политики в Украине невозможно без активизации творческой активности и изобретательства, которое, кроме того, связано с развитием как высшего, так и профессионального образования.

Главные цели при определении стратегии государственного управления развитием кадров должны обеспечиваться через создание необходимых и достаточных материальных условий для сохранения кадрового потенциала инновационной сферы, недопущения эмиграции высококвалифицированных научных кадров. Выявление потребностей и создание условий, при которых человек может удовлетворить их, одновременно выполняя поставленное перед ним задание, будут мотивировать повышение эффективности государственного управления 4.

Для реализации государственных управления формированием развития кадров в экономике Украины накопление инновационного потенциала является важным и необходимым. Инновационные кадры являются источником конкурентных преимуществ страны, которые способны своим интеллектуальным трудом обеспечить экономический рост всего хозяйственного комплекса. Для ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ формирования качественной кадровой составляющей инновационного развития необходимо действовать на всех трех уровнях регулирования:

На государственном уровне:

создать благоприятные организационные, экономические и правовые условия для развития образования;

разработать концепцию подготовки кадров для отечественной экономики;

обеспечить разработку механизмов реализации направлений государственной программы по стимулированию развития инновационной деятельности предприятий и повышения их инновационной активности.

На региональном уровне:

сформировать действенные вертикальные связи в реализации программ инновационного развития кадров;

привести в действие систему контроля над профессионально-техническим образованием на уровне региона.

На уровне предприятий:

разработать мероприятия по повышению уровня мотивации персонала к инновационному труду, повышению уровня инновационной активности работников;

организовать систематическое усовершенствование форм и методов подготовки, повышения квалификации и переквалификации кадров;

разработать обоснованную инновационную стратегию развития предприятия 1.

Предложенные направления повышения уровня инновационного кадрового потенциала позволят обеспечить достижение высокой конкурентоспособности продукции, достичь максимальных темпов обновления инновационных технологий, и обеспечить высокий технологический уровень производства.

На государственном уровне проектирование должно быть направленно на создание национальной идентичности личности в условиях обучения в образовательных институтах посредством разработки совокупности программ по формированию гражданской, этнической и общечеловеческой идентичности.

На региональном уровне проектирование должно быть направлено на организационно технологическую систему, функционирующую на основе тех ценностей, которые являются признанными для всей системы национального образования.

Управление образовательным пространством предполагает реализацию функций проектирования и программирования образования, а также разработку и использование инструментов регулирования функционирования и развития образовательных систем. К данным инструментам относятся:

стандартизация образования, оценка качества образования, обеспечение непрерывности образования, тестирование 5.

Проектирование нуждается в анализе ситуации, который позволяет рассмотреть ситуацию как проблему и провести анализ в таких понятиях и знаках, которые позволяют дальнейшее оперирование в контексте деятельности. Следующим этапом является концептуализация как наиболее общая теоретико-методологическая основа проектной деятельности, что позволяет создать наиболее абстрактное представление о желаемом результате, которое вследствие своих характеристик способно оказывать долговременное воздействие на развитие образовательной системы, что позволяет концепции не устаревать, в отличии от детально разработанных программ, которые видоизменяются в зависимости от меняющихся обстоятельств, что особенно актуально для нашего трансформирующегося общества. Также не обходимо для создания концепта использование различных сфер знания, что позволяет не только формировать целостное представление о будущем результате, но и развивать различные аспекты теории образования. Постановка ценностей-целей проекта позволяет, исходя из их принудительного содержания, переводить абстрактное содержание в конкретные виды деятельности.

Выводы. Таким образом, государственное регулирование управления подготовкой кадров в Украине сегодня находится в стадии реформирования и требует особенного внимания, поскольку ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ именно государство оказывает наибольшее влияние на сферу образования. Кроме того, в целях повышения эффективности кадрового развития стоит обратить внимание на понятие инновационного подхода в обучении. Только комплексное регулирование развития кадров на всех трех уровнях управления позволит достичь максимальных результатов.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Неперервна профеcійна оcвіта: філоcофія, педагогічні парадигми, прогноз:

[Монографія] / В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень та ін.;

За ред. В.Г. Кременя. – К.: Наук. думка, 2003. – 520 c.

Чижевcький Б. Державна політика в оcвіті і проблеми контролю // Оcвіта України. – 2001.

2.

– 18 липня. – (№ 29). – C. 12. Лебідь Є. Державно-громадський тип управління освітою:

європейський досвід та українські реалії [Електронний ресурс] / Є. Лебідь. – Режим доступу :

http://www.europexxi.kiev.ua 3. Кузнецова Н.Б. Кадри інноваційного типу // Н.Б.Кузнецова // Актуальні проблеми економіки. 2009. - № 6. - С. 115-121.


4. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань // Україна: аспекти прці. – 2007. - №4. – С. 4-9.

5. Антонюк В. Кадри для інноваційної діяльності: проблеми формування та використання // Україна: аспекти праці. - 2007.- №5.- С. 42-47.

РЕЗЮМЕ У роботі розглянуті основні підходи до формування державного управління підготовкою кадрів в Україні в умовах глобалізації світової економіки.

Ключові слова: державне керування, підготовка кадрів, кадри, глобалізація, світова економіка, Україна РЕЗЮМЕ В работе рассмотрены основные подходы к формированию государственного управления подготовкой кадров в Украине в условиях глобализации мировой экономики.

Ключевые слова: государственное управление, подготовка кадров, кадры, глобализация, мировая экономика, Украина SUMMARY In work the basic approaches to formation of the government by a professional training in Ukraine in the conditions of world economy globalization are considered.

Keywords: the government, a professional training, globalization, world economy, Ukraine ІНСТРУМЕНТИ ПОБУДОВИ ПЛАТФОРМИ СТРАТЕГІЇ РАННЬОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ НАДАННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ Лук’янченко Н.Д., д.е.н., професор, завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету Рибалко В.М., заступник директора Донецького обласного центру зайнятості, здобувач кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету Постановка проблеми.

За напрямком своєї діяльності служба зайнятості стикається з проблемами кадрового забезпечення трансформації українського суспільства та переходу до створення національної інноваційної системи діяльності. Потенціалу системи надання профорієнтаційних послуг, можливості удосконалення її організаційного механізму та інструментам реалізації, не в повній мірі приділено уваги.

© Лук’янченко Н.Д., Рибалко В.М., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Аналіз стану ринку праці Донецької області, процесу забезпечення економіки регіону необхідними кадрами, дозволяє виділити ряд проблем, що потребують вирішення:

хронічний дисбаланс попиту та пропозиції на ринку праці (дисбаланс у професійно кваліфікаційному, територіальному розрізі);

незбалансованість ринку праці й ринку освітніх послуг;

високий рівень витрат бюджетних коштів на систему професійної освіти;

невідповідність якості підготовки кадрів потребам економіки;

потреба оперативного коригування професійного навчання незайнятого населення відповідно до потреби в кадрах, що обумовлена зміною тенденцій розвитку економіки регіону.

Важливою складовою розв’язання кожного проблемного напрямку постає вирішення питання забезпечення підвищення якості та конкурентоздатності робочої сили регіону шляхом реалізації науково обґрунтованої системи форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення, врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці.

В певній мірі така ситуація є наслідком відсутності взаємодії між ринком праці та ринком освітніх послуг. Сучасна система освіти недостатньо адаптована до потреб ринку праці як у кількісному, так і якісному відношенні. Орієнтація професійної підготовки не на потреби економіки, а на ажіотажний попит на певні спеціальності призводить до того, що найбільш активна та освічена частина молоді по закінченні навчального закладу є безробітною або вимушена їхати у пошуках роботи за межі країни. Лише протягом 2010 року понад 70 тис. молодих людей перебували на обліку в службі зайнятості.

Актуальними постають питання щодо побудови гнучкої, адекватної системи надання профорієнтаційних послуг, здатної не лише ефективно реагувати на зовнішні виклики, а й сприяти формуванню перспективних напрямів розвитку трудового потенціалу країни як підґрунтя її суспільно-економічного прогресу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти реалізації профорієнтаційних послуг досліджуються в роботах таких учених, як: Галиця І.О., Маршавіна Ю.М., Міропольської М.А., Назімова І, Петюха С., Скульської В.Є, Якубова Е.П. та ін. Разом з тим, особливого розгляду потребує питання удосконалення організаційного механізму та інструментів реалізації системи надання профорієнтаційних послуг.

Метою статті є дослідження інструментів побудови платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг Донецької обласної служби зайнятості, узагальнення досвіду оперативного реагування на раптові різкі зміни ситуації на ринку праці та визначити перелік завдань, які слід вирішити для досягнення поставленої мети.

Виклад основного матеріалу. Створення конкурентних переваг робочої сили на ринку праці проголошено національним пріоритетом і визначено стратегічним завданням Уряду на сучасному етапі. В сучасних умовах такі конкурентні переваги досягаються завдяки підвищенню професійних якостей робочої сили та формуванню соціально відповідального бізнесу.

Як і багато інших регіонів України, Донецька область відчула серйозні удари світової фінансово економічної кризи 2008-2009 років. Незважаючи на багаторічну позитивну динаміку в сфері зайнятості й безробіття, регіональний ринок праці дуже швидко відчув шок від впливу зовнішніх факторів. В умовах кризи відбувалось стрімке загострення ситуації на ринку праці Донецької області.

Найбільш відчутно ринок праці Донецької області відреагував на прояви економічної кризи вже у листопаді 2008 року. На початок 2009 року на обліку в центрах зайнятості перебувало майже 58 тисяч жителів області. Це в півтора рази більше, ніж на 1 жовтня 2008 року.

Поточні економічні проблеми послужили додатковим імпульсом в закріпленні позиції необхідності розвитку інструментів і багатовекторного напрямку профорієнтаційної роботи.

Пріоритети профілактики стабільного функціонування ринку праці вимагали, поряд із застосуванням традиційного інструментарію, прогнозу попиту і пропозиції на ринку праці.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Інструменти Донецької обласної служби зайнятості вибіркове Моніторинг стану профорієнтаційне ринку праці анкетування молоді та роботодавців;

випереджувальне Аналіз попиту і моделювання Переваги пропозиції проблемних локальних ринків праці на основі стрес-тестів з метою оперативної оптимізації системи надання профорієнтаційних послуг Недоліки Дієві форми контролю Оперативні тестування при прийомі на роботу організаційно-кадрові рішення Відсутність запровадження комплексної оцінки Виважені управлінські системи рішення щодо заохочення ефективності профорієнтаційної роботи середньостроко та стимулювання вого й працівників довгостроковог о прогнозу вання зайнятості населення Рис.1. Схема інструментів побудови платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг Основним об’єктом платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг є: зайняте населення, в тому числі молодь, що навчається, незайняте населення, вивільнені працівники та особи з обмеженою працездатністю.

В основі платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг закладено принципи:

раннього попередження;

збалансованості особистих та соціальних пріоритетів через ринок праці;

доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форм навчання та працевлаштування;

конфіденційний і рекомендований характер висновків профконсультацій і профвідбору;

систематичність і наступність у профорієнтації.

Професійна орієнтація у державній службі зайнятості спрямована сьогодні на активізацію дій самої людини у вирішенні індивідуальних проблем зайнятості та має на меті сприяти громадянам, які звертаються до державної служби зайнятості, в отриманні в оптимально стислі терміни підходящого місця роботи відповідно до їх особистих інтересів, потреб роботодавців та вимог ринку праці. У зв’язку з цим центри зайнятості вирішують такі завдання:

сприяння оптимальному вибору або зміні людиною сфери трудової діяльності (професії) відповідно до її професійних інтересів, схильностей, здібностей, рівня професійної підготовки, стану здоров’я та з урахуванням потреб ринку праці;

надання громадянам інформаційної та консультативної допомоги щодо свідомого вирішення питань власної зайнятості;

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ надання психологічної підтримки особам з метою їх соціальної, психологічної та професійної адаптації на ринку праці, сприяння підвищенню особистої конкурентноздатності та професійної мобільності;

допомога роботодавцям у підборі кваліфікованих кадрів за їх вимогами;

популяризація в суспільстві профорієнтаційних знань, ознайомлення населення з актуальними на ринку праці професіями тощо.

Громадяни мають можливість отримати інформаційні та консультаційні послуги, пройти профвідбір перед направленням на профнавчання або на співбесіду до роботодавця.

У процесі сприяння вибору нової професії та профілю професійного навчання профконсультант служби зайнятості:

проводить співбесіду з метою з’ясування професійних інтересів і прагнень клієнта;

надає поглиблену інформацію про зміст, умови праці та вимоги, що висуває професія до працівника;

за згодою людини може провести профдіагностичну консультацію із застосуванням сучасних методів тестування з метою визначення рівня розвитку професійно-важливих якостей;


надає рекомендації щодо вибору або зміни професії.

Сучасна економіка України вимагає як фахівців з наявністю високого рівня освіти та кваліфікації, так і висококваліфікованих робочих кадрів. Адже висока кваліфікація працівника означає, що продукція, виконана робота та надана послуга будуть відповідної якості, отже знайдуть збут.

Державна служба зайнятості надає різноманітні кадрові послуги й роботодавцям. Одним з напрямків роботи служби зайнятості з роботодавцями є спектр послуг з організації та проведення професійного відбору необхідних працівників відповідно до особливостей певного виробництва, вимог роботодавця.

Проведення професійного відбору обумовлене необхідністю отримання прогностичної оцінки відповідності наявних професійних і індивідуальних особливостей людини вимогам певної професійної діяльності або профнавчання.

При діагностуванні визначаються наступні професійно-важливі якості людини: швидкість реакції, особливості уваги, стабільність емоційних процесів, сила та витривалість нервової системи, а також інші ділові якості, що визначаються роботодавцем.

Для допомоги роботодавцям у підборі кваліфікованих кадрів служба зайнятості організує персональні зустрічі та проведення співбесід з претендентами на вакантні посади. Якщо роботодавцю необхідно у короткий термін підібрати кадри, центри зайнятості організують та проведуть міні ярмарки вакансій, презентації професій та підприємств, де роботодавець зможе особисто підібрати працівників на вакантні посади, організувати профорієнтаційні екскурсії на підприємства для випускників шкіл з метою мотивації молоді до вибору актуальних професій.

На основі стратегії раннього попередження в Донецькому обласному центрі зайнятості запроваджено випереджувальне моделювання проблемних локальних ринків праці на основі стрес тестів з метою оперативної оптимізації системи надання профорієнтаційних послуг За набором показників-індикаторів з метою визначення проблемних локальних ринків праці здійснюється формування груп-ризиків та корегуються напрямки системи організації надання профорієнтаційних послуг.

Визначено дві групи показників-індикаторів:

І група – охоплює зовнішні чинники, показники розглядаються в динаміці.

ІІ група – прогнозні показники, які щорічно розраховуються при розробці та корегуванні Програм зайнятості населення міст та районів області. Підсумком виступають середні значення по Донецькій області.

Показники ІІ групи представлені у трьох моделях розвитку: оптимістична, песимістична та критична.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Таблиця 1.

Показники-індикатори випереджувального моделювання проблемних локальних ринків праці Донецької області для корегування напрямків системи організації надання профорієнтаційних послуг ІІ. Прогнозні Перелік міських та районних центрів Моделі І.Динамічні показники Оптиміс- Песиміс- Крити тична тична чна Темп Індекси Динаміка зростан зайнятості промислов чисельно- Динаміка Динаміка Дина ня ого сті звернень чисельності міка Навантаже (знижен (сільськог працівник незайнятого незайнятого ня) кількості ння на осподарсь -ків, населення населення, яке заборго вакансій, робоче кого – для охоплени до міських скористається наданих ваності місце сільських х та районних послугами роботода (вакансію) із районів) неповною центрів служби вцями виплати виробницт зайнятіс- зайнятості зайнятості зар ва, % тю плати 1 2 3 4 5 6 Джерело: головне управління Джерело: Донецький обласний центр зайнятості статистики в Донецькій області За кожним показником-індикатором здійснюється ранжування міст та районів. Міста та райони області, де показники-індикатори перевищили середньообласні значення підлягають подальшому аналізу. Якщо це чи інше місто (район) за більшістю показників, а саме - 4 і більше з 7 визначених, посіло позиції вище середньообласного значення, то перспективи розвитку ринку праці потребують корегування напрямків системи організації надання профорієнтаційних послуг.

Необхідності поліпшення вжиття оперативних організаційно-кадрових рішень щодо працівників з профорієнтаційної роботи вимагає збільшення кількісного та формування нового професійно якісного складу фахівців-психологів з профорієнтації.

Слід зазначити, що саме у кризовий період людина, яка опинилася у скрутному становищі, потребує особливого відношення. Таким чином, навіть при нарощуванні обсягів профінформаційної роботи служба зайнятості опинилась перед необхідністю посилення індивідуальної роботи, консультаційних послуг. Поки, при відсутності достатнього часу для застосовування індивідуального підходу в процесі професійної орієнтації, перевага надається низці групових заходів замість індивідуальної роботи, що запобігає реалізації особистісно-орієнтованих підходів до співпраці фахівців з безробітним.

Це суттєво впливає на ефективність цієї роботи з позиції кадрового забезпечення. Але ж саме профконсультаційна робота, впливаючи на психологічні установки людини, формує адекватне ставлення до економічної ситуації і пошуку свого місця у нових реаліях. Людям, які опинились у складних життєвих обставинах, треба надати всеоб’ємлючу дієву допомогу, показати шляхи виходу з особистісної та професійної кризи з урахуванням того, що споживачі цих послуг – дорослі люди, які вже мають певні набутки: досвід (життєвий та професійний), ряд сформованих професійно важливих якостей, певний обсяг знань, відпрацьовані уміння та навички у різних сферах діяльності. Практика показує, що у виборі чи зміні професії, напрямку навчання та подальшому працевлаштуванні цієї категорії громадян, профорієнтаційна робота набуває все вагомішого значення, як одна з важливих умов підвищення ефективності діяльності всієї системи зайнятості населення.

Якість виконання службових обов’язків залежить від належної підготовки виконавця. Відповідне кадрове забезпечення є одним з найвагоміших чинників, що впливають на ефективність виконуваної роботи. Стосовно спеціалістів з професійної орієнтації в обласній службі зайнятості на даний момент кадрове питання стоїть достатньо гостро. Освітній рівень спеціалістів з профорієнтації є високим – майже 97% з них мають базову вищу, повну вищу або дві вищі освіти, а ось професійно кваліфікаційний склад цих спеціалістів не повною мірою відповідає тим функціональним обов’язкам, ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ які на них покладено. Серед них лише 36% мають психологічну освіту, 28% - педагогічну, а інші за освітою економісти, інженери, гуманітарії тощо. Це при тому, що переважна більшість з них використовують психологічні та психофізіологічні тести та методики. Професійних консультантів як таких не готує жодний навчальний заклад. Їх підготовка відбувається безпосередньо на робочих місцях, а в подальшому профконсультанти служби зайнятості мають змогу підвищити свою кваліфікацію в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України. Але охопити за короткий термін спеціалістів усіх міст та районів неможливо. Отже, є підстави говорити про необхідність детальної розробки питань оптимізації підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з профорієнтації, оновлення цільових програм та організації їх стажування, в тому числі з метою побудови платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг.

Важливим інструментом вжиття виважених управлінських рішень, в тому числі щодо заохочення та стимулювання працівників з профорієнтації постає запровадження комплексної оцінки ефективності профорієнтаційної роботи, яка визначається за трьома основними напрямками:

І. Якість профорієнтаційної роботи щодо профілактики безробіття.

ІІ. Якість регуляторно-мотиваційного напрямку профорієнтаційної роботи.

ІІІ. Якість загальноорганізаційного рівня профорієнтаційної роботи.

Використання даної методики дозволило:

розширити взаємозв'язки з навчально-виховними та професійними навчальними закладами різних форм власності для здійснення на їх базі профорієнтаційної роботи;

удосконалити організаційну структуру управління профорієнтаційної роботи.

Висновки. Здійснений розгляд дозволив визначити перелік завдань, які слід вирішити для досягнення поставленої мети:

здійснити аналіз еволюції реалізації системи надання профорієнтаційних послуг і визначити тенденції її розвитку в сучасних умовах;

визначити чинники закономірностей удосконалення функціонування системи надання профорієнтаційних послуг;

провести маркетинговий аналіз сучасного стану регіонального ринку профорієнтаційних послуг і ринку праці та обґрунтувати вплив рівня якості профорієнтаційних послуг на оптимізацію стану і розвиток ринку праці;

розробити концепцію формування маркетингової системи надання профорієнтаційних послуг;

розробити механізм взаємодії суб’єктів освітніх послуг з суб’єктами ринку праці в частині реалізації системи надання профорієнтаційних послуг;

обґрунтувати методичні підходи щодо підвищення якості надання профорієнтаційних послуг в різних складових системи надання профорієнтаційних послуг;

сформувати модель платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг;

розробити методики впровадження платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг на основі (випереджального значення профілактичної профорієнтаційної роботи);

розробити методику оцінки ефективності функціонування системи надання профорієнтаційних послуг;

запровадження організаційно-економічного механізму реалізації платформи стратегії раннього попередження системи надання профорієнтаційних послуг.

З метою забезпечення розроблення стратегічних державних рішень щодо розвитку системи надання профорієнтаційних послуг бути запропоновані:

- процеси інтеграції освіти і науки, як необхідні умови для удосконалення системи надання профорієнтаційних послуг, - ефективність використання напрацьованих форм і методів профорієнтаційної роботи служби зайнятості, ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ - запровадження системного моніторингу потреб у кадрах за різними сферами економічної діяльності у професійно-кваліфікаційному розрізі, - виявлення факторів формування професійних уподобань молоді у суспільстві, уточнення ролі навчальних закладів у цьому процесі.

Слід зазначити, що максимального профорієнтаційного ефекту поряд із плануванням потреби у професійно-кваліфікаційному розрізі буде досягнуто за умови забезпечення створення системи середньострокового й довгострокового прогнозування зайнятості населення.

Таким чином, в умовах посилення дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили, особливо в професійно-кваліфікаційному розрізі побудова платформи стратегії раннього попередження системи надання профорієнтаційних послуг постає важливим чинником забезпечення формування професійної орієнтації як складової загальнонаціональної системи прогнозування розвитку професійного потенціалу держави, важливим соціально-економічним резервом, до використання якого нашій країні необхідно приступити негайно.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Єгорова Л.І. Стратегія антикризового проактивного управління підприємством: автореф. Дис.

канд ек. наук за спец. 08.06.01.- Економіка, організація і управління підприємствами./ Л.І. Єгорова. – Донецький національний університет, Донецьк, 2003.- 12с.

2. Менеджмент продуктивності: навч. посіб./ А.В.Калина, С.П.Калініна, Н.Д.Лук’янченко. – К.:

МАУП, 2004. – 232с.

3. Смоловик П.В. Управление процессом подбора персонала/ П.В.Смоловик //Персонал.- 2000. – № 4. – С. 35.

4. Стефанін В. Система управління якістю праці на підприємствах/ В. Стефанін //Україна: аспекти праці. - 2007. - №4.- С. 45-49.

РЕЗЮМЕ В умовах загострення глобальних ризиків, зростання вимог до якості робочої сили та створення конкурентних переваг трудового потенціалу на ринку праці, на основі формування платформи стратегії раннього попередження організації системи надання профорієнтаційних послуг, слід розглядати як стратегічний пріоритет реалізації державної політики зайнятості та соціальної підтримки населення.

Ключові слова: надання профорієнтаційних послуг, ринок праці, конкурентоздатність робочої сили РЕЗЮМЕ В условиях обострения глобальных рисков, возрастания требований к качеству рабочей силы и создания конкурентных преимуществ трудового потенциала на рынке труда, на основе формирования платформы стратегии раннего предупреждения организации системы предоставления профориентационных услуг, следует рассматривать как стратегический приоритет реализации государственной политики занятости и социальной поддержки население.

Ключевые слова: предоставление профориентационных услуг, рынок труда, конкурентоспособность рабочей силы SUMMARY In the conditions of an aggravation of global risks, increases of requirements to quality of labor and creation of competitive advantages of labor potential on a labor market, on the basis of formation of a platform of strategy of the early prevention of the organization of system of granting of professional orientation services, it is necessary to consider the population as a strategic priority of realization of a state policy of employment and social support.

Keywords: granting of professional orientation services, a labor market, competitiveness of labor ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИЕ СВЯЗИ РОССИИ С РАЗВИВАЮЩИМИСЯ СТРАНАМИ:

ОСОБЕННОСТИ И ПЕРСПЕКТИВЫ Лукьянович Н.В., д. полит. наук, профессор, Финансовый университет при Правительстве Российской Федерации, г. Москва Укрепление внешнеэкономических связей России с развивающимися странами являются необходимым компонентом ее внешнеэкономической стратегии в условиях мирового экономического кризиса и в посткризисный период. В настоящее время расширение экономического сотрудничества России с развивающимися странами тесно связано с укреплением и развитием экспортного сектора на основе диверсификации товарной и географической структуры внешней торговли. Сложившаяся взаимодополняемость экономик России и ряда развивающихся стран, неразвитость рынков, проблемы модернизации национальных экономик, взаимные интересы и другие факторы превращают эти страны по многим позициям в наиболее вероятных потребителей российских товаров и услуг. В свою очередь, многие развивающиеся страны рассматривают укрепление внешнеэкономических связей с Россией как дополнительное и альтернативное направление в торгово-экономических связях с развитыми странами.

Необходимо отметить, что классификация развивающихся стран в настоящее время достаточно условна, ввиду неясности многих ее критериев. По данным ООН к развивающимся странам относятся более 140 стран Азии, Латинской Америки, Африки и Океании. Характерной особенностью многих развивающихся стран является их экономическая и политическая зависимость от бывших метрополий, являющаяся во многом следствием деятельности ТНК развитых стран.

Последствия данной зависимости достаточно противоречивы. «Поскольку 3/4 общего количества ТНК приходится на корпорации США, то многими государствами глобализация воспринимается как стремление Вашингтона подчинить ее своим интересам» [1]. Вместе с тем, деятельность ТНК способствует процессу интернационализации воспроизводства в масштабе мирового хозяйства и углубляет его [2], а перенос производственных мощностей в развивающиеся страны привел к значительному уровню освобождения развитых государств от промышленного производства. Так, в ВВП США доля промышленности составляет не более 11%.

В условиях, предшествующих мировому финансово-экономическому кризису, многие развивающиеся страны укрепили свои позиции в мировой экономике. Это подтверждаются увеличением доли развивающихся стран в потоках прямых иностранных инвестиций в мировой экономике ( таблица 1).

Таблица 1. Региональная структура мирового притока ПИИ в 2000-2007 гг., в % 2000 г. 2004 г. 2007 г.

Мир в целом 100,0 100,0 100, В том числе Развитые страны 79,8 70,8 58, Развивающиеся страны 18,2 25,3 35, Страны ЦВЕ (Чехия, Польша, Россия) 2,0 3,9 5, Источник: Горецкая Е.О. Интеграция регионов России в международный инвестиционный процесс. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора экономических наук.

Краснодар, 2008. С. 22.

Ведущие международные экономические и финансовые организации в своих прогнозах учитывают значительное повышение роли развивающихся стран в мировой экономике. Так, Всемирный банк прогнозирует рост мировой экономики на 3,13,3% в 2010 и 2011 году, а в 2012 году этот показатель составит 3,23,6%. В результате, по его прогнозам, в ближайшее время мировая экономика преодолеет последствия финансового кризиса, который привел к падению экономики на 2,1% в 2009 году. Основная часть роста придется на развивающиеся страны - в них ВВП каждый год будет расти на 5,96,1%. В странах Западной Европы и США ожидается рост на 22,3% в 2010 году и на 1,92,4% в 2011 году, поскольку на преодоление кризиса им © Лукьянович Н.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ потребуется больше времени, чем развивающимся странам [3]. Goldman Sachs полагает, что экономический рост в развивающихся странах в 2010 году составит 7,3%, а в развитых - 1,9%. МВФ также отмечает, что ведущую роль в восстановлении мировой экономики сыграют развивающиеся страны, в то время как развитые государства будут бороться с высоким уровнем безработицы и растущим госдолгом. Экономисты фонда отметили, что благодаря относительно стабильному росту внутреннего спроса экономики этих стран будут расти довольно быстро. Однако, по их мнению, все больше опасений вызывает резкий приток капитала на развивающиеся рынки. Фонд считает, что этот приток может стать причиной новых «пузырей». Вместе с тем, прогноз МВФ по росту развивающихся экономик достаточно оптимистический – до 6% в 2010 г. и 6,3% в 2011г.[4].

Параллельно, по подсчетам МВФ, должен повыситься уровень внешнего долга в развитых странах, который вырастет с 73% ВВП в 2007 г. до 110% ВВП в 2015 г. В развивающихся странах, по прогнозу фонда, показатель будет постепенно снижаться с нынешнего уровня (в среднем около 40% ВВП) [5].

Таким образом, мировой финансово-экономический кризис в меньшей степени затронул развивающиеся страны, поскольку «более консервативные финансовые системы крупных развивающихся стран являются более здоровыми»[6]. Вместе с тем в итоговом документе Конференции ООН по вопросу о мировом финансово-экономическом кризисе и его последствиях для развития указано, что развивающиеся страны, которые не были причиной глобального экономико финансового кризиса, тем не менее, серьезно страдают от него. Социально-экономический прогресс, достигнутый за последние годы, находится сейчас под угрозой в развивающихся странах, особенно в наименее развитых из них [7]. По данным Всемирного банка, страны к югу от Сахары испытали на себе сильное воздействие кризиса, которое изначально проявилось через каналы внешней торговли, прямых иностранных инвестиций, туризма, денежных переводов и официальной помощи [8].



Pages:     | 1 |   ...   | 9 | 10 || 12 | 13 |   ...   | 23 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.