авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 11 | 12 || 14 | 15 |   ...   | 23 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 13 ] --

Однако эти реформы не только не помогли Украине подняться в рейтинге, но и не уберегли ее от падения. В документе отмечается, что за последний год реформы по улучшению бизнес-климата провели 85% стран. По словам и. о. директора отдела глобальных показателей и анализа Всемирного банка Нила Грегори, это объясняется стремлением стран, особенно развивающихся, добиться быстрейшего восстановления экономики после мирового кризиса. Поэтому лидерами по проведению реформ стали страны Восточной Европы и Центральной Азии.

Промедление властей с проведением реформ привело к тому, что Украину опередили страны, где реформы бизнес-климата проходят быстрее. "Реальные реформы в Украине пока не начались, мы слышим лишь обещания. Поэтому теряем позиции в рейтинге, а нас опережают страны, которые, в отличие от Украины, проводят реформы",– говорит заместитель председателя комитета Верховной рады по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства Ксения Ляпина ("Наша Украина–Народная самооборона"). Инвесторы не ощутили улучшения бизнес-климата, и это было учтено в рейтинге. Так как в других странах происходят значительные реформы, то Украине, даже просто для того, чтобы сохранить нынешнее невысокое место в мировом рейтинге, необходимо ускориться [7].

Индекс восприятия коррупции - это своего рода сводный рейтинг, оценивающий размах коррупции в разных странах, при обработке данных для которого Transparency International суммирует результаты различных исследований и опросов экспертов (как зарубежных, так и "местных"). Все государства в конечном итоге получают от нуля до десяти баллов (где "десятка" - это наилучший результат), а затем ранжируются. В 2010 году наилучший результат с 9,3 баллами показали Дания, Новая Зеландия и Сингапур, наихудший - 1,1 - Сомали. А не слишком почетную ступеньку, аналогичную украинской (то есть, промежуток с 134 по 142 место, внутри которого страны, получившие 2,4 балла, выстраиваются в алфавитном порядке), разделили Азербайджан, Бангладеш, Гондурас, Зимбабве, Нигерия, Сьерра-Леоне, Того и Филиппины. Показатели соседей стратегических партнеров разнятся.

Так, Беларусь Украину обогнала (с 2,5 баллами она занимает 127 место), как и Молдова или Казахстан (оба государства разделили 105 место), не говоря уже о постсоветских странах Балтии, где Латвия на 59 месте, Литва на 46-м, а Эстония - на 26-м. Грузия, на которую украинское руководство ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ мечтает ориентироваться в своих антикоррупционных устремлениях, занимает 68 место (3,8 балла), а нынешний лучший друг Россия - 154-е… В принципе, при желании тому небольшому росту, который продемонстрировал рейтинг Украины по сравнению с предыдущим "отчетным" периодом можно порадоваться. Правда, отмечают представители международной организации, результат, меньший баллов, - "позор для нации". Тем более что принципиальным рывком вверх изменение показателей на 2 десятых балла назвать трудно.

Но даже незначительное улучшение может свидетельствовать о том, что экспертная среда с уважением относится к желанию украинских властей побороть извечную проблему. За последнее время как предыдущее, так и ныне действующее руководство государства демонстрировало готовность менять ситуацию к лучшему. Вот только нередко демонстрациями эта готовность и ограничивалась.

Риски Украины во время торговых и валютных войн еще более увеличены из-за совокупной суммы долгов. Такое мнение высказал директор Института экономики и прогнозирования НАН Украины, член совета Национального банка Украины (НБУ) Валерий Геец. "Сегодня ищут методы, с помощью которых развитые страны будут пытаться сохранить свой статус. Например, нашли золото.

Дальше будет что-то другое. До 2020 будет идти массовое накопление технологий, и они могут стать глобальными. В отдельных сферах технологии насчитывают сотни миллиардов. За 10 лет может накопится намного больше, и это станет мотиватором будущего развития", - отметил В. Геец. По его словам, наша торговля вовремя кризиса не уменьшилась, а возросла. "Экспорт – это интересно, но более интересно - импорт. А мы его потеряли. Что касается проблемы долга, гроза существует. Мы должны смотреть, чтобы страны не сокращали свои доги за счет нас. Мы стоим на том пороге, когда можем спокойно попасть в долговую ловушку. Если их долги растут, и у нас одновременно – значит они (кредиторы – ред.) решают свои долговые проблемы за счет нас", - резюмировал эксперт [9].

В переговорах Украины и МВФ о предоставлении очередного транша кредита есть проблемные вопросы. В частности, выполнение государственного бюджета Украины и бюджета "Нафтогаза", Налоговый кодекс и пенсионная реформа. Проблемы с последней, кстати, создал сам Киев, ведь решил хотя бы на данном этапе отказаться от повышения пенсионного возраста для женщин. Очередная миссия Международного валютного фонда уже начала работу в Украине. Она должна проверить насколько Украина придерживается предыдущих договоренностей с МВФ, чтобы объявить решение о предоставлении очередного транша кредита.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Makogon Y. The investment attractiveness increasing of Black Sea post socialists countries:

synergetic approach [Y.Makogon, T. Orekhova, O.Ryabchyn] 2 International Conference ‘The Economies of Balkan and Eastern Europe Countries in the Changed world’ Department of Accountancy, Kavala Institute of Technology, May 7-9, 2010, Kavala, Greece. P. 61-62.

2. Yuriy Makogon, Illya Khadzhynov RESEARCH OF CREATIVE ROLE OF CITY IN ATTRACTION OF GLOBALIZING INVESTMENT FLOWS Economics & management // Information about ‘Economics & management-2010’ (ICEM-2010) papers prepared according to the ISI Proceeding format. 2010, № 15. - P. 145-149.

3. Макогон Ю.В. Активна частина кризи пройдена, що далі? / Ю.В.Макогон // Вісник Донецького національного університету, Серія В: Економіка і право, 2010.- С. 10-15.

4. Макогон Ю.В. Трансформація фінансових стратегій ТНК в умовах глобальної фінансової кризи: національний вимір / Ю.В.Макогон, Є.О.Медведкіна // Наукові записки Чернівецького торговельного-економічного інституту КНТЕУ: збірник наукових праць. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2010. – [Випуск 1]. – С. 36 – 43.

5. Макогон Ю.В. Послекризисная ситуация в мировой экономике и Украине / Макогон Ю.В. // Економічний вісник, 2010 (7) Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». – С. 67-74.

6. МВФ советует Украине устаревшие рецепты [Электронный ресурс] = http://banki.ua/analit/?news_id=1357.

7. Панченко Ю. Невыносимая легкость [Электронный ресурс] = http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=1534269.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 8. Панченко Ю. Позиция Украины в мировом рейтинге легкости ведения бизнеса вновь ухудшилась [Электронный ресурс] = http://bin.com.ua/news/economics/economic/106733 poziciya-ukrainy-v-mirovom-rejtinge-legkosti.html.

9. Эксперт: Мы стоим на самом краю долговой ловушки [Электронный ресурс] = http://ubr.ua/finances/macroeconomics-ukraine/ekspert-my-stoim-na-samom-krau-dolgovoi-lovushki 66100] 10. Яременко С. МВФ - враг Украины? [Электронный ресурс] = http://news.finance.ua/ru/~/2/0/all/2010/11/05/215708.

РЕЗЮМЕ В статье рассмотрено современное состояние экономики Украины. Определены основные ориентиры развития внешнеэкономических связей Украины. Рассмотрены перспективы вхождения Украины в наиболее экономически развитых стран мира.

SUMMARY The article reviewed the current state of Ukrainian economy. The main targets of Foreign Economic Relations of Ukraine. The prospects for Ukraine's joining the 20 most economically developed countries.

РЕЗЮМЕ У статті розглянуто сучасний стан економіки України. Визначено основні орієнтири розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України. Розглянуто перспективи входження України до 20 найбільш економічно розвинених країн світу.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВНЗ У СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА Мащенко Н.Є., асистент ДонНУ Постановка проблеми. Розвиток інформаційної цивілізації – це об’єктивна історична закономірність, що так або інакше зачіпає весь світ. Соціальні, економічні, науково-технічні зміни останніх десятиліть дозволили виявити тенденції та визначити якісні характеристики інформаційного суспільства. Основна тенденція проявляє себе у швидко зростаючому виробництві й споживанні інформації та її носіїв, що дає підставу говорити про інформаційну революцію. Інформаційне виробництво стає основою суспільного багатства, а інформація виступає найважливішим виробничим ресурсом.

Інформація є єдиним ресурсом життєзабезпечення, що не убуває, більш того, її обсяг із часом зростає. Особливо яскраво це стало проявлятися із середини XX ст., у 70-і рр. якого обсяг інформації подвоювався кожні 5-7 років. Через десять років подвоєння відбувалося вже за 20 місяців, а ще через десять - щорічно.

Аналіз останніх досягнень і публікацій. Серед учених, що займаються проблемою формування інформаційної економіки і інформаційного суспільства, можна виділити Дж. Гелбрейта [1], Д.Белла [2], П.Сорокина [3], М.Кастельса [4], А.Тоффлера [5], Д.Марганда [6], С.Дятлова [7], Т.Вороніну [8], Б.Корнейчука [9], А.Ракітова [10], В.Тамбовцева [11], В.Іноземцева [12], Т.Николаєву [13].

Питанням інформаційного суспільства та інформаційної економіки присвячено чимало наукових праць, проте в сучасних дискусіях навколо проблем розвитку системи освіти не обговорюються формування і склад інформаційного потенціалу ВНЗ, що формує пріоритети розвитку системи освіти в інформаційній економіці й інформаційному виробництві.

Мета статті – надати характеристику особливостей формування інформаційного потенціалу ВНЗ у системі інформаційного виробництва.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні відбувається збільшення ролі інформації, знань і інформаційних технологій у житті суспільства. Революційно важливі здійснення в громадському прогресі були і будуть завдяки тому, що людина здатна сприймати наявну інформацію про навколишній світ, обробляти її та на основі отриманих знань створювати продукти праці, необхідні для життєдіяльності. Оскільки потреби людини безперервно зростають, зростає й необхідність у більш досконалих знаряддях праці, збільшуються також обсяги інформації, накопиченої про © Мащенко Н.Є., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ навколишній світ, має місце спадкоємність у системі накопичених знань. Суспільний прогрес стимулював розвиток системи освіти, яка надає можливість накопичувати і передавати знання світового співтовариства для можливостей використання в майбутньому.

На початку ХХ ст. відбувається стрибок у розвитку суспільства завдяки науковим і соціокультурним досягненням. У цей період у сфері матеріального виробництва виділяється інформаційне виробництво. Раніше працівники при виробництві продуктів праці самостійно збирали інформацію про довкілля, і, систематизуючи та перетворюючи її на практичний досвід, створювали продукти праці.

Таким чином, інформація завжди була одним із чинників продуктивних сил, засобом праці разом із речовими знаряддями праці, оскільки без інформації та знань людина не змогла б не тільки робити наукові відкриття і винаходи, а й створювати елементарні предмети праці.

Разом з розвитком науки працівники, що займаються лише ідеями з виробництва продуктів праці, виділилися в окрему категорію. Вони вже не задіяні безпосередньо в речовинному процесі, результатом їх діяльності є оброблена, вторинна, інформація зі створення продуктів праці. Ці робітники виявляються залученими у сферу інформаційного виробництва. До однієї з його галузей можна віднести систему освіти, у тому числі вищої. В той самий час працівники, що безпосередньо беруть участь в створенні речовинних продуктів праці, стають лише складовими складного інформаційного виробництва.

Інформація усе більшою мірою бере участь у матеріальному речовинному виробництві, будучи одночасно і засобом, і предметом праці. У сучасному глобальному світі вона поступово перетворюється на основну продуктивну силу і ядром її стає наука.

Для того, щоб інформація виступила предметом праці, потрібні усвідомлені зусилля людини із її матеріалізації в тих або інших матеріальних носіях. Формами такого упредметнення можуть виступати книги та інші друкарські матеріали, креслення, кіно- і фотоплівки, носії зовнішньої пам’яті комп’ютера, відео- і аудіокасети, голограми, макети, діючі (динамічні) моделі і тощо. Будучи матеріалізованою в цих носіях, інформація може виступати предметом праці, що підлягає подальшому перетворенню, зберіганню, передачі, а може виступати і засобом праці, зокрема, у процесі навчання або наукової праці.

Уся накопичена в суспільстві інформація акумулюється в системі освіти, більшою мірою вищої.

Освіта є генератором і головною продуктивною силою будь-якого суспільства з будь-якою моделлю економіки.

Освіта і наука стали реальною продуктивною силою, людський капітал - цінністю більшою, ніж природні ресурси.

Насправді основою економічного прогресу сучасного суспільства виступає випереджаючий розвиток його духовних продуктивних сил, таких галузей діяльності, як наука і освіта. З погляду багатьох учених, неправильною є думка, що наука і освіта відносяться до невиробничої сфери.

Звернення до світового досвіду і сучасних наукових уявлень [2,6,15-17] переконує, що працівники сфери науки і освіти, сфери нематеріального виробництва - педагоги, учені, - зайняті продуктивною працею, здійснюють величезний вклад у створення національного продукту і доходу, оскільки вони є працівниками інформаційного виробництва зі створення особисто-виробничої інформації як свого роду засіб праці, а також засобом праці з виробництва нової, розвиненої робочої сили.

Основною відмінністю установ сфери науки та освіти є те, що вони не є економічно прибутковими організаціями. Мета їх діяльності - не отримання прибутку, а досягнення суспільного прогресу.

Процес перетворення інформації на безпосередню продуктивну силу суспільства викликав необхідність спеціального вивчення якісно нових соціально-економічних категорій: «інформаційний потенціал», «інформаційний потенціал вищої школи». Ці поняття є різними за своєю масштабністю, але несуть одне змістове навантаження, виражаючи сукупні можливості сучасного суспільства у питаннях рішення глобальної мети і певних, пріоритетно спрямованих завдань.

Початковими концепцептуальними положеннями у питаннях дослідження інформаційного потенціалу ВНЗ є визнання його генетичних зв’язків із продуктивними силами суспільства, які є системною єдністю трудових ресурсів і засобів праці, що використовуються в процесі виробництва і визначають рівень його ефективності.

Масштаби поширення та освоєння інформації, глибина її проникнення в усі сфери виробничої діяльності, ефективність використання можливостей інформаційного виробництва, у тому числі ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ освіти як одного з його елементів, чинять революційно перетворюючий вплив як на продуктивні сили в цілому, так і на кожну частину, що входить до їх складу. Ці частини є такими:

1. Людський потенціал, що бере участь у виробництві, під впливом великого потоку інформації, знань набуває професійної майстерності, збагачує знання, підвищує рівень виробничої кваліфікації, освоює у великих масштабах світовий науково-технічний і соціально-економічний досвід і т. д.

Водночас змінюються структурний склад найпродуктивнішої праці і структура зайнятого персоналу.

Усе більшу роль відіграють фахівці, орієнтовані на якісну роботу з інформаційними ресурсами, працівники інформаційного виробництва, тобто ті, хто пов’язаний з дією на інформаційний предмет праці, у тому числі учені і педагоги. При цьому збагачується зміст взаємин людей праці, поглиблюється мотивація та активізуються стимули праці, що в цілому веде до зростання ролі соціальних елементів у розвитку суспільного прогресу. Саме людина у всі часи була і буде основним джерелом прогресу в системі виробничих стосунків і прискорювачем розвитку продуктивних сил.

2. Технологічне застосування інформації у виробництві - один з найважливіших етапів реалізації основної закономірності її розвитку - перетворення на безпосередню продуктивну силу. Результати інформаційного виробництва, у даному випадку це ВНЗ, утілюються в усіх без виключення елементах продуктивних сил, але по-особливому чутливі до них методи, що реалізовуються у виробничих процесах, і способи розв’язання виробничих завдань. Цей компонент продуктивних сил під впливом інформаційного виробництва прогресує від технологічних прийомів, запозичених у живої природи, до використання нових методів, явищ і закономірностей, відкритих внаслідок інформаційного виробництва і створених наукою на їх основі нових матерій і організмів. Цей компонент реалізується у матеріальному виробництві або безпосередньо через автора, або опосередковано через інші джерела, у тому числі через студентів.

3. Засоби виробництва, забезпечуючи постійне зростання ефективності, прогресують від простих знарядь праці до комп’ютерів, робототехніки. Впровадження автоматизованих систем управління в основні процеси у ВНЗ, створення локальних і глобальних інтегрованих систем управління, а також застосування нових інформаційних технологій у навчальному процесі отримують усе більше поширення. Проте ці процеси координуються людиною. Програмне забезпечення, тобто інформація, закладена в нього та робототехніку, є також засобом праці.

4. Суспільна комбінація виробничих процесів - форми і методи організації праці і виробництва, що розвиваються під впливом закономірного процесу перетворення інформації на безпосередню продуктивну силу суспільства. Удосконалюються організаційні форми і умови здійснення виробничих процесів і інформаційного виробництва в цілому. Вони розвиваються від вироблених ремісничою практикою видів робочої взаємодії до складних форм організації праці, що мають, як правило, ієрархічну структуру, характерну для автоматизованих інтегрованих систем. У реалізації нових форм і методів організації праці бере безпосередню й активну участь не лише технічна, але і соціально-економічна інформація.

5. Здійснюється залучення сил природи до процесу виробництва під впливом успіхів інформаційного виробництва від простого використання природних умов і ресурсів до їх глибокого перетворення, а також ефективного використання можливостей природи, змінених виробництвом або взагалі відсутніх у складі безпосередньо доступних первинних ресурсів - сировини, матеріалів, енергія та біологічних видів, а також інформації і знань у будь-якому вигляді.

Процес збільшення потужності та якісного характеру продуктивних сил має історичний характер.

Тисячоліття людство розвивалося на базі продуктивних сил натуралістичного типу. У процесі історичного розвитку їх склад в цілому, як і окремих елементів, постійно збагачувався, наповнювався якісно новим змістом. Інформацію також завжди вважали важливою, невід’ємною складовою життя людини. Проте до середини ХХ ст. ця категорія не була об’єктом пильної громадської уваги та аналізу з погляду її впливу на особу, державу, виробництво й економіку. Лише із входженням суспільства до нової соціальної стадії розвитку, коли економічне лідерство почало свідомо ототожнюватися з наукоємною продукцією, глибокими знаннями, умінням швидко нарощувати професійний потенціал завдяки умілому опрацюванню інформаційних матеріалів, сформувалося принципово нове ставлення людства до інформації. З того часу її визнають стратегічним ресурсом, який стоїть в одному ряду з природними, фінансовими, трудовими та іншими ресурсами розвитку суспільства і держави і одним з елементів виробничої сили.

Інформація стала економічною категорією, вона виступає і як продукт праці, і як її засіб, особливого роду специфічний товар і, нарешті, як об’єкт власності і капітал (об’єкт, в якому ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ «втілено» громадське відношення під назвою «капітал»). Вона знаходиться в постійному русі і розвитку, залишаючись основою всіх світових подій і явищ.

Інформація на чолі з наукою зливається з усіма елементами продуктивних сил. З цього положення виходить висновок про структуру потенціалу самої інформації: в ньому має бути представлена основна логіко-функціональна сутність продуктивних сил як системної єдності трудових ресурсів і засобів праці. Інформація як продуктивна сила «інтелектуального виробництва» має багато яскравих особливостей та істотно специфічних рис. Можна чітко простежити і сформулювати декілька генетично пов’язаних груп елементів у системі складових інформаційного потенціалу і в системній структурі продуктивних сил суспільства. Це такі складові.

1. Кадрова. Є першим і найважливішим елементом продуктивних сил. Це працівники, зайняті в інформаційному виробництві. Для системи вищої освіти - це викладачі, адміністративний персонал, студенти, аспіранти, докторанти, науковці.

2. Інформаційно-методична. Включає специфічні ресурси (знання, методи дослідження, інформацію), що забезпечують можливості «технологічного застосування» інформації у виробничому процесі, а також для пізнання сил природи. Сили і можливості природи в системі продуктивних сил є специфічним елементом - «природні продуктивні сили». Для інформаційного виробництва вони є об’єктом вивчення, а здобута в ході вивчення інформація - предметом аналізу і узагальнень. Під впливом інформаційної революції багато елементів продуктивних сил істотно змінюють свою сутність - «інформатизуються», «технізуються», залишаючись при цьому об’єктом досліджень.

3. Матеріально-технічна. На неї найбільшою мірою чинять вплив процеси інформаційного виробництва. У багатьох випадках до складу цієї складової входять інформаційні технології, устаткування, комп’ютери, які використовуються і як основна активна частина коштів матеріального виробництва.

4. Організаційна. У системі ресурсів, що входять до складу інформаційного потенціалу, ця складова, по суті, виконує ті ж самі функції, що і «громадська комбінація виробничих процесів» у системі елементів продуктивних сил.

5. Соціокультурна. Відіграє роль соціального середовища, в якій взаємодіють усі інші елементи за допомогою комунікативних технологій, інформаційної та організаційної культури тощо.

Зі збільшенням обсягів інформаційного виробництва зростає обсяг знань, збільшується кількість працівників, зайнятих у ньому. Збільшення інтелектуальної робочої сили, переважно з вищою освітою стає потребою суспільства. Крім того, стрімке зростання і часте «оновлення» знань приводять до накопичення великих обсягів інформації у ВНЗ. Від вищих навчальних закладів, професіоналізму і компетентності їх викладачів, політики самого ВНЗ і держави у сфері освіти, фінансування, насиченості ВНЗ знаннями, тобто від рівня освіти залежить якість вироблюваної робочої сили, те, як студенти опанують навички сприймати і обробляти нову інформацію, виробляти нові знання й уміння їх використовувати безпосередньо на практиці. Від якості підготовленої робочої сили залежить кінцевий результат суспільного виробництва, сукупного суспільного продукту й рівень національного доходу. Численні дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців доводять, що інвестиції в освіту забезпечують більше половини річного приросту валового національного продукту. Це - практичне підтвердження позитивного впливу освіти на економічне зростання. Тому категорія інформаційного потенціалу в системі вищої освіти набуває важливого значення у розвитку національної економіки.

Під інформаційним потенціалом ВНЗ у роботі розуміють інформаційні ресурси, можливості, знання і інформацію у будь-яких видах, що є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення визначеної мети, розв’язання якого-небудь завдання, а також можливості вищого навчального закладу у сфері відтворення розвиненої робочої сили і розвитку науки.

Висновки. Викладена авторська концепція є основоположною для подальшого розвитку інформаційного потенціалу ВНЗ, оскільки вона відображає взаємозв’язок інформаційного потенціалу вищих навчальних закладів із продуктивними силами суспільства. Будучи продуктивними силами суспільства, освіта і наука беруть участь у виробництві розвиненої робочої сили, у розвитку нових знань. Подальше дослідження питань інформаційного потенціалу потрібне для використання цієї категорії у національних масштабах.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ СПИСОК ДЖЕРЕЛ 1. Гэлбрейт Д.К. Новое индустриальное общество: избранное / Д.К. Гэлбрейт. М.: Эксмо, 2008.

1197 с.

2. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - с. 330- 3. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество: пер. с англ. / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю.

Согомонова. - М.: Политиздат, 1992. - 544 с.

4. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Мануэль Кастельс: пер. с англ. под ред. О.И. Шкаратана;

Гос. ун-т Высш. шк. экономики. - М.: ГУ-ВШЭ, 2000. - 608 с.

5. Тоффлер Е. Третя хвиля / Елвiн Тоффлер: пер. з англ. А. Євси за ред. В. Шовкуна. - К.: Всесвiт, 2000. - 477 с.

6. Марганд Д. Вы ставите логистическую цепочку вашей компании в зависимости от информационных технологий? Опять! //Маркетинг. - 1999.- №6.- С.100-106.

7. Дятлов С.А. Предмет и метод теории информационной экономики// Экономическая теория на пороге ХХI века – М.: Юристъ, 1998. - С. 497-519.

8. Воронина Т.П. Информационное общество: сущность, черты, проблемы. - М.: Логос, 1998. - с.

9. Корнейчук Б.В. Информационная экономика. - СПб: Питер, 2006. - 400 с.

10. Ракитов А. И. Философия компьютерной революции. - М.: Мысль, 1991. — С.35-36.

11. Тамбовцев В.Л. Пятый рынок? Проблемы производства информации. - М.: Изд-во МГУ, 1993. 127с.

12. Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. Наличествующие предпосылки и возможные последствия пост-экономической революции. - М.: Academia – Наука, 1999. – 703 с.

13. Николаева Т.П. Инновационный характер экономической структуры в постиндустриальном обществе //Инновации. - 2001. - № 9-10. - С.38.

14. Сэй Ж. Экономические софизмы. Экономические гармонии / Ж. Сэй;

сост. М.К. Бункина, А.М.

Семенов. М.: Дело, 2000. 229 с.

15. Струмилин С.Г. О народнохозяйственной эффективности здравоохранения // Экономические науки.- 1966.- №5.- С. 28-29.

16. Иноземцев В.Л. К истории исследования проблемы производительного труда в экономической литературе. - М.: Изд-во МГУ, 1990.- 48 с.

РЕЗЮМЕ Обґрунтовано роль і місце інформаційного потенціалу ВНЗ у системі інформаційного виробництва та інформаційної економіки. Досліджено взаємозв'язок інформаційного потенціалу з виробничими силами суспільства. Визначено основні взаємозв'язані групи елементів у складі інформаційного потенціалу ВНЗ і виробничих сил суспільства.

Ключові слова: інформаційний потенціал, інформація, інформаційна економіка, виробничі сили, вищий навчальний заклад, суспільство РЕЗЮМЕ Обоснована роль и место информационного потенциала вуза в системе информационного производства и информационной экономики. Исследована взаимосвязь информационного потенциала с производственными силами общества. Определены основные взаимосвязанные группы элементов в составе информационного потенциала вуза и производственных сил общества.

Ключевые слова: информационный потенциал, информация, информационная экономика, производственные силы, высшее учебное заведение, общество SUMMARY A role and place of informative potential of institute of higher are reasonable in the system of informative production and informative economy. Intercommunication of informative potential is investigational with productive forces of society. The basic associate groups of elements in composition informative potential of institute of higher and productive forces of society are certain.

Keywords: informative potential, information, informative economy, productive forces, high school, society ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК Медведкіна Є.О., докторант Національного інституту стратегічних досліджень (м. Київ), к.е.н., доцент кафедри "Міжнародна економіка", Донецький національний університет (Україна) Актуальність дослідження та постановка проблеми. Одним з найвищих етапів сучасного глобального розвитку виступає невизначеність розвитку світового фінансового середовища, який є найбільш динамічною складовою загального процесу та відіграє все зростаючу роль у світовій глобалізації. Вона охоплює не тільки диспропорційність міжнародних фінансових ринків, але й впливає на міжнародний рух капіталу, іноземне інвестування, регіональний і національний економічний розвиток, поведінку інвесторів, банків та інших фінансових інститутів, регулятивних органів національного та наднаціонального рівнів, міжнародних фінансових організацій та урядів країн світу.

Одним із важливих завдань дослідження є формування принципів, методів та інструментів забезпечення стабільної та ефективної діяльності економічних суб’єктів. При цьому головна увага повинна приділятися цілісному забезпеченню фінансової безпеки, оскільки в національній економічній системі все більшого значення набувають відносини щодо управління фінансовими ресурсами та оптимізації їх використання, а також фінансові важелі і методи, що забезпечують стабільну та ефективну діяльність національних економік в сучасних умовах невизначеності глобального розвитку.

Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад щодо забезпечення фінансової безпеки національних економік в умовах невизначеності глобального розвитку. Об’єктом дослідження є процес забезпечення фінансової безпеки національних економік в контексті невизначеності глобального розвитку. Предметом дослідження є науково-методичні, організаційно економічні та інституційні засади забезпечення фінансової безпеки національної економіки в умовах невизначеності глобального розвитку.

Ступінь вивченості проблеми дослідження. Результати багатьох досліджень проблеми ефективного державного регулювання економічної та фінансової безпеки викладені в працях вітчизняних науковців: В. Базилевича, О.І.Барановського, Я.В.Белінської, С.О.Білої, В.М.Гейця, А.А.Гриценка, Н.В.Грицяк, О.Д.Василика, В.Є.Воротіна, А.І.Даниленка, М.М.Єрмошенко, Я.А.Жаліла, М.Х.Корецького, З.О.Луцишин, Ю.В.Макогона, Ю.В.Навpузовa, Л.В.Руденко, Є.В.Савельєва, А.Сухорукова, В.В.Юрчишинa, М.Г.Чумаченка та інших.

Основна частина. Однією з основних проблем розвитку будь-якої національної економічної системи є забезпечення її ефективної та стабільної діяльності. В сучасних конкурентних умовах актуальним постає питання стабільного безкризового розвитку країн в контексті забезпечення економічної безпеки.

Економічна безпека є історичною категорією. Її зміст видозмінювався на різних етапах розвитку економіки, наповнюючись новим змістом. Одне значення вона мала, коли в системному господарському інструментарії переважало централізоване планування, інше - в епоху ринкового лібералізму, що збільшило потребу в захисних механізмах, розширюючи перелік умов, необхідних для безпечного розвитку.

Встановлено, що державне регулювання економічної безпеки є специфічним видом державного управління, який охоплює соціально-економічну, політичну та інші сфери суспільного життя, тому функції, повноваження та відповідальність, які на нього покладаються: специфічні;

одночасно стосуються різних інтересів, що зумовлює необхідність пошуку їх взаємоприйнятного балансу;

спрямовані на забезпечення умов, за яких може відбуватися сталий прогресивний розвиток суспільства та реалізація національних інтересів як у зовнішній, так і внутрішній сфері життєдіяльності держави.

Фінансова безпека є однією з найважливіших складових економічної безпеки. Встановлено, що на фінансовій безпеці України не може не позначатися і глобалізація фінансових процесів, яка посилюється у світовому співтоваристві.

© Медведкіна Є.О., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Науковий пошук дав можливість довести, що поняття фінансової безпеки настільки широке, як власне і тлумачення фінансів як системи економічних відносин, що виникають у процесі створення та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. А відтак, фінансова безпека являє собою надзвичайно складну багаторівневу систему, утворену рядом підсистем, кожна з яких має власну структуру і логіку розвитку. Проведений аналіз теоретичних підходів до визначення самої категорії «фінансова безпека» виявив суттєві розбіжності у наукових підходах.

В концепції економічної безпеки академіка В. Гейця, під фінансовою безпекою розуміється «стабільний розвиток фінансової системи країни та її стійкість до потенційно негативного впливу зовнішніх і внутрішніх шоків» [6]. Так, вчені В.Т. Шлемко та І.Ф. Бінько під фінансовою безпекою розуміють «такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання» [4].

А.І. Сухоруков у своїй монографії визначає фінансову безпеку держави як «захищеність інтересів держави у фінансовій сфері, або такий стан бюджетної, податкової та грошово-кредитної систем, що гарантує спроможність держави…раціонально використовувати фінансові ресурси…» [8].

С.Кульпінський пропонує використовувати поняття «фінансова безпека» як комплекс дій для досягнення, а саме «здійснення цілеспрямованого комплексу заходів щодо фіскальної та монетарної політик з метою досягнення стабільності фінансової системи та створення сприятливого інвестиційного клімату» [7]. О.І.Барановським надано визначення категорії «фінансової безпеки» як «ступеня захищеності фінансових інтересів;

рівня забезпеченості суб'єктів усіх рівнів управління фінансовими ресурсами;

стану складових фінансового ринку;

якості фінансових інструментів і послуг;

стану фінансових потоків в економіці, що дозволяє вважати її одним з найважливіших системоутворюючих елементів економічної безпеки держави» [1].

Фінансова безпека стає «основним економічним гарантом стабільності, забезпечуючи виробничий базис інфраструктурними інститутами розподілу фінансових та інвестиційних ресурсів»

підкреслює О.С. Власюк у своїй науковій доповіді [3]. Згідно с розробленою Концепцією фінансової безпеки під фінансовою безпекою пропонується визначати «як складову економічної безпеки, що характеризує стан захищеності життєво важливих інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур і громадян у фінансовій сфері від впливу широкого переліку негативних факторів (загроз)»

[5]. За визначенням О.Василика, фінансова безпека - це «надійна захищеність фінансової системи від внутрішніх та зовнішніх загроз» [2].

Таким чином, категорію «фінансова безпека» треба розглядати у функціонально-структурному аспекті як сукупність взаємопов’язаних підсистем безпеки, які відображають функціонування окремих сфер фінансової системи держави. На засадах вивчення теоретичних основ формування системи фінансової безпеки була запропонована методологічна диспозиція феномену «фінансова безпека» (рис. 1).

Фінансова безпека держави включає:

бюджетну, податкову, боргову безпеку, фінансову безпеку банківської системи, валютну, грошово-кредитну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку страхового та фондового ринку.

Бюджетна безпека – це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів.

Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податкової безпеки зводиться до забезпечення держави таким обсягом податкових надходжень, який є оптимально необхідним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Рис. 1. Методологічна диспозиція феномену «фінансова безпека»

Боргова безпека держави — певний рівень державної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити відносну незалежність держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків без ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ загрози втратити суверенітет, одночасно підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу.

Сутність фінансової безпеки банківської системи полягає у забезпеченні найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створенні сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створенні умов її стабільного й ефективного функціонування.

Валютна безпека держави - ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці.

Грошово-кредитна безпека — такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення.

Інвестиційна безпека - досягнення рівня інвестицій, що дає змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки у капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу.

Фінансова безпека страхового ринку та фондового ринку - рівень забезпеченості страхових та фондових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм можливість у разі потреби відшкодувати збитки і забезпечити стійкий фінансовий стан учасників цих ринків.

Враховуючи багатоаспектність поняття фінансової безпеки, складність взаємозв'язків і взаємозалежності різних її елементів, а також необхідність консолідації економічних і фінансових інтересів громадян, підприємств, регіонів і держави у напрямі забезпечення стійкого економічного розвитку, до складу фінансової безпеки включають також компоненти:

— фінансову безпеку людини/окремого громадянина і домогосподарства;

— фінансову безпеку підприємства;

— фінансову безпеку регіону.

Наведено різновиди фінансових інтересів і потреб, які необхідно враховувати при характеристиці фінансової безпеки, визначені чинники стійкості фінансової системи держави.

Проведене дослідження дозволило зробити методологічний синтез дефініції «фінансова безпека» на засадах аналізу методологічної диспозиції феномену «фінансова безпека» (рис. 2).

Рис. 2. Методологічний синтез дефініції «фінансова безпека»

Обґрунтовано, що формування системи фінансової безпеки має відбуватися на основі розробки відповідної наукової теорії, концепції, стратегії та тактики, проведення адекватної політики, наявності необхідних інститутів, застосування засобів, способів і методів її забезпечення. Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі та завдання забезпечення безпеки, шляхи та методи ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ їх досягнення, які б адекватно відбивали роль фінансів у сучасному соціально-економічному розвитку України. Її зміст повинен координувати загальнодержавні дії в галузі забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, господарюючих суб`єктів, галузей, секторів економіки, а також на національному, регіональному та глобальному рівнях.

При розгляді методологічних засад оцінки рівня фінансової безпеки необхідне базування такої оцінки на наступних принципах: адекватність оціночних параметрів сутності процесів, що є предметом аналізу;

комплексність (врахування усіх факторів, що впливають на ту чи іншу небезпеку чи загрозу). Для створення надійної системи забезпечення економічної безпеки держави потрібен ефективний механізм визначення загроз національним інтересам, що створюють безпосередню небезпеку економічній системі, порушуючи цим самим процес суспільного відтворення.

Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин та має включати:

характеристику внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці на всіх рівнях їх виникнення;

визначення критеріїв і параметрів, які характеризують національні інтереси у всьому розмаїтті фінансових відносин;

формування фінансової, грошово-кредитної, валютної, бюджетної, податкової, митної, інвестиційної, цінової, банківської політики, а також інституційних перетворень і необхідних механізмів, що усувають або пом'якшують вплив факторів, що підривають фінансову стійкість господарюючих суб`єктів, регіону, галузі, сектора економіки, ринку, держави, суспільства в цілому;

систему конкретних заходів, спрямованих на реалізацію намічених цілей, яка включає способи гарантування певного рівня фінансової безпеки.

Висновки. Основною метою політики у сфері фінансової безпеки має бути стабільний розвиток фінансової системи країни в напрямі нагромадження фінансових ресурсів для економічного розвитку та забезпечення її стійкості до потенційно негативного впливу вищенаведених зовнішніх і внутрішніх ризиків і загроз. Завдання державної політики у сфері фінансової безпеки полягають у своєчасній оцінці та реагуванні на існуючі та потенційні загрози.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) [Текст] / О. Барановський. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. – 759с.

2. Василик О. Фінансова безпека // Економічна енциклопедія: У 3 т. – Т.3 / О. Василик, С.

Мочерний С. – К.: Вид.центр «Академія», 2002 – 952 с.

3. Власюк О.С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку / О.С.Власюк;

Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. – К., 2008. – 48с. – Бібліогр.: с.43-46.

4. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В.Т. Шлемко, І.Ф. Бінько [Текст]: монографія. — К. : НІСД, 1997. — 144 с. — (Сер. "Нац. безпека";

Вип. 2). — ISBN 966-554 002-5.

5. Концепція фінансової безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.ufs.com.ua 6. Концепція економічної безпеки України // Ін-т екон. прогнозування;

кер.проекту В.М.Геєць. – К.: Логос, 1999. – 56 с.

7. Кульпінський С. Роль фінансової безпеки України в поглибленні інтеграційних стосунків з європейськими країнами [Текст] / С.Кульпінський // Фінансова консультація. – 2000. - №5. – С. 34-38.

8. Сухоруков А.І. Проблеми фінансової безпеки України [Текст]: монографія / (Передмова акад.

НАН України С.І. Пиріжкова). – К.: НІПМБ, 2004. – 117с.

РЕЗЮМЕ Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад щодо забезпечення фінансової безпеки національних економік в умовах невизначеності глобального розвитку.

Ключові слова: фінансова безпека, економічна безпека, національна економіка, глобальний розвиток, державна політика.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ РЕЗЮМЕ Целью исследования является разработка теоретико-методологических основ относительно обеспечения финансовой безопасности национальных экономик в условиях неопределенности глобального развития.

Ключевые слова: финансовая безопасность, экономическая безопасность, национальная экономика, глобальное развитие, государственная политика.

SUMMARY The research aims to develop theoretical and methodological bases relative financial security of national economies in the face of uncertainty of global development.

Keywords: financial security, economic security, national economy, global development, public policy.

ПІДТРИМКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ Мельникова М.В., к.е.н., доцент, Інститут економіки промисловості НАН України Криль Я.М., аспірант, Інститут економіки промисловості НАН України Актуальність. Одним з найважливіших напрямів розвитку промислових підприємств є інвестиційна діяльність, що реалізовується через інвестиційні проекти. Існують різні причини, які що обумовлюють викликають необхідність інвестування, однак в цілому їх можна згрупувати на три основні блоки: перший включає оновлення наявної матеріально-технічної бази, другий полягає у нарощуванні обсягів виробництва, третій передбачає освоєння нового вигляду діяльності.

Інвестування передбачає вкладення значних грошових коштів, віддача від яких може бути отримана нескоро, оскільки між прийняттям рішення про реалізацію інвестиційного проекту, вкладенням грошових коштів і їх поверненням після досягнення поставлених цілей звичайно мають місце довготермінові проміжки. У наслідок цього інвестиційний процес на підприємстві вимагає врахування ризику виникнення фінансових втрат, збитків і зниження загальної економічної ефективності діяльності, які виникають через негативний вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища,. Для подолання вказаних негативних явищ в діяльності підприємства в процесі інвестування доцільне використання методів підтримки його економічної безпеки.

Проблеми здійснення інвестиційної діяльності та забезпечення економічна безпека господарюючих суб’єктів постійно перебуває у центрі уваги науковців[1-10}. Але в більшості випадків, досліджуються лише окремі питання проблеми, пов’язані, насамперед, із формуванням базових засад забезпечення економічної безпеки, визначенням системи економічних інтересів і пріоритетів розвитку, формуванням окремих заходів стосовно управління безпекою. Серед вітчизняних і зарубіжних авторів, праці яких присвячені зазначеним питанням, слід назвати таких дослідників, як М.Денисенко[2], М.Самгородска[4 ], М.Чечетов[5], В.О. Кириленко [8], В.І. Мунтіян [0], С.Шкарлет[10 ] та інші. Разом з тим, деякі аспекти економічної безпеки досліджені не повно, вони потребують розгляду. Найактуальнішими з них є такі, як формування системи індикаторів критичної економічної безпеки підприємства, удосконалення методичних підходів комплексної оцінки стану та динаміки економічної безпеки, дослідження кількісних параметрів економічної безпеки підприємства, визначення основних шляхів удосконалення управління економічною безпекою. Наявні праці з окремих проблемних питань економічної безпеки не дозволяють здійснити науково обґрунтоване узагальнення та визначити основні засади підтримки економычноъ безпеки пыдприэмства в процесы здійснення ынвестицыйноъ дыяльносты Таким чином, стан наукової розробки зазначених проблем потребує узагальнення, систематизації і подальшого удосконалення теоретичних, методичних і прикладних аспектів забезпечення економічної безпеки підприємства з метою отримання нових наукових результатів.

Метою статті є розробка пропозицій щодо підтримки стану економічної безпеки промислового підприємства в процесі реалізації інвестиційних проектів.

Результати. Підтримка стану економічної безпеки в процесі здійснення інвестиційних проектів є особливо актуальною для підприємств базових галузей промисловості © Мельникова М.В., Криль Я.М., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ регіону(металургійної,вугільної, хімічної та машинобудівної промисловості, оскільки від сталості та безпечності їх функціонування багато в чому залежить фінансовий результат діяльності території їх розташування. Так, зокрема, п’яту частину прибутку Донецької області та більш ніж половину прибутку промисловості за девять місяціві 2010 р. забезпечили ТОВ «Східенерго»,ЗАТ «Донецьксталь»-металургійний завод,ЗАТ «НКМЗ»,ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Ват «Докучаївський флюсно-доломітний комбінат». У той же час більш третини загальнообласної суми збитку та половину збитку у промисловості було отримано ВАТ «Єнакієвський металургійний завод,ЗАТ «Макіівський металургійний завод»ВАТ «Концерн «Стірол», ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» та ВАТ «Красноармійська-Західна №1»[11,c.26] Зазначені підприємства є бюджетоутворюючими і мають дуже серйозний вплив на вирішення соціально економічних проблем території їх розташування та добробут населення. Все це підкреслює необхідність дотримання вимог до системи управління підприємством, які забезпечують її захищеність від впливів зовнішнього економічного середовища та сприяють дотриманню та зміцненню рівня безпеки підприємства., що у свою чергу сприяє отриманню позитивних результатів як від звичайної, та і інвестиційної діяльності.


Інвестиційний проект звичайно являє собою комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмежених часових, фінансових і матеріальних ресурсах. При цьому проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування і у цьому аспекті включає як стратегічне планування інвестиційної діяльності, так і практичну реалізацію щоденного оперативного керування нею.

Успішна реалізація інвестиційного проекту багато в чому залежить від стійкості підприємства, яка полягає насамперед у можливості протистояти негативним впливам зовнішнього середовища за рахунок використання відповідної системи управління підприємством. На рис 1 систематизовано блоки вимог до системи управління підприємством, які сприяють підвищенню рівня її стійкості, захищеності та підтримки економічної безпеки..

Захищеність системи управління підприємством Блок 1 Вимоги до системи управління, Блок 2Адаптивність Альтернативність які сприяють економічній системи управління приймаємих безпеці підприємством і і Блок 3 Внутрішня Блок 4 Орієнтація системи Блок 5 Стратегічна збалансованість основних управління на дотримання орієнтація процесу критеріїв економічної безпеки параметрів діяльності управління Рис. 1 Вимоги до системи управління підприємством у контексті підтримки економічної безпеки Орієнтація системи управління підприємством на забезпечення економічної безпеки потребує, щоб управлінські рішення, які приймаються в будь-якій сфері діяльності підприємства, повинні обов'язково розглядатися і отримувати оцінку з погляду їх впливу на економічну безпеку підприємства як в даний час, так і в перспективі.

Реалізація вимоги альтернативності управлінських рішень передбачає, що підготовка будь-якого управлінського рішення повинна враховувати варіанти можливих дій підприємства, у тому числі і при виборі суб'єктів зовнішнього середовища, з якими підприємство взаємодіє.

Вимога адаптивності системи управління означає, що система управління підприємством повинна своєчасно враховувати зміни впливу чинників зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації і управління виробництвом, фінансового полягання та інших параметрів в управлінні виробництвом.

Стратегічна орієнтація в управлінні діяльністю підприємства зобов'язує приймати управлінські рішення в діяльності підприємства з метою забезпечення його економічної безпеки з врахуванням не тільки існуючої сукупності суб'єктів зовнішнього середовища і їх інтересів, але і з урахуванням ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ передбачуваних партнерів, тобто передбачати заходи по захисту інтересів підприємства в перспективі.

Вимоги до захищеності системи управління підприємством обумовлюють необхідність існування відповідної концепції економічної безпеки, в рамках якої повинна бути вироблена політика захисту інтересів підприємства, на підставі якої формується механізм економічної безпеки підприємства, який визначає способи реалізації політики захисту інтересів підприємства в умовах, які складаються.

Підтримка та зміцнення економічної безпеки підприємства можливе на основі виявлення його інтересів і їх гармонізації з суб'єктами зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством.

Така гармонізація розглядається як форма активного захисту інтересів підприємства.

Економічна безпека підприємства багато в чому залежить від збалансованості його інтересів з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством, можливо на основі дії відповідного механізму. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства звичайно розглядається як сукупність управлінських, економічних, організаційних, правових і мотиваційних способів гармонізації інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища, за допомогою чого з урахуванням особливостей діяльності підприємства забезпечується отримання прибутку, величина якого достатня для перебування підприємства в стані економічної безпеки.

Формування механізму підтримки та зміцнення економічної безпеки підприємства забезпечується за допомогою прийняття управлінських рішень, формування інформаційного поля, проведення аналітичних і прогнозних робіт, виконання відповідних розрахунків та інтерпретації їх результатів.

Відправною точкою формування механізму підтримки економічної безпеки підприємства є визначення системи пріоритетних інтересів підприємства і її гармонізації з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища(рис.2).

Система забезпечення економічноі сійкості підприємства Аналіз виявлених взаємодій 1. Формування системи Оцінка внутрішнього консенсусу інтересів інтересів підприємства 2. Виділення пріоритетних Формування груп інтересів за функціонально партнерською ознакою інтересів партнерів 3. Оцінка консенсусу інтересів Формулювання інтересів суб'єктів зовнішнього підприємства з інтересами середовища суб'єктів зовнішнього середовища 4. Оцінка відповідності Оцінка можливості розширення сфери збігу інтересів підприємства інтересів інтересам суб'єктів зовнішнього середовища 5. Вибір форм гармонізації інтересів підприємства і інтересів суб'єктів зовнішнього середовища Рис 2 Структура системи забезпечення економічної стійкості підприємства на підставі гармонізації інтересів Система пріоритетних інтересів підприємства не залишається незмінною: з часом, із зміною поведінки суб'єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством, із загальними змінами, що відбуваються у зовнішньому середовищі, можуть змінюватися формулювання інтересів ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ та їх пріоритетність. Деякі інтереси підприємства можуть взагалі втратити свою актуальність і, навпаки, в системі інтересів підприємства можуть з'явитися нові, раніше відсутні.

Звичайно механізм підтримки економічної безпеки підприємства складається з декількох блоків, одночасна дія яких покликана забезпечити не тільки реалізацію прийнятих рішень, але й необхідний рівень стійкості перед негативними впливами зовнішнього середовища. Механізм підтримки економічної безпеки підприємства може мати різний ступінь структуризації і формалізації. Звичайно він складається з трьох блоків:вхідного (блок 1);

внутрішнього (блок 2);

вихідного (блок 3).

За допомогою функціонування блоку 1, також як і блоку 3, здійснюється взаємодія підприємства з суб'єктами зовнішнього середовища. Блоки 1 і 3 є однаково важливими для дії механізму підтримки економічної безпеки підприємства, оскільки за їх допомогою організаційно оформлюються взаємодії підприємства з суб'єктами зовнішнього середовища.

Результатом функціонування блоку 1 є пошук необхідних для організації процесу виробництва та здійснення інвестиційних проектів ресурсів і інформації відповідно до системи пріоритетних інтересів підприємства.

Блок 1 призначений для організації взаємодії підприємства з суб'єктами зовнішнього середовища, які є для підприємства пріоритетними. Вибір саме пріоритетних інтересів дозволяє обмежити розмір механізму підтримки економічної безпеки підприємства і зосередити увагу в нім на дійсно важливих для підприємства партнерах. Крім того, в блоці 1 механізму підтримки економічної безпеки підприємства розглядаються переважно альтернативні взаємодії підприємства, що підвищує гнучкість дії механізму і сприяє реалізації призначення блоку 1 механізму – мінімізації витрат у процесі виробництва та реалізації інвестиційних проектів. Альтернативність взаємодії підприємства представляє особливий інтерес при виборі постачальників ресурсів, що особливо стосується постачальників матеріалів, засобів виробництва, засобів оргтехніки і науково-технічної продукції. У свою чергу, вибір критеріїв відбору постачальників ресурсів обумовлений взаємодією підприємства із споживачами його продукції. Пошук на альтернативній основі постачальників ресурсів без визначення інтересів підприємства у сфері реалізації продукції або помилка в їх виборі можуть привести до зростання витрат, неефективного використання ресурсів і зниження прибутку підприємства і, відповідно, до небезпечного стану функціонування.

Основне призначення блоку 2 механізму підтримки економічної безпеки підприємства полягає в створенні і реалізації умов, що безпосередньо забезпечують економічну безпеку підприємства.

Найважливішими умовами при цьому є мінімізація витрат підприємства, адаптація до нововведень і розширення сфери використання послуг інфраструктури ринку. Саме зазначені умови здатні зробити найбільш істотний вплив на формування прибутку підприємства, забезпечивши тим самим його економічну безпеку. Дія механізму спрямована на підтримку економічної безпеки в діяльності підприємства як в даний час, так і на перспективу. Різниця полягає у тому, що у першому випадку домінують такі умови для економічної безпеки, як мінімізація витрат і розширення сфери використання послуг підприємств інфраструктури, то в другому - це адаптація до нововведень, розширення виробництва і його диверсифікація. Кожну з зазначених умов не можна розглядати ізольовано, оскільки вони тісно взаємозв'язані.

Мінімізація витрат підприємства розглядається як комплексне поняття, що включає мінімізацію витрат на безпосереднє виробництво, на обслуговування виробництва і управління підприємством.

Комплексність поняття мінімізації витрат підприємства зумовлює необхідність зосередження зусиль підприємства не тільки на витратах, пов'язаних з виробництвом (прямі витрати), але і на витратах, пов'язаних з обслуговуванням виробництва і управлінням підприємством (накладні витрати).Мінімізацію витрат можливо забезпечити за допомогою підвищення ефективності використання ресурсів і усунення невідповідностей у використанні ресурсів. Невідповідності у використанні ресурсів спричиняють за собою появу непродуктивних витрат на оплату праці, на зберігання матеріальних запасів і інформації, на підтримку в робочому стані устаткування, яке не використовується. Непродуктивний характер таких витрат обумовлений тим, що вони не забезпечують результату процесу виробництва – готової продукції, виконаних робіт або послуг і, відповідно, прибутку. Невідповідності у використанні ресурсів можуть привести до зростання витрат на виробництво і, відповідно, зниження прибутку, а також зниження стійкості підприємства.


Дотримання інтересів підприємства вимагає постійного розвитку його виробничого потенціалу за допомогою реалізації нововведень технічного і організаційного характеру. Значення реалізації нововведень в діяльності підприємств вже давно розглядаються як рушійна сила в розвитку ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ підприємства. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства повинен бути орієнтований не стільки на створення нововведень, скільки на використання вже наявних розробок, застосовних для реалізації.

В результаті функціонування блоку 3 механізми забезпечення економічної безпеки підприємства – вихідного блоку – на основі товарно-грошових відносин з суб'єктами зовнішнього середовища (із споживачами) підприємство здійснює реалізацію своєї продукції (робіт, послуг). Інтереси споживачів повинні стати інтересами підприємства;

інтереси підприємства ні з яким іншим суб'єктом зовнішнього середовища, що взаємодіє з ним, не співпадають так, як вони співпадають з інтересами споживачів, за винятком однієї позиції – ціни продукції. Саме інтересами споживачів продукції, разом з діями, конкурентами, що робляться, обумовлена дія таких елементів внутрішнього блоку механізму, як адаптація до нововведень, розширення виробництва і його диверсифікація.

Таким чином при реалізації інвестиційних проектів доцільно використання механізму підтримки економічної безпеки підприємства, основна мета якого полягає у зменшенні негативних впливів зовнішнього середовища за рахунок гармонізації інтересі підприємства з інтересами партнерів, що сприяє забезпеченню стійкості, прибутковості діяльності та надає можливості для розвитку та зростання.

Висновки.

1. Реалізація інвестиційних проектів потребує підтримки економічної безпеки підприємства оскільки вона потребує значних обсягів фінансування та здійснюється впродовж достатньо значного часу в умовах невизначеності економічного середовища.

2. Дія механізму забезпечення економічної безпеки підприємства покликана не просто забезпечити економічну безпеку, а безпека певного рівня, який залежить від особливостей діяльності підприємства і суб'єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з ним. У зв'язку з цим як один з елементів внутрішнього блоку механізму, представленого на малюнку, є оцінка рівня економічної безпеки, якою повинен передувати вибір критеріїв економічної безпеки і її рівня.

3.. Подальших досліджень потребують питання розвитку системи управління економічною безпекою підприємства у контексті визначення та запобігання можливих втрат при відхиленні від нормального здійснення реалізації інвестиційного проекту СПИСОК ДЖЕРЕЛ 1. Мищенко В.И. Инвестиционная стратегия в Украине // Экономика Украины. –2002. -№11. – С.23-26.

2. Денисенко М.П. Инвестирование: Монография. -М.: Центр экономики и маркетинга.-2000.- с.

3. Мухетдинова Н.М. Инвестиционный процесс (материалы к спецкурсу) // Российский экономический журнал. – 1997. - № 1. – С. 96- 4. Самогородская М.И. Управление инвестициями. / Под ред. Преображенского Б.Г. — Воронеж:

ВГТУ, 2002. — 164 с.

5. Чечетов М. Иностранные инвестиции //Экономика Украины.- 2004. -№8.- С.4- 12.

6. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. –М.: ИНФРА-М, 1998. -1024 с.

7. Козаченко А.В., Пономарев В.П., Ляшенко А.Н. Экономическая безопасность предприятия:

сущность и механизм обеспечения: Монография. К.: Либра, 2003. – 280 с.

8. Мунтіян В. Економічна безпека України: Монографія. – К.: КВІШ, 1999. – 464 с.

9. Шкарлет С.М. Економічна безпека підприємства: інноваційний аспект: Монографія. – К.:

Книжкове вид-во НАУ, 2007. – 436 с.

10. Кириленко В. Інвестиційна складова економічної безпеки: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – с.

11. Соціально-економічне становище Донецької області за січень-вересень 2010 р..-Донецьк,2010. 133 с.

РЕЗЮМЕ Розглянуто проблеми забезпечення захищеності та стійкості в процесі інвестиційної діяльності промислових підприємств регіону. Представлено механізм підтримки економічної безпеки підприємства та обгрунтовано можливості його використання при реалізації інвестиційних проектів.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Ключові слова: інвестиційна діяльність підприємства, інвестиційний проект, економічна безпека, механізм підтримки економічної безпеки РЕЗЮМЕ Рассмотрены проблемы обеспечения защищенности и устойчивости промышленными предприятиями региона в процессе инвестиционной деятельности Представлен механизм поддержки экономической безопасности предприятия и обоснованы возможности его использования при реализации инвестиционных проектов.

Ключевые слова: инвестиционная деятельность предприятия, инвестиционный проект, экономическая безопасность, механизм поддержки экономической безопасности SUMMARY The problems of providing the protected and stability are considered the industrial enterprises of region in the process of investment activity are Present the mechanism of support of economic security the enterprise and possibilities of his using are grounded for realization of investment projects.

Keywords: are investment activity of enterprise, investment project, economic security, mechanism of support of economic security ВПЛИВ ЕКСПАНСІЇ ІНОЗЕМНОГО БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ НА ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ Мєсєчко І.М., – аспірантка Національного інституту стратегічних досліджень Постійне прагнення до подальшого розширення та посилення економічного володарювання є об’єктивною закономірністю розвитку транснаціонального капіталу. Транснаціональний банківський капітал може як виконувати роль рушійної сили розвитку світової економіки, так і спричиняти кризові явища, що обумовлюється орієнтацією на власну вигоду.

Залучення національного банківського сектора до процесів глобалізації світової економічної системи спричиняє перенесення більшості позитивних і негативних явищ зовнішнього характеру в національні умови. Приплив іноземного капіталу в національну економіку, а зокрема в банківську сферу, породжує нові можливості, але й нові загрози. Фінансові ризики, що пов’язані зі зростанням частки іноземного капіталу може призвести до втрати суверенітету в сфері грошово-кредитної політики, непередбачуваних коливань ліквідності банків, посилення фінансової нестабільності, відтоку фінансових ресурсів. Таким чином, виникає наявна загроза економічній безпеці держави, що обумовлює актуальність даного дослідження.

Мета дослідження – аналіз специфіки експансії іноземним капіталом банківської системи України та оцінка впливу процесів транснаціоналізації на економічну безпеку держави.

Об’єкт дослідження – процеси транснаціоналізації світової економічної системи.

Предмет дослідження – вияв негативних наслідків транснаціоналізації банківського бізнесу в Україні, аналіз загроз економічної безпеки приймаючої країни в контексті поглинання українських банків світовими транснаціональними холдингами.

Ступінь вивченості закордонними та вітчизняними вченими-економістами наслідків експансії іноземних банків національної банківської системи знаходиться на достатньо високому рівні.

Проблемами транснаціоналізації в фінансовій системі України займаються вітчизняні вчені, серед яких О. Барановський, В. Геєць, О.Дзюблюк, А. Єпіфанов, В. Міщенко, А. Мороз, Т. Смовженко, Ф.

Шпиг. Вплив транснаціональних банків на розвиток національної банківської системи приймаючої країни досліджують такі зарубіжні вчені, як В. Бруно, Г. Дегріс, О. Гаврилчик, М. Джанетті, С.

Классенс.

Незважаючи на існуючі дослідження діяльності транснаціональні банки (ТНБ) в національній економіці доцільно продовжувати наукові та практичні пошуки в даному напрямку, проаналізувавши загрози для економічної безпеки України в умовах транснаціоналізації банківської системи.

Іноземні банки невпинно збільшують свою кількість і частку в активах приймаючих країн. На початку ХХІ ст. в країнах, що розвиваються, кількість вітчизняних банків скоротилася на 24%, а © Мєсєчко І.М., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ іноземних - зросла на 58%. В процесі транснаціоналізації характерним вектором розвитку національної банківської системи є її тісна взаємодія з фінансовими системами інших країн.

Найдинамічнішим сегментом розвитку фінансової системи України є банківські установи з іноземним капіталом, що зміцнюють свої позиції на національному ринку [8, с. 27].

Україна розвивається по шляху країн Центральної та Східної Європи, де від 60 до 90% банківського капіталу контролюються іноземцями, і місцеві експерти не завжди оцінюють позитивно вплив іноземного банківського капіталу на економіку країни. До негативних чинників впливу іноземного капіталу на розвиток ринку банківських послуг належать іноземна експансія, переслідування власних інтересів та загроза економічної безпеки.

Зараз банківська система України виконує роль фінансового посередника між зовнішніми ринками капіталу та нефінансовим сектором економіки. Отже, саме вона накопичує в собі сукупність валютних, кредитних, відсоткових ризиків, що збільшуватиме її вразливість до економічних шоків [5, с. 40]. В умовах зростання глобальної нестабільності та конфліктності з непередбачуваними наслідками перед країною постала загроза «обвальної» глобалізації національної господарської системи та втрати економічного суверенітету.

Економічна безпека банківської системи – це сукупність умов, за яких потенційно небезпечні для фінансового стану комерційних банків дії чи обставини попереджені або зведені до такого рівня, за якого вони не здатні завдати шкоди встановленому порядку функціонування банківської системи, збереженню й відтворенню її майна та інфраструктури і перешкодити досягненням банками статутних цілей.

З метою оцінки впливу експансії іноземного капіталу на банківську систему України, автором були проаналізовані головні показники діяльності 10 найбільш банків з національним капіталом (НК) та 10 найбільших банків з іноземним капіталом (ІК) в період активізації процесів транснаціоналізації національного фінансового ринку.

В 2007 р. темп приросту до попереднього року загальних активів 10 найбільших банків з ІК на 10% перевищув цей показник для 10 найбільших банків з НК (рис. 1). З 2008 до 2010 рр. темп приросту загальних активів 10 найбільших банків з НК перевищували активи 10 найбільших банків з ІК. Показовим є те, що через світову фінансову кризу в 2009-2010 рр. темп приросту до попереднього року загальних активів іноземного капіталу в національній банківській системі був негативним. Це свідчить, що залежність фінансових структур з іноземним капіталом від зовнішніх чинників в посткризовий період гальмує розвиток ринку банківських послуг України в цілому.

Рис. 1. Темпи приросту загальних активів 10 найбільш банків з НК та 10 найбільших банків з ІК, % до попереднього року [4] В період з 2007 по 2010 рр. темп приросту власного капіталу до попереднього року найбільших банків з вітчизняним капіталом завжди суттєво перевищував даний показник банків з іноземним капіталом (рис. 2). В 2008 р. був зафіксований найбільший розрив – темп приросту до попереднього року власного капіталу 10 найбільших банків з НК вдвічі перевищував цю цифру для 10 найбільших банків з ІК. Суттєво погіршився цей показник для банків з іноземним капріталом в ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 2009-2010 рр., склавши -0,3% та -4% відповідно приросту власного капіталу до попереднього року.

Зменшення власного капіталу 10 найбільших банків з ІК протягом 10 місяців 2010 р. свідчить про те, що вони ще не почали відновлюватися після світової фінансової кризи. Отже, для банки з ІК повільніше поліпшують свої показники в порівнянні з банками з національним капіталом, що обумовлюється через залежність від ситуації на міжнародних ринках, що уповільнює розвиток фінансових установ на ринку банківськитх послуг в Україні.

Рис. 2. Темпи приросту власного капіталу 10 найбільш банків з НК та 10 найбільших банків з ІК, % до попереднього року [4] Оцінюючи чистий прибуток, необхідно відзначити, що в 2007-2008 рр. банки з ІК отримали на 25% прибутку менше, ніж банки з вітчизняним капіталом (рис. 3). Станом на 01.10.2010 р. збиток Топ-10 банків з національним капіталом був у 2 рази менше, ніж Топ-10 банків з іноземним капіталом, тобто банки з національним капіталом краще виходять з кризового стану, ніж банки з іноземним капіталом.

Рис. 3. Чистий прибуток 10 найбільш банків з НК та 10 найбільших банків з ІК, млн. грн.

[4] Експансія іноземних банків може мати суперечливий характер. Наприклад, для державних органів влади приплив капіталу з-за кордону, з одного боку, став вирішенням проблеми залучення інвестиційних ресурсів, а з іншого – загостренням проблеми економічного суверенітету держави.

Негативні прояви експансії транснаціональним капіталом національного ринку банківських послуг:

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ зростання мобільності міжнародного банківського капіталу збільшує не тільки шанси на отримання інвестиційних коштів, а й ризики його відтоку у найбільш несприятливий для економіки момент, наприклад, коли економічна ситуація в країні різко змінюється (рис. 4).

Наприклад, в 2009 р. кількість філій іноземних банків, що були закриті, становить 574 одиниці.

Негативні імпульси інтенсивного розвитку транснаціоналізації банківського бізнесу швидко передаються від однієї країни до іншої, тим самим спричиняючи ефект доміно. За рахунок підвищення значущості фінансової транснаціональної консолідації. Ефект передачі транскордонних ризиків може коливатися в межах 5-10%, таким чином криза здатна імпортуватися [6, с. 226].

Рис. 4. Кількість філій ТНБ, що були закриті в 2009 р. в Україні [10, с. 49] ТНБ створюючи потужну конкуренцію вітчизняним банкам, витісняють їх з внутрішнього ринку не даючи можливість розвиватись належним чином (серед 18 банків першої групи 11 банків з іноземним капіталом). Світовий досвід свідчить про те, що переваги та недоліки від розширення діяльності іноземних банків є збалансованими за умов продовження активної діяльності місцевих банків та збереження за ними значної частки банківської системи країни [7, с. 48];

банки з іноземним капіталом більш схильні надавати кредити виключно великим компаніям, залишаючи роздрібний кредитний ринок та компанії з низьким кредитним рейтингом місцевим банкам;

існує ризик перерозподілу інвестиційних потоків на користь підприємств з іноземним капіталом, торговельного та споживчого секторів, що негативно впливає на відтворення засобів виробництва на інноваційній основі;

міцна система корпоративного управління в банках, що побудована за іноземним зразком і не враховує особливостей приймаючої країни, може становити певну загрозу для банківської системи. Наприклад, після придбання вітчизняного банку іноземні інвестори в рамках реструктуризації можуть загострити соціальну напругу в країні шляхом масових звільнень працівників [3].

з метою реалізації своїх стратегічних планів транснаціональний капітал може здійснювати значний політичний тиск на приймаючі країни, що може суперечити національним інтересам. Отже, монополізація іноземним капіталом ринку банківських послуг України може спричинити зростання політичної залежності держави;

існує загроза підриву стабільності національної валюти через вільне переміщення капіталу ТНБ;

іноземні фінансові установи проникають у галузі, пов’язані з національною безпекою та мають можливість негативно впливати на їх розвиток;

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ притаманний транснаціональному капіталу космополітизм може нав’язувати ідеологію, що суперечить інтересам розвитку національного бізнесу [2, с.260];

накопичення короткострокового капіталу можуть призвести до структурних перекосів в економіці;

негативний вплив на фіскально-бюджетну систему через зменшення податкових надходжень, оскільки філії будуть направляти прибуток за кордон;

введення обмежень іноземних державних банків, наприклад, Внєшторгбанк (Росія) і РКО (Польща). Державні банки керуються не тільки економічними інтересами, а й політичними, тому вони, захопивши значну частку ринку банківських послуг України, можуть використовувати її для політичних маніпуляцій і впливів;

постійна загроза появи «ринкових бульбашок», що обумовлено суттєвим припливом капіталу в різних сегментах ринку, сприяючи її перегріву.

Таким чином, транснаціоналізація банківського бізнесу в Україні супроводжується посиленням економічної та політичної залежності країни від інтересів зарубіжних інвесторів та підвищенням рівня ризику валютної стабільності. Якщо банківська система буде спиратися тільки на ТНБ, тоді банки з іноземним капіталом будуть здійснювати вирішальний вплив на пріоритети економічного розвитку в приймаючих державах. Переважно національні інтереси приймаючої держави не співпадають із стратегічними пріоритетами ТНБ. Отже, національна банківська система повинна спиратися на власну ресурсну базу.

Головні недоліки відкритості фінансової системи – залежність від зовнішніх економічних потрясінь;

тиск на вітчизняні банки, залежності від кон’юнктури світових фінансових ринків;

втрата клієнтів та ринків, ускладнення банківського нагляду з боку держави, тобто держава позбавляється значних важелів впливу на банківський сектор.

Транснаціональному капіталу властива надмірна чутливість та мобільність до змін на міжнародних ринках. Приплив іноземного капіталу в національну банківську систему можливий лише до тієї межі, за якої буде зберігатися контроль за фінансовим сектором вітчизняним законодавством і наглядовими та регулюючими органами. Більшість країн світу використовують певні обмеження стосовно присутності іноземного капіталу в фінансовій системі. Наприклад, квота присутності іноземного капіталу в Російській Федерації становить 50%, в Білорусії – 25%. Деякі країни заборонили приплив іноземного капіталу в банківській сектор, а саме Індія, Китай (був введений мораторій на присутність ТНБ на 5 років після вступу в СОТ). Зараз Індія та Китай, які входять до трійки найбільш інвестиційно-привабливих країн світу, залучають іноземні інвестиції, але залишають у власності національного капіталу всі стратегічні інфраструктурні системи, в т.ч.

банківську систему [1, с. 14]. Таким чином, необхідно відзначити, що процеси глобалізації та транснаціоналізації не спроможні замінити внутрішні резерви економічного розвитку країни.



Pages:     | 1 |   ...   | 11 | 12 || 14 | 15 |   ...   | 23 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.