авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 23 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 14 ] --

Лібералізація та інтеграція національної банківської системи до міжнародного фінансового ринку повинні бути поступовими та контрольованими, що дозволить використати переваги даних процесів при найменших ризиках [2, с. 226]. Повне відкриття національних фінансових систем для іноземного капіталу призводить до його швидкої концентрації. Розмір транснаціонального капіталу перевищує потенціал банківської системи приймаючої країни, отже, виникає небезпека для національної економіки. Розвиток економіки набуває залежного характеру, стає більш керованим зовнішніми чинниками.

Рекомендації. Необхідно розмежовувати поняття поглинання національної банківської системи та залучення іноземних інвестицій. Зараз відбувається повне відкриття кордонів та широкомасштабна експансія міжнародного банківського капіталу вітчизняного ринку банківських послуг. У цьому контексті важливими завданнями регулятивних органів країн-реципієнтів є постійний моніторинг параметрів експансії іноземних банків для створення адекватної системи регулювання і нагляду з метою максимізації переваг і мінімізації ризиків, пов’язаних з приходом міжнародних інвесторів.

Необхідно створити оптимальні умови для вітчизняних банків, за яких вони зможуть конкурувати на власному ринку з іноземними фінансовими установами. З метою уникнення загроз фінансовій безпеці держави необхідно встановити адміністративні обмеження доступу іноземних банків до інвестування у стратегічно важливих секторах економіки, що забезпечить недопущення надмірної концентрації в них іноземного капіталу.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Необхідно створити Національний фонд, головною задачею якого буде викупати пакети акцій чи надавати фінансовим установам позики. Тільки цими діями ми могли б не дозволити чи уповільнити перехід під іноземний контроль. Даний фонд допомагав би банківським установам, що опинилися під загрозою поглинання, експансії ТНБ.

Фінансова стратегія розвитку транскордонної консолідації банківського бізнесу дає можливість ураховувати сценарії подальшої експансії іноземними банками та визначити оптимальну модель входження до національної фінансової системи. Механізм контролю за присутністю іноземного банківського капіталу в Україні повинен базуватися на трьох засадах:

впровадження обмеження частки іноземного капіталу в банківській системі на рівні 40-45% на короткострокову перспективу - на 3-5 роки. Не встановивши обмеження на обсяги притоку транснаціонального капіталу, банківська система України може представляти лише інтереси інших країн. У випадку світових фінансових криз вітчизняний банківський бізнес з часткою у 60% у загальних активах забезпечить стабільність і не допустить спаду макроекономічних показників;

проведення моніторингу доступу іноземного банківського капіталу (відбір потенційних претендентів на купівлю вітчизняних банків чи їх створення). ТНБ, що працюють в національній банківській системі повинні мати високий рейтинг, достатній власний капітал та бути надійними;

розробка інструкції про створення, регулювання та нагляд за діяльністю філій іноземних банків. В Україні немає суттєвих законодавчих перешкод для входження ТНБ на вітчизняний ринок банківських послуг. Філії ТНБ можуть бути використані для вивезення капіталу за кордон та для відмивання брудних грошей. Допуск філій іноземних банків на фінансовий ринок України повинен слугувати національним інтересам. Необхідно відзначити, що філії іноземних банків не є самостійними юридичними особами, а є структурними підрозділами ТНБ, діяльність яких регулюється іноземним законодавством та які є непідконтрольні національному регулятору. Не можна допустити послаблення фінансового суверенітету країни [7, с. 47].

Даний механізм сприятиме забезпеченню національного суверенітету на основі паритетного розвитку українських та іноземних банківських установ. Розподіл сфер діяльності та сегментів ринку між банками з іноземним і вітчизняним капіталом дозволить підвищити конкурентоспроможність національної фінансової системи та її інтеграції у світовий фінансовий простір. Існують різні погляди, але в більшості випадків всі вони зводяться до того, що ступінь відкритості економік повинен відповідати рівню розвитку їх банківської системи та якості функціонування інститутів внутрішнього регулювання.

Основні напрямки оптимізації допуску іноземного банківського капіталу:

збільшення частки іноземного банківського капіталу в банківській системі повинно відбуватися поступово – по мірі створення сприятливих внутрішніх умов розвитку банківського сектора та підвищення конкурентоспроможності національного банківського капіталу;

необхідно зміцнювати та сприяти подальшому розвитку сегменту банків з державним капіталом, що спеціалізуються на забезпеченні стратегічних соціальних, структурних і зовнішньоекономічних завдань економічного зростання (Ощадбанк, Укрексімбанк);

варто проводити моніторинг доступу іноземного банківського капіталу на основі національних пріоритетів розвитку та ввести заборону на доступ ТНБ з офшорних зон.

Реалізація даних заходів дозволить частково мінімізувати негативні наслідки збільшення частки іноземного капіталу в банківський сектор України, а також повною мірою скористатися перевагами цієї присутності для подальшого розвитку національної економіки.

Всі інструменти державного регулювання і контролю за транснаціональним банківським бізнесом необхідно поділити на адміністративні - заборони і обмеження - і економічні оподаткування доходів.

Головні інструменти регулювання НБУ іноземного банківського капіталу:

ліцензування діяльності;

розробка спеціальної системи оподаткування іноземних банків;

пред’явлення вимог до розмірів транснаціонального банківського капіталу: гранична частка іноземного капіталу у фінансовій установі;

загальна квота на участь іноземного капіталу в сукупному банківському капіталі держави;

встановлення спеціальних вимог до системи управління банком з іноземним капіталом;

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ заборона на здійснення окремих видів операцій, наприклад, на залучення депозитів фізичних осіб [9, с. 4].

Висновки. Існують серйозні економічні ризики швидкого зростання частки іноземного банківського капіталу, пов’язані з можливою втратою суверенітету в сфері грошово-кредитної політики, що підсилить нестабільність системи, коливання ліквідності банків, спекулятивні зміни попиту та пропозиції на фінансовому ринку. Варто враховувати, що експансія ТНБ національного ринку банківських послуг є небезпечним чинником не тільки для вітчизняних фінансових установ, але й для економіки країни в цілому, оскільки буде сприяти зростанню дефіциту платіжного балансу, державного боргу, некерованості інвестиційними процесами, зниженню зайнятості населення й поступовому гальмуванню економічного розвитку України. Головні передумови розвитку вітчизняного банківського сектору будуть визначатися не національною економічною політикою та стратегічними інтересами розвитку держави, а будуть залежати винятково від зовнішніх факторів впливу, що може бути серйозною погрозою економічній безпеці держави.

Мінімізація фінансових ризиків та одночасне використання переваг від присутності на ринку банківських послуг ТНБ повинні відповідати інтересам розвитку національної фінансової системи, сприяти залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку країни.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Дзюблюк О., Прийдун Л. Розвиток банківської системи в умовах інтеграції економіки України у світове господарство і лібералізації міжнародного руху капіталу / О. Дзюблюк, Л. Прийдун // Світ фінансів. – 2008. - №2 (15). – С. 8-19.

2. Клюско Л.А. Транснаціональні банки: позитивний вплив і негативні наслідки для національних банківських систем / Л.А. Клюско // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №8. – С. 257-264.

3. Новий етап розвитку банківської системи України: зростання участі іноземних інвесторів:

монографія / [Т. С. Смовженко, О. І. Кірєєв, О. О. Другов та ін.] ;

Під ред. Т. С. Смовженко. – К.

: УБС НБУ, 2008. – 231 с.

4. Офіційний веб-сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.bank.gov.ua.

5. Рожко О. Проблеми залучення іноземного капіталу у банківську систему України / О. Рожко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. - №109. – С. 39 43.

6. Система економічної безпеки держави / Під заг. ред. д.е.н., проф., заслуженого економіста країни Сухорукова А.І. / Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. – К.: ВД «Стилос», 2009. – 685 с.

7. Стубайло Т. Іноземний капітал у банківській системі України / Т. Стубайло // Світ фінансів. – 2008. - №2 (15). – С. 45-50.

8. Трохименко В.І. Ринок банківських послуг в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку / В.І.

Трохименко // Статистика України. – 2010.- №2. – С. 26-31.

9. Халло В.Ф. Вплив іноземного капіталу на розвиток банківської конкуренції та його наслідки / В.Ф. Халло // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія економічна. – 2009. - №2. – С. 1-10.

10. CEE Banking Sector Report. Raiffeisen Centrobank AG. - September 2010 – 80 p.

РЕЗЮМЕ Національна економіка може втратити незалежність через експансію українського фінансового сектора ТНБ. Найвищий рівень залежності національної банківської системи від економічної ситуації в інших країнах може негативно впливати на стабільність внутрішніх банків. Головні тенденції розвитку банківського сектора України будуть визначені не національною економічною політикою та стратегічними інтересами держави, але будуть залежати від зовнішніх факторів. Саме тому необхідно враховувати, що вплив транснаціональних холдингів може бути небезпечним для банківської системи України в контексті фінансової глобалізації. Суверенітет може бути загублений. Уряд повинен захищати банківську систему України.

Ключові слова: ТНБ, банківська система, економічна безпека, експансія, національна економіка, суверенітет ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ РЕЗЮМЕ Национальная экономика может потерять независимость по причине экспансии украинского финансового сектора ТНБ. Высочайший уровень зависимости национальной банковской системы от экономической ситуации в других странах может отрицательно влиять на стабильность внутренних банков. Главные тенденции развития банковского сектора Украины будут определены не национальной экономической политикой и стратегическими интересами государства, но будут зависеть от внешних факторов. Именно поэтому необходимо учитывать, что влияние транснациональных холдингов может быть опасным для банковской системы Украины в контексте финансовой глобализации. Суверенитет может быть потерян. Правительство должно защищать банковскую систему Украины.

Ключевые слова: ТНБ, банковская система, экономическая безопасность, экспансия, национальная экономика, суверенитет SUMMARY National economy may lose sovereignty because of the TNB expansion of Ukrainian financial sector. The highest level of national bank system dependence from an economic situation in other countries can negatively influence on domestic banks’ stability. The main trends of Ukrainian bank sector development will be determined not by national economic policy and state’s strategic interests, but will depend on the external factors. That’s why it is necessary to take into the account that transnational holdings’ influence may be dangerous for security of Ukrainian banking system in the context of financial globalisation. Sovereignty may be shaken. Government should protection Ukrainian banking system.

Keywords: TNB, bank system, economic security, expansion, national economy, sovereignty   МИРОВОЙ ФАРМАЦЕВТИЧСКИЙ РЫНОК:

ФОРМИРОВАНИЕ НОВОЙ РЕГИОНАЛЬНОЙ МОДЕЛИ Миронишина Е.В., Донецкий национальный университет, ст. преподаватель кафедры «Международная экономика» Актуальность. Динамика развития мирового фармацевтического рынка в целом и его отдельных региональных сегментов на протяжении последних 30 лет свидетельствует о том, что производство лекарств является сегодня и останется в обозримом будущем одной из самых перспективных отраслей.

Глобальный финансовый кризис вызвал смещение центра притяжения на мировом фармрынке.

Следует учитывать, что существует прямая корреляция между спросом на фармпродукцию и макроэкономическими показателями, в частности темпами роста ВВП, потребительских и государственных расходов. Развивающиеся фармрынки по этим показателям демонстрируют высокую динамику даже в условиях всеобщего экономического спада. Ситуация на развитых фармрынках несколько иная — сформированные экономики этих стран весьма чувствительны к негативным последствиям кризиса, чтобы удержать позиции, они могут опираться на экономию имеющихся ресурсов, а не на использование резервного потенциала, как развивающиеся страны.

Постановка проблемы. С учетом вышесказанного, существует необходимость рассмотрения проблемы формирования новой модели мирового фармрынка, характеризующейся смещением акцента с развитых на развивающиеся рынки, а также изменением товарной структуры с упором на перспективные узкоцелевые рынки и сокращением доли общих фармакотерапевтических групп.

Таким образом, целью данной публикации является изучение тенденций развития мирового фармацевтического рынка с учетом его региональной трансформации. В ходе исследования был использован новый подход к региональной классификации мирового фармрынка в зависимости от уровня конкурентоспособности, потенциала и инвестиционной привлекательности регионов.

Итак, общий объем продаж лекарственных средств на 14 основных фармацевтических рынках в мире по показателю MAT (Moving annual total) за 12 месяцев (с октября 2009 г. по сентябрь 2010 г.) составил почти 509 млрд. долл. США (таблица 1). Как и в предыдущие месяцы, максимальное увеличение объема фармацевтического рынка отмечено для Венесуэлы — 30%. Активное развитие © Миронишина Е.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ демонстрируют фармацевтические рынки Китая, Аргентины и Бразилии. Фармакотерапевтическая структура мирового рынка демонстрирует стабильность.

Таблица 1.

Общий объем продаж на основных фармрынках за 12 месяцев (октябрь 2009 г. — сентябрь 2010 г.) с указанием процента прироста по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года Объем фармрынка,, в сравнении с периодом:

Регион/страна Млрд. долл. США октябрь 2008 г. – сентябрь 2009 г.

Северная Америка: 242,2 4% США 223,0 4% Канада 19,2 5% Европа: топ-5 108,4 2% Германия 35,3 4% Франция 28,5 — Италия 16,2 1% Испания 14,7 1% Великобритания 13,7 2% Япония* 83,7 2% Китай** 31,1 23% Латинская Америка: топ-4 34,2 — Бразилия 16,7 20% Мексика 7,6 2% Венесуэла 6,1 30% Аргентина 3,8 24% Австралия/Новая 9,3 6% Зеландия Всего 508,9 — *В данные по объему продаж на рынке Японии включен объем госпитального сегмента;

**данные об объеме продаж госпитального сегмента.

Неизменным лидером по объему продаж в денежном выражении среди корпораций на мировом фармацевтическом рынке за 12 месяцев к сентябрю 2010 г. является компания «Pfizer», далее за ней на 2-й строчке в топ-листе — «Novartis». 3, 4 и 5-е места в рейтинге заняли «AstraZeneca», «Merck&Co.» и «GlaxoSmithKline» соответственно.

По итогам аналитических отчетов, объем мирового фармрынка в 2010 г. увеличился на 4–6% по сравнению с предыдущим годом и достигает 825 млрд. долл. До 2013 г. среднегодовые темпы его прироста ожидаются на уровне 4–7%, а прогнозируемый объем рынка достигнет 975 млрд. долл. [5].

Среди ключевых факторов роста спроса в ближайшей перспективе выделяют рост рынка США, на котором базируется глобальная экономика;

изменение соотношения сегментов инновационных продуктов и препаратов, находящихся на стадии зрелости;

рост доступности медицины. При этом фармрынкам регионов мира будут присущи различные тенденции развития.

С учетом существующих тенденций, выделим особенности динамики мирового фармацевтического рынка в перспективе до 2014 г.:

1. Географический баланс фармацевтического рынка продолжит перемещаться по направлению к наиболее быстроразвивающимся фармрынкам (pharmerging markets).

Темп прироста этих рынков до 2014 г., как предполагается, составит 14–17%, в то время как прирост крупных развитых рынков будет на уровне 3–6%. В результате до 2014 г. совокупный прирост быстроразвивающихся фармрынков будет сходен таковому на развитых рынках — порядка 120–140 млрд. долл. Для сравнения: за прошлые пять лет совокупный рост на развивающихся рынках составил 69 млрд. долл. и 126 млрд. долл. — на развитых. США останутся единственным ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ наикрупнейшим рынком с 3–6% ростом ежегодно, прогнозируемым на следующие пять лет, который в 2014 г. достигнет суммы в 360–390 млрд. долл. по сравнению с 300 млрд. долл. в 2009 г. [1] 2. Динамика роста выше в тех терапевтических областях, которые ближе к появлению инновационных продуктов и потребности которых в лекарственных средствах не удовлетворены.

Так как научно-исследовательские программы фармацевтических компаний вынуждены приспосабливаться к тому, что во многих областях, связанных с терапией хронических заболеваний, находят широкое применение более доступные по цене генерические препараты, основной рост будет происходить в терапевтических областях, испытывающих существенный недостаток в лекарственных средствах, сопровождающихся дорогостоящей терапией, а также в области инноваций, которые могут предоставить пациентам новые терапевтические альтернативы. В таких областях, как онкология, лечение сахарного диабета, рассеянного склероза и ВИЧ/СПИДа, ожидаемый ежегодный прирост до 2014 г. превысит 10% за счет выведения на рынок новых лекарственных средств, расширения доступа пациентов к препаратам и перенаправления финансирования из других терапевтических областей, в которых появились более доступные по цене генерические версии оригинальных продуктов. [6] 3. Значительное сокращение финансирования государства на покрытие расходов на здравоохранение с целью снизить рост бюджетных отчислений. На фоне наблюдавшегося ранее глобального экономического спада национальные правительства стараются сократить расходы на здравоохранение. Страны, включая Турцию, Испанию, Германию и Францию, уже объявили о своих планах ограничить доступ или сократить компенсацию таких расходов. Правительства других странах, стремясь восстановить финансовый баланс, могут предпринять подобные действия или переложить большую долю расходов на лечение на плечи пациентов.

4. Ожидается значительный рост в области производства генерических препаратов на фоне окончания сроков патентной защиты препаратов-блокбастеров. Прогнозируется, что в течение последующих 5 лет на крупнейших развитых рынках, объем продаж препаратов на которых составляет более 142 млрд. долл., будет отмечена высокая конкуренция со стороны генериков.

Предпочтительным среди пациентов станет применение генерических препаратов в таких крупнейших терапевтических группах, как антихолестеринемические средства, антипсихотические препараты и противоязвенные средства, что до 2014 г. обусловит снижение общей суммы расходов на лекарства примерно до 80–100 млрд. долл. во всем мире. Это особенно отразится на рынке США, где ожидается окончание сроков патентной защиты примерно на 2/3 всех патентованных лекарств.

В США снижение достигнет своего максимума в 2011-2012 г., когда окончится срок патентной защиты для 6 из нынешних 10 блокбастеров.

5. Экспансия международных фармкомпаний на развивающиеся рынки рассматривается как неотъемлемая составляющая глобальной стратегии компаний. По мере замедления темпов прироста развитых фармрынков интерес глобальных игроков все чаще обращается в сторону развивающихся фармрынков, обладающих значительным потенциалом. Мировые фармкомпании возлагают серьезные надежды на развивающиеся фармрынки. Например, «Pfizer» в течение ближайших 5 лет планирует увеличить удельный вес продаж на развивающихся фармрынках в общем объеме дохода от реализации с 13 до 20%. Особенно привлекательными на этих рынках представляются такие терапевтические области, как лечение сердечно-сосудистых заболеваний, купирование боли, а также борьба с инфекционными заболеваниями, пенетрация в которых уже достигла предела на развитых рынках. В это же время выход на развивающиеся фармрынки может вдохнуть вторую жизнь в препараты этих терапевтических направлений.

С целью дифференциации уровней развития фармацевтических рынков, рассмотрим основные группы стран с общими характеристиками и вкладом в мировой фармрынок.

I. По-прежнему фармацевтический бизнес концентрируется в таких ведущих регионах — США, Европа и Япония, которые аккумулируют около 70% мирового фармрынка (рис. 1). Это развитые фармрынки (с объемом ВВП на душу населения 25 тыс. долл. США и более). Вместе с тем кризис послужил катализатором кардинальных перемен, в частности наметилось изменение географической и товарной структуры современного фармрынка. Потенциал его развития заложен в тех сферах, где неудовлетворен спрос и в региональном, и в товарном аспекте.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Рис. 1. Вклад различных рынков в среднегодовой прирост мирового фармрынка в 2005– 2009 гг., а также прогноз на 2009–2014 гг.

II. В контексте смещения центра Мировой фарминдутрии с развитых на развивающиеся фармрынки, мы предлагаем классифицировать 17 развивающихся фармрынков. По итогам 2009 г.

совокупный объем фармрынков этих стран составил 123 млрд. долл. США (16% мирового фармрынка). Примечательно, что 15 крупнейших мировых фармкомпаний суммарно аккумулируют 10% объема развивающихся рынков. Согласно прогнозам «IMS Health» в 2009–2013 гг. их объем увеличится на 48%, или на 90 млрд. долл. США. [2] В этот период в исследуемых странах ожидаются значительные изменения в сфере экономики и здравоохранения, в частности повышение уровня доступности медицинской помощи и более гибкое варьирование соотношения на рынках генерических и инновационных препаратов в непрерывном поиске оптимальной модели развития фармрынка.

Итак, рассмотрим развивающиеся фармрынки, классифицировав их в разрезе 3 уровней, с учетом минимально ожидаемого вклада страны в итоговый прирост мирового фармрынка в период 2010–2013 гг. и степени инвестиционной привлекательности.

Уровень 1: Китай. Итак, к развивающимся фармрынкам 1-го уровня был отнесен Китай.

В классификации Китай вынесен в отдельный уровень, что обусловлено объемом ВВП страны.

Объем ВВП этой страны превышает 8 трлн. долл. (3-е место в мире). Согласно прогнозам, китайский фармрынок к 2011 г. выйдет на 3-е место в мире по объему продаж. Кроме того, в 2010–2013 гг.

ожидается, что объем фармацевтического рынка страны увеличится на 40 млрд. долл. Огромный потенциал повышения спроса в сфере здравоохранения кроется в стремительном росте численности и благосостояния населения. Напомним, что в настоящее время в стране проживает 1,3 млрд. человек. Процессы старения нации также стимулируют спрос на лекарства, предназначенные для лечения хронических заболеваний.

Рост объема продаж будет по-прежнему обеспечиваться преимущественно брэндированными генериками, причем их продвижением будут заниматься крупные фармкомпании развитых стран.

Хотя в региональном аспекте спрос на продукцию мультинациональных компаний — в основном прерогатива крупнейших китайских городов.

В стране проводятся широкомасштабные реформы системы здравоохранения, в частности в отрасль были направлены инвестиции в размере 125 млрд. долл. с целью покрытия страховой медициной всего населения Китая к 2011 г. Значительные средства также были направлены на развитие инфраструктуры системы здравоохранения, в том числе в отдаленных регионах страны.

С учетом вышеуказанных факторов к 2013 г. ожидается двукратное увеличение объема китайского фармрынка [4].

Однако усиление государственного влияния в сфере здравоохранения также имеет и негативные стороны. Так, система государственного медицинского страхования в рамках списка жизненно важных лекарственных средств (ЖНВЛС) приведет к ужесточению государственного регулирования цен на продукцию мультинациональных фармкомпаний. Компании будут вынуждены закладывать ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ в своих бюджетах ограничение торговых наценок на продукцию, входящую в список ЖНВЛС, на уровне 20–30% в связи с ценовой реформой.

Уровень 2: Бразилия, Россия и Индия. К 2013 г. вклад каждой из стран — Бразилии, России и Индии — в общий прирост мирового фармрынка ожидается в размере 5–15 млрд. долл. Для этих рынков наиболее важно сбалансировать потенциальные выгоды и риски.

В течение последних нескольких лет для Бразилии были характерны двузначные темпы прироста объема фармрынка. Одним из основных факторов стремительного развития фармрынка в стране стал высокий уровень урбанизации — 85% населения Бразилии составляют городские жители, для которых более доступны медицинские услуги, чем для сельских жителей. Государственное медицинское страхование покрывает 90% городского населения, кроме того, растет интерес к частному медицинскому страхованию. Среди факторов, оказывающих негативное влияние на развитие рынка, выделяют высокий удельный вес частных расходов в общем объеме финансирования системы здравоохранения, при том что уровень благосостояния населения оставляет желать лучшего. Количество плательщиков, способных оплачивать инновационную терапию, ограничено. В последнее время на бразильском фармрынке отмечают рост конкуренции в сегменте генерических лекарственных средств, усиление тенденции к сдерживанию расходов на здравоохранение, а также увеличение инвестиций в государственные фармацевтические заводы и предоставление соответствующих преференций локальным компаниям.

Российский фармрынок также демонстрирует двузначные темпы прироста и характеризуется укреплением как государственного, так и частного сегмента страховой медицины. Медицинское образование усовершенствуется, однако недостаточен уровень знаний относительно профилактики, диагностики и лечения в сфере первичного медицинского обслуживания. Для российского фармрынка характерно усиление влияния государства в сфере ценового регулирования в сегменте ЖНВЛС, а также в политике протекционизма.

В Индии начинает развиваться инновационный сегмент фармрынка благодаря поддержке зарубежных инвесторов. В стране увеличивается прослойка населения среднего класса, развивается доступ к медицинскому и фармацевтическому обеспечению в сельской местности, улучшается инфраструктура в сфере здравоохранения. Беспокойство вызывают доминирование локальных генерических фармкомпаний и несовершенство законодательства в сфере регулирования прав интеллектуальной собственности. Проблематична также конкуренция со стороны генерических подделок и дешевых биоаналогичных препаратов из-за отсутствия надлежащей прозрачной системы регистрации лекарственных средств.

Уровень 3: Венесуэла, Польша, Аргентина, Турция, Мексика, Вьетнам, ЮАР, Таиланд, Индонезия, Румыния, Египет, Пакистан и Украина (13 стран). В 2009 г. эти страны суммарно аккумулировали ВВП около 2 трлн. долл. В 2010–2013 гг. объем этих фармрынков увеличится на 1– млрд. долл. для каждой из стран Румыния — стремительно развивающийся на фоне других стран Центрально-Восточной Европы фармрынок с темпами прироста на уровне 23%. Несмотря на сокращение бюджета на здраво охранение и введение новой системы регулирования цен, нововведения преимущественно имеют положительную окраску для румынского фармрынка. В их числе — повышение качества общественных больничных учреждений, развитие системы медицинского страхования, децентрализация системы здравоохранения, расширение охвата страховой медициной населения пенсионного возраста.

Несмотря на высокий уровень фрагментированности фармрынка и вызывающего беспокойство законодательства в сфере защиты прав интеллектуальной собственности, Вьетнам также обладает высокой инвестиционной привлекательностью. Широкие возможности на этом рынке открываются в условиях усиления процессов старения нации, расширения частного сектора страховой медицины, а также увеличения государственного финансирования системы здравоохранения и, соответственно, роста объема госпитальных закупок.

Для Египта также характерны увеличение финансирования системы здравоохранения и усовершенствование законодательства в сфере защиты прав интеллектуальной собственности.

Значительный потенциал развития фармрынка страны кроется в росте численности населения, повышении доступности фармацевтического обеспечения, значительных темпах роста объема ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ продаж в розничном секторе, который аккумулирует существенную долю египетского фармрынка, а также сравнительно быстрая процедура регистрации лекарственных средств.

Таким образом, наметившиеся в настоящее время на мировом фармрынке тенденции, в будущем ведут к тому, что 17 развивающихся рынков приобретут масштабы Европы и Японии вместе взятых, обеспечив глобальному рынку дополнительно прирост продаж в размере 140 млрд. долл. США.

При этом Китай будет рассматриваться как отдельная единица, к 2016 г. заняв 2-е место в мире после США.

Однако многие глобальные фармкомпании до сих пор не представлены на развивающихся фармрынках. В 2009 г. топ-15 фармацевтических производителей аккумулировали лишь 0,9% общего объема своих мировых продаж на рынке Китая, 2,9% — на развивающихся фармрынках 2-го уровня (Бразилия, Индия, Россия), 5,6% — на развивающихся фармрынках 3-го уровня. В большинстве случаев это свидетельствует о том, что по-прежнему акцент делается на премиум-сегмент фармрынка, в то время как крупный сегмент брэндированных генериков с более низкой маржинальностью рассматривается как второстепенный. Ситуация постепенно начинает меняться по мере того, как некоторые производители все больше внимания начинают уделять генерическим лекарственным средствам. Следствием явдляется разработка компаниями стратегии для захвата новых рынков.

Например, приобретение «Sanofi-Aventis» генерических производителей в Бразилии («Medley») и Мексике («Kendrick») позволило французской фармкомпании выйти в лидеры на рынке в Латинской Америке. Хорошим примером является компания «Bayer AG», которая в числе первых инвестировала в фармрынки Китая и Турции.

Аналогичным образом компания «GlaxoSmithKline» посредством расширения сотрудничества с компанией «Aspen» получила доступ на африканский рынок. «Novartis» сосредоточилась на инвестициях в Китай, включая 1 млрд. долл. в сферу R&D, а также осуществила значительные капиталовложения в R&D-мощности в Бразилии.

Компания «Merck» в текущем году объявила о создании совместного предприятия с локальным китайским фармпроизводителем «Sinopharm» с целью сотрудничества в сфере вакцин и других продуктов компании, которые ранее не были представлены на китайском фармрынке.

Не существует универсальной стратегии выхода на развивающиеся фармрынки. Есть множество различий в структуре систем здравоохранения в этих странах: отличаются уровень материально технического обеспечения отрасли, степень развития инфраструктуры, уровень государственной поддержки и жесткости регулирования, также существуют различия в культуре медицинской практики. Значимы и географические, и урбанистические характеристики внутри стран, что иногда не учитывается. Стратегии должны включать все нюансы, в частности региональные особенности структуры заболеваемости, терапевтической парадигмы, степени развития диагностики в стране.

Конкурентная среда на развивающихся фармрынках для локальных и зарубежных компаний различается. Как правило, рыночная власть на развивающихся фармрынках присуща локальным компаниям, которые лучше зарубежных игроков ориентируются в местной бизнес-среде, располагают более развитой дистрибьюторской сетью и могут рассчитывать на лояльность правительства, в частности в госпитальном сегменте. По мере усиления конкуренции на локальных фармрынках, компании вынуждены дифференцировать маркетинговые подходы и оптимизировать свои глобальные продуктовые портфели так, чтобы с минимальными затратами адаптировать их в соответствии с требованиями локальных рынков. [1]. Например, успех компании «Pfizer»

базируется на построении такой продуктовой линейки, которая включает и инновационные, и генерические препараты, соответствующие современным стандартам, при этом акцент делают на гарантированном качестве продукции и бесперебойности поставок. Другая тактика заключается в завоевании лояльности потребителей к продукции компании посредством развития различных благотворительных программ и акций.

Приведем примеры наиболее масштабных и успешных кампаний, проведенных крупными игроками фармбизнеса на развивающихся рынках.

1. Индия — один из крупнейших развивающихся фармрынков, объем которого в 2010 г.

оценивается на уровне 8 млрд. долл., к 2015 г. прогнозируется его двукратное увеличение.

Приобретение активов индийской «Piramal» (табл. 2) позволит компании «Abbott» выйти на 1-е место по объему продаж на рынке Индии с удельным весом 7%. Ежегодный доход «Abbott» на индийском фармрынке при темпах прироста на уровне 20% в год к 2020 г. будет превышать 2,5 млрд. долл.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 2. Приобретение аргентинского фармпроизводителя позволит «GlaxoSmithKline» представить на фармрынке Аргентины широкую линейку брэндированных генериков в таких терапевтических областях, как сердечно-сосудистая терапия, гастроэнтерология, метаболизм и урология. Следует отметить, что в 2009 г. компания «Phoenix» заняла на аргентинском фармрынке 8-ю позицию по объему продаж, а ее доход составил 110 млн. долл. До заключения сделки «GlaxoSmithKline»

занимала 11-ю позицию в рейтинге компаний на фармрынке Аргентины, а после приобретения аргентинского фармпроизводителя переместилась на 3-ю. Согласно данным «IMS», по объему продаж Аргентина занимает 8-е место среди развивающихся фармрынков. Объем аргентинского фармрынка оценивается примерно в 3 млрд долл., а его среднегодовые темпы прироста составляют 22%.

Таблица 2.

Топ-5 сделок на развивающихся фармрынках по итогам периода: июнь 2009 г. - июль г. [5] N Компания Страна Объект Стоимость сделки, п/ млн. долл.

п США «Abbott Laboratories», «Piramal «Piramal»

Индия 3700, Healthcare»

2«GlaxoSmithKline», «Laboratorios Аргентина «Phoenix» 253, Phoenix»

3«Novartis», «Zhejiang Tianyuan» «Zhejiang Китай 125, Tianyuan»

4«GlaxoSmithKline», «Amgen» Китай, 120, Бразилия, Индия 5«GlaxoSmithKline», «Dong-A Южная Корея «Dong-A 114, Pharmaceutical» Pharmaceutic al»

3. В 2009 г. компания «Novartis» приобрела 85% акций китайского производителя вакцин «Zhejiang Tianyuan» за 125 млн. долл. В планах компании — инвестиции в китайский фармрынок в размере 1,25 млрд. долл. Для справки — в 2008 г. доход «Zhejiang Tianyuan» составил 25 млн. долл.

4. В 2010 г. компания «GlaxoSmithKline» приобрела 9,9% акций крупнейшего южнокорейского фармпроизводителя «Dong-A Pharmaceutical». Следует учитывать, что Южная Корея в 2008 г. заняла 13-е место в мире по объему фармрынка. До заключения сделки «GlaxoSmithKline» занимала 5-ю позицию по объему продаж на корейском рынке, а доход от продаж в этой стране в 2009 г. составил 333,6 млн. долл.

На первый взгляд кажется, что довольно просто определить потенциального потребителя и целевую аудиторию для маркетинговой активности по продвижению продукции, однако для развивающихся фармрынков характерны некоторые особенности. Такие особенности и определяют повышенный интерес глобальных фармкомпаний к развивающимся рынкам. Рассмотрим их.

Основные причины для инвестиций в развивающиеся рынки:

1. Совокупная рыночная капитализация развивающихся рынков в 2005–2010 гг. возросла на 200% — с 1,1 до 3,3 трлн. долл. (по состоянию на 31 марта 2010 г.). В это же время их удельный вес в индексе MSCI AC World увеличился с 5,5 до 14,4%.

2. Развивающиеся страны обеспечивают почти половину прироста мирового ВВП.

3. Согласно оценкам Всемирного банка темпы прироста развивающихся экономик составят 6,1% в 2010 г., 5,9% в 2011 г. и 6,1% в 2012 г., в то время как для развитых стран эти показатели прогнозируются на уровне 2,3;

2,4 и 2,6% соответственно.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 4. Развивающиеся рынки более устойчивы к экономическим встряскам по сравнению с таковыми развитых стран ввиду того, что они менее чувствительны к таким факторам, как кредитный кризис, спад жилищного строительства и снижение рыночной капитализации крупнейших эмитентов.

5. Совокупная внешняя задолженность наиболее развитых 20 стран мира («группа двадцати»

— объединение стран, созданное в 1999 г. для координирования решения вопросов, касающихся валютного регулирования;

состоит из 19 стран и представительства Европейского Союза) к 2014 г., согласно прогнозам, достигнет 118% объема ВВП, в то время как для развивающихся фармрынков, напротив, ожидается сокращение этого показателя.

6. Возможно замедление роста потребительских расходов в развитых странах.

7. Для развивающихся стран, таких как Бразилия, Китай и Индия, прогнозируется развитие инновационного сегмента рынка.

8. В настоящее время доля взаимной торговли между развивающимися странами составляет 39% общего объема их внешней торговли. Например, взаимный товарооборот между Индией и Китаем в 2008 г. превысил таковой для Индии и США.

9. По мере повышения добавленной стоимости производимой продукции снижается зависимость развивающихся стран от сырьевого экспорта. В 2005–2007 гг. удельный вес сырья в общем объеме экспорта развивающихся стран уменьшился с 50 до 40% по сравнению с 1990-ми годами.

10. Росту инвестиционной привлекательности развивающихся рынков также способствуют усовершенствование инфраструктуры, усиление процессов урбанизации, рост инвестиций в сфере здравоохранения.

Таким образом, привлекательность для инвесторов развивающихся рынок очевидна. К тому же существуют значительные преимущества в области осваивания новых рынков. Компании, которые в числе первых выходят на рынок, снимают «сливки» и более информированы. по сравнению с теми, кто занимает выжидательную позицию. Конкуренция на развивающихся фармрынках набирает обороты, и завоевание или приобретение рыночной доли требует значительных капиталовложений, способствуя развитию как самих компаний, так и стремительному росту фармрынков в развивающихся регионах.

Подводя итоги, отметим следующее:

1. Как показал анализ, темпы прироста развитых фармрынков в последние годы начали замедляться, а процессы стагнации обусловлены насыщением этих рынков, последствиями мирового финансового кризиса, истечением срока патентной защиты для многих блокбастеров, притоком генерических препаратов, уменьшением объема финансирования исследований и разработок. В это же время наблюдается ужесточение государственного регулирования фармрынков.

2. Рассмотрев различные уровни развития фармацевтических рынков, можно сделать вывод, что географически наиболее потенциальными по праву считаются развивающиеся фармрынки, среднегодовые темпы роста которых исчисляются двузначными цифрами. В этих странах стремительными темпами растет ВВП, усиливается государственная поддержка в сфере здравоохранения. Немаловажной предпосылкой роста развивающихся фармрынков является увеличение численности населения, в частности в Китае и Индии, которое является мощной платформой формирования спроса. Что касается товарной структуры, мировой фармрынок испытывает нехватку биологических и узкосегментированных препаратов быстроразвивающихся терапевтических групп.

3. В процессе исследования мы определили в глобальном масштабе роль китайского фармрынка, который рассматривается как «вещь в себе» — самодостаточный, целостный, с непревзойденными масштабами. В свою очередь остальные развивающиеся фармрынки рассматриваются, как правило, в совокупности с упором на их синергический эффект в качестве движущей силы развития мирового фармрынка и дополнительных возможностей роста. Безусловно, эти рынки имеют отличительные черты в системах здравоохранения, логистики и дистрибьюции. В это же время для них всех свойственны стремительный прирост ВВП, повышение уровня доступности медицинского обслуживания, а также улучшение регуляторного климата.

4. Исследуя тенденции мирового рынка, нельзя оставить без внимания отечественный сегмент.

Ведь мировой фармрынок — это огромный механизм. Его составляющими являются развивающиеся, зрелые и развитые рынки. Сегодня украинский фармрынок эволюционирует, но пока находится в 1-й ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ фазе развития и относится к числу развивающихся (Emerging markets). Следующая фаза на эволюционном поприще — это место среди зрелых рынков (Mature markets), а затем — развитых (Advanced markets). Эволюционное развитие украинского фармрынка неизбежно. Посильный вклад в этот процесс обеспечивают зарубежные компании, количество которых на отечественном рынке постепенно увеличивается. К тому же Украина обладает привлекательным региональными особенностями на постсоветском пространстве и определенным инвестиционным потенциалом.

5. Ожидаемое глобальное экономическое оздоровление за следующие пять лет избавит представителей фармацевтический рынок от неопределенности, хотя бюджетный дефицит еще продолжит оставаться главной проблемой для многих рынков. Реформы системы здравоохранения, наподобие той, которая проводится в США, могут стимулировать коренные изменения на фармрынке, которые, однако, станут ощутимыми лишь к концу нынешнего десятилетия.

6. Оценивая вклад стран в систему мирового фармрынка, можем сделать вывод о неизбежном существенном влиянии на данный процесс стратегий крупных компаний – лидеров фармрынка.

Повышенный интерес глобальных фармкомпаний к развивающимся рынкам усиливает их вовлеченность в мировой фармрынок. В поисках новых рынков крупнейшие игроки фармбизнеса все чаще направляют инвестиции в развивающиеся страны. Раскрытие потенциала этих перспективных рынков принесет фармкомпаниям многочисленные выгоды и новые горизонты рыночного роста.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Миронишина Е.В. Перспективы консолидации фармацевтических компаний в контексте интеграционной реструктуризации мировой экономики//Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. научн. трудов. Ч 1. Донецк: ДонНУ, 2007.- С. 297-303.

2. Ода развивающимся фармрынкам // Еженедельник Аптека. – 2010.- № 47 (768).- 06.12.2010.– С.

22-26.

3. Прогноз развития мирового фармрынка//Еженедельник Аптека.–2010.- №41(762).-25.10.2010.– С.12-19.

4. www.fiercepharma.com 5. www.imshealth.com 6. www.pharmaceutical-drug-manufacturers.com РЕЗЮМЕ У статті досліджено тенденції розвитку світового фармацевтичного ринку з урахуванням його регіональної трансформації. Виявлено особливості й проблеми формування нової моделі фармринку, у зв'язку зі зміщенням акценту з розвинених країн на країни, що розвиваються. Надано оцінку перспективам зростання фармринків, що розвиваються, проаналізовано причини їх інвестиційної привабливості. Запропоновано класифікацію фармринків, що розвиваються, з виділенням трьох рівнів, залежно від частки внеску в обсяг світового ринку, темпів зростання й перспектив розвитку.

Ключові слова: світовий фармацевтичний ринок, трансформація, регіон, розвинуті країни, країни що розвиваються, інвестиції РЕЗЮМЕ В статье исследованы тенденции развития мирового фармацевтического рынка с учетом его региональной трансформации. Выявлены особенности и проблемы формирования новой модели фармрынка, в связи со смещением акцента с развитых на развивающиеся страны. Дана оценка перспективам роста развивающихся фармрынков, проанализированы причины их инвестиционной привлекательности. Предложена классификация развивающихся фармрынков с выделением трех уровней, в зависимости от доли вклада в объем мирового рынка, темпов роста и перспектив развития.

Ключевые слова: мировой фармацевтический рынок, трансформация, регион, развитые страны, развивающиеся страны, инвестиции SUMMARY In article tendencies of development of the world pharmaceutical market taking into account its regional transformation are investigated. Features and problems of formation of the new pharmaceutical market model, in connection with displacement of accent with developed on developing countries, are revealed.

Prospects of growth of the developing pharmaceutical markets are estimated, the reasons of their investment ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ appeal are analysed. Classification of the developing pharmaceutical markets with allocation of three levels, depending on a share of the contribution to volume of the world market, rates of increase and development prospects is offered.

Keywords: the world pharmaceutical market, transformation, the region, the developed countries, developing countries, investments НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ Мітін М.М., здобувач кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету Європейська інтеграція - це основний напрямок розвитку континенту, який визначає як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. В цілому ж розвиток європейської регіональної інтеграції сприяє більшій взаємозалежності країн-членів ЄС, що в свою чергу також стимулює глобалізаційні процеси, оскільки на теренах цих країн формується єдиний економічний простір – глобалізація в обмежених масштабах. З іншого ж боку, регіональні інтеграційні утворення сприяють їх відособленню та своєрідного відокремленню від глобальної системи світового господарства.

Форму міжнародного міждержавного співробітництва, яку демонструє ЄС, можна вважати найвищим проявом регіоналізму на найвищому рівні, оскільки інтеграційні зв’язки охоплюють різні держави, які мають порівняні рівні розвитку, спільність національних інтересів, подібність політичних систем, культур, історичних традицій тощо. Важливість цього підтверджується наявністю відповідних загальноєвропейських інституцій, діяльність яких спрямована саме на вирішення проблем регіонального розвитку, реалізацією регіональної політики як відокремленого напряму європейської політики тощо. При цьому поглиблення інтеграційних процесів невід’ємно пов’язане з розвитком внутрішньої регіоналізації через розвиток регіонів як складових національних держав.

Дослідженню проблематики розвитку процесів європейської регіональної інтеграції присвячені праці багатьох дослідників [2-9]. Проведені ними дослідження процесів регіоналізації є актуальним не лише з точки зору практичної необхідності пізнання сучасного світу, а й має концептуальне значення. Метою дослідження статті є виявлення закономірностей подальшого розвитку європейської моделі розвитку регіональної інтеграції в контексті сучасних зрушень, що відбуваються в світовому господарстві.

Для дослідження рівня інтенсивності регіонального зовнішньоторговельного обороту, як важливої характеристики інтеграційних процесів, що розвиваються у будь-якому інтеграційному об’єднанні, пропонується використовувати індекс симетричної торговельної інтроверсії (STJ), який дозволить порівняти інтенсивність внутрірегіональної і зовнішньої торгівлі інтеграційного об’єднання. Використання гомогенних показників інтенсивності внутрірегіонального (НІТІі,т) і зовнішнього товарообігу (НЕІТі,т), інтеграційного блоку дозволяють виключити вплив обсягів торгівлі об’єднання[1]. Використовуючи статистичні дані ООН UN COMTRADE Database, проведемо розрахунки запропонованих індексів і представимо у таблиці 1.

Таблиця Динаміка показників індексів симетричної торговельної інтроверсії та інтенсивності внутрірегіональної торгівлі в EU Індекс симетричної торговельної Індекс інтенсивності внутрірегіональної роки інтроверсії торгівлі 2004 0,781020026 1, 2005 0,774563454 1, 2006 0,764079033 1, 2007 0,766129604 1, 2008 0,794910207 1, Проведені розрахунки свідчать, що протягом останніх п’яти років індекс інтенсивності внутрірегіональної торгівлі суттєво зріс (на 22% з 1,633 у 2004 році до 1,994 у 2008 році). Це є свідченням поглиблення внутрірегоінальних зв’язків між країнами Європейського Союзу, в © Мітін М.М., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ результаті чого внутрірегіональну торгівля має більшу важність порівняно з торговельними зв’язками з іншими країнами світу. Підтвердженням цього є і показник індексу симетричної торговельної інтроверсії, який протягом 2004-2008 рр. також поступово зростає, і становить 0,795 станом на початок 2009 року.


На основі парного кореляційно-регресійного аналізу встановимо наявність, ступінь та форму зв’язку між показником глибини інтеграційних процесів, в якості якого виступатиме обсяги внутрішньорегіонального експорту товарів та послуг (факторна ознака) та показником рівня соціально-економічного розвитку – ВВП на душу населення (результативна ознака).

Вибір форм рівнянь регресії, що найбільш точно описують зв'язок між ознаками, що досліджуються, та розрахунок їх параметрів здійснимо у прикладній програмі BP Stat за таким співвідношенням формальних критеріїв апроксимації, як мінімальна сума квадратів відхилень, максимальний критерій Фішера, мінімальна відносна помилка апроксимації та відсутність автокореляції у залишках. Як показали розрахунки, зв'язок між показниками ВВП на душу населення та обсягами внутрішньорегіонального експорту в рамках ЄС є нелінійним та описуються логарифмічною функцією (EU) і має наступний вигляд:

Y x 10271 ln x 67661 (1) На основі отриманих статистичних критеріїв, можна зробити висновок, що обсяги внутрішньорегіональної торгівлі країн ЄС обумовлюють 99,5% зміни ВВП на душу населення цих країн. Отримані розрахункові значення критерію Фішера значно перевищують його критичне значення, отже, з імовірністю 95% можна стверджувати, що отримане рівняння регресії адекватно відображає залежність між ВВП на душу населення та обсягами внутрішньорегіонального експорту.

Розраховані значення відносної помилки апроксимації також перевищують її критичне значення, отже можна зробити висновок, що отримані рівняння зв’язку є статистично значимими.

Для врахування відносної зміни результативної ознаки за рахунок факторної розрахуємо коефіцієнти еластичності. Отримані результати свідчать, що при зміні обсягів внутрішньо регіональної торгівлі в межах EU на 1% ВВП на душу населення в рамках ЄС збільшується на 0,86%.

Оскільки отримані рівняння зв’язку є адекватними та статистично значимими, то їх основі можна прогнозувати обсяги ВВП на душу населення для інтеграційного об’єднання з урахуванням прогнозних обсягів внутрішньорегіональної торгівлі та ступеня зв’язку між цими показниками. Для цього перш за все необхідно отримати прогнозні обсяги внутрішньо регіонального експорту. Для цього на основі фактичних даних динаміки внутрішньо регіонального експорту за період 2000- рр. проведемо аналітичне вирівнювання тренду. Результати проведених розрахунків, свідчать, що оптимальною формою тренду, що описує динаміку обсягів внутрірегіонального експорту в EU є поліноміальна функція другого порядку, яка матиме вигляд:

Y t 26,649t 2 49,026t 1524,201 (2) Статистичні характеристики, розраховані для отриманого трендового рівняння підтверджують статистичну адекватність, точність та значимість, оскільки значення коефіцієнту детермінації значно перевищує 0,7, розрахункові значення критерію Фішера більші за його критичне значення Fкр(0,05;

2;

5) = 5,79, відносна помилка апроксимації менша за 15%. Порівняння з критичними значеннями критерію Дарбіна-Уотсона (dl=0,359;

du=1,777) дозволяє зробити висновок, що для рівняння тренду, розрахованого для внутрішньорегіонального експорту країн EU, автокореляція відсутня.

Прогнозні обсяги внутрішньорегіональної торгівлі на період 2010-2012 рр., отримані на основі побудованих рівнянь тренду за умови, що тенденція зміни обсягів торгівлі за період, що аналізується, збережеться й у майбутньому, представлені в таблиці 2.

Таблиця Прогнозні обсяги внутрішньорегіональної торгівлі EU, млрд. дол. США Роки Прогноз Довірчий інтервал для прогнозу Нижня межа (песимістичний прогноз) Верхня межа (оптимістичний прогноз) 2010 5288,0 3464,1 7112, 2011 5950,0 4115,8 7784, 2012 6665,2 4821,0 8509, ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Таким чином, з урахуванням прогнозних значень внутрішньо регіональної торгівлі в рамках інтеграційного об’єднання, що досліджується, та з урахуванням її впливу на ВВП на душу населення, що описується відповідними рівняннями регресії, спрогнозовано обсяги ВВП на душу населення на період 2010-2012 рр. (табл. 3).

Таблиця Прогнозні обсяги ВВП на душу населення в EU, тис. дол. США Роки Прогноз ВВП надушу населення, отриманий за відповідним Прогноз ВВП парним рівнянням регресії (за поліноміальним Прогноз Песимістичний Оптимістичний трендом) проноз прогноз 2010 20394,3 16049,8 23438,0 19721, 2011 21605,8 17820,3 24365,5 20617, 2012 22771,6 19444,7 25280,5 21610, Як свідчать дані таблиці 3 прогнозні обсяги ВВП, отримані за рівняннями регресії, є більшими порівняно з аналогічними обсягами, але отриманими за трендовими рівняннями. Отже, з цього можна зробити висновок, що за умови збереження тенденції зміни обсягів внутрішньо регіональної торгівлі, тобто подальшого нарощування обсягів її експорту до запропонованих прогнозних обсягів та збереження зв’язку між цією торгівлею та ВВП, ВВП на душу населення може досягти більш високого рівня. Що ще раз є підтвердженням позитивного впливу поглиблення інтеграційних процесів на рівень соціально-економічного розвитку інтеграційного групування в цілому.

Поглиблення регіональної інтеграції в рамках Європейського Союзу стало наслідком формування єдиного економічного простору, в рамках якого країни-учасниці об’єднання проводять єдину економічну політику. Розвиток європейської інтеграційної стратегії відбувається на поєднанні двох ключових напрямів, які передбачають можливість одночасного розширення та поглиблення EU шляхом диференційованого та асоційованого членства країн-учасниць та кандидатів на членство.

Зазначена система членства може охоплювати участь (або приєднання) до окремих інституційних структур EU, крім того через систему асоційованого членства передбачається взаємодія в окремих сферах співробітництва.

Динамічний розвиток європейської економіки забезпечить виробництво знань, які в ХХІ столітті стали найпотужнішою рушійною силою економічного розвитку, і від продукування і практичного впровадження яких залежить рівень конкурентоспроможності інтеграційних об'єднань (кожної країни тощо) в сучасному світі.

Безумовно, подальший рівень поглиблення інтеграційних процесів в країнах EU залежатиме від того, наскільки швидко адаптуються до загальних західноєвропейських норм країни, які приєдналися до інтеграційного об’єднання у 2004 та 2007 роках. В країнах – нових членах EU (окрім Кіпрської Республіки та Мальти) ще продовжується процес формування ефективної ринкової економіки, вони знаходяться на різних рівнях валютної інтеграції до євро зони, не є повною мірою учасниками Шенгенських угод тощо. За рівнем показника ВВП на душу населення країни суттєво розрізняються, що суттєво впливає на неоднорідність (гетерогенність) EU. Відповідно, можна визначити декілька факторів, які будуть негативно впливати на подальший розвиток європейських інтеграційних процесів.

По-перше, суттєва різниця у досягнутих рівнях соціально-економічного розвитку країн та темпах економічної динаміки. На сьогоднішній день зберігається диференціація європейських країн як високо розвинуті (Великобританія, Німеччина, Італія, Франція тощо) і середньо розвинуті (Словаків, Болгарія, Румунія та ін.).

По-друге, на швидкість і глибину інтеграційних процесів внутрі європейських країн суттєво впливають розміри країн (великі та малі країни), Третім фактором, що гальмує інтеграційні процеси в EU є різний рівень розвитку ринкових відносин в самих країнах – членах EU.

Формування єдиного економічного (гомогенного) простору, має бути заснованим на рівному рівні розвитку всіх країн та регіонів, що входять до складу Європейського союзу, ґрунтується, перш за все на макро- і мікрорівнях інтеграційної співпраці.

Розвиток глобалізаційних процесів вимагає від країн EU поглиблення економічної співпраці не тільки в межах свого інтеграційного об’єднання, але й з іншими провідними акторами в системі ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ сучасних міжнародних економічних відносин, а саме: США, Китаєм, Японією, країнами BRIC тощо (табл.4).

Таблиця Основні торговельні партнери ЄС(27) у 2008 році Експорт Імпорт Щорічне зростання Доля у загальній Щорічне зростання Доля у загальній в середньому у торгівлі, % в середньому у торгівлі, % 2000-2008 рр., % 2000-2008 рр., % Всього ЄС(27) 6 100 5 США 1 19,1 -2 12, Китай 16 6,0 18 16, Росія 22 8,0 12 11, Швейцарія 4 7,5 3 5, Японія -1 3,2 -2 4, Норвегія 7 3,3 7 5, Туреччина 7 4,1 14 3, Індія 12 2,4 11 1, Бразилія 3 2,0 8 2, Характер розвитку торговельної співпраці EU з країнами світу дозволяє визначити, що поступово EU скорочує обсяги співпраці з високо розвинутими країнами і нарощує об’єми торгівлі з країнами, що розвиваються та з перехідною економікою, що цілком відповідає інтеграційній стратегії розвитку EU. Поступово розширюючись, Європейський союз відпрацьовує механізм економічного співробітництва, який стає надбанням світової спільноти на глобальному рівні.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Булатова О.В. Методичні підходи дослідження торгово-економічної складової регіональних інтеграційних процесів // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. Сборник научных трудов. – Стамбул - Донецк: ДонНУ, 2010.- С. 82- 2. Balassa B. The theory of Economic Integration / B. Balassa. – Homewood, Illinois: Richard D. Irvin, 1961. – 304p.

3. Haas E. Beyond the Nation State: Functionalism and International Organization/ E.Haas. – European Consortium for Political Research Press. – 2008. – 250p.

4. Haas E. The Uniting of Europe: Political, Social and Economic Force 1950-1957/ E. Haas // The politics of European integration. – 1996. – P.195-200.

5. Jones E. The Political Economy of European Integration: Theory and Analysis/ Erik Jones, Amy Verdun. – New York: Routledge, 2005. – 223 p.


6. Molle W. The Economics of European Integration: Theory, Practice, Policy/ W.Molle. Aldershot:Ashgate Publishing, 2001.- 548p.

7. Milward, Alan s. Interdependence or Integration& A National Choice/ Alan s. Milward. – London:

Routledge, 1994. –32р.

8. Mitrany D. The functional theory of politics / D.Mitrany. – London: London Scool of Economics and Political Science, 1975. – 294p.

9. Rosamond B. Theories of European Integration/ B.Rosamond. – N.-Y:Macmillan, 2000. – 256p.

РЕЗЮМЕ Стаття присвячена дослідженню особливостей розвитку інтеграційних процесів країн ЄС.

Ключові слова: інтеграція, Європейський союз, регіон, регіональна інтеграція РЕЗЮМЕ Статья посвящена исследованию особенностей развития интеграционных процессов стран ЕС.

Ключевые слова: интеграция, Европейский союз, регион, региональная интеграция SUMMARY Article is denoted of study of development of integration processes between countries EU.

Keywords: integration, the European union, region, regional integration ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ УЗГОДЖЕННЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ СУБ’ЄКТІВ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Михайлишин Л.І., Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького Постановка проблеми. Рушійною силою розвитку економіки будь-якої держави виступають потреби її представників, що трансформуються у відповідні інтереси і наступні дії з метою їх досягнення. В умовах глобалізації світової економіки для будь-якої держави стрімко зростає роль інтересів ТНК, як потужних економічних суб’єктів.

Усвідомлене прагнення до компромісу збоку апарату управління державою зумовлене своєрідною поляризацією думок – ТНК, здійснюючи широкомасштабні інвестиційні вливання, сприяють розвитку інфраструктури, нарощують зайнятість, підвищують фіскально-податкову базу, але при цьому використовують національні ресурси, забирають приріст вартості (прибуток), обмежують конкуренцію чим суттєво впливають на економічну безпеку.

Разом з тим між ТНК, державою та суспільством виникають певні конфлікти інтересів, які потребують певних узгодженостей. Для будь-якої держави ТНК конкуренти і суб’єкти небезпеки розвитку національної економіки, а для суспільства – ринку товарів і послуг.

Тому ефективне управління є однією з важливих умов, котру необхідно враховувати в процесі транснаціоналізації будь-якої економічної системи. Досягнення загальної згоди щодо системи цінностей, які б стали спільними, дозволяють підвищити ступінь ефективності зовнішнього інвестування, оптимізувати зовнішній вплив на економічну безпеку та забезпечити добробут інвесторів і суспільства. Можливість досягнення такого компромісу є передумовою високої якості й результативності управлінських рішень, ухвалених в процесі глобалізації національної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання залучення та використання іноземного капіталу були дослідженні у роботах та публікаціях відомих вітчизняних та зарубіжних вчених економістів: В. Беренца, Дж. Кейнса, У. Шарпа, О.Г. Бєлоуса, І.О. Бланка, Д.Г.Лук’яненка, Ю.В.

Макогона, В.Е. Новицького, Ю.М Пахомова та ін.

Як показує аналіз вищевказаних робіт, існує потреба дослідження даного процесу з точки зору економіки добробуту, зважаючи, на особливо складні економічні умови діяльності її суб’єктів під впливом політичних та економічних ризиків.

Метою статті є обґрунтування процесу узгодження системи цінностей між державою, інвесторами та суспільством, яка б служила цільовим орієнтиром при транснаціоналізації економіки, що, в свою чергу, вимагає оптимізації стосунків суб’єктів економічних відносин.

Результати дослідження Посилення глобалізаційних процесів в вітчизняній економіці дозволяє сформулювати окрему систему інтересів економічних суб’єктів, що представляють ці взаємовідносини основу якої становлять фундаментальні положення «моделі конкурентного середовища» (рис. 1).

Зображену систему інтересів представників транснаціоналізації економічної діяльності сформульовано в обґрунтуванні моделі економіки добробуту. Можливість визначення і дослідження об’єктивних закономірностей раціональних (з погляду максимізації добробуту усіх учасників транснаціаналізації) і парето-ефективних взаємостосунків зацікавлених сторін сьогодні становить як теоретичний так і практичний інтерес.

Під добробутом суспільства слід розуміти забезпечення населення необхідними для життя благами, що слугують задоволенню матеріальних, нематеріальних і духовних потреб та відповідають їх інтересам, характеристику ступеня розвитку благ, користування ними окремим індивідом, угрупуваннями, суспільством загалом.

Таким чином, добробут відображає розвиток потреб населення, виражений інтересами суспільства, стан і способи їх задоволення стосовно основних сфер життєдіяльності.

Інтереси населення здебільшого спрямовуються на підвищення рівня життя, основними показниками якого виступають доходи, отримані населенням, рівень його забезпечення благами © Михайлишин Л.І., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ системи життєдіяльності (сфери праці, споживання, суспільно-політичного життя, культури) та міра задоволення потреб людей.

Інтереси суб’єктів економічної діяльності ( іноземних інвесторів) проявляються в підвищенні активності та прибутковості своєї діяльності, котрі є засобами забезпечення саморозвитку.

Відповідно їх реалізація сприяє задоволенню потреб населення в працевлаштуванні, підвищенню рівня доходів, а також збільшенню відрахувань до бюджету, які будуть спрямовуватись на покращення умов життєдіяльності в державі загалом.

Фінансова політика більшості ТНК в сфері мінімізації витрат, зводиться до нераціонального використання місцевих ресурсів або «ігноруванням витрат» щодо фінансування заходів на вторинне відтворення використаних ресурсів.

Суб’єкти економічних відносин в сфері прямого іноземного інвестування Держава Іноземні інвестори Суспільство Склад інтересів Склад інтересів Склад інтересів Забезпечення Забезпечення Наявність економічної надійності високого рівня безпеки;

функціонування;

доходу;

Нарощення Нарощення Доступність фіскального прибутковості товарів і послуг Стабільність Висока якість потенціалу Оновлення споживання товарів і послуг Соціальний виробництва, продукції Мінімізація нарощування захист;

зайнятості Зайнятість витрат і т.п. і Доступність Використання т.п.

різного роду ресурсів послуг і т.п.

Рис. 1 Система інтересів представників транснаціоналізації економічної діяльності.

Значний капітал ТНК забезпечує їм позицію вагомого конкурента національної економіки, який може негативно впливати на її результати. Більше того, в умовах масштабного розвитку ТНК економіка держави втрачає статус найбільшої економічної одиниці, оскільки виступає своєрідним «активом» ТНК на якому можна заробляти використовуючи її ресурси, або продавати їй товари, при чому цей актив може збільшувати прибутковість шляхом власного розвитку.

Інтереси держави в таких умовах відображаються у забезпеченні безпеки національної економіки, а також безпеки життя і майна населення, контролюванні за дотриманням прав і свобод людини, сприянні досягнення суспільного консенсусу між різними групами населення, забезпеченні соціального стандарту якості життя населення (доступність до соціальних послуг, комунальних послуг, розвиненість технічної інфраструктури, благоустрою території сільської громади), сприянні зайнятості населення, розвитку трудових ресурсів (підвищення його освітнього, кваліфікаційного рівня), контролі за забезпеченням суб’єктами господарської діяльності продукції, що має загальнонаціональне значення, а також товарів першої необхідності і житло-комунальних послуг для населення, формуванні сприятливого підприємницького клімату для господарських суб’єктів щодо забезпечення прибуткової діяльності, формуванні та виконанні бюджету, мобілізації нових джерел дохідної частини бюджету, управлінні державною власністю, керівництві роботою з визначення ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ перспектив розвитку, забезпеченні охорони навколишнього середовища. Таким чином, держава є «спільним знаменником», що узагальнює інтереси двох попередніх учасників транснаціоналізаційних процесів.

В моделі економіки добробуту в основу інтересів покладено економічну корисність, під якою слід розуміти відчуття добробуту кожної складової транснаціоналізаційних процесів через показник доходу (доходи населення – для мешканців, що залучені в реалізацію інвестиційних проектів, фінансовий результат від звичайної діяльності – для суб’єктів господарювання (інвесторів), доходи бюджету – для держави), який досягається шляхом ефективного використання ресурсного потенціалу. Економічну корисність визначають як результативність, ефективність, дохідність елементів економічної системи [4, С. 83].

Таким чином, у моделі економіки добробуту транснаціоналізацію економічної діяльності можна представити як сукупність трьох складових – держави, суспільства та суб’єктів економічної діяльності (іноземні інвестори), величини корисностей яких представлено відповідно по осі ох, oy, oz (рис. 2).

Суб’єкти економічної діяльності (іноземні інвестори) bmax F I D1 E I F D E F I F I E D3 аmax C Держава O C2 C1 C E D A B A3 B A B A B сmax Населення Рис. 2. Модель економіки добробуту транснаціоналізації економічної діяльності Оскільки добробут учасників транснаціоналізаційних процесів формується в умовах здійснення окремих інвестиційних проектів, обмеженості ресурсів, певної конкуренції, то в основі моделі добробуту повинна знаходитись конкурентна економіка. На розподіл ресурсів між складовими ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ транснаціоналізаційних процесів впливають відносини власності, розподілу, обміну та інші елементи системи суспільних відносин. Модель економіки добробуту передбачає можливі варіанти розподілу ресурсів, що залучаються в процес транснаціоналізації між його складовими, враховуючи рівні розвитку елементів системи суспільних відносин. Максимальне значення величини економічної корисності означає таку, що можна отримати шляхом ефективного виконання.

Під оптимальністю (ефективністю) використання ресурсів слід розуміти найкращий з можливих способів використання ресурсного потенціалу через призму дохідності.

Мінімальна величина економічної корисності представляє таке значення, нижче якої функціонування суб'єктів транснаціональних відносин не можливе. Для суспільства дану величину можна встановити на рівні прожиткового мінімуму - вартісної величини набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Для держави - на рівні доходів, достатніх для виконання певного кола повноважень. Для суб'єктів господарювання (іноземних інвесторів) - на рівні беззбиткової діяльності.

Отримано трьохвимірну область сукупності інтересів суб'єктів транснаціоналізації, яка обмежена мінімальними значеннями корисностей складових суб'єктів транснаціоналізації та "поверхнею можливих корисностей". Враховується те, що сукупність корисностей представників суб'єктів транснаціоналізації, визначена у вигляді стереометричної фігури, має форму еліпсоїда через неоднорідність об'єктів інвестування та отримання різних величин економічної корисності різних суб'єктів транснаціоналізації при їх функціонуванні. Поверхня можливих корисностей показує рівні добробуту представників транснаціоналізаційних процесів, коли розподіл наявних ресурсів відповідає умові ефективності їх використання. Всі точки поверхні можливих корисностей є оптимальними. Дана поверхня відокремлює досяжні рівні добробуту суб'єктів транснаціоналізації з недосяжними.

Точка умовного максимуму (вершина Е вписаного паралелепіпеда ABCODEFI) на поверхні можливих корисностей є оптимальним станом добробуту суб'єктів транснаціоналізації при збалансованих корисностях цих суб'єктів, тобто величини корисностей кожного суб'єкта транснаціоналізації має однакове співвідношення з максимально можливими корисностями. З математичної точки зору обґрунтування точки максимуму на поверхні можливих корисностей здійснюється за таким розрахунком:

Згідно з рис. 2. трьохвимірна область сукупності інтересів суб'єктів транс націоналізації визначена в декартовій системі координат у першому октанті (у інших октантах побудова може здійснюватись при наявності від'ємної корисності (збитку) для одного із суб'єктів транснаціоналізації) та обмежена "поверхнею максимально можливих корисностей", рівняння якої можна задати у вигляді:

(1) де a, b, c – максимальні значення економічних корисностей діяльності відповідно до населення, держави, і ТНК;

х ( або відрізки ОС, ОС1, ОС2, ОС3),, y (або відрізки ОІ, ОІ1, ОІ2, ОІ3), z (або відрізки ОА, ОА1, ОА2, ОА3) Значення корисностей усіх суб’єктів транснаціоналізації перебувають в інтервалах:

;

;

(2) де amin, bmin, cmin = 0 (точка О, спільна вершина усіх паралелепіпедів, початок координат) – мінімальні значення економічних корисностей діяльності відповідно населення, держави і іноземних інвесторів (суб’єктів господарювання).

З метою пошуку точки максимуму на поверхні еліпсоїда (його восьмої частини) впишемо в ньому паралелепіпед ABCODEFI, величини граней якого були б врівноважені, а одна з його вершин лежала на заданій “поверхні максимальних корисностей”. При необхідній умові об'єм вбудованого паралелепіпеда матиме максимальне значення, а значить точка дотику поверхні еліпсоїда і паралелепіпеда представлятиме точку збалансованих максимально можливих корисностей суб’єктів транснаціоналізаційних процесів при оптимальному використанні ресурсів. Будь-який інший вбудований у відповідний еліпсоїд паралелепіпед матиме менший об'єм і відповідно іншу точку оптимального рівня добробуту суб’єктів транснаціоналізаційних процесів, яка не буде максимально ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ збалансованим значенням корисностей. Про це свідчить не лише візуальний аналіз поданої моделі, але й алгебраїчний розрахунок функції:

(3) яка, з економічної точки зору, обґрунтована тим, що величини економічної корисності представників транснаціоналізації тісно взаємопов’язані, а отже їх комплексну оцінку правомірно розглядати через добуток.

У зв’язку з цим точка з координатами (x, y, z) характеризуватиме оптимальний рівень добробуту суб’єктів транснаціоналізації при раціональному використанні ресурсів та збалансуванні інтересів.

Із математичної точки зору отримано задачу на пошук максимального об’єму паралелепіпеда, вписаного в еліпсоїд (його частину). Отримані довжини сторін паралелепіпеда будуть координатами шуканої точки дотику до еліпсоїда.

Розв’яжемо задачу про екстремум функції (3) на поверхні еліпсоїда при заданих обмеженнях 0 x a, 0 y b, 0 z c. (4) Запишемо рівняння поверхні (1) у вигляді:

z(x, y) c 1 a2 b y x. (Е.5) Таким чином, задача зведена до знаходження екстремуму функції f(x,y,z(x,y)) за умови (4).

Запишемо необхідні умови екстремуму 2x 2 y cy (1 2 2 ) a b 0, y x f 1 2 0, x a b або (6) f x2 2y cx( 0, ) y a 2 b 2 0.

1 x y a2 b Підставивши розв’язок (6) у (5), отримаємо стаціонарну точку з координатами:

а x0, b y0, (Е.7) c z0.

Перевіримо, що в знайденій точці (7) функція (3) досягає максимуму. Обчислимо другі похідні функції f(x,y,z(x,y)):

2x 2 3 y 2 y 3x cxy(3 2 2 ) cxy(3 2 2 ) 2 f 2 f a a b b,, (8) x y 2 2 y x y x ( 1 2 2 ) ( 1 2 2 ) ab ab ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 3x2 3y2 3x2 y2 2x4 2y c(1 2 2 2 2 4 4 ) 2 f a b ab a b.

xy 2 x y ( 1 2 2 ) ab Тоді 2 f 2 3c B f 4 3cb A xy a x 2 3a, a, x x b b y y 2 f 4 3ca C 2 y 3b a x. (9) b y Оскільки А0 і А·С-В20 згідно з достатньою умовою екстремуму та при виконанні умови (2) знайдена стаціонарна точка (7) буде точкою максимуму на заданій поверхні.

В іншому випадку, дослідимо функцію (3) на межах області: x=amin, y=bmin, z=0.

При y1=bmin x2 bmin f (x,bmin) c bmin x 1 2. (10) a b За необхідною умовою екстремуму маємо:

2x2 bmin bminc1 2 a b f 0.

0 або (11) x x2 bmin 1 2 a b Звідси знаходимо стаціонарну точку на межі y1=bmin b a x1 1 min amin x1 a.

, де (12) b Очевидно, що 2 f x 0. (13) x x Відповідно:

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ c12 z(x1, y1 ) (b bmin). (14) b Отримано нову стаціонарну точку з координатами:

b a x1 1 min, b y1=bmin, (15) c12 z1 (b bmin).

b Аналогічно при х2=аmin a c12 b 1 min, де bmin y2 b, z2 (a amin).

y2 (16).

a a Відповідно, отримано ще одну точку екстремуму з координатами:

x2=аmin, a b y2 1 min, (17) a c12 z2 (a amin).

a При z=0 f(x,y,z) = 0.

До знайдених точок додаємо ще точку з координатами:

x3=аmin, y3=bmin, (18) amin2 bmin z3 c 1.

2 a b Серед множини точок (7, 15, 17, 18) вибираємо ту, значення функції (3) у якій буде найбільше. Отримана точка з відповідними координатами характеризує вершину Е паралелепіпеда ABCODEFI, величини граней якого максимально врівноважені, що свідчить про наявність на поверхні можливих корисностей єдиної точки збалансованих корисностей складових суб'єктів транснаціоналізації при оптимальному використанні ними наявних ресурсів.

І хоча оптимальна точка добробуту суб'єктів транснаціоналізації при певному розподілі наявних ресурсів є досяжною тільки гіпотетично, розуміння максимального наближення до неї є необхідною умовою організації ефективних внутрішніх відносин в процесі транс націоналізації економіки.

Оскільки для просторової моделі характерна множинність варіантів оптимальної точки добробуту усіх суб'єктів транснаціоналізації, слід дослідити можливі варіанти зміщень їх руху. Згідно моделі приріст значення осьової координати корисності по одній з осей може здійснюватись в два етапи:

1-ший етап. Нарощування корисності до певної критичної точки. Критична точка оптимальної корисності це точка максимально допустимої корисності при якій відсутній вплив корисності одного суб'єкта на корисність інших. У зображеній моделі критичним точками виступають вершини А, С, І паралелепіпеда ABCODEFI 2-гий етап. Нарощування корисності вище рівня критичної точки до максимального показника, що приводить до зменшення значень осьових координат по двох інших осях. У зображеній моделі при нарощуванні корисності інвестора (ОІ1 bтах) зважаючи на обмеженість виробничих можливостей можна побудувати паралелепіпед A1B1C1OD1E1F1, об'єм якого менший від об'єму паралелепіпеда ABCODEFI, оскільки відрізки ОА1 0 і ОС1 0, які характеризують корисність населення і держави відповідно. Від'ємна різниця в об'ємах паралелепіпедів вказує на зниження сукупної корисності.

Аналогічна ситуація спостерігається і при інших умовах:

1) (ОА2 cmax), звідси ОІ2 0 і ОС2 0, а VA2B2C2OD2E2F2I2VABCODEFI ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 2) (ОC3 amax), звідси ОІ3 0 і ОA3 0, а VA3B3C3OD3E3F3I3VABCODEFI Висновки Таким чином, визначено, що економіка добробуту процесу транснаціоналізації при оптимізації використання ресурсів кожної із його складових базується на закономірностях паретто ефективного ринку та регулюючій функції держави.



Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 23 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.