авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 23 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 16 ] --

- розробка конкретних механізмів адаптації України до глобальних процесів технологічної інтеграції як важливого каталізатора розвитку національної інноваційної системи, яка потребує остаточного оформлення. Використовуючи різноманітні форми міжнародного науково-технічного і технологічного співробітництва, Україна може вийти на світові ринки високотехнологічної продукції і закріпитися на них.

Виконання вище зазначених запобіжних заходів сприятиме розвитку міжнародного науково технічного і технологічного співробітництва підвищенню технологічної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Підвищення активності та результативності здійснення науково-технічної інтеграції України з іноземними державами в космічній сфері вимагає реформування внутрішніх умов функціонування галузі й удосконалення системи міжнародного науково-технічного співробітництва держави. Крім того формування різних форм міжнародної кооперації – від короткострокових контрактних відносин до створення стратегічних технологічних альянсів, організації спільного виробництва та маркетингу продукції на світовому ринку визвало необхідність більш обґрунтованих, конкретних рішень, які враховують специфіку космічної галузі і базуються на систематизованому виборі методів та інструментів. Складність їх аналізу і вибору обумовлена проблемами характерними для науко- та капіталоємких виробництв, зокрема:

- невідповідністю тривалості повного життєвого циклу виробів галузі статичним моделям вибору стратегічних рішень, які не стримують інновації, роботу над проривними технічними рішеннями, що призводять до закриття високоприбуткових, рентабельних, перспективних та високорискових напрямів розвитку;

- відсутністю прийняття рішення, урахування інтелектуальної фази стану продукції по етапам НДДКР і проекту, який може досягти 10–15 років при об’ємі фінансування до 40 млрд. доля [2].

- ігноруванням підвищення складності організаційних структур диверсифікованих корпорацій, що мають характер багаторівневої системи, в якій збалансованість рівень повинна враховувати між функціональні і між рівневі зв’язки.

Для найефективнішого використання переваг науково-технічної співпраці доцільно сформувати і реалізувати конкретну стратегію міжнародного альянсу для виробництва складної космічної техніки. Інструментом визначення конкурентної стратегії організації: орієнтація на конкурентні переваги продукції, вибір розміру ринку може бути «матриця Портера» – «диференціація – мінімізація витрат – концентрація» [3, с. 255]. Але в існуючому вигляді матричний метод недостатньо враховує динаміку умов реалізації проектів, що особливо важливо при плануванні довгострокових проектів науко- і капіталоємної продукції космічної галузі.

Слід зазначити, що рішення з використанням цих матриць, ефективних для споживчих ринків і якісної оцінки, відповідають неструктуризованим завданням прийняття рішення, для яких характерні значна невизначеність і ризики. Для створення складної техніки необхідне рішення більш структуризованих завдань, наближених до формалізованих моделей, що дозволяє підвищити обґрунтування рішень за рахунок використання статистичних методів.

Для розробки і прийняття рішення про входження в міжнародний альянс, при обґрунтуванні стратегічного напрямку його діяльності, необхідно враховувати динамічність її середовища.

Можливості зменшення невизначеності прогнозів, планів і дій. Необхідні спеціальні методи обґрунтування бачення, стратегії, портфеля товарів і проектів.

При виборі перспективної сфери діяльності стратегічних альянсів на міжнародному ринку і при портфельному аналізі крім матричних методів може бути використана модель «концепція життєвого циклу» товару, яка відображає динамічність впливу середовища і реакції останньої на «потреби поставки» [4]. В цьому випадку порівняльний аналіз продукції портфеля дозволяє ідентифікувати їх фази як основу прийняття рішення відносно товару: термінів початку і закінчення розробки, серійного виробництва, зняття з виробництва. Для космічної техніки рішення щодо товару має стратегічний характер і приймається на рівні директорів корпорацій-акціонерів, які входять до складу міжнародного альянсу.

Що стосується портфельного аналізу, то він сприяє вибору стабілізованого набору сфер діяльності (із портфеля) та оптимізації виробничого-збутової діяльності.

Аналіз попиту дозволяє оптимізувати строки розробки, виробництва і оцінити своєчасність виведення продукції на міжнародний ринок.

Для космічної продукції, яка має занадто довгий повний життєвий цикл при аналізі проекту, на нашу думку, необхідно вираховувати всі етапи його реалізації, включаючи латентні віртуальні фази існування товару як інтелектуального продукту, об’єкта інтелектуальної власності, який входить до складу нематеріальних актів організацій та корпорацій альянсу.

Такий підхід пропонується для космічної продукції, вразі якщо реалізація проекту в цілому враховуючи виробництво досягти 50 і більше років, що на термін більший ніж 20–30 років для обґрунтування ефективного проекту.

У стратегічному управлінні міжнародних альянсів одне із важливіших рішень є оцінка направленості та подальшого розвитку його діяльності розвитку, орієнтованої на удосконаленні ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ продукції, а також її збуту при освоєнні нових ринків. Основою вирішення цього завдання може слугувати матриця новизни «товар – ринок» Ансоффа [5].

Слід зауважити, що при виборі й реалізації стратегій альянсу в цілому необхідно врахувати ризики не тільки товарів, а йі портфеля проектів в тому числі й довгострокових, які в первинній матриці Ансоффа не враховані та не включають можливості замовлень продукції не етапах НДДКР і розробок, великий термін розробок, тобто фактор часової нестабільності, зміну середовища.

Для аналізу довгострокових проектів пропонується модифікована матриця Ансоффа – Б. М., яка побудована з урахування повного життєвого циклу продукції [6, с. 237].

Суть цієї матриці полягає в урахуванні інтелектуальної фази продукції (проекту НДДКР і розробки, тобто ранніх етапів циклу які також можуть деталізуватися по окремим фазам проекту.

Перевага нової матриці полягає в її динамічному характері. Вона враховує: велику кількість варіантів розвитку, в тому числі інвестиційних стратегій, можливості аналізу і вибору траєкторій його розвитку і його портфеля;

врахування ризиків комерційного і технічного характеру. Крім того вона відповідає проектному управлінню, дозволяє прогнозувати, подовжувати життєвий цикл виробів космічної техніки, ефективно управляти розробкою нових товарів.

Перевагою матриці є установлення зв’язку між стратегічною позицією та фінансовими показниками. Недоліками можна вважати обмеженість ефекту досвіду застосування серійним і масовим виробництвом, нехтування фактора підвищення конкурентоспроможності за рахунок диференціації товару, а також невизначений характер рекомендацій. Найбільш вагомим недоліком матриці є її статичність, орієнтація, її на короткострокові цілі, неможливість екстраполяції розвитку.

Модифікацію матриці запропонував російський економіст Бакланов А. Г. [6, с. 237].

Матриця удосконалена ним за рахунок надання їй повністю динамічного характеру шляхом наступних змін:

- урахування темпів приросту;

- виділення в матриці зон падіння потреби і долі ринку;

- покращення за рахунок щорічної ідентифікації позиції на ринку;

- оцінки траєкторії розвитку відношення «товар – ринок»;

- обґрунтування рішень стосовно стратегії розвитку товарів, їх портфелів і корективи товарної політики.

Рішення стосовно товару і його властивостей спираються на вимоги замовників і результати процеса позиціонування. Основна ціль позиціонування – надання характеристикам продукції значних переваг відносно товарів-конкурентів, що підвищує вірогідність одержання замовлень на його поставку.

Проблемою позиціонування космічної продукції є множинність взаємопов’язаних характеристик і необхідність їх оцінки на тривалий термін, що обумовлює невизначеність вибору перспективних характеристик нового товару.

В якості кардинального рішення цієї проблеми пропонується «динамічне позиціонування»

продукції шляхом послідовної оцінки пріоритетних характеристик, їх питомих та інтегральних показників. [6, с. 244] Застосування динамічного позиціонування дає змогу формувати вимоги до космічної продукції з урахуванням існуючих і перспективних тенденцій. Крім того, можуть бути використані проектні значення характеристик розробляємого як окремого виробу, так товарних груп і всієї сукупності ринкових об’єктів.

Розглянуті в статті досліджені методи доцільно застосовувати при прийнятті досить складних рішень міжнародної співпраці у виборі фірми міжнародної інтеграції:

1) здійснення комплексних науково-технічних програм (проектів);

2) вирішення окремих науково-технічних проблем, завдань, тем;

3) входження в міжнародні стратегічні альянси.

У дослідженні велику увагу ми приділи саме створення міжнародних стратегічних альянсів.

В аналізі стратегії науково-технічного розвитку космічної галузі України і формуванні системи інтеграційних пріоритетів, запропоновані підходи, які враховують наукоємкість і тривалість життєвого циклу продукції, динамічність сфери та періодичні обмеження, в тому числі унаслідок падінь і криз в галузі й сфері.

Для портфельного аналізу запропонована матриця Ансоффа-БМ, яка бере до уваги інтелектуальну фазу розробляємої продукції при виборі стратегії розвитку.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Для формування характеристик продукції запропонований метод «динамічного позиціонування», який оцінює еволюцію позиції продукції на основі пріоритетних характеристик, що надає методу прогнозно-аналітичної властивості.

В цілях оцінки ефективності міжнародної співпраці в космічній сфері можуть бути використані пропозиції М. Портера [3] для аналізу конкурентної позиції фірми на ринку, враховуючи зв’язок «рентабельність-відносна доля ринку». Згідно цієї моделі, більш міцну позицію відносно конкурентів і одержання прибутку вище середньоринкової можливості мають підприємства в двох випадках:

однопрофільних вузькоспеціалізованих підприємств при функціонуванні в вузькій ніші ринку з пропозицією унікальної продукції і великі багатопрофільні з великим об’ємом і долею ринку. Даний підхід може бути застосований для оцінки рентабельності всього світового ринку при підвищені його концентрації, тобто збільшені долі ведучих корпорацій, та вибору форми міжнародної співпраці виробництва космічної техніки.

РЕЗЮМЕ У науковій статті визначені сучасні тенденції формування системи інтеграційних пріоритетів науково-технічного розвитку космічної галузі та розглянуті методи оцінки впливу інноваційного фактора на рівень конкурентоспроможності галузі в умовах міжнародної інтеграції.

Ключові слова: конкурентоспроможність, науково-технічна інтеграція, інноваційна стратегія, технологічні альянси, інноваційний потенціал, інноваційна активність, інтеграційні пріоритети, життєвий цикл, позиціонування.

РЕЗЮМЕ В научной статье определены современные тенденции формирования системы интеграционных приоритетов научно-технического развития космической отрасли и рассмотрены методы оценки влияния инновационного фактора на уровень конкурентоспособности отрасли в условиях международной интеграции.

Ключевые слова: конкурентоспособность, научно-техническая интеграция, инновационная стратегия, технологические альянсы, инновационный потенциал, инновационная активность, интеграционные приоритеты, жизненный цикл, позиционирование.

SUMMARY In the scientific article there have been defined some modern trends of formation of the system of scientific and technical development integration priorities in the space industry and analyzed the methods of assessment of influence of the innovation factor on the competition level of the field under the condition of international integration.

Keywords: competitiveness, scientific and technical integration, innovative strategy, technological alliances, innovative potential, innovative activity, integration priorities, life cycle, positioning.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Поручник А. М. Національний інтерес України: економічна самодостатність у глобальному вимірі: монографія. – К: КНЕУ, 2008. – 352 с.

2. Проект военного бюджета США 2005 г. Авиационная и ракетная техника. 2004. № 3. Дихтиль Е. Хершген Х. Практический маркетинг. М. Высшая школа, 1995. – 255 с.

4. Ламбен Ж. Ж. стратегічний маркетинг. СПб. Наука 1996. 589 с.

5. Котлер Ф. Основи маркетинга. М.: Прогресь, 1992. 734 с.

6. Бакланов А.Г. Рынок и маркетинг авиакосмической продукции в условиях нестабильности:

(монография) / А. Г. Бакланов – М.: КДУ, 2007. – 400с.

7. www.nkau.gov.ua (Офіційний сайт Національного космічного агентства України) ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Ортіна Г.В., к.е.н. Мелітопольський відокремлений підрозділ. Запорізького інституту економіки та інформаційних технології, зав. кафедрою «Менеджменту та маркетингу» На сучасному етапі економічного розвитку країни в умовах глобалізації відбувається загострення проблеми взаємодії людини з природою. Україна як економічно-промисловий регіон втрачає свої властивості і набуває ознак старо-промислового регіону – це як наслідок домінування природомістких галузей промисловості, надмірної концентрації виробництва у промислових центрах, зневажливе ставлення до проблем майбутнього країни в цілому.

Створюється враження що керівники підприємств, а саме технологи, екологи – не думають що залишиться нащадкам. Їх дії повинні базуватися на принципах переходу регіонів до сталого розвитку, природні та земельні ресурси України належать усьому українському народові і становлять матеріальну основу його існування, незалежно від форм власності ресурси мають використовуватися за сучасними високоефективними наукоємкими технологіями з урахуванням потреб нинішнього і майбутнього покоління.

Розуміння майбутнього повинно спонукати керівників підприємств впроваджувати заходи які сприяють зниженню інтенсивності вилучення природних ресурсів, широкого застосування ресурсоощадних технологій, наукових розробок щодо екологізації виробництва й управління відходами, формування матеріального фонду для екобезпечного сталого розвитку регіонів.

Для вирішення цих питань необхідна системність науки яка проявляється у взаємозв’язках окремих наукових напрямків при дослідженні спільних об’єктів, та системне мислення – метою якого є адекватне і цілісне сприйняття навколишнього світу, цілісне осмислення і усвідомлення законів і закономірностей матеріального і нематеріального світу і їх використання в своїй діяльності і, насамперед, при створенні і управлінні складними системами.

Системність постановки проблеми вимагає аналізу розвитку проблеми і визначення її зв’язків з іншими проблемами. Необхідно відзначити суттєві зміни поглядів на розвиток матерії взагалі, що відбулись впродовж ХІХ-ХХ століть [1]. Наукові відкриття XX століття призвели до відмови від стаціонарної моделі - замість неї виникла модель динамічного розвитку Всесвіту, що має початок, минуле, сьогодення і майбутнє. У фундамент сучасної нової наукової концепції розвитку закладено усвідомлення того, що матерія не може існувати поза розвитком, а сам процес розвитку відбувається по єдиному закону у всіх системах, незалежно від їх масштабу і ступеня складності.

Адам Сміт, один з найвидатніших представників класичної економічної школи, ставив питання:

якщо вартість залежить від корисності, то чому блага, що мають найбільший корисний ефект (наприклад, вода чи повітря), оцінюються, як правило, досить низько або взагалі не мають ціни, тоді як блага, корисність яких з точки зору природних потреб людини не очевидна (діаманти і т.д.), мають дуже високу ціну [2].

Еволюція економічних поглядів щодо проблем взаємодії суспільства і природи перш за все пов’язана з представниками класичної економічної школи - Т. Мальтусом, Д. Рікардо, Д. Ст. Міллем і певною мірою К. Марксом [3]. В подальшому еколого-економічна проблематика перейшла і в основи неокласичної економічної теорії. Найвидатнішим представником цього наукового напрямку був англійський економіст А. Пігу, один із фундаторів "економічної теорії добробуту". У своїх працях Пігу суттєво розширив традиційні для свого часу уявлення про добробут. Розмежувавши економічний і загальний добробут, він включив до загального добробуту такі параметри, як якість довкілля, характер праці, рівень безпеки в суспільстві. А. Пігу стверджував, що люди розподіляють ресурси між теперішнім і найближчим і більш віддаленим майбутнім, виходячи з раціональної системи переваг. Люди, на його переконання, надають перевагу незначним благам сьогодення перед значним рівнем добробуту в майбутньому. Це цілком природне пояснення, оскільки людське життя швидкоплинне і жертви задля майбутнього не можуть бути оцінені повною мірою. Великою заслугою А. Пігу є те, що він з-поміж перших звернув увагу на проблеми вичерпання невідновлювальних ресурсів внаслідок надмірної експлуатації родовищ природних ресурсів і надвисокі темпи їх споживання [4].

© Ортіна Г.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Сьогодні наукові основи екологічної політики досліджуються у чисельних працях українських вчених [ 5, 6]. Головною метою їх праць є формування основ удосконалення організації системи екологічної безпеки і нормативно-правової бази природоохоронної діяльності в період трансформації економіки, урахування головних екологічних загроз і негативних тенденцій економічного розвитку[7, c. 50].

Як відзначає Л. С. Гринів, особливістю сучасних економічних процесів є те, що “організація виробництва відірвана від природних обмінних процесів і тому завдає дедалі більшої шкоди навколишньому природному середовищу” [8, c. 16]. Саме подолання нерівномірності процесів є однією з головних цілей стійкого розвитку.

Концепції стійкого розвитку є орієнтація сучасної цивілізації на забезпечення природної рівноваги в процесах господарської і соціально-культурної діяльності. З розвитком продуктивних сил суспільства цей момент набуває все більшої актуальності, оскільки людина в процесі своєї життєдіяльності не тільки безпосередньо використовує природне середовище, але й підпорядковує і видозмінює його у відповідності до своїх потреб. Забезпечення оптимального розвитку сучасного суспільства, реалізація промислових і виробничих проектів без врахування можливих екологічних наслідків - це складна проблема. Поряд постає проблема формування людського і соціального капіталу.

Освіта виступає однією з передумов досягнення стійкого розвитку і найважливішим інструментом ефективного управління, обґрунтованого ухвалення рішень, освіта повинна стати не менш важливим моментом вирішення проблеми оптимізації еколого-економічної системи. Саме в процесі пізнання навколишнього середовища людина піднімається до усвідомлення об’єктивних природних зв'язків, законів, тенденцій розвитку.

Ю. Яковец, відзначає що сучасна освіта в глобальному масштабі, забезпечує адаптацію людини до наукоємного, диференційованого, гнучкого виробництва, до динамічних та ускладнених умов життя в окремих країнах зокрема та у світі загалом. Відтак це зумовлює підвищення долі освіти як у інтелектуальному, так і у валовому суспільному продукті. Пріоритет освіти – одна із найхарактерніших рис постіндустріального суспільства. Технологічний переворот у сфері освіти на засадах випереджувальної комплексної інформатизації, перетворення його в одну із найбільш технічно укомплектованих галузей народного господарства;

формування шкільних, вузівських і домашніх освітніх систем та підключення їх до локальних, міських, національних і міжнародних інформаційних мереж, до Інтернету;

спрямоване використання навчаючих засобів (мультимедіа, інтерактивне телебачення тощо) [9, с. 224-225].

Освіта з позицій економічного розвитку виступає джерелом створення нових можливостей і ресурсів розвитку. Знання постають вирішальним чинником розвитку суспільства. Основною метою освіти виступає підготовка кваліфікованого працівника відповідного рівня. Його основними рисами виступають: компетентність, відповідальність, вільне володіння своєю професією, спроможність орієнтуватись в суміжних сферах діяльності, здатність до ефективної роботи за фахом на рівні світових стандартів. Потреба постійного оновлення професійного багажу сучасних фахівців, їхня перекваліфікація є загальною тенденцією розвитку сучасної освіти. На всіх етапах розвитку суспільства освіта нерозривно пов'язана із наукою. Освіта і наука - це специфічні, взаємопов'язані сфери потенціалу суспільства, у сучасних умовах наука і освіта є найважливішими засобами вирішення кризових проблем.

Таким чином, людина що отримує спеціальність екологія є всебічно розвиненою особою, що усвідомлює цінність навколишнього природного світу, свою залежність від нього і що робить все можливе для того, щоб відновити гармонію взаємовідносин людини і природи, запобігти знищенню природних екосистем і зберегти їх для майбутніх поколінь. Визначальними рисами людини еколога є:

цілісність світогляду, високий рівень свідомості і мислення, прагнення до самореалізації, потреба жити в єдності і гармонії з навколишнім і соціальним середовищем.

Основна мета екологічної освіти в основі сталого розвитку є взаємозалежність економічної, політичної і екологічної системи, екологічна освіта повинна допомогти розвинути відчуття відповідальності і солідарності між регіонами як основу для майбутнього порядку, який би гарантував охорону і поліпшення навколишнього середовища.

Для цього необхідно дотримуватись системі виробничих відносин суспільства, яка повинна забезпечити можливість не тільки надійного перспективного прогнозування задоволення потреб кожного члена даного суспільства, але і його особистого впливу на цей прогноз, що можливий лише ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ при відповідному рівні екологічної освіти. Екологічна освіта третього тисячоліття повинна стати необхідною складовою сталого розвитку. Підготовка громадян наприклад у Запорізькій області із вузів, тільки 5 готують спеціалістів з високим рівнем екологічних знань.

Головним результатом екоосвіти повинна стати екологізація способу життя, що базується на відповідному рівні освіченості та культури як окремого індивідууму. Це дозволить не тільки підготувати особистість до системного, наукового сприйняття світу і його екологічних проблем, але й спричинить поглиблення потреб більш фундаментального пізнання оточуючого світу і активної природоохоронної діяльності.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ 1. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление/ В. Г. Афанасьєв. - М.:

Политиздат, 1981. - 432 с.

2. Смит А. Исследования о природе и причинах богатства народов /Антологія экономической классики. – М.: МП «Эконов-Ключ», 1993. – С.79 – 396.

3. Мировая экономика: глобальные тенденции / Под ред. И.С. Королева. – М.: Экономисть, 2003. – 604 с.

4. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: В 2х т. – М.: Прогресс, 1985. – Т.1 – 512 с.

5. Синякевич І. М. Інструменти екополітики: теорія і практика. – Львів: ЗУКЦ, 2003. – 188 с.

6. Стадницький Ю. І. Економіка запобігання антропогенного забруднення довкілля. – Хмельницький: УЕП, 2007. – 362 с.

7. Хлобистов Є.В. Екологічна безпека трансформаційної економіки. /РВПС НАН України /Відп.

ред..Дорогунцов С. І. – К.: Агентство «Чорнобильінтерінформ», 2004. - 336 с.

8. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії /Лідія Гринів. – Львів: ЛНУ ім І. Франка, 2001. – 240 с.

9. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. – М.: Наука, 1999. – 448 с.

РЕЗЮМЕ Досліджено особливості розвитку концепції стійкого розвитку які спрямовують сучасні цивілізації на забезпечення природної рівноваги в процесах господарської і соціально-культурної діяльності. З розвитком продуктивних сил суспільства цей момент набуває все більшої актуальності, оскільки людина в процесі своєї життєдіяльності не тільки безпосередньо використовує природне середовище, але й підпорядковує і видозмінює його у відповідності до своїх потреб. Забезпечення оптимального розвитку сучасного суспільства, реалізація промислових і виробничих проектів без врахування можливих екологічних наслідків - це складна проблема. Поряд постає проблема формування людського і соціального капіталу.

Ключові слова: система, системний підхід, сталий розвиток, еколого-економічна система, освіта для сталого розвитку РЕЗЮМЕ Исследованы особенности развития концепции устойчивого развития направляющие современные цивилизации на обеспечение естественного равновесия в процессах хозяйственной и социально культурной деятельности. С развитием производительных сил общества этот момент приобретает все большую актуальность, поскольку человек в процессе своей жизнедеятельности не только непосредственно использует природную среду, но и подчиняет и видоизменяет ее в соответствии со своими потребностями. Обеспечение оптимального развития современного общества, реализация промышленных и производственных проектов без учета возможных экологических последствий - это сложная проблема. Рядом возникает проблема формирования человеческого и социального капитала.

Ключевые слова: система, системный подход, устойчивое развитие, эколого-экономическая система, образование для устойчивого развития SUMMARY The features of the concept of sustainable development of modern civilization that point to ensure the natural balance in the processes of economic, social and cultural activities. With the development of productive forces of society currently gaining increasing prominence as the man in the process of life not only directly uses the natural environment, but also his subordinates and is modified according to their needs. Ensuring development of modern society, the realization of industrial and production projects without taking into ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ account the possible ecological consequences - is a complicated problem. Along comes the problem of human and social capital.

Keywords: system, systems approach, development, sustainable development, ekological-ekonomics systems, education for sustainable development ОСОБЕННОСТИ МОДЕЛЕЙ ОЦЕНКИ СТОИМОСТИ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОМПАНИЙ В УСЛОВИЯХ КОНКУРЕНТНОЙ ЭКОНОМИКИ Остапенко А.И., аспирант кафедры мировое хозяйство и международные экономические отношения» экономического факультета Донецкого национального университета Актуальность. В условиях жесткой конкуренции и ускорения жизненного цикла научных разработок в повышении эффективности деятельности предприятий существенно возрастает роль интеллектуальной собственности. С развитием технологически сложных производств, роли компьютерной техники и программного обеспечения понятие интеллектуальной собственности становится неотъемлемой частью функционирования и развития большинства компаний. Поэтому, при организации инвестиционной деятельности инновационная сфера становится важнейшей областью управленческого воздействия, одним из основных элементов которого, является оценка стоимости интеллектуальной собственности. Таким образом, в условиях постоянно развивающегося рынка инноваций необходимо регулярно совершенствовать механизм и методы определения стоимости интеллектуальной собственности.

Анализ последних исследований и публикаций. Вопросам оценки стоимости интеллектуальной собственности посвящены многочисленные труды многих отечественных и зарубежных авторов. Работы Азгальдова Г.Г. и Карповой Н.Н., Козырева А.Н. и Ягудина С.Ю.

посвящены комплексному анализу и оценке стоимости интеллектуальной собственности, а также количественной оценке качественных признаков инновационных продуктов. Проблематике оценки стоимости интеллектуальной собственности и анализу наиболее современных методик оценки посвящены работы таких зарубежных авторов, как Гордона Смита и Рассела Парра, Роберта Рейли и Роберта Швайса, Александра Полторака и Пола Лернера и др.

Цель исследования: рассмотреть особенности и провести сравнительный анализ наиболее распространенных методов оценки стоимости интеллектуальной собственности используемых международными компаниями в современных условиях хозяйствования.

Основные результаты исследования. С переходом к рыночным отношениям интеллектуальная собственность начала использоваться как объект купли – продажи, передачи под залог, взноса в уставный фонд, страхования и пр. Однако объект интеллектуальной собственности становится товаром тогда, когда он имеет потребительную стоимость [5, С. 44]. А как и любая собственность, интеллектуальная собственность имеет стоимость, и наиболее точно определить ее в современных условиях, учитывая широкий ассортимент объектов интеллектуальной собственности, используемых компанией, довольно сложно. Существует несколько моделей, которые подходят для оценки интеллектуальной собственности. Наиболее распространенными из них являются:

восстановительная стоимость;

рыночная стоимость;

стоимость дисконтированных доходов;

приращение стоимости;

остаточная стоимость;

компьютерная модель TRRU® Metrics.

При этом международная практика выделяет три подхода к оценке стоимости интеллектуальной собственности:

1) затратный – рассчитываются затраты в текущих ценах на воспроизводство объектов нематериальных активов с учетом износа;

© Остапенко А.И., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 2) прибыльный (доходный) – определяются суммы доходов, которые образуются объектом собственности в результате использования объекта нематериальных активов;

3) рыночный – основывается на реализации метода, в частности сравнительного анализа продажи [7, С. 60].

Совокупность существующих моделей оценки в рамках рассмотренных подходов можно сгруппировать и классифицировать следующим образом (рисунок 1).

Оценка ОИС Прибыльный (доходный) Затратный подход Рыночный подход подход 1. Метод дисконтированных Метод Метод доходов восстановительной сравнительной 2. Метод приращение продажи стоимости 3. Метод остаточной стоимости Рис. 1. Методы оценки стоимости объектов интеллектуальной собственности Восстановительная стоимость определяет стоимость возмещения собственности.

Практически стоимость возмещения интеллектуальной собственности равна стоимости научно исследовательской разработки, хотя теоретически они отличаются. Стоимость разработки – это фактическая стоимость, то, чего действительность стоило разработать технологию в то время, когда она разрабатывалась, а восстановительная стоимость – это оценка стоимости достижения такого же результата, но только сейчас. Поэтому стоимость одного и того же проекта может существенно отличаться. Недостаток этого метода в том, что он предполагает одинаковую отдачу от каждой денежной единицы, вложенной в научно-исследовательские работы.

Данный метод хорошо применим для оценки секрета производства. Поскольку стоимость секрета производства не может превышать стоимость его открытия заново (секрет производства можно открыть заново при обратном инжиниринге или независимом исследовании), то стоимость возмещения определяет максимальную стоимость секрета производства. При этом, максимальная стоимость секрета производства определяет минимальную стоимость патента, который основывается на открытии, защищенном секретом производства [1, С. 80]. Поскольку подача патентной заявки предполагает потерю секрета производства, автор должен быть уверен, что патент будет стоить намного дороже, чем утраченный секрет производства. Это определяет минимальную цену патента как стоимость возмещения секрета производства.

При рыночном подходе используют метод прямого сравнения продаж, который предполагает определение стоимости интеллектуальной собственности по цене сделок купли-продажи аналогичных объектов интеллектуальной собственности, с учетом поправок на различие характеристик объектов интеллектуальной собственности – аналога и оцениваемого объекта интеллектуальной собственности. Однако применение этого метода ограничено в силу уникальности и специфики каждого объекта интеллектуальной собственности, разнообразия условий коммерческих сделок и конфиденциальности сведений по ним. На практике сложно найти полный аналог оцениваемого объекта интеллектуальной собственности, поэтому в рамках рыночного подхода чаще применяют метод роялти, основанный на учете используемых в лицензионных сделках стандартных ставок роялти по отдельным отраслям и номенклатуре изделий [3, C. 65].

Оценка стоимости интеллектуальной собственности методом дисконтированных доходов основана на предположении, что собственность будет продуцировать поток доходов. Если собственность лицензирована, ее владелец будет получать доходы в форме роялти. Можно определить сроки поступления этих роялти и их сумму в текущих ценах. При этом расчетные ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ значения сильно зависят от процентной ставки, отражающей степень риска и являющейся ценным инструментом управления доходами. Данный метод наиболее эффективно применим в случае, когда владелец интеллектуальной собственности сам не использует патентованную технологию и не запрещает ее использование конкурентами. Если же собственник интеллектуальной собственности конкурирует на рынке данной технологии, определить стоимость этой собственности становится намного сложнее.

Как известно, интеллектуальная собственность увеличивает стоимость предприятия.

Приращение стоимости – это разница между стоимостью компании с учетом интеллектуальной собственности и стоимостью компании без нее. В случае, например, если предприятие использует патентованный процесс для производства продукции. Стоимость патента по данному методу определяется экономией средств благодаря использованию технологии. Если использование технологии, например, привело к созданию нового дорогостоящего продукта, то увеличение цены можно также понимать как источник дохода, – можно считать доходом сумму роялти, которую предприятие вынуждено было бы платить по исключительной лицензии, окажись собственником патента на технологию другая фирма.

Если фирма не обладает исключительными правами на технологию, фирма может ее использовать так же, как и конкуренты. В таком случае, если из расчета годовой прибыли фирмы в условиях монополии вычесть прогнозируемый объем прибыли в условиях конкуренции (при использовании той же технологии), полученная разность будет равна стоимости, созданной за год интеллектуальной собственности. Суммарная стоимость этих разностей за все годы жизни интеллектуальной собственности определяет ее полную стоимость.

Если же фирма лицензирует интеллектуальную собственность, то в случае, например, перекрестного лицензирования, такое разделение не уменьшает стоимость интеллектуальной собственности, – оно создает разделенную монополию. В данном случае могут использоваться те же методы оценки, но более усложненные.

Модель остаточной стоимости представляет собой один из вариантов модели приращения стоимости. Ее отличительная особенность – определение стоимости всей интеллектуальной собственности фирмы, а не отдельного компонента. Более того, она применима только в случае прибыльного бизнеса. Следовательно, она обладает некоторыми ограничениями.

Этот метод предполагает определение прибыли предприятия, полученной благодаря интеллектуальной собственности. Затем эта прибыль дисконтируется с использованием процентной ставки, учитывающей риски, связанные с бизнесом фирмы. Прибыль, полученная благодаря интеллектуальной собственности, определяется вычитанием из общей прибыли фирмы суммы прибыли от ее материальных активов. Последняя вычисляется применением средней нормы прибыли в отрасли к стоимости материальных активов фирмы [1, С. 83-84].

Эта модель имеет ряд недостатков. Самый значительный из них – не учитывается потеря части интеллектуальной собственности (истечение срока действия патента или его устаревание, потеря секрета производства при раскрытии или независимом повторении изобретения). Модель основана на предположении, что суммарный объем интеллектуальной собственности сохраняется на неизменном уровне (восстанавливается при каждой потере). Кроме того, любой фактор, снижающий общую прибыль предприятия, – включая факторы, не связанные с интеллектуальной собственностью, – уменьшает стоимость портфеля интеллектуальной собственности, вычисляемую остаточным методом.

Быстрым и сравнительно недорогим средством определения стоимости патента является компьютерная модель TRRU® Metrics.

Модель основана на теории ценообразования Блека-Шоулза, которая опирается на предположения, что патент и патентованная технология – это одно и то же и что стоимость всех технологий в данной отрасли одинакова, за исключением двух факторов – инвестиций для продвижения технологии на рынок и времени до появления на рынке.

Авторы модели разделили все разнообразие технологий на несколько сотен категорий и, опираясь на рыночную стоимость компаний, каждая из которых использует только отдельную «часть» технологии, определили стоимость одной «части» технологии в каждой из этих категорий.

Полученные значения, скорректированные с учетом двух переменных факторов, отображают стоимость технологии [3, С. 179]. Следует заметить, что при этом не уделяется никакого внимания ни ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ одному из факторов, связанных с патентом, который определяет и защищает права владельца на технологию. Не рассматривается ни объем правовой охраны патента, ни срок его действия.

Выводы. Для определения стоимости объекта интеллектуальной собственности используются различные модели. Наибольшей простотой и наименьшей точностью среди них обладает модель восстановительной стоимости. Модель дисконтированных доходов лучше всего подходит для оценки патентов, используемых лицензиатами.

Метод рыночной стоимости редко используется для оценки интеллектуальной собственности ввиду отсутствия эффективных рынков и сложности поиска равноценных видов интеллектуальной собственности. Метод приращения стоимости определяет стоимость патента (или патентов) как разность между стоимостью предприятия с интеллектуальной собственностью и его стоимостью без таковой. Модель остаточной стоимости оценивает нематериальные активы в целом. Несмотря на ограничение этой модели, она применяется налоговой службой для определения налоговой базы.

Существует также доступная компьютерная модель TRRU® Metrics, правда теоретически не совсем обоснована.

Следует также отметить, как показало исследование, что при выборе метода оценки необходимо учитывать также особенности различных объектов интеллектуальной собственности. Все они уникальны, что исключает использование единой методики расчета, и в каждом конкретном случае требует индивидуального подхода, основанного на учете правовых, экономических, технических, эргономических и художественных аспектов.

Таким образом, в статье рассмотрены наиболее распространенные модели оценки стоимости интеллектуальной собственности используемые международными компаниями в современных условиях, выделены их положительные и отрицательные стороны, а также наиболее эффективные условия их применения.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Лернер, Полторак А. Основы интеллектуальной собственности = Essentials of intellectual Property / Полторак А., Лернер;

пер. с анг. А.А. Рыбенец. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2004. – 208 с.

2. Нашкерская Г. Оценка нематериальных активов / Г. Нашкерская // Бух. учет и аудит: науч.-практ.

журн. – 2006. – № 11. – С. 23-30.

3. Козырев А.Н. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности:

учеб. пос. / А.Н. Козырев, В.Л. Макаров. – М.: Интерреклама, 2003. – 352 с.

4. Хольцер Н.В. Совершенствование механизма оценки стоимости интеллектуальной собственности в инвестиционной деятельности компаний: Дис. … канд. екон. наук: 08.00.05 / Хольцер Наталья Валентиновна. – М., 2009. – 187 с.

5. Городянская Л. Интеллектуальная собственность как нематериальный объект учета на предприятии / Л. Городянская // Бух. учет и аудит: науч.-практ. журн. – 2007. – № 4. – С. 41-46.

6. Азгальдов Г.Г. Оценка стоимости интеллектуальной собственности и нематериальных активов:

учеб. пособие / Г.Г. Азгальдов, Н.Н. Карпова – М.: Международная академия оценки и консалтинга, 2006. - 400 с.

7. Гуменюк А. Аудит нематериальных активов: методика проведения / А. Гуменюк // Бух. учет и аудит: науч.-практ. журн. – 2008. – № 2. – С. 57-62.

РЕЗЮМЕ У статті визначена роль інтелектуальної власності і значення оцінки її вартості в сучасних умовах господарювання, розглянуті підходи до проведення оцінки вартості інтелектуальної власності і методи у рамках кожного підходу, здійснена їх класифікація, описані переваги і недоліки кожного методу, а також розглянута сфера їх ефективного застосування, що дозволить компаніям ефективніше здійснювати управління своїм інтелектуальним потенціалом.

Ключові слова: інтелектуальна власність, підходи до оцінки вартості інтелектуальної власності, методи оцінки вартості інтелектуальної власності РЕЗЮМЕ В статье определена роль интеллектуальной собственности и значение оценки ее стоимости в современных условия хозяйствования, рассмотрены подходы к проведению оценки стоимости интеллектуальной собственности и методы внутри каждого подхода, осуществлена их классификация, описаны преимущества и недостатки каждого метода, а также рассмотрена сфера их ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ эффективного применения, что позволит компаниям более эффективно осуществлять управления своим интеллектуальным потенциалом.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, подходы к оценке стоимости интеллектуальной собственности, методы оценки стоимости интеллектуальной собственности SUMMARY In the article the role of intellectual property and value of estimation of her cost are certain in modern management terms, approaches to carrying out of estimation of cost of intellectual property and methods inside in every approach are considered, their classification is carried out, advantages and lacks of every method are described, and also the sphere of their effective application is considered, that will allow companies to carry out managements of the intellectual potential more effectively.

Keywords: intellectual property, approaches to carrying out of estimation of cost of intellectual property, methods of estimation of cost of intellectual property ВПЛИВ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЕКСПОРТУ Перцев Ю.О., голова Правління - Генеральний директор виробничого підприємства ЗАТ "Гарант Метиз Інвест", м. Дніпропетровськ   За масштабами глобальних процесів та їх наслідків теперішня світова економічна криза напевне не поступиться світовим війнам минулого століття. Зрештою, кожна із світових воєн призводила до масштабного політичного та економічного переділу світу.Зменшення експорту було б чимось далеким, якби не один факт. Ще 2008 року експорт давав 68% виробництва в нашій державі.

Іншими словами, країна працювала на вивіз й отримувала основні гроші з-за кордону. Лише за перший квартал 2009 року експорт упав до 47,6% українського виробництва [1]. Вітчизняну продукцію перестали купувати за кордоном. Стали нікому не потрібні сляби, добрива, верстати й вантажівки. Це і є внесок світової кризи в українську. Наприклад, 2008 року металурги щороку забезпечували країні близько 30 мільярдів доларів валютної “виручки”. Нині вони існують завдяки податковим пільгам і ледь зводять кінці з кінцями. Аналогічна ситуація з хіміками й машинобудівниками. Понад те, якщо на початку року щось іще продавали, то в червні-липні в Україну взагалі припинився приплив валютного виторгу. При цьому виробництво в державі знизилося на 21,6% [1]. Для порівняння: у Росії спад становить 9,5%, а в Польщі його взагалі не було.

Ці цифри свідчать, що від зменшення експорту зазнали збитків не лише експортери. 2008-го на ввезені з-за кордону гроші вони купували українські товари й послуги. Тепер здійснювати такі придбання немає за що. Щодо держбюджету, то він увійшов у скруту на межі напруження. Від осені 2008 року підприємства різко скоротили виробництво й почали сплачувати значно менше податків.

Знизилися надходження від митниці – у кращі роки вона надавала половину заробітку держави.

Загалом доходи до бюджетів упали щонайменше на 30-40%. Проте не зникли витрати. Уряду, як і раніше, треба платити зарплати й пенсії.

В 2008 році Україна мала дуже великий дефіцит рахунку поточних операцій (РПО), що становив $13 млрд. або 7% ВВП. В 2003-2007 рр. за рахунок сильної світової економіки зростання українського експорту складало в середньому 25% на рік, а під час світового товарно- сировинного буму у 2008 році сягнуло 50% у річні обчисленні[1]. Однак протягом останніх років зростання споживчого та інвестиційного попиту задовольнялося здебільшого за рахунок імпортованих а не вітчизняних, товарів та послуг. І дійсно, внутрішнє виробництво зростало значно повільніше через несприятливий діловий клімат в країні та перерозподіл економічних ресурсів на користь виробників промислових товарів, орієнтованих на експорт. В результаті, зростання споживчого та інвестиційного попиту, а також високі ціни на сировину та енергоносії, сприяли зростанню імпорту. Більше того, оскільки Україна майже не має власних енергетичних ресурсів, вона значно залежить від імпорту нафти та газу з обмеженої кількості країн-постачальників (а саме, Росії та Туркменістану). Таке недиверсифіковане постачання енергетичних ресурсів послабило конкурентоспроможність українських промислових виробників (передусім в хімічній та металургійній галузях), які не змогли швидко пристосуватися до зовнішніх шоків, пов'язаних зі зростанням цін на світових ринках © Перцев Ю.О., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ енергетичних ресурсів. Також, значна частка енергоносіїв у структурі імпорту обумовила підвищену чутливість економіки до впливу глобальних товарних циклів.

Відомо, що у січні 2010 року в Україні пройшли чергові президентські вибори. До цього періоду відсутність політичної стабільності негативно впливала на процес прийняття рішень, що заважало процесу економічного відновлення та посилювало економічний спад. Для пом'якшення цих ризиків, які залишатимуться високими протягом усього періоду відродження світової економіки, яке ще має нестійкий характер, уряд повинен вживати заходів, спрямованих на відновлення довіри інвесторів, а також відновлення довіри до макроекономічної політики в країні в цілому. Існує три основні компоненти такої стабілізаційної політики:

· обачлива фіскальна політика · збалансована грошово-кредитна політика · ефективний нагляд у банківському секторі Щоб уникнути загострення кризи протягом наступних шести місяців, дуже важливо заручитися подальшою фінансовою підтримкою МВФ. Ця підтримка необхідна не лише через значний розмір коштів, що мають бути виділені у наступному транші МВФ, але й для того, щоб інші міжнародні установи також надали своє фінансування, та для того, щоб підтримати необхідний рівень довіри іноземних кредиторів для реструктуризації зовнішнього боргу України. Таким чином, протягом наступних місяців уряд повинен запровадити низку ключових економічних заходів, погоджених з МВФ. Ці заходи включають такі основні фіскальні та монетарні дії:

У 2009 році дефіцит державного бюджету не повинен був перевищувати 6% ВВП, а у державному бюджеті на 2010 рік необхідно передбачити фактичний дефіцит, що не перевищує 4% [1]. Це означає, що підвищення пенсій та мінімальної заробітної плати не повинні бути вищими за рівень інфляції. Фінансове становище Нафтогазу і Пенсійного фонду має бути поліпшене до того рівня, який дозволить уникнути надмірної підтримки за рахунок коштів державного бюджету.

Монетарна політика не повинна призвести до надмірного збільшення грошової маси, що дозволить уникнути обвалу курсу гривні. Це означає, що НБУ повинен ухилятися від друкування надмірної кількості грошей і з цією метою відмовитися від пропозицій фінансувати проекти, пов'язані з проведенням чемпіонату з футболу Євро-2012, за рахунок прибутку НБУ, уникати монетизації дефіциту державного бюджету, покращити прозорість політики банківського рефінансування та здійснювати суворіший нагляд за цільовим використанням коштів, виділених банкам.

Керівництво країни має продовжити суворий нагляд за фінансовою системою країни з метою попередження неплатоспроможності системно важливих банків. Також, державні інституції мають продовжувати реалізацію програми рекапіталізації та реструктуризації банків.


СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бурлай Т.В., Критерії оцінки перспектив конвергенції перехідних економік//Економіка і прогнозування 2005, №1, стор.45- 2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозує.;

Фенікс 2003. – 3. Мировая экономика: прогноз до 2020 года/ Под ред. акад. А.А.Дынкина/ ИМЭМО РАН. – М.:

Магистр, 2007;

4. Перспективы развития мировой экономики: Глобализация и неравенство. – Октябрь 2007. - МВФ. доступно з www.imf.org 5. Сацик В. Циклічність економічного розвитку України // Економіст 2005 №5 стор.80- РЕЗЮМЕ В данной статье проанализирована динамика глобальной конъюнктуры на рынке в современных условиях.

Ключевые слова: глобализация, рынок, бизнес-цикл, экономический рост.

РЕЗЮМЕ У цій статті проаналізована динаміка глобальної кон’юнктури на ринку в сучасних умовах.

Ключові слова: глобалізація, ринок, бізнес-цикл, економічне зростання.

SUMMARY In this article the global conjuncture dynamics in the market in modern conditions is analysed Keywords: globalization, market, business-cycle, economic growth.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ О ПРОБЛЕМАХ СОЗДАНИЯ СРЕДНЕГО КЛАССА В УКРАИНЕ Пикалова Г.А., к.э.н., доцент кафедры управления персоналом ДонНУ Актуальность исследования. Особое место в современной социально-экономической структуре развитых стран занимает средний класс. Потребительские характеристики среднего класса должны привлечь внимание экономической теории, во-первых, по причине его стабилизирующей роли в функционировании гражданского общества и рыночной экономики. Во-вторых, потребление среднего класса играет роль ориентира развития потребления для других групп современного общества. В-третьих, в условиях постиндустриализации Слом социалистического строя в Украине резко изменил структуру общества, что девальвировало значительную часть прежних социально-групповых идентичностей, в том числе – социально-классовых. Последние за время либеральных реформ подверглись мощному воздействию как экономических, так и идеологических факторов. Взамен ранее единственно легитимной схемы классовой структуры в марксистско-ленинском понимании была предложена альтернативная версия о формировании в условиях перехода к рыночной экономике многочисленного состоятельного "среднего класса".

При этом смысл термина не получил достаточно ясной трактовки и теоретического объяснения.

Представление о "среднем классе" внедрялось в общественное сознание в контексте агрессивной социокультурной вестернизации, в соответствии с приемами создания социальной мифологии.

Однако относительная иллюзорность понятия не снимает необходимости рассматривать "средний класс" в качестве возможного варианта реальных макроуровневых идентификаций современного украинского социума, так как социальная идентичность личности оформляется в процессе самоотнесения не только к реальным социальным группам, но и виртуальным ("воображаемым", мысленно "сконструированным" по ряду признаков). По сути, к такому виду идентификационных моделей относятся социальные классы [1].

От того, какого рода идентификационные социально-классовые модели удается продвинуть в общественное сознание центрам власти и закрепить институционально, во многом зависит будущее страны. Изучение трансформаций социально-классовых идентичностей, произошедших в условиях либеральных инноваций последних лет, необходимо для разработки оптимального варианта социальной части государственной антикризисной программы.

Прежде всего, это касается процессов в сознании тех слоев и групп социума, без сочувствия и активности которых в настоящее время в принципе невозможна реализация эффективной стратегии подъема и развития, а именно: массового слоя специалистов с высшим образованием и постоянно пополняющего его студенчества. Их центральная роль объясняется тем, что выход страны из кризиса в нынешних условиях жестко детерминирован необходимостью преодоления ею все увеличивающегося технико-экономического отставания и совершения давно назревшего прорыва на очередной виток глобальных модернизаций - постиндустриальный. Без этого, как явно демонстрирует опыт российской жизни, полноценное национальное бытие в реалиях современного мира становится проблематичным.

В связи с задачами украинской модернизации возрастает актуальность тщательной проработки представлений украинского массового сознания о "среднем классе", востребованности его как идентификационной модели, преобладающих при этом типов ценностных ориентаций. Это позволит не только уточнить и дифференцировать реальное содержание понятия "средний класс" в массовом сознании, но и выделить в нем тот вариант идентификации, который при институциональной поддержке способен выступить основой формирования российской модели среднего класса, опирающейся на национальную культуру и цивилизационно перспективные ценности.

Принципиальная необходимость связи модернизационных усилий с возрождением и развитием национальной культуры в настоящее время весьма убедительно доказана и в теории, и на практике.

Так. С.Хангтингтон в своем обобщении мирового опыта модернизаций последних десятилетий пришел к выводу об устойчивости и динамичности развития модернизируемой страны только в случае ориентации на формулу "национальный дух, западная техника" [2].

© Пикалова Г.А., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ С учетом указанных задач особый интерес представляет анализ складывающихся идентификационных предпочтений студенческой молодежи. Это обусловлено, во-первых, тем, что данная социальная группа большинством концепций традиционно рассматривается главным источником современного "среднего класса", а, во - вторых - в связи с интенсивностью процессов социализации, свойственной периоду обучения в вузе. Изучение выбора идентификационных моделей среди студенчества позволит оценить не только наметившиеся тенденции в массовом сознании относительно "среднего класса", но и созидательный потенциал, способность стать одной из опорных сил в преодолении архаизации России, спровоцированной реформами последних лет.

Научная разработанность проблемы. В широком спектре проблем социализации вопросы макросоциальной идентификации относятся к одним из наименее изученных. Их исследование неизбежно сталкивается с серьезными методологическими трудностями, вызываемыми необходимостью сравнения повседневных типизации массового сознания с теоретическими представлениями о наиболее крупных элементах социоструктуры.

Круг работ, относящихся к теме статьи, подразделяется на несколько групп. Во-первых, это труды теоретико-методологического характера, обосновывающие и раскрывающие роль идентификационных процессов в сознании для социального структурирования общества. Изучение влияния на поведение человека собственных представлений, установленных идей об устройстве общества, его строении, своем месте в нем проводилось в рамках самых разных школ и подходов, начиная с истории древнего мира (Платон, Аристотель и др.).

Первыми научно обосновали необходимость целенаправленного преобразования самосознания, смены ценностного содержания идентичности одной из макросоциальных групп общества для кардинальных изменений в нем самом К.Маркс и Ф.Энгельс в "Манифесте Коммунистической партии" (1848 г.). Исследование же конкретных идентификационных механизмов, связь которых с экономико-политическими реалиями оказалась опосредована социально-психологическими характеристиками социального субъекта, было проведено гораздо позже и вне рамок марксизма М.Вебером, Дж.Дьюи, Э.Дюркгеймом, Г.Лебоном, Г.Тардом, З.Фрейдом, К.Юнгом. Основы современного понимания проблем социально-групповых идентичностей заложены П.Бергером, Э.Ботт, П.Бурдье, А.Гидденсом, Т.Лукманом, Р.Мертоном, Дж.Мидом, С.Московичи, Г.Тажфелем, А.Туреном, Э.Фроммом, Т.Шибутани, Н.Элиасом. В российской социологии теоретические аспекты идентификации развили Г.М.Андреева, Л.Г.Ионин и В.А.Ядов.

Вторую группу составляют исследования моделей "среднего класса", появившихся в ходе развития западной цивилизации под воздействием социально-политической философии античности.

"Средний класс" доиндустриального периода подробно изучался социологами прошлого и начала нынешнего века – М.Вебером, Р.Вормсом, Ф.Гизо, О.Минье, Г.Спенсером и др. Наиболее известные версии "среднего класса" эпохи индустриализма принадлежат Дж.Бернхэму и Р.Дарендорфу. Модели "среднего класса" постиндустриального общества оказались встроены в рамки теорий "технотронного общества", "общества потребления", "информационного общества" у Д.Белла, Дж.

Гэлбрейта, И.Кристол, Э.Райта и др.

Существенным дополнением классических теорий "среднего класса" новейшего времени, как представляется, является их критический анализ с учетом опыта социалистического развития, представленный в трудах Д.М.Гвишиани, Г.Г.Дилигенского, Н.И.Лапина, С.Н.Наделя, Г.В.Осипова, В.И.Староверова.

В настоящее время на основании экономико-статистических данных и материалов социологических опросов начата разработка модели украинского "среднего класса" ("средних", "срединных слоев"). Наиболее значимые в теоретико-методологическом отношении работы в этой области принадлежат Э.М. Либановой, Д.П. Богине, Т.А. АндреевойВ.Н. Примушу, В.И.

Масальскому и др. В России этими вопросами занимаются Л.А.Беляева, А.А.Галкин, З.Т.Голенкова, Т.И.Заславская и др., Третью группу составляют работы по изучению классово-стратификационных представлений людей, выбора ими конкретных идентификационных моделей и формирования социальных идентичностей. Первые работы подобного плана появились в США и Великобритании еще в 30-50-х годах (Л.Уорнер, Р.Сентерс). Отечественные исследователи начали изучать ход слое- и классообразования не только по "фактам" (экономическим, поведенческим и др.), но и по процессам в сознании лишь на рубеже 80-90-х годов: так, И.Г.Лаумянскайте, А.А.Матуленис, М.Х.Титма выдвинули проблему формирования "социальной субъектности". Несколько позже появились труды ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:


РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ о феномене социального самоопределения на субъективном уровне, идентификации и самоидентификации, в том числе – с социоклассовыми общностями (Н.В.Андрущак, Е.Д.Игитханян, М.Ф.Черныш, В.А.Ядов).

К последней группе трудов, относящихся к теме статьи следует отнести работы по вопросам социализации молодежи, и особенно – студенчества, в которых рассматривалась интеграция в фиксированные социоструктуры и интернализация нормативных ценностей (В.С.Боровик, Ю.Н.Зубок, С.Н.Иконникова, А.С.Капто, Т.В.Ковалева, В.Н.Иванов, Б.А.Ручкин, В.И.Чупров, В.Н.Шубкин и др.).

Достаточно универсальные методологические решения сопоставления легитимизированных социетальных целей и жизненных ориентации студенческой молодежи на опыте социалистического развития содержатся также в трудах А.С.Капто, В.Т.Лисовского, Л.Я.Рубиной, МН.Руткевича, К.Штарке.

Ряд авторов (В.И.Добрынина, Ж.Т.Тощенко, Ф.Р.Филиппов, Р.Г.Яновский) изучали студенчество в ракурсе воспроизводства интеллигенции как части современной российской социоструктуры.

В последнее время появились работы по проблемам поиска молодежью в постсоветское время новой социальной идентичности (М.Н.Довгая, А.И.Ковалева), предпосылкам интеграции ее в средние слои (И.А.Сурина). Однако в них не ставилась задача изучения формирования конкретных идентификационных моделей, определение их характера, концептуальной принадлежности.

Исследовательская проблема заключается в недостаточности знаний о тенденциях формирования социальной идентичности относительно "среднего класса" в современном украинском обществе.

Основная цель статьи – углубление представлений о "среднем классе" и связанных с ним моделях идентификации, определение масштабов распространения различных их типов в российском массовом сознании (на примере московского студенчества).

Для достижения поставленной цели в статье ставятся следующие задачи:

1. Уточнить механизм формирования идентификационных моделей массового сознания и их соотношение с соответствующими теоретическими социальными моделями макроуровня.

2. Обобщить теоретико-методологические и методические принципы определения "среднего класса", его характеристики как идентификационной модели, типы последней.

3. Конкретизировать комплекс ценностных ориентаций студенчества, соответствующих разным идентификационным моделям "среднего класса".

Объектом исследования является сфера социальной саморефлексии общественного сознания на его специализированном и массовом уровнях, где последний конкретизирован примером студенчества.

Предмет исследования – научные и обыденные представления о "среднем классе" как модели социальной идентификации в целом и в частности – у студенческой молодежи.

Методологической основой данной статьи выступает теория социально-исторического детерминизма, признающая наряду с экономическими факторами развития общества активную и относительно самостоятельную роль идей, общественного сознания. К обобщению эмпирического материала был привлечен опыт изучения динамических стратификационных процессов и их отражения в сознании в русле теорий социологии знания, социальных представлений и символического интеракционизма.

Изложение основного материала. Исходя из специфики объекта и предмета исследования, в качестве методической основы сбора первичной информации был избран метод массового анкетного опроса, вполне адекватный задачам изучения обыденного сознания и представляющих интерес поведенческих практик.

Предварительный анализ ситуации позволил выдвинуть следующие гипотезы:

1. Поскольку понятие "средний класс" в настоящее время значительно утратило смысловую связь с породившими его концепциями, то оно стало в сравнении с существовавшими историческими версиями менее универсальным.

2. В основе дифференциации теоретических моделей "среднего класса" находятся разные цивилизационные парадигмы, отличающиеся аксиологической полярностью (традиционализм и модернизм, приоритет коллективизма или индивидуализма, и т.д.).

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 3. Разные типы моделей "среднего класса" характеризуются собственной композицией конкретных ценностных ориентации, в целом коррелируемых с указанными выше базовыми различиями.

4. Достаточно значимая степень несходства выделенных внутри "среднего класса" идентификационных типов позволяет выделить две разные идентификационные модели, известные в настоящее время под общим названием "средний класс".

5. Скорее всего, идентификационные модели существуют в общественном сознании в смешанном виде с большим преобладанием характеристик традиционалистской модели в сравнении с моделью либерально-модернистской.

Автором статьи в результате изучения научных и литературных источников систематизированы следующие положения:

1. Специфика "среднего класса", понимаемого как часть морфогенетической структуры любого организованного общества, то есть государства, делает неразрывной связь между его состоянием и состоянием последнего. Характер "среднего класса" определяет в целом способность страны к выживанию в системе глобальной военно-политической, экономической и технологической конкуренции.

2. Обеспечение безопасности украинского общества связано с необходимостью выхода из кризиса и переходом к новой, конструктивной социально-экономической стратегии модернизации, которая, в свою очередь, потребует привлечения к активной деятельности наиболее образованные и мотивированные группы общества. От степени соответствия социальных ориентации последних с целями постиндустриальной модернизации во многом зависит ее успех.

3. "Средний класс" рассматривается нами как неоднозначное, многослойное понятие даже в научном сознании, требующее тщательной расшифровки. Однако есть и нечто общее во всех концепциях "среднего класса": выше среднего для данного общества уровень профессионального образования, работа по специальности, относительная материальная обеспеченность и – самое главное – осуществление функций управления на среднем в масштабах социума уровне.

4. В настоящее время в виде недифференцированной модели "среднего класса" действуют несколько модификаций, принципиально несходных между собой, что позволяет говорить о наличии разных моделей "среднего класса", основные из которых определены как "либеральная" и "традиционалистская" ("неосоветская").

5. Ведущими факторами идентификационного выбора между различными типами моделей "среднего класса" среди студенческой молодежи являются уровни материальной обеспеченности и образования родителей.

6. При продолжении стратегии неолиберального реформирования, снижающей востребованность интеллектуального потенциала, полноценная социализация будущих специалистов представляется маловероятной, так как ни одна из обнаруженных моделей "среднего класса" для большинства из них нереализуема в условиях дальнейшей деградации национального производства.

Теоретическая и практическая значимость исследования.

1. Предлагая уточнение понятия "средний класс", автор статьи подразумевает возможность шире использовать его в средствах массовой коммуникации для консолидации значительной части социума, обладающей высоким творческим и гражданским потенциалом. Понятие "украинский средний класс" может стать операциональным в информационном обеспечении перехода к стратегии постиндустриального развития.

2. Анализ идентификационных предпочтений массового сознания, проверенный в статье в сопоставимой с общемировыми тенденциями терминологии, позволяет рассматривать социализационные процессы в украинском обществе в контексте глобальных перемен, выделять в них общее и особенное. Подобные знания дают возможность более полно учитывать исторический и международный опыт социального развития.

3. Данные о тенденциях в формировании социально-классовой идентификации и самоидентификации студенчества, важной социальной группы, на примере которой в статье исследуются процессы в массовом сознании украинского общества, представляют, на наш взгляд, интерес для органов государственной власти и управления, политических и общественных организаций. Особенно тех из них, которые заинтересованы в поддержке молодежи и сотрудничестве с ней.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ 4. Полученные в результате исследования автора статьи основные выводы о состоянии макросоциальных ориентации украинского студенчества могут быть использованы органами управления высшей школы при организации учебной и воспитательной работы в ее системе.

5. Теоретические выводы и конкретные данные исследования пополняют информационную базу для разработки курсов лекций, спецкурсов, методических материалов для студентов и аспирантов экономических факультетов.

Исходным положением исследования был тезис об опосредованном отношении индивида к любой социальной группе, которое предполагает наличие модели таковой в его сознании. Как подчеркивал С.Московичи, "идентификация состоит в выборе модели" [3]. При этом достаточно очевидно, что представления об одном и том же социальном объекте у разных субъектов могут варьироваться в довольно широких пределах и составлять отличные друг от друга модели. В свою очередь, все модели объекта, сформированные массовым сознанием, будут находиться в той или иной мере приближения к научным (объективированным) знаниям о нем, которые также вариативны.

Поступательное развитие мировой индустриальной модернизации вело ко все большему увеличению роли управления во всех сферах общественной жизнедеятельности, что в свою очередь порождало и социоструктурные модификации. Наиболее бурно растущей социально профессиональной категорией оказались не рабочие, а управленческий аппарат, служащие. С 1910 по 1930 год число последних в странах Западной Европы выросло в три раза, а к 50-м годам достигло 25%-35% от занятого населения [10]. Данный процесс рядом социологов был расценен как расширение "среднего класса" за счет образования "нового среднего класса".

В 70-е годы социологи- экономисты вернулись к теме "революции менеджеров", так как при переходе к завершающей стадии индустриализма в странах опережающего экономического развития, с вступлением в эпоху принципиально новых технологий последовал очередной всплеск численности служащих. В этот период в рамках ряда теорий ("информационного общества" и др.) производится ревизия текущего состояния "среднего класса" западного мира. В качестве наиболее заметных для него социальных эффектов третьей технологической революции исследователи отмечали, во-первых, интеллектуализацию и дальнейшую профессионализацию, общий рост образовательного потенциала, а, во-вторых - его продолжающееся расширение. "Новым средним слоям" уделяли особое внимание Д. Гэлбрейт, Г.Кан, Дж.Киркпатрик, И.Кристол, Д.Мойнихен, А.Гоулднер и др.

С 80 годов двадцатого века и по настоящее время зафиксирован возврат части западного "среднего класса" к консервативным либеральным ценностям. В своей основе его доминирующая этика остается неколебимой – индивидуализм, прагматизм, нацеленность на потребление. Такого мнения придерживается значительная часть исследователей западного общества.

Опросы студенчества за несколько последних лет [11],выполненные на кафедре управления персонала и экономики труда и в отделе социологических исследований ДонНУ, показали интенсивную включенность понятия "средний класс" в действующие механизмы его социальной перцепции. В среднем число тех, кто достаточно свободно использовал в социальном самоопределении названную категорию, составляло 70 - 80% опрошенных по годовым массивам. К данной доле респондентов (ее можно назвать идентифицирующей относительно "среднего класса") были причислены все те, кто так или иначе признает существование такового, способен его различать в социоструктуре и определять свою к нему причастность или непричастность. В случае отождествления со "средним классом" себя, своих родителей проявляется позитивная идентификация, а при дистанцировании, самоотстранении, подразумевающем причисление к названной категории других, но не себя – негативная. Но и в том и в другом случае налицо востребованность категории, ее внедренность в сознание.

За последние годы в идентификациях студенческой молодежи наметилась явная тенденция к расширению использования для социальной идентификации понятия "средний класс": с 2005 по год доля респондентов, его не принимающих, сократилась почти в два раза, с 30-32% до 16%.

В целом динамика общей востребованноcти категории "средний класс", проявляющейся как в позитивной идентификации (полном или частичном отождествлении), так и в негативной (дистанцировании от категории), оказалась в большей степени связана с информационно политическим воздействием, чем изменениями материального положения респондентов. Последнее оценивалось, исходя из среднедушевого дохода в их семье.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Численность различающих "средний класс" в социоструктуре более чем в 3 раза превосходит количество тех, кто его "не видит". Самая масштабная среди прочих – группа полного отождествления со "средним классом". Прочность идентификационных предпочтений в ней подтверждалась тем, что к референтной категории респонденты должны были относить не только себя, но и родителей, что свидетельствовало бы о закрепившейся интергенерационной социогрупповой преемственности.

За последние пять лет численность среди студенческой молодежи данной группы была самой низкой в 2005 году (34%). Но на рубеже 2008 2010 годов последовал реабилитационный скачок полного отождествления (с 38% до 49%). По имеющимся у нас данным, именно на это время приходится и заметное повышение доходов значительной части наших респондентов. Достигнутый уровень благополучия оказался, как известно, крайне непрочен и в несколько раз упал после августа 2008 года. Тем не менее, столь резкое уменьшение доходов не вызвало обвала показателя самоидентификации студенчества со "средним классом", который осенью 2010 года сохранил свой докризисный уровень (49%).

В ходе исследования выявилась зависимость активности в самоидентификации со "средним классом" от уровня внутрисемейных доходов. Но эта разница в настоящее время практически не сказывается на составе идентифицирующих себя со "средним классом" из-за многократного преобладания среди опрошенных лиц со средними и низкими внутрисемейными доходами.

Например, в массиве 2009 года из числа указавших доходы таких оказалось соответственно 53% и 41% в сравнении с 7% студентов из высокообеспеченных семей.

Из характеристик, с которыми в сознании студентов наиболее явно связана принадлежность к "среднему классу", складывается его образ, своего рода идентификационная протомодель. Группу лидеров образовали три основных признака принадлежности к "среднему классу": высшее образование, наличие недвижимости – "собственный дом, квартира, т.д.";

и усвоенный социокультурный имидж – "манеры, стиль поведения, речь". В среднем их указывали около половины всех опрошенных. Высокий коэффициент ранговой корреляции по всем массивам подтвердил устойчивость зафиксированных среди студенческой молодежи представлений об отличительных чертах "среднего класса".

За несколько последних лет внутри этой группы происходили перемещения: высшее образование сдвинулось с первого места на третье, а более высокая позиция стала отводиться пусть не сертифицированным, но реальным общекультурным достижениям личности. Первое же место довольно прочно установилось за таким признаком, как собственность на жилье.

Только вслед за данным приоритетным комплексом признаков со значительным, почти двукратным отставанием от него (25-30% против 46-51%) следуют другие финансово-материальные составляющие статуса "среднего класса": "высокий уровень жизни", "большая зарплата". Примерно столько же респондентов назвали в качестве его важной знаковой черты определенный "круг связей, родства", что снова возвращает нас от меркантилистских аспектов статуса к социокультурным. В совершенном арьергарде оказались черты, привнесенные в социальную стратификацию рыночной экономикой: предпринимательская деятельность (15%), "доходы с капитала, его оборота" (13%). То есть в представлениях студенческой молодежи "средний класс" объединяет отнюдь не только предпринимателей и бизнесменов, еще менее для нее это – слой рантье. Не выглядит важной для опрошенных и высокая позиция в управленческой иерархии. Большинству российских студентов оказался чужд идеал западных яппи – продвижение к командным корпоративным высотам, обеспечивающее попадание в верхние слои "среднего класса".

У студентов преобладает мнение, что "средний класс" существовал и в советский период украинской истории. Эту точку зрения поддерживают 53% опрошенных против 23% несогласных.

Возможно, именно этим отчасти объясняется, почему в сознании респондентов на первый план вышли не явные "капиталистические" показатели принадлежности к "среднему классу", а такие статусные характеристики, которые сложились еще в советскую эпоху и были приобретены родителями значительной части наших опрошенных – собственное жилье, высшее образование, общая культурность.

Лишь для небольшой части студентов "средний класс" скорее ассоциируется с криминальными и полукриминальными нуворишами, "новыми русскими", а характерными чертами его видятся социальный эгоизм, стремление к личному благополучию, невзирая на цену такового для общества в целом.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Данные опросов показывают, что уже на уровне преобразования в массовом сознании социальной категории "средний класс" в более конкретное понятие, возникают весьма несходные образы изучаемой социальной общности. На наш взгляд, это естественно ведет к формированию у идентифицирующей части опрошенных и различных идентификационных моделей.

Изучение последних социологическими методами имеет свои особенности. Связаны они, прежде всего, с тем, что анализ идентификационной модели определенной социальной группы, в отличие от ее образа (протомодели), требует не столько сбора мнений и представлений о ней самой, сколько выявления скпадыващихся микропрактик и ценностных ориентации субъекта. Именно на их основании только и можно судить о характере идентификационной модели, степени ее воспроизведения субъектом, то есть качестве идентичности.

В определении своей принадлежности к "среднему классу" доходы не имеют решающего значения. Но все же юноши и девушки активнее включали себя в число данного социального слоя, если их семейный бюджет предполагал (в переложении с рублевого исчисления) от 50 до долларов на человека в месяц ("низший" и "средний" "средний класс"), и значительно активнее - если его размеры были выше этого, доходя примерно до 500 долларов ("богатый средний").

В глазах большинства опрошенных высшее профессиональное образование – несомненная отличительная черта представителей "среднего класса". Еще уверенней оно выступает в качестве эталонного признака референтной социогрупповой принадлежности, будучи подкрепленным реальной личной культурой, соответствующим имиджем (в лексике, внешности, поведении).



Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 23 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.