авторефераты диссертаций БЕСПЛАТНАЯ БИБЛИОТЕКА РОССИИ

КОНФЕРЕНЦИИ, КНИГИ, ПОСОБИЯ, НАУЧНЫЕ ИЗДАНИЯ

<< ГЛАВНАЯ
АГРОИНЖЕНЕРИЯ
АСТРОНОМИЯ
БЕЗОПАСНОСТЬ
БИОЛОГИЯ
ЗЕМЛЯ
ИНФОРМАТИКА
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ИСТОРИЯ
КУЛЬТУРОЛОГИЯ
МАШИНОСТРОЕНИЕ
МЕДИЦИНА
МЕТАЛЛУРГИЯ
МЕХАНИКА
ПЕДАГОГИКА
ПОЛИТИКА
ПРИБОРОСТРОЕНИЕ
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ
ПСИХОЛОГИЯ
РАДИОТЕХНИКА
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
СОЦИОЛОГИЯ
СТРОИТЕЛЬСТВО
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ
ТРАНСПОРТ
ФАРМАЦЕВТИКА
ФИЗИКА
ФИЗИОЛОГИЯ
ФИЛОЛОГИЯ
ФИЛОСОФИЯ
ХИМИЯ
ЭКОНОМИКА
ЭЛЕКТРОТЕХНИКА
ЭНЕРГЕТИКА
ЮРИСПРУДЕНЦИЯ
ЯЗЫКОЗНАНИЕ
РАЗНОЕ
КОНТАКТЫ


Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 23 |

«Донецкий национальный университет Donetsk National University Сборник научных трудов ...»

-- [ Страница 18 ] --

Думки вітчизняних і зарубіжних аналітиків сходяться на тому, що на всіх рівнях нагромадження й відтворення людського капіталу спостерігаються стійкі залежності: для приватної норми віддачі – пряма лінійна, для соціальної – зворотна гіперболічна, яка залежить від ступеня державної участі в інвестуванні (рис. 1).

Аналізуючи представлені графіки, можна виявити більш високу ефективність нагромадження людського капіталу за двоступінчастою траєкторією (повна середня й потім вища професійна освіта). Це пояснюється тим, що проміжна професійна освіта збільшує сукупні витрати держави й приватних інвесторів, знижуючи надалі соціальні й приватні норми віддачі. У зв'язку із цим перегляд стандартів навчання убік зниження трудомісткості освоєння освітніх програм буде знижувати сукупні витрати і при жорсткому контролі якості навчання підвищить соціально-економічну ефективність фінансових ресурсів.

На наш погляд, метою державних інвестицій у професійну освіту є не тільки гарантії її якості й доступності, але й, головним чином, поліпшення якісних параметрів освітньої діяльності через розвиток інноваційного потенціалу освітніх установ.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Інвестиції Рис. 1 Ефективність державних і приватних інвестицій в накопичення людського капіталу за рівнями освіти в Україні З метою подальшого дослідження Концепції необхідно сконцентрувати увагу на її третій компоненті – інвестиційній привабливості освітніх новацій, що дозволяють підвищити віддачу від софінансування освіти.

Перша спроба виявити взаємозв'язок між темпами економічного розвитку й науково-технічним прогресом була зроблена Е. Хансеном, який запропонував поняття «автономних інвестицій», що розглядалися ним як результат винаходів і нововведень. Концепція автономних інвестицій Е. Хансена повністю погоджується з теорією нововведень І. Шумпетера, що визначає роль автономних інвестицій як активних точок розвитку економіки, на основі яких виникає кумулятивний процес, заснований на самоорганізації. Конкуруючи на основі інновацій, економіка знань має високу резистентність до макроекономічних коливань і зміни світової економічної кон'юнктури.

Економічна політика спрямовується убік непрямих методів регулювання: фінансування фундаментальних досліджень, підвищення якості внутрішнього попиту, заохочення розробок нових технологічних принципів та ін.

Першоосновою всіх цих факторів виступає інноваційна освітня діяльність. Таким чином, використання інтелектуального людського капіталу приводить до закономірного результату – виникнення «нової економіки», сутність якої становить «виробництво» нових знань, втілених у принципово нових технологічних принципах і технологіях, що стають основою конкурентоспроможності сучасної економіки в умовах глобального ринку.

Дана компонента концепції дозволяє визначити сучасну інноваційну модель економічного розвитку як сукупність галузей, що характеризуються переважним внеском людського інтелектуального капіталу у вигляді нематеріальних активів у порівнянні з матеріальними елементами.

Нематеріальні активи, володіючи значним інноваційним потенціалом і динамікою власного розвитку, виявляють модернізуючий ефект на традиційні галузі, підвищуючи загальну продуктивність економічної системи [7, С.54].

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Ключовим наслідком даного підходу є можливість зростання норми прибутку у разі зростання інвестицій у знання та інформацію. Такий підхід має важливе практичне значення, тому що обґрунтовує можливість прибуткового інвестування в освітні новації на базі перманентного розширеного відтворення інноваційного капіталу.

Для розрахунку вигід від інвестицій в освітні новації необхідно провести прогресивне дисконтування вигід, очікуваних у майбутньому.

Теперішня вартість потоку вигід від інноваційної освітньої діяльності (В) через визначений час (Т) може бути розрахована за формулою:

B B1 B2 Br Теперішня вартість..., 1 r 1 r 1 r 1 r T 2 де r - процентна ставка (або ставка дисконтування).

Інвестиції в освітні новації мають сенс, якщо теперішня вартість вигід (грошових і нефінансових) більше витрат або хоча б дорівнює їм B B1 B2 Br... C, 1 r 1 r 1 r 1 r T 2 де С – загальні витрати на освіту (наприклад в обсязі ВНЗ);

В – щорічна різниця в заробітках випускника інноваційної програми і звичайного випускника вузу.

Якщо провадити ці розрахунки з позиції інтересів інвесторів освітніх новацій, то можна зробити ряд припущень із приводу доцільності таких інвестицій. Наприклад:

1) імовірність вступу в установи освіти на інноваційні програми людей, орієнтованих на теперішній момент більше, ніж орієнтованих на майбутнє;

2) кількість студентів зменшується при збільшенні розміру плати за навчання;

3) чисельність студентів зростає, якщо більшу частку видатків на освітні новації гарантує держава;

4) вигідність участі в освітніх новаціях у молодому віці вище, ніж у більш старшому;

5) взаємозв'язок заробітків і рівня освіти працівників, незважаючи на істотні відмінності по галузях у цілому, досить стійкий.

Висновки. Підсумовуючи, зауважимо, що складність узгодження результатів інноваційної освітньої діяльності з ефективністю фінансування цієї діяльності обумовлена наступним: по-перше, воно вимагає введення багатофакторного аналізу результативності з використанням нефінансових і фінансових показників;

по-друге, сам процес навчання як основу освітньої діяльності характеризує те, що його результативність залежить від зусиль усіх учасників процесу – соціуму, держави й окремих індивідуумів.

Ретроспективний аналіз теоретичних і методологічних підходів до оцінки ефективності вкладень в освітні новації показав, що в цілому побудова концепції представляє значну складність з огляду на неоднозначність підходів до оцінки результативності інвестицій в розвиток людського капіталу як стратегічної мети інноваційної освітньої діяльності.

Один з можливих розв'язків, що долають обмеженість традиційних моделей оцінки інвестицій у людський капітал – формування нової парадигми освітньої діяльності, концептуальних підходів до оцінки результативності її інноваційної складової.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 684 с.

2. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике:

формирование, оценка, эффективность использования. – СПб.: Наука, 1999. – 378 с.

3. Дели А. Человеческий капитал. Управление человеческими ресурсами: энциклопедия / под. ред. М.

Пула и М. Уорнера. – М.: Питер, 2002. – 468 с.

4. http: // www. biz-tech.ru/plans/80014.html.

5. Управление человеческими ресурсами: пер. с англ. /под ред. В.А. Спивака. – СПб.: Питер, 2002. – 425 с.

6. www.fira.ru.

7. Трушин А.В. Эволюция моделей экономического развития от индустриальных к инновационным // Горный информационно-аналитический бюллетень. – 2007. – №3. – С.54.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ РЕЗЮМЕ Розглядається концепція ефективного інвестування в людський капітал і освітню діяльність як умови формування інноваційної моделі економічного розвитку. Досліджена залежність приватних і соціальних норм прибутку від вкладень в освіту в різних регіонах світу і дана оцінка інвестиційної привабливості освіти різного рівня. Визначена ефективність державних і приватних інвестицій в накопичення людського капіталу за рівнями освіти в Україні.

Ключові слова: інвестування, ефективність, людський капітал, освітня діяльність, освітні новації, вища освіта, інноваційна модель економічного розвитку РЕЗЮМЕ Рассматривается концепция эффективного инвестирования в человеческий капитал и образовательную деятельность как условия формирования инновационной модели экономического развития. Исследована зависимость частных и социальных норм прибыли от вложений в образование в разных регионах мира и дана оценка инвестиционной привлекательности образования разного уровня. Определена эффективность государственных и частных инвестиций в накопление человеческого капитала по уровням образования в Украине.

Ключевые слова: инвестирование, эффективность, человеческий капитал, образовательная деятельность, образовательные новации, высшее образование, инновационная модель экономического развития SUMMARY.

It has been considered the concept of efficient investments in human capital and educational activity as the conditions of forming the innovative model of economical development. It had been investigated the dependence of private and social profit norms on investments in education in different parts of the world and estimated the investment attraction of different level education. It had been defined the efficiency of state and private investments for increasing human capital according to the educational levels in Ukraine.

Key words: investments, efficiency, human capital, educational activity, educational innovations, higher education, the innovative model of economical development ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВЕЗ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ Свідрак О.В., асистент кафедри «Фінанси» Донбаська державна машинобудівна академія, м.

Краматорськ Постановка проблеми.

Сучасний стан розвитку економіки України характеризується дестабілізацією фінансової, виробничої та інших економічних систем. Власними силами держава неспроможна виправити економічну ситуацію, тому необхідно залучення додаткових зовнішніх інвестиційних ресурсів в економіку країни.

Аналізуючи економічну та політичну ситуацію в країні за останні п’ять років необхідно зауважити на нестабільності, у першу чергу політичній, яка призвела до значного економічного спаду. На фоні світової фінансово-економічної кризи цей процес значно загострився. А з приходом до влади нової політичної сили сформувалась відносна політична стабільність, але над досягненням економічної тепер прийдеться працювати не один рік. Тобто інвестиційний клімат в Україні сьогодні є несприятливим, а одним з основних механізмів стимулювання інноваційної та інвестиційної активності є функціонування вільних (спеціальних) економічних зон, територій пріоритетного розвитку, технологічних парків, тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблеми створення та функціонування вільних (спеціальних) економічних зон досліджувались багатьма науковцями та фахівцями. Серед них: Ю.В. Макогон, В.І. Шкробанець, А.Є. Анісімов, Н. Палгута, В.О. Абрамова, В.В. Борщевський, І. Польова, І.В. Ісар, І.І. Павленко, І.С. Авдющенко та інші.

В. Борщевський та І. Польова відзначають, що одним з основних завдань для створення позитивного інвестиційного клімату є подолання побоювань іноземних інвесторів, які оцінюють міру © Свідрак О.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ризику вкладень в економіку України, пов’язане з нестабільністю системи управління країною, але більшою мірою, з недоліками в економічній політиці та нерішучості при проведенні економічних перетворень [1, С.47]. У якості ще однієї проблеми активізації інвестиційного процесу у вільних зонах автори відмічають слабку аргументацію та опрацювання системи пільг зон, зокрема, податкових, митних та інших їх різновидів [1, С.46].

В.І. Шкробанець вважає, що шляхом вирішення описаної проблеми може стати «стабільне законодавство, насамперед, у податковій сфері» [2, С.2].

За ініціативою М.Я. Азарова 15.06.2010 року подано на розгляд Кабінету Міністрів України Проект Податкового кодексу України, у якому спеціальні економічні зони згадуються лише у загальних положеннях розділу І, ст. 13 п. 13.2.3, де констатовано, що режим «оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на території спеціальних (вільних) економічних зон» є спеціальним податковим режимом [3]. Що стосується безпосередньо пов’язаного з деталізацією податкових умов діяльності на території спеціальних податкових режимів розділу ХІV Проекту Податкового кодексу, то особливості оподаткування у ВЕЗ у ньому не відзначено. Ймовірно, цей факт пов’язаний з тим, що діяльність суб’єктів господарювання у відповідній зоні регламентується конкретним законодавчим актом про створення та функціонування зони. Але, якщо б вказаний податковий режим був детальніше описаний у Податковому кодексі у розрізі загальних для всіх зон положень, можливо, це вирішило б проблему нестабільності законодавчої бази щодо ВЕЗ в Україні.

В.О. Абрамова ще у 2001 році визначала такі негативні фактори привабливості економіки України для інвесторів: макроекономічна нестабільність;

криза у промисловості;

нестабільність законодавства;

низький рівень розвитку комунікацій;

зростання зовнішнього боргу та наявність бюджетного дефіциту;

низька виконавча дисципліна в органах влади та управління;

низька платоспроможність більшості населення;

криза платежів;

нерозвиненість банків, страхового бізнесу, консалтингу, лізингу, фондового ринку, інвестиційних фондів;

нерегульованість земельних правовідносин [4, С.94]. Більшість цих проблем існують, а деякі з них загострені, і на сучасному етапі розвитку економіки країни. Виключеннями можуть бути досягнення відносної розвиненості комунікацій, банків, страхового та фінансового ринків;

підвищення виконавчої дисципліни в органах влади і управління, а також розвиток земельних правовідносин, хоча й доволі повільний.

Серед нормативно-правових проблем існування вільних зон А.Є. Анісімов та Н. Палгута виділяють те, що велика частина положень законодавства про спеціальні (вільні) економічні зони дублюється, існують протиріччя, а також правові норми відрізняються у різних зонах [5, С.660].

У якості однієї з основних проблем «виживання» вільних економічних зон в Україні І.В. Ісар зазначає проблему «розбіжності декларованих цілей, цілям, реально переслідуваним при їх створенні, їх протиріччя, як інтересам регіонів, так і країни в цілому» [6]. У якості шляхів вирішення проблеми нецікавості українських вільних зон для інвесторів автор пропонує створити відповідну інфраструктуру зон за рахунок коштів держави, але відзначаючи її неспроможність зробити це на сучасному етапі, висвітлює необхідність залучення «інвесторів, які б погодились взяти частину витрат держави на себе». Виділяє автор і проблеми: відставання розвитку ВЕЗ від планових показників;

недосконалості законодавчої основи функціонування;

нестабільності законодавства у цілому та політики уряду [6].

Виділення невирішеної частини проблеми.

Зважаючи на змінний характер досліджуваної проблематики виникає потреба у систематизації наявних проблем створення та функціонування вільних (спеціальних) економічних зон на сучасному етапі розвитку економіки країни та описанні можливих шляхів їх вирішення.

Мета статті.

Метою статті є систематизація наявних на сучасному етапі розвитку економіки проблем створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні та пошук шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу..

Сьогодні в Україні фактично механізм ВЕЗ не діє з приводу замороження або ліквідації деяких інвестиційних проектів, що реалізувались на таких територіях, зумовлених зміною законодавства починаючи з 2004-2005 років. Тогочасна влада була впевнена у неефективності та високому ступеню корумпованості існуючих ВЕЗ, та ввела мораторій на впровадження нових інвестиційних проектів на територіях зон, але проблеми не самоліквідувались, а навпаки загострились та з’явились нові. Серед ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ проблем замороження ВЕЗ основною можна вважати доволі справедливі вимоги іноземних інвесторів відшкодувати збитки, як наслідок зміни умов їх функціонування на території України, які сягають значних розмірів. Також можна виділити: часткову ліквідацію створених раніше робочих місць;

замороження фінансування за деякими інвестиційними проектами, що призвело до порушення виробничих циклів підприємств-донорів;

втрата інвестиційного іміджу країни як для іноземних так і для національних інвесторів та інше.

Функціонування ВЕЗ сьогодні у такому вигляді, якими вони були створені, за думкою багатьох науковців та бізнесменів неможливе. Насамперед з приводу значних змін законодавства, яке регламентує діяльність таких утворень, а також зміни потреб економіки та суспільства, що веде до зміни початкової мети існування зон. Сьогодні все частіше мова йде про створення зон з інноваційним напрямком розвитку. Так Ю.В. Макогон в інтерв’ю BBC зауважив, що «кожна територія має бути унікальною і не повторювати інші», а також на думку фахівця «пріоритет повинні отримати не сировинні, а інноваційні галузі», у яких ефективно б функціонували наука і практика [7].

У розвитку ВЕЗ в Україні існують проблеми, пов’язані з їх створенням та функціонуванням (рис.

1).

ПРОБЛЕМИ ІСНУВАННЯ ВЕЗ В УКРАЇНІ Проблеми створення ВЕЗ Проблеми функціонування ВЕЗ нормативно-правові загальноекономічні структурні політичні Рис. 1 Проблеми створення ВЕЗ в Україні Серед проблем створення зон можна виділити наступні:

а) необґрунтованість вибору території створення ВЕЗ [2, С.2];

б) відсутність на законодавчому рівні єдиного алгоритму (методики) визначення доцільності створення ВЕЗ, та аргументації системи пільг у кожній з них;

в) незрозуміла аргументація визначення періоду функціонування окремих ВЕЗ в Україні, регламентованого законодавчо;

г) недосконалість системи державного контролю у межах ВЕЗ.

Проблеми функціонування ВЕЗ умовно поділено на групи за ознакою сфери виникнення, а саме:

нормативно-правові;

загальноекономічні;

політичні;

структурні (рис. 1).

Нормативно-правові проблеми функціонування ВЕЗ включають:

а) нестабільність і безсистемність [8] законодавства у країні;

б) слабка аргументація та опрацювання системи пільг ВЕЗ (податкових, митних та ін.) [1, С. 46];

в) недостатній рівень забезпечення прав і державних гарантій іноземного і національного інвестора, який вкладає кошти у межах діяльності ВЕЗ і ТПР;

г) невідповідність деяких аспектів існуючого законодавства нормам міжнародного права;

д) недосконалість фінансово-кредитної і податкової систем [3, С.95], тощо.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Загальноекономічні проблеми функціонування ВЕЗ передбачають:

а) відсутність економічної стабільності;

б) високий рівень тінізації економіки;

в) наявність диспропорцій у розвитку окремих регіонів, зон, галузей економіки;

г) специфічне ставленням до ВЕЗ міжнародних організацій [9, С. 192].

Структурні проблеми пов’язані із:

а) низьким рівнем розвитку ринкової інфраструктури [3, С.95];

б) відсутністю реальних джерел фінансування процесу розбудови інфраструктури зон;

в) нерівномірністю розподілу інвестиційних ресурсів між великими та малими (депресивними) містами;

г) відсутністю тенденцій до структурних зрушень в економічних комплексах депресивних регіонів [8, С.7].

Щодо політичних проблем функціонування ВЕЗ, то серед них можна відзначити насамперед категоричне від’ємне ставлення до зон опозиційних політичних сил та невизначеність правлячих політичних сил щодо доцільності їх відродження в Україні.

Розглянемо можливі напрямки вирішення деяких наявних проблем функціонування ВЕЗ в Україні на сучасному етапі розвитку у табл. 1.

Таблиця 1.

Шляхи вирішення деяких проблем існування ВЕЗ в Україні Сутність проблеми Можливі шляхи вирішення Проблеми створення ВЕЗ в Україні 1. Необґрунтованість вибору Розробка та затвердження методики техніко території створення ВЕЗ [2, С.2] економічного обґрунтування доцільності створення ВЕЗ та здійснення детального аналізу переваг та недоліків підготовлених до реалізації проектів Проблеми функціонування ВЕЗ в Україні 1. Нормативно-правові 1.1 Нестабільність законодавства Вдосконалення законодавчої бази, яка регламентує 1.2 Дублювання значної частини діяльність ВЕЗ та її суб’єктів на території України положень законодавства про ВЕЗ [4, С.660] 1.3 Відмінність правових норм різних ВЕЗ [4, С. 660] 1.4 Слабка аргументація та Прийняття державної програми регіонального опрацювання системи пільг у ВЕЗ [1, розвитку, залучення в Україну іноземних інвесторів та С.46] створення ВЕЗ [2, С.2] 1.5 Недосконалість фінансово- 1.5.1 Якісний аналіз діяльності фінансово кредитної і податкової системи кредитних установ країни з подальшою розробкою програми розвитку фінансово-кредитної системи 1.5.2 Удосконалення структури та механізмів діяльності податкової системи (впроваджено Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VІ [11], що є одним з найважливіших кроків на шляху податкового реформування) 2. Загальноекономічні 2.1 Економічна нестабільність Проведення заходів для покращення інвестиційного привабливості України, а саме:

- підтримання відносно високих темпів економічного зростання;

- недопущення зниження добробуту населення;

- підтримка в прийнятних межах платіжного балансу;

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ - заходи щодо зростання і диверсифікації експорту;

- залучення інвестицій у дослідницьку діяльність приватного сектора [12] 2.2 Високий рівень тінізації 2.2.1 Досягнення рівномірності податкового економіки навантаження 2.2.2 Формування прозорого та стабільного податкового законодавства 2.2.3 Удосконалення системи заходів боротьби з корупцією 2.3 Диспропорції у регіональному Вкладання коштів державою у розвиток розвитку депресивних регіонів або стимулювання інвестиційних процесів у них 3. Структурні 3.1 Низький рівень розвитку Формування платоспроможного внутрішнього ринкової інфраструктури [3, С. 95] попиту, у тому числі на продукцію промислового значення [3, С. 95] 3.2 Низький рівень розвитку 3.2.1 Розробка програм розвитку ВЕЗ, що інфраструктури зони враховувала б варіанти створення фінансової і банківської інфраструктури 3.2.2 Розвиток інфраструктури зон за рахунок держави або з залученням потенційних інвесторів 3.2.3 Надання виконавцям інвестиційних проектів окремих незабудованих територій в оренду на пільгових умовах і на тривалий термін [10] 4. Політичні 4.1 Невизначеність правлячих 4.1 Проведення круглих столів, конференцій, політичних сил щодо доцільності форумів та інших заходів за участі провідних фахівців відродження ВЕЗ в Україні та науковців, потенційних інвесторів, як національних, 4.2 Категоричне від’ємне так і іноземних, політичних діячів з метою обговорення ставлення до ВЕЗ опозиційних існуючих проблем існування ВЕЗ в Україні та політичних сил формулювання стратегічних напрямків їх вирішення.

4.2 Залучення до співпраці у розвитку та відродженні ВЕЗ іноземних фахівців та науковців з країн з позитивним досвідом функціонування ВЕЗ.

Висновки.

Вільні економічні зони у багатьох країнах світу довели свою ефективність у галузі стимулювання інвестиційних процесів, активізації економічного розвитку депресивних регіонів та інноваційного розвитку країни в цілому, створенні нових робочих місць та покращенні рівня життя населення, тому цей механізм доцільно використовувати і в Україні. Однак постійні дискусії про доцільність їх існування не допоможуть у вирішенні наявних проблем.

Можливо новий проект закону про ВЕЗ, який, як повідомляють засоби масової інформації наразі готується Інститутом стратегічних досліджень [13], вирішить ряд проблемних питань у функціонуванні таких зон в Україні. Але проблеми не є лише внутрішніми (у межах ВЕЗ), багато з них макроекономічні, тому потрібні заходи й на рівні державного управління, серед яких можна виділити:

а) розробка державних програм регіонального розвитку, залучення в Україну іноземних інвесторів та створення ВЕЗ;

б) удосконалення діяльності фінансово-кредитних установ, структури та механізмів діяльності податкової системи;

в) проведення заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості країни в цілому;

г) активізація боротьби з корупцією;

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ д) стимулювання проведення науково-практичних дискусійних заходів з метою обговорення існуючих проблем існування ВЕЗ в Україні та формулювання стратегічних напрямків їх вирішення;

є) залучення до співпраці у розвитку та відродженні ВЕЗ іноземних фахівців та науковців з країн з позитивним досвідом їх функціонування.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Борщевський В., Польова І. Формування регіональної системи залучення іноземних інвестицій // Регіональна економіка. – 2006. - №4. – С.41-48.

2. Шкробанець В.І. Проблеми інвестування у вільних економічних зонах. http://nauka.zinet.info/1/shkrobanets.pdf.

3. Проект Податкового кодексу України - http://gska2.rada.gov.ua.

4. Абрамова В.О. Проблеми і перспективи створення та функціонування свободних економічних зон // Наукові праці ДонНТУ. Серія Економічні науки. – Випуск 37. – Донецьк, 2001. – С.93-99.

5. Анісімов А.Є., Палгута Н. Нові форми організації територій з особливим податковим режимом // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций:

региональный аспект, 2010. – С.660-661.

6. Ісар І.В. Вільні (спеціальні економічні) зони в Україні: проблеми розвитку та шляхи їх вирішення. - http://www.rusnauka.com/2_ANR_2010/Economics/2_57138.doc.htm.

7. ВЕЗ на Донбасі: для своїх чи для всіх? http://www.bbc.co.uk/ukrainian/lg/ukraine/2010/03/100330_donetsk_fez_it.shtml.

8. Павленко І.І., Авдющенко Г.С. Проблеми функціонування СЕЗ і ТПР у вугледобувних регіонах України //Економіка промисловості. - 2008. - №1. – С.3-7.

9. Іванович І.Ю. Вільні економічні зони в Україні: проблеми становлення та розвитку // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - №5. – Т.1. – С. 192-196.

10. Сидоров А. Особенности законодательного обеспечения создания СЭЗ в Украине // Экономика Украины. – 1996. - №12.

11. Офіційний сайт Державної податкової адміністрації України - http://www.sta.gov.ua.

12. Гукович О., Дячун І. Причини фінансової кризи в Україні та шляхи подолання її наслідків http://www.conftiapv.at.ua/publ/konf_24_25_cherven_2010/2.

РЕЗЮМЕ Метою дослідження є визначення та структурування проблем створення та функціонування вільних економічних зон в Україні, та пошук ефективних методів їх вирішення.

Ключові слова: вільні економічні зони, проблеми створення, проблеми функціонування, інвестиційний клімат, інвестиційна активність, шляхи вирішення проблем, стабільність законодавства, стимулювання активності РЕЗЮМЕ Целью исследования являются определение и структурирование проблем создания и функционирования свободных экономических зон в Украине, и поиск эффективных методов их решения.

Ключевые слова: свободные экономические зоны, проблемы создания, проблемы функционирования, инвестиционный климат, инвестиционная активность, пути решения проблем, стабильность законодательства, стимулирование активности SUMMARY The purpose of the study is a determination and structuring of the problems of the creation and operating the free economic areas in Ukraine, and searching for of the efficient methods of their decision.

Keywords: the free economic areas, problems of the creation, problems of the operation, investment climate, investment activity, way of the decision of the problems, stability legislation, stimulation to activities ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ БІЗНЕС-ПЛАН ЯК ЕФЕКТИВНИЙ НСТРУМЕНТ ПЛАНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЗАХОДІВ В УМОВАХ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ Свиридко С.В., к.е.н., асистент кафедри маркетингу, Донецький національний університет Актуальність теми. Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур.

У сучасні швидко змінюваній економічній ситуації неможливо досягти позитивних результатів, не плануючи своїх дій, не прогнозуючи наслідків. Планування потрібне будь-якій організації, яка збирається здійснювати певні дії в майбутньому. Вони змушені шукати такі форми та моделі планування, які б забезпечували максимальну ефективність рішень, які приймаються. Оптимальним варіантом досягнення таких рішень є нова прогресивна форма плану – бізнес-план.

Аналіз останніх досліджень. Проблемам бізнес-планування, техніко-економічної оцінки ефективності інвестицій присвячений цілий ряд розробок зарубіжних та вітчизняних авторів:

Горобця О.С. Джеффри А. Тиммонса, Ляпунової С. І., Попова В.М., Ушакова І.І., Щербакова В.В., Пола Тиффани, Стивена Д. Питерсона та інших. Проте в умовах тривалої в нашій країні кризи фінансово-економічної системи ця тема набуває все більшої актуальності. Стала очевидною неспроможність поверхневого підходу до проблеми залучення інвестицій у нове виробництво, рєінжінірінгові проекти. Сучасна дійсність вимагає від підприємств ефективного управління бізнесом.

Слід підкреслити, як важлива міра участі безпосередньо менеджерів підприємства в процесі складання бізнес-плану. Їх участь настільки істотна, що багато банків й інвестиційних фондів на Заході відмовляються розглядати заявки на виділення коштів, підписані лише керівниками фірми.

Становлення процесу ділового планування повинне на порозі третього тисячоліття стати потужним інструментом управління, що допомагає підприємству успішно реалізуватися.

У бізнес-плані повинні бути освітлені як мінімум три моменти: вихідний стан підприємства;

бажаний стан й найбільш ефективний шлях досягнення мети.

Метою даної статті є узагальнення особливостей бізнес-планування як ефективного інструменту планування інвестиційних заходів в умовах зовнішнього середовища.

Бізнес-план – це ефективний інструмент планування проектно-інвестиційних заходів відповідно до потреб ринку в умовах зовнішнього середовища, що змінюється. По-перше, він має важливе значення для управління фірмою, оскільки концентровано виражає стратегію успіху, дозволяє уникнути помилок вже в процесі планування, розкриваючи проблеми, які раніше ігнорувалися. По друге, бізнес-план дозволяє оцінити матеріальне і фінансове положення підприємства і відповідність трудових й матеріальних ресурсів поставленим цілям. По-третє, бізнес-план є одним з основних документів для залучення коштів, що направляють на розвиток бізнесу 1.

Структура бізнес-плану і міра його деталізації залежать від масштабності запропонованих у ньому змін і сфери їх застосування, від розмірів передбачуваних ринків збуту товарів та послуг, наявності конкурентів, джерел фінансування інвестицій.

Незважаючи на відмінності, у будь-якому бізнес-плані можна виділити наступні основні розділи:

1. Резюме.

2. Товари та послуги.

3. Ринки збуту й конкуренція.

4. План маркетингу.

5. План виробництва.

6. Управління й організація.

7. Оцінка ризиків.

8. Стратегія фінансування.

9. Фінансовий план.

На наш погляд, варто звернути увагу на складання першого розділу бізнес-плану. Резюме – це загальне уявлення про бізнес, що дає можливість зрозуміти, чого хоче добитися підприємство, який © Свиридко С.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ його потенціал, скільки коштів потребує проект і який прибуток він принесе. Даний розділ складається після розробки всього плану. Резюме підсумовує прогнози і плани, обґрунтовані і розраховані в подальших розділах. Можна з упевненістю сказати, що бізнес-план не буде прочитаний в повному об'ємі, якщо резюме не зацікавить потенційних інвесторів або партнерів. Необхідно надзвичайно чітко викласти місію (сформульовану глобальну мету підприємства, яка витікає з необхідності задоволення потреб споживачів) і цілі підприємства (прогнозовані результати його діяльності).

Загальновідомо, що однією з основних функцій менеджменту виробничого підприємства є планування асортименту продукції. Купуючи товар, споживач фактично вирішує якусь свою проблему: отримує економію часу або інших ресурсів;

створює собі позитивний імідж;

нарешті, задовольняє якісь насущні потреби. Аналіз ринкової інформації і можливостей підприємства дозволяє зупинитися на продукції й послугах, що відповідають вимогам і перевагам споживачів.

Інакше кажучи, «виробляй те, що продається, а не продавай те, що виробляєш». Особливу увагу потрібно приділити забезпеченню сталої конкурентоспроможності продукції й послуг. Теорія конкурентоспроможності виділяє три типи конкурентних переваг: нижчі витрати, диференціація, фокусування. Під цим розуміється здатність підприємства виробляти і збувати продукцію при менших витратах, чим конкуренти. Крім того, продукція повинна мати або вищу якість при стандартному наборі параметрів, або наявність нестандартного набору властивостей, що реально зацікавлять споживача.

Виробник повинен орієнтувати свої зусилля на якусь групу споживачів або на обмежену частину асортименту продукції, або на специфічний географічний ринок. Підприємства не зобов'язані весь час слідувати лише одній раніше вибраній стратегії забезпечення конкурентних переваг. Вона може зазнавати зміни під впливом зовнішнього середовища. Безумовно, переорієнтація з однієї стратегії на іншу має бути обґрунтована і підкріплена ресурсами (матеріальними, фінансовими, трудовими)..

Короткий алгоритм складання чергового важливого розділу бізнес-плану – плану маркетингу полягає в наступному:

аналіз ринку і прогноз ситуації;

формування загальної мети підприємства з урахуванням місії підприємства;

вибір вимірюваних цільових показників (об'єми продажів за роками та ін.);

облік внутрішніх і зовнішніх обмежень;

складання загального плану маркетингу;

організація виконання плану маркетингу.

Успішна реалізація плану маркетингу як чинника довготривалого успіху на ринку безпосередньо залежить від ретельності складання даного документа.

При складанні плану виробництва важливо охарактеризувати весь процес виробництва продукції.

План містить опис будівель і споруд, обладнання, потреб в сировині й трудових ресурсах, технологій, виробничих потужностей і програм контролю якості. Для уявлення про розподіл трудових ресурсів в процесі виробництва необхідно розробити і організаційну схему, що відображає структуру підприємства за лініями відповідальності і взаємозв'язків персоналу.

Істотна частина проектів зазнала невдачі в результаті недооцінки проектних ризиків. Дохід і ризики зв'язані між собою як дві сторони однієї медалі. Їх існування – об'єктивна реальність 2.

Слід визнати, що діяльність українських підприємств зв'язана з таким рівнем ризиків, при якому західні підприємці навряд чи почали б свій бізнес. Всі ризики, що виникають у зв'язку із здійсненням інвестиційних проектів і рухом фінансових потоків, можна розділити таким чином: процентні, валютні, кредитові, бізнес-ризики і інвестиційні.

Процентний ризик виникає через коливання процентних ставок. Отже, це приводить до змін витрат на виплату відсотків або доходів на вкладені інвестиції. Валютний ризик можна охарактеризувати як ризик одержання збитків, що виникає в результаті несприятливих короткострокових і довгострокових коливань курсів валют. Непрямим чином до валютного ризику схильна будь-яка компанія, що стикається з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку.

Кредитний ризик слід диференціювати і розглядати у формі комерційного (торгівельного) і банківського кредитів. Торгівельний кредитний ризик для постачальника товарів або при наданні послуг полягає в нездатності клієнта сплатити їх відповідно до договірних зобов'язань, а для клієнта – в спроможності постачальника надати їх. Суть банківського ризику для підприємства-клієнта полягає ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ в можливій відмові банку надати або продовжити кредит. Бізнес-ризик – це здатність підприємства підтримати рівень доходу на вкладений капітал. В умовах акціонерного суспільства він виражається в можливості підтримувати дохід на акцію на рівні, що не знижується. Бізнес-ризик виникає в тих випадках, коли комерційна і господарська діяльність компанії виявляється менш успішною, чим була раніше або чим очікувалося. Інвестиційний ризик – це ризик втрати всього капіталу, що інвестується, а також очікуваного доходу.

Методи зниження ризиків у вітчизняній економіці стали застосовуватися порівняно недавно і поки, на жаль, вони не так ефективні, як хотілося б. Головними із вживаних методів стали розподіл ризику і його страхування (або резервування). Кожен підприємець встановлює прийнятний для себе ступінь ризику. Для визначення його рівня можливе використання статистичних, експертних, економіко-математичних і комбінованих методів.

Вибираючи проект, необхідно розглядати його у взаємозв'язку з вже існуючими виробництвами підприємства. В цілях зниження ризику вибирають виробництво таких товарів і надання таких послуг, попит на які змінюється в протилежних напрямах, тобто при збільшенні попиту на один товар (послугу) попит на інший товар знижується (диверсифікація вкладень у виробництво). Обов'язковий облік ризиків у плані фінансування, який має бути націлений на вирішення завдань забезпечення своєчасного потоку інвестицій і зниження капітальних витрат, і ризику проекту за рахунок оптимізації структури інвестицій і податкового планування.

При розробці стратегії фінансування проекту враховують, що джерела фінансування інвестиційних проектів можуть бути досить різноманітні як за складом, так і за формами вкладення капіталу. При цьому основними джерелами є:

власні фінансові кошти підприємства, що реалізовує інвестиційний проект. Наприклад, прибуток, накопичення, амортизаційні відрахування, страхові суми, що виплачуються у вигляді відшкодування збитку і т. п., інші види активів (основні фонди, земля, нематеріальні активи та ін.) і залучених засобів (засоби від продажу акцій, добродійні та інші внески, кошти, що виділяються вищестоящими холдинговими структурами, фінансово-промисловими групами на безвідплатній основі);

позикові кошти (кредити банків, інвестиційних і пенсійних фондів, векселі, облігаційні позики і т. п.);

бюджетні асигнування, у тому числі з державного (федерального), республіканського і муніципального (місцевого) бюджетів, фондів підтримки підприємництва, що надаються на безвідплатній або пільговій основі;

іноземні інвестиції, що надаються у формі фінансової або іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень в грошовій формі міжнародних організацій, фінансових інститутів, приватних осіб відповідно до чинного в Україні законодавства 3.

Форми і джерела фінансування багато в чому визначають ефективність інвестиційних проектів і повинні враховуватися при їх розробці. Наприклад, різні форми довгострокового і середньострокового кредитування є вигідними лише на первинній стадії реалізації інвестиційного проекту, дозволяючи покрити нестачу фінансових коштів в цей період часу. Проте залучення фінансових коштів за рахунок кредитів може значно понизити ефективність інвестиційного проекту в перші роки його використання. Тому вже на передпроектній стадії розробки проекту необхідно визначити вплив об'ємів і форм кредитування на виробничі витрати, фінансову сталість і платоспроможність підприємства. Величина кредитних зобов'язань також повинна враховуватися при складанні прогнозної фінансової сталості підприємства.

Завершальний і ключовий розділ бізнес-плану – це фінансовий план. Його зміст не повинен розходитися з даними, представленими в інших розділах. Найбільш важливими прогнозованими елементами, на підставі яких підприємства складають фінансовий план, є обсяг продажів і собівартість реалізованої продукції (послуг). На підставі звіту про прибутки і збитки, плану-балансу і звіту про рух грошових потоків проводять аналіз фінансових ресурсів і вибирають схему фінансування інвестиційного проекту.

Витрати і доходи, пов'язані з проектом, повинні вимірюватися на післяналогової основі (після вирахування податку на прибуток), щоб відобразити величину реальних доходів і витрат 3. У вітчизняній практиці для оцінки ефективності інвестицій частіше використовують три показники:

чиста приведена вартість проекту (розмір дисконтованого доходу за проектом), внутрішня норма ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ прибутковості, термін окупності витрат. Не слід зупинятися на якому-небудь одному показнику, оскільки кожен з них має свої переваги й недоліки.

Розрахунок чистої приведеної вартості проекту дозволяє вибрати проекти, які максимізують вартість фірми, а також враховують різну вартість грошей у часі. Проте при використанні цього методу недостатньо чітко виявляються ризики проекту, запаси «міцності» розрахунків 4.

Обчислення внутрішньої норми прибутковості створює чіткі критерії для ухвалення рішення, враховує грошові потоки протягом всього життєвого циклу проекту, але в даному випадку не завжди можливий вибір проектів, що максимізували вартість фірми. Термін окупності проекту досить легко обчислити і зрозуміти. На жаль, при цьому методі оцінки не враховуються різна вартість грошей у часі, різниця у часі одержання доходів в межах періоду окупності.

Доцільно при фінансовій оцінці проекту провести аналіз беззбитковості, що демонструє, яким має бути об'єм продажів для того, щоб компанія була в змозі без фінансових вливань ззовні виконати своєчасно свої грошові зобов'язання. Іншими словами, точка беззбиткової діяльності (точка нульового прибутку) визначається рівнем реалізації продукції і послуг, при якому дохід до виплати податків і відсотків дорівнює нулю.

Узагальнюючи все вищесказане, підкреслимо, що з правової точки зору бізнес-план не є обов'язковим документом для функціонування підприємства. Проте, цивілізоване ведення бізнесу, що усе більш закріплюється в свідомості вітчизняних підприємців, диктує необхідність розробки бізнес планів в будь-якій галузі незалежно від масштабів, форм власності і організаційно-правових форм тих або інших виробничих структур. Особливої значущості бізнес-план набуває в умовах реструктуризації підприємств й антикризового управління.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бизнес-планирование: Учебник / Под ред. В. М. Попова, С. И. Ляпунова. — М.: Финансы и статистика, 2005. – 345 с.

2. Щербаков В.В., Горобец О.С. Стратегическое планирование // Весник Донецкого национального университета. – 2008. – №2-1. – с. 96- 3. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» // Урядовий кур'єр. — 2008. — 3 березня.

4. Деловое планирование. Методы, организация современная практика: Учеб. пособие / Под ред. В.

М. Попова. — М.: Финансы и статистика, 2007.

РЕЗЮМЕ В статті узагальнено особливості бізнес-планування як ефективного інструменту планування інвестиційних заходів в умовах зовнішнього середовища, що змнюється.

Ключові слова: бізнес-планування, планування, інвестиції, інвестиційний проект, зовнішнє середовище РЕЗЮМЕ В статье обобщены особенности бизнес-планирования как эффективного инструмента планирования инвестиционных мероприятий в условиях изменяющейся внешней среды.

Ключевые слова: бизнес-планирование, планирование, инвестиции, инвестиционный проект, внешняя среда SUMMARY In the article business-planning features are generalized as an effective instrument of planning of investment measures in the conditions of changing external environment.

Keywords: business-planning, planning, investments, the investment project, external environment ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ОПТИМИЗАЦИЯ СТРУКТУРЫ ВНЕШНЕЙ ТОРГОВЛИ УКРАИНЫ Сидорова А.В., д.э.н., профессор, зав.кафедрой экономической статистики Донецкого национального университета Высокое социально-экономическое развитие невозможно без эффективного внешнего сотрудничества, поэтому на современном этапе ни одна страна не в состоянии достигнуть высокого уровня развития, опираясь только на собственные силы и свой научно-технический потенциал.

Усложняющаяся структура потребностей, редкость и удаленность ресурсов требуют все более эффективных средств обмена между регионами внутри отдельного государства, между государствами и мировыми регионами.

В настоящее время для Украины особенно актуальна проблема сбалансированности внешней торговли как составляющей социально-экономического развития на основе оптимизации структуры экспорта и импорта. На протяжении последних лет, начиная с 2006г. в экономике Украины наблюдаются негативные тенденции увеличения импорта и замедления темпов роста экспорта. Это проявляется в замедлении темпов социально-экономического развития, усилении зависимости от импорта иностранных товаров и услуг, дефиците торгового и платежного балансов др. негативных явлениях.

Теоретические аспекты внешнеэкономической деятельности Украины широко исследованы в работах Макогона Ю.В., Гребельника О.П., Похомова Ю.Н., Румянцева А.П., Румянцевой Н.С., Филипенко А.С., Харичкова С.К. и др.

Обеспечение сбалансированности внешней торговли, оптимизация структуры внешней торговли являются узловыми проблемами стабилизации и развития национальной экономики на современном этапе. Целью статьи является оценка возможностей оптимизации структуры внешней торговли на основе импортозамещения для обеспечения социально-экономического развития страны.

Глобальный экономический кризис оказался болезненным для Украины, что проявилось в падении ВВП страны за 2009 г. на 15,1%, снижении объемов промышленного производства на 21,9%, банкротстве предприятий, банковских и страховых компаний, сокращении инвестиций в основной капитал, в росте безработицы. Снижение этих показателей в Украине превысило их падение не только в развитых странах, но и в странах СНГ. Это вызывает необходимость пересмотра внутренних и внешних приоритетов для страны (табл. 1)..

Таблица Показатели внешней торговли Украины Показатели ВЭД 2000 2004 2005 2006 2007 2008 Экспорт товаров и услуг, млн.дол.США 18059,3 37980,2 40363,1 45873,2 58237,22 78695,7 49223, Импорт товаров и услуг, млн.дол.США 15106,9 31054,6 39071,3 48846,9 61478,2 92003,3 50604, Открытость экономики, % 57,8 58,5 46,9 42,6 40,8 43,6 53, Импортная зависимость, % 48,3 47,9 45,4 45,3 43,1 51,0 54, Сальдо внешней торговли, млн.дол. 2952,4 6925,6 1291,8 -2973,7 -3241,0 -13307,6 -1380, [Рассчитано по данным: ukrstat.gov.ua] Внешнеторговый оборот Украины в 2008 г. по сравнению с 2000г. вырос в 5 раз, достигнув 170, млрд. долл. США. В 2009 г. в связи с кризисом, он сократился до 98,8 млрд.долл., т.е. почти в 2 раза.

Если в 2000-05 гг. сальдо внешней торговли было положительным, то начиная с 2006г. импорт Украины превышает экспорт, внешнеторговый баланс стал отрицательным, а темпы его роста ускоряются.

© Сидорова А.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ В результате кризиса 2009 г. произошло не только снижение импорта и экспорта Украины, но усложнилась социально-экономическая ситуация, произошло падение цен на металлургическую, химическую, продукцию с/х, снижение востребованности украинского экспорта на мировом рынке.

Экономика страны характеризуется высокой открытостью (53,1%) и негативной тенденцией роста импортной зависимости от иностранных производителей (54,6%). Такое положение свидетельствует также о недостатках государственного регулирования условий внешней торговли.

Развитие производства внутри страны могло бы не только стимулировать экспорт, но и расширить внутренний рынок и, главное, сократить импорт, улучшить социально-экономическое положение в стране.

В 2009г. товарной структуре экспорта преобладает экспорт недрагоценных металлов и изделий из них (32,3% всего экспорта или 12816,8 млн. долл.). Учитывая, что он занимает наибольший удельный вес в структуре экспорта, то даже незначительное его снижение негативно сказывается на экономике страны.

Высока в структуре экспорта доля продуктов растительного происхождения (12,7%), механического оборудования, машин и механизмов (12,6%), минеральных продуктов (9,8%), продукции химической и связанных с ней отраслей промышленности (6,3%). Явно недостаточна в экспорте доля продукции сельского хозяйства, пищевой легкой промышленности. Так, доля продукции животного происхождения в экспорте составляет всего лишь 1,5%, но в импорте аналогичной продукции - 2,8%;

продукции растительного происхождения - 12,7% и 2,8% соответственно. Доли экспорта и импорта готовых продуктов питания близки – 5,3% и 4,5% соответственно [1].

Это свидетельствует о необходимости развития экспорта продукции сельского хозяйства, расширения внутреннего ранка и снижения импорта за счет импортозамещения аналогичных видов.

Кроме того, увеличение производства качественных продуктов питания, экологически чистых может вывести Украину на качественно новый уровень конкурентоспособности и способствовать снижению зависимости от импорта.


Однако, по отношению к импорту пищевая продукция украинских товаропроизводителей является неконкурентоспособной и вытесняется с внутреннего рынка. После вступления Украины в ВТО увеличился импорт продукции сельского хозяйства. Так, в 2009г. в Украину было импортировано продукции животного происхождения на 1267,7 млн.долл.США, в то время как на экспорт поставлено аналогичной продукции только на 596 млн.долл.США. Импорт продукции животного, растительного происхождения, а также легкой промышленности из Белоруссии, Российской Федерации и др. стран сдерживает развитие аналогичных видов деятельности внутри страны.

Импорт готовых продуктов питания достиг 2034,3 млн.долл.США., т.е. почти равнялся экспорту (2088,1 млн.долл.США). Если развитые страны экспортируют главным образом высокотехнологическую продукцию, то Украина ввозила в 2009 г. около 14% машин и оборудования (15,7% в 2008г., 17,7% в 2005г). Данный вид импорта может быть частично реструктурирован за счет размещения заводов по сборке иностранных автомобилей на территории Украины, что вызовет позитивные социальные (рост занятости, снижение цен на автомобили иностранного производства и др.) и экономические преобразования. Уже сейчас, в динамике наблюдается тенденция к снижению данного вида импорта, так как на заводах Украины осуществляется сборка отдельных видов автомобилей иностранного производства.

Украина экспортирует около 40% металлопродукции и в то же время импортирует 32,8 % минеральных продуктов (из которых 89% приходится на страны СНГ). Продукция химической и связанных с ней отраслей промышленности занимала в 2009г. в импорте товаров 11,8% (2005 - 8,6%, 2008г – 8,2%) в условиях кризиса доля данного вида товаров возросла [1].Произошло увеличение доли импорта продукции химической промышленности, несмотря на то, что в Украине существует потенциал для ее производства. Однако развитие их требует инноваций и инвестиций, которые не направляются в данные отрасли.

Сравнение структуры экспорта Украины в 2005 г. и 2009 г. показывает, что в ней не произошло значительных изменений, по-прежнему сохраняется сырьевая направленность экспорта, преобладает продукция невысоких переделов.

Влияние импорта на экономику страны проявляется в двух аспектах. С одной стороны, его потребление свидетельствует о развитии рыночных отношений, подтверждая принцип ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ сравнительных преимуществ внешней торговли. С другой стороны, импорт усиливает зависимость экономики Украины от внешних рынков, особенно на фоне падения экспорта. Причем в импорте Украины преобладают товарные закупки, что свидетельствует о недостаточной конкурентоспособности отечественной продукции, поэтому спрос на импортные товары, качество которых выше, а цены сопоставимы с ценами на товары, производимые внутри страны, возрастает.

Необходимо обратить внимание на еще один аспект. Определенной части импорта, который является для нашей страны критическим, в настоящее время нет замены. Таким, прежде всего, является энергетический импорт, т.е. ввоз каменного угля, сырой нефти, включая газовый конденсат, и природного газа. В структуре импорта Украины в 2009 г. 35% занимал импорт минеральных продуктов, в составе которого энергетический импорт составлял 32,2%. Остальные 67,8% приходились на неэнергетический импорт, на состояние которого Украина может повлиять На протяжении последних лет (2001-2009 гг.) энергетический импорт занимал практически третью часть всей импортируемой продукции, не имея альтернативы внутри страны. А рост цен на него автоматически означал усиление тенденции повышения цен внутри страны. Отказаться от ввоза энергетического импорта Украина не может (за исключением некоторых видов угля), поэтому сложно сдержать связанный с этим инфляционный процесс, падение жизненного уровня населения, а также негативные изменения, которые отражаются на социальном развитии страны. Практически весь энергетический импорт Украина закупает у России, и повлиять на его сокращение практически невозможно [3].

Неэнергетический импорт – это все остальные товары, альтернатива которым может быть найдена внутри страны, прежде всего, за счет аналогичных товаров, которые Украина не только ввозит, но и экспортирует. Неэнергетический импорт составляет практически 2/3 всего импорта товаров, следовательно, важнейшей задачей в ближайшей перспективе является импортозамещение, т.е. замена импорта отечественными товарами при повышении их качества.

Для выявления связи между импортом и социально-экономическими показателями использован метод корреляционно-регрессионного анализа. Показатели, оказывающие влияние на импорт, являются важнейшими индикаторами социально-экономического развития страны. Была исследована в динамике зависимость энергетического (Y1) и неэнергетического импорта (Y2) от следующих факторов:

х1 – ВВП;

х2 – индекс потребительских цен;

х3 – среднегодовой валютный курс;

х4 – цены на нефть;

t – фактор времени.

ВВП является основным показателем социально-экономического развития страны, для его роста требуется увеличение как энергетического, так и неэнергетического импорта;

рост потребительских цен приводит к снижению покупательской способности населения, невозможности расширения ассортимента потребляемых товаров, повышению цен на сырье и энергоносители, что ограничивает возможности покупки импорта;

снижение курса национальной валюты удорожает импорт, в результате происходит сокращение ввоза и потребления импортных товаров и, как следствие, развитие национального производства товаров взамен импортных. Однако снижение валютного курса увеличивает тяжесть внешних долгов, выраженных в иностранной валюте;

колебание цен на нефть всегда вызывает нестабильность не только в странах-экспортерах нефти, но и в странах-импортерах. Изменение цен на нефть для Украины имеет огромное значение, т.к. страна импортирует данный продукт, а ее цена является базисом расчета цены на газ. Рост цен на нефть сопровождается также ростом цен на сопутствующие продукты (табл.2).

Отбор факторов на основе частных коэффициентов корреляции показал, что энергетический импорт очень тесно связан с реальным ВВП (0,884), индексом потребительских цен (0,915) и ценами на нефть (0,931), но между двумя последними факторами установлена коллинеарная зависимость, поэтому индекс потребительских цен был исключен из уравнения.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Таблица Динамика основных социально-экономических показателей за 2001-2009гг.

Цены Импорт ВВП на нефть с Импорт неэнергети- Индекс реальный (в Среднегодовой учетом энергетический, ческий, потребитель Годы сопостави-мых курс валюты (грн. инфляции, млн.долл. США млн.долл. ских цен ценах), за 1 долл) долл/баре (у1) США (х2) ль млн.грн. (х1) (у2) (х4) 2001 6253,5 9521,6 185796,18 106,1 5,372 28, 2002 6653 10323,8 214852,52 99,4 5,327 27, 2003 7856,9 15163,9 247540,74 108,2 5,333 33, 2004 10160,9 18835,2 299837,53 112,3 5,319 42, 2005 10661,9 25479,2 354579,92 110,3 5,125 55, 2006 12771,6 32322,9 474000,87 111,6 5,050 62, 2007 15984,2 44685,8 587392,83 116,6 5,050 66, 2008 22832 62703,4 735758,33 122,3 5,267 91, 2009 14638,7 30796,8 625394,58 112,3 8,680 43, [рассчитано по данным: ukrstat.gov.ua] Слабая связь установлена между энергетическим импортом и среднегодовым курсом валюты. Это означает, что данный вид импорта Украина вынуждена закупать при любом, даже не стабильном курсе валют.

В результате получено уравнение взаимосвязи энергетического импорта с отобранными 2,174 0, уе 0, 83 0, х1 х 4 t факторами:

На неэнергетический импорт сильное влияние оказывает ВВП и динамика потребительских цен у е 23,86 х1,809 х2, 435t 0, 1 Параметры моделей являются коэффициентами эластичности, которые свидетельствуют, что высокая эластичность энергетического импорта с ВВП (0,83) подтверждает его высокую энергоемкость;

а для неэнергетического импорта - с ВВП (1,809) и индексом потребительских цен (2,435). Это означает, что при обесценивании национальной валюты происходит рост стоимости неэнергетического импорта в денежном эквиваленте, для его оплаты необходимы большие затраты национальной валюты. Выявленные взаимосвязи могут быть использованы при сбалансировании внешней торговли. Это своего рода «рычаги», на которые может воздействовать государство при выстраивании политики в сфере ВЭД.

По рассчитанным моделям выполнены прогнозы энергетического и неэнергетического импорта (табл.3).

Таблица Годы Энергетиче- Нижняя Верхняя Неэнергети Нижняя Верхняя ский импорт, граница граница ческий им- граница граница млн.долл. порт, млн.

США долл. США 2010 15437,338 9254,161 21620,514 29615,950 15047,731 44184, 2011 16010,387 9827,210 22193,564 30799,224 16231,004 45367, 2012 16123,512 9940,335 22306,688 30205,767 15637,548 44773, Расчеты показывают, что в предстоящем периоде энергетический импорт будет увеличиваться.

Рост неэнергетического импорта в 2010-2011г. связан с тем, что развитие импортозамещающих видов экономической деятельности (сельского хозяйства, пищевой и легкой промышленности, автомобилестроения и др.) не может резко увеличиться в ближайшие годы в связи с последствиями кризиса, дорогим и невыгодным кредитованием, недостатком инвестиций, а, следовательно, более качественные и дешевые товары будут по-прежнему импортироваться. Снижение неэнергетического ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ импорта может начаться с 2012 г., что позволит уменьшить затраты валюты, появится возможность сокращения отрицательного внешнеторгового сальдо страны.


Таким образом, государственная политика страны должна быть направлена на наращивание экспортного потенциала, приоритетное и ускоренное развитие отраслей, производящих продукцию конечного потребления (машиностроительная, легкая, химическая, пищевая и перерабатывающая), а также сельского хозяйства и сокращение импорта за счет восстановления производства аналогичных товаров внутри страны.

Необходимо оптимизировать структуру импорта. В условиях кризиса в большей степени снизился неэнергетический импорт, альтернатива которому имеется в стране путем развития внутреннего рынка и импортозамещения. Воздействие на структуру неэнергетического импорта и его оптимизация, поможет высвободить денежные средства, снизить потребление импортных товаров и услуг, увеличить национальное производство, что является основой положительных социальных изменений. Импорт оказывает значительное воздействие на экономику и социальное положение в стране, поэтому его активное регулирование, сокращение неэнергетического и, в некоторой степени, энергетического импорта может способствовать социально-экономическому развитию и интенсивному экономическому росту.

Резервом снижения зависимости от энергетического импорта является изменение структуры производства и снижение энергоемкости промышленности. Отечественным производителям необходима государственная поддержка с целью ограничения импорта товаров, аналогичных отечественным, а также поддержка конкурентоспособной продукции на основе инвестиций и инноваций.

Прогнозные значения импорта, можно использовать для корректировки политики государства в сфере ВЭД, проводить реструктуризацию экспорта и импорта, расширять внутреннее производство с целью замещения импорта, развивать сбалансированную внешнюю торговлю.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]: офіційний сайт. – Режим доступу:

http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Макогон Ю.В. Устойчивое развитие экономики Украины в аспекте сотрудничества с ВТО и ЕС // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций:регион.

аспект.-Донецк:ДонНУ, 2007г., с.4-15.

3.Энергетический потенциал Украины. Режим доступа:

http://www.stratagema.org/issledovaniya.php?nws=ity5q9678351137.

4. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції» /Авт.кор.:А.С.Гальчинський, В.М.Геець та ін.;

Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон.прогнозування НАН України,М-во економіки та з питань європ. інтегр. України.- К.:ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416с.

5. Третяк В.В. Розвиток регіональних зовнішньоекономічних зв’язків : питання теорії та практики:

Монографія / В.В. Третяк. – Донецьк: Юго-Восток, 2005. – 326с.

РЕЗЮМЕ Виконано аналіз динаміки та структури експорту і імпорту України для встановлення збалансованості зовнішньої торгівлі. Оцінено вплив макроекономічних індикаторів розвитку економіки на енергетичний та неенергетичний імпорт країни. Встановлено необхідність скорочення неенергетичного імпорту на основі імпортозаміщення аналогічних товарних груп. Виконано прогноз імпорту для визначення напрямів оптимізації його структури.

Ключові слова: структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньої торгівлі, енергетичний та неенергетичний імпорт,збалансованість зовнішньої торгівлі, прогнозування РЕЗЮМЕ Выполнен анализ динамики и структуры экспорта и импорта Украины для установления сбалансированности внешней торговли. Оценено влияние макроэкономических индикаторов развития экономики на энергетический и неэнергетический импорт страны. Установлена необходимость сокращения неэнергетического импорта на основе импортозамещения аналогичных товарных групп. Выполнен прогноз импорта для определения направлений оптимизации его структуры.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Ключевые слова: структура экспорта и импорта, сальдо внешней торговки, энергетический и неэнергетический импорт, сбалансированность внешней торговли, прогнозирование SUMMARY Executed analysis of dynamics and structure of export and import of Ukraine for establishment of balanced of foreign trade. Influence of macroeconomic indicators of development of economy is appraised on the power and unpower import of country. The necessity of reduction of unpower import is set on the basis of импортозамещения of analogical commodity groups. The prognosis of import for determination of directions of optimization of his structure is executed.

Keywords: structure of export and import, balance of external tradeswoman, power and unpower import, balanced of foreign trade, prognostication ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ Сіменко І.В., доктор екон.наук, доцент Гукова М.В., докторант Рівень добробуту населення значною мірою визначається прогресивним розвитком сільського господарства. У свою чергу прогрес і ефективність сільськогосподарського виробництва залежать від забезпеченості ресурсами й ефективного їх використання. Вихід на раціональне використання ресурсів сільськогосподарського виробництва можливий лише за умови здійснення ефективних заходів з використання як ринкових важелів, так і державного регулювання економіки. Ефективне використання ресурсного потенціалу агроформувань є об’єктивною необхідністю і важливою передумовою розвитку аграрного сектора економіки. Реформаційні перетворення в сільському господарстві не дали очікуваної соціально-економічної віддачі, підприємства знаходяться у важкому становищі, руйнується ресурсний потенціал галузі [1, с.49].

Ураховуючи, що система показників використання різноманітних ресурсів не в змозі забезпечити однозначну оцінку ефективності застосування ресурсного потенціалу і діяльності підприємства в цілому, необхідними є узагальнюючі показники. Лише за їх допомогою можна однозначно оцінити реальний рівень економічної ефективності використання ресурсного потенціалу агроформувань та їх діяльності в цілому [1, с.45].

Питання, пов’язані з узагальненою оцінкою економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств та їх діяльності в цілому знаходяться в центрі уваги наукових досліджень В.Г. Андрійчука, О.А. Богуцького, С.В. Додонова, В.Я. Дем’яненка, В.Д.

Савченка, П.Т. Саблука, М.Й. Хорунжого, І.І. Червена, С.Г. Черемісіної, О.В. Шебаніної, О.М.

Шпичака та ін. Однак слід зазначити, що ці і деякі інші науковці для узагальненої оцінки пропонують досить широку мережу показників, єдиної ж точки зору тут немає.

Визначення вартості й ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства ускладнюється і тим, що нині в нашій країні має місце велика методична неузгодженість оцінки різних видів ресурсів.

Мета нашого дослідження полягає в визначенні ефективності використання потенціалу сільськогосподарських підприємств України та виявленні існуючих проблем його розвитку.

Потенціал підприємства – інтегральне відображення поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні і суспільні інтереси [2, с. 3-4].

Ресурсний потенціал підприємства - не сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва та реалізації продукції для отримання максимального прибутку[2, с.4].

За допомогою аналізу статистичних даних про ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств, розглянемо в динаміці за останні два роки значення основних показників їх діяльності © Сіменко І.В., Гукова М.В., ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ та виявимо ключові проблеми, першоджерела їх виникнення, визначимо позитивні і негативні тенденції розвитку галузі (табл. 1).

Таблиця Ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств[3] Відхиле Темп Показники 2008 2009 ння (+,- зміни ) % Чистий прибуток від усієї діяльності млн. грн. 5744,3 7474,4 1730,1 130, Рівень рентабельності всієї діяльності,% 7,7 8,5 0,8 110, Рівень рентабельності виробництва 13,4 13,8 0,4 103, сільгосппродукції,% Отримано коштів державної підтримки, млн. грн.

3343,8 738,5 -2605 22, в тому числі на підтримку рослинництва 1094,2 211,7 -882,5 19, для розвитку тваринництва 1218,4 204,5 -1014 16, на інші види державної підтримки 1030,4 322,2 -708,2 31, за рахунок податку на додану вартість 2405,5 2539,6 134,1 105, Інвестиції в основний капітал 16890 9382 -7508 55, Прямі іноземні інвестиції 557,3 813,3 256 145, Аналізуючи дану таблицю чітко ідентифікуються негативні тенденції, а саме: хоча й чистий прибуток підприємств галузі виріс на 30%, рівень рентабельності діяльності зріс на 3% відповідно, проте держава в 2009 році порівняно з 2008 виділила на 87% коштів менше на підтримку сільськогосподарських підприємств, що є неприпустимим. Інвестиції в основний капітал підприємств зменшились на 45% - що становить загрозу існування та розвитку їх основної діяльності, про те однією з позитивних рис є те що прямі іноземні інвестиції в сільське господарство зросли на 46% що є важливим на даному етапі розвитку галузі.

Це пов’язано, на нашу думку, з неефективною політикою державної підтримки сільського господарства, а також проблемою безробіття в сучасному селі. Оскільки сільське господарство є запорукою продовольчої безпеки країни, а також стратегічно важливою галуззю України, то таке ставлення до села відкидає Україну на багато років назад, і перспектива входу до європейської спільноти для нашої держави буде ще багато років не досяжною, якщо сучасна влада не прийме рішучих дій в цьому напрямку.

Тому важливими напрямками виходу сільського господарства України з фінансової кризи, є:

підтримка держави (створення ефективних кредитних програм фінансування сільськогосподарських підприємств, залучення вітчизняних на іноземних інвестицій, введення податкових пільг на початку діяльності новостворених підприємств, закупівля державою продукції, вивіз певної кількості за кордон і продаж її по світовим цінам;

модернізація сучасного села шляхом створення нових програм розвитку, використовуючи розробки вітчизняних і зарубіжних вчених в даній галузі;

побудови ефективної інфраструктури на селі;

розвиток селекційної справи;

закупівля нової техніки (оскільки стара не підлягає модернізації).

Якщо проаналізувати валову продукцію сільського господарства (табл.2), то можна констатувати, що в 2009 році вона зменшилась на 1,8% - що є незначним показником, про те це відбулося за рахунок зменшення випуску продукції рослинництва на 5% (2009 рік можна вважати менш врожайним), продукція тваринництва збільшилась на 4%, продукція сільського господарства в розрахунку на одну особу зменшилась на 2%, а також зменшився врожай на 100 гектарів сільсьгосподарських угідь на 2%.

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ Таблиця Інформація для аналізу валової продукції сільського господарства [4] Темп Відхилен Показники 2008 2009 зміни ня (+,-) % Валова продукція сільського 103978 102093 -1885,3 98, господарства в усіх категоріях господарств рослинництво 64899,1 61544,6 -3354,5 94, тваринництво 39078,8 40548 +2469,2 103, Продукція сільського господарства в 2248 2217 -31 98, розрахунку на одну особу, грн.

На 100 га сільськогосподарських угідь, 277,6 273,9 -4,3 98, тис.грн.

Розглянемо стан ресурсного потенціалу сільського господарства як вирішального фактору його розвитку. Для реалізації поставленого завдання, перш за все, проаналізуємо складові ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Різні автори розглядають ресурсний потенціал підприємства по-різному, але більшість вчених виокремлюють трудові, земельні, матеріально технічні, фінансові ресурси (останні ми не можемо оціни через відсутність достовірних даних) (табл.

3).

Таблиця Основні показники ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств [4] Відхиленн Темп Показники 2008 я (+,-) зміни % Кількість сільськогосподарських 58387 59059 672 102, підприємств Трудові ресурси:

Середньорічна чисельність працівників 191,6 175,5 -16,1 зайнятих у сількому господарстві Земельні ресурси:

Площа сільськогосподарських угідь – 41596,4 41596,4 - всього, тис. га Площа ріллі – всього, тис.га 32478,4 32378,4 - Матеріально-технічні ресурси:

Вартість основних засобів млн.грн. 78978 95880 +16902 121, Наявність сільськогосподарської техніки 200891 190574 -10317 94, в сільськогосподарських підприємствах, шт.

Поголів’я худоби та птиці у 13331,9 14235,8 +105,6 106, перерахунку на умовне, тис. голів Інформація, наведена в табл. 3 свідчить, що кількість підприємств в 2009 році порівняно з зросла на 2%, середньорічна чисельність працівників зменшилась на 8% - що є катастрофічним показником для безробіття яке склалося на селі, а тим паче, в умовах економічної кризи. Це відбувається через значний відтік робочої сили з села до міста, також це пов’язано зі складними умовами праці, сезонністю, середньою заробітною платою в галузі яка є меншою ніж наприклад в будівництві або в промисловості.

Аналізуючи дані таблиці 3, видно що матеріально – технічна база знаходиться в важкому стані про це свідчить негативна динаміка за всіма показниками. Недоліки в формуванні матеріально технічної бази сільськогосподарських підприємств спричинили певні диспропорції та “вузькі місця” у ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ забезпеченості деякими видами засобів праці. Внаслідок відсутності системного підходу в формуванні основних фондів створені виробничі потужності, які не повністю пов’язані з потребами сільскогосподарського виробництва. Це зумовлює те, що одні групи основних фондів використовуються не в повному обсязі, а іншими – виробництво рослинницької продукції забезпечене недостатньо.

Значно знизився й рівень технічного забезпечення сільскогосподарських підприємств. За останні 11 років рівень оснащеності цих підприємств тракторами знизився на 55,6%, зернозбиральними комбайнами – на 60%, кукурудзозбиральними – на 87,5%, бурякозбиральними – на 37,8%, картоплезбиральними – на 71,3%, вантажними автомобілями – на 69,5%. Слід також враховувати динамічний процес погіршення якості та кількісного складу всієї матеріально-технічної бази АПК.

Протягом останніх 5– 7 років нова техніка практично не надходила, тоді як знос основних фондів і машинно-тракторного парку в більшості господарств досяг 75%.

Інформація щодо стану трудових ресурсів сільскогосподарських підприємств (табл. 4) свідчить, що середньооблікова чисельність робітників села зменшилась на 10% - це є неприпустимим оскільки, кадри є запорукою успіху галузі. Тому потрібно проводити рішучі заходи щодо покращення соціальних та економічних проблем на селі, а саме: створювати умови для праці, давати якісну сільськогосподарську освіту, будувати якісну інфраструктуру, добре оплачувати спеціалістів даної галузи. Тому можна впевнено констатувати, що трудові ресурси неефективно використовуються більшістю підприємств даної галузі.

Таблиця Показники стану трудових ресурсів сільскогосподарських підприємств [4] Відхилення Темп Показники 2008 (+,-) зміни % Середньооблікова кількість найманих 698 624 -74 89, працівників,тис. осіб Середньомісячна номінальна заробітна 1077 1206 +129 плата найманих працівників, грн.

Продуктивність праці в 60095,5 62452,0 +2356,5 сільгосппідприємстві на одного зайнятого в тому числі:

57978,0 55475,0 -2503 95, в рослинництві в тваринництві 64941,3 13852,8 13852,8 121, Особливістю ресурсного потенціалу сільскогосподарських підприємств є наявність такого ресурсу як земля, ефективність використання якої забезпечує позитивну результативність діяльності даних підприємств. Аналіз земельних ресурсів України за останні 2 роки наведено в табл.5.

Таблиця Розподіл земельної площі та сільськогосподарських угідь у 2009 році [4] Загальна Усі У тому числі Показни земельна площа сільськогосподарсь рілля сіножаті пасовища ки кі угіддя Усього 60354,8 41596,4 32478,8 2409,8 5489, земель Аналізуючи дані таблиці 5 можна зазначити, що земельні площі використовуються в повному обсязі. Про те треба звернути увагу на неефективність використання земель, оскільки більшість сільськогосподарських підприємств вносять велику кількість неорганічних добрив що з часом погіршує якість земель, тому що землю не залишають під пар, а вносять все більшу кількість добрив, що збільшує врожайність на 1 гектар угідь, проте погіршує якість кінцевого продукту Про наявність цієї проблеми свідчать й постійні публікації в наукових виданнях незалежних експертів з безпеки продуктів харчування - про негативний вплив такої неякісної продукції на самопочуття громадян. Такими діями погіршується стан одного з найважливіших не відновних ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ:

РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ ресурсів сільського господарства – землі. Перегони за кількістю врожаю сьогодні і швидкої наживи, є негативним наслідком завтрашнього дня [5, с.18].

Ринкові перетворення в аграрній економіці країни значно загострили проблему відтворення матеріально-технічних ресурсів. Зміна форми власності, виникнення конкуренції ставлять вимогу своєчасного оновлення основних засобів виробництва на рівень найважливіших факторів забезпечення ефективної господарської діяльності аграрних підприємств. Також не ефективно використовується земельний фонд підприємств, і катастрофічних масштабів набуває безробіття [6, с.9-11].

Для того аби Україна стала успішною треба негайно звернути увагу на сільське господарство, і прийняти ефективні заходи що до подолання кризи сільського господарства. Для цього потрібно зробити реформу в юридичній сфері, це означає зміни в землеволодінні, землекористуванні і земле розпорядженні, ціноутворенні, оподаткуванні, рентних платежах, заробітної плати тощо, тобто усієї сукупності відносин власності у всіх сферах суспільного відтворення [7, с.21].

Отже, за результатами проведених досліджень можливо зробити висновок, що забезпечення рентабельного сільськогосподарського виробництва та підвищення рівня продовольчої безпеки країни залежать від наявності, ефективності використання і відтворення ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Однією з особливостей функціонування сучасних агроформувань є кількісна, якісна та структурна недосконалість їх ресурсних потенціалів, зумовлена великими втратами ресурсів у процесі здійснення аграрної та земельної реформ і складним фінансовим становищем господарств.

Перспективою подальших дослідженнях є аналіз та використання інноваційного та інтелектуального потенціалу сільськогосподарських підприємств, їх оцінка та розвиток.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бугуцький О.А. Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції / О.А. Бугуцький // Економіка АПК. – 1998. – № 83 – С. 45-51.

2. Саблук П.Т. Координаційні напрями вирішення економічних проблем в АПК/ П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2005. – № 5. – С. 3-8.

3. www.ukrstat.gov.ua 4.http://www.cugp.com.ua/downloads/category/16-official-publications-statistical-committee-ukraine.html 5. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В.Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // Вісник УАДУ. - 2003. - № 2. - С. 18.

6. Кристальний О. В. Формування системи державної підтримки розвитку агропромислового виробництва в Україні / О.В. Кристальний // Економіка АПК. – 2005.

– № 7. – С. 8–14.



Pages:     | 1 |   ...   | 16 | 17 || 19 | 20 |   ...   | 23 |
 





 
© 2013 www.libed.ru - «Бесплатная библиотека научно-практических конференций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.